Методичний підхід щодо оцінки результативності інноваційної діяльності
будівельних підприємств
З метою уникнення плутанини під час визначення зовнішніх чинників
прямого та непрямого впливу доцільно в першу чергу дослідити їх
сутність.
Під середовищем непрямого впливу розуміють чинники, що можуть не робити
прямого негайного впливу на операції, проте, позначаються на них.
Чинники прямого випливу мають протилежне значення. Взаємозв’язок
чинників зовнішнього середовища – це рівень сили, з яким зміна одного
чинника впливає на інші чинники. Так само, як зміна будь-якої
внутрішньої перемінної може позначатися на іншій, зміна одного чинника
оточення може обумовлювати зміну інших [10, с.115]. З цієї позиції
зовнішнє середовище можна охарактеризувати як сукупність суб’єктів і
сил, що діють за межами підприємства, але чинять як прямий, так і
непрямий вплив на стан його внутрішнього середовища [9, с. 538].
На основі класичної теорії розподілу чинників, їх сутності та
особливостей щодо інноваційної діяльності доцільним є диференціювання
всього спектру чинників з позиції джерела виникнення (рис. 1):
– зовнішні чинники непрямого впливу – макрорівень (держава);
– зовнішні чинники прямого впливу – мезорівень (галузь);
– внутрішні – мікрорівні (підприємство).
Таким чином, кожна із виділених груп чинників впливає на інноваційну
діяльність, проте ступіть їх впливу різний. Так, загальний
макроекономічний стан держави формує умови функціонування галузі та її
інноваційну активність. Стан та розвиток галузі визначають можливості
здійснення інноваційної діяльності певного підприємства, виходячи з його
внутрішніх потреб та ресурсів. Тобто чинники макрорівня опосередковано
впливають на інноваційну діяльність, а мезо та мікрорівнів –
безпосередньо.
Для забезпечення об’єктивної оцінки результативності інноваційної
діяльності підприємств будівельної галузі необхідно досліджувати ступінь
впливу кожної групи чинників. Відповідно до ієрархічної структури
чинників аналіз їх впливу на інноваційну діяльність має здійснюватися на
кожному рівні. При чому в межах рівнів доцільно виділяти окремі
напрямки, які відображатимуть вплив кожного з представлених чинників
(рис. 2).
Відповідно до системи оцінки впливу чинників аналіз ефективності
інноваційної діяльності здійснюється в три етапи.
Першим етапом аналізу інноваційної діяльності підприємств будівельної
галузі є оцінка загального стану та динаміки макроекономічної ситуації
України зокрема з акцентуванням уваги на будівельній галузі.
Другим етапом аналізу є оцінка економічного стану будівельної галузі в
певному регіоні та її інноваційної активності.
Третім етапом аналізу є оцінка стану та ефективності інноваційної
діяльності найбільш інноваційно активних будівельних підприємств.
Зазначимо, що 1й та 2й етапи здійснюються на основі аналізу статистичних
даних, а 3й – внутрішніх даних підприємства.
Саме на 3-му етапі формується висновок щодо ефективності інноваційної
діяльності конкретного будівельного підприємства. Проте окремо показники
цього етапу в статиці та динаміці відображають лише стан інноваційної
діяльності будівельної діяльності підприємства.
Рис. 2. Система оцінки впливу чинників на інноваційну діяльність
будівельного підприємства
Ефективність здійснення інноваційної діяльності необхідно визначати за
ступенем її впливу на результати діяльності підприємства шляхом
динамічного аналізу певних показників розвитку суб’єкта будівельної
діяльності.
.
Для вирішення цього завдання запропоновано матрицю результативності
інноваційної діяльності (рис. 3).
Рис. 3 Матриця результативності інноваційної діяльності будівельних
підприємств
Для чіткого позиціонування підприємств в квадратах матриці встановлено
можливі межі варіювання значень аналітичних показників (формула 1):
(1)
де ІД – стан інноваційної діяльності, при якому дані аналітичні
показники набувають визначених значень;
– темп зміни обсягу реалізації будівельної продукції, у вигляді
десяткового дробу;
– темп зміни обсягу реалізації інноваційної будівельної продукції, у
вигляді десяткового дробу.
Центральним квадратом матриці є 5, позиціонування в якому свідчить про
стійкий рівень попиту на будівельну продукцію. Така ситуація властива
підприємству, яке вже має результати інноваційної діяльності, при чому
інноваційна продукція не є принципово новою для споживача, оскільки
динаміка обсягів реалізації інноваційної та звичайної будівельної
продукції рівномірна. Тобто інноваційна продукція адаптована до потреб
ринку та знаходиться на фазі дифузії. Результативність інноваційної
діяльності знаходиться на середньому рівні.
„ ¤d1$[$`„a$gdAw§
„?1$`„?gdAw§
(AE(?)?)°-A<h?¬BPFaeIOLiaaaaaiiiaOiEEEaaaaaaaa ¤d1$[$gdAw§
„ ¤d1$[$`„gdAw§
j
(та одночасну втрату інтересів з боку споживачів до звичайної
будівельної продукції. Підприємство не створює принципово нової
будівельної продукції та не модернізує існуючої. В сучасних умовах
жорсткої конкуренції та обмеженого попиту на будівельну продукцію це
може призвести до збитковості підприємства та банкрутства за умов
збереження такої позиції.
Квадрат 2. Будівельне підприємство має стабільний сегмент ринку
(), проте обсяги реалізації інноваційної будівельної продукції
скорочуються (), тому розширення цього сегменту малоймовірне. Тобто
результативність інноваційної діяльності низька, оскільки цільове
спрямування інноваційної продукції не відповідає потребам споживачів.
Квадрат 3. Інноваційна діяльність підприємства низькорезультативна.
Споживач віддає перевагу звичайній будівельній продукції. Тобто
інноваційна продукція не задовольняє його потреби, що провокує її
вітторження на ринку. Результати такої інноваційної діяльності не
відповідають потребам ринку. Тому подальше її здійснення потребує
детальної оцінки на початковому етапі з метою отримання адекватного
кінцевого продукту.
Квадрат 4. Обсяги реалізації звичайної будівельної продукції знижуються,
що вказує на послаблення інтересу з боку споживачів, а незмінна динаміка
обсягів реалізації інноваційної будівельної продукції свідчить про
стадію насичення нею ринку. Результативність інноваційної діяльності має
середній рівень. В такій ситуації увага підприємства повинна
зосереджуватися в першу чергу на вдосконаленні існуючої будівельної
продукції, покращенні її споживчих властивостей.
Квадрат 6. Результативність інноваційної діяльності будівельного
підприємства знаходиться на високому рівні. Підприємство досягло
поставлених перед її здійсненням цілей. Інноваційна продукція
задовольняє потреби споживачів та користується стабільним попитом.
Збільшення обсягів реалізації звичайної будівельної продукції забезпечує
підприємству ресурсні та фінансові можливості для нового інноваційного
циклу, який доцільно розпочинати саме на даному етапі.
Квадрат 7. Результативність інноваційної діяльності будівельного
підприємства знаходиться на високому рівні. Інноваційна продукція
користується підвищеним попитом та надає можливість для розширення
ринкового сегменту підприємства. На етапі дифузії всередині галузі вона
перетвориться на удосконалений продукт, проте збереже всі властивості
для задоволення потреб споживачів.
Квадрат 8. Ринкова позиція підприємства, яке розташоване в даному
квадраті характеризується стабільністю. Обсяг реалізації звичайної
будівельної продукції знаходиться на незмінному рівні. Проте попит на
інноваційну продукцію відсутній, що свідчить про низьку результативність
інноваційної діяльності.
Квадрат 9. Найкращий з можливих варіантів. Попит на
звичайну та інноваційну будівельну продукцію одночасно зростає (,). Така
ситуація є індикатором високої результативності інноваційної діяльності
підприємства та зміцнення позиції підприємства на ринку.
Висновки. Застосування запропонованої методики дозволяє одержати
однозначну відповідь щодо результативності інноваційної діяльності
будівельного підприємства як в даний період часу, так і в динаміці. На
основі чіткого визначення стану інноваційної діяльності підприємств
будівельної галузі та рівня її результативності на кожному окремому
підприємстві можливим є формування системи оцінки ефективності
інноваційної діяльності будівельних підприємств, що й планується зробити
автором в наступних роботах.
Література
1. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / [под
ред. проф. Градова А. П., проф. Кузина Б. И.]. – Санкт-Петербург: “Спец.
Лит-ра”, 1996. – 510 с.
2. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент / Ф. Котлер; [пер. с англ. под
ред. Л.А. Волковой]. – СПб.: Питер, 2000. – 752 с.
3. М. В. Чорна Формування ефективної інвестиційної політики
підприємства: [монографія] / Чорна М. В., Глухова С. В. // Харків: ФО-П
Шейніна О.В., 2010. – 210 с.
4. Амоша А. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та
рішення / А. Амоша // Економіст. –2005. – № 6. – С. 28-32.
5. Жежуха В. Й. Чинники стримування інноваційної активності
підприємств машинобудування / В. Й. Жежуха, Л. В. Михайлюк //
Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах
глобалізації: Зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф., 22-24 травня.
– Хмельницький: Хмельницький екон. унет. – С. 109-110.
6. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці
України: В 3 т, т. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки / За
ред. акад. НАН України В. М. Гейця, В. П. Семиноженка, Б. Є. Кваснюка. –
К.: Фенікс, 2007. – 564 с.
7. Ковтунов О. В. Економічні аспекти розвитку інноваційного
потенціалу / О. В. Ковтунов // Науковий вісник Луганського національного
аграрного університету. – 2009. – №5. – С. 252-258
8. Стеченко Д. М. Орієнтири активізації інноваційної діяльності
промислових підприємств в конкурентному середовищі / Д. М. Стеченко //
Теоретичні та прикладні питання економіки. – Випуск 21. – С. 124-129
9. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф.
Хедоури; [пер. с англ.]. – М.: Дело, 1996. – 704 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
