Реферат на тему:

Вплив податкового тиску на населення та національну податкову квоту за
2003 — 2005 рр.

Протягом останніх п’ятнадцяти років в Україні відбувається становлення
ринкових засад національної економіки, основними рисами якої мають стати
конкурентноздатність, демократизація, прозорість і прогнозованість
економічних процесів.[3;14] Сьогодні вже, мабуть, ні в кого не викликає
сумнівів існування залежності між рівнем ефективності податкової
політики, обсягами тіньової економіки та станом соціального захисту
населення. На жаль, наявні масштаби тінізації економічної сфери свідчать
не на користь існуючої моделі оподаткування. У своєму сучасному вигляді
вона жодним чином не сприяє економічному зростанню, не стимулює його, не
працює на зміцнення соціальної складової державної політики. Обсяги
тіньового сектору економіки та масштаби ухиляння від сплати податків
набули в Україні загрозливого характеру. [1;75]

Податкова квота — це частина податку в доході платника, тому коли
зростають ставки податків, збільшується їх частка в доходах, тим самим
збільшуючи податкове навантаження. Вона може бути визначена в
абсолютному розмірі й у відносному виразі. Податкове навантаження є
прямо пропорційним податковій квоті. Значення податкової квоти полягає в
тому, що вона характеризує рівень оподаткування. У 2003 році діяла шкала
оподаткування, за якою утримувався прибутковий податок з громадян,
згідно нормам Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий
податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92. Вона передбачає
визначення податкових зобов’язань для кожного окремого місяця протягом
року. 22 травня 2003 року Верховна Рада України нарешті прийняла
принципово новий у системі оподаткування закон, який серйозно
диференціював правила оподаткування фізичних осіб залежно від виду
доходу. З 1 січня 2004  року законодавчий простір нашої держави
керується новими правилами оподаткування доходів фізичних осіб. Саме з
цієї дати на зміну Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий
податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 прийшов закон України
«Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (далі
по тексту — Закон). Головною метою прийнятої сучасної системи
законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб є істотне
зниження податкового тиску через зменшення ставки податку та розширення
бази оподаткування. Найочікуваніше й приємне у Законі — встановлення
єдиної ставки податку доходів фізичних осіб. З 01.01.2004 року до
31.12.2006 року вона становитиме 13%, а з 01.01.2007 року — 15%. [1;13]
Проте окремі види специфічних доходів оподатковуватимуться за своїми
ставками. Зниження ставки не могло не позначитися на розмірі
сплачуваного податку, тому законодавці значно розширили перелік доходів,
які оподатковуватимуться, щоб розширити базу оподаткування. Внаслідок
чого багато доходів з неоподатковуваних (повністю або частково)
перетворилися на оподатковувані. Поряд зі зниженням ставки податку до
13(15)% збільшуються місячний неоподатковуваний мінімум (17грн.), який
замінюється соціальною пільгою в розмірі мінімальної заробітної плати,
що значно підвищує реальні грошові доходи населення та сприяє поліпшенню
добробуту середньостатистичного українця. [1;11] Зарплату, яка
оподатковувалася з раніше діючої прогресивною шкалою з верхньою межею аж
у 40%, тепер вигідно і безпечно оподатковувати за новою ставкою 13(15)%.
Це серйозне зниження, яке має позитивно вплинути на розмір офіційної
зарплати. Великим доробком у напрямі удосконалення оподаткування доходів
фізичних осіб, стало введення нового поняття в оподаткуванні громадян,
як «податковий кредит». Важливо, що на суму податкового кредиту платник
зможе зменшити свій річний оподатковуваний дохід, чим досягається
зменшення податкового тиску на платника.

Розглянемо приклад. Ставка заробітної плати середньостатистичного
громадянина України Кирилюка Д.Ф. становила у 2003р. — 190грн., у 2004р.
— 210грн., у 2005р. — 300грн. Як саме впливає податкове навантаження на
платника податку можна побачити у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Аналіз динаміки зміни податкового навантаження за 2003-2005рр.

№ п/п    2003 2004 2005

1 Ставка з/п 2280 2520 3600

2 Відрахування:      

   — пенсійний фонд 45,6 50,4 72

   — соц. страх 11,4 12,6 18

   — на випадок безробіття 11,4 12,6 18

3 Сплата до ДЦФ 68,4 75,6 108

4 Податок з доходів ф/о 690,6 304,4 435,11

5 Податкові соц. пільги    102,5 145

6 Фактична з/п 1521 2140 3056,9

 

За даними табл.1.1. можемо побачити, що у 2003 році у громадянина
Кирилюка Д.Ф. була найменша ставка з/п і він не отримував ніяких
податкових пільг, але сума податку з доходів фізичних осіб у цьому році
була найбільшою. За допомогою цієї таблиці ми бачимо, якщо у 2003 році
податок був у вигляді прогресивної шкали оподаткування (у нашому випадку
— це 20% + 19,55грн.), то і податковий тягар на платника є більшим, а у
2004-2005рр. запровадили єдину ставку оподаткування 13(15)%, відповідно
і вплив податкового навантаження значно знизився і дав можливість
вивести багато прихованих податків багатьох працівників. Право на
податкові соціальні пільги теж є важливим моментом, адже за допомогою
пільг громадяни зможуть заощаджувати кошти.

Нищівній критиці з боку, як науковців, так і суб’єктів господарювання
піддається величина податкового навантаження на економіку України. Разом
з тим, оперуючи офіційною статистикою, деякі з них засвідчують низький,
навіть у порівнянні з іншими країнами Європи, його рівень. На основі
аналізу основних елементів податкових країн-членів ЄС і України
з’ясувати причини невідповідності податкового навантаження в Україні до
реальних економічних наслідків його впливу. Основні елементи податкових
систем 25 країн-членів ЄС і України, які є багатокомпонентними і дуже
масштабними, можна побачити в таблиці 1.2. [3;15]

Таблиця 1.2.

Ставки основних бюджетоутворюючих податків у країнах ЄС та Україні

gd„Pv

G?Gae

G?Gae

G?Gae

G?Gae

G?Gae

G?Gae

G?Gae

G?Gae

G?Gae

G?Gae

yt8Ck

23 Фінляндія 22% 26% 32,50% 44,3

24 Франція 19,60% 33,30% 18,09% 43,4

25 Чехія 19% 24% 32% 36,6

26 Швеція 25% 28% 25% 50,5

        

За даними табл. 1.2. видно, що сукупна ставка внесків до соціальних
фондів в Україні для юридичних осіб є однією з найвищих у Європі (до
46,7%). Разом з тим для фізичних осіб частка сплати внесків є досить
незначною. Саме тому запровадження з 2004 року 13% ставки податку на
доходи фізичних осіб не сприяло виходу заробітної плати з тіні, оскільки
рішення про декларування справжнього її розміру приймає не робітник, а
роботодавець, який сплачує внески до цільових фондів за великими
ставками, що нараховуються на фонд заробітної плати. У 2004 році
загальне податкове навантаження у 25 країнах ЄС складало 39,3%.
Порівняно з попереднім 2003 роком воно знизилось на 0,2%, знову
започаткувавши повільну тенденцію до зниження, що тривала з початку
цього століття, але була перервана у 2003 році, коли було зафіксовано
невелике його збільшення. Навіть помірне зростання економіки (темпи
зростання ВВП у ЄС прискорились з 1% у 2003 році до 2,5%), що
автоматично повинно було призвести до збільшення податкового
навантаження, не вплинуло на його розмір. Падіння зваженого
середньорічного показника податкового навантаження у ЄС було спричинене
значним розширенням єврозони, коли, незважаючи на зростання податкової
складової у Великобританії, Швеції і Данії в 2004 році, в основному на
його величину вплинув невеликий розмір у нових десяти членах ЄС.  Як
свідчить розрахунок у таблиці 1.2., сукупне податкове навантаження в
Україні, обраховане за загальноприйнятою методикою, є чи не найнижчим у
Європі, що викликає значне здивування з огляду на ситуацію в економіці,
що склалася на сьогоднішній день. Вищенаведене дає змогу зробити
висновок, що податкове навантаження в Україні обраховане методом
відношення сукупних податкових надходжень і внесків до соціальних фондів
до ВВП не відповідає дійсності. Це пояснюється тим, що, як відомо,
структура ВВП за доходами складається із суми заробітних плат,
прибутків, ренти і сплачених дивідендів за певний період часу, а як уже
зазначалося, всі ці види доходів частково перебувають у тіні, тому і сам
показник ВВП не є реальним. Якщо припустити, що показник ВВП був би
нормальним, тобто всі суб’єкти господарювання і фізичні особи декларують
усі свої доходи, то невідомо яка б ситуація склалася в економіці і
скільки податкових надходжень надійшло до бюджету. Адже цілком очевидно,
що незаконна мінімізація оподаткування у більшості випадків здійснюється
саме через непомірне податкове навантаження на підприємство, а тому
призвела б до його банкрутства. Здійснений у статті порівняльний аналіз
податкових систем країн-членів ЄС та України дозволяє зробити наступні
висновки:

1) податкова політика Європейського союзу зорієнтована на людину, на
всебічний її розвиток;

2) у більшості випадків система оподаткування є прогресивною, що
дозволяє говорити про дотримання принципу справедливості;

3) діапазон розміру податкового навантаження у різних країнах ЄС є
досить великим, що може призвести до виникнення конфліктів усередині
окремих країн щодо його зниження;

4) сукупний розмір податкового навантаження обрахований методом
відношення податкових надходжень за певний період до ВВП в Україні не
відображає реальної ситуації, а тому не може бути основою при вирішенні
шляхів і методів удосконалення системи оподаткування у контексті
економічного зростання.

Висновки. Для вирішення нагальних проблем економіки України щодо
реформування податкової системи, яке має на меті детінізацію економіки,
підвищення конкурентноздатності підприємств та забезпечення сталого
економічного розвитку необхідно здійснити наступні кроки:

1) запровадження обмеженої кількості науково-обгрунтованих пільг щодо
сплати основних бюджетоутворюючих податків — ПДВ, податку на прибуток
підприємств;

2) запровадження диференціації ставок ПДВ та податку з доходів фізичних
осіб з метою дотримання принципу рівності оподаткування;

3) поступове перенесення податкового навантаження зі сплати внесків до
цільових фондів з юридичних осіб на фізичні, зменшуючи сукупну ставку
для перших принаймні до 25%, а для других — збільшуючи не вище 20%;

4) зниження ставки податку на прибуток підприємств з одночасним
запровадженням податку на нерухомість і підвищенням акцизних ставок, що
дозволить покрити дефіцит бюджету впродовж перших років реформи. [3;17]

Проведення податкової реформи, яка передбачає зниження податкового тиску
на економіку з розширенням бази оподаткування, у тому числі шляхом
поступового запровадження податку на нерухомість (податку на багатство)
та єдиного соціального податку. Отже, на відміну від загального рівня
оподаткування, зміни у податковому навантаженні у 2005р. не можуть бути
оцінені однозначно. Необхідно змінити акценти і в оцінці податкової
політики — в напрямі визнання ряду її заходів такими, що були націлені
на оптимізацію оподаткування шляхом зменшення надлишкового податкового
навантаження на суспільство. Оскільки у 2005р. податковий коефіцієнт
зріс переважно за рахунок підвищення податкового навантаження на
платників податків, які користувалися податковими пільгами та ухилялися
від сплати податків, то його зростання могло вплинути на їх інвестиційну
активність, що матиме не стільки короткострокові, скільки довгострокові
наскільки для економічного зростання. Подальше зменшення податкового
тягаря в Україні не є рівнозначним зниженню податкового коефіцієнта.
Останній потребуватиме обов’язкового зниження лише в разі перевищення
граничної межі податкових вилучень. За інших умов зменшення податкового
тягаря може відбуватися шляхом проведення ефективної бюджетної політики,
що є запорукою зменшення деформацій в оподаткуванні, а також реалізації
принципів еквівалентності, рівності та справедливості.

Література:

«Про податок з доходів фізичних осіб». Закон України. Прийнятий
Верховною Радою від 22.05.2003 року № 889-ІV

Букраба О.М. Податкове навантаження як фактор впливу на ефективність
соціального захисту населення // Економіка та держава. — 2007. — № 2. —
С. 75-77

Онуфрик М.С. Порівняльний аналіз податкових систем і податкового
навантаження країн-членів ЄС та України // Економіка та держава — 2006.
— № 11. — С. 14-17

Наумов А. Варіаційне моделювання реального податкового навантаження //
Економіст. — 2006. — № 8. — С. 67-69

Нікітішин А.О. Нова система оподаткування доходів фізичних осіб //
Фінанси України. — 2004. — № 10. — С. 65-71

Похожие записи