РЕФЕРАТ

на тему:

Організація управління природоохоронної діяльності на обласному рівні

Зміст

1. Вступ.

2. Загальна організація управління природоохоронною діяльністю на
обласному рівні.

3. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля
та використання природних ресурсів.

3.1. Нормативно-правове забезпечення організації природоохоронної
діяльності.

4. Екологічний моніторинг як ефективна система нагляду за станом
довкілля в області.

4.1. Стан існуючої системи моніторингу довкілля.

4.2. Науково-методичне та фінансове забезпечення обласного моніторингу.

5. Висновок

1. Вступ

Охорона навколишнього природного середовища і раціональне використання
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки суспільства і
збереження природного середовища життєдіяльності населення є головними
умовами стійкого економічного та соціального розвитку України. З цією
метою держава самостійно здійснює на своїй території екологічну
політику, спрямовану на збереження живої і неживої природи. Така
політика спрямована на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і
природи, раціонального використання, ефективної охорони і вчасного
відтворення природних об’єктів. Закріплення цих вимог в екологічному
законодавстві визначає правові, економічні та соціальні основи
організації і здійснення охорони навколишнього природного середовища в
інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Декларацією про державний суверенітет від 16 липня 1990 року
передбачено, що Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про
генофонд народу, його молодого покоління.

Основним джерелом екологічного законодавства і права є Конституція
України. У ст. 16 Конституції передбачається, що забезпечення
екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території
України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи
планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є
обов’язком держави. А ч. 1 ст. 50 Основного Закону України закріплює
положення про те, що кожний громадянин має право на безпечне для життя і
здоров’я навколишнє середовище та відшкодування заподіяної порушенням
цього права шкоди. Ці основні вимоги Конституції є головними складовими
для подальшого розвитку і належного функціонування нормативно-правової
бази екологічного законодавства.

2. Загальна організація управління природоохоронною діяльністю на
обласному рівні

Обласні державні управління екології та природних ресурсів, Державне
управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Державне
управління екології та природних ресурсів у м. Севастополі:

здійснюють комплексне управління та регулювання діяльності об’єктів
ДСЕУ, координують діяльність органів загального державного управління
ДСЕУ, територіальних органів міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища,
раціонального використання та відновлення природних ресурсів,
забезпечення екологічної та, в межах своєї компетенції, радіаційної
безпеки;

здійснюють державний контроль за додержанням норм і правил у галузі
охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання
та відновлення природних ресурсів, у тому числі землі, її надр,
поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, інших об’єктів
рослинного і тваринного світу, природних ресурсів континентального
шельфу та виключної (морської) економічної зони, у межах наданих
повноважень, територій та об’єктів природно – заповідного фонду України,
вимог екологічної та, в межах своєї компетенції, радіаційної безпеки, у
тому числі в пунктах пропуску через державний кордон, у зоні діяльності
регіональних митниць, у сфері поводження з відходами, застосування
пестицидів та агрохімікатів, геологічного вивчення надр (державного
геологічного контролю), топографо-геодезичної і картографічної
діяльності (державний геодезичний нагляд);

організовують та проводять державну екологічну експертизу відповідно до
вимог закону України «Про екологічну експертизу»;

беруть участь у роботі державних комісій із приймання в експлуатацію
об’єктів виробничого, житлово-комунального призначення та житлових
масивів;

подають проекти лімітів: використання природних ресурсів місцевого
значення, розміщення відходів; вносять пропозиції щодо їх затвердження
відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими
державними адміністраціями;

затверджують нормативи гранично допустимих викидів і скидів
забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище;

видають та анулюють в установленому порядку дозволи (ліцензії) на
спеціальне використання природних ресурсів, дозволи на викиди і скиди
забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище, на розміщення
та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами;

узгоджують матеріали підприємств на отримання дозволів (ліцензій) на
пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин, спеціальних
дозволів на користування надрами;

організовують регіональний моніторинг навколишнього природного
середовища, забезпечують діяльність національної екологічної
інформаційної системи, здійснюють спостереження та
інструментально-лабораторний контроль за забрудненням навколишнього
природного середовища;

забезпечують розвиток заповідної справи, збереження біологічного ті
ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі,
ведення Червоної книги України та Зеленої книги України, здійснюють
державне управління з питань організації, охорони й використання
територій та об’єктів природно-заповідного фонду України;

беруть участь у розробці, реалізації та контролі виконання місцевих
екологічних програм і програм забезпечення екологічної та, в межах своє
компетенції, радіаційної безпеки, програм попередження та ліквідації
наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;

сприяють екологічній освіті та екологічному вихованню громадян,
діяльності екологічних об»єднань громадян, рухів тощо.

Державна екологічна інспекція Республіканського комітету АР Крим з
екології та природних ресурсів, державні екологічні інспекції державних
управлінь безпеки в областях, Державна екологічна інспекція в М. Києві,
Державна екологічна інспекція в м. Севастополі:

здійснюють державний контроль за додержанням вимог законодавства про
охорону навколишнього природного середовища та радіаційної безпеки
місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами сільських,
селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад із питань
здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади щодо
контролю за додержанням норм природоохоронного законодавства,
використанням і охороною природних ресурсів об’єктами ДСЕУ, громадянами,
а також іноземними юридичними й фізичними особами;

здійснюють державний контроль за додержанням стандартів та нормативів у
галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального
використання природних ресурсів та радіаційної безпеки, встановлених
лімітів (квот) використання й добування всіх видів природних ресурсів;

здійснюють державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки,
у тому числі

в процесі проведення наукових, науково-дослідних і
дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів,
застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і
систем;

на військових та оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх справ,
органів Служби безпеки України та прикордонних військ, а також під час
передислокації військових частин, проведення військових навчань,
маневрів, переміщення військ і військової техніки;

— здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через
державний кордон України;

— здійснюють екологічний контроль за виконанням вимог та
додержанням встановлених регламентів, правил, інструкцій тощо, а також
додержанням умов і вимог, встановлених відповідним комітетом або
управлінням, а саме:

Дозволів спеціального водокористування;

Лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин;

Лімітів використання природних ресурсів;

Норм техногенно-екологічної безпеки;

здійснюють інструментально-лабораторний контроль для визначення:

якості стічних вод, що скидаються підприємством у водні об’єкти, якості
викидів в атмосферне повітря, складу виробничих, побутових та інших
видів відходів під час здійснення державного контролю;

ефективності роботи очисних споруд і устаткування під час інспекційних
перевірок підприємств чи організацій;

стану забруднення навколишнього природного середовища, у тому числі
радіоактивного, у місцях викидів і скидів забруднювальних речовин
підприємствами, а також у разі аварій;

за дорученням Мінекоресурсів контролюють виконання міжнародних договорів
України і беруть участь у міжнародному співробітництві з питань
використання та охорони природних ресурсів.

3. Основні напрями державної політики України у галузі

охорони довкілля та використання природних ресурсів

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля,
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної
безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою
визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання
екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна
базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але
ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто
вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти
пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже
ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення
природоохоронної функції держави . Основні напрями втілюватимуться
за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати
основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної
визначеності, загальнообов’язковості, сприяти врегулюванню
відносин у галузі екології, застосуванню превентивних,
оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та
фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і
юридичної відповідальності за порушення екологічного
законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики
застосування законодавства про охорону навколишнього природного
середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

1. складання і затвердження екологічних нормативів
природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря,
рослинності тощо);

2. складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників
державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих
структур.

3.1. Нормативно-правове забезпечення організації природоохоронної
діяльності

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”,
постанова Ради Міністрів УССР від 28 квітня 1990р. №100 “Про порядок і
періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі
радіаційну обстановку та стан захворюваності населення”, Положення про
Державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 30 березня 1998р. №391 із змінами, затвердженими
постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001р. №528,
Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 20 серпня 1993р. №661, Порядок здійснення
моніторингу вод, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від
20 липня 1996р. №815, Порядок організації та проведення моніторингу в
галузі охорони атмосферного повітря, затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 9 березня 1999р. №343, Регіональна програма
охорони навколишнього природного середовища та раціонального
використання природних ресурсів на 2003 – 2011 роки, затверджену
рішенням Вінницької обласної Ради №245 від 18 квітня 2003 року.

4. Екологічний моніторинг як ефективна система нагляду за станом
довкілля в області

Державне регулювання у цій сфері не може існувати без ефективної системи
нагляду за станом середовища, тобто без системи постійно діючого
моніторингу. Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою
реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів
інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану
середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування
екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної
безпеки, збереження природного середовища та раціонального
природокористування. Створення і функціонування Державної системи
екологічного моніторингу довкілля повинно сприяти здійсненню
державної екологічної політики, яка передбачає:

екологічно раціональне використання природного та
соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого
середовища життєдіяльності суспільства;

соціально-екологічне та економічно раціональне вирішення проблем,
які виникають в результаті забруднення довкілля, небезпечних
природних явищ, техногенних аварій та катастроф;

розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження
біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери,
запобігання антропогенній зміні клімату, захисту лісів і
лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення
природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів.

4.1. Стан існуючої системи моніторингу довкілля

Обласна система моніторингу є складовою частиною Державної програми
моніторингу довкілля.

Обласний моніторинг довкілля в межах своїх повноважень здійснюють
Державне управління екології та природних ресурсів у області, ОП
“Водоканал”, обласне управління житлово-комунального господарства,
“Облводгосп”, облсанепідемстанція, обласний центр по гідрометеорології,
басейнове водогосподарське об’єднання, управління сільського
господарства та продовольства, обласне управління земельних ресурсів та
їхні органи на місцях.

Держуправління екоресурсів здійснює спостереження за джерелами
промислових викидів у атмосферу за дотриманням гранично допустимих
викидів, джерелами скидів стічних вод і дотримання тимчасово узгоджених
скидів і гранично допустимих скидів, станом поверхневих вод суші, станом
ґрунтів сільськогосподарських угідь з визначенням залишкової кількості в
них пестицидів і важких металів.

Облсанепідемстанція здійснює вибіркові спостереження за рівнем
забруднення атмосферного повітря у місцях проживання населення, станом
поверхневих вод суші в місцях використання їх населенням, хімічним та
біологічним забрудненням ґрунтів на території населених пунктів і за
господарсько-побутовими відходами, інтенсивністю фізичних факторів /шум,
електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо/.

Обласний центр по гідрометеорології здійснює спостереження за станом
атмосферного повітря /включаючи спостереження за транскордонним
перенесенням забруднюючих речовин/, атмосферними опадами,
метеорологічними умовами, станом поверхневих вод суші, станом ґрунтів,
станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи у ґрунті та
агрометеорологічними умовами формування врожаю.

Басейнове водогосподарське об’єднання здійснює спостереження за
концентрацією радіоактивних речовин у річках, водосховищах, каналах,
зрошувальних системах і водоймах у зонах електростанцій, концентрацією
забруднюючих речовин у поверхневих водах у місцях їх інтенсивного
використання для господарських потреб, використання води підприємствами,
установами, організаціями, меліоративним станом зрошувальних та
осушувальних земель /глибину залягання та мінералізацію ґрунтових вод,
ступінь засоленості та солонцюватості ґрунтів, обсяги заходів щодо
поліпшення меліоративного стану/, підтоплення сільських населених
пунктів, переформування берегів і гідрологічний стан /підтоплення
територій в прибережних зонах водосховищ/.

Управління сільського господарства та продовольства здійснює
спостереження за станом ґрунтів сільськогосподарського
використання/радіологічні, агрохімічні, токсикологічні спостереження/,
рівнем забруднення, в т.ч. радіоактивного, продуктів тваринництва і
рослинництва.

Обласне управління по земельних ресурсах – спостереження за структурою
землекористування, станом та якістю ґрунтів, станом берегових ліній
річок.

Склад функцій і задач, що вирішуються згідно програми моніторингу

Найменування задачі, що вирішується Найменування підсистеми, комплексів
задач, функцій Суб(єкт системи моніторингу довкілля Періодичність видачі
інформації

1 2 3 4

Моніторинг атмосфери

1.Збір і обробка інформації про забруднення атмосферного повітря.
Створення і ведення баз даних показників забруднення атмосферного
повітря 1.1.Спостереження за забрудненням атмосферного повітря:

1.1.1.Спостереження за забрудненням атмосферного повітря шляхом
лабораторного аналізу відібраних проб;

1.1.2.Спостереження за забрудненням атмосферного повітря в автоматичному
режимі Державне управління екології та природних ресурсів в області,
обласна санітарно-епідеміологічна станція 1 раз в рік

Моніторинг вод

1.Збір і обробка інформації про стан поверхневих вод, створення і
ведення баз даних. Дані спостереження за показниками забруднення
поверхневих вод.

1.1.1. Визначення вмісту забруднюючих речовин Державне управління
екології та природних ресурсів в області, обласне виробниче управління
водних ресурсів і водного господарства,

обласна санітарно-епідеміологічна станція 1 раз в рік

Моніторинг стану земельних ресурсів

1. Збір і обробка інформації про стан земельних ресурсів, створення і
ведення баз даних. Дані спостережень за грунтами.

1.1.1 Прояви ерозійних процесів

1.1.2. Прояви інших екзогенних процесів.

Дані спостережень забрудненості грунтів.

1.2.1. Хімічні показники забруднення обласне головне управління
земельних ресурсів,

Державне управління екології та природних ресурсів в області,

обласне виробниче управління водних ресурсів і водного господарства,

обласне головне управління земельних ресурсів.

1 раз в рік

Моніторинг у сфері поводження з відходами

1.Збір і обробка інформації про промислові відходи усіх класів
небезпеки. Створення та ведення баз даних 1.1. Дані спостережень за
промисловими відходами (скла, вміст ЗР, у таму числі радіонуклідів) по
кожному класу небезпеки. Державне управління екології та природних
ресурсів в області, 1 раз в рік

Моніторинг фізичних факторів впливу

1.Збір і обробка інформації про рівні електромагнітних полів та рівні
радіаційного забруднення, створення та ведення баз даних. 1.1. Дані
спостереження за рівнями електромагнітних полів підприємств та
організацій.

1.2. Дані спостережень за рівнями радіаційного забруднення. обласна
санітарно-епідеміологічна станція,

Державне управління екології та природних ресурсів в області,

Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в області, обласна
санітарно-епідеміологічна станція, обласний державний
проектно-технологічний центр охорони родючості і якості продукції
“Облдержродючість”,

обласне виробниче управління водних ресурсів і водного господарства,

державне лісогосподарське об(єднання 1 раз в рік

Моніторинг стихійних та небезпечних явищ

1.Збір і обробка інформації про негативні та небезпечні геологічні
процеси, створення та ведення баз даних. 1.1. Дані контролю за
екзогенними процесами та їх впливом на стан довкілля. Державне
управління екології та природних ресурсів в області 1 раз в рік

4.2. Науково-методичне та фінансове забезпечення обласного моніторингу

Науково-методичне забезпечення системи обласного моніторингу
навколишнього природного середовища включає в себе комплекс
науково-дослідних, проектних і конструкторських робіт, спрямованих на
розроблення нових засобів збирання, накопичення, передавання і
збереження інформації про стан довкілля та їх впровадження; методичних
рекомендацій щодо здійснення аналізу та узагальнення інформації,
прогнозування змін; методів математичного моделювання, статистичного
оброблення інформації, систем управління базами даних, геоінформаційних
систем моніторингу довкілля

Планується створення інформаційно-аналітичної системи із
спецводокористування Вінницьким державним політехнічним університетом.

Фінансове забезпечення здійснюється відповідно до пункту п’ятого
постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998р. №391”Про
затвердження Положення про Державну систему моніторингу довкілля”.

5. Висновок

Витрати на реалізацію природоохоронних програм і заходів потребують
значних коштів. Однак протягом найближчих 5 — 10 років країна буде
дуже обмежена у коштах, необхідних для поліпшення стану навколишнього
природного середовища та забезпечення раціонального використання
природних ресурсів. Система фінансування природоохоронних заходів
в умовах переходу до ринкової економіки формується на основі таких
головних джерел: Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
бюджету Автономної Республіки Крим; фондів охорони навколишнього
природного середовища всіх рівнів; власних коштів підприємств;
іноземних надходжень та інвестицій; інших позабюджетних коштів.

Для забезпечення стабільного надходження коштів для здійснення
природоохоронних заходів пріоритетне значення має надаватися
розвиткові економічного механізму природокористування. Головними
складовими елементами економічного механізму природокористування
мають бути:

плата за спеціальне використання природних ресурсів;

плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види
шкідливого впливу на довкілля;

система фінансування і кредитування природоохоронних заходів(державний
і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств,
іноземні надходження та інвестиції тощо);

екологізація податкової і цінової систем;

підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.

Також необхідно чітко визначити пріоритетні напрями та проблеми
з метою відпрацювання ефективних та економічно вигідних рішень.
До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального
використання природних ресурсів належать:

гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і
радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму
шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної
води;

стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і
промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

будівництво нових та реконструкція діючих потужностей
комунальних очисних каналізаційних споруд;

запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення
їх екологічного стану;

формування збалансованої системи природокористування та адекватна
структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація
технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському
господарстві, на транспорті; збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття, заповідна справа.

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних
ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалізується через
окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві
програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів.

6. Список використаної літератури:

1. Постанова ВРУ «Про Основні напрями державної політики України у
галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки “.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”
/Відомості ВРУ, 1991, №41.

Положення про державну систему моніторингу довкілля. Затверджено
постановою Кабінету міністрів України від 30 березня 1998 р. №391.

Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: Теорія
та практикум. Навчальний посібник. – К., Лібра, 2002. – 352 с.

http://www.menr.gov.ua/

PAGE

PAGE 4

Похожие записи