Реферат на тему

Економічна система сучасного капіталізму

План

1. Сутність і ознаки змішаної економіки р=м

2. Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки

Література

1. Сутність і ознаки змішаної економіки р=м

Сутність змішаної економіки. «Наша економічна система, — пише П.
Самуельсон, — це «змішана» система вільного підприємництва, економічний
контроль в якій забезпечується з боку як суспільства, так і приватних
інститутів» (див.: Самуэльсон П. Экономика: Вводний курс: Пер. с англ. —
М., 1964. — С. 53). Про те, що сучасний капіталізм виступає як система
змішаної економіки, пишуть й інші західні економісти: К.
Макконнелл, С. Брю, С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмелензі.

Розрізняють три основних варіанти змішаної економіки: 1) консервативний,
2) ліберальний, 3) соціал-реформістський. Кожен з них має певні
відмінності. Так, консервативний варіант змішаної економіки виступає за
обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення
умов для розвитку приватного сектору і ринкових важелів саморегулювання.
Ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституціональних і
соціальних реформ, раціональну взаємодію приватного і державного
секторів економіки, впровадження системи національного планування,
здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки.
Найважливішими представниками цієї моделі є відомі американські
економісти Дж. Гелбрейт та Р. Хейлброннер.

Соціал-реформістський варіант змішаної економіки обстоює необхідність
оптимального поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку,
індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації
капіталізму в систему демократичного соціалізму.

На думку відомого українського економіста С. Мочерного, змішана
економіка — це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає
поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку,
проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови
прогресивнішого ладу.

Ми вважаємо, що свідомий процес формування капіталізму зі змішаною
економікою почався в західних країнах, в США з уведенням у дію
реформістських положень, започаткованих «Новим курсом» американського
президента Ф. Рузвельта в 1933 р. Теоретичне обґрунтування конкретного
механізму функціонування капіталістичної змішаної економіки дано в праці
англійського економіста

Д. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936 р.).

Умови виникнення змішаної економіки. Історичною передумовою виникнення
змішаної економіки є посилення і розширення державного втручання в
економічну діяльність, розвиток державної власності і державного сектору
економіки. П. Самуельсон стверджує, що з кінця ХІХ ст. майже в усіх
країнах відбувалось розширення економічних функцій держави. Посилюється
взаємозв’язок, взаємодія приватного, акціонерного, державного секторів,
розвивається державно-корпоративний або державно-монополістичний
капіталізм як специфічна нова форма господарювання. Тому деякі вчені
ототожнюють змішану економіку з державно-корпоративним або
державно-монополістичним капіталізмом, а виникнення датують кінцем ХІХ
або початком ХХ ст.

У перші десятиліття ХХ ст. необхідність державного втручання в економіку
у формі регулювання і навіть планування обґрунтовують американські вчені
Дж. Дьюї, У. К. Мітчелл, Дж. М. Кларк і особливо Дж. М. Кейнс. Так, У.
Мітчелл уважав за необхідне створення спеціального державного органу
індикативного планування, що приведе до утворення змішаної економіки в
США, а Дж. Кларк умовою цього вважав виникнення економіки великих фірм з
посиленням ролі уряду.

Інший підхід до розуміння змішаної економіки базувався на поєднанні,
змішуванні принципів організації і господарювання двох систем:
капіталістичної саморегульованої з принципами планомірності та
соціалістичної з державним соціальним захистом. Американський учений
С.Чейз наприкінці 30-х рр. запропонував у книзі «Тиранія слів» замість
понять «капіталізм» і «соціалізм» ввести поняття «змішана економіка»
(див.: Chese S. The Tyranny of Words. — N.Y., 1938. — P. 280).

Після Другої світової війни цю теорію розвивають Е. Хансен, Л. Харріс,
П.Самуельсон та ін. У всіх працях мова йде про поєднання систем,
заснованих на приватній і суспільній власності, «чистого» капіталізму і
соціалізму.

Відомо, що приватна власність реалізується завдяки ринковій конкурентній
формі організації суспільного виробництва, а суспільна — завдяки
планомірній організації виробництва. Але розвиток суспільного
виробництва під впливом НТП визначає еволюцію приватної власності і,
відповідно, ринкової форми організації. Вільний конкурентний ринок
сприяє утворенню великих підприємств, корпорацій, монополії та
олігополії. Виникають організація і планування на рівні первинних ланок
(теорія «організованого» і «планового капіталізму») та можливість
регулювання ринкових відносин монополіями. Корпоративна економіка
вимагає у свою чергу посилення державного втручання в економічну
діяльність шляхом координації, регулювання, індикативного планування
суспільного виробництва. Організація суспільного виробництва стає
«змішаною» конкурентно-планомірною.

Необхідно звернути увагу на те, що власність як економічна основа і
визначальний елемент економічної системи не завжди визначає відповідну
форму організації. Слід підкреслити, що «командна економіка», або
«авторитарна», не тотожна «планомірно-організованій економіці», бо
авторитарною вона може бути за будь-якої формі власності.

Причини виникнення змішаної економіки. Причинами виникнення змішаної
економіки є: недосконалість і неспроможність ринкового механізму
саморегулювання на основі дії природних законів і «невидимої руки»
А.Смита та загострення соціально-економічних суперечностей, порушення
економічної і соціальної стабільності розвитку економіки; необхідність
задоволення зростаючих суспільних потреб в умовах підвищення суспільного
характеру продуктивних сил і економічно обумовленого одержавлення
виробництва, розподілу, обміну і споживання; зростання ролі особистого
фактора в суспільному виробництві в умовах НТР; необхідність збереження
і захисту навколишнього середовища. Вирішення цих проблем визначило
необхідність еволюції саморегульованого механізму в змішаний механізм
господарювання, в якому зростають економічні, а потім і соціальні
функції держави, яка починає активніше регулювати суспільне виробництво.

Виникнення і посилення державного регулювання капіталістичної економіки
(від «регульованого ринку» до «регульованого капіталізму») стало
історичною передумовою утворення і подальшого розвитку змішаної
економіки. Економічне регулювання почало доповнюватися соціальним,
соціалізацією ринкової економіки, відносин власності, а капіталізм почав
поступово перетворюватись у змішану економічну систему.

Головні причини еволюції капіталістичної системи такі:

недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової
системи саморегулювання (безробіття, бідність і соціальна нерівність,
економічна і соціальна нестабільність, економічні кризи і т. д.);

зростання монополізації виробництва, капіталу і ринку, що порушує
відносини економічної свободи і вільної конкуренції, еквівалентного
обміну і справедливого розподілу життєвих благ у суспільстві, веде до
загострення приватних, групових і суспільних інтересів; приватна
монополія визначає виникнення державної монополії;

зростання суспільних потреб у товарах і послугах колективного
користування (оборона, транспорт, освіта, наука, зв’язок та ін.),
виробництво яких не стимулює ринковий механізм, ринок;

необхідність збереження невідтворюваних ресурсів, захисту навколишнього
середовища, раціонального використання загальнолюдських ресурсів,
державного захисту недостатньо інформованих споживачів про якість
товарів, терміни вживання тощо;

необхідність перерозподілу доходів з метою задоволення соціальних потреб
і соціального захисту населення, що живе за межею бідності;

розвиток колективних і державної форм власності, які містять у собі
формальний засіб, матеріальні умови розвитку нових укладів і переходу
капіталізму в нову соціально-економічну систему (формацію, цивілізацію).

Соціалізація ринкової економіки в умовах змішаної форми її організації,
національні особливості розвитку країн визначаються особливостями
економічної та соціальної політики уряду, яка залежить від певної
політичної його орієнтації і відповідної теоретичної моделі розвитку
національної економіки.

Національні особливості змішаної економіки. Реалізація і ефективність
змішаного механізму регулювання економіки залежить не тільки від зміни
пропорцій між укладами, секторами економіки, формами власності. Вони
визначаються метою і механізмом державного регулювання, його методами,
засобами впливу на об’єкти регулювання і способами їх реалізації.
Об’єктами регулювання можуть бути все суспільне виробництво і
відтворення, суспільний попит або пропонування тощо; головними засобами
— програмування, індикативне планування; знаряддям або способами
реалізації — грошово-кредитний, бюджетно-податковий,
адміністративно-економічний, адміністративно-командний та ін.
Абсолютизація певного об’єкта, засобу та форми, знаряддя реалізації для
досягнення поставленої мети і визначає специфіку національної моделі
ринку або специфіку змішаної економіки.

Існують різні національні моделі змішаної економіки: від американської
ліберальної моделі господарювання, характерною рисою якої є залишковий
принцип державного регулювання в економічній та соціальній сферах
(регулюються ті аспекти соціально-економічних відносин, які не
саморегулюються вільною конкуренцією), до економічного дирижизму
(переважно у Франції, Великобританії та інших країнах), коли держава
виступає за глобальне систематичне регулювання економіки за масштабами і
глибиною. При цьому можуть використовуватись надзвичайні заходи і методи
(індикативне планування, націоналізація, утворення і зростання
державного сектору, державні інвестиції, адміністративний контроль над
зарплатою, цінами, кредитами). Є й інші специфічні національні змішані
економіки.

Показовою з цієї точки зору є так звана «шведська модель» змішаної
системи. Її теоретики вважають, що власність не є визначальним елементом
суспільного устрою. За панування приватної власності в руках держави є
не більше 5% основних виробничих фондів, але вона перерозподіляє
приблизно 60% національного доходу і близько 40% його йде на соціальні
потреби. Це модель так званого демократичного соціалізму, соціалізації
капіталістичної економіки у сфері розподілу. Держава здійснює не тільки
економічне, а й соціальне регулювання суспільного виробництва в
інтересах усього суспільства. Це модель еволюційного переходу
капіталізму в посткапіталізм (або соціалізм) шляхом демократичних
реформ. На думку Г. Мюрдаля (творця «шведської моделі»), у розвинутому
суспільстві планування утворює принцип, за допомогою якого знання
втілюються в дії. (Див.: Селигмен Б. Основные течения современной
экономической мысли. — М., 1968. — С. 408.)

Існують також консервативна та ліберальна моделі змішаної економіки.
Перша модель передбачає обмежене втручання держави в економічну
діяльність з метою підтримки приватного сектору і вільної конкуренції.
Представниками цього підходу є Ф. Хаєк, М. Фрідмен та ін. Прибічники
ліберальної змішаної економіки (Дж. Гелбрейт, Р. Хейлброннер та ін.)
ратують за проведення соціальних реформ, взаємодію приватного та
державного секторів при зростанні державних інструментів у регулюванні
економіки і підпорядкування приватного та корпоративного секторів
інтересам суспільства, поступової соціалізації економіки і формування
«нового соціалізму» (див.: Гэлбрейт Дж.К. Экономические теории и цели
общества. — С. 280—281).

Уклади і сектори змішаної економіки. Соціально-економічною основою
змішаної економіки є взаємодія і взаємозв’язок двох провідних секторів
економіки — приватного та державного, які складаються з різних
соціально-економічних укладів.

Суспільно-економічний уклад, або система суспільного виробництва — це
цілісна система виробничих відносин визначеного типу, або відносин
власності, які утворюють суспільну форму виробництва та господарювання.
В історичному процесі суспільного розвитку завжди, за винятком, можливо,
первісного суспільства, співіснували і взаємодіяли декілька укладів, бо
існування одного укладу породжує виникнення іншого — більш прогресивного
з точки зору ефективності виробництва. Поки більш прогресивний уклад не
стане пануючим, вони співіснують, взаємодіють. Тому суспільне
виробництво фактично завжди багатоукладне, його поступальний розвиток і
є зародженням прогресивних форм виробництва і поступового відмирання
менш прогресивних. Певний історичний період різні форми виробництва
(уклади) співіснують і взаємодіють. Але в економічній структурі
багатоукладного суспільства на певному етапі розвитку виділяється більш
прогресивний уклад, який стає провідним і визначає специфіку або
характер соціально-економічних відносин господарювання, стає економічним
базисом суспільно-економічної формації (рабовласницької, феодальної та
ін.). Пануючий уклад отримав у економічній теорії назву формаційного
(п’ять способів виробництва і формацій) на відміну від неформаційних
(патріархального, дрібнотоварного).

У процесі розвитку формаційний уклад, наприклад капіталістичний, стає
домінуючою формою суспільного виробництва і відповідних економічних
відносин. Цей уклад взаємодіє з іншими і здійснює на них прямий вплив у
межах суспільного виробництва.

?

AE

a

a

V U Ue ?

?

?

oooooooooooooooooooooooooo

7будь-якої економіки як «змішаної економіки», «змішаної системи», бо це
поняття виникло за умов певного рівня розвитку капіталістичної
економічної системи, а отже, панування капіталістичного укладу і
капіталістичної власності.

У більшості країн кількісно переважаючим є приватний сектор економіки,
основою якого є індивідуальна приватна власність — трудова та
капіталістична, але більш ефективним є акціонерний уклад (на основі
групової капіталістичної власності), який отримує до 90 % усіх доходів,
що становить лише 20 % загальної кількості суб’єктів господарювання. На
державний сектор у різних країнах припадає 18—25 % зайнятих, до 30 %
ВНП, 25—50 % інвестицій, 20—30 % власності; держава перерозподіляє від
35 до 60 % національного доходу (див.: Политэкономия (история
экономических учений, экономическая теория, мировая экономика): Учебник
для вузов / Под ред. Д.В. Валового. — М., 1999. —

С. 255—256).

У сучасних змішаних системах співіснуючими укладами є дрібнотоварний,
акціонерний, державний і соціалістичний за панування капіталістичного
укладу на основі індивідуальної та групової капіталістичної власності
(корпоративної), яка об’єктивно стала ядром економічної системи.

2. Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки

Взаємодія двох механізмів господарювання. Змішана економічна система —
це насамперед ринкова економіка, яка функціонує на основі взаємодії двох
механізмів господарювання: стихійного саморегулювання і свідомого
регулювання. Необхідно звернути увагу на об’єктивність еволюції
господарського механізму від «чистого» саморегулювання до поступового
розширення свідомого регулювання від первинної ланки планування (на
рівні підприємства, фірми, національної та міжнародної корпорації) до
державного регулювання на рівні національної економіки. Матеріальною
основою еволюції господарського механізму є зростання суспільної форми
продуктивних сил в умовах НТП і НТР на основі поглиблення поділу праці,
спеціалізації та кооперації виробництва. Це об’єктивно потребує нових
форм організації та управління виробництвом, його регулювання і
планування на макрорівні.

Еволюція механізму господарювання йде від товарного виробництва,
розвинутої ринкової економіки і стихійного ціноутворення до поступового
відмирання товарних відносин (сьогодні на рівні великої корпорації),
свідомого контрольованого ціноутворення і планомірного розвитку
виробництва й обміну в далекій перспективі.

Практикою, а відповідно, й економічною теорією переконливо аргументована
необхідність державного втручання в ринкові економічні відносини.
Диспути між теоретиками йдуть лише про межі такого втручання, про межі
взаємодії механізму стихійного ринкового саморегулювання, стихійних сил
природних (економічних) законів і механізму свідомого регулювання
ринкових відносин, свідомого використання об’єктивних економічних
законів.

Історія свідчить, що активний прояв регулюючої економічної функції
держави відбувається на етапі виникнення монополії, яка втручається в
механізм саморегулювання і є його наслідком, створює та загострює нові
суперечності з посиленням свого панування в економіці. Вона ігнорує
інтереси більшості дрібних і середніх виробників. Монополія переслідує
свій інтерес (отримання монопольного прибутку), який не збігається ні з
інтересами дрібних виробників, ні з інтересами суспільства — держави.
Монополізація завдає значних матеріальних збитків суспільству, тому що
перерозподіляє доходи мільйонів виробників на свою користь, зменшує
надходження до бюджету. Держава вимушена проводити антимонопольну
політику під тиском обставин для захисту державних, національних
інтересів. Виникає новий господарський механізм — змішаний
ринково-державний. Ринок стає регульованим спочатку з боку монополій, а
потім і держави. Капіталізм переходить до якісно нової стадії розвитку,
яка отримала в марксистській політичній економії назву
державно-монополістичний капіталізм, що є по суті визнанням його
змішаною економікою насамперед за формою організації ринкових відносин.
Вони стають об’єктивно-суб’єктивними, вільна конкуренція доповнюється
свідомим регулюванням суспільного виробництва з боку держави. З іншого
боку, сучасний капіталізм як змішана економічна система і є поєднанням
сили капіталізму із силою держави в єдину економічну змішану систему
капіталізму.

Визначальним фактором змішування двох форм організації суспільного
виробництва є необхідність задоволення зростаючих суспільних потреб в
умовах панування капіталістичної власності (незалежно від форм), отже —
це мета суспільного виробництва.

Якщо наприкінці 30-х рр. ХХ ст. під час впровадження принципових
елементів змішаної економіки держава виконувала переважно економічні
функції, то з розвитком суспільного виробництва і посиленням ролі НТР, а
також людського фактора в економіці і суспільстві помітно посилюється
соціалізація ринкового господарювання. Вона полягає в необхідності
створення соціально-економічних умов для розширеного відтворення робочої
сили, тобто забезпечення певного благоденства для всього населення. Це
відбувається шляхом соціалізації, демократизації відносин власності та
проведення державою активної соціальної політики, яка не допускає
значної соціально-економічної диференціації суспільства і соціальних
конфліктів. Держава створює умови для перетворення людини із фактора
виробництва («людини економічної») у всебічно розвинену особистість з
новою роллю не тільки у виробництві, а й узагалі в суспільстві («людину
творчу»).

Сучасна змішана економіка і є регульованою соціально орієнтованою
ринковою економікою, коли на перше місце виходить дійсно задоволення
зростаючих соціально-економічних потреб кожної людини і суспільства.
Реалізувати цю мету може тільки держава на базі високої економічної
ефективності виробництва. До тих пір, поки економічним базисом
суспільства лишатимуться капіталістичні економічні відносини
(капіталістичний уклад), а метою безпосередніх економічно відокремлених
виробників — прибуток, реалізація цієї мети можлива тільки шляхом
конкурентної боротьби, яка в умовах панування великих корпорацій є
недосконалою. Оскільки метою суспільного виробництва є задоволення
суспільних потреб, а держава є представником суспільства, то вона
змушена регулювати недосконалу конкуренцію і виробництво для задоволення
зростаючих суспільних потреб. Водночас ступінь втручання держави в
механізм конкурентного господарювання обмежується капіталістичним
економічним базисом і приватними інтересами суб’єктів господарювання. Як
тільки державне регулювання суспільного виробництва починає відчутно
обмежувати інтереси суб’єктів приватного сектору, перш за все фінансової
олігархії, ефективність свідомого втручання в економіку знижується і
уряд повертається до активізації ринкової конкуренції, саморегулювання.
Тому в сучасних змішаних економіках і відбувається циклічне коливання
форм організації суспільного виробництва: посилюється то ринкова —
стихійна, то державна — свідома, активізуються механізми то конкуренції,
то державного регулювання (див.: Башнянин Г., Лазур П., Медведєв В.
Політична економія: Підручник для студ. вузів. — К., 2000. — С.
485—487).

Діалектика взаємодії і співвідношення стихійного (конкурентного) та
свідомого (планованого) у механізмі господарювання визначається як
об’єктивними умовами розвитку національних економік, так і суб’єктивими
діями уряду кожної країни. Але ви-

значальною тенденцією такої взаємодії є розширення і посилення
економічних та соціальних функцій держави.

Ринок у змішаній економіці. В умовах товарного виробництва пануючою
формою економічних відносин є ринкові (крім внутріфірмових відносин),
але ринок перестав бути єдиним стихійним регулятором пропорцій
суспільного виробництва, розподілу доходів. За формою ринки «вільної
конкуренції» існують лише в деяких немонополізованих галузях (у
сільському господарстві та ін.), але це вже не суто ринкові відносини,
бо вони перебувають під визначальним регулюючим впливом або монополій,
або держави. І хоч на ринку формується до 70% товарних цін (у ринковій
економіці США) — це вже не ціни вільної конкуренції, що стихійно
встановлюються ринком, а ціни системи недосконалої конкуренції.
Існування «адміністративних», «державних» цін впливає і на механізм
ціноутворення «монополізованого» ринку в змішаній економіці. Ринок по
суті стає регульованим, тому що конкуренція є недосконалою, потребує
державної підтримки і стає більш штучною, регульованою. Ринок
модифікується. Головні ринкові елементи продовжують еволюціонувати:
досконала конкуренція в недосконалу, саморегулювання в регулювання,
стихійне ціноутворення у свідоме встановлення цін і т. д. Поступово
заперечується ринковий механізм господарювання. Деякі вчені вважають, що
класичні товарно-грошові відносини звузились до 1/2 суспільного продукту
в розвинутих країнах. Посилюється роль олігопольного, державного та
світового ринків, державних монопольних цін.

Держава у змішаній економіці. Усе більш активним суб’єктом економічної
діяльності у ХХ ст. стає держава як представник суспільства і захисник
його інтересів. Матеріальною основою державного регулювання економіки є
розвиток державного сектору, державної власності і монополія політичної
влади. Незалежно від частки держсектора і власності в економіці роль
держави

в організації й управлінні виробництвом та суспільством зростає. Вона
володіє і розпоряджається зростаючою часткою національного продукту,
регулює сукупне пропонування та попит, грошовий обіг, перерозподіляє до
50 % і більше національного доходу тощо. Держава розробляє форми і
методи економічного та соці-

ального регулювання соціально-економічних відносин, координує, регулює,
програмує суспільне виробництво і споживання, здійснює політику
соціалізації ринкових відносин і демократизації. Але державне
регулювання не може вийти за межі системи, бо в ній панує капіталістична
приватна власність і приватні інтереси, а не суспільний інтерес,
загальнокласові інтереси не збігаються з приватними, індивідуальними та
груповими (корпоративними). Отже, виникають нові суперечності в системі.

Метою державного регулювання в умовах змішаної економіки є підвищення
соціально-економічної ефективності суспільного виробництва, забезпечення
економічного зростання і соціально-економічної стабільності економіки та
суспільства. Тому головні завдання держави такі:

створення і вдосконалення правової основи функціонування економіки,
створення правил гри для суб’єктів економічної діяльності: законів,
норм, правил господарювання для всіх форм власності, укладів, секторів;
контроль за їх виконанням. Ця форма впливу на організацію й управління
суспільним виробництвом стає вирішальною в умовах змішаної економіки;

підтримка конкуренції і антимонопольне регулювання з метою недопущення
панування на ринку одного суб’єкта господарювання і зміни механізму
ринкового конкурентного ціноутворення;

проведення політики макроекономічної стабілізації, структурного
регулювання, недопущення економічних криз, забезпечення повної
зайнятості, стабільності цін і грошового обігу, економічного та
соціально-економічного зростання національної економіки і суспільства;

вплив на розміщення ресурсів і перерозподіл в умовах їх обмеженості і
стихійного ринкового розподілу, який веде до негативних
соціально-економічних наслідків і виникнення проблеми нераціонального їх
розподілу;

перерозподіл доходів як об’єктивна необхідність в умовах їх ринкового
розподілу, який веде до соціальної поляризації суспільства і бідності
значних верств населення. Держава проводить політику соціального
захисту, створює умови для нормального відтворення робочої сили завдяки
певній податковій політиці, виплатам по соціальному страхуванню,
медичній допомозі, фінансуванню різноманітних соціальних програм.

Метою перерозподілу доходів є забезпечення соціальної справедливості в
суспільстві.

Література

1. Альтернатива: выбор пути (Перестройка управления и горизонты риска) /
Рук. авт. колл. В. Н. Бойков, А. А. Сергеев. — М.: Мысль, 1990.

2. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного пе-

ріоду // Економіка України. — 1993. — № 8.

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т. / Пер. с фр. — М.: Междунар.
отношения, 1994.

4. Бастиа Ф. Экономические гармонии / Ж.-Б. Сэй, Ф. Бастиа. Трактат по
политической экономии / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы. Экономические
гармонии (Ф. Бастиа). — М.: Дело, 2000.

5. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. — К.:
Ніка-Центр: Ельга, 2000.

6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального
прогнозирования / Пер. с англ. — М.: Academia, 1999.

7. Беляєв О. О., Бебело А. С. Перехідна економіка: основні концепції та
характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2001.
— С. 23 — 29.

8. Бергер П. Л. Капіталістична революція: П’ятдесят пропозицій щодо
процвітання, рівності і свободи / Пер. з англ. — К.: Вища шк., 1995.

9. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації
заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна:
аспекти праці. — 2000. — № 6.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М., 1997.

11. Борщаговская Э., Воронина А. Регулирование трудовых отношений на
основе трудовых соглашений // Экономика Украины. — 1994. — № 4.

PAGE

Похожие записи