Реферат на тему:

Земельна рента

Земельна рента як економічна категорія виражає відносини при-власнення
додаткового продукту власником землі у формі оренд-ної плати за право
користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі. Крім ренти
як плати за користування землею орендна плата містить відсоток на
вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу. При
високих орендних ставках влас-ник землі може привласнювати частину
середнього прибутку сільсь-когосподарського підприємця.

Земельна рента і орендна плата є загальною економічною осно-вою
будь-якого суспільства. Спочатку земельна рента виникла і розвивалася у
формі традиційної земельної ренти. Виникнення під-приємницьких
виробничих відносин стало умовою існування су-часної земельної ренти.
Проте земельна рента завжди є економіч-ною основою реалізації власності
на землю. Це доход, не пов’яза-ний з підприємницькою діяльністю; це
частина додаткового про-дукту, який створюється сільськогосподарськими
виробниками, що господарюють на землі.

Як уже зазначалося, в сільському господарстві в процесі вироб-ництва
беруть участь природні процеси і біологічні фактори. У зв’яз-ку з цим в
сільському господарстві крім суспільних факторів слід розрізняти такі
природні фактори, як кліматичні умови, хімічний і механічний склад
землі, біологічні та інші моменти. Залежно від цих факторів одна й та
сама кількість і якість праці може бути представлена в більшій або
меншій кількості продуктів, споживних вартостей.

Якою б великою не була роль природних факторів, сільськогос-подарський
продукт створюється працею людей. Тому провідна роль у розвитку
сільськогосподарського виробництва завжди належить економічним факторам.
Це положення має особливе значення для з’ясування рентних відносин у
сільському господарстві.

Незалежно від форми власності на землю утворюється дифе-ренційна рента.
Причиною її є монополія на землю як на об’єкт господарювання. Виникнення
цієї монополії означає існування ві-дособлених виробників у системі
товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних
і економічних умов для утворення диференційної ренти.

Першою природною умовою існування диференційної ренти є відмінності у
природній родючості землі, а також місцезнаходжен-ня земельних ділянок
по відношенню до ринку (місць реалізації продукції). Розвиток науки і
техніки, широке використання їх до-сягнень у сільському господарстві
впливають на ці відмінності, проте повністю усунути їх неможливо.

Господарства, розміщені на кращих землях, створюють додатко-вий чистий
доход. Цього останнього позбавлені господарства, що знаходяться на
гірших землях. Якби вони одержували його, то мо-нополія на землю як
об’єкт господарювання зникла б.

Другою природною умовою утворення диференційної ренти є обмеженість
землі. Земля у просторі обмежена, ще обмеженіші кращі за родючістю
землі. Продукція, що виробляється на кращих і середніх землях, не може
задовольнити потреби суспільства, тому у господарський оборот
залучаються також ділянки землі, віднос-но гірші за родючістю і
місцезнаходженням.

Господарства, які використовують кращі землі, мають більше продукції з
одиниці земельної площі та одержують додатковий про-дукт, який є
матеріальною основою диференційної ренти.

Необхідною економічною умовою перетворення цього додатково-го продукту в
диференційну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливості
дії закону вартості у сільському господарстві. Ця особливість полягає в
тому, що суспільна вартість сільськогос-подарських продуктів
визначається середніми витратами суспільне необхідної праці у
господарствах, що розташовані на гірших за родючістю і місцезнаходженням
землях при середньому рівні орга-нізації виробництва. Господарства, які
розташовані на кращих та середніх землях, мають нижчу індивідуальну
вартість сільськогос-подарської продукції, проте реалізують її за
цінами, які визнача-ються вартістю на гірших землях. Це дає можливість
одержувати додатковий чистий доход, який утворюється понад середній
чис-тий доход.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти — першу і другу. Перша
диференційна рента є додатковим чистим доходом, який одержують в
результаті продуктивнішої праці на кращих за родю-чістю і
місцезнаходженням землях.

Друга диференційна рента виникає в результаті підвищення продуктивності
землі на основі використання ефективніших засо-бів виробництва, тобто
додаткових вкладень у землю. Цю ренту одержують не всі господарства, а
лише ті, які займаються інтенси-фікацією за сприятливіших умов
виробництва (тобто використову-ють кращі землі). Господарства, які
здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, одержують не другу
ренту, а раціоналізаторсь-кий доход.

Що є спільного для першої та другої диференційної ренти? По-перше,
причина утворення — монополія на землю як на об’єкт господарювання.

По-друге, основа виникнення — відмінності в родючості землі.
Взаємозв’язок диференційної першої і другої рент полягає в тому, що вони
засновані на використанні родючості земель. Тільки пер-ша рента
пов’язана з природною, а друга — з економічною родю-чістю грунтів. Друга
диференційна рента характеризує інтенсив-ний розвиток сільського
господарства.

У сучасних умовах підвищення попиту на сільськогосподарську сировину
виникає необхідність освоєння нових земель з низькою родючістю. В той
самий час обмеженість землі, а також прискорення науково-технічного
прогресу в сільському господарстві зу-мовлюють деяке зниження ролі
природної родючості.

Широке використання сучасної техніки і технології стирає різ-ницю в
ефективності рівновеликих витрат капіталу на різних за родючістю землях,
що сприяє зменшенню другої диференційної ренти. Паралельно діють
фактори, які сприяють збільшенню її, а саме різниця ступеня використання
інтенсивних факторів в різних господарствах зберігається, а в деяких
випадках і посилюється.

u

ue

ue

gd2.I утністю не що інше, як додатковий прибуток, який отримують у
будь-якій сфері промислового виробництва на будь-який капітал, що
функціонує в умовах вище середніх. У сільському, господарстві він є
більш-менш постійним, оскільки грунтується на різній родючості різних
катего-рій землі.

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузе-ва
конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх
використаних землях, у тому числі на гірших. Причиною її є монополія на
приватну власність на землю, яка закріплює високу норму прибутку в
сільському господарстві понад середню норму прибутку. Отже, абсолютна
рента — це надлишок вартості сільсь-когосподарського продукту над його
ціною виробництва.

Висока норма прибутку в сільському господарстві може створю-ватися
внаслідок існування ряду факторів: низької органічної будови капіталу,
використання дешевшої робочої сили, більш швидкого обо-роту коштів,
економії на постійному капіталі та ін. Значення цих факторів у кожній
країні неоднакове і весь час змінюється. Так, у розвинутих країнах
рівень органічної будови капіталу в сільському господарстві вже піднявся
до рівня промисловості. Тому ця умова для створення абсолютної ренти
відпала, проте причина виникнення абсолютної ренти — монополія приватної
власності на землю — залишається. Ось чому слід брати до уваги, що
можуть існувати і діяти інші фактори утворення високої норми прибутку в
сільському господарстві, а монополія приватної власності на землю лише
зак-ріплює цю високу норму прибутку і примушує реалізовувати
сільськогосподарську продукцію за її вартістю, яка вища за ціну
ви-робництва.

Отже, абсолютну ренту породжує не низька будова землероб-ського
капіталу, а монополія приватної власності на землю, яка не дає
можливості конкуренції вирівняти прибуток з низькопобудова-ного
капіталу.

У практиці сучасних розвинутих країн підвищення органічної будови
капіталу в землеробстві зумовлює зменшення абсолютної ренти, проте
зростання загального розміру функціонуючого капі-талу сприяє збільшенню
її.

Приватна власність на землю і необхідність виплати ренти за всі
використані землі можуть призвести до перетворення абсолютної ренти в
монопольну, коли ціна на сільськогосподарську продукцію вища за її
вартість.

Рентні доходи розподіляються між власником землі та її оренда-рем або
між державою і тими, хто користується землею.

Використання землі в Україні є платним. Власники землі та
зем-лекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельно-го
податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та
місцезнаходження земельної ділянки (виходячи з кадастрової оцінки
земель). У земельному податку і орендній платі міститься частина
рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход
перетворюється у ренту.

Розмір орендної плати орендареві встановлюють за угодою сто-рін. У
результаті підвищення продуктивності землі на основі вико-ристання
ефективніших засобів виробництва надлишковий доход збільшується. До
закінчення строку договору він надходить орен-дарям у вигляді рентного
доходу. При укладенні нового договору він може бути зарахований в
орендну плату і надходити вже влас-нику землі. З метою стимулювання
інтенсифікації сільського гос-подарства доцільно оптимально здійснювати
розподіл рентного до-ходу другої диференційної ренти між власником землі
і орендарем. Останній повинен бути заінтересований у додаткових
вкладеннях у землю, а це вимагає залишення у нього певної частини
рентного доходу.

Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні
розміри орендної плати за землю встановлює Верховна Рада України.

Рентний доход, що міститься у платежах за землю, надходить до бюджетів
сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, на території яких
знаходяться земельні ділянки. Частина коштів від плати за землю
централізується у державному і обласних бюджетах.

Від плати за землю, а отже, і вилучення рентного доходу звіль-няються
заповідники, національні та дендрологічні парки, ботанічні сади,
заказники (крім мисливських), дослідні господарства науко-во-дослідних
установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та ін.

Новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від плати
за землю (а отже, і від вилучення рентного доходу) протя-гом трьох років
з часу передачі у їх власність або надання в корис-тування земельної
ділянки.

Рентний доход, як правило, використовується на фінансування заходів щодо
раціонального використання та охорони земель, під-вищення родючості
грунтів, виконання робіт із землеустрою, ведення земельного кадастру;
відшкодування витрат власникам землі та землекористувачам, пов’язаних з
господарюванням на землях гіршої якості; економічного стимулювання
власників землі та зем-лекористувачів, у тому числі й орендарів.

З рентою пов’язана ціна землі. Вона визначається як капіталізо-вана
рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власни-кові той самий
доход, але у формі не ренти, а суми відсотка на вкладення у банк. Ціну
землі розраховують за формулою

де R — рента; S — норма позикового відсотка.

Звідси ціна на землю залежить від розміру земельної ренти і позикового
відсотка.

Науково-технічний прогрес і підвищення інтенсивності сільського
господарства зумовлюють необхідність додаткових вкладень у
зем-леробство, що, призвело до Зростання диференційної ренти і
відповідно до зростання цін на землю.

Похожие записи