.

Загальні положення про облік праці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
682 2945
Скачать документ

Реферат на тему:

Загальні положення про облік праці

1. Облік робочого часу. Облік виробітку

Робочий час – це встановлений законом або угодою сторін час, протягом
якого робітники і службовці згідно з правилами внутрішнього розпорядку
повинні виконувати свої трудові обов’язки.

Робочий день — це встановлена законом норма робочого часу протягам доби,
яка лежить в основі його правового регулювання.

Нормування робочого часу протягом календарного тижня є робочим тижнем.

При п’ятиденному робочому тижні встановлена тривалість робочого тижня –
40 годин, яка поширюється на всіх працівників, фахівців та керівників,
крім тих, для яких законодавче встановлена скорочена тривалість робочого
часу.

Статтею 51 КЗпП України передбачено скорочену тривалість робочого часу:

1) для працівників віком від 16 до 18 років -6-годинний робочий день при
шестиденному робочому тижні, тобто 36-годинний робочий тиждень, а для
осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які
працюють у період канікул) – 4-годинний робочий день, тобто 24-годинний
робочий тиждень;

2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, —
не більше 36 годин на тиждень.

Статтею 194 КЗпП України визначено, що заробітна плата працівникам,
молодшим 18 років, за скороченої тривалості щоденної роботи сплачується
в розмірах, передбачених для працівників відповідних категорій при
повній тривалості щоденної роботи.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової
дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку.

При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в
трудовій книжці (що знаходиться у відділі кадрів) робиться позначка про
його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку, в
якій зазначають необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що
відбуваються в його роботі. Бухгалтерія відкриває особову картку кожному
працівникові.

Табельний облік ведеться такими способами: жетонним – з використанням
жетонів (на яких проставдено табельні номери). На підприємстві їх
кількість дорівнює кількості облікового складу працюючих; картковим – з
використанням контрольних годинників, що автоматично позначають час явки
кожного працівника в його картці; за пропускною системою, за якої
працівники при явці на роботу здають свої перепустки, а по закінченні
роботи отримують їх, та ін.

Облік використання робочого часу ведеться у табелі. Завданнями
табельного обліку є:

а) контроль за явкою на роботу і залишенням роботи;

б) виявлення причин запізнень або неявки на роботу;

в) одержання даних про фактично відпрацьований працівниками час. склад
робочого часу;

г) складання звітності про наявність працюючих та її рух, про стан
трудової дисципліни.

До табеля заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по
кожному цеху і відділу табельниками або бригадирами, майстрами тощо. У
табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником,
неявки на роботу (за допомогою умовних позначок – шифрів).

На деяких підприємствах табельний облік спрощено і у табелі відзначають
лише відхилення дід нормальної тривалості робочого дня (запізнення,
прогули), неявки на роботу із зазначених причин (відпустка, відрядження
тощо), понаднормові роботи та ін. У цьому випадку по закінченні місяця
підраховують загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів та
інших втрат. Із загального календарного фонду відраховують усі витрати й
отримують фактично відпрацьований час. Наприкінці місяця дані табелів
підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах і
передаються до бухгалтерії. Ці дані необхідні для контролю за
використанням робочого часу і для нарахування заробітної плати
працівникам підприємства за звітний місяць.

Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідно
точно обліковувати виробіток продукції або обсяг робіт, виконаних кожним
працівником.

Залежно від технології та організації виробництва застосовують різні
системи обліку продукції або виконання робіт. Під обліком виробітку
розуміють сполучення способів одержання інформації, порядку її запису і
застосування форм первинних документів.

Облік виробітку робітниками-відрядниками у промисловості здійснюють за
типовими формами залежно від технологічного процесу виробництва, системи
організації та оплати праці в рапортах про виробіток, у маршрутних
листках, відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах.

Роботи можуть виконуватися одним робітником або бригадою. На багатьох
підприємствах широко застосовують бригадний підряд, який є основою
обліку виробітку. Використовуються такі системи обліку виробітку –
поопераційний, за кінцевою операцією та інвентарний.

Послідовне виконання обсягу робіт фіксується в індивідуальних або
бригадних нарядах, які здаються до бухгалтерії, машинолічильного бюро
або обчислювального центру для нарахування заробітної плати.

Наряди містять такі реквізити: номер наряду, дату видачі, прізвище, ім’я
та по батькові, табельний номер робітника, шифр цеху, дільниці, вид
оплати, операції, деталі, виробничі витрати, кількість виробітку в
натуральному виразі, норму часу, розцінку за розрядом роботи.

Система обліку виробітку за кінцевою операцією і виробленою продукцією
передбачає облік готових виробів, прийнятих відділом технічного контролю
для здачі на склад або передачі на іншу виробничу дільницю. Вона
найбільш поширена при бригадній формі організації праці, передбачає
закріплення за групою робітників єдиного завдання, колективну
відповідальність і оплату за результатами праці. При цьому праця бригади
за зміну є закінченим циклом виробництва із здачею готової продукції
згідно з приймально-здавальними накладними на склад. –

Первинними документами про виробіток є рапорти або відомості виробітку
бригади. В них зазначають прізвище, табельний номер робітника, розряд і
кількість відпрацьованих годин. При розподілі бригадного заробітку
враховують і коефіцієнт трудової участі (КТУ) кожного члена бригади.

Крім оплати відпрацьованого часу, виконаного обсягу робіт і виготовленої
продукції, заробітну плату нараховують відповідно до чинного
законодавства, а також виходячи з інших умов або причин, що мають
відношення до діяльності даного підприємства. Так, операції, передбачені
технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а
різні доплати – за листками на доплату. Оплату часу простоїв не з вини
робітників оформлюють листком обліку простоїв. На оплату виправлення
браку продукції виписують окремий наряд з позначкою “Виправлення браку”.

Оплата працівникам часу, протягом якого вони не працювали (виконання
державних або громадських обов’язків, оплата пільгових годин матерям для
догляду за дітьми до одного року, доплата підліткам до середнього
заробітку за скорочений робочий день, оплата чергових відпусток,
тимчасової непрацездатності тощо), здійснюється за даними
довідок-розрахунків та інших додаткових документів (наказів директора
підприємства, лікарняних листків тощо).

2. Облік зарплати працівників

В умовах переходу України до ринкової економіки й водночас в умовах
економічної кризи, спаду виробництва, (зниження продуктивності праці,
звільнення з виробництв значної кількості працівників відбуваються
значні зміни в організації праці та її оплати.

На кожному підприємстві, галузі, в Україні має бути реальна й достовірна
інформація про трудомісткість вироблюваної продукції, про нарахування
заробітної плати. Таку інформацію повинен забезпечити бухгалтерський
облік.

Чинними офіційними документами для нарахування заробітної плати є:

1. Кодекс законів про працю України, прийнятий Законом /РСР від 10.12.71
р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971, № 50) з подальшими змінами і
доповненнями; 1999 р. № 12-43, ст. 378.

2. Постанова Кабінету Міністрів України про “Порядок обчислення
середньої заробітної плати” № 100 від 08.02.95 р.

3. Закон України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 4.03.95 р.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо залучення
додаткових надходжень до бюджету і підвищення ефективності витрачання
бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат
населенню” № 1033 від Л.08.96 р.

5. Закон України “Про відпустки” № 504/96-ВР від 15.11.96 р.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення шін і доповнень до
порядку обчислення середньої заробітної плати” № 185 від 24.02.97 р.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердженій порядку,
тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які
навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами
навчання, де навчальний процес має свої особливості” № 634 від 28.06.97
р.

8. Закон України “Про внесення змін до Кодексу законів про працю
України” № 1356-XIV від 24.12.99 p., опублікований з газеті “Урядовий
кур’єр” № 5 від 13.01. 2000 р.

9. Постанова Кабінету Міністрів України про “Правила обчислення
загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги з
тимчасової непрацездатності” № 1658 від 19.10.98 р.

10. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін і доповнень
до порядку обчислення середньої заробітної плати” № 1398 від 30.07.99 р.

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на основі типових форм,
затверджених наказом Міністерства статистики України “Про затвердження
типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і
службовцями по заробітній платі” № 144 від 22.05.96 р. на виконання
заходів щодо реалізації державної програми переходу України на
міжнародну систему обліку і статистики (див. ч. І, розділ 4, п. 4.1).

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є
чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого
часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції
(виконання робіт, надання послуг), розмір Фонду оплати праці за
категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій,
відпускних, розмір відрахувань за їх видами та ін. Ці дані необхідні для
обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості
робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.

Заробітна плата. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оплату праці”
заробітна плата — це винагорода, обчислена як правило у грошовому
виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за
виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної
роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та
господарської діяльності підприємства. Регулюють заробітну плату форми і
системи праці.

Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна
і погодинна. Якщо технічне нормування дає змогу провадити оплату праці
робітників відповідно до її кількості, тарифної системи з урахуванням у
рівнях кваліфікації робітників, навантаженості й складності праці, то
форми оплати праці з їх системами враховують заробіток, фактично
відпрацьований час, обсяг виготовленої продукції або виконаних робіт і
послуг.

При відрядній оплаті праці заробітна плата робітників прямо залежить від
обсягу виконаної роботи і розміру розцінки. Цю форму використовують при
оплаті тим робітникам,

праця яких підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з
таких систем: прямої, прогресивної, акордної і преміальної. Вона може
бути індивідуальна і бригадна.

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від
відпрацьованого ним часу. Коло працівників визначається наявністю таких
систем, як проста погодинна і погодинно-преміальна.

Форми і системи оплати праці на підприємстві регулює керівник
підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом
встановлення мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного прибутком
мінімуму.

До складу витрат на оплату праці включаються виплати заробітної плати,
нараховані, виходячи з відрядних розцінок, тарифів, ставок і посадових
окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості
та якості, стимулюючих і компенсуючих виплат, систем преміювання
робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі
результати, інші умови відповідно до застосовуваних на підприємствах
форм і систем оплати праці. В сільськогосподарських підприємствах до
складу витрат на оплату праці також включаються виплати за підсумками
роботи за рік, що визначаються в установленому порядку.

На підприємствах застосовують оплату праці за трудовими угодами, що
укладаються між підприємством і працівником для виконання конкретної
роботи на договірних засадах.

У нових умовах господарювання широко використовується оплата праці за
контрактом. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 170 від
19 серпня 1994 р. затверджено Положення про порядок складання контрактів
про прийом на роботу працівників, згідно з яким встановлюються порядок
складання контракту, склад контракту, вирішуються питання організації
робіт за контрактом.

У разі найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним
орган може встановити умови оплати праці за погодженням з працівником.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020