Реферат на тему:

Підприємництво в аграрному секторі економіки

ПЛАН

1. Стан, проблеми та особливості сільськогосподарського виробництва

2. Розвиток підприємництва в сільському господарстві

3. Основні напрямки реформування сільського господарства

1. Стан, проблеми та особливості сільськогосподарського виробництва

Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не
матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості
продовольства для забезпечення населення. Кожна країна вправі
здійснювати свою аграрну політику, виходячи з конкретних умов,
економічних і технологічних можливостей, рівнів земле- і
водозабезпеченості, історичних традицій народу та ін.

В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. А тому в історії
України не тільки нині, але й з найдавніших часів аграрне питання завжди
було актуальним і складним. Сьогодні, саме в аграрному секторі
створюється більше третини національного доходу, формується 70% обсягу
загального роздрібного товарообороту, зосереджено біля третини основних
виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого в
економіці України.

За даними ООН, українська земля має можливість повноцінно годувати 100
млн. чол. Досягти цього можна при нормальному господарюванні.
Сьогоднішній стан сільського господарства України є критично
небезпечним. Щороку з полів вивозиться до 600 млн. т родючого ґрунту, за
останні 30 років середній вміст гумусу знизився з 3,5% до 3,2%, різко
зросла кислотність і засоленість, площа ерозованих земель щорічно
збільшується на 80-100 тис. га і досягла третини ріллі. Радіонуклідами
забруднено понад 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь і майже 70 тис.
га виведено з обороту. Чорноземи вкрай забруднені пестицидами і
нітратами, середня концентрація забруднення на 1 кв. км у 6,4 разів
більша, ніж у США і у 3,2 рази більша, ніж у країнах Європейського
співтовариства.

Таким чином, сучасне використання земельних ресурсів не відповідає
вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме
співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних
територій, що негативно впливає на стійкість агроландшафту, викликає
деградацію ґрунтового покриву.

Значно погіршилося матеріально-технічне оснащення сільського
господарства. На кожний фізичний трактор в Україні зараз припадає 72 га
орних земель. У Німеччині цей показник становить 8, Франції — 12, США —
28 га. На 1000 га припадає лише 7 зернових комбайнів, а в Німеччині —
25, у США та Франції — 19.

У таких несприятливих умовах міг тільки тривати спад
сільськогосподарського виробництва.

Для виходу із кризового стану в агропромисловому комплексі уряд України
розробив Національну програму розвитку основних галузей сільського
господарства, ключовою метою якої є зупинення спаду агропромислового
виробництва, досягнення раціональних норм споживання продуктів
харчування на душу населення, визначення основних напрямів економічних,
спеціальних та правових відносин в аграрній сфері, створення
економічного механізму функціонування різних форм власності та
господарювання.

Основними шляхами реалізації Національної програми є докорінне
поліпшення наявного ресурсного потенціалу, нарощування його якісних і
кількісних параметрів, державна підтримка пріоритетних напрямів розвитку
агропромислового виробництва, широке застосування економічних важелів у
виробничих відносинах, формування господаря землі. Виконання програми
забезпечить у 2005 році споживання на душу населення хлібопродуктів —
135 кг, картоплі — 132, овочів — 161, плодів і ягід — 90, м’яса — 80,
молока — 380, яєць — 280, риби — 7,2, олії і маргарину — 13,4, цукру —
39 кг.

Стабільний розвиток сільськогосподарського виробництва можливий при
докорінній зміні соціально-демографічної ситуації на селі, подоланні
гострої депопуляції на основі підвищення народжуваності, матеріальній
підтримці сільських сімей, ефективній міграційній політиці тощо.
Сільськогосподарське виробництво має деякі особливості. А саме:

природнокліматичні умови, структура ґрунту впливають на продуктивність
праці;

природнокліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний
характер, значний розрив між робочим періодом і часом виробництва;

особливості використання техніки, фінансування і формування доходів
сільськогосподарських підприємств у зв’язку з сезонним характером
виробництва;

остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після
реалізації продукції;

спеціалізація виробництва зумовлена географічними і природнокліматичними
факторами;

значна частина виробленої продукції споживається в середині господарств;

велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає
створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені,
іншого стихійного лиха.

Ринкова економіка передбачає розвиток та конкуренцію різних форм
власності — державної, кооперативної, приватної і, відповідно,
рівноправних видів господарювання — державних господарств, колективних
сільськогосподарських підприємств, агропромислових об’єднань, фірм,
кооперативів, товариств, агрокомбінатів, орендних колективів, особистих
підсобних та фермерських (селянських) господарств. Усі форми господарств
мають право на функціонування, але в процесі еволюції, з урахуванням
науково-технічного прогресу в сільському господарстві, природних умов,
економічних і соціальних факторів, перспективи їх розвитку не однакові.
Переважного розвитку набувають ті форми, які забезпечують найбільш
високу продуктивність праці, ефективне використання землі за умови
збереження її продуктивного потенціалу. З точки зору національних
традицій і зарубіжного досвіду, поширеною формою господарювання на
найближчу перспективу стало фермерське (селянське) господарство.

2. Розвиток підприємництва в сільському господарстві

Економічна реформа, формування ринку, розвиток різних форм власності у
сільському господарстві України визначають складні завдання, вирішення
яких вимагає ділової активності, підприємливості та комерційної
ініціативи. Важлива роль у розвитку комерційних засад та підприємництва
на селі шляхом купівлі-продажу відводиться фермерству — новому
соціально-економічному явищу, яке сприяє переходу до багатоукладного
господарювання. Нині в Україні склались такі види сільськогосподарських
підприємств (ферм):

1. Приватне підсобне господарство громадян — форма виробництва, яка
ґрунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій
праці та праці членів їх сімей і є додатковим джерелом прибутків та має
споживчий характер.

2. Приватні сільськогосподарські підприємства займаються виробництвом
сільськогосподарської продукції та товарів, діють на засадах
підприємництва і самоврядування, на основі об’єднання земельних наділів
та технічних засобів кількох господарств.

3. Селянське (фермерське) господарство — сімейно-трудове об’єднання
жителів села, робота яких пов’язана з землеробством, особистою працею,
спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування,
продовольства й сировини і на одержання доходів.

4. Сільськогосподарські кооперативи — добровільні об’єднання фізичних і
юридичних осіб на засадах членства, об’єднання пайових внесків, участі у
спільній сільськогосподарській виробничій діяльності, а керівництво
здійснюється виборними особами.

5. Акціонерні товариства — підприємства, капітал яких утворюється за
рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій.

Характеризуючи різні види селянських (фермерських) господарств, не
можливо віддати перевагу одному з них. Кожна з розглянутих
організаційних форм має як переваги, так і вади, що в конкретних умовах
проявляється по-різному. За даними Міністерства статистики більшість
фермерських господарств створені в рослинництві. Головними причинами
згортання тваринництва є перекіс у закупівельних цінах та нестача
кормів.

Сучасний економічний стан створив чимало труднощів у аграрному секторі.
Певні труднощі пов’язані з відсутністю сучасної системи
матеріально-технічного постачання, сервісного і консультаційного
обслуговування, ефективного механізму захисту цін на основні продовольчі
товари та ін. Ослаблена фінансова допомога фермерам з боку держави. У
розвитку фермерства в Україні відчуваються такі труднощі:

відсутність потрібного власного капіталу;

відсутність матеріально-технічної бази через слабку фінансову підтримку
і недостатнє кредитне забезпечення;

дисбаланс у паритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію,
продукцію рослинництва і тваринництва;

недосконалість системи оподаткування спонукає фермерів до бартерних
операцій і приховування частини виробленої продукції;

недостатньо сформована психологія селян до приватного господарювання;

низький рівень організації кооперування фермерів, створення асоціацій;

недосконалість правової захищеності фермерів (селян) від бюрократичного
апарату держави та колективних сільськогосподарських підприємств.

Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств
потребують першочергового вирішення такі питання:

виділення фермерам земельних площ згідно з діючим законодавством;

надання державної підтримки у придбанні техніки, проектуванні і
будівництві доріг, мереж електро- та водопостачання тощо;

своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі продукцію з
відповідною індексацією;

збільшення розмірів фермерських господарств за рахунок оренди земель та
кооперування;

удосконалення системи оподаткування фермерів;

надання фермерам пільгових довгострокових та короткострокових
вітчизняних та іноземних валютних кредитів під заставу майна і майбутній
урожай для придбання високопродуктивної техніки, придбання племінної
худоби, оборотних засобів (добрив, насіння, пестицидів та
паливно-мастильних матеріалів);

кооперування фермерів у переробці, збуті продукції, постачанні,
технічному обслуговуванні тощо;

інформаційне забезпечення фермерських господарств;

створення системи підготовки і перепідготовки фермерів;

організація консультаційних служб для фермерів з технологічних,
економічних, юридичних питань;

фінансування досліджень з проблем розвитку фермерства.

З масовою організацією фермерських (селянських) господарств аграрна
економіка стане антимонопольною та конкурентноздатною. Фермерські
господарства спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю
продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення
національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні,
конкурентноздатні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за
певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі,
нормативні, організаційні підвалини агробізнесу.

3. Основні напрямки реформування сільського господарства

Аграрна реформа є складовою цілісного, комплексного глобального процесу
реформування суспільства і економіки держави. У цьому контексті
реформування сільського господарства слід розглядати як перманентний і
закономірний процес ринкової економіки.

Роль Держави, тобто роль Міністерства аграрної політики, полягає в
створенні таких умов, які б забезпечили рівні умови прибуткової
діяльності для всіх суб’єктів аграрного ринку.

До прийняття довгострокової програми розвитку АПК потрібно:

сформувати систему цінового моніторингу на аграрному ринку, який включає
поняття збору, аналізу, поширення цінової інформації споживачам на
внутрішньому та зовнішньому ринках, а також науково обґрунтований та
реалістичний прогноз формування цін на основні види продовольства на
перспективу;

сформувати інфраструктуру оптових ринків — товарні біржі, аукціони живої
худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки;

сформувати інфраструктури аграрного ринку в сільській місцевості на
рівні районної ланки — кооперативні агро торгові доми,
сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, споживчі
товариства, приватні сервісні бізнесові структури;

сприяти просуванню сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки, в
тому числі через виставки, ярмарки, із залученням потенціалу торгових
представницьких місій закордоном, а також мережі Агентства з розвитку
агро бізнесу;

мобілізувати роботу по гармонізації і сертифікації сільськогосподарської
продукції з міжнародними нормами;

розробити і прийняти Національну програму з охорони і підвищення
родючості ґрунтів, підвищення культури землеробства і впровадження
екологічного землеробства;

ціновий моніторинг аграрного ринку;

удосконалити податкову систему по відношенню до сільського господарства;

законодавчо забезпечити впровадження кредитування села;

з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських
(фермерських) господарств, створення стабільних фінансових умов для
становлення і розвитку конкурентноспроможного приватного сектора
економіки регламентувати порядок надання та використання коштів
фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств;

налагодити випуск недорогої, малопотужної і маневреної
сільськогосподарської техніки;

з боку держави забезпечити контроль за якістю виготовлення техніки і
запасних частин;

відновити і забезпечити розвиток льонарства, хмелярства, картоплярства,
розвиток скотарства;

навести порядок з меліоративними системами, щоб вони функціонували за
призначенням;

повернутись до інтенсивного землеробства;

мобілізувати роботу науково-дослідних установ в плані селекції і
генетики;

щоб держава взяла на себе будівництво доріг, газифікацію і телефонізацію
сіл і населених пунктів;

держава повинна компенсувати сільськогосподарським виробникам витрати на
технічні роботи з культурами (вапнування, гіпсування, глибоке рихлення
меліорованих земель та ін.), а також на придбання елітного насіння і
племінного молодняку;

враховувати загальносвітові тенденції до укрупнення бізнесу, в тому
числі і сільськогосподарського.

Література:

Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. — К.:
Ніка-Центр. Ельга, 2000. — 528 с.

Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. — К.: Либідь, 1995. —
320 с.

Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической
экономии. — М.: Таурас, Просперс, 1994. — 472 с.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії:
Підручник. — К.: Вища шк., 1995. — 471с.

Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. Основи
економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А.,
Палюха М.С. — Тернопіль, 1999. — 252 с.

Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи
економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А.,
Палюха М.С. — Тернопіль, 2002. — 304 с.

Економіка: теоретичні основи. Підручник: У 2-х частинах. — Тернопіль:
Астон, 1997. — 204 с.

Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред.
З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. — Львів: Інтереко, 1998. — 708с.

Економічна теорія: політекономія: Підручник/ За ред. В.Д.Базилевич. —
К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. —
1991. — № 20. — С. 249.

Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради
України. — 1991. — № 49. — С. 682.

Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України.
— 1991. — № 14. — С. 84.

Иохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический
анализ: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 512 с.

Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег./ Пер. с англ. —
М., 1978.

Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. — Тернопіль: Астон,
1997. — 180 с.

Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). —
Тернопіль: Астон, 1998. — 368 с.

Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. — М.: Экономика, 1989.
— 526 с.

Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. — М.,1992. — 736 с.

Курс экономики: Учебник / Под ред. Б.А.Райзберга. — М.: ИНФРА, 1997. —
720 с.

Курс экономической теории / Под общей ред. М.Н.Чепурина. — Киров: АСА,
1995. — 624 с.

Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2
т.: Пер. с англ. Т.1. — М.: Республика, 1992. — 399 с.; T. 2. — М.:
Республика, 1992. — 400с.

Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3 т. — М., 1993.

Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. —
М., 1992. — 702с.

Немцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій:
Навчальний посібник. — К..: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2001. — 392 с.

Основи економічної теорії. Політекономічний аспект/ За ред. Г.Н.Климка,
В.П.Нестеренка. — К., 1997. — 743с.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник/ За ред.
Г.Н Климка, В.П.Нестеренка. — К.: Вища школа, 1994. — 559 с.

Основи економічної теорії. Підручник / За ред. С.В.Мочерного. —
Тернопіль: Тарнекс, 1993. — 686 с.

Основи економічної теорії / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко
та ін. За ред. С.В.Мочерного. — К.: ВЦ «Академія», 2001. — 472 с.

Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ю.В.Ніколенка. —
К.: Либідь, 1998. — 272 с.

Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне
виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В.Ніколенка. — К.: Либідь,
1998. — 272 с.

Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво,
маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому
господарстві / За ред. Ю.В.Ніколенка. — К. — :Либідь, 1998. — 272 с.

Основы экономическойї теории: Учебное пособие / Под ред. В.Л. Клюше. —
Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997. — 336с.

Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. —
М.,1955.

Самуельсон П. Економіка: Підручник. — Львів: Світ. — 1993. — 496 с.

Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. — К.:
«Основи», 1995. — 544 с.

Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. В 2-х т. —
М.:Єконом., 1993.

Современная экономика (для студентов вузов). — Ростов-на-Дону, 1997. —
608 с.

Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник
для вузів. — Тернопіль: Карт-бланш, 1997. — 456 с.

Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний. — К.:
«Наукова думка», 1994. — 264 с.

Шегда А.В. Основы менеджмента. — К.: Знание, 1998. — 512с.

Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред.
Г.П.Журавлевой и Н.Н.Мильчаковой. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. —
485 с.

Управление — это наука и искусство. А.Файоль, Г.Эмерсон, Ф.Тейлор,
Г.Форд. — М.: Республика, 1992. — 352 с.

Шишикин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. 1. — М.:
ВЛАДОС, 1996. — 656 с.

Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. » — М.:
ВЛАДОС, 1996. — 352 с.

Шумпетер Й. Теория экономического развития. — М., 1982. — 423 с.

Экономика: Учебник / Под ред. А.С.Булатова. — М.: Экономика, 1997. — 816
с.

Экономическая теория / Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича : Учебник
для вузов. — СПб : Изд. СПбГУЭФ, Изд. «Питер Паблишинг», 1997. — 480 с.

Похожие записи