.

Особливості соціально-економічних систем. Основні напрямки застосування ідей та принципів системного аналізу до дослідження соціально-економічних об’є

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5192
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості соціально-економічних систем. Основні напрямки застосування
ідей та принципів системного аналізу до дослідження
соціально-економічних об’єктів

Особливості соціально-економічних систем.

З огляду на розглянуті вище способи класифікації систем та їхні
властивості соціально-економічні системи можна віднести до складних,
ймовірних, динамічних систем, що охоплюють процеси виробництва,
розподілу, обміну і споживання матеріальних та інших благ. Ці системи
відносять до кібернетичних систем, тобто систем з управлінням.

Серед систем, створюваних людьми, можна виділити особливу категорію так
званих цілеспрямованих систем, до яких належать соціально-економічні
системи. Елементами таких систем є люди, тому вони являють собою
особливо складні об’єкти.

Відзначимо основні властивості, що притаманні соціально-економічним
системам і які необхідно враховувати при їх дослідженні:

емерджентність як вищий прояв цілісності системи;

динамічність економічних процесів, що полягає у зміні параметрів та
структури соціально-економічних систем під впливом зовнішніх та
внутрішніх факторів;

стохастичний характер економічних явищ, що обумовлює застосування до їх
описання статистичних методів дослідження;

закономірності економічних процесів проявляються тільки за наявності
достатньої кількості спостережень;

неможливість ізолювати економічні процеси від зовнішнього середовища та
спостерігати їх у чистому вигляді.

Усвідомлення описаних вище властивостей соціально-економічних систем
вимагає застосування до їх дослідження «системного мислення», яке дає
змогу дослідити взаємозв’язки між різними аспектами таких систем.
Системний підхід уможливлює глибше розуміння причин багатьох явищ, які у
розрізненому вигляді сприймаються як випадкові, але, будучи об’єднаними
в систему, допомагають знаходити певні закономірності. Так, економічні
проблеми досить часто породжуються політичними причинами. Ті, в свою
чергу, обумовлюються особливостями суспільної свідомості та психології,
пов’язані із певними історичними традиціями тощо.

Системний підхід дає змогу по-іншому оцінювати ефективність
функціонування соціально-економічних систем: взаємодія між частинами
системи справляє набагато більший вплив, ніж результативне
функціонування окремих її частин.

Наприклад, ефективна робота відділу маркетингу не дасть позитивного
результату, якщо не налагоджена взаємодія з іншими підрозділами —
виробничим, фінансовим, керівництвом фірми тощо.

Жоден з елементів системи не може бути пізнаний без урахування його
зв’язків з іншими елементами. Так, спроба дослідити діяльність
підприємства лише поділивши його на підсистеми та їх елементи (аналіз)
навряд чи дасть вичерпну інформацію. Ми не зможемо виявити причини
успішної діяльності організації, якщо будемо досліджувати кожний її
підрозділ чи цех окремо, без зв’язків з іншими підрозділами. Тільки
загальний дух організації, її корпоративна культура, психологічний
мікроклімат, моральні та матеріальні стимули, взаємодія підрозділів, що
обумовлена спільною стратегією, можуть пояснити результат функціонування
системи. Цей результат пояснюється інтегральними (емерджентними)
властивостями системи в цілому, які відсутні в окремих її елементів.

Тому дослідження складних систем вимагає не тільки аналітичного підходу
(спрямованого на поділ цілого на частини та дослідження кожної з них
окремо), а й цілісного підходу, що означає дослідження системи в єдності
усіх її частин. Цей підхід полягає у синтезі, тобто у поєднанні частин,
виявленні системних властивостей, які притаманні всій системі.

Об’єднання елементів у єдине ціле, яке дає змогу системі виконувати
певну функцію у більшій системі (надсистемі), і являє собою здійснення
синтезу. Отже, процес пізнання складних систем полягає у діалектичній
єдності застосування процедур аналізу та синтезу (див. розділ 2.4).

Основні напрямки застосування ідей та принципів системного аналізу до
дослідження соціально-економічних об’єктів

Навіть найретельніше дослідження ефективно функціонуючого підприємства
чи організації не дає змоги зі всією повнотою виявити механізм їх
ефективної діяльності, оскільки він виходить далеко за межі цих систем.
Важливі фактори, що обумовлюють їх функціонування, знаходяться в
зовнішньому середовищі, в якому існує підприємство, — в економічній,
політичній та соціально-культурній сферах суспільства. Тому при
дослідженні нинішніх організацій, фірм, підприємств, корпорацій
недостатньо лише традиційних аналітичних методів дослідження; необхідні
комплексні та всебічні підходи, застосовуючи які, акцентують увагу не
тільки на підприємстві, а й на дослідженні навколишнього середовища, в
якому воно функціонує.

Одним із таких методів є системний підхід. Найавторитетніші спеціалісти
та вчені, що працюють у сфері менеджменту (наприклад, Р. Акофф,
Д. Гвішіані, П. Дракер, М. Мескон, С. Р. Фатхутдінов, Янг), вважають, що
саме системний підхід є науковою засадою, головним методологічним
інструментом у діяльності сучасного менеджера.

Сучасному світу, що оточує будь-яку організацію, притаманні такі риси та
закономірності, врахування яких вимагає застосування системного підходу.

Посилення взаємного впливу, взаємозалежності, взаємодії всіх частин
сучасного суспільства. Сучасне суспільство стає все більш інтегрованим,
цілісним. Тісніше переплітаються економічні, політичні, соціальні та
інформаційні процеси, інтенсивніше взаємодіють держава та суспільство,
виробництво і наука, культура та побутова сфера.

Сучасні організації, підприємства, корпорації інтегровані в системи
міжнаціональних економічних зв’язків, транснаціональні компанії,
інформаційні системи, що обслуговують світовий ринок, міжурядові
проекти, які охоплюють значну кількість державних та приватних
корпорацій.

Тому компанії не являють собою ізольовані, незалежні організації. Вони є
частинами інших систем, які справляють багатогранний вплив на
функціонування компаній. При цьому слід враховувати не тільки економічні
фактори. Зовнішнє середовище, що оточує будь-яке підприємство, являє
собою складну систему, в якій важливу роль відіграють також політичні і
соціальні фактори, чинне законодавство, уряд, фактори науково-технічного
прогресу, постачальники, споживачі, конкуренти. Отже, є всі підстави
вважати сучасне підприємство відкритою системою, яка тисячами ниток
пов’язана із зовнішнім середовищем.

Інша важлива риса — динамічність. Конкурентна боротьба за задоволення
потреб споживачів примушує компанії постійно розробляти і пропонувати
нові товари та послуги, постійно поліпшувати їх якість, використовуючи
для цього найсучасніші науково-технічні досягнення. Скоріше вже не
зниження витрат виробництва та зниження цін, як це було у відносно
нещодавньому минулому, стає стратегічним завданням компанії. Випуск
нових товарів та послуг і освоєння нових ринків є головною метою
сучасного виробництва.

Обидва ці фактори — зростаюча взаємозалежність та динамічність
суспільства обумовлюють третю рису навколишнього середовища організації
— складність соціальної структури, що призводить до зростання складності
в її пізнанні, прогнозуванні та управлінні.

Для дослідження складних систем, до яких належать і
соціально-економічні, необхідним є застосування процедур аналізу та
синтезу. Розглянемо досить широкий перелік процедур системного аналізу,
що може ефективно застосовуватися до дослідження соціально-економічних
систем:

1.  Визначення меж досліджуваної системи.

Ці межі певною мірою умовні та обумовлюються конкретним завданням
дослідження. Наприклад, межі системи «корпорація» в одному разі можуть
визначатися обліковим складом постійного персоналу, в іншому завданні —
постійним персоналом разом з усіма акціонерами компанії, у третьому разі
ці межі розширюються врахуванням усіх тимчасово залучених фахівців,
експертів, консультантів тощо. Потім можна розширити ці межі, беручи до
уваги всіх постачальників компанії, її споживачів та інших суб’єктів, що
мають з нею будь-які зв’язки.

Визначення надсистем, в які входить досліджувана система як частина.

Взагалі кожна система належить великій кількості надсистем. Однак,
виходячи з вимог конкретного завдання, необхідно обмежитися аналізом
лише найважливіших надсистем. Так, якщо ми з’ясовуємо вплив на
підприємство економічного середовища, то саме воно і буде тією
надсистемою, у якій варто розглядати його функції. Виходячи із
взаємозв’язку всіх сфер життя сучасного суспільства, будь-який об’єкт,
зокрема підприємство, варто вивчати як частину багатьох систем:
економічної, політичної, державної, регіональної, соціальної,
екологічної, міжнародної.

Кожна з цих надсистем, наприклад економічна, у свою чергу, має чимало
компонентів, з якими зв’язане підприємство, — постачальники, споживачі,
конкуренти, партнери, банки тощо. Ці ж компоненти входять одночасно й в
інші надсистеми — соціокультурну, екологічну тощо. Окрім цього,
працівники є складовими інших систем: родини, профспілки, міста, нації
тощо.

А якщо ще врахувати, що кожна з цих систем, а також кожний з їх
компонентів мають свої специфічні й, можливо, суперечливі цілі, то стає
зрозумілою необхідність свідомого вивчення середовища, що оточує
підприємство. Інакше вся сукупність численних впливів, здійснюваних
надсистемами на підприємство, буде здаватися хаотичною та
непередбачуваною, що позбавить можливості раціонального та
цілеспрямованого управління.

Визначення основних рис та напрямків розвитку надсистем, до яких
належить дана система, зокрема формулювання їх цілей та суперечностей
між ними.

Визначення ролі досліджуваної системи в кожній надсистемі і розгляд цієї
ролі як засобу досягнення цілей надсистеми.

Варто розглянути при цьому:

ідеалізовану, очікувану роль системи з погляду надсистеми, тобто ті
функції, які треба було б виконувати, щоб реалізувати цілі надсистеми;

реальну роль системи в досягненні цілей надсистеми.

Прикладом подібного двостороннього підходу може бути, з одного боку,
оцінювання потреб покупців у конкретних видах товарів, їхній якості й
кількості, а з іншого боку — оцінювання параметрів цих товарів, що
виробляються конкретним підприємством. Визначення очікуваної ролі
підприємства у споживчому середовищі та його реальної ролі, а також
порівняння їх дають змогу зрозуміти багато причин успіху чи невдач
компанії, особливості її роботи, передбачати реальні риси її майбутнього
розвитку.

Виявлення складу системи, тобто визначення частин, з яких вона
складається.

Нерідко дослідницьке завдання вимагає не тільки поділу системи на
частини, а й поділу цих частин, а також їх елементів. У принципі процес
такого поділу, проникнення всередину системи може бути нескінченним; він
обмежений лише вимогами конкретного завдання. Залежно від розв’язуваного
завдання, розглядаючи, наприклад, склад такої системи, як підприємство,
можна обмежитися переліком цехів і відділів, а можна за необхідності
поділити їх на бригади, ділянки, окремих працівників, елементи
діяльності кожного з них і т. д.

Визначення структури системи, що являє собою сукупність зв’язків між її
компонентами.

Структура — це внутрішня форма системи, яка не зводиться лише до її
складу, набору компонентів. Варто пам’ятати про можливу наявність
кількох структур у тій самій системі. Наприклад, на підприємстві існує
організаційна структура, тобто сукупність відносин субординації і
координації. На підприємстві є й інформаційна структура, що виражається
в певних формальних і неформальних потоках інформації. Існують також
потоки матеріалів, сировини, деталей, готових виробів, що утворюють свої
структури.

Особливо необхідно підкреслити наявність економічної структури на
підприємстві, що являє собою сукупність відносин власності. Велике
значення мають і суто людські відносини симпатії й антипатії між
працівниками, що утворюють морально-психологічну структуру. Можна
виділити і специфічні відносини між різними групами працюючих, частина з
яких має політичний характер, наприклад між членами профспілок, партій,
суспільних рухів. Існує також багато інших структур на підприємстві.

Визначення функцій компонентів системи, тобто цілеспрямованих дій
елементів, їх «внеску» в реалізацію загальної мети системи.

Ця процедура є особливо важливою, оскільки в реальних процесах кожний
компонент має не тільки корисні властивості, що забезпечують досягнення
цілей системи в цілому, але і негативні (з погляду системи), заважаючі
риси. Тому необхідно при дослідженні чи створенні системи виявляти
корисні, доцільні дії (функції) компонентів.

Принципово важливим є гармонійне, несуперечливе поєднання функцій різних
компонентів. Саме несуперечність, погодженість функцій відрізняє
гармонійну систему від хаотичного набору предметів і процесів. При цьому
функції компонентів мають бути якісно різними, що дасть змогу їм,
доповнюючи один одного, забезпечувати реалізацію досить широкого спектру
дій, що і являє собою сутність системи в цілому.

Разом з тим у будь-якій реальній економічній системі функції компонентів
погоджені не повністю, між ними є суперечності, які нерідко знижують
ефективність функціонування системи в цілому. Тому пізнання функцій
компонентів має здійснюватися не окремо, а в єдності, у взаємодії, у
виявленні суперечностей між ними, ступеня їх погодженості тощо.

Ця проблема особливо актуальна для підрозділів, цехів великих
підприємств, функції яких досить часто є суперечливими.

Виявлення причин, що поєднують окремі частини в систему, у цілісність.

Загалом інтегруючим фактором, що створює соціально-економічні системи, є
людська діяльність. У ході діяльності людина усвідомлює свої інтереси,
визначає цілі, здійснює практичні дії, формуючи системи засобів для
досягнення своїх цілей. Вихідним, первинним інтегруючим фактором є мета.
Визначення реальної цілі, що є причиною створення тієї чи іншої системи,
— це непросте завдання, оскільки ціль у будь-якій сфері діяльності
переважно являє собою складне поєднання різних суперечливих інтересів.

Наприклад, максимізація прибутку є не єдиною метою сучасного
підприємства, це лише один з його інтересів. Другий не менш важливий
інтерес — стабільність одержання прибутку. Третій істотний інтерес —
стійка репутація підприємства. Подібних інтересів багато, і лише в їх
перетині, у своєрідній їх комбінації полягає загальна мета. Всебічне
пізнання її дає змогу дізнатися про ступінь стійкості системи, про її
несуперечність, цілісність, передбачати характер її подальшого розвитку.

Визначення всіх наявних зовнішніх зв’язків, комунікацій системи з
зовнішнім середовищем.

Для справді глибокого, всебічного вивчення системи недостатньо виявити
її зв’язки з надсистемами, до яких вона належить. Необхідно ще вивчити
такі системи у зовнішньому середовищі, яким належать компоненти
досліджуваної системи. Наприклад, слід визначити системи, яким належать
працівники підприємства: профспілки, політичні партії, родини, системи
культурних цінностей та етичних норм, етнічні групи тощо. Необхідно
також з’ясувати узгодженість зв’язків структурних підрозділів та
працівників підприємства із системами інтересів і цілей споживачів,
конкурентів, постачальників, закордонних партнерів тощо.

Потрібно також враховувати зв’язок між використовуваними на підприємстві
технологіями та «простором» науково-технічного прогресу і т. ін.
Усвідомлення органічної, хоча і суперечливої єдності всіх систем, що
оточують підприємство, дає змогу зрозуміти причини його цілісності та
запобігати процесам, що ведуть до дезінтеграції.

Дослідження системи в динаміці, у розвитку.

Необхідно дослідити історію системи, джерело її виникнення, період
становлення, тенденції і перспективи розвитку, переходи до якісно нових
станів.

Необхідність динамічного підходу до дослідження систем можна легко
проілюструвати зіставленням двох підприємств, у яких на деякий момент
збіглися значення одного з параметрів, наприклад обсяги продажу чи
прибуток. З цього збігу ще зовсім не випливає, що підприємства займають
на ринку однакове положення: одне з них може набирати силу, а інше,
навпаки, переживати спад. Тому судити про будь-яку систему, зокрема про
підприємство, не можна лише за «моментальною фотографією», за одним
значенням якого-небудь параметра; необхідно досліджувати зміни
параметрів, зіставляючи їх у динаміці.

Для глибокого розуміння будь-якої системи недостатньо обмежуватися
розглядом коротких проміжків часу її існування чи розвитку. Доцільно, за
можливості, досліджувати її передісторію, виявляти причини, що спонукали
до створення цієї системи, визначати інші системи, з яких вона
утворилася і формувалася. Також важливо вивчати не тільки історію
системи чи динаміку її нинішнього стану, а й спробувати, використовуючи
спеціальні засоби, передбачити її майбутню поведінку, прогнозувати її
майбутні стани, проблеми, можливості.

Перераховані вище процедури системного аналізу не повністю вичерпують
арсенал прийомів дослідження систем. Тим більше, що ці процедури мають
скоріше загальний, ніж конкретний характер. Адже тільки при дослідженні
конкретної системи виникають спеціальні прийоми, формується особлива
методологія, що дає можливість знання, отримані при дослідженні даної
системи, використовувати у найкращий спосіб для подальшого пізнання.
Інакше кажучи, конкретна система сама в ході її дослідження «допомагає»
сформулювати метод її подальшого вивчення.

Необхідно зауважити, що викладена тут послідовність процедур системного
аналізу не є обов’язковою. Бажаним є знання скоріше самого переліку
процедур, ніж їх послідовності. За винятком кількох перших процедур
переліку, за реалізації яких здійснюється синтез системи, інші необхідно
виконувати виходячи з логіки та враховуючи зміст конкретної системи.
Єдине обов’язкове правило полягає в доцільності багаторазового
повернення в ході дослідження до кожної з описаних процедур. Тільки це є
запорукою глибокого і всебічного вивчення будь-якої системи.

Слід зазначити, що на практиці далеко не завжди використовуються багато
прийомів системного аналізу. Однак спроба досліджувати складні об’єкти
простими засобами, прагнення пояснити багатокомпонентні системи,
багатогранні взаємодії спрощеними схемами призводить до викривленого
уявлення про дійсний стан системи, до необґрунтованих та неадекватних
рішень.

Список літератури

Акофф Р. Л. Планирование в больших экономических системах / Пер. с англ.
— М.: Сов. радио, 1972. — 223 с.

Андрейчиков А. В., Андрейчикова О. Н. Анализ, синтез, планирование
решений в экономике. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 368 с.

Анфилатов В. С., Емельянов А. А., Кукушкин А. А. Системный анализ в
управлении. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 368 с.

Беляев А. А., Коротков Э. М. Системология организации. — М.: ИНФРА-М,
2000. — 182 с.

Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке эффективности
инвестиций. — М.: ИНФРА-М, 1995.

Браверман Э. М. Математические модели планирования и управления в
экономических системах. — М.: Наука, 1976. — 368 с.

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019