Реферат на тему:
Положення, статути, інструкції, правила
План
1. Положення.
2. Статут.
3. Інструкція.
4. Правила.
Це документи, що закріплюють функції, обов’язки та права органів на
тривалий час. Усі організації й підприємства у своїй діяльності поряд з
актами органів державної влади керуються положеннями, статутами,
правилами та інструкціями.
1. Положення
ПОЛОЖЕННЯ — правовий акт, що визначає основні правила організації та
діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також
установ, організацій і підприємств (філій), які їм підпорядковуються.
Положення можуть бути як типовими, так і індивідуальними. Індивідуальні
положення для окремих установ, організацій, підприємств складаються на
базі типових і затверджуються керівниками цих установ. Типові положення
розробляються для системи установ підприємств і затверджуються вищими
органами управління.
Такі правові акти розробляються висококваліфікованими спеціалістами.
Цьому передує велика робота з вивчення різноманітних аспектів діяльності
підприємства або його структурних підрозділів.
Положення мають такі реквізити:
1) Герб;
2) назва відомства, організації, структурного підрозділу;
3) гриф затвердження;
4) назва виду документа (положення);
5) місце видання;
6) дата;
7) індекс;
8) заголовок до тексту;
9) текст;
10) підпис;
11) відмітка про погодження.
Текст положення має свою структуру і складається з таких розділів:
1. Загальні положення.
2. Основні завдання.
3. Функції.
4. Права та обов’язки.
5. Керівництво.
6. Взаємовідносини, зв’язок.
7. Майно і кошти.
8. Контроль, перевірка та ревізування діяльності.
9. Реорганізація і ліквідація.
У першому розділі визначається мета створення підприємства, установи,
організації або їхніх структурних підрозділів, головні завдання,
функціональні зв’язки з іншими організаціями і т. ін.
У другому — наводяться дані про основні та обігові кошти, порядок
придбання власності, амортизаційні відрахування та їхнє призначення,
прибуток, відрахування на преміювання робітників і службовців, житловий
фонд, службові приміщення, порядок розпоряджання надлишками
невикористовуваних обігових коштів.
В останніх розділах регламентується виробничо-господарська діяльність
підприємства, визначаються завдання щодо якості вироблюваної продукції.
Залежно від специфіки діяльності органів можуть відображатися: хід
капітального будівництва, винахідництво і раціоналізаторство; стан
матеріально-технічного забезпечення; трудовий режим; порядок розподілу
житлової площі; організація соціального страхування; оплата кредитів та
ін.
Визначається також правовий статус тимчасово створюваних комісій, груп,
бюро і т. п.
Наводимо зразок положення:
ЗАТВЕРДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО
Президент Національної Заступник міністра освіти
Академії наук України України
_______________Б.Є. Патон _______________В.П. Гондюл
(підпис, печатка) (підпис, печатка)
15 травня 1994 р. 15 травня 1994 р.
ПОЛОЖЕННЯ
про Національний атестаційний комітет України
з неруйнівного контролю
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОЇ АТЕСТАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
3. СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ І ФУНКЦІЇ
4. ПРАВА НАЦІОНАЛЬНОГО АТЕСТАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ З НЕРУЙНІВНОГО
КОНТРОЛЮ
5. ОРГАНИ КЕРІВНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОГО АТЕСТАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ З
НЕРУЙНІВНОГО КОНТРОЛЮ
6. ФІНАНСОВІ ЗАСОБИ І МАЙНО
7. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
СКЛАВ:
Заступник Голови НАК-78
Держстандарту України,
Голова Українського товариства
неруйнівного контролю
і технічної діагностики,
професор (підпис) В.О. Троїцький
2. Статут
СТАТУТ — юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність
організацій, установ, товариств, громадян, їхні відносини з іншими
організаціями та громадянами, права й обов’язки у певній сфері
державного управління або господарської діяльності.
Статути можуть бути типові та індивідуальні.
Типові статути розробляються для певних систем установ чи підприємств і
затверджуються вищими органами державної влади та управління, з’їздами
громадських організацій.
Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи
шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою,
якій підпорядковується ця організація.
Статути після затвердження їх підлягають обов’язковій реєстрації в
органах Міністерства фінансів України. Лише після реєстрації
новостворена організація може розпочинати свою діяльність.
Реквізити статуту:
1) гриф затвердження вищою установою чи органом управління;
2) назва виду документа (статут);
3) заголовок;
4) текст;
5) відмітки про погодження та реєстрацію;
6) дата.
Статут є основою для розробки положення. Структура тексту статуту:
1. Загальні положення.
2. Мета і завдання діяльності.
3. Функції.
4. Створення й використання коштів. Майно підприємства.
5. Управління.
6. Створення та використання пайового фонду.
7. Членство. Права й обов’язки.
8. Звіт, звітність і контроль.
9. Виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяльність.
10. Реорганізація та ліквідація.
Статути є основою діяльності керівних громадських, кооперативних
організацій, спортивних добровільних товариств, радгоспів, колгоспів.
Статути господарських організацій мають свої особливості. В цих статутах
визначаються порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів,
органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.
Статут орендного підприємства визначає: мету і завдання підприємства,
виробничо-господарську діяльність, утворення і використання коштів,
створення і використання пайового фонду, членство у підприємстві,
відповідальність працівників, органи самоврядування, права й обов’язки
загальних зборів орендарів, права й обов’язки дирекції, права й
обов’язки директора, відповідальність органів самоврядування і їхніх
членів, прийняття ухвал і передавання повноважень.
?????ємство є заново створеним, чи виділеним із складу діючого; завдання
і функції підприємства; майно підприємства; управління підприємством;
організацію і оплату праці; звіт, звітність і контроль;
зовнішньоекономічну діяльність: реорганізацію і припинення діяльності
підприємства.
Статут колективного підприємства, статут товариства з обмеженою
відповідальністю, статут акціонерного товариства складаються за тією
самою схемою, що й попередні. Гриф “ПОГОДЖЕНО” пишуть у лівому куті
документа великими літерами, великими літерами у правому куті пишуть і
слова “СТАТУТ ЗАРЕЄСТРОВАНО” за таким зразком:
ПОГОДЖЕНО СТАТУТ ЗАРЕЄСТРОВАНО
_____________________________ реєстраційний номер_________
(назва вищої організації, прізвище, Ухвалено на загальних зборах
ініціали керівника) трудового колективу.
“___”_______________199_р. Протокол №___ від__________
Далі посередині пишуть назву документа “СТАТУТ”, нижче зазначають назву
підприємства.
Примітка. Рубрикація для статуту обов’язкова; нумерують не лише розділи,
а й пункти у межах кожного розділу.
Для текстів ділових документів властиві стандартні початки і закінчення.
Наводимо зразок статуту:
ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАТВЕРДЖЕНО
Свідоцтво номер 84349 Загальними зборами учасників
Реєстраційний номер 624/11 товариства з обмеженою
З березня 1999 р. відповідальністю “ІНЖЕНЕРНО-
Завідувач бюро координації, ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР”
контролю, державної реєстрації Протокол № 7
господарських формувань від 20 лютого 1999 року
і об’єднань громадян Голова зборів учасників
економічного управління
виконкому Львівської міської
ради народних депутатів
_______________Є. Пограничний __________________М. Ревчук
СТАТУТ
дочірнього підприємства “ПРОМІНЬ-ЛЬВІВ”
при товаристві з обмеженою відповідальністю
“ІНЖЕНЕРНО-ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР”
м. Львів
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
3. МАЙНО ТА КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА
4. ЗВІТНІСТЬ, ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ
5. ПОСТАЧАННЯ, РЕАЛІЗАЦІЯ ПОСЛУГ І ТОВАРІВ
6. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
7. ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ПІДПРИЄМСТВА
8. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЛІКВІДАЦІЯ
3. Інструкція
ІНСТРУКЦІЯ — документ, у якому викладають правила, що регулюють
спеціальні сторони діяльності і стосунки установ чи поведінку
працівників при виконанні службових обов’язків; це зведення правил,
детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам
або органам, обов’язкові для виконання. Розрізняють відомчі й міжвідомчі
інструкції. До відомчих належать інструкції, обов’язкові для системи
одного відомства (міністерства). Міжвідомчими називають інструкції, які
видаються спільно двома або кількома організаціями різних систем. Такі
інструкції обов’язкові для організацій і підприємств цих систем.
Відомчі інструкції бувають:
1) посадові;
2) з техніки безпеки;
3) з експлуатації обладнання та ін.
Інструкція затверджується вищими органами або керівниками організацій
(чи їхнім наказом із зазначенням номера та дати видання). На інструкції
може бути помітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа.
При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньому
встановлюється термін введення інструкції, зазначаються відповідальні
виконавці.
Інструкція містить спеціальні розділи за групами певних операцій. Розділ
у свою чергу складається з окремих пунктів із зазначенням способів та
порядку виконання тих чи інших видів робіт (відхилення від дій,
передбачених пунктами інструкції, не дозволяються й кваліфікуються як
порушення дисципліни).
Реквізити інструкції:
1) назва виду документа (інструкція);
2) гриф затвердження;
3) заголовок;
4) дата, індекс, місце видання;
5) текст;
6) підпис;
7) види погодження.
Текст викладається у вказівно-наказовому стилі із формулюваннями на
зразок “повинен, слід, необхідно, не дозволено”. Текст документа має
бути стислим, точним, зрозумілим, оскільки він призначений для
постійного користування. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше —
у безособовій формі.
Структура тексту інструкції:
1. Загальні положення (основні завдання працівника; порядок посідання
посади; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні керівні
документи).
2. Функції (предмет, зміст, перелік видів робіт).
3. Права.
4. Посадові обов’язки.
5. Відповідальність.
6. Взаємини (зв’язки за посадою).
Окрему групу становлять посадові інструкції.
Посадова інструкція — це документ, що визначає організаційно-правове
становище працівника у структурному підрозділі і забезпечує умови для
його ефективної праці.
Посадова інструкція складається з таких розділів: загальна частина;
функції; обов’язки; права; взаємовідносини; відповідальність працівника;
оцінка працівника.
У загальній частині зазначають: основні завдання працівника; порядок
призначення на посаду; професійні вимоги; кому підпорядковується;
основні керівні документи.
У розділі “Функції” зазначають предмет, зміст і обсяг обов’язків.
Інструкцію підписує керівник організації.
Примітка. Розділи інструкції й пункти в межах кожного розділу нумерують
арабськими цифрами (1., 2., 3.; 1.1., 1.2., 1.3. і т.д.).
Наводимо зразок типової інструкції з техніки безпеки:
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного
комітету України з питань
у справах нагляду
за охороною праці
від 20 жовтня 1998 р. № 107
ЗАРЕЄСТРОВАНО
у Міністерстві юстиції
України
13 березня 1999 р. за № 58/594
ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ
для інженерно-технічних працівників,
які здійснюють нагляд за утриманням
та безпечною експлуатацією
вантажопідйомних кранів
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. ОБОВ’ЯЗКИ ІТП З НАГЛЯДУ ЗА ВАНТАЖОПІДЙОМНИМИ КРАНАМИ
3. ПРАВА ІТП З НАГЛЯДУ ЗА ВАНТАЖОПІДЙОМНИМИ КРАНАМИ
4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ІТП З НАГЛЯДУ ЗА ВАНТАЖОПІДЙОМ-НИМИ КРАНАМИ
Зразок
Міністерство легкої промисловості України
Луганське трикотажне об’єднання “Лутрі”
ВКАЗІВКА
11.12.98 м.Луганськ № 140
Про проведення
I. Констатаційна частина.
II. Розпорядча частина:
ЗОБОВ’ЯЗУЮ (або: ПРОПОНУЮ і т. ін.)
1. _________
2. ________
3. _________
Керівник структурного підрозділу (підпис) Розшифрування підпису.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
