Реферат на тему:

Концептуальні засади формування стратегії страхової компанії

Страховий ринок – це один з ключових елементів національної економіки
будь-якої країни. По-перше, страхові компанії, завдяки перерозподілу
коштів страхових резервів, забезпечують стабільність робити інших
господарюючих суб’єктів, а, по-друге, накопичені страховими компаніями
кошти – це суттєве джерело інвестицій в економіку країни. У 2005 році
доля страхових премій у ВВП України складала 3,1%, в натуральному
вираженні це 12 853,5 млн. грн. Окрім того, прибутковість українських
страхових компаній знаходиться на високому рівні і рідко опускається
нижче 15-20%. Це є причиною того, що страховий ринок — це один з
найпривабливіших секторів економіки для іноземних інвесторів. Свідченням
цього є вихід на український ринок понад десяти потужних іноземних
страхових компаній, протягом 2004-2005 років. З іншого боку, на ринку
існують серйозні проблеми, які, у найближчому майбутньому, призведуть до
виходу з ринку значної кількості страховиків. Для того, щоб залишитись у
галузі, та вдало конкурувати з потужними іноземними компаніями
українські страховики повинні постійно вдосконалюватись. Двома основними
напрямками такого вдосконалення є модернізація системи управління
компанією та нарощування капіталу. Причому друге є одним з наслідків
першого. Таким чином, основне завдання українських страхових компаній на
сучасному етапі їх розвитку полягає у пошуку шляхів вдосконалення
управління компанією та нових підходів до менеджменту. Одним з
інструментів покращення управління страховою компанією є стратегічний
менеджмент. В цій статті ми сформулюємо концептуальні засади формування
стратегії страхової компанії.

Серед останніх дисертаційних досліджень проведених в Україні і які б
стосувались управління страховими компаніями або формування стратегії
страхової компанії, можна назвати наступні:

1. Морозова І.Л. «Механізм організації перестрахування авіаційних
ризиків у страхових компаніях». У роботі докладно досліджено механізм
перестрахування, запропоновані моделі вдосконалення цього механізму є
згадки про «реінжиніринг бізнес-процесів» страхової компанії. Проте,
перестрахування не визначено, як один з основних бізнес-процесів, а що
стосується рекомендацій щодо формування стратегії страхової компанії, то
основні рекомендації полягають у запровадженні методики реінжинірингу
бізнес-процесів страховика, розробленої Ніколєнко.

2. Шматко О.Ю. «Моделювання оптимальної стратегії страхової компанії при
впровадженні нових видів страхування». Стратегія страхової компанії
розглядається у цій роботі з точки зору запровадження нових страхових
продуктів. Стратегія представлена як система економіко-математичних
моделей ефективного управління ризиками страхової компанії. При цьому
основний акцент робиться на дослідження впливу природних або техногенних
катастроф на діяльність страхової компанії. По суті стратегія страхової
компаній зводиться до двох бізнес-процесів: андеррайтингу та управління
фінансовою діяльність страховика. Інші бізнес-процеси не досліджуються.

3. Хавур О.В. «Фінансові потоки страхових компаній в умовах
трансформації економіки України». Функціонування страхової компанії
досліджується лише з точки зору її фінансової діяльності. При цьому
особлива увага приділяється визначенню страхових фондів, як джерел
інвестиційних ресурсів та визначенню фінансових потоків страхової
компанії. Питання формування стратегії страхової компанії не
розглядаються.

Більшість інших дисертаційних досліджень у сфері страхування
зосереджують свою увагу на теорії та практиці здійснення окремих видів
страхування. Таким чином, проблема формування стратегії страхової
компанії потребує додаткових досліджень.

Розробки російського вченого та консультанта Ніколєнко найбільше
відповідають позиції авторів. Проте, є суттєві розбіжності у поглядах на
ряд принципових питань. По-перше, це інший набір основних
бізнес-процесів. Професор Ніколєнко відносить до них лише продажі,
андеррайтинг та врегулювання збитків. Окрім того, різняться:
рекомендації щодо розробки стратегії; інструментарій формування
стратегії страховика; та конкретні рекомендації щодо вирішення проблем
існуючих у кожному з основних бізнес-процесів.

Перейдемо до розгляду поняття «стратегія» та процесу формування
стратегії. Слово «стратегія» вже давно завоювало популярність серед
вчених та практикуючих менеджерів. Протягом двох-трьох останніх
десятиріч тема стратегій широко розроблялась у наукових дослідженнях.
Існує значна кількість визначень поняття «стратегія». Наведемо декілька
з них. Визначення суті стратегії, яке наводить один з найвідоміших
дослідників проблематики стратегічного менеджменту М.Портер полягає у
наступному: «… суть стратегії в іншому – у видах діяльності, вірніше у
виборі відмінних способів ведення діяльності або веденні відмінних видів
діяльності» [5, 55]. Головне завдання компанії створити для себе
унікальну позицію, яка б виділяла її в очах споживачів серед всіх
конкурентів.

Інший видатний вчений Дж. Куін пропонує наступне визначення: «Стратегія
– це модель чи план, якій інтегрує головні цілі організації, її політику
та дії у деяке погоджене ціле» [2, 23]. Тут головний акцент робиться на
тому, що стратегія має задавати загальний напрямок руху організації та
об’єднувати в собі цілі окремих підрозділів організації.

Ще один американський вчений, один із засновників стратегічного
менеджменту А. Чандлер зазначає, що «стратегія – це визначення основних
довгострокових цілей і задач організації, прийняття курсу дій та
розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей». Тобто основне
завдання стратегії – це забезпечення переході з тогу стану в якому
організація знаходиться сьогодні у бажаний, цільовий стан. Д. Хасі
погоджується у цьому з Чандлером та визначає стратегію як «сукупність
засобів за допомогою яких організація наближається до досягнення своїх
довгострокових цілей». Акцент на зосередженості стратегії на
довгострокових цілях є і у визначенні наведеному українськими вченими
Немцовим В.М. та Довгань Л.Є.: «стратегія – це довгостроковий якісно
визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її
позицій, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей» [4,
28]. Як видно з цих коротких цитат єдиного загально прийнятого
визначення стратегії немає. Причина цього може полягати, за словами І.
Ансоффа, у тому, що «стратегія – це поняття важке для визначення і дещо
абстрактне» [1, 68].

На нашу думку одне з найбільш вдалих та глибоких визначень поняття
«стратегія» дав Г. Мінзберг. Це визначення часто називають «п’ять П
стратегії» і полягає воно в тому, що стратегія розглядається з п’яти
точок зору. А саме:

Стратегія – це план або орієнтир для визначення напрямків розвитку.

Стратегія – це принцип поведінки або наслідування якоїсь поведінки.

Стратегія — це позиція, а саме розміщення конкретних товарів на
конкретних ринках.

Стратегія – це перспектива, тобто основний спосіб дій організації.

Стратегія – це прийом, який здійснюється з ціллю переграти конкурентів.

Серед великої кількості досліджень по проблемам стратегічного
менеджменту особливо слід виділити роботу американських вчених Г.
Мінзберга, Бр. Альстренда та Дж. Лемпела «Школи стратегій», яка була
вперше опублікована у 1998 році та переведена на російську мову у 2000
році. В цій роботі подана класифікація основних (найбільш впливових)
теорій стратегічного менеджменту, які автори називають «школами». Таких
«шкіл», на думку науковців, нараховується десять. Кожна з них відображає
ту чи іншу точку зору на проблематику стратегічного менеджменту.
Розглянути всі школи в рамках даної статті не виявляється можливим через
її замалий об’єм. Тому, ми обмежимось представленням одного з поглядів
на процес формування стратегії та наведемо рекомендації, щодо його
застосування по відношенню до страхових компанії.

Формування стратегії страхової компанії можна представити як
послідовність наступних кроків (рис.1).

Рис.1. Концептуальна схема формування стратегії страхової компанії.

По-перше, необхідно провести глибокий аналіз внутрішнього та зовнішнього
середовищ компанії. Визначити які існують проблеми, як вони впливають на
роботу організації, в якому напрямку рухається компанія, яких принципів
та вірувань дотримуються працівники компанії, тощо. З’ясувати які
існують тенденцію у зовнішньому оточенні та як вони вплинуть на роботу
компанії. Хто є основними конкурентами, яка структура ринку, які
характеристики послуг є найважливішими для споживачів, тощо. На цьому
етапі можуть використовуватись популярні інструменти стратегічного
менеджменту: SWOT-аналіз, модель конкуренції в галузі та ланцюг
створення вартості М. Портера, тощо.

По-друге, виділити основні бізнес-процеси страхової компанії, тобто ті,
які є найважливішими для неї з точки зору прибутковості та забезпечення
виживання у довгостроковій перспективі.

По-третє, необхідно визначити місію компанії, встановити ієрархію її
цілей. Де на найвищому рівні знаходяться стратегічні цілі, їм
підпорядковуються довгострокові, далі ідуть середньострокові та
замикають цю послідовність короткострокові цілі. Питання розробки цілей
та місії досить глибоко розроблені в літературі по менеджменту, тому ми
не будемо докладно зупинятись на цій проблематиці. Зазначимо лише, що
встановлені цілі мають відповідати загально відомим вимогам.

В-четвертих, розробити систему показників оцінки роботи страхової
компанії та досягнення нею встановлених цілей. Тут можуть бути
використані рекомендації авторів збалансованої системи показників Р.
Каплана та Д. Нортона.

В-п’ятих, розробити стратегію, яка представлятиме собою загальні
принципи діяльності компанії, а також план конкретних дій по досягненню
встановлених цілей. При цьому стратегія може змінюватись протягом її
реалізації або при суттєвій зміні зовнішнього та внутрішнього середовищ.
Сам процес розробки стратегії представляється, як розробка комплексу дій
по кожному з основних бізнес-процесів спрямованих на вирішення існуючих
у відповідних процесах проблем та підвищення їх ефективності. Плани дій
по кожному з процесів погоджуються із цілями та принципами страхової
компанії та зводяться в один майстер-план, який і називається
стратегією.

В діяльності страхової компанії можна виділити декілька основних
напрямків роботи або бізнес-процесів. Тобто, сукупностей однорідних
операцій які слід виконати для того, щоб страхова компанія могла
надавати якісні страхові послуги та ефективно функціонувати. Визначивши
ці сфери діяльності (бізнес-процеси), описавши їх та знайшовши
найоптимальніші методи їх виконання можна значно підвищити ефективність
роботи компанії в цілому. Відповідно, і формування стратегії страхової
компанії має проходити шляхом постановки цілей по кожному з основних
бізнес-процесів та розробки комплексу дій по досягненню цих цілей. Також
необхідно забезпечити узгодженість як цілей кожного з бізнес-процесів та
і комплексів дій у кожному з бізнес-процесів.

Основними бізнес-процесами страхової компанії є: продажі або залучення
нових страхувальників (організація агентської мережі, власних офісів,
представництв, управління збутом); перестрахування; врегулювання
збитків; андеррайтинг; розміщення страхових резервів, управління
фінансовою діяльністю; підтримуючи функції (транспортний відділ, служба
безпеки, юридичний відділ, тощо). Серед підтримуючих функцій слід
особливо виділити: методологію страхової діяльності та актуарні
розрахунки.

Бізнес-процеси значно відрізняються у різних страхових компаній.
Наприклад, якщо ми візьмемо три страхові компанії, одна з яких
спеціалізується на страхуванні авіаційних ризиків, друга є дочірньою
структурою великого банку та переважно страхує ризики цього банку, та
третю, як спеціалізується на наданні послуг страхування населенню через
власну розгалужену мережу представництв, то бізнес процеси у всіх цих
компаній будуть зовсім різними та їх важливість для самої компанії теж
буде різною. Наприклад, для першою страхової компанії найважливішими
будуть договори перестрахування; для другої важливі андеррайтинг та
врегулювання збитків, а для третьої всі основні бізнес-процеси будуть
мати приблизно однакове значення.

Таким чином, формування стратегії страхової компанії можна представити
як процес розробки комплексу дій по вирішенню проблем, що існують у
кожному бізнес-процесі та подальшому його вдосконаленні. Окремі плани
мають бути погоджені один з одним та мають бути зведені у єдиний
майстер-план, якій і називається стратегією. Подальші кроки у напрямку
розробки проблем стратегічного менеджменту страхових компаній можуть
бути спрямовані на визначення основних джерел конкурентних переваг
страхових компаній та розробку інструментарію формування стратегії
страховика. Такій інструментарій може включати в себе розробку загальних
принципів та моделей оптимізації ключових бізнес-процесів страхової
компанії, які мають враховувати специфіку страхового бізнесу.

Список літератури

Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и
авт. предисл. Л.И. Евенко. – М.:Экономика, 1989.

Воблый К.Г. Основы экономики страхования. – М.: Изд. Центр «Анкил»,
1995.

Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесс / Пер. с
англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб: Питер, 2001.

Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: навчальний посібник.
– К., 2002.

Портер М.Э. Конкуренция.: Пер. с англ.; Уч. пос. – М.: Изд. дом
«Вильямс».

Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовищ

Виділення основних бізнес-процесів

Визначення місії та цілей

Розробка системи показників оцінки

Розробка стратегії

План дій по кожному з основних бізнес-процесів

Зведення окремих планів у єдиний майстер-план (стратегію)

Похожие записи