Реферат на тему:

Загальноприйнята методика розрахунку собівартості продукції
тваринництва.

Приріст живої ваги молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці
певного виду і групи визначається як різниця між вагою поголів’я, яке
було на кінець року та яке вибуло протягом року включаючи загиблих, і
вагою тварин та птиці, які надійшли в групу протягом року, включаючи
приплід, та які були на початок року.

Собівартість 1 ц приросту живої ваги визначається діленням загальної
суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи

птиці (без вартості побічної продукції) — кількість центнерів приросту
живої ваги.

Собівартість живої ваги молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці
всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і
відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості
худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного
стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без
вартості загиблих тварин).

Кількість живої ваги становитиме вагу тварин, що реалізовані, забиті,
переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість 1 ц живої ваги худоби і птиці визначається діленням їх
вартості на кількість центнерів живої ваги (без ваги тварин, що
загинули).

На підставі розрахованої собівартості 1 ц живої ваги обчислюється
фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне
стадо, забита на м’ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на
кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року
не уточнюється.

Сільськогосподарські підприємства мають право визначати собівартість
живої ваги тварин у розрізі партії (реалізованих, переведених в старшу
вікову групу, забитих тощо) на підставі даних про вартість тварин,
одержаних від приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та
про вартість приросту ваги тварин цієї партії.

У молочному скотарстві розраховується собівартість 1 ц молока і однієї
голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за
вартістю 60 кормоднів утримання корови.

Собівартість одного кормодня розраховується діленням усієї суми витрат
на утримання основного стада корів на кількість кормоднів.

Для визначення собівартості 1 ц молока необхідно загальну суму витрат на
утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити
на кількість центнерів одержаного молока.

У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні призначених для
реалізації корів-первісток, витрати на їх утримання до розтелення (без
вартості побічної продукції) відносяться на приріст живої ваги
корів-первісток і живу вагу одержаного приплоду, а витрати на їх
утримання з часу розтелення до реалізації становитимуть собівартість
одержаного від них молока.

Собівартість приросту ваги та живої ваги молодняку великої рогатої
худоби і тварин, вибракуваних з основного стада, в молочному скотарстві
розраховується аналогічно.

У м’ясному скотарстві собівартість приросту живої ваги телят до
8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складається із
витрат на утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення
переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості
побічної продукції та молока, яке оцінюється зареалізаційними цінами).

Собівартість 1 ц живої ваги визначається діленням суми витрат,
віднесених на приплід і приріст живої ваги телят до 8-місячного віку, і
балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та
надійшли в групу протягом року, на загальну живу вагу телят до 8
місяців, відлучених від маток (без ваги тварин, що загинули), і тих, що
залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість 1 ц
використовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець
року та переведені в старші групи.

Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до
їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої ваги
і ділового приплоду.

Собівартість приросту живої ваги і однієї голови приплоду на момент його
відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на
утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість
центнерів приросту живої ваги при відлученні (включаючи живу вагу
одержаного приплоду).

Собівартість 1 ц живої ваги поросят на момент їх відлучення від
свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок
року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу вагу (без
загиблих) поросят, які відлучені та які залишилися під матками на кінець
року.

Собівартість 1 ц приросту ваги та живої ваги свиней інших груп (на
дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно загальноприйнятої
методики розрахунку.

У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового приросту живої
ваги свиней (включаючи живу вагу приплоду) визначається в цілому по
галузі діленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість
приросту. Собівартість 1 ц живої ваги свиней визначається відповідно
загальноприйнятої методики розрахунку.

Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняку овець
розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої
ваги, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються
побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній — за
нормативно-розрахунковою вартістю.

На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12
%, каракульському — 15 %, а в усіх інших напрямах — 10 % загальної суми
на утримання овець основного стада. В підприємствах, де вівці всіх груп
утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному
розмірі) загальної суми витрат.

Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду)
розподіляються між вовною та приростом живої ваги пропорційно до
вартості цієї продукції за цінами реалізації вовни та живої ваги овець у
звітному періоді.

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування,
пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.

Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості
приплоду та витрат на приріст їх живої ваги до відлучення.

Собівартість 1 ц живої ваги інших груп молодняку й овець на відгодівлі
визначається відповідно до загальноприйнятої методики розрахунку.

Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на
утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду
та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. За основним
стадом птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а за молодняком
птиці — 1ц приросту живої ваги та 1 ц живої ваги відповідно
загальноприйнятої методики розрахунку.

Яйця батьківського стада птиці, непридатні для інкубації, оцінюються за
собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності — за
реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані
від молодняку птиці.

При інкубації може бути незавершене виробництво. Для його оцінки планову
собівартість однієї голови добового молодняку птиці слід поділити на
тривалість інкубації в днях і одержаний результат помножити на кількість
яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх
інкубації в днях.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації,
необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати
витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець
року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і
другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих у добовому віці, за
цінами можливого використання) на кількість голів, визначають
собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

Витрати на утримання основного табуна племінних коней (без вартості гною
за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами та
вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою
собівартістю робочого дня робочих коней) становитимуть собівартість
приплоду на момент відлучення.

Річні витрати на вирощування молодняку коней (без вартості побічної
продукції) приєднуються до балансової вартості молодняку, який був у
групі на початок року та який надійшов у поточному році, включаючи
приплід.

Собівартість молодняку коней, переведеного в основний табун,
реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування,
визначається додаванням до його вартості на початок року, в момент
придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання лошат у звітному
році, розрахованих за кількістю кормоднів і середньою їх собівартістю.

Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається в розмірі 50 %
планової собівартості однієї голови молодняку на момент його відлучення.
При відлученні приплід дооцінюється на 50 % планової собівартості.

Собівартість однієї голови ділового приплоду визначається діленням
загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та
молодняку до відлучення (без вартості побічної продукції — гною, шкурок
забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду.

Якщо в підприємстві на кінець року залишається певна кількість
невідлученого молодняку, його вартість (нарівні 50 % планової
собівартості голови при відлученні) виключається із загальної суми
витрат.

У звірівництві собівартість однієї голови приплоду визначається в
розмірі 50 % планової собівартості однієї голови молодняку на час
відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще на 50 %. Собівартість
однієї голови молодняку на час відлучення визначається діленням витрат
на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення (без вартості
шкурок загиблих тварин і м’яса забитих звірів за реалізаціиними цінами)
на кількість відлученого молодняку. Загальна сума витрат без вартості
молодняку, що залишився під матками на кінець року, становитиме
собівартість ділового приплоду.

Молодняк звірів після відлучення дооцінюється виходячи із середніх
витрат на утримання однієї голови протягом дня та відповідної кількості
кормоднів.

Вартість молодняку звірів приплоду минулих років (забитого на шкурки,
переведеного в основне стадо, реалізованого та залишеного на кінець
року) визначається на основі вартості молодняку на початок року і витрат
на його утримання, які розраховуються виходячи із витрат на утримання
голови протягом дня та кількості кормоднів.

Собівартість товарної риби, що вирощується в ставках та інших водоймах,
складається із витрат на зариблення водоймищ (включаючи вартість
мальків), витрат на вирощування та вилов риби. У спеціалізованих
підприємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи
риборозведення) визначається собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення
суми витрат на утримання плідників, що знаходяться протягом року в
маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з
нерестових ставків.

Собівартість одного 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної
вартості мальків і витрат на вирощування риборозсад-ницького матеріалу
(цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції. При цьому
середня вага цьоголітки приймається за ЗО гр.

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається
як витрати на незавершене виробництво, що переходить на майбутній рік.
До витрат на утримання вигульних ставків включається вартість випущених
цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації.
Собівартість 1 ц товарної риби визначається діленням усіх витрат на її
вирощування на кількість одержаної товарної риби.

У риболовецьких підприємствах визначається собівартість одного 1 ц
валової риби, що складається із витрат на виловлення, транспортування та
підготовку її до зберігання (охолодження, підмороження та підсолення
риби) та на утримання суден і флоту, а також засобів виловлення.

Витрати суден і флоту, які виконують функції транспортних або пошукових,
враховуються в загальних транспортних витратах.

Крім того, розраховується собівартість тонни готової рибо-продукції, яка
включає в себе вартість сирцю або мороженого напівфабрикату та витрати
на обробку, починаючи з операцій приймання риби до випуску готової
продукції.

Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом
розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на
початок року, між видами продукції пропорційно її вартості
зареалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот
розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

Нові бджолині сім’ї оцінюються за цінами продажу. Собівартість кілограма
бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду. У бджільництві
калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і
мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного
виробництва на кінець календарного року.

Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи
із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів
калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального
напряму є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і
на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами.

У разі використання на опилення більшої кількості бджолиних сімей, ніж
передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні
культури, не збільшуються.

Собівартість грени складається з вартості племінних коконів і витрат на
приготування грени (без вартості гренажних коконів з метеликами, що не
вийшли, оцінених за цінами реалізації).

До собівартості сирих коконів включається вартість грени за собівартістю
її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени,
вигодовування черв’яків і одержання коконів. Собівартість 1 ц сирих
коконів визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції)
на масу вирощених сирих коконів.

На підприємствах і в організаціях з племінної справи і штучного
осіменіння сільськогосподарських тварин собівартість сперми
розраховується за видами плідників. Готовою продукцією є вироблена і
реалізована у звітному періоді спермопродукція.

До собівартості розбавленої свіжоодержаної і реалізованої сперми
плідників включають витрати на їх утримання та технологічні витрати
(вартість хімікатів і азоту, оплата праці спеціалістів, включаючи
відрахування на соціальні заходи тощо). Для визначення собівартості
сперми із загальної суми виключається вартість побічної продукції.

Собівартість 1 дози розбавленої сперми визначається діленням суми витрат
поточного року на фактично реалізовану сперму певного виду тварин.

Собівартість 1 дози розбавленої сперми плідників власного виробництва та
придбаної визначається діленням загальної суми витрат, що складаються із
собівартості сперми власного виробництва і вартості придбаної сперми, на
загальну кількість реалізованої розбавленої сперми.

Повна собівартість однієї дози реалізованої замороженої сперми
визначається діленням загальної суми витрат поточного року та вартості
реалізованої придбаної сперми на кількість проданої в поточному році
продукції.

Заморожена сперма плідників, одержана в поточному році, відображається в
оперативному обліку на забалансовому рахунку за кількістю (без вартісної
оцінки).

Облік витрат на заморожену сперму ведеться за окремими галузями
тваринництва.

Витрати на доставку рідкого азоту і сперми та вартості азоту, що
використовується для дозаправлення посудин Дьюара, на пунктах штучного
осіменіння щомісяця списуються на витрати з реалізації.

Список використаної літератури.:

Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.

Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.

Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.

Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.

Похожие записи