РЕФЕРАТ

на тему:

Відповідальність за порушення податкового законодавства

ПЛАН

Відповідальність за порушення податкового законодавства в системі
юридичної відповідальності

Підстава відповідальності за порушення податкового законодавства

Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства

Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства

Література

1. Відповідальність за порушення податкового законодавства в системі
юридичної відповідальності

Виконання платниками податків та іншими суб’єктами податкового обов’язку
об’єктивно не може спиратися лише на високий рівень їх правової культури
та усвідомлення суспільної значущості передбаченої нормами податкового
права належної поведінки. У сучасних умовах для забезпечення необхідного
рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування
заходів державного примусу в податковій сфері. Останні мають такі
специфічні ознаки:

здійснюються з метою забезпечення режиму законності у сфері
оподаткування та дотримання правил сплати податкових платежів;

поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб; підстави та порядок
їх застосування визначаються фінансовим, адміністративним і кримінальним
законодавством;

їх застосування є результатом реалізації державно-владних повноважень
посадовими особами спеціальних державних органів;

метою податкового примусу є спонукання платників по датків до виконання
податкового обов’язку;

різнобічний характер цих заходів (за значущістю» силою впливу та
масштабом застосування);

спрощений процесуальний порядок застосування податкового примусу;

забезпечення законності при застосуванні заходів податкового примусу,
здійснення прокурорського нагляду, а також забезпечення можливості
оскарження відповідних рішень.

Державний примус у податковій сфері реалізується через установлений
законодавством механізм юридичної відповідальності. Для встановлення
взаємозв’язку між державним примусом і юридичною відповідальністю
важливе значення має поняття «обов’язок». Досліджуючи природу юридичної
відповідальності, С. М. Братусь зазначав, що юридична відповідальність —
це виконання обов’язку на основі державного примусу. Головне призначення
відповідальності полягає у державному примусі до реального виконання
обов’язків1. У податковому праві, враховуючи специфіку предмета і методу
правового регулювання, застосування юридичної відповідальності до
зобов’язаних суб’єктів податкових правовідносин завжди пов’язано з
невиконанням або неналежним виконанням ними податкового обов’язку.

Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її
компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає в
необхідності відшкодування збитків держави та органів місцевого
самоврядування внаслідок неотримання Надходжень податків, зборів, інших
обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів. Поряд із
цим застосування відповідальності спрямовано на покарання конкретного
правопорушника (платника податків, податкового агента) у зв’язку з
невиконанням ним покладеного на нього обов’язку, а також на попередження
податкових правопорушень. Отже, відповідальність за порушення
додаткового законодавства поєднує різні моделі (конструкції) юридичної
відповідальності; право відновлювальну (компенсаційну) та штрафну
(каральну). Для право відновлювальної відповідальності істотно важливим
є визначення існуючих обов’язків правопорушника та їх, у разі
необхідності, примусове здійснення. Для штрафної — правильна
кваліфікація правопорушення, індивідуалізація покарання або стягнення,
реалізація застосованих до правопорушника заходів примусу, звільнення
його від відповідальності у разі, якщо її цілі досягнуто.

Указаний феномен відповідальності за порушення податкового законодавства
зумовлений сутністю податкових правовідносин, а саме — їх
владно-майновим характером. Якщо владному компоненту кореспондується
застосування санкцій безпосередньо до платника податків у разі
невиконання податкового обов’язку, опосередковане державним примусом, то
акцент на майновому характері вимагає створення умов для відновлення
порушеного публічного майнового інтересу, тобто примусового забезпечення
податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. При цьому
сплаті підлягає не тільки сума податкового боргу, а й передбачені
законом додаткові майнові санкції. В результаті бюджети та державні
цільові фонди отримують додаткові грошові надходження у вигляді штрафних
санкцій і пені. Специфіку відповідальності за окремі види порушень
податкового законодавства фахівці вбачають у її безпосередній
спрямованості на відшкодування фінансових втрат держави або
муніципальних утворень на стадії формування ними фондів грошових коштів
як фінансової бази власної діяльності.

З урахуванням сучасного етапу розвитку вітчизняної правової системи і,
зокрема, системи законодавства, слід зазначити, що категорія
«відповідальність за порушення податкового законодавства» є комплексною,
оскільки підставою такої відповідальності може виступати дія або
бездіяльність, передбачена нормами податкового, адміністративного та
кримінального права. При цьому терміни «відповідальність за порушення
податкового законодавства» та «податкова відповідальність» за своїм
змістом не є тотожними.

У теорії податкового права, зокрема російськими вченими, підкреслюється,
що податкова відповідальність може мати місце лише у разі вчинення
податкових правопорушень, а також їх різновиду – порушень законодавства
про податки і збори у зв’язку з переміщенням товарів через митний
кордон.

М. В. Кустова пропонує відповідальність за майнові порушення у
податковій сфері на даному етапі її розвитку та юридичного оформлення
виокремлювати як податкову відповідальність, не виключаючи можливості її
визначення у майбутньому як фінансової відповідальності (або її
різновиду).

Поряд із загальними ознаками юридичної відповідальності, податкова
відповідальність характеризується низкою специфічних рис:

підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі
ознаки складу податкового правопорушення;

настання відповідальності врегульовано нормами податкового права;

відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника податкових
санкцій фінансового характеру (штрафів);

законодавство передбачає особливий порядок притягнення до
відповідальності;

суб’єктами цієї відповідальності є платники податків та інші
фіскально-зобов’язані особи.

Остаточне вирішення проблеми змісту та розробки юридичної конструкції
податкової відповідальності можливе лише за умови законодавчого
визначення поняття податкового правопорушення, закріплення окремих
складів податкових правопорушень, а також встановлення процесуального
порядку провадження з цієї категорії справ. Стаття 11 «Відповідальність
платників податків і зборів (обов’язкових платежів) за порушення
податкових законів» Закону України «Про систему оподаткування» містить
лише бланкетні норми, які об’єктивно не можуть відігравати роль
ефективних законодавчих засад відповідальності за порушення податкового
законодавства.

Відповідальність за порушення податкового законодавства як комплексна
категорія включає адміністративну, фінансову та кримінальну
відповідальність.

2. Підстава відповідальності за порушення податкового законодавства

У теорії права підставою юридичної відповідальності вважають вчинення
правопорушення. При цьому науковці розрізняють нормативні та фактичні
підстави. Нормативною підставою відповідальності є правові норми, які
порушує особа, що передбачає застосування до неї конкретних санкцій.
Фактичною підставою слід вважати лише діяння (дію або бездіяльність),
передбачене (заборонене) законом.

Загальними ознаками, притаманними для всіх видів правопорушень, у тому
числі й для податкових, є такі:

суспільна небезпека (або шкідливість) діяння;

протиправність дій (бездіяльності);

винність;

4)карність.

Отже, порушення податкового законодавства — це протиправне (передбачене
податковим законодавством), винне діяння (дія чи бездіяльність) особи,
пов’язана з невиконанням або неналежним виконанням податкового
обов’язку, за яке передбачена юридична відповідальність. При цьому слід
враховувати, що в цьому разі йдеться про податковий обов’язок у широкому
розумінні, що включає повний комплекс обов’язків щодо обчислення, сплати
податків і зборів, ведення податкової звітності.

Некодифікованість податкового законодавства України є на сьогодні
істотною перешкодою для остаточного вирішення проблеми окремих видів
порушень податкового законодавства. Закріплення у Податковому кодексі
поняття податкового правопорушення та окремих складів податкових
правопорушень дозволить сформулювати обґрунтовані критерії розмежування
власне податкових правопорушень і порушень податкового законодавства,
які мають ознаки адміністративних правопорушень.

Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування
передбачених правовими нормами санкцій необхідно встановити наявність у
діянні складу правопорушення. Під складом правопорушення розуміють
закріплену законом сукупність обов’язкових ознак, що характеризують дане
діяння як правопорушення. Елементами складу правопорушення є об’єкт,
об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона.

Об’єктом порушення податкового законодавства слід вважати врегульовані
нормами податкового права суспільні відносини, яким у результаті
правопорушення завдається шкода. У межах цих відносин здійснюється
реалізація податкового обов’язку платниками податків. Такий погляд є
домінуючим у теорії податкового права, але існують ще й інші підходи до
вирішення цього питання. На думку А. В. Бризгаліна, об’єктом податкового
правопорушення є фінансові інтереси держави, доходна час- тина бюджету і
позабюджетних фондів, а також інші блага, що охороняються податковим
законом. Фактично об’єктом податкового правопорушення є суспільні
відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності держави і в
процесі реалізації яких формується доходна частина бюджетів і державних
цільових фондів. Такі суспільні відносини, врегульовані нормами
податкового права, складають родовий об’єкт указаних правопорушень.
Поряд із родовим об’єктом виокремлюється безпосередній об’єкт, яким
визнається конкретний, специфічний вид податкових відносин.
Безпосередній об’єкт є критерієм розмежування окремих складів
правопорушень у податковій сфері. Саме за безпосереднім об’єктом
відокремлюються порушення правил ведення податкового обліку, повноти і
своєчасності сплати податків і зборів, подання податкової звітності.

Залежно від особливостей об’єкта виокремлюють два види податкових
правопорушень:

а)правопорушення, що посягають на податкові відносини, пов’язані з
безпосереднім здійсненням податкових стягнень і безпосередньо
спричинюють фінансові втрати держави;

б)правопорушення, що посягають на відносини, які забезпечують додержання
встановленого порядку управління у сфері оподаткування.

Запропонована класифікація має практичне підґрунтя: у разі неподання
платником податків податкової декларації у визначений законодавством
строк, він сплачує штраф незалежно від фактичної сплати податку чи
збору.

Об’єктивна сторона правопорушення показує його зовнішнє вираження. Зміст
об’єктивної сторони складають протиправне діяння, його суспільно
шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням та його наслідками.
Обов’язковою ознакою правопорушення є протиправне діяння (дія або
бездіяльність). Протиправна дія означає активну поведінку платника
податків, результатом якої стало порушення податково-правових норм.

У податковому законодавстві закріплено значну кількість складів
правопорушень, об’єктивна сторона яких характеризується бездіяльністю
(пасивною поведінкою). Така ситуація є природною, адже склад податкових
правовідносин передбачає наявність зобов’язаного суб’єкта, на якого
відповідно до диспозиції податкове-правової норми покладено виконання
податкового обов’язку. Наприклад, бездіяльність передбачена підпунктом
17.1.1п.17.1ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:
неподання платником податків декларації у строки, визначені
законодавством. В окремих випадках об’єктивна сторона правопорушення
може містити факультативні ознаки (повторність, спосіб вчинення та ін.),
обов’язковість встановлення яких може бути передбачена законодавством з
метою констатації конкретного складу правопорушення.

Залежно від включення до об’єктивної сторони як обов’язкового її
елемента наслідків протиправного діяння склади порушень податкового
законодавства поділяють на матеріальні та формальні. Більшість складів є
формальними, оскільки в податковому праві застосування заходів примусу
пов’язується, головним чином, з невиконанням податкового обов’язку.

Суб’єктами порушення податкового законодавства визнають платників
податків (юридичних та фізичних осіб), податкових агентів, а також
банки, тобто лише тих учасників податкових правовідносин, які відповідно
до законодавства виконують обов’язок з нарахування, сплати, подання
податкової звітності. Банки виконують обов’язок щодо своєчасного
перерахування коштів до бюджетів і державних цільових фондів. Суб’єктами
указаних правопорушень завжди виступають лише ті учасники податкових
правовідносин, які представляють зобов’язану сторону в таких
правовідносинах.

Фізичних осіб як суб’єктів правопорушень слід розділяти на дві групи: 1)
фізичні особи, що характеризуються досягненням встановленого віку та
осудністю як здатністю усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та
керувати ними; 2) фізичні особи, що мають спеціальний статус (керівник,
головний бухгалтер, інші службові особи). Службовими є особи, які
постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також
обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи
організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з
виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських
обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями.

Деліктоздатність юридичних осіб—платників податків виникає з моменту їх
державної реєстрації і припиняється у зв’язку з ліквідацією. Порушення
юридичною особою податкового законодавства завжди є наслідком
протиправних дій (бездіяльності) службових осіб такої юридичної особи.
Тому законодавство містить норми, відповідно до яких сплата штрафу не
звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної
відповідальності.

Певну специфіку має відповідальність банків, оскільки вони зобов’язані
перераховувати до бюджетів і державних цільових фондів податкові платежі
за дорученням своїх клієнтів—платників податків, Відповідно до підпункту
16.5.1 п, 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за
порушення строків перерахування податків, зборів (обов’язкових платежів)
до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України
«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за
кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах,
встановлених підпунктом 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції,
встановлені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, а також несе
іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку
своєчасного та повного внесення податку, збору (обов’язкового платежу)
до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків,
зборів (обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за
несвоєчасне або неповне перерахування таких платежів до бюджетів і
державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні
санкції.

Суб’єктивна сторона порушення податкового законодавства характеризує
його внутрішню сторону, відображає психічне ставлення суб’єкта до
вчиненого ним правопорушення та його наслідків. Основним елементом
суб’єктивної сторони правопорушення є вина. Проблема вини, її форм не
знайшла достатнього відбиття у чинному податковому законодавстві.
Закріплюючи окремі склади податкових правопорушень у законах України
«Про державну податкову службу в Україні» та «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами», законодавець у диспозиціях відповідних норм не вказує на
конкретну форму вини платників податків. Це пояснюється тим, що в такий
спосіб держава намагається спростити процедуру надходжень від сплати
штрафів за порушення податкового законодавства. В Інструкції про порядок
застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної
податкової служби, затвердженій наказом Головної державної податкової
інспекції України від 28 квітня 1995 року №28 було встановлено, що
«фінансові санкції застосовуються незалежно від причин, з яких сталося
заниження платником суми податку, іншого платежу чи внеску в податкових
деклараціях, розрахунках. Для застосування фінансових санкцій не має
значення і наявність умислу у діях відповідних працівників підприємств,
установи, організації чи громадянина-платника». Цією Інструкцією також
було передбачено, що фінансові санкції застосовуються і в тому разі,
якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства про
оподаткування, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Визнання юридичних осіб суб’єктами порушень податкового законодавства
вимагає з’ясування питання щодо особливостей їхньої вини. Чинне
законодавство України не вирішує цього питання. У зв’язку з цим корисним
є досвід інших держав. Податковим кодексом Російської Федерації (п. 4
ст. 110) встановлено, що «вина організації у вчиненні податкового
правопорушення визначається залежно від вини її посадових осіб або її
представників, дії (бездіяльність) яких зумовили вчинення даного
податкового правопорушення». Ідея такого підходу полягає в тому, що при
встановленні вини організації презюмуються зумовлені посадовим
становищем її працівників об’єктивний обов’язок та реальна суб’єктивна
можливість усвідомлювати характер своєї поведінки та можливі її
наслідки.

3. Адміністративна відповідальність за порушення податкового
законодавства

Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового
законодавства є вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до
ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП)
адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна,
винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на
громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на
встановлений порядок управління і за яку законом передбачено
адміністративну відповідальність. КпАП закріплює низку складів порушень
податкового законодавства: ст. 164і «Ухилення від подання декларації про
доходи»; ст. 1642 «Порушення законодавства з фінансових питань»; ст.
165і «Ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду
соціального страхування України платників обов’язкових страхових внесків
та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне
страхування»).

Згідно зі ст. 2 КпАП, законодавство України про адміністративні
правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Закони України про адміністративні правопорушення застосовуються
безпосередньо до внесення їх у встановленому порядку до КпАП, положення
якого поширюються й на адміністративні правопорушення, відповідальність
за вчинення яких передбачено законами, ще не включеними до Кодексу.
Низку складів адміністративних правопорушень закріплено у п. 11 частини
першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»,
за вчинення яких передбачено накладення адміністративних штрафів:

на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій,
винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням
встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських
висновків, передбачених законом, а також платіжних доручень на
перерахування належних до сплати податків, зборів (обов’язкових
платежів), — від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було
піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, — від
десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій,
включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші
фінансово-кредитні установи, які не виконують перелічених у пунктах 2—5
частини першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в
Україні» вимог посадових осіб органів державної податкової служби, — від
десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на
громадян—суб’єктів підприємницької діяльності, які виплачували доходи,
винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи
фізичних осіб, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств,
установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено
законодавством), у перекрученні даних, у неповідомленні або
несвоєчасному повідомленні державних податкових інспекцій за
встановленою формою відомостей про доходи громадян, — у розмірі трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені
особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за
одне з зазначених правопорушень, — у розмірі п’яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про
доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у відсутності
обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких
встановлено обов’язкову форму обліку, — від одного до п’яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у
протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема
у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення
підприємницької діяльності та одержання доходів, — від десяти до
двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної
реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії),якщо його отримання
передбачено законодавством, — від трьох до восьми неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

—на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових
патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів,
не зазначених у деклараціях, —від одного до десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені громадянином,
якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з
зазначених правопорушень, — від десяти до двадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 12 КпАП, адміністративній відповідальності підлягають
особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення
шістнадцятирічного віку. Спеціальними суб’єктами адміністративної
відповідальності є посадові особи. Згідно зі ст. 14 КпАП, вони
підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні
правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері
охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи,
здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить
до їхніх службових обов’язків. Отже, посадові особи підлягають
адміністративній відповідальності за порушення податкового законодавства
у разі вчинення адміністративного правопорушення, тобто у разі
невиконання або неналежного виконання службових обов’язків, наслідком
чого стало порушення встановленого порядку оподаткування. З усіх видів
адміністративних стягнень податковим органам надане право
використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в
межах, установлених за здійснення відповідних правопорушень, у сумах,
кратних визначеному показнику — неоподатковуваному мінімуму доходів
громадян.

Чинне законодавство про адміністративну відповідальність, зокрема Закон
України «Про державну податкову службу в Україні», передбачає
застосування штрафних санкцій до юридичних осіб. Враховуючи положення
ст. 24 КпАП щодо можливості встановлення законами України й інших, окрім
зазначених у цій статті, видів адміністративних стягнень, постає питання
про визнання штрафних санкцій видом адміністративних стягнень. При
вирішення цього питання слід виходити з того, що адміністративне
стягнення є заходом адміністративної відповідальності (ст. 23 КпАП), а
це означає, що воно може застосовуватись лише в межах загального
галузевого механізму відповідальності, тобто лише до фізичних осіб1.

4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства

Законодавче закріплення можливості застосування штрафних санкцій до
юридичних осіб за порушення податкового законодавства зумовлює
необхідність розгляду питання щодо правової природи цих санкцій. Ю.П.
Битяк зазначає, що для

підвищення ефективності законодавства про адміністративну
відповідальність юридичних осіб слід чітко визначити загальні засади
такої відповідальності та встановити механізм притягнення юридичних осіб
до адміністративної відповідальності1. Оскільки на сьогодні КпАП не
визнає юридичних осіб суб’єктами адміністративних правопорушень, то
необхідно з’ясувати важливе теоретичне і практичне питання щодо
належності штрафних санкцій, які застосовують до платників податків —
юридичних осіб, до певного виду юридичної відповідальності.

У Конституції України (п. 22 частина перша ст. 92) встановлено, що
виключно законами України визначаються засади цивільно-правової
відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або
дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 травня 2001 р. №7-рп/2001 у
справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб)2
зазначив» що вказаною нормою Конституції безпосередньо не встановлюються
види юридичної відповідальності. Отже, логічним є припущення, що перелік
видів юридичної відповідальності включає також й інші види, які прямо не
вказані в Конституції України. Додатковим аргументом на користь цієї
позиції є положення, встановлене підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону
України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено сплату
штрафу у разі, якщо платник податків здійснює продаж (відчуження)
товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього
нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо
відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою
передумовою такого продажу (відчуження) або виплати. При цьому
законодавець зазначає, що сплата зазначеного штрафу не звільняє платника
податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або
конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Останнє положення, на наш погляд, має особливе значення з урахуванням
частини першої ст. 61 Конституції України: «ніхто не може бути двічі
притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме
правопорушення». Отже, у підпункті 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України
«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами » законодавець безпосередньо відокремлює
штрафні санкції (штраф) від адміністративної відповідальності, а штрафні
санкції за порушення податкового законодавства в такому разі слід
визнати заходом окремого виду юридичної відповідальності, а саме —
фінансової відповідальності.

Фінансова відповідальність є формою реалізації державно-владного
примусу, що виникає у разі порушення приписів фінансово-правових норм і
полягає у застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до
правопорушника передбачених законом санкцій. Визнаючи фінансову
відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності, фахівці
вказують на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штрафних
санкцій вона передбачає і право відновлювальні санкції, які стимулюють
виконання фізичними та юридичними особами обов’язків, передбачених
фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію
шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки1.

Заходами фінансової відповідальності за порушення податкового
законодавства слід вважати передбачені санкціями податково-правових норм
штрафні (фінансові) санкції та пеню, їх особливості полягають у такому:

застосовуються у разі вчинення порушення норм податкового законодавства
і полягають у додаткових майнових обтяженнях;

є заходами державного примусу, що застосовується до правопорушників;

мають за мету покарання правопорушників, а також компенсацію майнових
втрат бюджетів і державних цільових

фондів внаслідок ненадходження або несвоєчасного надходження податків і
зборів;

— мають майновий (грошовий) характер.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами» штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксованій сумі або у
вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені
та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Штрафні санкції накладають контролюючі органи, а в окремих випадках
самостійно нараховує і сплачує платник податків.

Механізм застосування штрафних санкцій до платників податків за
порушення правил оподаткування деталізовано в Інструкції про порядок
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкцій) органами
державної податкової служби, затвердженій наказом Державної податкової
адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110.

Поряд зі штрафом, сплату пені також слід розглядати як захід фінансової
відповідальності, а саме — як плату у вигляді відсотків, нарахованих на
суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника
податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.
Таке законодавче визначення пені закріплено у п. 1.4 ст. 1 Закону
України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами». Слід особливо підкреслити,
що підставою її нарахування є саме порушення терміну погашення
податкового зобов’язання.

У податковому праві пеня має подвійну природу. По-перше, вона є способом
забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів. При цьому
вона виконує стимулюючу функцію. По-друге, пеня є санкцією за порушення
встановленого законодавством терміну сплати суми податкового
зобов’язання, а тому виступає заходом правовідновлювальної
відповідальності. Правовідновлювальна відповідальність передбачає
застосування санкцій, спрямованих на відновлення порушених прав,
примусове виконання обов’язків, усунення протиправного стану.

Порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування
і погашення пені, що справляється з платника податків у зв’язку з
несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов’язання,
регулюється ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а
також Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за
платежами, що контролюються органами державної податкової служби,
затвердженою наказом ДПА України від 11 червня 2003 року № 290.

5. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства

Відповідно до частини першої ст. 2 Кримінального кодексу України
підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно
небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим
Кодексом. Стаття 212 КК передбачає кримінальну відповідальність за
ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
Частина перша цієї статті встановлює кримінальну відповідальність за
умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
(що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом
порядку), вчинене службовою особою підприємства, установи, організації
незалежно від форми власності, або особою, яка займається
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою
іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до
фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів
коштів у значних розмірах. Значним розміром коштів є сума

податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше
разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину, що передбачені частиною другою
ст. 212 КК, є вчинення ухилення від сплати податків за попередньою
змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження
до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах,
тобто в три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум
доходів громадян.

Частина третя ст. 212 КК передбачає кримінальну відповідальність за
діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших
обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного
ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів в
особливо великих розмірах, тобто у п’ять тисяч і більше разів
перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Слід звернути увагу на положення частини четвертої ст. 212 КК України:
«особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою і другою
цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона
до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори
(обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх
невчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)». В цьому полягає
компенсаційна функція заходів фінансової відповідальності.

Об’єктивну сторону злочинів, передбачених ст. 212 КК, становить умисне
ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що
входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом
порядку. Вичерпний перелік таких податків, зборів, інших обов’язкових
платежів закріплений у статтях 14 і 15 Закону України «Про систему
оподаткування».

Указаний злочин є злочином з матеріальним складом, а це означає, що
особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у разі
наявності наслідків протиправного діяння у вигляді фактичного
ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у
відповідних розмірах.

Диспозиція частини першої ст. 212 КК передбачає притягнення до
кримінальної відповідальності особи, яка вчинила саме умисне ухилення
від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Вчинення
ухилення від сплати податків, зборів, інших податкових платежів з
необережності не тягне кримінальної відповідальності. У постанові
Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування
законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків,
зборів, інших обов’язкових платежів» від 26 березня 1999 року №5
вказується на необхідність розмежування ухилення від сплати обов’язкових
платежів і несвоєчасної їх сплати за відсутності умислу на їх несплату.
Особу, яка не мала наміру ухилятися від сплати обов’язкових платежів,
але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуто до встановленої
законом адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з
обчисленням і сплатою цих платежів.

Література

Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут
після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
2001. — 339 с.

Похожие записи