Реферат на тему:

Джерелознавство. Археографічні видання давніх джерел в ХІХ-ХХ ст.

У ХІХ-ХХ ст. публікувалися різні за видами, часом походження І змістом
Історичні джерела.

Підготовка археографічних видань з давньої Історії була започаткована у
Петербурзі 1834 р У цьому році створено Археографічну комісію на чолі з
князем Циринським-Цихматовим Незабаром після цього, вже 1836 р , у
Петербурзі були видані «Акты, собранные в библиотеках и архивах
Российской империи Археографической комиссией» у чотирьох томах У 1838 р
вийшов том «Акты юридические и собрания форм старинного
делопроизводства» Впродовж 1857-1884 рр вийшло три томи документів
«Акты, относящиеся до юридического быта Древней Руси» У 1841-1842 рр —
п’ять томів видання «Акты исторические», в наступні 1846-1872 рр — ще 12
томів «Дополнений к актам историческим» У 1846-1853 рр було видане
п’ятитомне видання «Акты, относящиеся к истории Западной России»,
1863-1892 рр 15-томне видання «Акты, относящиеся к истории южной и
западной России» (верхня межа — 1700 р ).

Ще до початку роботи Археографічної комісії багато важливих Історичних
документів, що мали відношення до Історії України, було опубліковано в
«Полном собрании законов Российской империи» (ЗО томів), перші три томи
якого належать до XVII ст (після Соборного уложення 1649 р ), наступні
20 — до XVIII ст У виданні в повному обсязі є російські укази І закони,
що регулювали життя в Україні від визначення компетенції Малоросійської
колегії й до скасування гетьманства, ліквідації Запорізької Січі та
козацького війська

У 1837 р затверджені правила видання «Полного Собрания русских
летописей» (ПСРЛ) При складанні правил публікації літописів були
дискусійні питання

— чи вживати букви, які вийшли з ужитку, наприклад, букву S — зело,
сполучення оу, що вже читалось І писалось просто як у, cj — ксі, \\І —
псі та ш ,

— вживати титли або замінювати їх потрібними звукосполученнями;

— чи розставляти розділові знаки в історичних текстах там, де їх не
було, але де вони, за нормами граматики XIX ст., мали би бути;

— чи виправляти очевидні граматичні помилки, що їх допустили давні
переписувачі.

Відповідно питання були розв’язані. Після 1837р. за 18 років видали
вісім томів ПСРЛ. У наступному,, в міру відкриття й опрацювання
літописних списків, видавалися нові томи За радянського часу багатотомне
видання ПСРЛ було повторене.

Вагому роботу, спрямовану на публікацію джерел з історії України,
провела створена 1843 р. з Ініціативи київського генерал-губернатора
Бібікова «Киевская комиссия для разбора древних актов». Комісія діяла аж
до 1921 р. Паралельно в Україні виникла низка наукових товариств, що
займалися пошуком і публікацією давніх писемних пам’яток. Так 1839 р. в
Одесі було засноване «Товариство історії і старожитностей», яке
проіснувало до 1922 р. У Києві 1873 р. виникло Історичне Товариство
Нестора-Літописця, що розгорнуло публікацію джерел та аналітичних статей
з джерелознавства та історії в серійному виданні «Чтения Исторического
общества Нестора-Летописца» (ЧИОНЛ). Саме в цьому виданні опубліковано
чимало матеріалів Генерального слідства про маєтності 1729-1730 pp.,
документів з фонду Литовської метрики, листування декабристів та ін.
Дослідницькі статті видання ЧИОНЛ виходили далеко за межі вітчизняної
проблематики, висвітлювали питання зарубіжної історичної науки,
соціально-економічної Історії середньовічних Візантії, Німеччини,
Іспанії, історії Франції в переддень революції 1789 р. І багато ін.
Всього Історичне товариство Нестора-Літописця видало з 1879 до 1914 р.
24 книги в 49 томах серії ЧНОНЛ. Перший том вийшов 1879р,?з 1888 аж до
1914 р. кожного року виходила чергова книга.

Головним результатом діяльності «Комиссии для разбора древних актов»
стало тридцятитомне (37 книг) видання «Архива Юго-Западной России»
Перший том вийшов 1859 p., останні — 1914. Головним фондосховищем, з
якого черпались документи, був Центральний архів давніх актів при
Київському університеті та приватні збірки.

Розміщення матеріалу за томами мало тематичний характер. У першій
частині серії, що складалася з 12-ти томів, у 8-ми томах публікувалися
документи з історії церкви, королівські привілеї та дарчі грамоти,
папські булли, патріарші грамоти, акти соборів, братств, церков,
монастирів, матеріали про становище віруючих та їх переслідування; у
п’яти томах друкувалися документи про підпорядкування Київської
митрополії Московській патріархії, релігійна полеміка.

Друга частина, що складалася з трьох томів, присвячувалась актам та
Іншим матеріалам сеймів І сеймиків, перетінсці короля з сеймами. Шість
томів третьої частини серії містили джерела з Історії
національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, відносин
гетьмана з польським королем І російським царем. Четверта частина мала
всього один том про шляхту і феодальну еліту, П’ята частина з двох томів
подавала джерела з Історії міст І міського населення, становища євреїв.
Шоста (так само з двох томів) об’єднувала документи про становище селян.
Сьома частина мала три томи. Вони містили описи замків, люстрації
воєводств, староств і королівщин, Інвентарі, скарги. Шість томів восьмої
частини становили документи органів місцевого самоуправління.

Великі блоки джерел з історії України зібрані й опубліковані під егідою
Наукового товариства їм. Т.Шевченка у Львові, 3 ініціативи
М.Грушевського 1895 р. започатковане серійне видання документів під
назвою «Жерела до історії України-Руси». В ньому опубліковані описи
королівщин в руських землях станом на XVI ст., люстрації Галицької І
Пере-миської земель (т. 1), описи І люстрації Перемиської та Сяноцької
земель (т. 2), актові документи з 1649-1651 pp. (т. 2), актові,
літописні, описові та інші джерела з історії Холмської, Белзької та
Львівської земель середини XVII ст. (т. З, 5, 6), основна частина яких
була підготовлена С.Томашівським; матеріали до Історії Галичини (т. 4).
За безпосередньою участю М Грушевського були зібрані та підготовлені до
друку томи 7-й та 8-й, що містять описи І люстрації королівщин,
матеріали до історії української козаччини. Акти до Хмельниччини
1648-1657 pp., вміщені в томі 5, зібрані і впорядковані М.Кордубою.
Ватиканські матеріали до історії України зібрав і впорядкував
С.ТомашІвський. До 1924 р. було видано 11 томів «Жерел до історії
України-Руси».

За безпосередньою участю М.Грушевського була організована низка серійних
видань джерел з історії культури, мови, літератури, зокрема «Пам’ятки
українсько-руської мови і літератури» в семи томах, «Українсько-Руський
архів», що до 1914 р. становив 14 томів, та «Український архів» з
чотирьох томів. Чимало документів публікувалося в «Українському
археографічному збірнику» (вийшло три томи), що видавався під егідою
Археографічної комісії ВУАН за редакцією М.Грушевського 1926 р. (т. 1),
1927 р. (т. 2) і 1930 р. (т. 3). Останнє видання мало більше характер
дослідницького. В наш час Інститут археографії НАН України на чолі з
професором П.Соханем поновив це видання, щоправда, під назвою
«Українського археографічного щорічника. Нова серія». Випуск 1-й нової
серії, або том 4-й «Українського археографічного збірника», вийшов 1992
р. у видавництві «Наукова думка».

Багато джерел з Історії України опубліковано на сторінках
науково-Історичних журналів «Русский Архив» (1863-1917), «Русская
Старина» (1870-1918), «Исторический Вестник» (1880-1918), «Древняя и
Новая Россия» (1875-1881) та ш. Наприклад, «Русский Архив» публікував
матеріали «Товариства з’єднаних слов’ян», що діяло в Україні, слідчі
документи зі справи членів Кирило-Мефодіївського товариства, спогади
українських діячів культури, епістолярні матеріали Т.Шевченка,
І.Котляревського, М.Максимовича, О.Бодянського та ш. Різноманітні
джерела з історії українського селянства друкувалися в журналі «Русские
Ведомости» (1863-1907).

Археографічні видання радянського часу, в тому числі джерел з доби
середньовіччя, практично втратили такі ознаки, як серійність і
комплексність. Радянські видання, зокрема післявоєнного періоду, дуже
часто приурочувалися «видатним подіям», класам І класовій боротьбі, тим
чи іншим формам революційного руху. При цьому, однак, не варто
применшувати їх великого наукового значення. До найфундаментальніших
радянських публікацій документів з історії XIV-XVIII ст. слід віднести
видання, присвячені 300-рІччю Переяславської ради 1654 р. Це насамперед
фундаментальний тритомник «Возз’єднання України з Росією. Документи і
матеріали», що вийшов у 1953-1955 pp., а також «Документи Богдана
Хмельницького», підготовлені І.Бутичем та І.Крип’якевичем І видані 1961
р. Останнє видання у зведеному вигляді містило всі відомі до 1961 р.
документи: універсали, ноти, листи, угоди, підписані Б.Хмельницьким. У
1965 р. вийшов збірник «Документы об освободительной войне украинского
народа 1648-1654 гг.» У першому з названих видань подано чимало
документів про сваволю в Україні польських панів, пригнічення
українського народу, придушення селянсько-козацьких повстань. Документи
дуже чітко відображають, як І яким способом українська земля, села і
навіть міста ставали власністю польського панства. Документи переконливо
засвідчують, що польська земельна власність формувалася в Україні з
позицій сили і права загарбника, правову основу тієї власності аж ніяк
не можна було вважати справедливою.

В «Документах Богдана Хмельницького» вміщені документи не тільки про
державотворчу діяльність гетьмана, а й про ординські плюндрування,
безустанні бойові дії, жертви стихійних лих та ін.

Оригінальним і багатим на Історичну інформацію є видання «Козацьких
реєстрів», що вийшло 1996 р.

За радянського часу мали місце перевидання окремих українських пам’яток
пізнього українського літописання, наприклад, «Літопису Самовидця»
(1971). Не втратили значення збірники документів «Гайдамацький рух на
Україні у XVIII ст » (1970), «Селянський рух на Україні Середина
XVIII-перша чверть XIX ст » (1978), «Класова боротьба селянства Східної
Галичини (1772-1849)» (1974), «Зародження робітничого класу на Україні
Середина XVIII ст — до 1861 р (1982)» та Ін На жаль, за радянського часу
найпильшшою була увага до видання збірників джерел головно з Історії
Комуністичної партії та революційного руху, що перебував під її виливом.

Отже, джерельна Інформація вітчизняною походження з доби Козацької
держави у вигляді первинних оригінальних документів, що зберігаються в
архівах, та численних археографічних видань надзвичайно багата Однак
зауважимо, що чимало документів втрачено, багато не виявлено І водночас
дуже багато ще не вивчено

Використані джерела і праці

Воссоединение Украины с Россией Документы и материалы ВЗ т М , 1953-1955

Документи Богдана Хмельницького /Підготовили до друку І видали І
Крип’якевич ІІБутич К 1961

Жерела до Історії Украши-Руси Львів, 1911 Т 5 Матеріали до Історії
української козаччини Акти до Хмельниччини (1648 1657)

Історія України в документах І матеріалах К , 1941 Т З

Золоте Слово Вибір з Історичних джерел Упорядкував Д Кардаш Прага, 1941
С 35 59

История Русовь или Малой Россш Сочинения Георгія Кониского М , 1846
(Реп-ринтне видання К, 1991)

Ригеїь ман А Летописное повествование о Малой России и ее народе и
казаках вообще собрано и составлено 1785-1786 года М 1847

Хрестоматія з Історії Української РСР з найдавніших часів до кінця 50-х
рр XIX ст Посібн для вчителів К, 1959 С 306 369 402-430,536-537

Угода та Конституція Пилипа Орлика//Літ Україна 1990 12 лип

Грушевський Мтайіо Ілюстрована Історія України Київ, Львів 1913 (Репринт
— не відтворення К, 1990) С 383-384

Етнонашональний розвиток України Терміни, визначення, персонали К, 1993
С 349-353

Литвиненко М А Джерела з Історії України XVIII століття X , 1970

Смочш В А Степанков В С Українська національна революція 1648-1676 рр
крізь призму століть //Укр Іст журн 1998 № 1 С 3-24, № 2 С 3-25

Федорук Яросте Універсали та листи Богдана Хмельницького (її документів)
// Україна модерна (Львів) 1996 1 число С 135 145

Шевченко Ф П Реєстр Війська Запорізького 1649 р — джерело Історії
козацтва на Україні//Історичні джерела та їх використання 1966 Вип 2 С
23 34

Похожие записи