Реферат на тему:
Основні напрямки економічних реформ на Україні
Структурна перебудова економіки в розвинутих країнах світу передбачала
перехід до енергозаощаджуючих, матеріалозаощаджуючих і працезаощаджуючих
технологій. Так, у США матеріалоємкість виробництва в нових галузях у
80-х роках була на 27% нижчою, ніж у традиційних.
Така перебудова супроводжувалася переходом до нового технологічного
способу виробництва, яким є автоматизоване виробництво (в основі його
лежать електронно-обчислювана техніка існуючі виробничі системи,
формування працівника нового типу, модифікація пріоритетних цілей
розвитку суспільства та ін.).
Говорячи про необхідність структурної перебудови економіки України та
шляхи виходу її з кризи, слід врахувати позитивний досвід розвинутих
країн, які здійснили раніше структурні перетворення, зокрема – Японії.
Не маючи власних запасів сировинних та енергетичних цінностей, японська
промисловість у період другої половини 50-х – початку 70-х років
розвивалася по шляху використання переважно екстенсивних факторів
зростання, створення наукомісткої структури виробництва виявився вкрай
болючим, особливо для енерго- і матеріаломістких галузей, рентабельність
і конкурентноспроможність яких у результаті підвищення витрат
виробництва було підірвано. У результаті проведених заходів через 10
років після “нафтового шоку” матеріаломісткість промисловості
скоротилася на 40%, питома нафтомісткість валового національного
продукту знизилася у 2,6 раза, а витрати на НДДКР відносно ВНП досягли
рівня 2,47%, вперше перевершивши рівень США (2.7%).
Незважаючи на суттєві відмінності можливостей японської та української
економіки, принципово важливим є використання японського досвіду
вирішення стратегічних завдань структурної перебудови виробництва,
високої ефективності державного регулювання структурних зрушень,
особливо в умовах кризового стану економіки країни.
Не маючи можливості сформувати найближчим часом замкнуту структуру
економіки, Україна повинна зосередити увагу на розвиток транспорту –
перш за все через вигідне географічне положення, наявність міжнародних
автострад, ліній електропередачі, газопроводів, харчової та переробної
промисловості, оскільки багато регіонів аграрно орієнтовані;
промисловості будматеріалів – враховуючи наявність різноманітної
будівельної сировини і металургії з переорієнтацією галузі на
прогресивніші види плавки металу; курортів, використовуючи потенціал
наявних рекреаційних зон (Крим, Карпати) і розвиваючи нові.
Успішне здійснення структурної перебудови можливе за умови стабільної
роботи підприємства, наявності вільно переміщуваних капіталовкладень.
Тому у першу чергу необхідна стабілізація економіки, відтворення
нормального функціонування виробництва.
gdq(H
удова національної економіки повинна здійснюватися у відповідності з
довгостроковою державною програмою, розробка якої є важливим завданням
українських економістів, у співдружності з вченими інших галузей науки і
працівниками урядових органів.
Для виходу економіки України з глибокої структурної кризи необхідно
насамперед обґрунтувати програму структурної перебудови, виокремити
пріоритетні науковомісткі галузі промисловості й здійснити комплекс
заходів що до їх динамічного розвитку, провести інтеграцію старих
галузей (з погляду доцільності існуючих обсягів виробництва на
застарілій технологічній основі), технічно переозброїти їх, закрити
нерентабельні підприємства та ін.
Кабінет Міністрів України визначив основні групи науково-технічних і
виробничих пріоритетів промислової політики, які орієнтовані на певне
подолання структурних криз: розвиток фундаментальних наукових
досліджень, розробка нових матеріалів і технологій їх обробки,
біотехнологія, фізика низьких температур, ядерні дослідження,
електрозварювання, космічна техніка, нові джерела енергії та екологічний
захист тощо. Однак у цій програмі обділено увагою галузі
паливно-енергетичного комплексу, найбільш енергомісткі галузі,
відродження електронної, легкої та інших пріоритетних галузей. У 1999р.
прийнято нову програму, розраховану до 2010р., хоч не виконано
попередньої.
Насамкінець слід відзначити, що в Україні, по суті, ще не створено
необхідних умов для структурної перебудови економіки. Недостатньо
розвинуто ринкові структури і механізми, необхідні для переміщення
капіталу, робочої сили з доходних галузей в інші . Оскільки процес
структурних перетворень проходитиме поетапно і займе досить тривалий
час, доцільно використовувати перехідні форми господарювання, ефективні
засоби державного регулювання структурних зрушень. Досвід інших країн
підтверджує, що структурні трансформації, поряд з ринковими механізмами,
обов’язково регулюються державою.
У іншій кризовій ситуації першочерговим завданням державного регулювання
структурної перебудови є недопущення повної деіндустріалізації
виробництва і розпорошення наявного науково-технічного потенціалу по
дрібних приватних структурах, які не в змозі забезпечити єдину
стратегічну лінію на модернізацію економіки країни.
Література:
1. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема
інвестицій. // Економіка України, 1997, №12.- 41с.
2. Клияненко Б., Лобас В., Матросова Л. Проблеми структурної перебудови
та інвестування економіки. // Економіка України ,1995, №10.- 34с.
3. Лукінов І. Структуроутворюючі процеси в ході реформи. //Економіка
України, 1996, №3,- 11с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
