Економічна теорія

Контрольна робота

на тему:

Промисловий капітал та його кругообіг

Зміст

TOC \o «1-3» 1. Означення капіталу. Промисловий капітал. PAGEREF
_Toc1106004 \h 2

2. Кругообіг промислового капіталу PAGEREF _Toc1106007 \h 6

Список використаної літератури. PAGEREF _Toc1106008 \h 11

1. Означення капіталу. Промисловий капітал.

Категорія капітал охоплює всю сукупність капіталістичних виробничих
відносин, суспільну форму капіталістичного процесу виробництва . К.
Маркс неодноразово вживав категорії капітал взагалі, загальне поняття
капіталу, капітал взагалі як економічна категорія та ін. Суть капіталу
взагалі полягає у антагоністичній суперечності між монополізованими
певною частиною суспільства засобами виробництва і безпосередніми
виробниками.

Капітал взагалі — це абстракція, але не довільна, а змістовна, бо вона
розкриває, по-перше, специфічні, характерні риси суспільної форми
капіталістичного способу виробництва, всієї економічної системи даного
ладу; по-друге, реально існує поруч з конкретними формами капіталу. Тому
його глибинна внутрішня сутність (антагонізм між власниками умов
виробництва і безпосередніми виробниками) властива кожному конкретному
виду капіталу, кожній окремій його формі.

Якщо капітал взагалі, що є системою капіталістичних виробничих відносин,
містить у собі основну глибинну внутрішню суть, то конкретні форми
капіталу, вміщуючи у собі цю суть, разом з тим мають свої системні
якості, властивості. У цьому аспекті вони протистоять одна одній,
вступають між собою у гостру конкурентну боротьбу. «Таким чином, капітал
в одній своїй якості (як такий, що дає проценти),— стверджував К Маркс,—
протистоїть тому самому капіталові в його іншій якості (як такому, що
дає промисловий прибуток)» .

Відомо, що акціонерні товариства є нині найбільш адекватною формою
існування монополії. Ядро монополістичного капіталу (власності)
—фінансовий капітал, який, за визначенням , не усуває нижчих, менш
розвинутих форм капіталу, а росте з них, над ними. Підпорядкування
монополістичним капіталом попередніх менш розвинутих його форм формує
матеріальні й організаційні передумови створення єдиного
антимонополістичного фронту.

Речовий зміст і суспільна форма капіталу. Капітал, як і будь-яка
економічна категорія, має свій речовий зміст і суспільну форму. Якщо
розглядати його у першому аспекті, то капітал є відношення уречевленої
праці до живої праці, засоби праці і предмети праці, гроші, життєво
необхідні засоби, певна сума товарів. На речовому змісті капіталу, його
матеріальному існуванні зупиняють свою увагу ідейні захисники буржуазії,
які доводять, що капітал є необхідним елементом будь-якого процесу
виробництва. У даному випадку вони ототожнюють капітал з річчю, засобами
виробництва. В «Економічних рукописах 1857—1859 років» К. Маркс виділяє
спеціальний розділ «Змішування буржуазними економістами матеріальної
сторони капіталу з його суспільною формою» :. Такий підхід застосовують
і сучасні буржуазні вчені. По-перше, це позаісторичне трактування даної
категорії. Оскільки засоби виробництва існують у кожній
суспільно-економічній формації, то відповідно і капітал, вважають
ідеологи буржуазії, існує не лише за капіталізму. По-друге, вони
застосовують метафізичний метод дослідження, тобто розглядають речовий
зміст капіталу у відриві від його суспільної форми, абстрагуються від
умов, за яких засоби виробництва перетворюються у знаряддя експлуатації,
від суспільної форми засобів виробництва, грошей і т. п., тобто вони
застосовують надкласовий підхід до розглядання даної категорії,
приховують антагонізм між найманою працею і капіталом.

Визначальною стороною капіталу як економічної категорії є його суспільна
форма — відносини між робітниками і капіталістами з приводу привласнення
засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг у всіх
фазах суспільного відтворення.

Промисловий капітал У будь-якому процесі виробництва, незалежно від
його суспільної форми, беруть участь матеріальні й особисті фактори
виробництва. Якщо розглядати їх поза конкретною соціальною формою, то
вони виступають як звичайні засоби створення корисного продукту,
споживної вартості, тобто того, що є природним результатом
цілеспрямованої трудової діяльності людини. І в цій своїй якості засоби
виробництва, створюючи матеріально-технічну основу виробництва,
виступають як його промислові фонди.

Проте виробництво не відбувається у вакуумі, воно завжди проходить у
певній суспільній формі. Взяті ж у їхній суспільній формі фактори
виробництва утворюють соціальні засоби реалізації даного типу власності,
досягнення цілей того способу виробництва, в рамках якого вони
функціонують. В умовах капіталістичного способу виробництва, основним
економічним законом якого є, як було з’ясовано раніше, виробництво
додаткової вартості, фактори виробництва, отже, й промислові фонди,
набувають форми капіталу (засоби виробництва — постійний капітал,
затрати на робочу силу — змінний капітал).

Насамперед дамо визначення промислового капіталу — це капітал, що
послідовно проходить три фази у своєму русі (придбання засобів
виробництва, наймання робочої сили, безпосередньо виробництва і збуту
зроблених товарів), знаходиться в процесі руху послідовно в трьох
функціональних формах (грошової, продуктивної і товарний), самозростає в
остаточному підсумку, при цьому забезпечуючи власнику капіталу прибуток
у межах середньої суспільної. Основу промислового виробництва складає
промисловий капітал.

Куплені підприємцем засобу виробництва і робоча сила утворять речовинні
й особисті складові частини капіталу діючого в сфері виробництва. При
створенні чи розширенні підприємства виникає необхідність у капіталі, як
засобі оплати витрат, зв’язаних з покупкою землі, зведенням будинків і
споруджень, придбанням машин і устаткування і т.д. Така необхідність
характеризується як потреба в промисловому капіталі. Діюче підприємство
може створювати потреба в капіталі для оплати витрат по створенню
виробничого чи товарного запасу, кредитуванню клієнтів і по інших
елементах оборотного капіталу, тобто потреба в оборотному капіталі. У
найбільш загальному виді можна сказати, що потреба в капіталі виникає
внаслідок розбіжності термінів вкладення коштів у виробництво і
надходження доходів від реалізації продукції.

Потреба в промисловому капіталі виникає, крім перерахованих вище
випадків, також тоді, коли необхідно зробити додаткове інвестування
виробничої чи збутової діяльності. Потреба в капіталі викликає попит на
капітал з боку виробників чи товарів послуг. Його відмінність від попиту
на звичайні товари полягає в тому, що специфічний сам товар, називаний
капіталом. Найбільше значення у виробничій сфері в сучасних умовах має
промислове виробництво — процес, у якому люди, знаходячись у визначених
виробничих відносинах, використовуючи знаряддя і предмети праці,
створюють необхідні суспільству продукти виробничого й особистого
споживання. У систему промислового виробництва включають основне,
допоміжне й обслуговуюче виробництво.

Допоміжне й обслуговуюче виробництво мають важливе значення, тому що
основне промислове виробництво може випробувати залежність від
обслуговуючих видів діяльності, наприклад, подачі води чи
електроенергії, тепла і своєчасного ремонту зношеного чи ушкодженого
устаткування. У найбільш загальному виді під промисловим капіталом
розуміють капітал, спрямований на виробництво додаткового продукту і
функціонуючий у сфері матеріального виробництва за винятком сільського
господарства. Промисловий капітал також варто відрізняти від торгового і
позичкового, котрі функціонують у сфері товарно-грошового обороту.

2. Кругообіг промислового капіталу

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають
як грошова форма капіталу. Причому відбувається не просто купівля
звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для
придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна
бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму
капіталу на продуктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний
— це перша стадія руху промислового капіталу. Вона протікає у сфері
обігу.

Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його
продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва,
повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі
виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу.

У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами
виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники
своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість
засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють
нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Тому вироблені
товари відрізняються від товарів, що були куплені підприємцем на першій
стадії, по-перше, своєю натуральною формою (був, наприклад, бавовник, а
стала пряжа), по-друге, за вартістю (бо не тільки відшкодовують
авансовану на першій стадії вартість, але включають в себе ще й
додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою форму з
продуктивної він перетворюється на товарну (Т).

Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі
виробництва додаткова вартість поки що «річ у собі», тому вона прихована
у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову
повертається на товарний ринок, але вже не як покупець, а як продавець.
У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває
первісної грошової форми. Кожна з форм промислового капіталу зобов’язана
своїм існуванням одному і тому ж класовому відношенню — експлуатації
найманої праці. Завдяки цьому відношенню гроші набувають форми грошового
капіталу, фактори виробництва — форми промислового капіталу, товар —
форми товарного капіталу.

Кожна з форм капіталу виражає свою специфічну функцію, тому вони
називаються функціональними. Функцією грошового капіталу є підготовка
матеріальних умов виробництва додаткової вартості; товарного —
реалізація додаткової вартості.

Виконання функцій кожною з форм капіталу можливе лише у взаємозв’язку,
взаємообумовленості, а не ізольовано. Взаємообумовленість, вимушене
співіснування протилежностей породжує нову якість — промисловий капітал.
Капітал, який у ході свого повного кругообігу набирає і знов скидає ці
форми і у кожній з них виконує відповідну їй функцію, є промисловий
капітал; слово промисловий вживається тут у тому значенні, в якому воно
охоплює будь-яку галузь виробництва, що ведеться капіталістично.

Соціально-економічна суть промислового капіталу полягає у тому, що це є
єдина форма існування капіталу, при якій функцією капіталу є не лише
привласнення додаткової вартості, а й її створення. Нормальне
функціонування промислового капіталу можливе лише за тієї умови, що він
постійно перебуватиме у всіх трьох функціональних формах і кожна з них
здійснюватиме свій кругообіг, тобто промисловий капітал — це не тільки
єдність трьох функціональних форм, а й єдність трьох форм кругообігу
капіталу.

Наявність трьох форм промислового капіталу, і те, що кожна з них виконує
свою особливу функцію, передбачає три фігури кругообігу промислового
капіталу: крутообіги грошового капіталу, продуктивного, товарного. Усі
три кругообіги мають спільні і відмінні риси, утворюючи нерозривну
єдність суперечностей.

Спільне полягає у тому, що:

капітал закінчує процес кругообігу у тій самій формі, в якій він починав
свій рух;

він проходить три стадії і три функціональні форми;

відбуваються кількісні зміни — первісна капітальна вартість завершує
кругообігу з прирощенням.

Відмінності також суттєві, По-своєму модифікують і фетишизують класові
відносини. Кругообіг грошового капіталу (Г — Т — (Рс, Зв) … П … Т’ —
Г’) збігається з загальною формулою кругообігу промислового капіталу.
Збіг об’єктивний:

історично і логічно грошовий капітал є вихідним пунктом, вихідною формою
руху промислового капіталу;

саме у русі грошового капіталу найбільш точно виявляється мета капіталу.

Але разом з тим рух грошового капіталу у найбільшій мірі містифікує
капіталістичні виробничі відносини, фетишизує класові відносини. Це
зумовлене тим, що рух грошового капіталу приховує дійсне джерело
додаткової вартості. Рух капіталу набуває найбільш фетишизованого
вигляду: Г…Г’. Крім того, процес виробництва у даному випадку виступає
як скромний посередник. Отже, весь процес виступає як процес «створення
грошей» грошима, і класові відносини остаточно фетишизовані, спотворені.

Кругообіг продуктивного капіталу має формулу В…Т’ — Г1 — [Рс Зв] …
В. Вів виражає інші сторони капіталістичних виробничих відносин і
також фетишизує їхню суть. Тут вихідним і кінцевим пунктом кругообігу
виступає продуктивний капітал. Визначальна роль процесу виробництва у
даному кругообігу виявляється особливо яскраво, причому не як окремий
акт, а як процес, що відновлюється,— відтворення, в якому обіг відіграє
роль посередника.

У той же час кругообіг виробничого капіталу поглиблює містифікацію
капіталістичних виробничих відносин, тому що, по-перше, приховує дійсну
мету капіталізму. Зовнішньо здається, що метою кругообіг є виробництво
заради виробництва. По-друге, у кругообіг грошового капіталу гроші
виступають як головна мета, рушійний мотив. Тут же гроші зводяться до
рівня простого засобу обігу або платежу.

Кругообіг товарного капіталу виражається формулою Д — Т (с. п., р.
с.) … П…. Т’ — Д’, де Д’ > Д. Основні його особливості такі:

на відміну від кругообігу грошового і виробничого капіталів тут
кругообіг відкривається обігом у цілому з обома його протилежними фазами
(Т’—-Д’—Г), підкреслюючи залежність капіталістичного виробництва від
обігу і від споживання;

кругообіг починається не з Г, а з Т’, капітальної вартості, що зросла,
тобто з дійсного капіталістичного відношення;

центральною проблемою є реалізація;

кругообіг товарного капіталу обов’язково передбачає у своїй сфері інші
капітали, тобто відносини між капіталістами, і таким чином проявляє себе
як кругообіг суспільного капіталу.

Кругообіг товарного капіталу пов’язаний з дальшою модифікацією,
фетишизацією капіталістичних виробничих і класових відносин. Це
виявляється, по-перше, у тому, що кругообіг товарного капіталу приховує
дійсну мету капіталістичного виробництва, висуваючи на перший ( видимий)
план споживну вартість.

Здається, що метою капіталістичного господарства є задоволення потреб
суспільства. По-друге, задоволення потреб суспільства як видима мета
капіталізму передбачає неперервність обігу товарного капіталу, що
породжує ілюзію: вирішальна ознака капіталізму — товарний обіг, обмін;
капіталістичне господарство — мінове господарство і тільки. Ця ілюзія
служить основою виникнення різних варіантів «мінової концепції» у
буржуазній політичній економії.

Підкреслюючи, що кругообіг промислового капіталу є єдністю двох
протилежностей, К. Маркс зазначав, що у цій єдності примат належить
виробництву, а відмінність протилежностей полягає у тому, що у сфері
виробництва створюється вартість і додаткова вартість, у сфері обігу
відбуваються лише зміна форм капіталу і розподіл додаткової вартості між
різними капіталістами.

Переростання капіталізму в його вищу стадію викликає якісні зміни у
системі обігу капіталу. В умовах сучасного капіталізму спостерігаються
якісно нові елементи у структурі і кругообігу промислового капіталу під
впливом зростання ступеня монополізації, посилення тенденції до
інтернаціоналізації виробництва, а також під впливом розгортання нового
етапу НТР.

Такі основні особливості промисловості, промислового капіталу і його
ринку.

Список використаної літератури.

Політична економія / за ред. С.В. Мочерного – Л. 1990

Г.І. Башнянин П.Ю. Лазур «Політична економія» К.2000

Экономика / А.С. Булатов –М. 2002

Экономическая теория/ А.И. Добрынин С.Петербург 1999

PAGE 2

PAGE 2

Похожие записи