Економічна суть фінансових ресурсів підприємства

 

У діючих законодавчих та нормативних актах в Україні термін «фінансові
ресурси» використовується досить часто, але у кожному випадку відсутнє
його тлумачення. Щодо визначення сутності фінансових ресурсів серед
вчених-економістів і практиків також немає єдиної точки зору,
спостерігається досить різне її пояснення.

Сформувалися також два основні підходи щодо визначення складу фінансових
ресурсів, у тому числі фінансових ресурсів підприємств. Згідно з першим,
фінансові ресурси — це кошти (фонди, накопичення, нагромадження,
доходи), наявні у розпорядженні держави і підприємств. Цієї точки зору
дотримується більшість вчених економістів: В.Г. Бєлоліпецький, І.О.
Бланк, Л.Д. Буряк, О.Д. Василик, І.В. Зятковський, Г.Г. Нам.

За часів Радянського Союзу багато фахівців розглядали фінансові ресурси
лише як грошові кошти, або грошові доходи, нагромадження тощо. Нині
фахівцями висловлюється думка щодо фінансових ресурсів у формі,
відмінній від грошової. Так, В.М. Опарін [7, с.10; с.79] визначає, що
«фінансові ресурси — це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні
засоби підприємства». Г.О. Партин і А.Г. Загородній також висловлюють
думку щодо існування фінансових ресурсів не тільки у грошовій формі. «За
використанням фінансові ресурси підприємства поділяють:

? на матеріалізовані фінансові ресурси (вкладені в основні засоби,
запаси, виробництво, готову продукцію, тощо);

? грошові фінансові ресурси (грошові кошти та їх еквіваленти)» [8,
с.15].

Якщо брати за основу першу точку зору, тоді незрозуміло, чим
відрізняються фінансові ресурси від грошових коштів в момент їх
перебування на рахунках або в касі підприємств. Цю дилему робить спробу
розв’язати О.Д. Василик [5, с.84]: «Поняття «грошові засоби» значно
ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові
засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у
відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й
використання». В. Зятковський також фінансовими ресурсами підприємств
вважає «…грошові фонди цільового призначення…» [5, с. 25].

Отже, О.Д. Василик і І.В. Зятковський до фінансових ресурсів включають
лише ту частину грошових коштів, яка сконцентрована у відповідних фондах
і має цільове призначення.

Г.Г. Нам [9, с.10] не погоджується з цим і стверджує, що до
«…фінансових ресурсів належать грошові фонди та частина грошових
коштів, яка використовується в не фондовій формі», а «під фінансовими
ресурсами слід розуміти всі грошові кошти, що є в розпорядженні
підприємств». Таким чином, Г.Г. Нам ототожнює фінансові ресурси зі всіма
грошовими коштами підприємства.

У сучасних умовах господарювання більша частина коштів підприємств не
використовується у фондовій формі. За таких обставин важко знайти
різницю між грошовими коштами і фінансовими ресурсами. Бачимо, що спроби
розв’язати проблему відокремленням грошових коштів від фінансових
ресурсів саме через цільове призначення останніх виявляються марними.

Дилема щодо визначення фінансових ресурсів або як всіх коштів, або як їх
частини, виникла через різне тлумачення сутності фінансових ресурсів
держави і фінансових ресурсів підприємств. Так, В.М. Федосов фінансові
ресурси держави у посібнику «Державні фінанси» [3]  розглядає як
«…кошти, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу частини
вартості сукупного суспільного продукту і національного доходу в
грошовій формі і призначені для задоволення суспільних потреб» [3,
с.29]. У цьому ж підручнику А.М. Поддєрьогін децентралізовані фінансові
ресурси визначає як «кошти, що надходять у розпорядження підприємств
(об’єднань), їх галузевих об’єднань і забезпечують поточну
виробничо-господарську діяльність, розширення і удосконалення
виробництва, задоволення соціальних потреб» [3, с.137].

З вищесказаного можна зробити висновки, що централізовані фінансові
ресурси, є частиною грошових коштів, яка існує у фондовій формі, а для
підприємств усі грошові кошти є фінансовими ресурсами, що забезпечують
господарську діяльність підприємства, як поточну, так і на цілі
розширеного відтворення.

На рахунках у банках або у касі грошові кошти знаходяться тільки певний
проміжок часу, оскільки для досягнення основної мети будь-якого
підприємства – отримання прибутку – грошові кошти  мають бути авансовані
в основні та оборотні засоби. Так у підручнику Н.В. Колчіної, Г.Б.Поляк
і Л.П.Павлової [6, с.12] визначено, що: «Фінансові ресурси
використовуються підприємством у процесі виробничої та інвестиційної
діяльності. Вони знаходяться в постійному русі і перебувають у грошовій
формі лише у вигляді залишків коштів на розрахунковому рахунку в
комерційному банку і в касі підприємства».

Але якщо дотримуватися тієї точки зору, що фінансові ресурси підприємств
містять не лише кошти, то постає питання: чим відрізняється категорія
«капітал» від поняття «фінансові ресурси підприємств»?

¤x1$`„7a$gdYGN значили капітал як грошову вартість (представники
англійської класичної політичної економії, У. Джевонс і багато
прихильників австрійської школи). В останній третині минулого сторіччя в
західній економічній теорії підсилився вплив «матеріалістів», тобто
прихильників трактування капіталу як сукупності предметів, що мають
певну загальну ознаку. До них Дж.Р. Хікс відносить А. Маршалла і А. Пігу
[10, с. 79].

У фінансовому словнику А.Г. Завгороднього наведено п’ять основних точок
зору щодо тлумачення капіталу. «Капітал — 1) сукупні ресурси, що
використовуються у підприємництві; сума накопичених матеріальних благ,
результат минулої (попередньої) і засіб для подальшої (майбутньої)
виробничої чи комерційної діяльності. Розрізняють капітал виробничий і
невиробничий, основний і обіговий, постійний (вартість засобів праці) і
змінний (вартість робочої сили). Функціонує у формах промислового,
торговельного і позикового капіталу;

2) початкова сума коштів, призначених для здійснення підприємницької
діяльності;

3) чиста вартість (вартість активів за мінусом суми зобов’язань);

4) вартість — носій додаткової вартості;

5) гроші, велика сума грошей (грошовий капітал)

Отже, можна зробити висновок, що різні визначення виникли саме через
різні точки зору щодо економічної природи капіталу і фінансових
ресурсів. Особливо це видно з останнього тлумачення капіталу у
фінансовому словнику А.Г. Завгороднього. У випадку визначення капіталу
як суми грошей, його тлумачення не відрізняється від тлумачення
фінансових ресурсів при визначенні їх як коштів, що є у розпорядженні
підприємства.

Проведене дослідження думок вітчизняних і російських вчених свідчить про
те, що деякі фахівці використовують тільки термін «фінансові ресурси
підприємств», а інші поряд з цим використовують і термін «капітал»,
відокремлюючи «капітал» від «фінансових ресурсів»: В.Г. Бєлоліпецький
[1, с. 64], І.О. Бланк [2, с.126, с.356], І.В. Зятковський [5, с.89] і
В.М.Опарін [7, с.10].

Думка щодо існування фінансових ресурсів тільки у грошовій формі є
найбільш розповсюдженою як серед українських, так і серед російських
вчених.

Вивчення точок зору фахівців щодо визначення економічної природи
«фінансових ресурсів» дозволяє виділити такі основні ознаки фінансових
ресурсів підприємств:

?        джерело формування;

?        мета формування;

?        напрямок і мета використання (цільове призначення).

Враховуючи вищенаведені ознаки, фінансові ресурси підприємств можна
визначити як кошти, залучені у фінансово-господарський оборот
підприємства з різних джерел з метою отримання економічних вигод та
призначені для забезпечення поточної та інвестиційної діяльності.

Наведений аналіз запропонованих у спеціальній літературі визначень
поняття «фінансові ресурси» дає змогу встановити, що окремі автори
вирізняють їх функціональні особливості:

? забезпечення розширеного відтворення та фінансування загальнодержавних
витрат;

? забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення
інших суспільних потреб;

? виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат із розширеного
відтворення та економічного стимулювання працівників;

? виконання статутних цілей підприємства;

? формування доданої вартості;

? джерело відшкодування вибуття та капітального ремонту основних фондів,
забезпечення розширеного відтворення та задоволення суспільних потреб.

Кожна за перелічених вище особливостей є важливою, однак, на наш погляд
найвагомішою функцією, через яку реалізуються всі інші, є забезпечення
неперервності руху грошових потоків підприємства.

Висновки. Основою фінансів підприємств є фінансові ресурси ? сукупність
коштів, що перебувають у розпорядженні підприємств і є джерелом їх
виробничого та соціального розвитку. До фінансових ресурсів належать
грошові фонди підприємства, а також частини грошових коштів, які не
входять до складу фондів.

Таким чином, фінансові ресурси підприємств – це засоби, які акумулюються
підприємством із внутрішніх і зовнішніх джерел до грошових фондів з
метою забезпечення процесу розширеного відтворення шляхом трансформації
їх в інші види ресурсів, а також  з метою досягнення високих фінансових
результатів.

Список використаних джерел

1. Белолипецкий, В. Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. И. П.
Мерзлякова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 298 с.

2. Бланк, И.А. Словарь-справочник финансового менеджера / И.А. Бланк. —
К.: «Ника-Центр», 1998. — 480с.

3. Буряк, Л.Д. Государственные финансы: Учеб. пособ. для студентов
эконом. вузов и факультетов / Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутаков, В.М. Федосов и
др.; под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника и В.Н.Суторминой. — К.:
Лыбидь, 1991. — 276 с.

4. Василик, О.Д. Теорія фінансів: Підручник / О.Д. Василик. — К.: НІОС.
— 2000. — 416с.

5. Зятковський, І.В. Теоретичні засади фінансів підприємства / І.В.
Зятковський // Фінанси України. — 2000. — №4. — с.25

6. Колчина, Н.В. Финансы предприятий: Учеб. для вузов / Н.В. Колчина,
Г.Б. Поляк, Л.П. Павлова и др.; Под ред. проф. Н.В. Колчиной. — 2-е изд.
перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 447 с.

7. Опарін, В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навчальний посібник – 2-ге
вид., доп.іперероб. / В.М. Опарін. – К.:КНЕУ, 2001. – 240с.

8. Партин, Г.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / А.Г.
Загородній, Г.О. Партин. – Львів: ЛБІНБУ, 2003. – 265с.

9. Поддерьогін, А.М. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін,
М.Д. Білик, Л.Д. Буряк, Г.Г.Нам та ін.; Кер. кол.авт. і наук. ред. проф.
А.М. Поддєрьогін. — 5-те вид., перероб. і доповн. — К.: КНЕУ, 2004. —
546 с.

10.  Хикс, Дж. Р. Стоимость и капитал / Пер. с англ.; общ. ред. и вступ.
ст. М.Энтова. — М., Издательская группа «Прогресс», 1993. — 488 с.

Похожие записи