Реферат на тему:

Моніторинг документооборотних відносин, функцій та ролі документів в
інфраструктурі детінізації економіки

Економіко-кримінологічний моніторинг предметно-технологічного складу
документооборотних і пов’язаних з ними облікових відносин показує, що в
практиці бухгалтерського обліку застосовується велика кількість
стандартизованих і нестандартизованих форм документів, які відображають
облік, рух (передачу, використання) та списання товарно-матеріальних і
фінансових цінностей під час здійснення виробничих,
торговельно-збутових, розподільчих, перерозподільних та інших
фінансово-господарських операцій, а також виготовлення, рух,
використання та списання документів, що супроводжують капіталооборотні
процеси або процеси надання різних видів побутових, науково-проектних та
інших послуг, здійснення зовнішньоекономічної, банківської діяльності та
ін.

У контексті ринкових перетворень та проблем детінізації економіки весь
обсяг таких документів необхідно піддати повній інвентаризації з метою
їх оптимізації, шляхом універсалізації документообігу. Мова йде про те,
що, оскільки тіньові процеси проникли у значну частину
суспільно-економічних процесів, то і система державних заходів щодо
протидії тінізації суспільно-економічних відносин повинна бути
комплексною і охоплювати всі аспекти відносин і категорії документів, що
супроводжують ці процеси. Іншими словами, у зазначеному контексті наявні
види документів, що використовуються в обслуговуванні капіталообороту,
необхідно застосувати також для ідентифікації як самих суб’єктів тієї чи
іншої операції, їх повноважень щодо її проведення, так і саму операцію,
що здійснюють її учасники. Крім того, при розробці питань детінізації
економіки у контексті раціоналізації та вдосконалення системи
документообігу потрібно врахувати те, що в технології документообігу у
банківській, зовнішньоекономічній діяльності, сфері побутових та інших
послуг, діяльності сільськогосподарських підприємств, бюджетних,
управлінських, наукових, освітянських, оздоровчих організаціях, таких же
змішаних і небюджетних закладах, які виникли за останні роки є певні
особливості, притаманні даним сферам фінансово-господарського
документообігу. У контексті детінізації цих галузей номенклатура
притаманних їм документів вимагає відповідного уточнення процедури їх
виготовлення, руху, обліку, тобто надання їм статусу режимно-облікових
бланків, які повинні забезпечити виконання певних обліково-контрольних
функцій згідно з правилами регулювання діяльності в конкретних сегментах
суспільно-економічних відносин.

Разом з тим, навіть таке широке охоплення сфери застосування документів,
що супроводжують ту чи іншу суспільно-економічну діяльність, не є
вичерпним. Наприклад, документообіг у сфері зовнішньоекономічної
діяльності тісно пов’язаний з документообігом, що супроводжує
регулювання діяльності митних органів у процесі контролю за
експортно-імпортними операціями, банківської – з посередництвом на
фондовому ринку, ринку цінних паперів, ринку гарантій, боргових вимог і
т. ін. Тому для створення комплексної системи детінізації економіки
через удосконалення системи документообігу наше дослідження є лише
базовою розробкою алгоритмів щодо необхідності раціоналізації такої
системи, а також спробою розробки більш-менш цілісних підсистем з питань
виготовлення, обліку, збереження, використання, списання бланків
суворого обліку, їх руху, пошуку та ідентифікації.

Така різноманітність фінансово-господарських документооборотних відносин
та багатоаспектність похідних від них функцій і документів викликає
необхідність групування (класифікації) документів за ознаками:
“призначення”, “місце складання”, “обсяги охоплення господарських
операцій”, “спосіб ведення обліку”, “структура використання документів”,
“форма документів”, “характер операцій”, “характер організації
документообігу”, “режим обліку бланків документів”, “предмет призначення
документів” та. ін.

1. У теорії та практиці бухгалтерського обліку, у тому числі в контексті
його управлінської функції, категорію документів “за призначенням”
поділяють на “розпорядчі”, “виконавчо-виправдовувальні”, “комбіновані”
та документи “бухгалтерського оформлення”.

“Розпорядчими” є документи, які містять розпорядження, наказ на
здійснення фінансово-господарської операції. Наприклад, платіжне
доручення банку є наказом на перерахування платежу з розрахункового
рахунку. Розпорядчими документами можуть бути наказ на проведення
інвентаризації, наказ на виплату винагороди або на відшкодування
неправомірних витрат чи нестач і т. ін.

На основі розпорядчих документів здійснюються операції, що оформляються
виконавчо-виправдовувальними документами.

“Виконавчо-виправдовувальні документи” фіксують виконані господарські
операції на підставі “платіжного доручення”. Іншими словами, на підставі
“розпорядження платника”-клієнта банку банківська установа “банківським
дорученням” (кредитовим авізо) знімає з розрахункового рахунку
платника-клієнта кошти і перераховує їх на адресу одержувача, вказаного
у платіжному дорученні платника. До виконавчо-виправдовувальних
документів належать видаткові та прибуткові накладні,
товарно-транспортні накладні про отримання, перевезення і здачу товару,
описи-акти на переоцінку товарів, акти на биття, злам, псування товарів
тощо. “Розпорядчі” документи додаються до “виконавчо-виправдовувальних”,
оскільки господарські операції приймаються до обліку тільки тоді, коли
вони здійснені на підставі відповідного розпорядження.

Для полегшення контролю за здійсненими операціями, спрощення обробки і
перевірки документів, скорочення витрат паперу на виготовлення бланків
передбачені “комбіновані документи”, тобто документи, які є одночасно і
розпорядчими, і виконавчо-виправдовувальними. У них поєднується
розпорядження на проведення операції та підтвердження факту її
здійснення. Це видатковий касовий ордер, в якому є розпорядження на
видання грошей з каси. Підписи керівника і головного бухгалтера є
розпорядженням на видання грошей, підтвердженням факту видання та
отримання грошей є підпис касира та особи, що отримала гроші. Такий саме
статус має відомість на виплату заробітної плати. Вона, як і інші
подібні документи, містить також підписи всіх зазначених вище сторін.

2. Документи “бухгалтерського оформлення”. Це різні довідки, розрахунки
(заробітної плати; зношення засобів виробництва; відрахувань до
спеціальних фондів; довідки про виправлення помилкових проводок; інші
записи і документи, які оформляє бухгалтерія при обгрунтуванні облікових
записів).

3. За ознакою “місце складання” документи поділяють на “внутрішні” і
“зовнішні”.

Внутрішні документи складаються у підприємстві (організації, установі),
де використовуються як засіб реєстрації господарської операції.
Наприклад, прибуткові і видаткові касові ордери, накладні, товарні
звіти, описи-акти про переоцінку товарів і т. ін.

Зовнішніми вважаються документи, які підприємство отримує від інших
підприємств та організацій. Наприклад, рахунки-фактури постачальників,
квитанції банку про отримання торгової виручки, ме-моріальні ордери
банку про отримання готівки за надані послуги чи за переведення
одержувачу коштів, виписки з банку про рух коштів за рахунками клієнтів,
товарно-транспортними накладними і т. ін.

4. За ознакою обсягу охоплення операцій документи поділяються на
первинні та зведені.

Первинні документи – це ті, в яких операції знаходять своє первинне
відображення під час їх здійснення. Це видатково-прибуткові накладні,
видатково-прибуткові касові ордери, різновиди квитанції про прийняття
для різних цілей готівкових грошей, довіреності, акти нестачі товарів
при їх доставці та ін. Первинні документи є підставою для здійснення
подальших стадій обліку.

Зведені документи складаються на підставі первинних документів, вони
об`єднують господарські операції, здійснені матеріально відповідальними
особами за звітний період. Це звіти касирів, товарні, авансові звіти
підзвітних осіб, різні види реєстрів, відомості виплат, перевірки,
квітовки, таксировки, сторнування, контировки та інші документи. До
зведених документів додаються також первинні документи, на підставі яких
були здійснені записи у зведених документах.

5. За структурою використання документів вони поділяються на
універсальні та з галузево-напрямковими особливостями.

До універсальних належать такі документи, що можуть застосовуватись для
відображення операцій у будь-якій галузі економічної діяльності.
Наприклад, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей,
видаткові та прибуткові накладні, касові ордери, товарно-транспортні
накладні і та ін. Ці документи за своєю формою є стандартизованими,
уніфікованими і використовуються у всіх галузях народного господарства
та напрямах підприємницької діяльності.

До документів з галузево-напрямковими особливостями належать ті
документи, що відображають специфічні особливості технологій здійснення
тієї чи іншої операції в певній галузі народного господарства чи напрямі
підприємницької діяльності. Наприклад, документація, що застосовується
для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за надані
побутові послуги (замовлення-зобов`язання, квитанції на прийом оплати),
інші документи суворого обліку (форми № ПО-В1, ПО-Д1, ПО-О1, ПО-П1,
ПО-П2, ПО-Р1, ПО-Ю1), затверджені наказом Укрсоюзсервісу № 8 від
29.09.95 р. і внесені 25 жовтня 1995 р. Мінстатом України до державного
реєстру за № 385/925.

До таких документів належать також типові форми первинного обліку
(регістри ж/ордерних форм бухобліку для промислових, будівельних,
автотранспортних підприємств, сільськогосподарських підприємств,
приватних підприємців-фізичних осіб, міжгосподарських підприємств,
підприємств торгівлі, житлових господарств, малих та спільних
підприємств, бюджетних організацій, централізованих бухгалтерій
бюджетних організацій, форми первинної облікової документації
хлібоприймальних та зернопереробних підприємств, форми діловодства для
держадміністрацій та рад народних депутатів).

6. За формою та змістом документи поділяються на стандартизовані,
реквізитно-стандартизовані, “нестандартизовані”.

Стандартизовані – це документи, що уніфіковані за розміром бланків, їх
формою та змістом і використовуються для оформлення однорідних операцій,
які підприємствами в одній або різних галузях економіки. До них належать
платіжні доручення, прибуткові та видаткові касові ордери, накладні,
товарно-транспортні накладні тощо.

Реквізитно-стандартизовані – це документи, в яких розмір та форма є
необов`язковими. У таких документах є обов`язковими тільки певні
реквізити. Наприклад, акти ревізії, інвентаризації, господарчі угоди і
т. ін. У цих документах обов`язково повинні відображатися дані, де
проводиться ревізія, інвентаризація, прізвище і посада ревізора та
матеріальновідповідальної особи, який період вивчається, які господарчі
підвиди охоплено ревізією чи інвентаризацією, підписи ревізора та
підзвітних матеріальновідповідальних осіб. При угодах обов`язковими є
реквізити сторін угоди, дата її складання, предмет угоди, санкції за
невиконання, фінансові та інші обов`язки сторін, їх підписи та адресні
дані.

Нестандартизовані – це документи, що складаються у задовільній формі,
розмірі і змісті (різні довідки, розписки, витяги, надписи резолюцій до
документів та ін.).

7. За характером операцій документи поділяють на розрахункові,
прибуткові, видаткові.

Розрахункові документивідображають різні готівкові та безготівкові форми
розрахунків (готівкові – касові ордери, акти закупки продуктів
підприємствами громадського харчування, сировини –
підприємцями-фізичними особами, товарні чеки; безготівкові розрахунках –
платіжні доручення підприємств, платіжні вимоги-доручення, платіжні
вимоги інкасо, чекові книжки, акредитиви, векселі, документи, що
відображають бартерні розрахункові операції. Наведені операції, як і
клірингові розрахунки, потребують стандартизації, оскільки за їх
допомогою дуже часто здійснюються ухилення від оподаткування,
псевдорахунки і т ін.

Прибуткові та видаткові документи відображають надходження або видаток
грошей чи матеріальних цінностей (прибуткові і видаткові касові ордери,
банківські витяги про рух коштів на розрахунковому рахунку, видаткові і
прибуткові накладні, складські розписки і т. ін.).

8. За характером організації документообігу документи поділяють на
контрольно-управлінські, реєстраційно-організаційні, звітні документи.

Контрольно-управлінські – це документи, що відображають операції із
здійснення внутрішнього та зовнішнього контролю за
фінансово-господарською діяльністю матеріально відповідальних осіб
підприємства, організації, установи (акти ревізій, інвентаризацій,
зустрічних звірок, аналітичні довідки, акти аудиторських перевірок і т.
ін.).

Реєстраційно-організаційні – це документи, за допомогою яких фіксуються
юридичні факти, операції, події, пов’язані з організацією роботи
підприємств (держреєстрація підприємств, реєстрація угод, що здійснюють
підприємства, реєстрація кореспонденції, документів доарбітражного
розгляду майнових та інших спорів, реєстрація режимно-облікових бланків,
тобто бланків документів суворого обліку, суворої звітності,
ідентифікаційних документів і т. ін.).

Звітні документи – це, як правило, стандартизовані документи, що
відображають звітну діяльність підприємств, організацій, установ. До них
належать податкові декларації і розрахунки платежів до бюджету; форми
державної та відомчої статистичної звітності, а також статистичної
звітності для банківських установ; форми бухгалтерської звітності
підприємств за галузево-відомчими ознаками; форми бухгалтерської
звітності банківських установ.

9. За режимом обліку бланків документів останні поділяються на документи
суворого обліку, документи суворої звітності,
інформаційно-ідентифікаційні та напівзахищені документи.

Документи суворого обліку – це такі документи, зміст та реквізити яких
заносяться в стандартизовані бланки безпосередньо під час проведення
тієї чи іншої фінансово-господарської, контрольної, реєстраційної,
ідентифікаційної чи звітної операції.

Документи суворої звітності – це стандартизовані документи на
пред’явника. Зміст і обсяги (номінал) операції, прав і обов’язків
пред’явника і т. ін. занесено в такі документи під час їх друку інталіо
або іншим типографським способом (це акції, облігації на пред’явника,
марки акцизного збору, поштові марки, казначейські зобов’язання держави,
проїздні білети та інші документи, в яких вже на стадії друку
зафіксована їх номінальна вартість).

Інформаційно-ідентифікаційні документи доцільно розглянути більш
детально. Процес фінансово-господарської діяльності дуже часто потребує
ідентифікації учасників тієї чи іншої угоди, підтвердження повноважень
сторін чи їх представників, а також факт угоди, фінансово-господарської
операції і т. ін. Так, для отримання товарно-матеріальних цінностей
представнику підприємства-покупця, крім довіреності, необхідно
пред’явити громадянський паспорт. Пред’являється паспорт також при
складанні угод, держреєстрації підприємства і т. ін.

D¤G?Hoooooooooocccccccccccccccc

¦E¦h?oooooooooooooooooooooooooooo

обліку – адресних довідок. Отримані безпосередньо перед держреєстрацією
такі адресні довідки дозволять ідентифікувати адресні дані та паспорти
засновників підприємств чи представників сторін при складанні угоди.
Причому, конкретне прізвище, телефон працівника адресного бюро дадуть
можливість органу реєстрації оперативно без зайвого витрачання часу
перевірити достовірність адресної довідки. Врахування такої довідки в
єдиній базі даних допоможе розшукати, за ким із працівників закріплений
номер бланку суворої звітності у випадку, якщо при перевірці буде
встановлено підроблену адресну довідку на момент реєстрації
підприємства. Таким чином, можна не тільки попередити реєстрацію
фіктивного підприємства, а і розкрити корумпованих працівників
паспортних органів та підроблювачів паспортів і адресних довідок.

Цей механізм перевірки може стати також механізмом доказування такого
складу злочину, як “фіктивне підприємництво”. За декілька років
існування цієї норми вона майже не застосовувалась через відсутність
механізму розкриття таких злочинних діянь. Введення в реєстраційний
процес підприємств захищених бланків адресних довідок і стане таким
механізмом.

Захищені бланки можна використати в багатьох сферах підприємницької
діяльності. Тому в умовах масових шахрайств, псевдопідприємництва,
псевдоугод, розвитку тіньової економічної діяльності, завуальованих
розкрадань, відмивання коштів незаконного походження нормативноправове
введення захищених адресних довідок, виготовлених у порядку та за
технологією режимно-облікових бланків, вкрай необхідне.

До інформаційно-ідентифікаційних документів можна також віднести різні
види нотаріально засвідчених документів; форматизованих повідомлень у
відповідні державні органи, виконаних на захищених бланках; документи,
що виготовляються на стандартизованих бланках і засвідчують особу,
подію, право, освіту, трудовий стаж тощо, тобто свідоцтво про
народження, одруження, розірвання шлюбу, зміну прізвища, імені та по
батькові, освіту; паспорт; трудова книжка і вкладиші до неї;
посвідчення: водія, службові, військові, ветеранів, інвалідів; дипломи
про освіту, вчений ступінь, вчене звання; пенсійна книжка, пенсійні
листки, листки тимчасової непрацездатності та інші.

Напівзахищені документи – це, як правило, нестандартизовані документи,
що виготовляються на звичайних бланках підприємств, організацій,
установ, мають суто внутрішню реєстрацію, виготовляються на незахищених
видах паперу (це загальне листування підприємств, різні
нестандартизовані довідки і т. ін.).

До більш детального висвітлення документів, згрупованих за ознакою режим
обліку бланків або режимно-облікові документи, ми повернемося нижче при
висвітленні питань режиму їх виготовлення, обліку та створення єдиної
системи баз даних обліку, руху, пошуку та ідентифікації
режимно-облікових бланків при їх використанні.

10. За предметом призначення, крім зазначених вище, можна виділити
документи, що обслуговують ринок цінних паперів, кредитний ринок, ринок
гарантій, у т. ч. банківські гарантії, страхові послуги, проїздні
документи, знаки поштової оплати, документи у сфері “грального бізнесу”,
оподаткування, документи доарбітражного врегулювання спорів, документи
про об’явлення суб’єктів підприємницької діяльності банкрутами,
приватизаційні папери, ліцензування діяльності, санаторно-курортне
лікування, рецептурні бланки, сертифікати з дозволу на роботу з
наркотичними речовинами та препаратами, що їх містять.

Для визначення напрямів детінізації економіки, протидії відмиванню
доходів незаконного походження, попередження інших злочинів та
некриміналізованих суспільно небезпечних діянь через створення
раціональної системи документообігу документи, що обслуговують ринок
цінних паперів, необхідно також класифікувати хоча б на рівні загальних
ознак, що відображають різні аспекти документообігу в цьому сегменті
економіки.

І. За ознакою належності до ринку боргових зобов’язань і до ринку
власності виділяють:

– Позикові боргові інструменти (документи): облігації державних
(місцевих) позик, облігації підприємств, державні казначейські
зобов’язання, іпотечні облігації, чеки, векселі, ощадні сертифікати,
акредитиви.

– Інструменти власності (документи, що засвідчують право власності):
акції, приватизаційні цінні папери (майнові, компенсаційні сертифікати,
житлові чеки), депозитне свідоцтво.

– Комбіновані документи (елементи боргових інструментів та інструментів
власності): інвестиційний сертифікат, опціонний сертифікат, ф’ючерсні,
форвардні контракти, сертифікат варанта.

– Товарно-розпорядчі документи: коносамент, складські свідоцтва,
заставна.

– Документи, що засвідчують переуступку права вимоги (факторингові угоди
на переуступку непогашених боргових зобов’язань).

ІІ. За способом обліку цінні папери поділяються на:

Дематеріалізовані (обліковуються на електронних носіях). Це цінні папери
на пред’явника – на рахунках “Депо”, стосовно яких власнику видається
депозитне свідоцтво.

Матеріалізовані (виготовлені на папері). Вони є іменні і на пред’явника
(це всі вищеперераховані боргові інструменти й інструменти власності).

Документи, що обслуговують ринок кредитних ресурсів (кредитні угоди та
багато інших документів, що пред’являються позичальником при отриманні
кредитів) [76, 42].

Документи, що обслуговують ринок гарантій – гарантії підприємств,
гарантії банків, документи на заставу, заклад; ринок страхових послуг –
страхові поліси, страхові угоди і т. ін.

Проїзні документи (абонементні талони, білети міського, міжміського
автотранспорту, білети залізничного, річкового, морського, повітряного
транспорту, відомчі проїзні документи, що дають право на отримання
проїзних білетів (талони-вимоги військовослужбовців та службовців
пасажирських транспортних і інших підприємств), документи на перевезення
вантажів зазначеними видами транспорту).

Знаки поштової оплати (поштові марки, конверти з марками, листівки з
марками, квитанції оплати послуг пошти та вузлів зв’язку).

Документи, що обслуговують “гральний бізнес” (білети тиражних та
миттєвих лотерей, добові відомості казино, інших закладів проведення
дозвілля громадян).

Податкові документи – марки акцизного збору, декларації, податкові звіти
юридичних осіб, квитанції про перерахування коштів на сплату податків
фізичними особами, накладні про сплату ПДВ, акцизного податку,
Держреєстр платників податку і т. ін.

Документи доарбітражного врегулювання спорів – претензії щодо
непогашення боргу або непоставки сплачених товарів та документ про
надсилання претензії відповідачу (поштова квитанція, інші документи, що
засвідчують надсилання претензії (телеграфне, телетайпне, радіо, факс).

Документи про оголошення боржника банкрутом (заява в арбітраж, документи
доарбітражного врегулювання спору, постанови про створення ліквідаційної
комісії, документи, що засвідчують спробу санації підприємств, судові
рішення, постанови арбітражу про визнання боржника банкрутом, рішення
ліквідаційної комісії про черговість задоволення претензій боржників та
ліквідацію підприємства).

Приватизаційні документи – майнові, житлові сертифікати, організаційні
документи щодо оформлення акту приватизації, проведення аукціонів
реалізації об’єктів приватизації, документи, пов’язані з оцінкою
об’єктів приватизації, і т. ін.

Документи, що обслуговують ліцензування та сертифікацію різних видів
підприємницької діяльності (ліцензії, патенти, сертифікати).

Документи, що обслуговують систему охорони здоров’я, –
санаторно-курортні путівки, рецептурні бланки, сертифікати дозволу на
роботу, використання, збереження, реалізацію наркотичних речовин і
психотропних препаратів.

Документи, що обслуговують грошовий обіг, акумуляцію і страхування
коштів та сертифікацію якості тощо. (Крім вищезазначених касових і
банківських документів, – книжки ощадні, чекові, депозитні; чеки
грошові, майнові, розрахункові; бланки фінансування, страхування;
акредитиви; доручення на видачу коштів, пенсій, майна; сертифікати
якості, на право перевезення, вивезення, ввезення та ін.).

Необхідно відзначити, що вищенаведена класифікація до певної міри є
умовною, разом з тим, необхідною, оскільки за її допомогою ми побачили
багатоаспектне, різнопрофільне, різнорівневе середовище, в якому
необхідно формувати раціональний і ефективний механізм документообігу.
Ми також побачили, що починати цю роботу необхідно не з чистого листа,
оскільки певна система документообігу як у різних сегментах економічної,
так і організаційно-управлінської діяльності на рівні введення тих чи
інших стандартизованих форм документів, що забезпечують
суспільно-економічний оборот, уже створена. Зараз необхідно працювати
над можливою уніфікацією цих документів та вдосконаленням як системи
документообігу в тих чи інших сегментах суспільно-економічного життя,
так і системи документообігу в цілому. На наш погляд, це можливо зробити
через поступове, науково вивірене введення в систему документообігу
режимно-облікових бланків, тобто бланків суворого обліку, суворої
звітності, інформаційно-ідентифікаційних бланків.

У практиці бухгалтерського обліку України категорія бланків суворого
обліку і суворої звітності вже є. Основна їх частина стандартизована і
певною мірою уніфікована. Але процес уніфікації, а разом з ним і
раціоналізації системи документообігу, ще не закінчений. Саме тут і
знаходиться поле дії для визначення сфер дерегуляції документооборотних
відносин. При цьому необхідно пам’ятати, що обидва ці напрями
вдосконалення документооборотних технологій є взаємозалежними, і,
відповідно, при заміні, відміні (в умовах дерегуляції) й уніфікації того
чи іншого документа треба звертати увагу на продуктивність тієї чи іншої
операції, а також на те, як це вплине на ті багаточисельні функції, що
виконує відмінена, замінена чи уніфікована форма документа.

Необхідно також відзначити, що в процесі цієї роботи треба, перш за все,
працювати над удосконаленням системи виготовлення, обліку, руху, пошуку
та ідентифікації вищезгаданих режимно-облікових бланків, оскільки
існуюча система їх обліку, яка базується на журнально-ордерній їх
реєстрації в підприємствах, організаціях, установах, в умовах ринкової
економіки з її високим потенціалом ризиків і технологічно насичених
криміногенних можливостей є вкрай неефективною, про що свідчить наш
аналіз цих питань та високий рівень нелегального обороту капіталів в
економіці України. Більш детально на системно-комплексному рівні ми
розглянемо ці проблеми нижче.

Література:

Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .

Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.

Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.

Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.

Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.

Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.

Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.

Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.

Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.

Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.

Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.

Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.

Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.

Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.

Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.

Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.

Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.

Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24

Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34

Похожие записи