Методичний підхід щодо оцінки результативності  інноваційної діяльності
будівельних підприємств

 

 

З метою уникнення плутанини під час визначення зовнішніх чинників
прямого та непрямого впливу доцільно в першу чергу дослідити їх
сутність.

Під середовищем непрямого впливу розуміють чинники, що можуть не робити
прямого негайного впливу на операції, проте, позначаються на них.
Чинники прямого випливу мають протилежне значення. Взаємозв’язок
чинників зовнішнього середовища – це рівень сили, з яким зміна одного
чинника впливає на інші чинники. Так само, як зміна будь-якої
внутрішньої перемінної може позначатися на іншій, зміна одного чинника
оточення може обумовлювати зміну інших [10, с.115]. З цієї позиції
зовнішнє середовище можна охарактеризувати як сукупність суб’єктів і
сил, що діють за межами підприємства, але чинять як прямий, так і
непрямий вплив на стан його внутрішнього середовища [9, с. 538].

На основі класичної теорії розподілу чинників, їх сутності та
 особливостей щодо інноваційної діяльності доцільним є диференціювання
всього спектру чинників з позиції джерела виникнення (рис. 1):

—        зовнішні чинники непрямого впливу — макрорівень (держава);

—        зовнішні чинники прямого впливу – мезорівень (галузь);

—        внутрішні – мікрорівні  (підприємство).

Таким чином, кожна із виділених груп чинників впливає на інноваційну
діяльність, проте ступіть їх впливу різний. Так, загальний
макроекономічний стан держави формує умови функціонування галузі та її
інноваційну активність. Стан та розвиток галузі визначають можливості
здійснення інноваційної діяльності певного підприємства, виходячи з його
внутрішніх потреб та ресурсів. Тобто чинники макрорівня опосередковано
впливають на інноваційну діяльність, а мезо та мікрорівнів –
безпосередньо.

Для забезпечення об’єктивної оцінки результативності інноваційної
діяльності підприємств будівельної галузі необхідно досліджувати ступінь
впливу кожної групи чинників. Відповідно до ієрархічної структури
чинників аналіз їх впливу на інноваційну діяльність має здійснюватися на
кожному рівні. При чому в межах рівнів доцільно виділяти окремі
напрямки, які відображатимуть вплив кожного з представлених чинників
(рис. 2).

Відповідно до системи оцінки впливу чинників аналіз ефективності
інноваційної діяльності здійснюється в три етапи.

Першим етапом аналізу інноваційної діяльності підприємств будівельної
галузі є оцінка загального стану та динаміки макроекономічної ситуації
України зокрема з акцентуванням уваги на будівельній галузі.

Другим етапом аналізу є оцінка економічного стану будівельної галузі в
певному регіоні та її інноваційної активності.

Третім етапом аналізу є оцінка стану та ефективності інноваційної
діяльності найбільш інноваційно активних будівельних підприємств.

Зазначимо, що 1й та 2й етапи здійснюються на основі аналізу статистичних
даних, а 3й – внутрішніх даних підприємства.

Саме на 3-му етапі формується висновок щодо ефективності  інноваційної
діяльності конкретного будівельного підприємства. Проте окремо показники
цього етапу в статиці та динаміці відображають лише стан інноваційної
діяльності будівельної діяльності підприємства.

 

 

Рис. 2. Система оцінки впливу чинників на інноваційну діяльність
будівельного підприємства

 

Ефективність здійснення інноваційної діяльності необхідно визначати за
ступенем її впливу на результати діяльності підприємства шляхом
динамічного аналізу певних показників розвитку суб’єкта будівельної
 діяльності.

.

Для вирішення цього завдання запропоновано матрицю результативності
інноваційної діяльності (рис. 3).

 

Рис. 3 Матриця результативності інноваційної діяльності будівельних
підприємств

 

Для чіткого позиціонування підприємств в квадратах матриці встановлено
можливі межі варіювання значень аналітичних показників (формула 1):

 

                                (1)

де ІД – стан інноваційної діяльності, при якому дані аналітичні
показники набувають визначених значень;

 — темп зміни обсягу реалізації будівельної продукції, у вигляді
десяткового дробу;

 — темп зміни обсягу реалізації інноваційної будівельної продукції, у
вигляді десяткового дробу.

 

Центральним квадратом матриці є 5, позиціонування в якому свідчить про
стійкий рівень попиту на будівельну продукцію. Така ситуація властива
підприємству, яке вже має результати інноваційної діяльності, при чому
інноваційна продукція не є принципово новою для споживача, оскільки
динаміка обсягів реалізації інноваційної та звичайної будівельної
продукції рівномірна. Тобто інноваційна продукція адаптована до потреб
ринку та знаходиться на фазі дифузії. Результативність інноваційної
діяльності знаходиться на середньому рівні.

„ ¤d1$[$`„a$gdAw§

„?1$`„?gdAw§

(AE(?)?)°-A

Похожие записи