курсова робота

з предмету:ОБЛІК і АУДИТ

Тема:

Витрати виробництва та обігу та порядок їх віднесення до валових витрат

Зміст:

TOC \o «1-3» Вступ PAGEREF _Toc482882473 \h 3

1. Витрати виробництва та їх структура PAGEREF _Toc482882474 \h 4

2. Особливості складу витрат у торгових підприємств PAGEREF
_Toc482882475 \h 13

3. Податковий облік валових доходів і валових витрат PAGEREF
_Toc482882476 \h 15

4.Порядок відображення в обліку валових витрат PAGEREF _Toc482882477
\h 19

5. Порядок віднесення витрат виробництва та обігу до валових PAGEREF
_Toc482882478 \h 21

Висновки PAGEREF _Toc482882479 \h 26

Список літератури: PAGEREF _Toc482882480 \h 27

Вступ

Для можливості максимального використання у веденні оперативного
податкового обліку даних бухгалтерського обліку необхідно, в першу
чергу, забезпечити правильність ведення бухгалтерського обліку.

Облік витрат виробництва та обігу дозволяє оцінити фінансову діяльність
підприємства, і визначити правильність ведення ним підприємницької
діяльності та організацію фінансової звітності.

Витрати — це найважливіша частина фінансової діяльності підприємства,
тому з порядком їх здійснення, обліку і розподілу повинно бути все
зрозуміло.

1. Витрати виробництва та їх структура

Уперше визначення терміна «Витрати» у національних Положеннях
(стандартах) бухгалтерського обліку подано у пункті 1 П(С)БО 1 «Загальні
вимоги до фінансової звітності». При цьому під витратами мають на увазі
зменшення економічних вигод у вигляді вибуття або амортизації активів
або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного
капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або
розподілу власниками).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затверджене наказом
Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2004 року за
№27/4248, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському
обліку інформації про витрати підприємства і розкриття її у фінансовій
звітності. Норми цього П(С)БО поширюються на підприємства, організації
та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім банків і
бюджетних установ). Однак дія цього П(С)БО не поширюється на витрати,
пов’язані з виконанням будівельних контрактів і наданням послуг з їх
виконання. Водночас П(С)БО 16 фактично замінило всі типові положення, що
існували раніше, з планування, обліку і калькулювання собівартості
продукції, обліку витрат обігу тощо.

Структура П(С)БО 16 «Витрати» складається з таких розділів:

— загальні положення, де подаються визначення термінів, що
використовуються у цьому Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку;

— визнання витрат, де визначено порядок визнання витрат у
бухгалтерському обліку і фінансовій звітності;

— склад витрат, де визначено номенклатуру статей та елементів витрат;

— розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності,
що містить перелік показників, які мають бути розкриті у примітках до
річної фінансової звітності;

— приклад розподілу загальновиробничих витрат;

— розрахунок суми витрат від надзвичайних подій для відображення у звіті
про фінансові результати;

— розрахунок втрат від участі у капіталі.

У пункті 4 П(С)БО 16 подано такі визначення термінів:

елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат;

непрямі (опосередковані) витрати — витрати, які неможливо віднести
безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом;

нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, який може
бути досягнутий за умови звичайної діяльності підприємства протягом
декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого
обслуговування виробництва.

Витрати визнаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням
активів або збільшенням зобов’язань. До витрат, що виникають у зв’язку
зі зменшенням активів, відносять:

— списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на
адміністративні цілі;

— нарахування зносу (амортизації);

— списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших
необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

— втрати від знецінення запасів;

— недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції
тощо);

— нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської
заборгованості, яка не може бути погашена;

— доброчинні внески;

— визнані економічні санкції (штрафи, пені сплачені).

Витратами, що збільшують зобов’язання, є нарахування:

— зарплати, податків, зборів, обов’язкових платежів;

— відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;

— транспортних витрат;

— оренди, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;

— послуг сторонніх організацій (аудиторських, консультаційних,
юридичних, медичних тощо);

— інші нарахування витрат, пов’язаних зі збільшенням зобов’язань.

Однак п. 6 П(С)БО 16 визначає: витратами звітного періоду визнаються
зменшення активів або збільшення зобов’язань (за винятком зменшення
капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) тільки за
умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Це означає, що
обов’язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов’язань,
є їх достовірна оцінка.

Але вже згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного
періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони
здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової
звітності і застосовуваному у національних П(С)БО принципу відповідності
витрат доходам. З цього випливає, що витрати, які неможливо прямо
зв’язати з доходами певного періоду, відображаються в складі витрат того
звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує отримання економічних вигод протягом декількох
звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу
його вартості між відповідними звітними періодами, що регулюється
пунктом 8 П(С)БО 16. Це стосується, передусім, амортизації.

Необхідно відзначити, що не визнаються витратами і не включаються до
звіту про фінансові результати згідно з п. 9:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг.

2. Погашення отриманих позик.

3. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими
аналогічними договорами на користь комітента або принципала.

4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно
до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

5. Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, які не
відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16, тобто якщо
порушені обов’язкові умови достовірності оцінки витрат.

Склад витрат у найбільш загальному вигляді визначається двома П(С)БО: 3
«Звіт про фінансові результати» і 16 «Витрати», але докладно структуру
(або номенклатуру) статей та елементів витрат подано тільки у П(С)БО 16.

Структура статей та елементів витрат:

1 Витрати, що включаються до собівартості реалізовуваних продукції,
робіт, послуг або реалізовуваних товарів Прямі Виробнича собівартість
реалізованих готової продукції, товарів, робіт, послуг. Перелік і склад
статей калькулювання виробничої собівартості встановлюється
підприємством самостійно Прямі матеріальні витрати Вартість сировини,
основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів,
допоміжних матеріалів та інших матеріалів ;

Непрямі (опосередковані) Прямі витрати на оплату праці Заробітна плата
та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні
робіт і наданні послуг ;

Інші прямі витрати Відрахування на соціальні заходи, амортизація, плата
за оренду земельних і майнових паїв та інші виробничі витрати ;

Загальновиробничі витрати:

1. Змінні :

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління
цехами, дільницями, відрахування на неї на соціальні заходи, медичне
страхування апарату управління цехами, їх відрядження тощо)

2. Постійні розподілені Амортизація основних коштів і нематеріальних
активів загальновиробничого (цехового) призначення

Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, оперативну
оренду основних коштів, інших необоротних активів загальновиробничого
призначення

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання
виробничих приміщень

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплату праці,
відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників і
апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного
контролю за виробничими процесами за якістю продукції, робіт, послуг)

Витрати на удосконалення технології й організації виробництва (оплата
праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих
удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості
продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших
експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів,
комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх
організацій)

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати Конкретний склад не
визначено, частина витрат, що не підлягають розподілу згідно з обраною
базою

Наднормативні виробничі витрати Конкретний склад не визначено

2 Адміністративні витрати, тобто загальногосподарські витрати,
спрямовані на обслуговування й управління підприємством —
загальнокорпоративні витрати, тобто організаційні витрати, витрати на
проведення річних зборів, представницькі витрати;

— витрати на службові відрядження й утримання апарату управління
підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів загально-господарського користування, а саме: операційна оренда,
страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
водопостачання, каналізація, охорона;

— винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки
майна);

— витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);

— на врегулювання спорів у судових органах, на юридичні, аудиторські;

— плата за розрахунково-касові та інші банківські послуги;

— амортизація нематеріальних активів загальновиробничого користування;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі,
крім тих, які включаються до виробничої собівартості продукції;

— інші послуги загальновиробничого призначення.

3 Витрати на збут, тобто витрати, пов’язані з реалізацією (збутом)
продукції, товару, робіт — витрата пакувальних матеріалів для
затарювання готової продукції на складах готової продукції;

— витрати на ремонт тари;

— на рекламу і дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну
підготовку товару;

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам,
працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

— витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів, пов’яза- них зі збутом (операційна оренда, страхування,
амортизація, ремонт, освітлення, опалення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції,
товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з
транспортуванням товарів (готової продукції) відповідно до договору
постачання;

— на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

— інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг

4 Інші операційні витрати — собівартість реалізованих виробничих
запасів, що складаються з їх облікової вартості і витрат на їх
реалізацію;

— сума сумнівних (безнадійних) боргів, відрахування до резерву сумнівних
боргів;

— втрати від знецінення запасів;

— від операційних курсових різниць;

— визнані штрафи, пені, неустойки;

— недостачі і втрати від псування цінностей;

— витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8
«Нематеріальні активи»;

— собівартість реалізованої іноземної валюти, перерахованої в
національну валюту за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс
витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

— витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів
соціально-культурного призначення;

— інші витрати операційної діяльності

5 Фінансові витрати — витрати на відсотки (за користування кредитами
отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою);

— інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового
капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані,
дочірні і спільні підприємства

6 Інші витрати, тобто витрати, що виникають під час звичайної
діяльності, але не пов’язані безпосередньо з виробництвом і реалізацією
продукції, крім фінансових витрат — собівартість реалізованих
фінансових інвестицій (фінансових інвестицій, необоротних активів,
майнових комплексів) (балансова вартість і витрати, пов’язані з
реалізацією);

— втрати від неопераційних курсових різниць;

— сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

— витрати з ліквідації необоротних активів (розбирання, демонтаж);

— залишкова вартість ліквідованих або списаних необоротних активів;

інші витрати звичайної діяльності

7 Податки на прибуток Визнаються витратами згідно з П(С)БО 17 «Податки
на прибуток»

Надзвичайні витрати Прямі втрати за результатами надзвичайних подій,
витрати зі здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням і ліквідацією
наслідків (відрахування, оплата іншим організаціям, заробітна плата
працівників, зайнятих у відбудовних роботах, вартість використаної
сировини, матеріалів тощо).

Необхідно відзначити, що загальновиробничі витрати поділяють на постійні
і змінні.

До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на
обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними
(або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі
накладні (розподілювані) витрати на кожний об’єкт витрат розподіляються
з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу
діяльності, прямих витрат) при нормальній потужності. Тобто при
очікуваному середньому обсязі діяльності, який може бути досягнутий за
умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або
операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування
виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу
собівартості реалізованої продукції, робіт і послуг у періоді їх
виникнення.

Загальна сума розподілених і не розподілених постійних
загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

До змінних загальновиробничих витрат відносять витрати з обслуговування
й управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно (або майже
прямо пропорційно) зміні обсягу робіт. Вони розподіляються на кожний
об’єкт витрат, з використанням бази розподілу виходячи з фактичної
потужності звітного періоду. Базою розподілу може бути кількість годин
праці, заробітна плата, обсяг діяльності і прямі витрати.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат
встановлюється підприємством.

2. Особливості складу витрат у торгових підприємств

Необхідно підкреслити, що склад витрат у торгових підприємствах має
особливості:

1. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між
продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової
націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари
визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і
середнього відсотка торгової націнки. У свою чергу, середній відсоток
торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на
початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості
отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної вартості залишку
товарів на кінець звітного місяця і продажної вартості отриманих у
звітному місяці товарів.

2. У торгових організаціях до складу витрат на збут включаються витрати
обігу, за винятком адміністративних, інших операційних і фінансових
витрат. Це означає, що до складу витрат на збут у торговельних
підприємствах не включаються такі витрати:

— загальнокорпоративні витрати, тобто організаційні витрати, витрати на
проведення річних зборів, представницькі витрати;

— витрати на службові відрядження й утримання апарату управління
підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів загальногосподарського користування, а саме: операційна оренда,
страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
водопостачання, каналізація, охорона;

— винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки
майна);

— витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);

— витрати на врегулювання спорів у судових органах, на юридичні,
аудиторські;

— плата за розрахунково-касові та інші банківські послуги;

— амортизація нематеріальних активів загальновиробничого користування;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі,
крім тих, які включаються до виробничої собівартості продукції;

— інші послуги загальновиробничого призначення;

— собівартість реалізованих виробничих запасів, що складаються з їх
облікової вартості і витрат на їх реалізацію;

— сума сумнівних (безнадійних) боргів, відрахування до резерву сумнівних
боргів;

— втрати від знецінення запасів;

— від операційних курсових різниць;

— визнані штрафи, пені, неустойки;

— недостачі і втрати від псування цінностей;

— витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8
«Нематеріальні активи»;

— собівартість реалізованої іноземної валюти, перерахованої в
національну валюту за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс
витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

— витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів
соціально-культурного призначення;

— інші витрати операційної діяльності;

— витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за
облігаціями випущеними, за фінансовою орендою);

— інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового
капіталу;

— втрати від участі у капіталі.

3. Податковий облік валових доходів і валових витрат

Рекомендаціями з бухгалтерського обліку валових витрат і валових
доходів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 4
серпня 1997 р. №168, передбачено, що платники податку на прибуток
самостійно приймають рішення щодо методики ведення податкового обліку
або на балансових рахунках 18 «Валові витрати» і 48 «Валові доходи», або
без запитів у системі регістрів на цих рахунках шляхом використання
даних бухгалтерського обліку для складання податкової звітності.

Оперативний податковий облік зручніше вести без застосування балансових
рахунків 18 і 48

Як показує практика, зручнішим для працівників бухгалтерій є ведення
оперативного податкового обліку валових доходів і валових витрат без
застосування балансових рахунків 18 і 48.

Відповідно до п. 16.14 статті 16 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» Державна податкова адміністрація України розробила
і наказом від 21 січня 1998 р. №37 затвердила Порядок складання
декларації про прибуток підприємства, яким встановлено, що наведені в
декларації дані повинні підтверджуватися первинними документами, даними
бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Спеціальних правил ведення податкового обліку цим Порядком не
передбачено, очевидно, маються на увазі вищезгадані рекомендації
Мінфіну.

На нашу думку, оперативний податковий облік валових доходів, валових
витрат, бартерних операцій та оподатковуваного прибутку належало б
побудувати за формами, які б давали змогу чітко і правильно заповнити
Декларацію про прибуток підприємства та встановлені до неї додатки.

Для можливості максимального використання у веденні оперативного
податкового обліку даних бухгалтерського обліку необхідно, в першу
чергу, забезпечити правильність ведення бухгалтерського обліку.

У вказівках Міністерства фінансів України, а також у деяких засобах
масової інформації даються рекомендації щодо відображення сум
нарахованого податку на додану вартість та списаних витрат обігу по
дебету балансового рахунка 80 «Прибутки і збитки». Оскільки результат
від реалізації товарів (робіт, послуг) повинен визначатися за даними
балансового рахунка 46 «Реалізація», то доцільно і записи по дебету та
кредиту цього рахунка проводити в порядку, за яким можна було б
визначити прибуток від реалізації.

Тобто по кредиту рахунка 46 «Реалізація» слід відображувати виручку від
продажу товарів за готівку в кореспонденції з дебетом рахунка 50 «Каса»,
а по безготівковому розрахунку — в кореспонденції з дебетом рахунка 62
«Розрахунки з покупцями і замовниками». При цьому по кредиту рахунка 46
можна відображувати вартість продажу з податком на додану вартість або
без сум цього податку. В першому випадку на весь продаж складаємо
бухгалтерські проводки Д-т 50 «Каса» або Д-т 62 «Розрахунки з покупцями
і замовниками» і К-т 46 «Реалізація», а в другому випадку:

— при продажу за готівку:

1. Д-т 50 «Каса» К-т 46 «Реалізація» на суму без ПДВ;

2. Д-т 50 «Каса» К-т 68 «Розрахунки з бюджетом» на суму ПДВ;

— при продажу по безготівковому розрахунку:

1. Д-т 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і К-т 46 «Реалізація»
на суму без ПДВ;

2. Д-т 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і К-т 67/1 «Розрахунки
з бюджетом» на суму ПДВ, термін сплати яких не настав (після оплати Д-т
67/1 і К-т 68).

Враховуючи те, що в декларації про прибуток підприємства (рядок 1)
визначаються доходи від продажу товарів (робіт, послуг) без податку на
додану вартість, а в бухгалтерському звіті про фінансові результати (ф.
№2, рядок 010) — з податком на додану вартість, то підприємство може
самостійно встановити метод відображення обсягу реалізації з податком на
додану вартість або без нього виходячи з практики, що склалася в роботі
бухгалтерії.

Нез’ясованим залишається питання щодо порядку відображення у
бухгалтерському обліку на рахунку 46 «Реалізація» та податковому обліку
доходів і витрат по невиробничих структурних підрозділах, які
проводяться за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємств (їдальні, гуртожитки, готелі тощо), оскільки нормативно це
не визначено.

Наприклад, по їдальнях, що перебували на балансі підприємств до 1 липня
1997 р., видатки на утримання та експлуатацію приміщень відносяться до
валових витрат, що в бухгалтерському обліку відображується по дебету
рахунка 26 «Загальногосподарські витрати», а всі інші витрати
відносяться в дебет рахунка 29 «Обслуговуючі виробництва та
господарства». Частина з цих витрат відшкодовується коштами працівників
підприємства, а частина — прибутком підприємства. Від загального обсягу
відображених на рахунку 29 послуг з харчування працівників нараховується
податок на додану вартість. Отже, в цьому випадку також має місце продаж
товарів, оплата яких здійснюється з двох джерел і які підлягають
обкладанню податком на додану вартість, а тому, на нашу думку, в кінці
кварталу обороти по цьому рахунку слід відображувати по дебету і кредиту
рахунка 46 «Реалізація» та в складі валових доходів і валових витрат у
податковому обліку, що, безумовно, не вплине на оподатковуваний прибуток
підприємства, але правильно відобразить обсяги продажу товарів. Однак
чіткі вказівки з цього питання повинна дати ДПА України або Мінфін.

На рахунку 46 «Реалізація» в Головній книзі доцільно відображувати
окремо обороти з продажу товарів, які не обкладаються податком на додану
вартість, оподатковуються за нульовою ставкою та за ставкою 20
відсотків, що дасть змогу оперативніше контролювати правильність
нарахування цього податку та складання розрахунку розподілу сум
податкового кредиту на обороти, що обкладаються і не обкладаються цим
податком відповідно до п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану
вартість».

По дебету рахунка 46 «Реалізація» слід відображувати записи з кредитів
рахунків 20 «Основне виробництво» на собівартість виконаних робіт і
наданих послуг; 40 «Готова продукція» на собівартість реалізованої
готової продукції; 41 «Товари» в гуртовій торгівлі за покупною вартістю
товарів і в роздрібній — за продажною вартістю; 42 «Торгові надбавки»
методом сторно (запис червоним кольором) на суму надбавок, що припадають
на реалізовані товари; 43 «Позавиробничі витрати»; 44 «Витрати обігу»;
67/1 «Податкові зобов’язання по податку на додану вартість»; 68
«Розрахунки з бюджетом» субрахунок «По податку на додану вартість, що
підлягає сплаті в бюджет». Суму різниці між кредитом рахунка 46
«Реалізація» і відображених по дебету цього рахунка вищевказаних записах
слід відобразити по дебету рахунку 46 «Реалізація» з кредиту рахунка 80
«Прибутки і збитки» записом чорним при наявності прибутку і червоним —
при наявності збитків від продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином, на рахунку 46 «Реалізація» будуть акумульовані всі дані для
визначення обсягу реалізації з відвантаження та сум податку на додану
вартість від цього обсягу, а також прибутки чи збитки від продажу
товарів (робіт, послуг).

Для правильного відображення обсягу продажу товарів у податковому
обліку, якщо підприємство веде кілька субрахунків по рахунку 46
«Реалізація», слід за даними бухгалтерського обліку скласти зведену
відомість кредитових оборотів, підсумок яких відобразити в податковому
обліку (без ПДВ), за формою:

На підставі цих даних у податковому обліку відображуємо обсяг проданих
за готівку та відвантажених покупцям товарів, виконаних робіт, наданих
послуг. Далі в обсяг валових доходів включаємо сальдо розрахунків, що
склалося по товарообмінних операціях, тобто плюсуємо дебетове і
кредитове сальдо по цих операціях на кінець місяця і від цього підсумку
мінусуємо сальдо по дебету і кредиту за цими операціями, які ми включили
у валові доходи попереднього звітного періоду, а на суму різниці
відповідно збільшуємо або зменшуємо валові доходи. Аналогічно в
податковому обліку в сумі валових доходів відображуємо аванси покупців і
замовників.

На підставі даних бухгалтерського обліку в податковому обліку
відображуємо всі інші передбачені декларацією валові доходи та
визначаємо сукупний валовий дохід.

PRIVATE Назва місяців Кредит рахунків Разом

46/1 46/2 46/3 і т. д.

січень

лютий

березень

Разом

за I квартал

і т. д.

4.Порядок відображення в обліку валових витрат

При відображенні в податковому обліку валових витрат слід врахувати такі
особливості.

Відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» коригування залишків сировини і матеріалів, напівфабрикатів
та комплектуючих проводиться за їх балансовою вартістю. Оскільки п. 51
Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні
передбачає, що фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається
виходячи із витрат на їх придбання, включаючи сплату процентів за
придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнки
(надбавки), комісійні винагороди, сплачені постачальницьким і
зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні
збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що
здійснюються сторонніми організаціями, то ці витрати в бухгалтерському
обліку повинні відноситись у дебет рахунка 05 «Матеріали», а в
податковому обліку до валових витрат шляхом коригування залишків по
цьому рахунку.

Пунктом 5.9 закону не передбачено виключення з валових витрат при
коригуванні залишків сировини, матеріалів, комплектуючих і
напівфабрикатів, використаних на невиробничі потреби (безкоштовно
передані товари (роботи, послуги), крім неприбуткових організацій, у
межах 4% оподатковуваного прибутку за попередній звітний період;
використані матеріальні ресурси на невиробничі потреби підприємства,
суми нестач, що відносяться за рахунок винних осіб тощо), але, керуючись
п. 5.2.1 закону, яким передбачено, що до валових витрат відносяться
будь-які витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тобто
лише виробничі витрати, то використання матеріальних ресурсів на
невиробничі витрати слід у бухгалтерському обліку відносити в дебет
рахунка 81 «Використання прибутку», а в податковому — виключати з
валових витрат шляхом зменшення суми надходження сировини і матеріалів.
Можливо, було б доцільним для обліку сировини і матеріалів, що
використовуються на невиробничі потреби, відкрити окремий субрахунок 05
«Матеріали».

Щодо віднесення до валових витрат вартості придбаних товарів з
урахуванням коригування їх залишків, то слід мати на увазі, що згідно з
п. 53 Положення про організацію бухгалтерського обліку в Україні товари
на оптових складах і базах обліковуються за цінами придбання або
роздрібними цінами, а видатки на їх доставку, передпродажну підготовку,
сплату процентів відносяться на витрати обігу. В бухгалтерському обліку
ці витрати розподіляються на реалізовані та залишок нереалізованих
товарів, а в податковому повністю відносяться до валових витрат за
першою подією (нарахування чи оплата). З валових витрат по товарах слід
виключити їх витрати на невиробничі потреби.

Послуги сторонніх організацій у податковому обліку на підставі
нагромаджувальної відомості можна записувати загальною сумою або в
розрізі послуг.

5. Порядок віднесення витрат виробництва та обігу до валових

Порядок віднесення витрат виробництва та обігу до валових можна умовно
поділити на наступні пункти:

1. До складу валових витрат платника податків відносяться витрати,
оплачені або нараховані за звітний податковий період, пов’язані з
основною діяльністю платника податків, що складаються з:

1.1. витрат, нарахованих (оплачених), здійснюваних власними силами за
наявності спеціалізованих підрозділів. Ці витрати мають комплексний
характер і містять такі компоненти, як витрати на спожиті куповані
матеріали, комплектуючі вироби, паливо та енергію, оплату праці та
внески на соціальні заходи залученого персоналу, ремонт
експериментального обладнання;

1.2. витрат, оплачених (нарахованих) за цивільно-правовими договорами з:

1.2.1. науково-технічними організаціями, що мають відповідну
спеціалізацію із супроводження використання в основній діяльності
платника податків об’єктів інтелектуальної власності, зокрема, винаходу,
корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральних мікросхем
та інших нематеріальних активів, зазначених у пункті 1.30 названого
Закону України (крім витрат, пов’язаних з оплатою власне вартості
нематеріального активу), а також про проведення експертизи зазначених
нематеріальних активів;

1.2.2. іншими установами та організаціями (у тому числі органами
державної влади), які в установленому законодавством порядку надають
послуги з:

— забезпечення прав інтелектуальної, в тому числі промислової власності
(одержання, підтримка дії та продовження терміну дії охоронних
документів, реєстрація договорів про передачу права інтелектуальної, в
тому числі промислової власності, та ліцензійних договорів на
використання об’єктів інтелектуальної, в тому числі промислової
власності, тощо);

— розгляду суперечок щодо охорони прав інтелектуальної, в тому числі
промислової власності, платника податків, а також прав, набутих за
ліцензійним договором;

1.2.3. фізичними та юридичними особами з виплати роялті.

2. Документами, що підтверджують правомірність віднесення зазначених у
п.1 витрат платника податків на винахідництво та раціоналізацію
господарських процесів, є:

— типові форми первинного обліку об’єктів промислової власності та
раціоналізаторських пропозицій ПВ-1, ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, Р-2, Р-3 та форми
державної статистичної звітності №4-нт, №5-нт, №6-нт, затверджені
Держкомстатом України;

— рішення Держпатенту України про реєстрацію договору про передачу права
на інтелектуальну, в тому числі промислову власність, і/або ліцензійного
договору на використання об’єктів інтелектуальної, в тому числі
промислової власності;

— звіт згідно з Державним стандартом України ДСТУ 3575-97 «Патентні
дослідження. Основні положення та порядок проведення»;

— патентний формуляр згідно з Державним стандартом України ДСТУ 3574-97
«Патентний формуляр. Основні положення та порядок розроблення».

До витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт,
послуг), а після 1 липня 1997 р. — до валових витрат, належать витрати
на рекламу та представницькі витрати. Визначення терміна «витрати на
рекламу» та перелік таких витрат наведено у Правилах застосування Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених
Постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р. №247/95-ВР.

Пунктом 25 «з» Правил застосування Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» визначено, що «витрати на рекламу — це затрати
підприємства, пов’язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації
про переваги конкретної продукції (робіт, послуг), сповіщення
споживачів, створення популярності та попиту на неї для більш
оперативного просування цієї продукції (робіт, послуг) на ринках збуту».

До витрат підприємства на рекламу належать:

розробка і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів,
каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних
листків, листівок тощо);

розробка і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів та
упаковки;

рекламні заходи через засоби масової інформації (оголошення в пресі,
передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп’ютерну та
іншу зовнішню рекламу;

придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрація рекламних
кіно-, відео- і діафільмів;

виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі
амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю);

зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи
відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства
і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або
посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і
не підлягають поверненню;

уцінка продукції, що повністю або частково втратила первинну якість при
експонуванні у вітринах;

проведення інших рекламних заходів, пов’язаних з діяльністю
підприємства.

При цьому не відносяться на собівартість продукції витрати підприємства
на проведення реклами в разі визнання її недобросовісною відповідно до
чинного законодавства.

Законом про оподаткування прибутку підприємств та Правилами застосування
цього закону не встановлено обмежень щодо витрат на рекламу, крім витрат
на участь у виставках, ярмарках, та витрат на безоплатне передавання
зразків і моделей.

Представницькі витрати (організація прийомів, конференцій та інших
офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу),
витрати за участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих
зразків і моделей відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг)
у розмірі, що не перевищує двох відсотків від обсягів реалізації
продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік.

Із введенням в дію з 1 липня 1997 р. Закону України «Про внесення змін
до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97
р. №283/97-ВР внесено зміни також в діючий до цього порядок на
відображення по обліку представницьких витрат та витрат на рекламу.
Змінено порядок визначення граничної суми витрат на представницькі
витрати.

Статтею 5.4 пп.5.4.4 закону визначено, що до валових витрат включаються
витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних
заходів щодо товарів (робіт, послуг), що продають (надають) такі
платники податку.

Розмір витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів законом
не обмежено.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і
розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів
або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з метою реклами,
включаються до валових витрат у розмірах, що не перевищують 2% від
прибутку, що підлягає оподаткуванню за попередній звітний період.

Таким чином, з 1 липня 1997 р. не регламентуються витрати за участь у
виставках і ярмарках, але витрати на безоплатну роздачу зразків товарів
та безоплатне надання послуг з метою реклами обмежені двома відсотками
від прибутку, що підлягає оподаткуванню за попередній звітний період.

Введене з 1 липня 1997 р. обмеження представницьких витрат двома
відсотками від прибутку, замість двох відсотків від обсягів реалізації,
значно зменшило розмір витрат, які можна включити до валових витрат
платника податку.

Висновки

Як видно з вищеописаного, тема витрат виробництва та обігу та порядок їх
віднесення до валових витрат є дуже важливою в бухгалтерському обліку
підприємства. Витрати є чи не найважливішим розділом, який визначає
ефективне функціонування будь-якого підприємства. Особливо важливим є
питання віднесення витрат підприємств від виробництва та обігу до
валових. Це питання потребує кваліфікації і скрупульозного опрацювання з
метою запобігання помилок.

Список літератури :

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», від 27 червня
1995 р. №247/95-ВР.

Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні
затверджене Постановою КМУ від 3 квітня 1993 року № 250

Лист ДПА України від 27.04.99 р. №6172/7/15-1117// ГК — №23, червень
1999р.

Горицька Н. Бухгалтерський облік і відображення у фінансовій звітності
витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»// Дебет-Кредит, №11/2004.

Бастун Л. Платіжний баланс України в 1996 році : аналіз, перспективи. //
Вісник НБУ, №1, 1997 , с.24.

Оркуш Е. Податковий облік валових доходів і валових витрат // ГК -№14,
1998.

Смєян Ю. Представницькі витрати дозволено відносити до валових витрат у
розмірі, що не перевищує 2% від прибутку.// ГК — №12, 1998.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи