Реферат на тему:

Роль комунікантів у процесі ділового листування

Комунікація — це не просто обмін інформацією між людьми, але також і
взаємодія людей на найрізноманітніших міжособистісних та соціальних
рівнях. Комунікант є найважливішою складовою будь-якого дискурсу,
особливо ділового, особистістю із притаманною лише їй структурою
свідомості.

В. фон Гумбольт вказував на те, що завдяки комунікації можна пояснити
„будь-які усвідомлені чи неусвідомлені, правомірні чи неправомірні зміни
поведінки, за допомогою яких людина навмисне чи ненавмисне впливає на
відчуття, почуття, афекти, думки або вчинки інших людей» [1, 97].
„Встановлення та ведення ділового листування передбачає обмін
комунікативними діями. Комунікація на рівні ділових листів чітко
проявляє специфічну форму соціальних стосунків. Комунікативний зв’язок
ґрунтується на намірі, очікуваннях відправника та одержувача, які є
комунікативними партнерами» [4, 62].

Текст ділового листа детермінований потребою спілкування, у результаті
якого один партнер комунікації (адресант) передає повідомлення іншому
партнеру (адресату) з метою відповідного перлокутивного впливу на нього.
Перлокутивний ефект може полягати в тому, що адресат або здійснює певну
немовленнєву дію (наприклад, проводить оплату у відповідь на
лист-нагадування), або породжує зустрічне повідомлення, що дозволяє
продовжити комунікацію (наприклад, пише відповідь із поясненням причин
несплати і обіцянкою заплатити найближчим часом). Текст здійснить
необхідний перлокутивний вплив, якщо його зрозуміли. Необхідність того,
щоб текст зрозуміли, диктує вибір таких засобів, які викликали б у
адресата поведінку, адекватну меті комунікації. Іншими словами, в
будь-якому тексті орієнтація на його майбутній вплив вимагає врахування
партнера комунікації, уявного або реального: його досвіду, рівня знань,
емоційного стану, мотиваційної спрямованості та ін. Усі ці чинники
впливають на формування задуму інформаційного утворення, який ще не
закріплений у певних словах і розрахований на запланований вплив.

?????????A? а мотиви, уявлення про комунікативного партнера — основними
суб’єктивними чинниками. Але, оскільки особистість учасників ділового
листування не є незалежною, тобто вони виступають від імені певної
організації, вважаємо доцільним говорити про соціалізацію особистості
комунікантів.

Ступінь прагматичної спрямованості ділової кореспонденції залежить від
ступеня активності адресанта в презентації своєї фірми, а з точки зору
психолінгвістики — його здатності „активно будувати та перебудовувати
схеми зовнішньої дії відповідно до будь-якого нового збігу обставин» [2,
37]. Чим вищою є інформативність ділового листа, наприклад, щодо
діяльності фірми, тим більше проявляється його прагматична
спрямованість, комунікативний намір адресанта, який в інтересах фірми
спрямовується на те, щоб спричинити перлокутивну дію на адресата.
Функція адресата зводиться до сприйняття та інтерпретації інформації.
„Комунікативна діяльність адресата виражається головним чином в тому, що
у зв’язку з дією випереджуючого відображення адресат суттєво та
конструктивно впливає на адресанта та мовну організацію тексту» [3, 38].
Соціально-комунікативна спрямованість на адресата визначається вже на
початку листа відповідно до вибраного лексично-емоційного типу вступного
звертання: а) діловий тип (Dear Sirs; Dear Madam); б) дружньо
налаштований чи прихильний (Dear Mr. Brown; Dear William).

Аналогом звертання у цьому відношенні можна виділити заключні формули
ввічливості в діловому листі: а) діловий тип (Yours faithfully; yours
truly); б) дружньо налаштований чи прихильний тип (Yours sincerely;
yours).

Таким чином, основними чинниками аналізу діяльності учасників ділового
листування є соціальні ролі адресанта і адресата, їх належність до
мовного середовища та відношення до предмету комунікації (професійна
компетенція). Специфікою комунікантів в процесі ділового листування є їх
соціалізація. Правильна оцінка взаємовідносин з адресатом впливає на
реалізацію експресивного плану тексту, який, в свою чергу, обумовлює
якість та вибірковість сприйняття, сприяє прискоренню, поглибленню та
розширенню розуміння тексту реципієнтом, оскільки метою ділового листа є
не лише проінформувати, але й зацікавити, спонукати до дії й, у
кінцевому підсумку, завоювати довіру та повагу.

Література:

Гумбольдт В., фон. Избранные труды по языкознанию: пер. с нем. под ред.,
с предисл. Г.В. Рамишвили. — М.: Прогресс, 1984. — 397с.

Ильенков Э.В. Диалектическая логика // Очерки по истории и теории. — М.:
Наука, 1994. — С. 35-57.

Сидоров Е.В. Проблемы речевой системности. — М.: Наука, 1987. — 139с.

Hoffmann L. Der Fachtext als strukturierte und funktionale Ganzheit //
Fachsprachen, Instrument und Objekt. — Leipzig, 1987. — S. 49-63.

Похожие записи