.

Нормування і основні положення контролю за забрудненням водних об’єктів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 2776
Скачать документ

Реферат на тему:

Нормування і основні положення контролю за забрудненням водних об’єктів

План

1. Поняття про нормування використання води і методи їх розрахунку.

2. Умови скиду стічних вод.

3. Методика оцінки якості води.

1. Нормування – це встановлення планової міри користування води з
врахуванням її якості, розроблення і затвердження норм на одиницю
запланованої продукції (в встановленій номенклатурі), а також контроль
за їх виконанням.

Основним завданням нормування є забезпечення використання в виробництві
і плануванні технічно і економічно обґрунтованих норм водокористування і
водовідведення з метою найбільшефективного використання водних ресурсів.

Нормуванню підлягає використання загальної кількості води, яка необхідна
для виробництва одиниці продукції, в тому числі використання свіжої
питтєвої води, технічної, оборотної, води що використовується повторно,
а також води від виробництва, стічних вод.

Норма водокористування це максимально допустимі планові кількості води
певної якості, яка необхідна для виробництва одиниці продукції в певних
організаційно-технічних умовах виробництва. Нормативи можуть бути
галузевими (міжгалузевими) і заводськими.

Галузеві нормативи – це гранично допустимі показники для даної галузі,
розраховані на середні умови виробництва, з врахуванням прогресивних
показників передових підприємств.

Заводські нормативи для контретних виробництв розробляються при
відсутності галузевих (міжгалузевих) нормативів, а також у випадках,
коли технічний рівень виробництва і використання водних ресурсів даного
підприємства вище середньогалузевого.

За степенню прогресивності норми водокористування розробляються як
балансові і оціночні.

Балансова норма водокористування є нормою першого рівня прогресивності і
визначає максимально допустиму планову кількість води, що
використовується на виробництво одиниці продукції встановленної якості в
запланованих умовах виробництва.

Оціночна норма водокористування є нормою другого рівня прогресивності і
розробляється з врахуванням кращих досягнень вітчизняних і зарубіжних
підприємств по удосконаленню технологічних процесів, обладнання, систем
водопостачання, каналізації і природних факторів.

За період дії норми поділяються на текучі і перспективні.

Текучі – норми, які діють в даних конкретних виробничих умовах,
розробляються для підприємств, об’єднань і галузі в цілому.

Перспективні – норми, які встановлюються на перспективний період і
розробляються з врахуванням перспективного плану заходів в області
дальшого удосконалення технологічних процесів, обладнання, систем
водопостачання і каналізації, якості води, що використовується і води,
що відводиметься в перспективному періоді.

За напрямком використання води норми поділяються на технологічні,
допоміжного і підсобного виробництва, а також норми для
господарсько-питтєвих потреб на одиницю продукції основного виробництва.

В технологічну норму входить об’єм води, яка використовується на
виробництво одиниці продукції для цілей, які передбачені технологією
основного виробництва.

Норма використання води для господарсько-питтєвих потреб визначає
кількість води, потрібної для санітарних, побутових і господарських
цілей, які віднесенні на одиницю основної продукції.

За степенем укрупнення номенклатури продукції , що випускається
розрізняють індивідуальні і укрупненні (групові) норми водокористування
(водовідведення).

Індивідуальні норми визначають кількість води, що використовується на
одиницю конкретної продукції (роботи) за всіма напрямами використання
води з врахуванням її якості.

Укрупненні норми являють собою середньовиважені величини із
індивідуальних норм і об’ємів продукції, що випускається.

За якістю води і системою водопостачання норми водокористування
класифікуються на норми користування свіжої води, технічної,
прямоточної, оборотної і повторно-послідовно використовуваної води.

За степенню забруднення від виробництва стічних вод розрізняють норми
водовідведення стічних вод, які вимагають очистки і нормативно чистих.

Для розроблення норм водокористування використовують теоретичні,
розрахунково-аналітичні і експериментальний метод.

Теоретичний метод дозволяє встановити величину норми на основі
співставлення матеріальних, теплових і водних балансів з врахуванням
особливостей технологічних процесів, схем водоспоживання і каналізації.
Вихідними даними для розрахунку є технічна і технологічна документація,
рецептури, регламенти і т. д.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає визначення норм
водокористування в відповідності зі встановленим їх складом за
нормоутворюючими елементами.

Експерементальний метод використовується у випадках, якщо немає
можливості встановити складові елементи норми теоретичними і
розрахунково-аналітичними методами. Він полягає у визначенні норм
використання і скидання води на основі даних вимірів в умовах, які
близькі до діючих технологічних процесів, або безпосередньо у виробничих
умовах.

Отже, норми водокористування в основному залежать від наступних
факторів:

§ характера виробництва, складу сировини і продукту , що отримують;

§ призначення води в процесі виробництва;

§ рівня використання природних і виробничих ресурсів;

§ умов використання води (температури нагріву, складу і степенню
забруднення), можливості регенерації (очистки і обробки);

§ географічних, кліматичних і гідрогеологічних умов.

2. Біологічна потреба людини в воді становить приблизно 2,5 л на добу,
значно більші витрати її в господарській діяльності.

В більшості випадків вода вертається у водотік забрудненою, тому всі
водні об’єкти за якістю води поділяють на наступні категорії в
залежності від їх використання:

1. Господарсько-питтєве водопостачання населення і підприємств харчової
промисловості.

2. Культурно-побутового призначення (купання, спорт, відпочинок і т.
д.).

3. Рибогосподарського призначення для збереження та відтворення цінних
видів риби, які наділені високою чутливістю до кисню.

4. Рибогосподарського призначення для інших видів риби.

Для кожної з цих категорій встановлені нормативи на якість води в місцях
водокористування.

Водні об’єкти вважаються забрудненими, якщо показники складу і
властивостей води в них змінились під прямим чи побічним впливом
виробничої діяльності і побутового використання населенням і стали
повністю чи частково непридатними для одного із видів водокористування.

Критерієм забруднення води виступають зміни її органоліптичних
властивостей (кольору, запаху, присмаку) і появи в ній шкідливих для
людини і інших живих організмів речовин, а також – підвищення її
температури до таких значень, коли це змінює умови для нормальної
життєдіяльності організмів.

Згідно правил забороняється скидати стічні води у водні об’єкти, що є
заповідниками. Забороняється також скид стічних вод, якщо в них
міститься цінні відходи сировини, напівпродукти і продукти виробництва в
кількостях, які перевищують нормативи технологічних втрат.

Заборонений скид стічних вод і в тих випадках, коли за рахунок
раціоналізації виробництва, створення схем безвідходної (маловідходної)
технології ці скиди можуть бути ліквідовані.

Умови скиду стічних вод у водні об’єкти визначаються з урахуванням
змішування і розчинення їх водою водотоку на шляху до місця їх скиду до
найблищого пункту водокористування.

3. Відповідно до Водного кодексу України оцінка якості води здійснюється
на основі нормативів екологічної безпеки водокористування й екологічних
нормативів якості води водних об’єктів.

Оцінка якості води на основі нормативів екологічної безпеки
водокористування. Діючі нормативи дозволяють оцінити якість води,
використовуваної для комунально-побутового, господарсько-питного і
рибогосподарського водокористування.

До комунально-побутового водокористування відноситься використання
водних об’єктів для купання, заняття спортом і відпочинку. До
господарсько-питного водокористування відноситься використання водних
об’єктів як джерела господарсько-питного водопостачання і для
водопостачання підприємств харчової промисловості. До рибогосподарського
водокористування відноситься використання водних об’єктів як середовище
існування риб і інших водних організмів. Водні об’єкти
рибогосподарського призначення підрозділяються на вищу, першу і другу
категорії. Різні ділянки одного водного об’єкта можуть відноситися до
різних категорій водокористування.

Нормативну базу оцінки якості води складають загальні вимоги до складу і
властивостей води і значення гранично припустимих концентрацій речовин у
воді водних об’єктів.

Загальні вимоги визначають припустимий склад і властивості води,
оцінювані найбільш важливими фізичними, бактеріологічними й
узагальненими хімічними показниками. Вони можуть задаватися у виді
конкретної величини, зміни величини показника в результаті впливу
зовнішніх факторів чи у виді якісної характеристики показника.

Гранично припустимі концентрації (ГДК) — це встановлений рівень
концентрації речовин у воді, вище якого вода вважається непридатною для
конкретного виду водокористування. ГДК, як правило, задаються у виді
конкретного значення концентрації.

Усі речовини за характером свого негативного впливу поділяються на
групи. Кожна група поєднує речовини однакової ознаки дії, що називають
ознакою шкідливості. Та сама речовина при різних концентраціях може
виявляти різні ознаки шкідливості. Ознака шкідливості, що виявляється
при найменшій концентрації речовини, називають лімітуючою ознакою
шкідливості (ЛОШ). У водних об’єктах комунально-побутового і
господарсько-питного водокористування розрізняють три ЛОШ —
органолептичний, загальносанітарний і санітарно-токсикологічний. У
водних об’єктах рибогосподарського водокористування, крім названих,
виділяють ще два ЛОШ — токсикологічний і рибогосподарський.

При оцінці якості води у водоймах комунально-побутового і
господарсько-питного водокористування враховують також клас небезпеки
речовини. Його визначають у залежності від токсичності, кумулятивності,
мутагенності і ЛОШ речовини. Розрізняють чотири класи небезпеки речовин:
перший — надзвичайно небезпечні; другий — високонебезпечні; третій —
небезпечні; четвертий — помірковано небезпечні.

При оцінці якості води враховується принцип аддитивности —
односпрямованої дії. Відповідно до цього принципу приналежність
декількох речовин до тому самому ЛПВ виявляється в підсумовуванні
їхнього негативного впливу.

Оцінка якості води з точки зору екологічної безпеки водокористування
визначається за наступною методикою.

Водні об’єкти вважаються придатними для комунально-побутового і
господарсько-питного водокористування, якщо одночасно виконуються
наступні умови:

• не порушуються загальні вимоги до складу і властивостей води для
відповідної категорії водокористування;

• для речовин, що належать до третього і четвертого класів небезпеки,
виконується умова:

С ? ПДК,

де С — концентрація речовини у водному об’єкті, г/м3;

• для речовин, що належать до першого і другого класів небезпеки,
виконується умова:

? Сі/ГДКі ? 1

де Сі і ГДК відповідно концентрація і ГДК 1-го речовини першого чи
другого класу небезпеки.

Водні об’єкти вважаються придатними для рибогосподарського
водокористування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

• не порушені загальні вимоги до складу і властивостей води для
відповідної рибогосподарської категорії;

• для речовин, що належать до однакової ЛОШ, виконується умова:

? Сі/ГДКі ? 1

де Сі і ГДКі відповідно концентрація і ГДК і-го речовини, що належить до
даного ЛОШ.

Норми якості води повинні виконуватися:

• для водотоків комунально-побутового і господарсько-питного
водокористування — на ділянках від пункту водокористування до
контрольного створу, розташованого на відстані не менш одного кілометра
вище за течією від цього пункту водокористування;

• для водойм комунально-побутового і господарсько-питного
водокористування — на акваторії в радіусі не менш одного кілометра від
пункту водокористування;

• для водотоків рибогосподарського водокористування — у межах усієї
рибогосподарської ділянки водотоку, починаючи з контрольного створу,
розташованого не далі 500 метрів нижче за течією від джерела надходження
домішок;

• для водойм рибогосподарського призначення — на всій рибогосподарській
ділянці, починаючи з контрольного пункту, розташованого в радіусі не
більш 500 м від місця надходження домішки.

Якщо у водний об’єкт одночасно попадають декілька речовин з однаковим
лімітуючим показником шкідливості, то повинна зберігатися умова:

?Сі/(ГДК)?1

Де: Сі – фактична концентрація речовини у контрольному створі, мг/л;

ГДК – гранично допустима концентрація цієї ж речовини, мг/л.

Контроль за забрудненням водних об’єктів повинен здійснюватися в
наступному обсязі:

– аналіз стічних вод до і після комплексу очисних споруд;

– вимірювання кількості скидаємих стічних вод:

– аналіз води у водному об’єкті вище скиду стічних вод і біля першого
пункту водокористування.

Порядок такого контролю повинен бути узгоджений з органами, що
відповідають за регулювання, використання і охорону води та
санепідемслужбою.

Оцінка якості води на основі екологічних нормативів. Екологічні
нормативи якості води встановлюються для оцінки стану водних об’єктів на
основі екологічної класифікації поверхневих вод.

Система екологічної класифікації якості поверхневих вод включає три
класифікаційні групи: сольового складу, еколого-санітарних показників і
показників складу і біологічної дії специфічних речовин.

У залежності від значень показників якості води поверхневі води
відносять до визначених категорій і класу якості води. Класи і
категорії, використовувані при екологічній класифікації якості води.

Визначення класу і категорії якості води здійснюється по методиках,
викладених у відповідних нормативних документах.

Література:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології.

2. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного
середовища: Навч. посіб.- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.-203 с.

3. Донской Н.П., Донская С.А. Основы экологии и экономика
природопользования.- Мн.: УП «Технопринт», 2000.- с 308.

4. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія:
навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-С.152.

5. Экология города: Учебник. Под ред. док. тех. наук Стольберга Ф.В.-
К.: Либра, 2000.- 464с.

6. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий
курс: В 2 т. Т. 1. Теоретические основы инженерной экологии: Учеб.
Пособие для вузов / Под ред. И.И. Мазура.- М.: Высш. Шк., 1996.- 637 с.

7. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий
курс: В 2 т. Т. 2. Справочное пособие / Под ред. И.И. Мазура.- М.: Высш.
Шк., 1996.- 655 с.

8. Охрана окружающей среды: Учеб. для техн. спец. вузов / С.В. Белов,
Ф.А. Козьяков, А.Ф. Козьяков и др. Под ред. С.В. Белова. 2-е изд., испр.
и доп.- М.: Высш. шк., 1991.- 319 с.

9. Охрана окружающей природной среды / Под ред. Г.В. Дуганова.- К.: В.
ш., 1988.- 305 с.

10. Сахаев В.Г., Щербицкий В.В. Экономика природопользования и охрана
окружающей среды. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1987. – 263 с.

11. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования.
Одесса. “Астропринт”. 1996, 392 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020