Реферат на тему:

Сутність і соціально-економічна природа господарського механізму.

Ґрунтовне пізнання і глибокий науковий аналіз закономірностей і
найважливіших тенденцій формування, подальшого розвитку та всебічного і
широкомасштабного вдосконалення господарського механізму є важливою
ланкою у вивченні політичної економії та інших економічних дисциплін. У
науково-практичному сенсі в центрі уваги перебувають конкретні
господарські форми, в яких виявляються і за допомогою яких
використовуються економічні закони в управлінсько-регулюючій діяльності
суспільства. Стрижнем такої надто складної діяльності суспільства є
сучасна держава як багатовимірне явище. Розташовуючись у зовнішньому,
або можна сказати, у поверхневому шарі виробничих економічних відносин,
конкретні господарські форми відрізняються рухомістю, мінливістю. Саме
на ці форми безпосередньо спрямована економічна політика держави з метою
вдосконалення і піднесення рівня ефективності народногосподарського
механізму загалом та його окремих ланок, функціональних підрозділів
зокрема.

Всебічне вдосконалення господарського механізму суспільства — органічна
складова прогресивного розвитку економіки на макро- і мікрорівнях.
Науковий аналіз механізму господарювання як цілісного комплексу
допомагає пов’язати досягнення економічної теорії з реальною практикою,
а також з іншими економічними науками.

Організаційно-економічні відносини

Господарський механізм — це складна за своїм соціально-економічним
змістом економічна категорія. Соціально-економічну сутність
господарського механізму можна зрозуміти, спираючись на науковий аналіз
системи суспільно-економічних відносин загалом, а також їх підсистем:
організаційно-економічних і техніко-виробни-чих (їх ще називають
техніко-економічними) відносин.

Організаційно-економічні відносини виникають і розвиваються у процесі
суспільного поділу праці. У їх складі розрізняють такі компоненти:
конкретні форми організації виробництва, господарські зв’язки між
функціональними ланками суспільного поділу праці і відносини управління
ними, а також ширше — відносини суспільного господарювання.
Організаційно-економічні відносини становлять зміст категорії
«господарський механізм».

Організаційно-економічні відносини є цілісною системою з різно-рівневою
внутрішньою структурою (будовою). Умовно у цій структурі можна
виокремити три рівні. Перший глибинний рівень охоплює відносини
господарювання, яким властиві найзагальніший характер і функціональне
розташування навколо відносин власності. Другий поверхневий рівень
охоплює конкретні форми функціонування організаційно-економічних
відносин. Наприклад, комерційний розрахунок як економічна категорія — це
відносини першого рівня. Комерційний розрахунок як система методів
господарювання (комерційний розрахунок підприємств, цехів, бригад) є
конкретним виразом (формою) функціонування комерційних (ринкових)
відносин, які можна віднести до другого рівня. Конкретна реалізація
організаційно-економічних відносин стосовно кожної держави — суб’єкта
господарювання становить третій рівень.

Організаційно-економічні відносини органічно пов’язані з розвитком
продуктивних сил, відображають процес суспільної праці. У цьому процесі,
тобто під час впливу засобів праці на предмет праці, виникає
(формується) система відносин людини до речі або між людьми
безпосередньо у виробництві щодо технологічних процесів. Такі відносини
називають організаційно-технологічними, організаційно-технічними, або
техніко-виробничими (техніко-економічними). Окремі інші відносини тісно
взаємодіють з організаційно-економічними відносинами, перебуваючи немов
на межі між продуктивними силами і суспільно-виробничими відносинами.

Разом з тим неправомірно вважати, що господарський механізм є формою
виразу насамперед техніко-виробничих відносин, або що техніко-економічні
відносини і становлять головний зміст господарського механізму. Основний
зміст механізму господарювання, його форм визначає система взаємодії
техніко-економічних і організаційно-економічних відносин під впливом
(прямим і опосередкованим) суспільних продуктивних сил. Цей діалектичний
процес через певні суспільно-господарські форми відображає глибинну суть
макроекономічної і мікроекономічної структури народногосподарського
відтворювального процесу, способу виробництва (як способу праці з
відносинами розпорядження і системою економічних інтересів), який
визначає характер виробництва, його якісну визначеність. Це виявляється
в організаційно-технічній взаємодії особистісного й матеріально-речових
факторів суспільного виробництва, виробничо-технологічному рівні.
Взаємодія рівня розвитку і характеру продуктивних сил з системою
трудових відносин утворює спосіб праці. Рівень розвитку суспільних
продуктивних сил, характер їх поступального руху формують зміст способу
праці, а праця — його форми. Отже, поступальний розвиток продуктивних
сил органічно пов’язаний з цілісною системою різних груп відносин, що
існують у різних конкретних економічних формах, які відображають
глибинну соціально-економічну сутність суспільного ладу.

До такої системи належать, зокрема, відносини власності, планомірності,
пропорційності й збалансованості суспільного відтворення. Вони
визначають суспільну мету виробництва, його соціальний тип,
народногосподарську структуру відтворювального процесу.
Суспільно-економічні відносини лежать в основі функціонування
господарського механізму, визначають глибоке об’єктивне підґрунтя цього
феномену. Разом з тим не можна на віру сприймати твердження про те, що
вдосконалення господарського механізму відбувається у зв’язку лише з
рухом техніко-економічних відносин, оскільки рух техніко-економічних
відносин здійснюється не поза організаційно-економічними відносинами, а
в органічному взаємозв’язку та взаємозалежності і взаємодії. Взаємодія
цих процесів — рушій розвитку й удосконалення господарського механізму
загалом, його складових на народногосподарському й регіональних рівнях.

У системі суспільно-економічних відносин відображаються дії та взаємодії
економічних законів, що характеризують об’єктивний фундамент
господарського механізму. Господарський механізм, його функціонування
спрямовані на свідоме пізнання й ефективне використання системи
економічних законів. Варто розрізняти механізм дії і механізм
використання економічних законів. Дія і взаємодія системи економічних
законів є первинним, наукове пізнання цього процесу — вторинним, а
механізм їх використання — третинним етапом у народногосподарській
відтворювальній діяльності. Звичайно, дія і взаємодія економічних
законів — явище об’єктивне, а механізм їх використання — поєднання
об’єктивного і суб’єктивного у людській життєдіяльності.

Наявність елементів суб’єктивності у використанні економічних законів
пояснюється такими обставинами:

• спроби досягти так званої абсолютної точності у пізнанні законів —
завдання практично нереальне. Економічні закони діють як пануючі
тенденції, а тому їх використання у практиці господарювання було б не
зовсім правильно зводити до абсолютного відображення об’єктивних вимог
законів, системи закономірностей у господарюванні. Тут потрібні
суб’єктивні, вольові коригування;

• пізнання економічних законів, механізмів їх дії та вияву визначається
не лише їх сутнісним змістом, об’єктивною спрямованістю й формами
суспільно-економічних відносин, а й соціально-економічними умовами
використання законів, враховуючи конкретні можливості
народногосподарського відтворювального процесу за наявних суспільних
ресурсів і виходячи з потреб у суспільстві загалом (загальноекономічні,
регіональні, індивідуальні потреби). Адаптація механізму використання
законів у конкретних умовах господарської діяльності на її різних
функціональних рівнях залежить від великої різноманітності об’єктивних і
суб’єктивних чинників — рівня суспільної культури, освіти, науки,
ступеня кваліфікації працівників, демографічної динаміки, міжнародних
чинників, науково-технічних зрушень у національному й міжнародному
масштабі.

Можливе використання механізму дії економічного закону (законів) лежить
у площині досягнення такої моделі господарської діяльності, яка б у
конкретних умовах суспільного відтворення життєдіяльності могла сприяти
оптимальному одержанню корисного для суспільства результату — життєво
необхідного для інтенсивного розвитку та вдосконалення суспільного
виробництва відтворювання людської особистості — основного чинника
цивілізаційного прогресу. Господарський механізм може принести
очікуваний ефект, лише коли він враховує всю гаму економічних інтересів,
уміло їх поєднує. Механізм господарювання охоплює і певну частину
надбудови, а не лише базисні економічні відносини. У цьому зв’язку
потрібно проаналізувати структуру господарського механізму.

Список використаної літератури

Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994.
— 297 с.

Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. —
К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, ?. О.
Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.

Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993.

Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.— 311с.

Макконнет К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. —
М.: Республика, 1996. — 785 с.

Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид.,
стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 128 с.

Общая экономическая теория / Под ред. А. И. Чубрынина. — СПб.: Питер,
2000. — 288 с.

Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. — М.:
Прогресс, 1995. — 352 с.

Основи економічної теорії / За заг. ред. А. А. Чухна. — К.: Віпол, 1994.
—704с.— Ч. I, П.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. ?.
?. Климка, В. ?. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.

Петти У. Экономические и статистические работы. — ?., 1940. — 324с.

Рикардо Д. Начала политической экономии и налогообложения. — М., 1955. —
702 с.

Самуэльсон П. Экономика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Алгон, 1994. —Т. 1.
—333с.

Сисмонди С. Новые начала политической экономии: В 2 т. — М., 1936. — 401
с.

Скомарохова О. І. Соціальна політика та соціальний захист економічно
активного населення України: Автореф. дис. … канд. екон. наук. — К.,
1998.

Сурин А. И. История экономики и экономических учений. — М.: Финансы и
статистика, 1999. — 200 с.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А. I. Кре-дісова. —
К.: Віра-Р, 1997. — 448 с.

Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. — М., 1992.

Хейне П. Экономический образ мышления. — М., 1991.

Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е. Ф. Борисов. — М.: Юристь,
1997. — 536 с.

Похожие записи