Реферат на тему:

Перелік головних всепланетних процесів за К. В. Корсаком

Наведемо складений К. В. Корсаком розширений перелік головних
всепланетних процесів, з яких ми згадали лише незначну частину. Він не
претендує на абсолютну повноту і містить лише формулювання і короткі
пояснення.

1. Серед політичних явищ передує прискорення демократизації соціального
устрою і звуження поля застосовності традиційних класично-силових
засобів збереження суспільної стабільності або вирішення будь-яких
складних політичних та економічних проблем. На базовому рівні це означає
перехід від менталітету індивідуальної підпорядкованості
(«людина-гвинтик») до усвідомлення кожним громадянином сучасної
розвиненої демократичної держави власної автономії, свободи і
відповідальності. Саме це ми вважаємо глибинним рушієм актуалізації
тенденції зміщення уваги систем освіти на формування «розвинених
особистостей», акцентування пріоритетів учнів і студентів.

2. Прогресує тенденція відходу від однопірамідального шаблону побудови
будь-якої організації до реальної «багатопірамідальності», що
виявляється в багатоцентровій структурі систем та діяльності соціуму на
основі розподілу повноважень й узгодження інтересів багатьох фрагментів.
Йдеться про те, що спрощені й характерні для минулого варіанти структур
та управління, які мало відрізнялися від генетичних програм життя вищих
приматів і надпримітивних людських об’єднань, стають недоцільними і
мають поступитися тим новим зразкам, які демонструє частина розвинених
країн, що не лише найглибше залучилися в стадію інформаційного
суспільства (або «суспільства знань»), а й характеризуються найвищими
для планети значеннями «ефективного соціально-економічного часу».
Останній відрізняється від астрономічної дати тим, що враховує
менталітет нації і рівень її соціально-культурного розвитку. На нашу
думку, у 2004р. перебуває дуже малий відсоток людства — найбільш свідома
й культурна частина населення Данії, Норвегії, Нідерландів, Швеції,
Швейцарії та Фінляндії. Нижчі — на роки і десятиліття — показники для
Австрії, Люксембургу, Бельгії, Сінгапуру, Австралії, Канади, Німеччини,
можливо, Японії. Значно гірше становище з соціально-економічним часом у
США, Великобританії і Франції (не кажучи про Росію), дії яких на
світовій арені часто засвідчують, що менталітет не лише окремих
політиків і вищих керівників, а й більшості громадян відповідає досить
віддаленому часу формування і зміцнення колоніальних імперій.

3. В умовах зникнення доцільності «однопірамідальності» докорінно
змінюється поняття «лідер». За дуже короткий інтервал часу втратило сенс
застосування успадкованих програм захоплення керівної позиції, які так
широко виявлялися в доісторичний період і побутують у наш час в
більшості країн світу. Проте існування і ратифікація Конвенції про права
людини, а також реалії життя та явище демократизації зумовлюють перехід
до отримання керівних («лідерських») повноважень (компетенцій) чи
виконання інших суспільне важливих функцій не на основі успадкування чи
індивідуальних рис (нахабства, наполегливості тощо), а виключно на базі
високої особистої професійної компетентності (реалізації вмінь і знань),
яку необхідно засвідчувати у відкритому і чесному змаганні з іншими
суперниками і претендентами.

4. Цікавою і суперечливою, хоча загалом дуже позитивною, є світова
тенденція звуження застосовності і можливості надання своїм дітям у
спадок всього матеріального і нематеріального комплексу, який ми
накопичуємо упродовж життя, збільшуючи успадковане від батьків та інших
попередників. У «суспільстві знань» становище та інтегральний рейтинг
кожної особи визначатиметься, як це спостерігається у вже згадуваних
країнах-лідерах, лише професійно-фаховою компетентністю, здобутою
власними зусиллями з використанням можливостей громадсько-державних
систем виховання і навчання. Протекція, «блат», спроби використання
неправдивої інформації чи несправедливих засобів стануть невдовзі
неможливими, оскільки зустрічатимуть загальний осуд і несприйняття. В
умовах вільного поширення всієї інформації порушення цієї заборони стане
надто небезпечним — жоден злочинець чи вкрай непорядна особа не зможуть
розраховувати на те, що приховають правду про себе, ліквідувавши всю
інформацію в усіх банках даних.

5. Загострюються й далі екологічні, демографічні, генетичні та інші
глобальні загрози не тільки прогресу людства, а й його існуванню. І хоч
експерти з економіки (зокрема Римський клуб) вже давно зробили точний
прогноз майбутнього (Медоуз Д. X. и др. Пределы роста. — М.: МГУ, 1991.
— 207 с.), а засновник етології К. Лоренц своїм переліком восьми
найбільших поведінково-ментальних «гріхів» людства глибоко переорав
свідомість більшої частини інтелектуалів Заходу, усвідомлення цих явищ і
створення програм виходу з кризи відбувається занадто повільно.

6. Екологічна обізнаність авторів дає підстави стверджувати: біосфера
прискорено переходить у контрнаступ і якщо людство не усвідомить загроз,
трансформується у стан «без людини». Доказом цього є безліч явищ,
зокрема активізація кількох десятків вірусних та інших хвороб, помітні
ментальні і генетичні зміни самих людей.

7. Сутнісні зміни у пріоритетах діяльності людини мають бути значно
ширшими і глибшими за той рівень, що його пропонують прихильники
«екологізації» освіти. Умова виживання — свідоме самообмеження потреб і
запитів, виключення будь-яких антиекологічних вчинків та ін. Системи
освіти не готові сформувати осіб з такою свідомістю, а засоби масової
інформацію йдуть взагалі «не туди». Час приймати світові конвенції щодо
стандартів особистого споживання і забезпечення як наднаціональне
законодавство. Потрібно залишити в минулому можливість нагромадження
однією людиною матеріальних і фінансових ресурсів, які перевищують
відповідні показники для цілих країн з чималим населенням.

8. У зазначених умовах постійно підвищується суспільне значення (а також
абсолютна й відносна вартість) первинної освіти (Initial Education) як
цілісного комплексу навчання і фахової підготовки всіх представників
молодих поколінь до виходу на ринок праці і формування тих особистих
якостей, які потребує суспільство знань. Первинна освіта має бути
тривалою ще й тому, що в цьому разі уникнемо формування великих за
чисельністю груп маргіналів. Кожен додатковий рік навчання знижує
ймовірність алкоголізму, наркоманії та інших небезпечних відхилень від
суспільне прийнятних норм.

9. Загрозливо поглиблюється розрив між успадкованими (генетичними)
програмами поведінки людини і вимогами життя у демократичних
суспільствах. Цю проблему потрібно вирішувати насамперед удосконаленням
змісту первинної освіти та збільшенням її тривалості. Зауважимо —
успадковані нами програми придатні для життя у примітивних
однопірамідальних суспільствах (племені, мікрокнязівстві чи імперії).
Формування автономного і відповідального громадянина демократичного
соціуму передбачає заміну успадкованої програми суспільне необхідною. Це
можливо упродовж тривалої освіти (понад 18 років).

10. Та цей шлях неминуче активізує іншу суперечність — між моментом
статевої зрілості і підвищеної сексуальності та початком повної
соціальної дорослості, появою можливостей створити й утримувати сім’ю.
Це зумовлює збільшення тривалості інтервалу зміни поколінь до 25-28
років для жінок і 30-34 — для чоловіків.

11. На планеті відбувається постійне збільшення тривалості життя і
збільшення відсотка тих, кому «за 60». У минулому таких осіб було обмаль
і ними опікувалися родини. Нині в розвинених країнах з найвищою
середньою тривалістю життя це стало важливим завданням усього
суспільства. Більшість науковців (насамперед демографи та економісти)
вважають явище «старіння» дуже негативним. Та це глибоко помилковий
погляд, типовий прояв ефекту хоттабізації і невиправданого застосування
«мудрих думок» часів панування аграрного суспільства там, де вони
незастосовні. Насправді ж прискорення руху до інформаційного суспільства
зумовлює появу великої кількості робочих місць для осіб з високим
інтелектом і знаннями, але обмеженими фізичними можливостями — як для
інвалідів, так і для осіб третього і четвертого віку. Відтак, знання і
професійна компетентність «старої» частини населення стають дедалі
важливішою і необхіднішою частиною загального людського капіталу нації.

12. Хоч «демографічний вибух», спричинений збереженням аграрного
суспільства у значній частині країн третього світу, ще не подолано,
дедалі помітнішою стає тенденція зменшення кількості дітей, яких
народжує упродовж свого життя в середньому жінка. Це незаперечний вияв
зникнення потреби «мати дітей», аби забезпечити собі допомогу з
настанням старості, приходом хвороб та фізичної немочі. Та й загалом
загострюється суперечлива тенденція зменшення «важливості дітей»,
ослаблення мотивів їх появи, ускладнення процесу їх виховання і значне
подовження тривалості їх залежності від батьків та найближчого оточення.

13. Досить швидко модифікується поняття держави та уявлення про її
найвищі цілі і призначення (найбільш показовий приклад — вплив
Європейського Союзу на державний статус країн-членів). У цих умовах
цілковито втрачають доцільність колишні (на жаль, надто часто в Росії та
Україні вони вважаються «сучасними») уявлення і про умови безпеки нації,
і про показники «сили держави». Останнє невдовзі стане синонімом не
армії, а освіти.

14. Війни з участю більш як однієї країни вже стали
корекційно-виховними. Ця трансформація відбулася на диво швидко, адже XX
ст. розпочиналося жахливими за варварством окупаційними і колоніальними
війнами. Обидва ці типи нині повністю втратили доцільність.

15. У переважній більшості країн власні армії стали основною загрозою
економіці й безпеці життя населення. На жаль, аж надто переконливі й
великі свідчення цього ми знаходимо на теренах України, Росії та інших
екс-радянських країн. Розумно діють лише там, де скорочують силові
структури до мінімуму, витрачаючи на освіту і науку набагато більше, як
на армію.

16. Серед безнадійно застарілих норм освітньої політики — завдання
виховання «націонал-патріотів». Правильні дії — підготовка «економічних»
патріотів, адже Україна біднітиме дедалі сильніше, доки більшість
заробленого її громадяни витрачають на зарубіжні товари (автомобілі,
комп’ютери, парфуми та ін.) і послуги («фанерних співаків» і «синіх
артистів» з Москви та більш віддалених теренів).

17. Економічні і політичні чинники вже майже сформували відкритий
світовий ринок капіталу, товарів і висококваліфікованої робочої сили
(явище глобалізації), де через недосконалість «правил гри» всі
конкурують з усіма. І якщо частині країн це на користь, то багатьом —
ні. До першої групи входять лише ті, хто вже перетворив освіту і науку в
національний пріоритет номер один.

18. Цей ефект поєднання відкритості й глобалізації викликав і постійно
посилює явище міграції виробництва з холодних і помірних широт у більш
сприятливі (субтропічні і тропічні). Системи освіти багатьох країн
змушені будуть врахувати цю тенденцію.

19. Відкритий світовий ринок інвестицій за слабкого розвитку освіти і
безладу в статистиці й законодавстві певної країни знижує її шанси на
прогрес з участю вільних всепланетних фінансових ресурсів. До груп
«невдах» входить Україна. Скажімо, у нас для випуску якоїсь продукції
необхідно роздати у вищих інстанціях купу хабарів, а потім приховати від
податківців більшість створеного і реалізованого. З позиції країн
Західної Європи, якщо висловлюватися дипломатично, Україна поводить себе
«нерозумно». А все через те, що її керівники 1990-х міцно запам’ятали ті
настанови, які ще тисячі років тому хтось закарбував у Месопотамії на
глиняних табличках: «Друже! Якщо тобі доля дала можливість порядкувати в
державній коморі — зроби граничний безлад у правилах і записах. Лише
тоді ти зможеш вкрасти багато…»

20. Якщо у недавньому минулому явище міграції у пошуках місця праці було
маргінальним і стосувалося окремих країн чи регіонів, то нині помітним
стає формування всепланетних потоків мобільної робочої сили. Можна легко
передбачити боротьбу двох полярних тенденцій — формування системи
атракторів і дозволів для залучення «бажаної» частини потенційних
мігрантів, а також появу щораз досконаліших засобів гальмування або
заборони припливу надмірно великих мас мешканців перенаселених країн
Азії, Африки і Південної Америки. У цьому зв’язку нагадаємо про
маловідомий факт — в одній лише Індії внаслідок особливостей
національної культури у сфері шлюбних стосунків утворилася
багатомільйонна армія осіб чоловічої статі, які ніколи не зможуть знайти
собі дружину в рідній країні, оскільки жінок у сучасній Індії набагато
менше, як чоловіків.

21. Чимало традиційних релігій, передчуваючи занепад і втрату впливу,
розширюють свої ареали. Через відсутність кодексу журналістської етики
тимчасово виникли досить сприятливі умови для активізації діяльності
фанатиків, терористів та інших осіб з програмами індивідуальної
діяльності. Засоби масової інформації повинні припинити висвітлювати
події, які сприяють екстремістам і фанатикам.

22. Дуже позитивним загальносвітовим явищем є швидке підвищення
суспільної ролі жіноцтва. Особливості менталітету жінок відзначаються
підвищеною корисністю саме в тих соціально-економічних умовах, що
виникають нині на планеті. В останні роки XX ст. сформувався навіть
своєрідний індикатор рівня прогресивності і демократизму певної країни:
для цивілізованих держав представництво жінок у парламентах і на вищих
шаблях державної адміністрації має досягати 40 %. Скільки у нас? У
нинішньому складі Верховної Ради — лише 4 %.

23. Поряд з цим прискорюється перетворення конвенцій про права людини і
захист дітей в наднаціональне законодавство, основу текстів освітніх
статей конституцій і центральних положень всього освітнього
законодавства. Рівень гуманності соціального устрою довільної країни та
її загального розвитку визначається насамперед тим, чи покінчено в ній з
дитячою і підлітковою безпритульністю, чи стали об’єктом загального
піклування люди з обмеженими фізичними можливостями, а також ті, хто
потребує захисту і підтримки.

24. Негативним фактором ми вважаємо відсутність всесвітньої конвенції з
журналістської етики як норми цивілізованого використання інформації.
Через те засоби масової інформації часто керуються прикладом Герострата,
а не клятвою Гіппократа.

25. Останнє небезпечне ще й тому, що зусиллями тих-таки наднаціональних
ЗМІ старше покоління й уся система освіти швидко втрачають можливість
контролювати ту інформацію, яка надходить до молоді і на основі якої
формується її самосвідомість. Ніколи у минулому системи освіти не
поставали перед ситуацією переваги у знаннях і вміннях молоді над
вчителями, а саме це спостерігається в оволодінні інформаційними
технологіями.

26. Інтенсивна «атака» мозку немовлят, дітей і підлітків рухомими
зображеннями і звуками блокує необхідні для традиційного текстового
навчання канали сприйняття й осмислення інформації — молодь вміє, але не
любить читати, оскільки швидко втомлюється. З цим явищем зустрічається
кожен вчитель і викладач, але його наукове вивчення не розгорнуто
належним чином навіть у розвинених країнах, тому потрібно дбати про
вирішення проблеми відновлення ефективності навчання в нових умовах.

27. Розпад СРСР і припинення «холодної війни» прискорили зміну лідерства
у природничих науках, а надмірне залучення науковців до виготовлення
зброї спричинило громадську антипатію, відторгнення навіть корисних
досягнень, нічим не вмотивований потяг до припинення або скорочення
викладання точних наук у школах. Фізика, хімія і матеріалознавство
обсягом наукової продукції поступаються групі наук, що поглиблено
вивчають живу речовину і людину на молекулярному рівні. Специфіка цих
наук додатково загострює непрості етичні проблеми визначення науково і
морально виправданих меж втручання людини в генофонд всього людства і в
сукупність індивідуальних характеристик конкретної людини.

28. Дедалі помітнішою стає універсальна тенденція злиття роботи і
навчання в єдине ціле, оскільки постійно збільшується присутність
інтелектуальної складової в усіх видах діяльності, прискорюється
старіння фахів і посилюється потреба постійно оновлювати свої знання,
піклуватися про здобуття нового фаху або спеціалізації.

29. Відбувається постійна диференціація наук і з’являються щораз нові
поля досліджень (їх вже понад 8 000). Спроби здійснити по-справжньому
серйозну інтеграцію знань (наприклад, про людину) закінчилися повним
провалом. Наприклад, створений у Росії для інтеграції даних близько 70
точних і гуманітарних наук Інститут Людини спромігся поєднати за 10
останніх років інформацію аж… чотирьох гуманітарних наук — філософії,
історії, культурології і теології. Потрібно виробити якісь нові засоби
інтегрування знань з різних наук.

30. Практично вся надійна інформація про людину є цілком новою.
Досягнення молодих точних наук про людину й досі ігноруються всією
сферою навчання і виховання, що значно гальмує пошуки шляхів подолання
багатьох недоліків, насамперед у формуванні нового менталітету і засад
поведінки. Створені нашою Вищою атестаційною комісією правила майже
виключають захист дисертацій з тем, де перехрещуються дві чи більше
наук. Це дуже знижує потяг науковців до дослідження багатьох
перспективних інтегральних проблем. Існують труднощі з публікацією
інформації інтегративного плану, яка охоплює кілька сфер знань.
Наприклад, поки що перший автор лише двічі дістав змогу більш-менш
детально пояснити корисність використання досягнень етології, генетики,
теорії інформації, нейромолекулярної біології та інших наук про людину в
педагогіці (Корсак К. Homo Sapiens: сущность и мотивы поведения)

31. Зміни стилю людського життя і засобів забезпечення як
фундаментальних фізіологічних потреб, так і різноманітних індивідуальних
прагнень свідчать, що відбувається тенденція до збільшення можливостей
безпосереднього збудження септуму (septum — активі-затор системи
задоволення) і всієї системи задоволення, активізація якої є головною
природною основою отримання людиною позитивних емоцій і відчуттів.
Спостерігається дедалі більше поширення наркотиків, шокуючих
порновідеоматеріалів та ін. Легко передбачити, що перелік хімічних і
фізичних засобів впливу на людський мозок збільшуватиметься, а разом з
цим — небезпека ментальної деградації, збільшення відсотка збочень та
ін. Дуже негативним явищем ми вважаємо недооцінку цих загроз, неувагу до
них всього комплексу сучасних наук, концентрацію висвітлення таких
проблем у засобах масової інформації в руках людей, які не володіють
сучасною інформацією і на кожному кроці засвідчують загострення ефекту
хоттабізації.

32. Згадані негативні явища і тенденції можна подолати лише спільною
взаємодією всіх трьох сучасних частин повної системи соціумізації нових
поколінь:

• формальної освіти (система визнаних закладів різних форм власності,
основою якої були і будуть школи);

• неформального навчання (вся сукупність позашкільних закладів та інших
засобів додаткового навчання і надання різноманітних послуг);

• інформальної освіти: Інтернет, радіо- і телебачення, засоби інших форм
надання і поширення інформації разом з іншими видами подразнень тощо.

Діяльність цієї розгалуженої системи має бути не лише скоординованою, а
й підпорядковуватися угодженим правилам незастосу-вання методів і
непоширення інформації, яка могла б шкодити циві-лізаційному формуванню
нових поколінь, гальмувати розвиток уяви і менталітету суто комерційною
чи іншою «шумовою» інформацією, нав’язувати хибні стереотипи, виховувати
споживачів та безвідповідальних егоїстів.

33. В умовах поглиблення глобалізації й зникнення міждержавних бар’єрів
актуалізуються загрози всьому національному, що перебуває під тиском
всепланетних стандартів чи норм найбільш впливових країн. Відтак,
збільшується важливість пошуків шляхів збереження національної
унікальності та ідентичності, знаходження рівноваги у змісті і цілях
навчання і виховання дітей і молоді.

34. Очевидно, що наближається момент відмови від пристосованого до
потреб індустріальної епохи і суто національного ринку праці змісту
первинної освіти і професійної підготовки. Діти і молодь мають
отримувати цілковито нове бачення світу і більш правильні знання про
природничі та соціальні закони. У загальній методології потрібно
припинити акцентування суто механістичних і лінійних підходів й далекої
від реалій життя примітивізованої причинності. Прогрес у науках і
суспільному житті, правильні уявлення про природні й соціальні процеси і
явища можливі лише на основі нелінійних теорій і синергетичних підходів.
У сфері екології і середньострокових прогнозів старі (класичні) знання і
науки взагалі незастосовні, тому розвиток освіти та економічно доцільних
наукових досліджень має спиратися на нові розділи математики і
нанонауки.

36. Останніми роками дуже прискорився перехід дедалі більшої кількості
розвинених країн від старих «алхімічних» технологій до набагато
досконаліших, які називають «високими». Старі технології полягали у
виділенні з руд природних речовин та їх подальшій трансформації за
рахунок плавлення, додавання домішок, механічної та іншої обробки тощо.
На кожній стадії використовується багато енергії, втрачаються корисні
речовини і дуже пошкоджується природне середовище. «Високі» технології
не мають зазначених недоліків і дають змогу нарощувати валовий
національний продукт, водночас знижуючи споживання енергії і невідновних
природних речовин.

Точкою росту сучасних знань про природу стали «нанонауки» — велика група
точних наук, метою яких є передбачення властивостей і штучне створення
речовин шляхом оволодіння процесами на відстанях одного або кількох
нанометрів (1 нм — одна мільярдна частина метра). Ноносвіт є місцем дії
квантових та інших законів, які дають змогу здійснити на практиці ті
процеси і явища, які цілковито неможливі у макросвіті, де владарюють
закони Ньютона, Кулона, Ома, Лен-ца й інших творців старої (класичної)
фізики. Подолання екологічних та інших загроз стійкому розвитку людства
можливе лише на основі нанонаук і створених ними технологій. Це вже
усвідомлює частина науковців і окремі політики, невдовзі це зрозуміють
усі.

37. У країнах-лідерах помітнішим стає явище, що дістало назву
«атомізація» соціуму — переходу від жорстко регульованого формування
людини у великому колективі з надмірно тривалим періодом
підпорядкованості іншим до дуже раннього самоутвердження і пере-брання
на себе відповідальності за вибір певного шляху навчання і професійного
розвитку з багатьох можливих. «Атомізація» є комплексним явищем з
позитивними і негативними рисами, що виявляється в усіх «виховуючих»
середовищах — родині, системі освіти, місцевій громаді та ін.

38. З «атомізацією» та іншими вже згадуваними процесами пов’язана
тенденція зміни складу і суспільного призначення тих груп, які називають
елітою. Якщо в минулому для входження в еліту високий освітній рівень не
був обов’язковим, то в наш час і в майбутньому все буде інакше — лише
тривале й успішне навчання разом з концентрованими зусиллями для
накопичення якомога вищої професійної компетентності можуть створити
передумови до суспільного визнання певної особи та включення її в одну з
багатьох фахових еліт. А що навчатимуться всі, то не буде численної
групи ненавчених і недонавчених осіб, які потребують у своєму житті та
діяльності захисту і підтримки з боку представників еліти.

39. Високі технології і глибокі зміни засад життєзабезпечення створюють
ефект «прозорості» людини. Зменшується можливість анонімності,
безкарності і переконаності в нічим не обмеженій свободі індивідуальних
дій. Нові технології у перспективі спроможні цілковито ліквідувати
доцільність крадіжок і грабіжництва традиційного типу.

40. Зміни засад індивідуальної і колективної поведінки і цілей
діяльності швидко знецінюють так званий спадок мудрих думок і висловів,
утруднюючи його використання в навчально-виховному процесі. Посилання на
класиків чи на усталені ще за часів становлення аграрного суспільства
твердження потребуватиме від вчителя пояснень — що зі старого спадку
придатне нині, а що може бути корисним і в майбутньому.

41. Посилюються негативні ефекти у психічній сфері все більшої кількості
громадян позірне благополучних розвинених країн. Як передбачали ще в
середині XX ст. етологи й екологи, зокрема Нобелівський лауреат К.
Лоренц, індустріальне суспільство необмеженого споживання створило всі
умови для концентрації на людині негативного впливу деформованого нею ж
оточення. Позитивним виходом із ситуації є цілковита відмова від старих
засад життєдіяльності і використання досягнень нанонаук і молодих наук
про людину.

42. Мали рацію ті науковці, які ще в добу загального технократичного
захоплення «досягненнями» інженерів і конструкторів попереджали, що
принципи ставлення людства до довкілля, його етика і мораль не
витримують жодної критики. Вони пропонували замінити стару етику новою
(біоетикою), сформувати нову систему індивідуальних і колективних
цінностей і пріоритетів. І це потрібно здійснити якнайшвидше.

43. Тривалість життя масових професій стала такою малою, що система
освіти не може більше орієнтуватися під час навчання молодої людини на
її конкретне заняття в майбутньому, а змушена узагальнювати програми
так, щоб пізніше можна було швидко перенавчитися і виконувати
найрізноманітніші функції. Тривалість навчання щораз більше відстає від
характерного часу виникнення істотних для всієї освітньої системи змін у
суспільстві.

44. Посилення опору консерваторів нововведенням (приклад — припинення з
волі нафтогазових монополій фінансування побудови прототипу термоядерної
електростанції).

45. Конкурентний вплив на суперників з нахабно-військового поступово
стає «нечесно-хитрим» (приклад — допомога з боку емісарів зі США
розвинути в наших учнів високі здібності до «критичного мислення», яке в
цьому разі є відверто антинауковим).

46. Серйозна загроза «деперсоналізації» не лише вищих, а й нижчих рівнів
освіти шляхом значного зменшення обсягу і значення осо-бистісних
контактів у парі «педагог — учень».

47. Посилення «інформаційного шуму» і постійне ускладнення знаходження
особливо корисної, систематизованої і нової інформації у морях псевдо- й
антинаукової графоманської продукції. Інтернет ще надто недосконалий і
не дає змоги швидко й успішно знаходити необхідне. Ще менше він
надається до систематичної самоосвіти — його творці нині мають зовсім
інші пріоритети.

48. Постійне підвищення мобільності великих мас населення й збільшення
відсотка іммігрантів — представників віддалених країн і культур. Через
це у щораз більшій кількості мононаціональних країн чи місцевостей
освітні заклади постають перед серйозною проблемою внаслідок появи
значної кількості дітей, які не знають мови навчання.

49. Продовжує існувати і навіть розвиватися тенденція посилення
вразливості антропогенного середовища. Полегшується його пошкодження
природними чинниками — бурями, ураганами, повенями та ін. Для вирішення
цієї проблеми потрібно звернутися до нових наук і високих технологій,
адже закони природи дають змогу точно передбачити момент землетрусу чи
початок вулканічного виверження.

50. Серед наслідків спільного впливу глобалізації, інформатизації та
демократизації—тенденція поступового формування наддержавних
законодавчих і адміністративних структур (приклад — Європейський Союз та
ін.). У більш віддаленій перспективі це має привести до появи
«всепланетного уряду» і перетворення ООН на всепланетний парламент.
Намагання США стати неконтрольованим «керівником світу» шкідливе
насамперед для самих американців.

Сподіваємося, що наведений виклад світових процесів буде корисним
матеріалом, на основі якого читачі зможуть дійти власних висновків щодо
стратегії і тактики своїх дій у швидкозмінних умовах нашого сьогодення.
Бажано — рухатися до вищої автономії, відповідальності і толерантності,
утверджуватися й самореалізовуватися через розширення власної
професійної компетентності, а не шляхом накопичення гори грошей, акцій
чи шмаття «від Версачі» й автомобілів престижних марок.

Схожа система індивідуальних пріоритетів «зразка XXI століття» завершує
своє формування в Данії та кількох інших невеликих країнах, які не мають
світових чи континентальних амбіцій і не намагаються чимось вразити
одразу весь світ. На їхніх теренах вважається помилковою гонитва за суто
матеріальним. Громадська думка прихильна до тих, хто використовує
вільний час та інші ресурси не на безглузді марноти, а на підвищення
власного інтелекту і професійної компетентності.

На наш погляд — гідний взірець для запозичення.

Саме на це й потрібно орієнтувати діяльність сучасних освітніх систем.

Біологічна класифікація сучасної людини загальновідома: підвид sapiens
(розумний) виду homo sapiens (людина розумна). Вона стверджує досить
категорично: ми «розумні подвійно»!

Однак ця така приємна тирада є звичайнісіньким самопроголошен-ням —
інопланетяни не проводили тестування на рівень розумності серед усіх
розвинених видів сучасної зоосфери Землі, а тому люди не отримували від
когось «диплома розумності».

Бо насправді люди не формують цілковито відокремленої частини життя на
планеті й не мають комплексу принципових переваг і відмінностей. Багато
живих істот знаходять або виготовляють знаряддя, велика кількість
ссавців і птахів мають свою видову мову (у спілкуванні з людьми окремі
примати засвоїли не одну — аж три мови!), всі «групові» види створили
власне суспільство з відповідною етикою, мораллю і законодавством тощо.

Проте на відміну від цих видів люди спромоглися перейти від суто
біологічної еволюції до суспільної і неабияк розвинути засоби
колективного нагромадження досвіду, знань і компетентностей, що дають
змогу збільшувати реалізаційні можливості кожного наступного покоління.

Пропонована праця — мікроскопічна частина саме таких засобів.

Наше завдання — подати читачам певну сукупність фактів і забезпечити
поле для міркувань, аналізу, роздумів і прийняття власного і виваженого
рішення.

Завжди пам’ятайте про те, що та інформація, яку люди нагромадили в
якийсь момент, не гарантує точності прогнозів на майбутнє — постійно
відбуваються непередбачувані відкриття і винаходи, які докорінно
змінюють наші уявлення.

Ця книга з екології — не перша. Наші попередники вже описували історію
розвитку екології, детально розглядали досягнення її біологічного
сектору (теорію екосистем та ін.), обсяги і характеристики порушення
людьми природної рівноваги (знищення природних екосистем, забруднення
грунтів, води і повітря). Особливо наголошувалося на переліку
екологічних загроз існуванню всього людства.

Та у пропонованому навчальному посібнику ми намагатимемося не просто
означувати негаразди і попереджати, а наголошувати на тому, що ці
негаразди є наслідком старих знань, уявлень і технологій. Мінорний тон
книг наших попередників був зумовлений тим, що на цій старій основі і
справді не можна було знайти виходу, кращих варіантів, аніж заклики
«Любіть природу!» і «Не забруднюйте довкілля!».

Сподівання на краще ми пов’язуємо як з позитивними зрушеннями у
менталітеті дедалі більшої кількості осіб з вищою освітою і достатнім
культурним рівнем, так і з гарантованою появою принципово нових
технологій, які ми називаємо «високими».

Для пояснення наших міркувань наведемо такий приклад — поліпшення
санітарного стану місць постійного перебування людей (насамперед житла),
зокрема знищення у них хвороботворних мікроорганізмів.

Як це робити за «низькими» технологіями нам наочно демонструє
телевізійна реклама. Потрібно купити патентовану ядучу рідину
(«Домес-тос» чи щось інше) і вкрити нею кожен квадратний сантиметр
поверхонь. Ефект буде швидкий — майже всі шкідливі найпростіші
перестануть існувати. Віддамо належне авторам телевізійної реклами —
вони не стверджують, що загинуть геть усі мікроби. Вони чесно зауважують
— трішки залишиться, але забувають попередити, що ця дещиця негайно
розпочне розмножуватися і невдовзі найпростіших буде стільки ж, як і
напочатку.

З того ж таки телевізора можна довідатися І про «середнього» рівня
технології поліпшення санітарного стану житлових приміщень. Для цього
нам радять придбати І встановити в усіх кутках квартири зволожувачі та
Іонізатори повітря, кондиціонери І люстри Чижевського тощо. Цей варіант
більш ефективний у тому плані, що повітря таки очищається від шерсті
домашніх тварин, стає комфортно вологим та ш. Але він значно дорожчий І
за початковими, І за поточними витратами. До того ж ці засоби не досить
ефективні у боротьбі саме з хвороботворними мікроорганізмами.

Про «високі» технології телевізор мовчить — творці передач на
вітчизняних телевізійних каналах не знають стану сучасних наук І не
цікавляться цим питанням. Тим часом «високі» технології вже частково
створені І можуть використовуватися на практиці. Для знищення шкідливих
мікроорганізмів І органічних речовин у житлових приміщеннях всі
поверхні, на які може потрапити світло, пропонується вкрити
мікроскопічною кількістю безпечного для людини І речей фотокаталізатора.
Поглинувши фотон сонячного чи штучного світла, молекула каталізатора
використовує його енергію на розщеплення органічної речовини —
мікроорганізмів чи шкідливих органічних домішок до повітря. Як відомо,
каталізатор під час цієї операції не пошкоджується І після поглинання
чергового фотона він знову готовий до знищення будь-яких вірусів І
мікроорганізмів.

Отже, «високі» технології дають нам змогу обернути собі на користь
поширені природні процеси, досягаючи бажаного без постійних витрат
енергії І допоміжних матеріалів. Найбільш перспективний варіант
«високих» технологій — нанотехнологп — спирається на квантово-механічні
закони, відтак втілюватиме у життя процеси І явища, які видаються
принципово неможливими для здійснення, якщо обмежуватися знаннями лише
класичних теорій — від Галілея І Ньютона до Ейнштейна І Столетова.

Існування І стрімкий розвиток нанонаук І високих технологій дає підстави
авторам цієї книги бути оптимістами — те, що видавалося неможливим чи
непереборним у XX ст., буде реалізовано у XXI ст.

Люди відвернуть насамперед глобальні екологічні загрози І вилікують усі
пошкоджені ними ділянки земної поверхні.

Як це буде зроблено — ми розглядатимемо у наступних розділах.

Список використаної літератури

Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учеб, для вузов. — М.: ЮНИТИ,
1998.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. —
К.: Либідь, 2000.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології:
Підруч. — К.: Либідь, 1993.

Введение в экологию / Ю. А. Казанский, И. И. Кришев, Н. С. Работнов и
др. — М.: ИздАТ, 1992.

Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. — К.: Вид-во фітосоціолог. центру,
1998.

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища:
Навч. посіб. — К.: Знання, 2000.

Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З.
Злотін, В. М. Бровдій та ін. — X.: Ранок, 1998.

Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998.

КолотилоД. М. Екологія і соціологія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999.

Крисаченко В. С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології:
Підручник. — К.: Заповіт, 1998.

Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2000.

Новиков Ю. В. Природа и человек. — М., 1990.

Обитая экология: Учеб, для вузов / Авт.-сост. А. С. Степановских. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

Петров К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы: Учеб.
пособие для вузов. — 2-е изд., стер. — СПб.: Химия, 1998.

Чернова Н. М., Былова А. М. Экология.— М.: Просвещение, 1988.

Чистик О. В. Экология: Учеб. пособие. — Минск.: «Новое знание», 2000.

Шилов П. А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов. — М.: Высш.
шк., 1998.

Экология: Учебник, пособие. — М.: Знание, 1997.

Похожие записи