РЕФЕРАТ

на тему:

“Основні джерела

антропогенного забруднення довкілля”

У довкіллі, що оточує організми, розрізняють абіотичні, біотичні і
антропогенні фактори, які, переплітаючись, створюють комплекс умов, де
живуть організми. Абіотичні фактори визначаються елементами неживої
природи, їх фізичним станом, хімічним складом. Біотичні фактори,
створюються сукупністю живих організмів, які є в середовищі, а
антропогенні фактори зумовлені присутністю людини та її трудовою
діяльністю.

Поки об’єми суспільного виробництва були відносно невеликими, біосфера
як активна саморегулююча система сама справлялася з неподобствами, що
супроводжували господарську діяльність, однак XX століття
характеризується значним збільшенням масштабів виробництва в усіх
галузях світової економіки, тому біосфера та цивілізація нашої планети
зараз знаходяться в небезпеці. Це не передчасна тривога, а страшна
реальність нашого буття, реальність надзвичайно сувора, смертельна, така
ж небезпечна, як загроза самознищення людства в термоядерній війні.
Тепер потрібно вже не просто переконувати людей у новому підході до
вирішення екологічних проблем, а бити на сполох.

Людство космічним вихором увірвалося в біосферу, деструктивне змінюючи
її структуру, деформуючи хід процесів, що складалися протягом багатьох
мільйонів років. Дедалі зростаюча лавина речовинного та теплового
забруднення біосфери, безповоротна втрата генофонду флори та фауни
загрожують перерости в глобальний катаклізм, який може стати найбільшою
катастрофою в історії планети. Люди починають усвідомлювати, хоч і
досить повільно, цю страшну небезпеку для природи та її ресурсів, але
зупинити, або повернути ситуацію надзвичайно важко.

Новий аспект у глобальній проблемі антропогенного впливу на довкілля —
витончення озонового шару в атмосфері і утворення так званих озонових
«дір», яке особливо інтенсивне в полярних областях планети. За останні
15 років озоновий шар на Півночі став тоншим на 6 %. Тільки з 1969 року
над забрудненими екологічно містами Канади і США шар озону зменшився на
3%, над Австралією і Нового Зеландією — на 4 %. Таке становище може
призвести до порушення екологічної рівноваги, пов’язаної з потеплінням і
підвищення середньорічної температури на 1,5-4,5 °С, з інтенсивним
таненням полярних льодів і підвищенням рівня світового океану. Отже,
медико-соцїальні наслідки зміни клімату можуть бути значно більші від
зменшення озонового шару, що екранує землю і людину від потужного
ультрафіолетового випромінювання.

Глобальний характер масштабів забруднення навколишнього середовища
досягає вже майже критичного рівня. Все живе на нашій планеті піддається
одночасній шкідливій дії хімічних, фізичних і біологічних факторів.
Джерелом хімічного забруднення є понад два мільйони хімічних сполук,
більшість з яких вважаються нешкідливими. Хибність даного ствердження
доводиться багатьма дослідами, які показують, що ці сполуки часто діють
не безпосередньо на організм, а на його потомство шляхом скорочення
чисельності виду, або повним його знищенням. До найбільш отруйних
забруднювачів навколишнього природного середовища належать сполуки
свинцю та фенолу, це ще раз було підтверджено низкою дослідів на білих
пацюках та морських свинках, яким щоденно протягом кількох місяців
давали ацетат свинцю (одній групі) та фенол (другій групі). Методами
гістохімії та гісторадіографії досліджувалися реактивні зміни під
впливом свинцю в клітинах скелета і кровотворних органів. І хоч зовнішні
прояви дії свинцю на пацюків були непомітними, у кожному випадку мали
місце істотні зміни в репродуктивній функції тварин, а саме: зародки
помітно відрізнялися між собою за розмірами, деякі з них були мертвими.
Із живих зародків розвивалися плоди з дефектами кінцівок, крім того,
були виявлені деструктивні й дегенеративні зміни в клітинах печінки,
органів кровотворення. Виявилося безліч ознак порушень у системі
біологічного самозахисту організму.

Фенол потрапляє в організм людини і тварини переважно Із питною водою. У
великій кількості викидають його у водойми промислові підприємства, де
фенол і його сполуки отруюють все живе. В дослідах підтвердилися
реактивні зміни під дією фенолу в клітинах кровотворної, хрящової та
кісткової тканин. На сьогодні з усією очевидністю доведено, що із
забрудненим навколишнім середовищем пов’язано близько 70 % усіх випадків
захворювань, близько 60 % випадків неправильного фізичного розвитку
дітей і більш як половина випадків смерті (Д.К. Соколова, 1986).

Сьогодні численними гігієнічними дослідженнями встановлено зв’язок між
концентраціями шкідливих викидів у атмосферу міст і захворюванністю
населення хворобами органів дихання, серцево-судинної системи. Такі
забруднювачі атмосферного повітря, як оксиди сірки, азоту, різноманітні
органічні речовини, що подразнюють слизову оболонку, є причиною
виникнення великої кількості запальних захворювань очей, органів
дихання. Почастішали випадки бронхіальної астми. Багато хімічних
речовин, які забруднюють атмосферне повітря і мають канцерогенні та
мутагенні властивості, призвели до збільшення кількості випадків
злоякісних захворювань, насамперед органів дихання, спонтанних абортів,
перинатальної смерті плода, аномалій вагітності, безпліддя,
мертвонароджуваності тощо. Слід відзначити, що серед населення, яке
проживає в умовах забрудненої атмосфери міст, частіше зустрічається
несприятливий перебіг вагітності та пологів (Е.А. Новикова, 1980), а
серед дітей, які народились від матерів з патологічною вагітністю і
пологами, -діти з невеликою масою тіла і недостатнім фізичним розвитком,
функціональними відхиленнями серцево-судинної і дихальної систем (Г.Н,
Сердюковська, 1981).

Високі концентрації широкого спектру токсикантів призводять до високих
рівнів захворюваності серед населення: у містах, де розташовані
підприємства металургійної промисловості, на 100 тисяч населення серед
чоловіків — 96,1, а серед жінок- 12,7 випадків раку легень; у містах, де
знаходяться машинобудівні підприємства, випадків раку легень серед
чоловіків 54-58 , серед жінок 6,2-7,9 випадків на 100 тисяч населення; у
містах з підприємствами кольорової металургії виявлено порушення
репродуктивної функції, наявні токсикози, спонтанні аборти, вроджені
дефекти розвитку, а кількість мертвонароджених в 2-2,5 раза більша, ніж
в контрольному місті (Сімферополь — 0,38 %). Дані свідчать про те, що
випадки мертвонародження в Запоріжжі становлять 0,88 %, в Маріуполі
(чорна металургія) — 1,17″%, в Норільську (кольорова металургія) — 1,12
%, в Кемерово (вугільна промисловість) — 0,91 %. Згідно з науковими
публікаціями можна виділити і нові екологічні захворювання: синдром
бронхіального спазму (Ангарськ, Сибір), алопе-цІя (Чернівці),
поліневропатія (Уральський район).

В Україні промислові джерела щорічно викидають в атмосферу понад 10 млн.
тонн токсичних хімічних сполук, скидають у водойми 2,5 млрд м3
забруднених стічних вод. В 43 містах, де проживає 30% населення країни,
рівень забруднення повітряного басейну значно перевищує граничне
допустимі концентрації (ГДК). За останні роки в міських стічних водах в
10,8 раза зросла кількість свинцю, у 5,2 раза — міді, в 4,8 — нікелю, в
3,7 — цинку.

Україна дуже неоднорідна за рівнем екологічного розвитку, ступенем
урбанізації, способом життя, рівнем медичної допомоги, віко-статевим
складом тощо. Умовно територію України можна розділити на 5
медико-демографічних регіонів: північно-східний, південний,
південно-східний, центральний, західний. За останнє десятиріччя рівень
захворюваності в Україні зріс на 21,5 % і становить 1100,0 на 1000
населення. У структурі загальної захворюваності населення все
помітнішими стають хвороби, у виникненні яких провідна роль належить
екзогенним факторам, що пов’язані з порушенням та небезпечним
забрудненням довкілля. Регіональний аналіз захворюваності свідчить про
те, що найвищий її рівень спостерігається у південно-східному регіоні,
особливо показовими тут є такі захворювання: новоутворення, хвороби
органів дихання, психічні .захворювання, вроджені аномалії. У південному
регіоні на першому місці стоять хвороби органів дихання, нервової
системи і органів чуття, порушення кровообігу. У структурі смертності в
північно-східному регіоні основне місце посідають судинні ураження
мозку, новоутворення, травми, отруєння та нещасні випадки. А населення
центрального регіону найчастіше хворіє на новоутворення, хвороби крові
та кровотворних органів, ендокринні захворювання тощо. Очевидно, що,
крім Інших несприятливих факторів навколишнього середовища, характерних
для цього регіону, вагомим є радіаційне забруднення. Для західного
регіону характерний високий рівень захворюванності органів дихання,
травлення, кровообігу, нервової системи та органів чуття тощо. Таким
чином, аналіз здоров’я за регіонами виявляє повну їх залежність від
напрямку господарського розвитку та екологічного стану довкілля.

Головну небезпеку для здоров’я людини становлять відпрацьовані гази
двигунів автомобілів, які містять до 200 різних компонентів, багато з
яких токсичні. На населення впливають оксид вуглецю, оксид азоту,
вуглеводні, сажа, діоксид сірки, сірчистий ангідрид, сірчистий газ та
вуглець. При 12 хвилинному впливі оксиду вуглецю в концентрації 5,8
мг/м3 у піддослідних волонтерів спостерігаються зміни біопотенціалів
головного мозку. Оксиди азоту руйнівно діють на легені людини. Свинець
вражає всі органи і системи, а не тільки вибірково впливає на нервову
систему. Сажа, як і будь-яка тверда речовина, подразнює дихальні шляхи
людини, знижує видимість на дорогах, стає переносником поліциклічних
вуглеводнів. При перебуванні людини в середовищі з концентрацією
сірчистого газу 0,01 % спостерігаються подразнення слизової оболонки
горла, а при наявності 0,04 % діоксиду сірки вже через 3 хв настає
загальне отруєння організму. Забруднення атмосфери вихлопними газами
автотранспорту є вагомою причиною виникнення злоякісних пухлин у людей,
що підтверджується також і німецькими вченими. Порівнюючи кількість
автомобілів з смертністю від злоякісних пухлин у Німеччині, встановили,
що в 1900 році від раку легень вмирав кожний ЗО, в 1930 — кожний 8, в
1971 — кожний 5, в 2000 році кожний 4 (за прогнозом).

Із забрудненням води важкими металами, зокрема сполуками кадмію, ртуті,
пов’язують розвиток тяжких їнтоксикацій серед населення. Так, у 1956 р.
описано епідемію під назвою хвороба Мінамати, яка виникла внаслідок
вживання населенням узбережжя затоки Мінамата (Японія) риби і
ракоподібних (основних продуктів харчування місцевого населення),
забруднених, як з’ясувалось, ме-тилртуттю, що у підвищених концентраціях
викидалася у море хімічним заводом.

Значною мірою забрудненню довкілля сприяє хімізація сільського
господарства. Щорічно в грунти України вноситься 170 тис. тонн
пестицидів, 150 тис тонн мінеральних добрив. З ними в грунт поступає
1800 тонн свинцю, 400 тонн кадмію, 2200 тонн цинку, 200 тонн міді.

Останнім часом з’явилося багато доказів зв’язку між використанням
хімікатів у сільському господарстві та раковими захворюваннями.
Впровадження гербіцидів призвело до забруднення 90 % поверхневих вод.
Найбільший процент випадків отруєння викликається фосфорорганічними
сполуками.

У зв’язку із широким застосуванням у побуті та в умовах виробництва
полімерних матеріалів у науковій літературі все частіше з’являються
повідомлення про негативний вплив на здоров’я людини
соціально-побутового й виробничого середовища. Так, відчуття
дискомфорту, серцево-судинні порушення, приступи бронхіальної астми,
алергічні реакції, гіпертензію тощо відмічають у людей, які в умовах
житла тривалий час контактують з полімерними матеріалами.

Значної шкоди навколишньому середовищу в Україні завдає різне сміття.
Зібралося його майже 20 млрд тонн, воно займає територію більше 130 тис
га. А це означає, що продукти розпаду його забруднюють повітря,
потрапляючи в грунт і у воду, роблять їх непридатними для використання
(О. Зарічна, 1997).

Особливої уваги заслуговують забруднення довкілля радіоактивними
речовинами. Людина постійно піддається впливу природного радіоактивного
фону, зумовленого космічними променями і випромінюваннями природних
радіоактивних речовин, які містяться в гірських породах, грунті, воді,
повітрі, тканинах рослинних і тваринних організмів.

Опромінення, зумовлене космічним випромінюванням, у приземних умовах
становить близько 30 мбер/год, у високогір’ї — до 70 мбер/год. У
навколишньому середовищі є незначні кількості радіоактивних речовин, які
перебувають у розсіяному стані. Так, активність грунту у середньому
становить 74 Бк/кг, води відкритих водойм — 3,7х102 Бк/л, атмосферного
повітря над суходолом -4,8х103 Бк/л, над океаном — 3,7х103 Бк/л, у
рослинах і м’яких тканинах тварин і людей — 88 бк/кг (2,4х105
Кі/кг). Радіоактивність гірських порід і грунту зумовлена головним чином
вмістом у них урану, торію і продуктів їх розпаду, калію-40; природних
вод -ураном, торієм, радієм і радоном (продуктом розпаду радію);
атмосферного повітря — наявністю радіоактивного ізотопу вуглецю -14,
фосфору-32, радону і торону. Радіоактивність харчових продуктів більше
зумовлена вмістом калію -40 і менше — радію та Інших радіонуклідів.
Активність продуктів рослинного походження в середньому на порядок вища,
ніж тваринного.

У світі існують місцевості із збільшеним вмістом радіоактивних речовин у
грунті і гірських породах (це призводить до підвищення радіоактивності
води, рослин і частково повітря), де опромінення людей досягає 380 мбер
на рік (штат Керала в Індії), 550.мбер на рік (Санта Менале — місцевості
з пісками вздовж Атлантичного берега Бразилії, які містять торій) і
вище.

В Україні до Чорнобильської катастрофи у різних населених пунктах
природний радіоактивний фон коливався від 60 до 160 мбер/рік, у Києві
становив близько 100 мбер/рік. Найбільша атомна катастрофа, що сталася
на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р., значно змінила радіоактивну
ситуацію в Україні. Адже під час катастрофи в атмосферу потрапило у 200
разів більше радіоактивних речовин, ніж унаслідок вибухів двох
американських атомних бомб у Хіросімі та Нагасакі. У викидах було понад
20 радіоактивних речовин. Серед них атомне паливо (збагачений уран-235 і
його ізотопи уран-234 і уран-238) і радіоактивні продукти розпаду:
плутоній-239; радіоактивні гази: криптон-85 і ксенон-138; аерозолі:
йод-131, цезій-134, стронцій-90, кобальт-60, барій-40, молібден-90 тощо.
Найбільша кількість викидів була в період від 26 квітня до 6 травня 1986
р. Загальна активність викидів, за різними даними, становила від 50 до
140 мільйонів Кюрі і більше.

Отже, як бачимо антропогенний вплив є вкрай великим на природне довкілля
і у більшості випадків цей вплив є негативним. Тому людство потрібно
досить уважно стежити за наслідками своєї діяльності і робити все
можливе, щоб антропогенний вплив на природне довкілля був найменшим і
найшкідливішим.

Список використаної літератури:

Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А.,
Сергета В.М., Бойчук Б.Р. та ін. – Тернопіль, 2003.

Загальна гігієна: Посібник / За ред. Даценко. – Львів, 2001.

PAGE

PAGE 10

Похожие записи

Тема:
Основні джерела антропогенного забруднення довкілля.

Виконала: учениця

9-А класу

Данищук Наталія

Коломия – 2002

З появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній екосистемі
стали відігравати взаємовідносини суспільства і природи. Особливо швидко
посилюється вплив суспільства на природу у зв’язку з розвитком машинного
виробництва.

Завдяки цьому масштаби впливу суспільства на природу поширюється так
швидко, що людство поступово перетворюється у потужну геологічну силу,
яка впливає на природні процеси. На всі кругообіги, що здійснюються у
природі, людина прямо чи опосередковано має вплив. Під впливом
антропогенних факторів відбуваються зміни у природі.

Завойовуючи природу, людство значною мірою підірвала природні умови
власної життєдіяльності.

Постициди (включають гербіциди, інсектициди та фунгіциди) – хімічні
речовини, що використовуються для знищення буряків, грибів, бактерій,
різноманітних комах та тварин. Більшість пестицидів є синтетичними
хімікатами, що маєть токсичні властивості. Головна їхня властивість і
роль – знищувати різні форми життя. Всі пестициди є небезпечними.

На всіх стадіях виробництва, транспортування, зберігання пестициди
забруднюють навколишнє середовище. Вони проникають у водойми де
накопичуються у рибі та інших водних організмах. Зараз на землі не
залишилося куточка не забрудненого пестецидами. Рівень забруднення 65%
с/г угідь країн Західної Європи перевищив допустимі норми. Птахи, савці
риби та корисні комахи гинуть під час застосування пестицидів на
полях,особливо при їх внесенні за допомогою авіації.

На сьогодні в Україні накопичено 11 тис. тонн застарілих пестицидів.
Проблема їхньої утилізації не вирішена.Багато сховищ, де вони
зберігаються, знаходяться в незадовільному стані.

У світі близько 25 млн. сільськогосподарських робітників щороку
отруюються пестицидами. Безпосередній вплив їх на людину полягає в
ураженні та зміні функцій печінки, захворювання центральної
нервової,серцево-судинної та дихальної систем.

Ефект спільної дії пестицидів та радіонуклідів наукою вивчений
недостатньо. Для умов України, тереторія якої сильно забрудненна
внаслідок Чорнобильської катастрофи, цей фактор має особливе значення.
Отруйні речовини потрапляють у навколишнє серидовище. У різних областях
України виявлено значне забруднення пистицидами грунтів. Ці отрути
можуть зберігатися в навколишньому середовищі десятки років, продовжуючи
свою згубну дію на всі ланки екосистеми.

Вся планета нині страждає від антропогенного тиску, він виявляється
через забруднення навколишнього природного серидовища, виснаження
природних ресурсів і деградацію екосистеми, грунтів, хижацьке винищення
лісів.

Радіоактивне забруднення

Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини особливо
небезпечний. За результатами експерементів на тваринах та вивчення
наслідків опромінення людей під час атомних вибухів у Хіросомі та
Нагасакі, а пізніше в Чорнобилі, було доведено, що гостра біологічна дія
радіації проявляється у вигляді променевої хвороби і здатна призвести до
смерті, до локальних уражень шкіри, кришталика ока, кісткового мозку.
Нині захист організму людини та складової біосфери від радіоактивного
опромінення у зв’язку зі зростаючим радіоактивним забрудненням планети
став однією з найактуальних проблем екологічної науки.

Вісі види флори та фауни Землі протягом мільйонів років виникли та
розвивалися під постійним впливом природного радіоактивного фону й
пристосувалися до нього. Але штучно створені радіоактивні речовини,
ядерні реактори, устаткування сконцентрували незнані раніше в природі
обсяги іонізуючого випромінювання, до чого природа виявилася
непристосованою.

Під час аварій автоматних реакторів, розгерметизації захоронень
радіоактивних відходів радіаційний бруд поширюється на десятки й сотні
кілометрів, внаслідок вибухів ядерних бомб – по всій планеті.

Різні організми мають неоднаковустійкість до дії радіоактивного
опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість.
Кінцевий результат опромінення (крім віддалених наслідків) залежить не
стільки від повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом
якого вона накопичена, а також від характеру їїрозподілу. Це пов’язано з
тим, що в живих організмах у відповідь на опромінення, як і на інші
подразники серидовища, включаються захині механізми системи адаптації чи
компенсації, які мають забезпечити стабільність внутрішнього серидовища
організму і відновити зруйновані функції.

Важко переоцінити трагічні наслідки чорнобильської катастрофи, що стали
для україни фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному
здоров’ю нації.

Радіоактивні продукти – гамма – випромінювачі – створили високий
радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Багато з них
потрапили в організм через орган дихання, травлення, шкіру. Після аварії
основним радіоактивний йод, що нагромаджується у щитовидній золозі, а
потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці й частково
виводить через нирки.

Сьогодні необхідно на всіх рівнях напрямках проводити активну роботу
проти нарушення ядерної зброї, її випробування, виступати за її повне
знищення. Для цього необхідні міжнародні угоди, закони, домовленості та
постійний найсуворіший контроль за їхнім виконанням. Активну участь у
цій справі має брати громадськість, студенство

Шумове забруднення

Шум – одна з форм фізичного (хвильвого) забруднення навколишнього
середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажені звуки чи їхню
сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні
звукові сигнали, відпочивати. Він виникає в наслідок стиснення і
роздрідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря.
Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, переривчастий,
імпульсний. Загалом шум – це хаотичне нагромадження звуків різної
частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового
комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо пливають на здоров’я
людей, знижують їхню працездатність, викликають захворюння органів слуху
(глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної системи (гіпертонія).
Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому
регулювання і обмеження шумового забруднення довкілля – важливий і
обов’язковий захід.

Одиницею вимірювання шуму є Бел – відношення діючого значення звукового
тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини. На
практиці використовується десята частина цієї фізичної одиниці – децибел
(дБ)

Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об’єкти, гучномовні
пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби
людей і окремі особи.

Шум шкідливий не лише для людей. Встановлено, що рослини під впливом
шуму повільніше ростуть, у них спостерігається надмірне (навіть повне,
що прозводить до загибелі) виділення вологи через листя, можливі
порушення клітин. Гинуть листя і квіти рослин, що розміщені біля
гучномовця.

Аналогічно діє шум на тварин. Від шуму реактивного літака гинуть личинки
бджіл, самі вони втрачають здатність орієнтуватися, в пташиних гніздах
дає тріщини шкарлупа яєць. Від шуму знижуються надої, приріст у вазі
свиней, несучість курей. Хворобливо переносять шум риби, особливо у
період нересту.

Встановлено гранично допустимі величини вібрації. Вони визначені із
розрахунку, що, систематично діючи протягом 8-годинного робочого дня,
вібрація не викликає у робітника захворювання або відхилення у стані
здоров’я протягом усього періоду його виробничої діяльності.

Соціальний характер проблеми забруднення серидовища шумом і визначає те,
що боротьба з ним – завдання на тільки технічне, а й суспільне. У
проблемі взаємодії людського суспільства і природи важливе місце посідає
свідома боротьба з шумовим забрудненням довкілля.

Електромагнітне забруднення

Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення
природного середовища електромагнітними випромінюваннями (полями).
Головним їхнім джерелом є радіо-телевізійні і радіолокаційні станції,
високовольтні лінії електропередач, електротранспорт. Поблизу кожного
обласного центру, багатьох районних центрів, міст розташовані
телевізійні центри або рестранслятори, радіоцентри, засоби радіоз’язку
різного призначення

Мірою забруднення електромагнітними полями є напруженість поля (В/м). Ці
поля завдають шкоди перш за все нервовій системі. Так, напруженість поля
1000 В/м спричинює головний біль і сильну втому, більші значення
зумовлюють розвиток неврозів, безсоння, важкі захворювання.

Існують розроблені на основі медико-біологічних досліджень санітарні
норми та правила щодо радіотехнічних і електротехнічних об’єктів. Вони
регламентують умови їхньої експлуатації з метою охорони населення від
шкідливого впливу електромагнітних випроиінювань.

Зростання енергетичних потужностей становить небезпеку для довкілля –
розширюється мережа та зростає напруга повітряних ліній електропередач.
Вони негативно впливають на нормальний розвиток тваринного та рослинного
світу. Спеціальні дослідження показали, що технічно найперспективнішими
є лінії надвисокої та ультровисокої напруги (750 – 1150 кВ), котрі
становлять небезпеку.

Основні методи визначення забруднення

Турботу про стан навколишнього серидовища стимулювала, започаткована в
1972 році, міжнародна програма UNEP, яка передбачає глобальний
моніторинг навколишнього серидовища. Під моніторингом розуміється
система спостереження, контролю прогнозу та управління екологічними
процесами. Моніторинг дозволяє виявляти критичні та екстремальні
ситуації, фактори антропогенного впливу на довкілля, здійснювати оцінку
та прогноз стану об’єктів спостереження, керувати процесами взаємовпливу
об’єктів гідросфери, літосфери, атмосфери, біосфери та техносфери.

Таким чином, суть моніторингу заводиться до таких функцій:

( контролю за станом об’єктів екосистеми:

( контролю за джерелами пошерення екологічної рівноваги;

( моделювання та прогнозу екологічного стану екосистеми;

( керування екологічними процесами.

Гранично допустима концентрація – максимальна кількість шкідливих
речовин в одиниці об’му або маси середовища води, повітря або грунту,
яка практично не впливає на стан здоров’я людини.

Важлива роль в питання контролю за станом довкілля належить міністерству
охорони здоров’я, лісового господарства, сільського господарства
України, держкомгеології, держводгоспу, держкомзему України та їхнім
відділам в областях та районах.

PAGE 1

PAGE 2

Похожие записи