Мережа природно-заповідних територій – основа стійкого розвитку лісів
чернівецької області

У рамках реалізації Закону України «Про загальнодержавну програму
формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» в
області розроблена регіональна схема формування екологічної мережі
Буковини [?12].

Значна робота здійснюється на виконання Указу Президента України «Про
заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні».
Нині область репрезентує 323 заповідні території та об’єкти загальною
площею 86,1 тис. га, що становить 10,5% території області, із них 23
об’єкти мають загальнодержавне значення, а саме: Національний природний
парк «Вижницький», 10 заказників, 9 пам’яток природи, 2 дендропарки та
Чернівецький ботанічний сад. Місцеве значення мають 300 об’єктів – 2
регіональні ландшафтні парки, 44 заказники, 172 пам’ятки природи, 4
дендропарки, 40 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 38
заповідних урочищ (табл. 1). У межах цих територій росте понад 1 600
видів судинних рослин, із них 106 занесено до Червоної книги України.
Тут виявлено 392 види хребетних тварин, з яких до Червоної книги
занесено 118 видів, фауна безхребетних налічує більше 1 500 видів [14].

В області на сьогодні є ще багато природних об’єктів, які потребують
заповідання. У плані перспективного розвитку заповідної справи готуються
матеріали щодо створення національних природних парків
«Черемоський» [?9], «Хотинський», «Сторожинецький» [?12] та низки
унікальних територій і об’єктів, що дасть змогу розширити мережу ПЗФ
Буковини до 171,8 тис. га, що становитиме 21,2% від загальної території
області (табл.1).

 

Таблиця 1.  Динаміка мережі природно-заповідного фонду Чернівецької
області до 2020 року згідно з Програмою розвитку заповідної справи
Чернівецької області [?12]

Категорія територій і об’єктів ПЗФ Мережа ПЗФ станом на 01.01.2008 р.
Мережа ПЗФ станом на 01.01.2020 р.

Кількість, од. Площа, тис.га Кількість, од. Площа, тис.га

Національні природні парки 1 11,2 4 51,4

Регіональні ландшафтні парки 2 43,6 5 52,5

Заказники загальнодержавного значення 10 1,6 14 30,4

Заказники місцевого значення 44 27,5 51 29,4

Пам’ятки природи загальнодержавного значення 9 0,2 14 0,4

Пам’ятки природи місцевого значення 172 0,6 204 0,8

Ботанічні сади 1 0,01 1 0,01

Дендрологічні парки загальнодержавного значення 2 0,02 4 0,03

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення 40 0,3 44
0,4

Заповідні урочища 38 1,1 65 2,9

Разом: 323 86,1 406 171,8

Частка заповідності   10,5   21,2

Діяльність лісогосподарських підприємств області спрямована на
гармонізацію відносин у сфері природокористування та охорони природних
екосистем у межах Програми розвитку лісового господарства Чернівецької
області [?9]. Останніми роками ця робота здійснюється в контексті
впровадження Стратегії виконання Карпатської конвенції як передумови
екорівноваги Буковинських Карпат і передбачає збереження, збалансоване
використання і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття
[?9, ?10], зокрема:

? розроблення та втілення місцевих планів дій щодо екологічно
збалансованого ведення лісового та сільського господарств з урахуванням
потреб щодо охорони гірських екосистем та ландшафтів;

? формування екомережі Буковинських Карпат у межах Карпатської та
національної екомережі, збереження біо- та ландшафтного різноманіття
тощо.

Майже весь природно-заповідний фонд Чернівецької області створений на
вилучених або не вилучених землях державного лісового фонду. Землі
лісового фонду займають 32% (258,1 тис. га) площі області, а розміщено
на них 64% площ об’єктів природно-заповідного фонду. Окрім того площа
заповідних об’єктів становить 10,5% загальної площі області, цей
показник у 2,5 рази вищий, ніж середній по державі [?7].

Площа об’єктів природно-заповідного фонду на території земель лісового
фонду області в цілому становить біля 30% [?7], в той час коли статтею
10 розділу ІІІ Закону України від 10.02.2000р. № 1436 – ІІІ «Про
мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в
ялицево-букових лісах Карпатського регіону» передбачено розширення
мережі заповідного фонду в цілому Карпатському регіоні до 20% [?5].

$IfT ”

$IfT ”

$IfT ”

$IfT ”

›kd6

$IfT ”

$IfT ”

??????

‘ облуправління лісового та мисливського господарства виділено 104
об’єкти природно-заповідного фонду: заказники загальнодержавного
значення, регіональні ландшафтні парки, державні заповідні урочища,
заказники місцевого значення, пам’ятки природи місцевого значення,
всього на площі 54,9 тис. га , що складає 31,3% загальної площі лісів
облуправління.

Наведена інформація свідчить, що вилучення земель державного лісового
фонду для подальшого розширення заповідного фонду потребує детального
вивчення. Необдумане заповідання лісових масивів, а також їх вилучення
із території державного лісового фонду теж може привести до негативних
наслідків. Свідченням цього є стихійне лихо у березні 2002 року, коли по
області утворилось 1230 гектарів суцільних вітровалів та 3266 га
вибіркових, загальний обсяг – 468,0 тис. куб. м, в тому числі тільки по
Путильському району суцільні вітровали виникли на площі 1052 га
загальним обсягом 374,4 тис. куб. м. Загальна площа суцільних вітровалів
по ДП «Путильський лісгосп» становила 368 га, в т. ч. у пристигаючих
насадженнях – 73 га, у стиглих і перестиглих насадженнях 224 га та
обсягом 85,1 тис. куб. м – це більш як річна розрахункова лісосіка
головного користування зазначеного підприємства. Слід відмітити, що
основна частина цих вітровалів виникла у стиглих насадженнях різних
категорій захисності та у насадженнях, розташованих вище 1100м над
рівнем моря.

 

Висновки

Природно-заповідна справа як базова сфера охорони природи є ще не зовсім
досконалою і має цілу низку ще не вирішених проблем: проблема вилучення
земель з метою заповідання; складність формування репрезентативної
мережі природно-заповідних територій через низький ступінь їх вивчення
та значну антропогенну трансформацію ландшафтів; підпорядкованість
природоохоронних структур різним відомствам; недостатня участь
громадськості у розвитку природоохоронної справи тощо.

Території і об’єкти ПЗФ необхідно створювати з врахуванням інтересів
місцевого населення та специфіки ведення лісового господарства. Це
стосується насамперед Путильського, Вижницького та Сторожинецького
районів, де лісогосподарська діяльність є основним поповнювачем місцевих
бюджетів. Підхід до справи заповідання, особливо із вилученням територій
лісового фонду має бути виваженим, комплексним та таким, що враховує
інтереси усього суспільства, на основі науково обґрунтованих норм.

 

Література

1. Гірний Б.М. Еколого-економічні аспекти розвитку природно-заповідного
фонду України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. е. наук:
спец. 08.00.06. „Економіка природокористування і охорони навколишнього
середовища“ / Б. М. Гірний. – К., 2008. – 21 с.

2. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” // Відомості
Верховної Ради України. – 1992. — № 34. – С.502.

3. Збереження біологічного різноманіття в лісах та забезпечення розвитку
природно-заповідного фонду [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=62995&ca
t_id=36090.

4. Кобеньок Г.В. Збереження біорізноманіття, створення екомережі та
інтегроване управління річковими басейнами: [Посібник для вчителів і
громадських природоохоронних організацій] / Кобеньок Г.В., Закорко О.П.,
Марушевський Г.Б. – К.: Wetlands International Black Sea Programme,
2008. – 200 с.

5. Біорізноманіття Українських Карпат. Матеріали наукової конференції,
присвяченої 50-річчю Карпатського високогірного біологічного стаціонару
Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів, 30 липня –
3 серпня 2005р.). – Л.: ЗУКЦ, 2005. – 202 с.

6. Попович С.Ю. Природно-заповідна справа: Навчальний посібник. – К.:
Арістей, 2007. – 480 с.

7. Природно-заповідний фонд Чернівецького обласного управління лісового
та мисливського господарства [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.cvoulg.cv.ukrtel.net/diialnist/PZF.html.

8. Рамкова Конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат: Збірник
законодавчих актів України про охорону навколишнього природного
середовища. Т.10. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004. – С.311-315.

9. Солодкий В.Д. Особливості впровадження положень Карпатської конвенції
на лісогосподарському підприємстві / В.Д. Солодкий, Г.Д. Шутак, В.Я.
Заячук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип.19.13. – С. 34-38.

Похожие записи