РЕФЕРАТ

З екології на тему:

Демографічні проблеми і можливості біосфери

В XX столітті навколишнє середовище нашої планети неухильно
погіршується внаслідок антропогенного впливу Люди вже не спроможні
адаптуватися до цих швидких глобальних змін. Крім того, постала проблеми
демографічного вибуху і обмеженості природних ресурсів та життєвого
простору земної кулі.

Існує багато свідчень локальних, регіональних та глобальних змін в
біосфері. Одним з найважливіших показників них змін с зростання і
соціалізація населення.

Протягом останніх 150 років населення Землі зростає дуже швидкими
темпами. Про це свідчать факти, адже на початку нашого літочислення
кількість населення Землі сягала 250 млн. осіб. Тільки близько 1830 рою
вона досягла 1 млрд. осіб, у ІКУО рот вона становила 1,6 млрд. Однак у
193″ році па Землі було вже більше 2 млрд. осіб, а через ЗО років (у
1960 р.) досягла 5 млрд. і вже через 15 років (1975) — 4 млрд. осіб.

Наприкінці 1999 року чисельність населення планети сягнула 6 млрд. чол.,
а у першій половині XXI ст., за передбаченням футурологів, наблизиться
до 11 млрд. осіб (табл. 2 1, рис 2 1)

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, д природні ресурси, за
допомогою яких можна забезпечити життя нього населення, підвищити його
якість, катастрофічне зменшуються. Невпинно збільшується кількість
бідних І знедолених у світі, незважаючи па темп» розвитку економіки,
відбувається катастрофічне виснаження всіх природних ресурсів.

Таблиця 2.1. Чисельність населення земної кулі і споживання зв’язаного
азоту згідно з приблизними підрахунками В.Н. Кудеярова (за В.А. Ковдою,
1975)

Роки Населення, млн. осіб Споживання білкового азоту

5000 р. до н.е. 30 0,15

0 230 М5

1000 305 1,50

1650 550 2,75

1800 952 4,75

1850 -1247 6,23

1900 1656 8,28

1950 24Й5 12,42

1960 2982 14,91

1965 3289 16,44

1970 3635 18,17

1980 4456 22,3

1990 5438 27,2

2000 6495 32,5

Примітка. За річну норму споживання азоту на одну особу взято 5 кг
(включаючи харчовий білок та одяг).

Нині суспільство неспроможне вирішувати не лише глобальні, але й
регіональні екологічні й соціальні проблеми

Провідні вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть
зберегти нашу цивілізацію та біосферу, с відродження та збереження
розмаїття природи й біоугруповань у обсягах, які забезпечують стійкість
довкілля. Ми маємо прагнути до гармонізації взаємовідносин людського
суспільства та І природи. А це можливо лише за умови зміни свідомості
людства, вдосконалення соціоекологічного мислення.

Цей загальновживаний термін означає явище прискореного збільшення
кількості землян у XX ст. Власне, в усі часи люди прагнули відтворити
себе у нащадках і піклуватися про них. Наші предки тільки тому й вижили,
що робили це досить успішно.

У такій поведінці немає нічого незвичайного, і як тільки у певному місці
і в певний час укладалися сприятливі для людей умови (як правило,
розширювалася база ресурсів живлення), щоразу відбувалося
експоненціальне збільшення населення. Надлишкове мігрували для решти
встановлювався (тут свою роль «відігравали» війни та епідемії) певний
стан рівноваги.

Для досягнення чисельності 1 млрд. людям потрібен був час «від Адама і
Єви» до, приблизно, 1800 р. Як показує діаграма на рис. 18 наступний
мільярд долався за 130 років. Це означає, що річний приріст через війни,
голодування та епідемії був майже наполовину менший 1 %. І це при тому,
що жінки всіх країн світу народжували по 5-10 дітей, щоправда, багато з
них помирало в ранньому віці.

Все змінилося у перші десятиріччя XX ст. Хоч блок фашистських країн і
розв’язав серію найкривавіших в історії людства війн, а комуністичні
диктатори доклали чималих зусиль для знищення мільйонів «непридатних»
для життя у «світлому майбутньому», кількість землян почала швидко
збільшуватися. Характер змін населення Землі починаючи з середини XX ст.
принципово змінився (рис. 18). П’ятий мільярд з’явився мало не за десять
років! Якщо врахувати тих, хто помер, то у середньому в 70-х роках XX
ст. щосекунди народжувалося п’ять дітей.

Чи передбачали фахівці це експоненціальне зростання, яке було офіційно
назване демографічним вибухом? Це спромоглися зробити пише кілька
скептиків. Більшість учених всіх спеціальностей після закінчення війни
1939-1945 рр. були оптимістами. Фахівці ООН ЮНЕСКО у 1948 р. вважали, що
для появи третього мільярда необхідно 60-70 років.

Життя швидко довело, що вони більше фантазували, аніж прогнозували.

5-й морд. 12 років

1975 р. 1987 р.

4-й млрд. 15 років

1960 р. 1975 р.

3-й млрд. 30 років

1930 р.

1960р.

2-й млрд. 130 років

1800 р.

1930р.

1-й млрд. 3000000 років

-3000000 збільшення на 0,01% щороку 1980р.

Рис. 18. Демографічний вибух — експоненціальне розмноження землян

Спостерігається певна аналогія у природі помилковості прогнозів часу
здійснення наукових відкриттів і досягнення певного рівня чисельності
землян. У першому випадку несвідомо чи у пошуках певних вигод фахівці
видавали бажане за зовсім близьку Дійсність (з погляду психології це
пояснюється підсвідомим наміром «полегшити» І прискорити настання
жаданої події). У другому випадку бажане також видавалося за
найімовірніший варіант розвитку подій. Автори прогнозів походили з
розвинених країн і мали вищу освіту. Вони міркували цілком логічно, але
використовували власну систему координат, європейський чи американський
варіант шкали пріоритетів потреб людини. Ці люди прекрасно знали якщо не
закони синергетики (ця наука якраз формувалася), то висновки англійських
економістів Т. Мальтуса (1766-1834) І Д. Рікардо (1772-1823) про правило
надмірного збільшення людності до того стану, коли наявних природних
ресурсів буде недостатньо, щоб забезпечити ними населення і, отже,
збільшиться кількість бідних і голодних. Вони вважала, що батьки можуть
забезпечити 2-3 дитини.

Зовсім іншими були пріоритети більшості населення Землі. На момент
початку демографічного вибуху люди переважно проживають у селах і вели
традиційне господарство – без багатоколісних тракторів, збалансованих
мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Якщо поставити
себе на місце сімейної пари у таких умовах, пророкувати тисячолітні
релігійні та соціальні традиції заборони переповнення вагітності та
сприяння великим сім’ям, уявити характер та інтенсивність щоденної
безперервної фізичної праці, значно більшу ймовірність дитини померти,
аніж вижити, екстраполювати таке життя свою старість з фізичною неміччю
і повною неможливістю самотужки виробляти засоби живлення (отже,
цілковиту залежність від підтримки синів і доньок), то стане зрозуміло,
що надзавданням було забезпечити появу цих самих синів і доньок.

У гонитві за «продукуванням» найнеобхідпішої частини робочої сили батьки
навіть самі знищували «зайвих» доньок. Так робили кочівники Близького
Сходу аж до появи мусульманства з його забороною вбивати маленьких
дівчаток, а трохи більше двадцяти років тому така сама «демографія»
відродилася в селах соціалістичного Китаю. Наприкінці 70-х років XX ст.
для порятунку від голоду керівники компартії ліквідували колгоспи і
роздали землю селянам (чому н досі намагаються завадити наші комуністи у
складі Верховної Раді:). Ті отримали право вільно використовувати
надлишки продукції (торгувати на ринку, обмінювати тощо), яку за умови
високого врожаю могли отримати на власній землі.

Оскільки на той час у Китаї вже діяв закон, згідно з яким кожна родина
мала право народити лише одну дитину, то сім’ї, після тяжких роздумів,
почали знищувати новонароджених доньок, слабкі руки яких у майбутньому
ніяк не могли придатися для фізичної пращ ті полі. Якщо факт пологів не
можна було приховати, батьки запевняли, що дитина народилася мертвою.

Експерти вважають, що хоч за два роки після повернення землі селянам
сільськогосподарське виробництво у Китаї зросло майже удвічі, а в
продажу окрім капусти з’явилися інші продукти в необмеженій кількості, у
віддалених селах було знищено від 5 до 10 (2П’І мільйонів дівчаток.
Ситуацію було виправлено тотальним контролем за пологами.

Для зміни стратегічних підходів батьків до планування сім’ї, як
виявилося, надто мало початків загальної письменності і закликі*
іноземних вчених до «поміркованості у відтворенні». Аналізуючи новітню
історію багатьох країн, переконуємося: головним поштовхом для початку
зменшення кількості пологів на одну жінку є її цілковита впевненість у
тому, що ризик втратити дитину набагато меншим від імовірності
досягнення нею дорослого віку. Для усвідомлення більшістю людності
аграрних країн цієї обставини, як виявилося, необхідно було від 30 до 50
років!

Для успішного здійснення планування сім’ї потрібне ще й матеріальне
забезпечення у формі прийнятних для конкретного етносу засобів
запобігання вагітності. Тут проблемою стало поширення необхідних для
цього знань, а не виробництво медикаментів. Лише лічені країни, що
розвиваються, з самого початку взяли щонайактивнішу участь у спробах
загальмувати демографічний вибух. Здебільшого, отримавши незалежність,
країни були охоплені політичною нестабільністю, їхнє керівництво
найчастіше вирішувало особисті питання, не піклуючись про демографічні
проблеми.

Дві наддержави (СРСР і США) займалися перекуповуванням продажних клік у
країнах «третього світу» для поповнення складу свого «ідеологічного
табору», торгівлею зброєю, підштовхуючи своїх протеже до зведення
застарілих рахунків, про джерела яких часто свідчили лише легенди.

Нині відомо, що значна частка вини у надзвичайних масштабах
демографічного вибуху в екс-колоніях лежить на тих розвинених країнах,
до сфери впливу яких входили ці місцевості. Так і не спромігшись
забезпечити в них справді високий рівень освіченості, достатній для
самоорганізації суспільства на раціональних засадах, порядна частина на
колоніальної адміністрації з найкращих гуманістичних міркувань зуміла
таки ліквідувати основні причини надмірної (хоч і цілком природної)
дитячої смертності! Не одиниці, а сотні мільйонів додаткових землян
з’явилися завдяки такій швидкій і дешевій операції, як щеплення проти
захворювання на віспу. Лише у 2-3 рази відрізнялася дитяча смертність у
найглухіших куточках Африки чи Азії від її рівня у більшості республік
колишнього Радянського Союзу.

Нині масштаби участі великої групи найрозвиненіших держав світу в
розв’язанні демографічних проблем аграрних країн вочевидь недостатні.
Експерти вважають, що така політика Е стратегічною помилкою. Вона не
тільки вкрай утруднить вирішення глобальних екологічних проблем, а й
найближчим часом загрожуватиме початком розколу світу на «Північ» і
«Південь», які ворогуватимуть через поділ світових ресурсів.

Похожие записи