П л а н

Вступ

Розділ I Теоритичні засади місцевого оподаткування в Україні.

Соціально-економічний зміст місцевих податків і зборів та їх місце і
значення у загальному розвитку регіонів.

Організаційно-правові засади справляння місцевих податків і зборів в
Україні.

Розділ II Роль місцевих податків і зборів у забезпеченні фінансової бази
регіонів:аналіз реалій та прблем.

2.1Аналіз практики нарахування місцевих податків і зборів в
Україні.

2.2.Контрольно-аналітична робота податкових органів у сфері справляння
місцевих податків і зборів на сучасному етапі розвитку Української
держави.

2.3.Проблемні аспекту місцевих податків і зборів, як елементу
забезпечення фінансової бази регіонів.

Розділ III Напрямки удосконалення та перспективи місцевого
оподаткування в умовах встановлення фінансової незалежності регіонів.

Висновки

Вступ

Система оподаткування України включає сукупність податків,
платежів, зборів, відповідних методик їх нарахування і стягнення, а
також систему різнорівневих бюджетів із чітко визначеними джерелами їх
формування і напрямками використання.

В сьогоднішніх умовах спаду виробництва виникає необхідність
опрацювання нових шляхів і методів податкової системи і податкової
політики.

Найважливіша проблема, що стоїть перед Україною в даний час
полягає в радикалізації економічної реформи.

Стабілізація економіки в значній мірі залежить від кардинальних
змін в податковій політиці, модифікації функцій податків і місцевих
податків, зокрема.

Головним об’єктом регулювання виступають податки, оскільки вони
є базою для застосування інших вартісних категорій- грошей, фінансів,
кредиту, прибутку, цін.

Актуальне завдання даної роботи полягає в тому, щоб сформувати і
забезпечити життєдіяльність місцевих бюджетів, ціллю є вивчення суті
місцевих податків і зборів, їх ролі у діяльності бюджетів на прикладі
конкретної податкової інспекції.

Метою даної роботи є розкрити суть та значення місцевих
податків і зборів таїх ролі в забезпеченні фінансової бази регіонів.

Етапами дослідження є :

-дослідити соціально-економічний зміст місцевих податків і зборів та їх
місце і значення у загальному розвитку регіонів;

-визначити організаційно-правові засади справляння місцевих податків і
зборів в Україні.

-провести аналіз практики нарахування місцевих податків і зборів в
Україні;

-охарактеризувати контрольно-аналітичну роботу податкових органів у
сфері справляння місцевих податків і зборів на сучачному етапі розвитку
Української держави;

-проаналізувати проблемні аспекти місцевих податків і зборів, як
елементу забезпечення фінансової бази регіонів;

-виявити напрямки удосконалення та перспективи місцевого оподаткування в
умовах встановлення фінансової незалежності.

Предметом даної роботи є існуюча методологія місцевих податків і
зборів в податковій системі України, і зокрема в ДПІ у Кіцманському
районі.

В роботі буде зосереджено увагу також на тому, що стабільність
надходжень до місцевих бюджетів залежить від здійснення ефективного
контролю з боку контролюючих органів, а також на те, що діюча система
оподаткування потребує удосконалення. Недосконалість практики місцевого
оподаткування в Україні стала приводом для розробки багатьох
законопроектів щодо її удосконалення. Окремі з них розглянемо в даній
роботі.

Розділ I. Теоритичні засади місцевого опдаткування в Україні.

1.1.Соціально-економічний зміст місцевих податків і зборів та
їх місце і значення у загальному розвитку регіонів.

Податки як головне джерело державних доходів мають багатовікову
історію.Цілісна система оподаткування кожної країни сформувалися завдяки
тривалому періоду становлення та розвитку держави.У культурних країнах
стародавнього світу існували досить складні системи податків.Так, у
древній Індії справлялися поземельний , промисловий, торговий податки;
їхні розміри визначалися за певними частками доходів або за вартістю
продуктів виробництва, предметів торгівлі.Сплата податків вважалася не
світським обов’язком, як тепер, а зумовлювалася релігійними віруваннями.
Дуже часто податки мали форму жертвоприношення.

У древніх класичних державах податки стають вже суто світською
повинністю з огляду на розвиток самої ідеї державності. У римській
імперії справлялися дуже різні податки.Крім того, проводилися досить
складні розрахунки чисельності населення-для стягнення подушних
податків; вартості майна- для справляння майнових і прибуткових
податків.

В епоху феодалізму спостерігалися послаблення урядової влади,
що зменшило роль податків. Більшість населення було закріпачено або
знаходилося в залежності від своїх поміщиків і не сплачувало податків
центральному уряду, та й самі податки, здебільшого, мали добровільний
характер або справлялися у формі внесків за особливих обставин (викуп
короля з полону, посвята синів короля у лицарство, видача дочок заміж
тощо).Серед міського населення основними платниками податків були
представники промислових і торговельних кіл, незалежні від поміщиків і
лицарів. Найважливішими державними доходами того часу були домени
(доходи від держевного майна ) та регалії (казені державні промисли,в
яких держава мала перевагуьтперед підданими).

Наприкінці ХV- початку ХVI ст. відбулося значне зміцнення
урядової влади, формувалась постійна армія, розвивалась внутрішня та
зовнішня торгівлі, натуральне господарство поступово витіснилося
грошовим. Усе це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення
обкладання.Найбільшого поширення набули податки у вигляді мита, тобто
плати за послуги, які держава надавала окремим громадянам (судове
мито,мито за переміщення людей і товарів, мито як винагорода за безпеку
на дорогах,за устрій доріг, мостів, портів тощо).

Суцільне оподаткування власних підданих вважалося образливим,
тому що воно нагадувало данину, якою обкладалися підкорені народи. Але
поступово, під тиском все зростаючих потреб держави, оподаткування
запроваджується і всередині країни, спочатку у вигляді непрямих
податків, тому що вони були не такі помітні та відчутні. Однак
збільшення розмірів непрямих податків має певні межі та дуже часто
наштовхується на опір у вигляді відкритих повстань. Тому уряди були
змушені шукати інші джерела поповнення державної скарбниці, насамперед
за допомогою прямих податків.

Першими видами прямих податків стали подушні (поголовні) та
поземельні. Широке застосування цих податків пояснюється відносною
простотою механізму справляння , сталою базою оподаткування ,
неможливістю ухиляння від сплати. Із розвитком промисловості з’являються
прямі податки з доходів (прибутку) капіталістичних підприємств.

В історії оподаткування (у глобальному масштабі) виділяють три
етапи. Перший – від древнього світу і до початку середньовіччя- це
зародження інституту податків, які поки що мали випадковий і тимчасовий
характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному
вигляді.

Другий етап охоплює ХVI-XVIII ст. і характеризується зміцненням
феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком
податків, які стягувалися майже за все- вікна, двері, майно, бороди,
спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, повій,
покійників тощо.

Лише наприкінці XVIII ст. настає цивілізованіший третій
етап розвитку податків. Саме цього часу набувають поширення ідеї про
законність і природність обкладання для задаволення державних потреб,
обгрунтовуються найважливіші засади оподаткування. Кількість податків
зменшується , вони стають одноманітнішими, держава відмовляється від
дріб’зкових зборів , а надає перевагу тим, які можуть суттєво поповнити
скарбницю. Відпрацьовуються також технічні прийоми збирання податків.*

Після революції, в період громадянської війни податки
утримувались в натуральній формі. Місцевим радам було дозволено вводити
місцеві одночасно надзвичайні революційні податки. Грошові податки не
мали реального значення , податковий аппарат було розформовано.

Формування податкової системи починається в період НЕПу.
Основу податкової системи складали прямі податки. Протягом 1921-1923рр.
було введено промисловий прибутково-майновий та сільськогосподарський
податки.

Промислові податки сплачували торгові підприємства та кустарні
промисли. Промисловий податок був першою формою податку з обороту. Поряд
з промисловим податком, частина прибутку підприємств вилучалась у
вигляді прибуткового податку та відрахувань від прибутку.

Прибутково-майновий податок поклав початок розвитку
прибуткового оподаткування громадян.

У роки НЕПу введено комунальні податки і збори:

податок з будівель у містах;

квартирний збір;

збір з власників транспортних засобів;промисловий збір. *Кириленко
О.П.Місцеві бюджети України –К.:НІОС,2000.-с.384.

Їх можна класифікувати як місцеві податки і збори.

Сільське населення в перші роки НЕПу сплачувало податки в
натуральній формі з різних видів сільськогосподарської продукції. В 1923
році всі податки було скасовано і замінено єдиним сільськогосподарським
податком, який сплачувався лише в грошовій формі.

Протягом 1930-1931 рр. проводилася податкова реформа. Було
встановлено двоканальну систему платежів до бюджету:

податок з обороту;

відрахування від прибутку.

У середині 60-х років з’явились негативні тенденції у розвитку
економіки. У 1965 році проводиться господарська реформа. Складовою
частиною реформи був перегляд взаємоз’язків підприємств з бюджетом.
Існуюча система платежів до бюджету виконувала лише фіскальну функцію і
не стимулювала виробництво.

Тому для підприємств було встановлено плату за основні виробничі фонди
та оборотні кошти, яка сплачувалась із прибутку підприємств, залежно від
вартості виробничих фондів.

Почався пошук нових форм взаємовідносин між державою та
підприємствами. Додатково до плати за виробничі фонди та рентні платежі
було встановлено плату за трудові ресурси.

Єдиною ефективною формою відносин між державою та платниками можуть
бути лише податки. Тому в 1991 році було прийнято перший Закон СРСР “Про
податки з підприємств, об’єднань , організацій”. В зв’язку із
перебудовою фінансово-кредитної системи, фінансового-господарського
механізму назріло питання про створення державних податкових інспекцій.
Україна почала перебудову власної податкової системи з 1992 року. Це
досить короткий шлях для створення високоефективної податкової системи.

Податки – це економічна категорія , яка виражає економічні
відносини, що складаються між державою і її членами з приводу розподілу
і перерозподілу внутрішнього валового продукту і національного доходу
і формування грошового фонду держави.

Податки виникли дуже давно , особливого розвитку досягли тоді,
коли виникла держава (податі, оброки, данини). В основному, податки
збиралися для того, щоб утримувати військо, царські двори.

Згодом виникла необхідність створювати державні грошові фонди для
того, щоб сприяти розвитку промисловості. Особливо в цей період
вводиться багато об’єктів оподаткування. Починають оподатковуватись
доходи, а податки починають включатися в ціну певних товарів.

Податки пройшли довгий історичний шлях, вони змінювались і
вдосконалювались, мали різну назву, об’єкти оподаткування- від вікон,
дверей, димарів, майна, доходів, але завжди вони мали одну і ту ж саму
економічну суть.

Податки- це система обов’язкових платежів підприємств, організацій
і населення, які є одним із основних джерел формування доходів бюджету
на всіх його рівнях.

В бюджеті будь-якого рівня (державного, республіканського,
обласного, галузей економіки регіону через систему пріоритетів, за
допомогою фінансового механізму, який стимулюватиме пропорціональний і
ефективний розвиток господарства регіону. господарства, так і на рівні
регіонів, галузей народного господарства, підприємств, окремих громадян.
Податки служать могутнім важелем перерозподілу доходів, внаслідок чого
здатні стимулювати, або, навпаки, стримувати певні економічні процеси.

Кожен податок містить наступні елементи:

об’єкт податку – предмет, що підлягяє оподаткуванню (дохід, прибуток,
майно, товар);

суб’єкт податку – платник податку фізична або юридична особа, на яку
законом покладено обов’язок сплачувати податок.

Всі платники зобов’язані самостійно розраховувати, своєчасно сплачувати
податок, вести облік об’єкту оподаткування, заповнювати і своєчасно
подавати податкову звітність.

ставка – це величина податку на одиницю оподаткування;

термін сплати – це строки сплати, в які податки вносяться в бюджет:

з обороту на третій день;

п’ятиденний термін;

декадні платежі;

один раз на місяць;

один раз в квартал;

один раз в рік;

помірі виникнення події.

повне або часткове звільнення від податків.

Система оподаткування базується на принципах стабільності,
рівноправності, обов’язковості, соціальної справедливості при визначенні
і справлянні податків, зборів та обов’язкових платежів. Податки є однією
з найважливіших фінансових категорій. Історично, це найдавніша форма
фінансових відносин між державою та членами суспільства.

В наш час податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу
держави, а з іншого боку – виступають інструментом реалізації її
економічної доктрини. Податки віддзеркалюють фінансові відносини між
державою і платниками з метою створення централізованого фонду грошових
коштів, що знаходяться у розпорядженні держави.

Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують
регулюючу функцію. Її суть полягає в тому, що податки можуть впливати на
всі сторони діяльності платників. Функції податків, як і самі податки, є
явищем об’єктивним і незалежно від волі держави впливають на
підприємницьку дільність, але держава може свідомо використовувати цю
функцію для регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті
суспільства.

Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які
б забезпечували сталу фінансову базу держави і давали можливість
безперебійно фінансувати державні видатки. Крім цього, в податковій
системі має бути достатня кількість податків, на які здебільшого
покладається регулююча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на
всі види господарської діяльності підприємств та всі сфери
суспільно-економічного життя за допомогою одного чи двох податків.

Виходячи з вищенаведеного, очевидно, що податкова система повинна
включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.

Класифікація податків.

Податки класифікуються за наступними ознаками:

по відношенню до бюджетного устрою держави:

податки, які сплачуються у місцевий бюджет;

податки, які сплачуються у державний бюджет;

змішані податки – частина податку сплачується у державний бюджет, інша –
у місцевий бюджет

податки, з яких формуються позабюджетні спеціальні фонди. 2)по
відношенню до системи ціноутворення:

податки, що включаються в собівартість робіт, товарів, послуг

податки, які сплачуються з прибутку підприємства.
3)по відношенню до розміру ставки податку:

пропорційні податки- сплачуються у відповідності з величиною доходу за
стабільною ставкою;

прогресивні податки- податки, ставки яких зростають в процентному
відношенні в міру суми доходу, що оподатковується. 4)по відношенню до
суб’єкта оподаткування:

— податки, які сплачують підприємства та організації, тобто юридичні
особи;

податки, які сплачують громадяни, тобто фізичні особи. 5)По
відношенню по способу стягнення податку:

прямі податки- стягуються безпосередньо з доходів;

непрямі податки- включаються в ціну продукції, робіт, послуг.

Місцеві податки та збори- досить різнопланове явище в
податковій системі. Як правило, вони не відіграють суттєвої ролі у
формуванні як консолідованого, так і місцевих бюджетів України, а
виступають доповненням до загальнодержавних податків. Місцеві податки
можна класифікувати за двома ознаками: за органами влади, які їх
установлюють, та за розмежуваням між державним і місцевими бюджетами. та
у будинках, що є пам’ятками історії та культури.

В умовах фінансової незалежності регіон має можливість
самостійно приймати рішення з найважливіших питань
соціально-економічного розвитку. Фінансова незалежність дає можливість
впливати на стратегію розвитку галузей економіки регіону через
систему пріоритетів, за допомогою фінансового механізму , який
стимулюватиме пропорціональний і ефективний розвиток господарства
регіону. Фінансова незалежність регіону сприяє становленню еквівалентних
зв’язків-внутрішньо- і міжрегіональних, коли сам регіон приймає рішення
про свою участь у розв’язанні міжрегіональних проблем.

Фінансова незалежність забезпечує розширення самостійності й
водночас підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування
у вирішенні завдань життєзабезпечення і розвитку територій з урахуванням
соціально-економічних особливостей і культурно –історичних традицій.

Передумовою фінансової незалежності є розумна з точки зору
економічної доцільності децентралізація влади й адекватний розподіл
повноважень, відповідальності , а, відповідно, і фінансово-економічної
бази між центром і регіонами, місцевими органами управління.

1.2 Організаційно-правові засади справляння місцевих податків і зборів в
Україні.

РОЗДІЛ II АНАЛІЗ ПРАКТИКИ СПРАВЛЯННЯ МІСЦЕВИХ

ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

Нарахування місцевих податків і зборів

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів від 20.05.1993 року “ Про
місцеві податки і збори ” та Рішень, затверджених сесіями міської,
селищних та сільських рад народних депутатів на території Кіцманського
району впроваджено 9 видів місцевих податків і зборів, а саме:

Місцеві податки :

1)комунальний податок

2)податок з реклами.

Місцеві збори:

1)готельний збір

2)ринковий збір

3)збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі

4)збір за право використання місцевої символіки

5)збір за парковку автомобілів

6)збір за видачу ордера на квартиру

7)збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і
лотерей

8)збір за право використання суб’єктами підприємницької діяльності
приміщень, пов’язаних з їх діяльністю, що розташовані в центральній
частині населеного пункту та у будинках, що є пам’ятками історії та
культури.

9)курортний збір

10) збір за участь у бігах на іподромі

11)збір за виграш на бігах на іподромі

12)збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

13)збір за проведення кіно- і телезйомок.

В податковій інспекції є в наявності рішення і положення “ Про
місцеві податки і збори ”, в яких чітко визначені платники , об’єкти
оподаткування, ставки , терміни сплати платежів до бюджету, форми
розрахунків і строки їх подання .

На території Кіцманського району не запроваджено збір з власників
собак, хоча його обов’язковість передбачена ст. 15 Закону України “ Про
систему оподаткування ”.

Комунальний податок. В ДПІ у Кіцманському районі зареєстровано 215
платників комунального податку станом на 01.01.2001 року та 230 — станом
на 01.01.2002 року.

Комунальний податок на території Кіцманського району сплачується в
розмірі 10% від фонду оплати праці, обчисленого виходячи із
неоподаткованого мінімуму доходів громадян, помноженого на
середньоспискову чисельність штатних працівників.

Податок з реклами. На протязі 2000-2001 років на території Кіцманського
району діяли положення міської, селищних та сільських рад “Про податок з
реклами”. В положенні є протиріччя ст.11 Декрету Кабінету Міністрів
України від 20.05.1993 року N56-93 “Про місцеві податки і збори” , а
саме в абзаці 4,5,6 ставки перевищують граничний розмір податку.

Ринковий збір. У відповідності до рішень сесії міської, селищних та
сільських рад на території Кіцманського району впроваджено ринковий
збір. До даних рішень неоднаразово вносились зміни. В 1999 році ставки
встановлювались у відсотках від мінімальної зарплати в межах граничного
розміру, передбаченого Декретом Кабінету Міністрів України “ Про місцеві
податки і збори ”. Розпорядженням 14 сесії Кіцманської міської ради від
14.03.2000 року управлінню житлово-комунального господарства
міськвиконкому, на балансі якого обліковується 2 ринки, надано пільгу
щодо сплати ринкового збору у розмірі 75 % від нарахованої суми платежу,
а рішенням 11 сесії від 23.06.2000 року — у розмірі 50 % . Це є
порушенням ст. 18, 19, 14 Декрету Кабінету Міністрів України “ Про
місцеві податки і збори ” .Як наслідок, до бюджету вчасно не надійшло
1,6 тис.грн. ринкового збору. На незаконне рішення міської ради винесено
протест прокурора. Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі
під час перевірки ці кошти було донараховано. Шляхом проведення
взаємозаліку кошти надійшли до бюджету. На даний час діє положення “
Про ринковий збір ”, затверджене рішенням 21 сесії міської ради від
30.09.2000 року. Ринковий збір нараховується щоквартально з подачею
розрахунків у терміни подання бухгалтерської звітності, перераховується
до бюджету міста 02,12,22 числа щомісячно.

Готельний збір. Податковою інспекцією в Кіцманському районі
контролюється один платник готельного збору.

Згідно рішення 11 сесії Кіцманської міської ради від 23.06.2000
року розмір готельного збору становить 15% вартості найманого житла без
додаткових послуг, хоча попереднім рішенням 14 сесії від 14.03.2000 року
він становив 20% . Міський бюджет, як наслідок, за 2000 рік недоотримав
0,1 тис.грн. платежу .

Збір за припаркування автомобілів.На території Кіцманського району
даний збір справляється 3-ма підприємствами. Гранична ставка збору не
перевищує граничного розміру, передбаченого законодавством.

Рішенням 8 сесії від 03.011997 року та 4 сесії від
07.11.1998 року надано пільги учасникам Великої Вітчизняної війни та
учасникам бойових дій, інвалідам, які мають мотоколяски або автомобілі з
ручним керуванням, а також громадяни, віднесені до першої, другої
категорії потерпілих від наслідків аварії Чорнобильської катастрофи.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і
лотерей. Збір справляється з платників філією акціонерного товариства
“Гарант ”.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Збір
прийнято сесіями міської, селищних та сільських рад. В положенні не
передбачено справляння цього збору за одноразову торгівлю, хоча б це
дало додаткові надходження до бюджету.

Збір за видачу ордера на квартиру. Порядок справляння цього збору
визначено в Положенні, затвердженого рішенням 8 сесії від 03.01.1997
року Кіцманської міської ради та 12 сесії від 25.04.1997 року
Неполоківецької селищної ради.

Збір за право використання місцевої символіки. Із зареєстрованих
2-х платників цього збору, відділом проведено перевірки по одному
платнику в 2000-2001 роках. Порушень не виявлено. Цей збір займає 0,01%
в загальному надходженні місцевих податків і зборів області. В 2001 році
як і в 2000 році поступлень даного збору не було.

Як визначено Законом України “ Про бюджетну систему України ”
доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок частини загальнодержавних
податків, надходжень від здачі в оренду майна комунальної власності,
плати за ліцензії, сертифікати і державну реєстрацію суб’єктів
господарської діяльності, штрафів і фінансових санкцій, за рахунок
дотацій держави з бюджетів вищих рівнів, а також за рахунок місцевих
податків і зборів. До складу місцевих бюджетів належать: обласні,
районні, міські, селищні, сільські бюджети. Кожна обласна, районна,
міська , селищна і сільська рада народних депутатів затверджують
бюджети свого регіону.

З місцевих бюджетів фінансуються установи та організації
соціально-культурної сфери, місцеві органи державної влади і
самоврядування, підприємства і організації, що входять до складу
місцевого господартсва. Найбільша частина всіх видатків — це утримання
закладів освіти і охорони здоров’я, сітка яких є надзвичайно
розгалудженою і головним джерелом доходів для більшості з них
залишається бюджетне фінансування, так як свої послуги вони надають
безкоштовно.

2.2Контрольно-аналітична робота подат-кових органів у сфері справляння
місцевих податків і зборів на сучасному етапі розвитку Української
держави.

В ДПІ у Кіцманському районі справляння місцевих податків і зборів
організовує відділ ресурсних і неподаткових платежів, місцевих податків
і зборів з функціями документальних перевірок, який складається з 4
штатних одиниць.

Даний відділ виконує свої обов’язки згідно затвердженого положення
про відділ. Функціональні обов’язки працівників визначені в посадових
інструкціях.

Законодавча та нормативна база є в достатньому обсязі, робота
ведеться у відповідності з квартальними планами робіт.У відділі
проведено розподіл обов’язків працівників по контролю за справлянням
певних видів місцевих податків і зборів та неподаткових платежів,
затверджена номенклатура справ, заведений журнал реєстрації
“Економічних занять ”, які проводяться 2 рази на місяць.

Державною податковою інспекцією проводиться постійна
роз’яснювальна робота серед платників податків як у засобах масової
інформації , так і на семінарських заняттях по питаннях оподаткування
місцевими податками і зборами.

Протягом 2001 року з метою інформування про наявні резерви , а
також стан надходження до бюджету місцевих податків і зборів відділом
надсилались доповідні записки органам місцевої влади.

У відділі є в наявності списки платників в розрізі всіх видів
місцевих податків і зборів. Перевірки платників проводяться згідно
річного графіка тематичних перевірок відповідно затверджених типових
програм. Акти перевірок оформляються згідно вказівок ДПА України. При
виявленні порушень акти своєчасно розглядаються керівництвом інспекції,
на донараховані суми застосовуються фінансові санкції, нараховується
пеня, на порушників податкового законодавства накладаються адмінштрафи
відповідно Закону України “ Про державну податкову службу вУкраїні ”(2).
Акти перевірок реєструються в журналі реєстрації встановленої форми.

Проведеними перевірками в 2001 році було охоплено 204 платники,
або 8,6 % кількості платників, з них у 69 або у кожного третього
виявлено порушення і донараховано всього 100,1 тис. грн. місцевих
податків і зборів.

За 2000 рік до бюджету міста надійшло 11,6 тис. грн. ринкового
збору, за 2001 рік — 13,2 тис.грн.

В 2001 році державна податкова інспекція у Кіцманському районі
здійснювала контроль за роботою наступних ринків різних форм власності:

МКП “Міський ринок ”

Ринок “ Критий ”

Ринок “ Верхній ”

Ринок села Берегомет

Ринок села Борівці

Ринок села Киселів

Ринок селища Неполоківці

Ринок селища Лужани

Ринок села Мамаївці

Ринок села Суховерхів

Ринок села Южинець

Ринок села Нижні Станівці

Ринок села Ошихліби

Ринок села Давидівці

Ринок села Ставчани

Справляння ринкового збору на перерахованих ринках проводиться
шляхом обілечування торгуючих чеками ЕКК або по квитанціях суворої
звітності.

З метою збільшення надходжень до бюджету місцевих податків і
зборів інспекцією міста неодноразово інформувалось райдержадміністрацію
про стан справляння місцевих податків і зборів, наявні резерви щодо
збільшення надходжень до бюджету, вносились пропозиції про створення
ринків на місцях стихійної торгівлі.

В 2000 році проведено перевірки 12 зареєстрованих ринків з 15 , а в
2001 році — у 14 з 15 ринків. Хоча, відповідно до п.12 “ Плану
організаційних заходів ” Наказу ДПА України від 03.08.1998 року № 381 “
По забезпеченню збільшення надходжень до бюджету у II півріччі 2000 року
” необхідно було забезпечити до кінця 2000 року 100% -ві перевірки
ринків.

Працівниками відділу з метою своєчасного і повного залучення
у бюджет справляння ринкового збору здійснюються рейдові перевірки на
ринках міста.

Проведеним аналізом перерахування ринкового збору за 1-шу декаду
листопада виявлено, що середньоденне надходження на МКП “ Міський ринок
” становить 0,1 тис.грн., тоді як обстеженням кількості місць торгового
ринку виявлено, що сума ринкового збору за день мала би становити 0,15
тис.грн.

Не упорядкована торгівля на площі біля ресторану “Прага”, як
встановлено під час рейдового обстеження в умовах справляння ринкового
збору тут могло би надійти за один день 60 грн. цього платежу.

Згідно рішення 11 сесії Кіцманської міської ради від 23.06.2000 року
розмір готельного збору становить 15% вартості найманого житла без
додаткових послуг, хоча попереднім рішенням 14 сесії від 14.03.2000 року
він становив 20%. Міський бюджет, як наслідок, за 2000 рік недоотримав
0,1 тис. грн. платежу.

За 2000 рік до бюджету надійшло 0,8тис.грн збору за право
прведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу лотерей, за 2001
рік-1,7 тис.грн.. Проведеними в 2000-2001 роках перевірками порушень з
питань повноти і своєчасності перерахування коштів до бюджету не
встановлено.

Перевірпкою місцевих рад народних депутатів на предмет видачі
дозволів на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг порушень не
виявлено. Перевіркою платників встановлено порушення у 5 суб’єктів
підприємницької діяльності в 2000-2001 роках, донараховано 0,5 тис.грн.
та 1,1 тис. грн разом з пенею.

В 2001 році перевірка по порядку справляння збору за видачу ордера
на квартиру ДПІ в Кіцманському районі не проводилась.На протязі 2001
року до бюджету на дійшло 0,1 тис. грн. цього збору.

Із зареєстрованих 2-х платників збору за право використання
місцевої символіки , ДПІ в Кіцманському районі проведено перевірки по
одному платнику в 2000-2001 роках. Порушень не виявлено . Цей збір
займає 0,01% в загальному надходженні місцевих податків і зборів
області. В 2001 році як і в 2000 році поступлень даного збору не було.

Найбільшу суму поступлень по місцевих податках і зборах у
Кіцманському районі становить комунальний податок та ринковий збір- 87%
загальної суми. За 2001 рік проведеними перевірками по місцевих
податках і зборах донараховано платежів 83 платникам в сумі 4,1 тис.грн.

З метою забезпечення надходження коштів до бюджету і погашення
недоїмки по податках, зборах і неподаткових платежах податковими
органами розроблено порядок поетапного застосування послідовних кроків,
передбачених податковим та іншим законодавством України по примусовому
стягненню податків і зборів.

Етап 1 . Складання списків недоїмників.

Списки недоїмників складаються за кожним видом платежу станом на
1-ше число кожного місяця.

Етап 2 . Початок роботи з недоїмниками

Вся інформація стосовно недоїмників передається до відділу
примусового стягнення, який на кожного платника заводить справу (файл,
папку) , в якій мають зберігатися в хронологічному порядку всі
документи, що стосується погашення недоїмки.

Етап 3. Податкова застава, як спосіб забезпечення
погашення платником податків податкової заборгованості.

Податкова застава, як спосіб забезпечення погашення
платником податків податкової заборгованості запроваджена Указом
Президента України від 04.03.1998 року № 167/98 “Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом та державними
цільовими фондами” .

З дня винекнення податкової заборгованості все майно і
майнові права платника податків, а щодо фізичної особи- майно та майнові
права, які використовуються ним для здійснення підприємницької
діяльності, перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових
прав, що відповідно до Закону не можуть бути предметом застави, та
основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку
державними.

Вимоги органів державної податкової служби щодо майна і
майнових прав, які є предметом застави, мають пріоритет перед будь-якими
правами щодо цього майна і майнових прав, крім випадків, коли ці права
виникли і в установленому порядку оформлені до винекнення податкової
застави.

Податкова застава припиняється при повному погашенні
податкової заборгованості.

Етап 4. Відстрочка і розстрочка сплати податків, інших
платежів.

З метою забезпечення введення в дію п.9 ст.11 Закону
України від 05.02.1998 року № 83/98 -ВР “Про внесення змін до Закону
України “Про державну податкову службу в Україні”(6) , органи
державної податкової служби в установленому Законом порядку мають право
надавати в межах своїх повноважень відстрочки і розстрочки сплати
податків, інших платежів на умовах податкового кредиту з урахуванням
фінансового стану платників податку.

Етап 5. Припинення операцій по банківських рахунках
платника.

Згідно із ст.8 Указу Президента України, у разі
непогашення платником податків податкової заборгованості протягом п’яти
робочих днів від дня її винекнення, органи державної податкової служби
на шостий робочий день приймають рішення про припинення операцій по всіх
рахунках (за винятком основного рахунку) такого платника, крім операцій
із спрямуванням коштів на основний рахунок, до повного погашення
податкової заборгованості та надсилають таке рішення до установ банків,
у яких обслуговується платник податків , а також інформують у письмовій
формі платника податків про прийняте рішення.

При повному погашенні податкової заборгованості
відновлюються операції за всіма рахунками платника податків на основі
рішення податкового органу.

Етап 6. Звернення стягнення на рахунки дебіторів недоїмника.

Здійснюється державними податковими органами інкасовими
дорученнями (розпорядженнями) за умови наявності акта звірки між
дебітором та недоїмником або за актом зустрічної перевірки, що
підтверджує заборгованість.

Дата звернення стягнення недоїмки за рахунок дебіторів не може
перевищувати місяця з дня складання акту.

Етап 7. Вилучення готівки .

Згідно із статтею 10 Указу Президента України за відсутності
коштів на банківських рахунках платника податків, який має податкову
заборгованість, органи державної податкової служби можуть вилучати
готівку такого платника.

Вилучена готівка вноситься на основний рахунок платника
податків і списується пропорційно- 50 % в погашення недоїмки по податках
і платежах; інших 50 % — на виплату заробітної плати.

Етап 8. Погашення податкового боргу за рахунок надходжень від
продажу рухомого майна .

Кошти від продажу рухомого майна, що перебуває у податковій
заставі поступають на розподільчий рахунок у відділенні Державного
казначейства за місцем знаходження платника податків, майно якого
реалізується.

Орган державного казначейства розподіляє кошти за напрямками
сплати та перераховує їх на погашення транспортних видатків, оплату
послуг експерта та на рахунки державного та місцевих бюджетів по доходах
для погашення податкової заборгованості в черговості термінів її
виникнення.

Етап 9. Погашення податкового боргу за рахунок надходжень
від продажу нерухомого майна та майнових прав (без визнання платниками
податків банкрутами.)

Звернення стягнення на нерухоме майно платника
податків здійснюється через судові органи.

Фіскальне значення місцевих податків і зборів по- різному проявляється
у формуванні дохідної частини бюджетів різних рівнів і видів.(див
додаток 2.2.1). Насамперед найвідчутніша фіскальна роль місцевих
податків і зборів у доходах бюджетів територіальних громад-міст, селищ,
сіл.Це пояснюється тими новими підходами щодо формування та
використання бюджетів місцевого самоврядування, які увійшли до нашої
практики разом із прийняттям Конституції України та закону України “Про
місцеве самоврядування в Україні”.Районні та обласні бюджети як бюджети
, призначені для реалізації спільних інтересів територіальних громад ,
виконання місцевих програм , роль місцевих податків і зборів у
формуванні доходів районних і обласних бюджетів є незначною. Водночас,
у доходах міст районного підпорядкування місцеві податки і збори у 1998
р. становили 12,6%, селищних бюджетів-11,6%.

Дані додатку 2.2.2 свідчать про те ,що за період 1999-2001 років
на 18% зменшилися надходження місцевих податків і зборів. Майже вдвоє
скоротилися обсяги вилучень у місцеві бюджети в Сумській , Київській,
Черкаській, Луганській та інших областях.

Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів (діаграма
1,2) свідчить, що найбільшу суму надходжень до місцевих бюджетів
протягом 1999-2001 років було забезпечено за рахунок комунального
податку : 45.5% 1999 році і 33,8% в2001 році. Витрати на
адміністрування та справляння комунального податку є відносно
невисокими, однак пртягом останніх трьох років спостерігається чітка
тенденція до зменшення обсягів його надходення із 178,4 млн.грн., що
надійшли в 1999 році, до 164,5 млн.грн. у2001. Великі суми комунального
податку надходять у Донецькій (21,1 млн.грн.), Дніпропетровській (15,4
млн.грн.) областях та Києві (17,0 млн.грн.).(додаток 2.2.3)

Надходження від ринкового збору забезпечується від 32,6% (128,4
млн.грн.) до 41,6% (202,4 млн.грн.),тобто ринковий збір цілком
підтверджує свою доцільність. Він відповідає світовим вимогам до
системи місцевих податків і зборів, а саме : тягар цього збору лежить
безпосередньо на місцевих жителях окремих територіальних громад.Протягом
1999-2001 років спостерігалася стабільна тенденція збільшення надходжень
ринкового збору. У 2001 році його сума становила : в Києві 18,9
млн.грн., у Донецькій області- 17,4 млн.грн.При цьому слід відзначити
,що запровадження ринкового збору відбувається лише в порівняно великих
населених пунктах. В інших громадах ринки фактично відсутні.

Ще одним суттєвим платижем ,що забезпечує від 5,6% (22,0млн.грн.)
у 1999 році до 8,6% (41,7 млн.грн) у 2001 році надходжень до місцевих
бюджетів є готельний збір.

Суттєвою є також і частка надходжень від збору за видачу дозволів
на розміщення об’єктів торгівлі- 8,0%(31,3 млн.грн.) у1999 році та 6,9%
(33,7 млн.грн.)у 2001.Значні суми збору надходять у Харківській
області(4,7 млн.грн.), Донецькій (3,4 млн.грн.)та Києві (2,8 млн.грн.).

Майже 4% доходів місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів
забезпечується за рахунок збору за проїзд територією прикордонних
областей автотранспорту,що прямує за кордон.

Таким чином , нині місцеві податки і збори в Україні практично не
виконують ні фіскальної , ні регулюючої функції, оскільки місцеві ради,
насамперед наймасовіші-сільські і селищні,- що становлять 91% від
загальної кількості місцевих рад, не мають жодного більш-менш серйозного
об’єкта оподаткування.

2.3 Проблемні аспекти місцевих податків і зборів як елементу
забезпечення фінансової бази регіонів.

Органи місцевого самоврядування, як правило, розраховують на три
головні джерела надходжень, які становлять законну основу діяльності
місцевого самоврядування,а саме: субсидії на послуги, майнові податки
для послуг, пов’язаних з макйном,і збори з отримувачів послуг.

Загалом , сукупність податків ,які можуть стягуватися органами місцевого
самоврядування, встановлюється в законах, якими визначаються органи
місцевого самоврядування,їхні повноваження й сфера відповідальності.

У цих визначених законом межах рішення про запровадження , внесення змін
і доповнень та скасування муніципального податку приймаються переважно
місцевою радою. Така постанова місцевого органу регулює введення й
збирання податків. Оскільки надходження від будь-якого податку є
добутком бази на податкову ставку , та постанова повинна визначити базу
оподаткування , спосіб її обчислення , податкову ставку , яку буде
введену , дату набуття податком чинності та всі інші питання, пов’язані
з оподаткуванням і стягненням податків .

Фіскальна самостійність – важлива передумова фінансової незалежності
органів місцевого самоврядування . Можливість вибору форм і ставок
оподаткування роблять місцеві власті підзвітними та підконтрольними в
своїй діяльності . Якщо всі питання місцевого опдаткування регламентує
центральний уряд , той усі недоліки , пов’язані зі справленням місцевих
податків і зборів автоматично перекладаються на його плечі . Більше того
, формування дохідної частини місцевих бюджетів визначає обсяги та
напрямки використання одержаних коштів. Отже, беручи на себе
відповідальність за формування в усіх дріб’язкових деталях доходів
місцевих бюджетів , центральний уряд, тим самим , значною мірою покладає
на себе відповідальність за витрачання коштів . Якщо ж місцеві органи
влади одержать певну свободу у сфері місцевого оподаткування , то саме
на них буде покладено відповідальність за напрямки та ефективність
витрачання коштів від запроваджених податків .

Чинний на сьогодні в Україні Декрет Кабінету Міністрів України від
20.05.93 р.”Про місцеві податки і збори” передбачає 16 видів місцевих
податків і зборів. Найвагомішим серед місцевих податків є комунальний
податок, питома вага якого в окремих регіонах становить близько 50%
загальної суми надходжень до місцевого бюджету.

Незавжаючи на достатню кількість місцевих податків і зборів, їх вплив на
формування місцевих бюджетів нині незначний . Кількість уданому випадку
не перейшла в якість. Крім того, значну їх частину у ряді регіонів не
може бути введено, оскільки відсутні об”єкти оподаткування. Це найбільше
стосується сільської місцевостї. З цієї причини не завжди можуть
запроваджуватися органами місцевого самоврядування такі податки і збори:
за видачу ордера на квартиру, податок з реклами, збір за участь у бігах
на іподромі, за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного
розпродажу і лотерей, за проїзд по території прикордонних областей
автотранспорту.

Інколи податкові надходження при стягненні місцевих податків і зборів
менші, ніж витрати на їх адміністрування.

Відповідно до п.4 розділу VX “Перехідні положення” Конституції України
Президентом України 25.05.99р. було видано Указ № 565/99 “Про місцеві
податки і збори”.

Основна мета цього Указу полягала у зміцненні та стабілізації фінансів
місцевих органів влади України в умовах різкого скорочення обсягів
централізованого фінансування.

Було передбачено розширення повноважень органів місцевого
самоврядування щодо справляння місцевих податків і зборів, а також
вказано об’єкти оподаткування, мінімальні і граничні ставки платежів,
обов’язкові пільги та основні положення обчислення, сплати і контролю за
надходженням місцевих податків і зборів, що надало б можливість органам
місцевого самоврядування чітко визначити порядок справляння місцевих
податків і зборів, встановити дієвий та ефективний контроль за
своєчасністю і повнотою надходжень сум місцевих податків і зборів, а
також оптимально врахувати специфічні особливості своїх регіонів.

Зменшено кількість місцевих податків і зборів (відмінялися такі збори :
за право проведення кіно- і телезйомок, за участь у бігах на іподромі ,
за виграш на бігах, з осіб , які беруть участь у грі на тоталізаторі на
іподромі, за утримання собак, оскільки ці податки і збори не відіграють
істотної ролі у поповненні місцевих бюджетів коштами і вимагають
невиправданих витрат на проведення контролю за їх справлянням).

Разом з тим було враховано пропозиції, висловлені в ході парламентських
слухань щодо вдосконалення структури місцевих податків і зборів,
відповідні побожання народних депутатів, обласних державних
адміністрацій з питань впровадження нових обов’язкових платежів на
регіональних рівнях. Було введено нові збори: за здійснення зарубіжного
туризму та за надання земельних ділянок для будівництва об’єктів
виробничого і соціально-культурного призначення, індивідуального житла
та гаражів у населених пунктах, що дозволило б здійснювати ряд
невідкладних заходів соціального характеру.

В Указі передбачався практично новий підхід до справляння податку з
реклами, збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу
і лотерей. Зокрема, при обрахуванні податку з реклами було запропоновано
враховувати не тільки вартість виготовлення і розміщення реклами, але й
час її показу, площу і кількість рекламних носіїв.

З метою регулярного надходження коштів до бюджету було встановлено єдині
терміни сплати та відповідальність підприємств, установ і організацій за
правильність їх обчислення та повноту і своєчасність перерахування до
бюджету, подання органам державної податкової служби розрахунків.

Впровадження нових податків і зборів та зміни ставок за прогнозними
розрахунками збільшило б щорічні надходження коштів до місцевих бюджетів
на суму близько 90 млн.грн., а загалом прийняття Верховною Радою України
Закону України адекватного зазначеному Указу Президента України
забезпечило б наповнення бюджетів на суму близько 530 млн.грн.

Однак, відповідно до п.4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції
України проект Закону України “Про місцеві податки і збори”, внесений на
розгляд Верховної Ради України у зв’язку з виданням Указу Президента
України від 25.05.99р. № 565/99 “Про місцеві податки і збори”, було
відхилено Постановою Верховної Ради України від 17.06.99р. №754-XIV, а
тому зазначений Указ не набрав чинності.

Разом з тим Постановою Верховної Ради України від 09.07.99р. № 895-XIV
прийнято у першому читанні внесений народними депутатами України –
членами Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської
діяльності проект Закону України “Про місцеві податки і збори”.

Схвалений парламентом проект Закону скоротить перелік місцевих податків
і зборів із 16 до 11 видів. Більш того, після остаточного прийняття
Закону буде скасовано більшість існуючих нині зборів. Зокрема,
комунальний податок, що дасть можливість зменшити податковий тиск в
першу чергу на вітчизняних товаровиробників; збір за видачу ордера на
квартиру; курортний збір; збір із власників собак; збір за участь у
бігах на іподромі, збір за виграш на бігах, збір з осіб, що беруть
участь у грі на тоталізаторі, збір за право використання місцевої
символіки, збір за проведення кіно- і телезйомок, збір за право
проведення місцевих аукціонів, конкурсної розпродажі і лотерей, збір за
проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за
кордон.

Однак з’являються нові місцеві податки і збори. Приміром, проект Закону
передбачає введення місцевого податку на прибуток підприємств, ставку
якого встановлено у розмірі від 1 до 3 відсотків додатково до діючої
ставки податку на прибуток підприємств. Але це не буде додатковим
навантаженням на платників , оскільки одночасно із зазначеним
законопроектом на розгляд Верховної Ради вноситься проект Закону
України про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств”, де відповідно зменшується базова ставка податку на
прибуток з 30 до 27 відсотків.

Планується запровадити також місцевий податок на доходи фізичних осіб,
який встановлюється в розмірі від 1 до 3 відсотків додатково до ставок
податку, встановлених для відповідних податкових шкал законодавством з
питань оподаткування доходів фізичних осіб. Однак він може бути
запроваджений тільки після набрання чинності Законом України про податок
на доходи фізичних осіб, де також відповідно буде зменшено ставки
податку.

До місцевого податку пропонується віднести й податок на нерухоме майно.
Однак об’єкт оподаткування, його ставки і порядок справляння будуть
встановлені Законом України “Про податок на нерухомість”, що у даний час
знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Крім того, до місцевих податків пропонується віднести плату за торговий
патент на деякі види підприємницької діяльності, порядок справляння
якого та перелік видів підприємницької діяльності, здійснення яких
потребує придбання такого патенту, встановлюється окремим законом.

Передбачається значне зменшення граничних розмірів ставок щодо деяких
платежів . Так, якщо нині гранична ставка ринкового збору для юридичних
осіб становить три мінімальні зарплати- 222 грн., для фізичних – 20%
мінімальної зарплати (14.8 грн.), то відповідно до нового законопроекту
граничні ставки ринкового збору змінюються від 0.5 до 3 грн. (при
торгівлі продовольчими і промисловими товарами) і від 2 до 50 грн. (при
продажу автотоварів). Граничнийрозмір готельного збору в даний час
становить 20% вартості найманого житла. У новому законі передбачено його
зменшення до 8%. Гранична межа діючої ставки збору за дозвіл на
розміщення об’єктів торгівлі становить 340 грн., нині пропонується в
межах від 20 до 100 гривень і при його продовженні плата не буде
справлятись. Разом з тим передбачається розширення бази цього збору за
рахунок його поширення на сферу побутових послуг.

Згідно до переліку місцевих зборів пропонується ввести два нових.

Екологічний збір, що є компенсацією витрат місцевої влади, пов’язаних із
ліквідацією наслідків забруднення навколишнього середовища і стягується
з осіб, що забруднюють навколишне природне середовище, незалежно від їх
відомчої приналежності або форми власності за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та
пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин у поверхневі води , територіальні та
внутрішні морські води, а також підземні горизонти, у т.ч. скиди, що
провадяться підприємствами через систему комунальної каналізації.

Будівельний збір, що сплачується за погодження проекту об’єкта
архітектури органом містобудування та архітектури, затвердження
архітектурно-технічного паспорта, а також внесення змін до них, надання
дозволу на виконання робіт, пов’язаних з реконструкцією, реставрацією та
капітальним ремонтом об’єкта архітектури, відведення землі під майбутню
забудову, а також отримання інших дозволів та узгоджень від органів
місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, а також
уповноважених ними організацій та установ, необхідних для проведення
архітектурних та будівельних робіт та введення об’єкта нерухомості в
експлуатацію або його знесення чи розібрання. Його граничні ставки
змінюються від 20 до 2000 грн.

Цей законопроект установлює ставки податків і зборів у гривнєвому
еквіваленті (а не в процентному відношення до неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян або мінімальної зарплати). Щоб уберегти ставки
від знецінювання, пропонується проведення індексації, якщо за минулий
звітний рік рівень інфляції перевищить 110%.

За попередніми розрахунками прийняття Закону в запропонованій редакції
дозволить місцевим бюджетам одержувати щорічно близько 2,0 млрд. грн.,
що є першим кроком до забезпечення фінансової незалежності органів
місцевого самоврядування.

Замість того, щоб сприяти діловій активності і підприємництву, податкова
система гальмує розвиток виробництва, не дозволяє створювати необхідні
фінансові резерви для відтворення промислової бази. І справді, хіба
зацікавлене підприємство у збільшенні реалізації продукції, знаючи, у
скільки разів воно збільшить обсяг реалізації продукції, у стільки ж
разів більше буде сплачувати, наприклад, податку на додану вартість та
проводити відрахування до Державного інноваційного фонду. Збільшення
обсягу реалізації- підстава для збільшення валового доходу, що тягне
ріст об’єкту оподаткування податком на прибуток.

Не зацікавлене підприємство і у розширені кількості робочих місць.
Залучивши до виробництва більшу кількість працівників, воно буде
сплачувати більше комунального податку.

Стимулюючи працю робітників збільшенням заробітної плати, підприємство
тут же зобов’язане збільшувати суми відрахувань до Державних цільових
фондів: Пенсійного, внесків до Фонду для здійснення заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення (з 1.01.1999 року відмінений) тощо.

В загальному обсязі собівартості продукції 70-75 % складають різні
податки, відрахування, збори.

Такої оцінки удостоюється діюча система оподаткування на кожній нараді з
питань підприємництва як в регіонах, так і на загальнодержавному рівні,
тому податкова система України вимагає удосконалення.

Слід відмітити, що в останні роки в напрямі реформування податкової
системи в Україні зроблено немало.

Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі з метою
додаткового залучення коштів у місцеві бюджети від наявних резервів у
справлянні у районі місцевих податків і зборівбуло направлено голові
райдержадміністрації протягом 2001 року 17 листів та інформацій.
Протягом 3-х місяців цього року підготовлено вже 4 таких листи.

Не дивлячись на це, внесені пропозиції стосовно поповнення дохідної
частини міського бюджету відхиляються і не вносяться на розгляд сесій
місцевих рад.

Інспекцією на 2 сесіях міськради пропонувалось ввести в місті збір з
власників собак, що є обов’язковим платежем при наявності об’єктів
оподаткування і практично справляється по всій території України.

Бюджетна система стала нині головним механізмом регулювання економічних
процесів у державі й регіонах, важелем соціальної політики . Натомість
складання і виконання бюджету залишається найменш врегульованим
процесом. Це й призводить до того, що рік у рік державний бюджет не
виконується, а місцевий фінансує міське господарство на 30-40 відсотків
від потреб.

Заборгованість міського бюджету м. Кіцманя “триває” ще з минулих років
і становить на сьогоднішній день 15,5 млн. гривень, тобто 71,2 відсотка
річного бюджету.

За 2001 рік промислові підприємства Кіцманського району виготовили
продукції з приростом 1,0 відсотка. Та з кожних 100 гривень податків і
зборів у міському, селищному чи сільському бюджеті залишається
тільки 41 гривня, що не дає можливості забезпечити нормальне
функціонування міського, селищного чи сільського господарства, не кажучи
про те, щоб сплатити борги.

Міська рада звернулася до обласних структур з пропозиціями: залишити в
місцевому бюджеті 70 відсотків податків і зборів, які надходять від
підприємств, організацій, установ міста, закріпити за місцевими
бюджетами у повному обсязі прибутковий податок з громадян; фінансування
державних програм, пов’язаних із соціальним захистом населення,
здійснювати за рахунок коштів обласного бюджету.

В зверненні до найвищих органів влади і Президента сесія міської ради
запропонувала: розмір фінансових ресурсів, які спрямовуються на
перерозподіл між територіальними громадами міст, селищ, сіл має
становити принаймі 40 відсотків обсягів зведеного бюджету України; при
розрахунку нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя не слід
враховувати надходження від місцевих податків і зборів.

Час припинити практику штучного дотування бюджетів, якщо обсяг дотації
може бути перекритий регульованими податками, що стягуються на
відповідній території. Фінансування державних програм, пов’язаних із
соціальним захистом населення, слід здійснювати з державного бюджету
через органи державного казначейства.

ІІІ. Напрямки удосконалення та перспективи місцевого оподаткування в
умовах становлення фінансової незалежності регіонів.

Недосконалість практики місцевого оподаткування в Україні стала приводом
для розробки багатьох законопроектів щодо її удосконалення. Так, у
проекті Податкового кодексу Кабінету Міністрів України пропонувалося
змінити склад місцевих податків і зборів і запровадити 4 місцевих
податки та 9 місцевих зборів.Зпереліку наявних передбачалося вилучити 6
місцевих зборів, які не мають важливого фіскального значення, а затрати
зіхнього справляння перевищують надходження ( збір за видачу ордера на
квартиру, збір з власників собак, три місцеві збори, що пов’язані зі
стягненням на іподромах, збір за право проведення кіно- і телезйомок).
Одночасно пропонувалося запровадити нові податки та збори зі значним
податковим потенціалом, зокрема місцеві акцизи та збір за організацію
гастрольної діяльності

Перелік, порядок справляння місцевих податків і зборів передбачено в
ухваленому 13.07.2000 р. Верховною Радою України у першому читанні
урядовому проекті Податкового кодексу, а саме : зменшення кількості
місцевих податків і зборів з одночасним впровадженням нових, необхідних
для підтримки і розвитку місцевої інфраструктури, роль якої у проведенні
соціальної та економічної політики дедалі зростатиме.

Так, головним податковим законом планується зменшити кількість місцевих
податків і зборів до дев’яти. Це, зокрема, податок з реклами , збір за
видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, податок
на право використання місцевої символіки, ринковий і готельний збір,
збір за паркування автотранспорту ,курортний податок, збір за
організацію гастрольних заходів, збір за видачу дозволів на будівництво
в населених пунктах об’єектів виробничого та соціального-культурного
призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва
садових будинків і гаражів.

Однією з причин вилучення комунального податку стало те , що
підприємства сплачують податок за місцем знаходження, а об’єкт
оподаткування – чисельність працюючих- перебуває на даній території
тимчасово. Територіально-адміністративні одиниці, де проживають
працівники підприємств, наприклад райони міст, що мають досить
розгалужену соціальну сферу, не отримують відповідних доходів у бюджет,
але повинні нести витрати, пов’язані з вирішенням соціально-побутових,
культурних та інших проблем регіону, і обсяг цих витрат безпосередньо
зумовлений кількістю населення в даній місцевості.

З метою недопущення опдаткування одних і тих самих об’єктів різними
податками з переліку чинних місцевих податків і зборів буде вилучено
збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон.Адже об’єктом обкладення цим збором є автотранспорт, і
ставка збору визначається маркою та потужності двигуна , що нагадує
податок з власників транспортних засобів. Причина відміни збору полягає
в тому ,що в листопаді 1999 року до переліку загальнодержавних податків
і зборів включено єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску
через державний кордон України.

Через незначні надходження коштів вилучено з переліку місцевих податків
і зборів:збір за участь у бігах на іподромі, за право на проведення
кіно- і телезйомок, з власників собак, за видачу ордера на квартиру , з
осіб які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, за право на
проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

У ряді країн податок з реклами є домінуючим у загальному обсязі
податкових надходжень, а в Україні місцеві бюджети від цього податку
одержують суму,що становить лише 2,1% загальних надходжень.

Виходячи з умов економічного й технічного розвитку, неохідно запровадити
більш деталізований підхід до об’єкта та бази оподаткування. Ось чому в
проекті Податкового кодексу збережено існуючий порядок справляння
податку з реклами, але разом з тим порівняно з нормами чинного
законодавства планується ряд уточнень і змін.Зокрема,передбачено
розподіл об’єктів оподаткування залежно від виробництва та
розповсюдження реклами.База оподаткування визначатиметься виходячи з
вартості сплачених рекламодавцем сум за надані послуги, а також вартості
фактичних витрат на виробництво рекламної продукції власними силами.

Ставки збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі й сфери
послуг на відміну від чинної системи передбачено встановлювати у
гривнях.

Проектом Податкового кодексу збережено існуючу систему справляння
податку на право використання місцевої символіки та готельного збору.

У цілому в проекті Податкового кодексу не змінився порядок нарахування
та справляння ринкового збору.Проектом планується розширити та
конкретизувати перелік пунктів торгівлі, з яких ринковий збір не
справляється. Ставки збору на відміну від чинної системи передбачено
встановлювати в гривнях.

Проектом кодексу розроблено чіткіший підхід до справляння збору за
паркування автотранспорту. Це пов’язано з порівняно низькими на сьогодні
надходженнями до місцевих бюджетів з цього збору при значній базі
оподаткування.

У проекті Податкового кодексу планується змінити граничні розміри ставок
курортного збору та зробити їх прив’язку до доходів платників.Так, для
іноземних громадян передбачається гранична ставка від одного до двох
неоподаткованих мінімумів доходів громадян .

Обгрунтований підхід до вирішення проблем місцевих податків і зборів
здатні оптимізувати та поліпшити структуру дохідної частини місцевих
бюджетів, забезпечити стабільніші надходження, вдосконалити систему
місцевого оподаткування.

Отже, основне спрямування змін у сфері місцевого оподаткування пов’язане
зі збільшенням ставок наявних і запрвадженням нових місцевих податків і
зборів.Пропозиції щодо збільшення податків суперечать загальновизнаній
громадській думці щодо високого податкового тягаря в країні , який став
на перешкоді розвитку вітчизняного підприємництва і є однією з причин
тривалого падіння обсягів валового внутрішнього продукту. Програмними
документами з питань фінансової політики неодноразово підкреслювалося
необхідність зменшення кількоств податків, встановлення мораторію на
внесення змін до податкового законодавства, посилення захисту платників
податків.І тому віщезазначені пропозиції щодо збільшення ставок
оподаткування не відповідають пріоритетним напрямкам нинішньої
фінансової політики в Україні.

Важливим завданням економічної політики будь-якої держави є наповнення
дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

Від рівня наповнення бюджетів залежать розвиток і стан економіки держави
в цілому , соціально-економічний розвиток регіонів, добробут
населення.Фінансове забезпечення розвитку соціально-економічної
інфраструктури регіонів на сьогодні-помітна проблема .

Однією з передумов стабільного розвитку ринкових відносин є наявність
певних фінансових ресурсів на території адміністративних одиниць і право
розпоряджатися ними. Органи місцевої влади, виходячи з аналізу ситуації,
що склалася в регіоні, повинні вирішувати проблеми ,пов”язані з
розвитком інфраструктури. Відповідно це потребує детального науково
обгрунтованого перегляду бюджетної політики країни та докорінного
поліпшення системи місцевого оподаткування.

Досвід розвинутих країн свідчить, що,незважаючи на тенденції до
централізму, характерна особливість низових територіальних одиниць – це
наявність достатньо розвинутої системи місцевого оподаткування з
високим ступенем юридичної самостійності щодо введення місцевих
податків і зборів, встановлення порядку їх нарахування та стягнення.

У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як
локальні податки і є основою дохідної частини місцевих бюджетів
більшості західних держав.

Місцеві органи влади в багатьох країнах ( США, Франції, Італії) наділені
правом самостійно встановлювати місцеві податки та збори. Така
самостійність може проявлятися у різних , найприйнятніших для конкретних
умов кожної країни , фрмах , відповідних державному устрою (федеральна
чи унітарна держава ) та розподілу повноважень між центральним урядом і
місцевим самоврядуванням. Органи місцевої влади можуть мати необмежені
рпава у місцевому оподаткуванні, виборі форм обкладання та його
розмірів. Самостійність місцевих властей обмежується з боку держави за
допомогою:

1)Встановлення обов’язкових місцевих податків і зборів . Так,
найважливіший місцевий податок на нерухоме майно обов’язковий до
запровадження місцевими органами самоврядування таких країн, як Франція
, Фінляндія, Італія ,Іспанія, Туреччина , Австрія ,Данія. Обов’язковими
є місцеві податки на доходи фізичних осіб у Данії , Фінляндії, Норвегії
, Швеції; на домогосподарства – у Франції , Португалії; на тргівлю- в
Австрії , Албанії, Італії , Іспанії, Люксембурзі ; на компанії – в
Австрії , Фінляндії, Італії, Іспанії.

2)Визначення ставок місцевих податків і зборів . Так, ставки місцевого
податку на нерухомість визначаються центральними органами влади у
Туреччині, Словаччині , Болгарії, Албанії ; на доходи фізичних осіб – у
Болгарії та Латвії; на торгівлю – в Албанії ; на компаніі – у Фінляндії.

3)Встановлення граничних ставок місцевих податків і зборів або надбавок
до загально державних податків , в межах яких місцеві органи влади
самостійно визначають ставку оподаткування. Така практика застосовується
щодо місцевих податків на нерухомість в Австрії, Данії, Фінляндії,
Франції, Іспанії та інших країнах; Податку на доходи фізичних осіб- у
Норвегії, Естонії, податку на торгівлю- в Австрії, Іспанії, Естонії,
Угорщині; податку на домогосподарства- у Франції, Угорщині ; на
компанії- в Австрії, Франції, Іспанії, Угорщині.

У середині 1990-х років за рахунок місцевих податків формувалися 61%
комунальних доходів у Швеції ,51- у Данії, 46-у Швейцарії, 43- у
Норвегії ,36- у Франції ,34- у Фінляндії,31- в Іспанії,66- у США,35-в
Японії , 37- У Великій Британії, 46%- у Німеччині.

У різних країнах неоднакова кількість місцевих податків і зборів.Так у
Великій Британії один такий податок, який стягується з нерухомого майна-
землі, будівель, крамниць, установ , заводів і фабрик, причому
сільськогосподарські угіддя та будівлі на них, а також церкви
оподаткуванню не підлягають.

В Японії існують три основні податки . Це,зокрема, підприємницький
податок , який нараховується на прибуток, корпоративний муніципальний
податок та зрівняльний податок, що є фіксованою сумою податку, розмір
якої залежить від розміру капіталу юридичної особи та чисельності
працюючих.

Найбільшу кількість місцевих податків запроваджено у Бельгії- 100, в
Італії –70, у Франції – понад 50.

У США запроваджено такі місцеві податки , як податок з продажу ,
місцевий прибутковий податок, податки на прибуток корпорацій , на
спадок, майновий податок.

При формуванні податкової системи України необхідно дотримуватись таких
принципів:

соціальної справедливості

рівнонапруженості

економічної ефективності

стабільності

гнучкості.

Справедливою вважається та податкова система, за якої податки, що
сплачують платники, відповідають користі, яку вони одержують від послуг
держави, що , в свою чергу, залежить від структури державних витрат. Цей
принцип лежить в основі теорії побудови податкових ставок, обгрунтування
величини податку на одиницю оподаткування.

Рівнонапруженість передбачає встановлення для всіх платників зобов’язань
перед бюджетом згідно з їхніми можливостями та результатами діяльності.

Економічно ефективні податки виступають у ролі фінансового регулятора і
мають сприяти економічному зростанню. Крім того, характеризують
швидкість, своєчасність, повноту стягнення податків, неможливість
ухилення від сплати тощо.

Стабільність передбачає зміну податкової системи еволюційним шляхом, щоб
запобігти неврівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності
підприємства.

Внесення поступових змін до системи оподаткування має відповідати змісту
змін економічної ситуації, що характеризує її гнучкість.

При формуванні податкової системи необхідно врахувати те, що це механізм
впливу на підприємство тривалої дії, який швидко не дає позитивних
результатів. Тому бажано мати таку систему оподаткування, яка б не
змінювалася протягом багатьох років.

Необхідно передбачити постійні (тверді, у вигляді абсолютної суми на
одиницю оподаткування) та змінні податкові ставки. Змінні податкові
ставки встановлюються у вигляді процента від одиниці оподаткування.
Процентні ставки, в свою чергу, мають бути пропорційними і
прогресивними.

При формуванні податкової системи доцільно врахувати також наступні
пропозиції.

Податки повинні встановлюватися диференційовано з врахуванням галузей
народного господарства. Необхідно встановити ставки податків окремо для
підприємств видобувної промисловості, машинобудування, легкої та
харчової промисловості, сільського господарства.

Залежно від форм власності встановити окремі ставки податків для
державних та приватних підприємств. Для підприємств малого бізнесу мають
бути встановлені пільгові ставки податків.

Основним податком для промислових, транспортних та будівельних
підпримств має бути податок на прибуток. Ставки цього податку не повинні
перевищувати 30 %. Для підприємств харчової, легкої промисловості та
малого бізнесу податкова ставка має бути значно меншою. Для
новоутворених підприємств встановити пільгову, на два роки ставку, в два
рази меншу, порівняно із звичайною ставкою оподаткування.

В сільському господарстві запровадити один податок на землю ,
відмовившись від інших податків і зборів.

Відрахування в державні цільові фонди встановити у вигляді абсолютної
суми за постійними ставками відрахувань, що діяли б протягом 5- ти
років. Значно зменшити абсолютну суму цих відрахувань, які складають в
сучасних умовах понад 50 відсотків фонду заробітної плати, або зовсім їх
відмінити.

Значного реформування потребує система місцевих податків і зборів. Тут
пропонуються наступні заходи:

З метою економічної зацікавленості місцевих органів самоврядування у
розвитку і зміцненні своєї фінансової бази слід законодавчо встановити,
щоб місцеві податки і збори, введені за їх ініціативою, не включались у
дохідну базу при визначенні нормативів відрахувань від загальнодержавних
податків і зборів у бюджети місцевих рад народних депутатів. Можна
погодитись навідь з тим, щоб Верховна Рада України мала право на
впровадження трьох-чотирьох місцевих податків, а решта належала тільки
місцевим органам самоврядування- від їх впровадження до використання
отриманих коштів;

З метою попередження від посягань вищестоячих представницьких і
виконавчих структур на економічну самостійність органів місцевого
самоврядування слід було б розглянути питання про можливість залучення
коштів від впровадження місцевих податків і зборів, а також їх
використання в умовах раніше існуючого самооподаткування населення в
сільській місцевості, тобто щоб сума місцевих податків і зборів не була
джерелом доходів бюджету;

Назріла необхідність замість нині діючого Декрету Кабінету Міністрів
України “Про місцеві податки і збори” прийняття Закону України “Про
місцеві податки і збори”. Тут же передбачити, щоб оновлений і розширений
перелік податків не обмежував податкову ініціативу органів місцевого
самоврядування. В тому випадку коли на відповідній території місцевий
орган самоврядування вважає можливим і доцільним впровадити якийсь вид
місцевих податків і зборів, непередбачених переліком, то цю ініціативу
він міг би здійснити, але з попередньою реєстрацією цього виду податку в
Міністерстві Фінансів України чи облдержадміністрації.

Доцільно щоб такий Закон визначав що потрібно зробити в центрі з метою
“розв’язання ” рук місцевим органам самоврядування по розвитку своєї
бази фінансування, а також визначав їх функції як по впровадженню
місцевих податків і зборів, так і по забезпеченню їх нарахування і
стягнення.

Слід визнати правомірним і ефективним надання права введення окремих
видів місцевих податків і зборів, які мають характерну особливість,
специфічну для конкретної адміністративної території, чи одинакові по
методиці і об’єктах оподаткування.

Частково зараз таке право надано облдержадміністраціям на введення збору
на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує
за кордон. Можна було б цьому рівню управління передати право на
введення зборів за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу
і лотерей, кіно- і телезйомок, транзитного збору (вивіз з території
області продукції для зовнішніх споживачів), податку на майно
підприємства і нерухоме майно громадян, податок на інвестиції та інші.
Аналогічно можна було б надати права райдержадміністраціям по введенню
податку з продажу імпортних товарів, збору за використання місцевої
символіки, податку з реклами, та інші.

Таке розширення прав регіональних органів управління буде запобігати
подвійному оподаткуванню, а також спростить і зменшить роботу по
підготовці відповідних документів по введенню, нарахуванню, стягненню і
обліку місцевих податків і зборів, оскільки вони будуть розроблятись,
узгоджуватись і прийматись структурними підрозділами виконавчих і
представницьких органів більш високого рівня і діятимуть зразу на всій
території області, району.

Перевага по введенню місцевих податків і зборів повинна належати
місцевим органам самоврядування. Однак, як показує практика, виконання
всього комплексу робіт неможлива без спеціальної і активної участі в цій
роботі фінансових і податкових органів, так як органи самоврядування в
цьому плані не готові як професійно, так і фізично.

Слід визнати, що через велике завантаження місцеві податкові органи не в
змозі приділяти всесторонню і постійну увагу місцевим податкам і зборам.
В зв’язку з цим було доцільно ввести в штат місцевих органів
самоврядування працівників муніципальної податкової служби з утриманням
їх за рахунок поступлень сум місцевих податків і зборів, підпорядкувавши
їх державним податковим інспекціям;

В законодавчому акті крім загальнодемократичних підходів до фінансово-
податкової політики, а також напрямків її реалізації, повинні бути
розкриті питання податкового навантаження і його регулювання,
розмежування фінансово-бюджетних і податкових органів, визначені статус,
повноваження, напрями скоординованої діяльності і відповідальності
фінансових, податкових, митних, банківських і інших органів і служб
фінансової системи в проведенні фінансової і податкової політики, в тому
числі по місцевих податках і зборах. В тому ж документі повинні знайти
своє місце питання по розвитку фінансової культури і етики,
всесторонньої відповідальності суб’єктів, які приймають участь в процесі
впровадження в життя фінансової і податкової політики.

Держава і місцеві бюджети продовжують відчувати “фінансовий голод”. Тому
удосконалювати систему і методи впливу місцевих органів влади на
діяльність суб’єктів своїх територій- значить “розв’язати їм руки” в
пошуках джерел поповнення своєї фінансової бази.

ВИСНОВКИ

Місцеві податки і збори- складова частина податкової системи України. Їх
не можна розглядати в розриві з проблемами, які існують в системі
оподаткування та ролі в забезпеченні фінансової бази регіонів. З
урахуванням цього і зроблено спробу висвітлити в даній роботі суть,
розвиток і роль цих податків та їх значення у загальному розвитку
регіонів. Значну увагу в роботі приділено недосконалості податкової
системи, необхідності і напрямкам удосконалення та перспективам
місцевого оподаткування в умовах встановлення фінансової незалежності
регіонів.

Нині місцеві податки і збори в Україні практично не виконують ні
фіскальної, ні регулюючої функції, оскільки місцеві ради, насамперед
наймасовіші- сільські і селищні,- що становлять 91% від загальної
кількості місцевих рад, не мають жодного більш-менш серйозного об’єкта
оподаткування.

Це доводить, що реорганізація системи оподаткування місцевими податками
і зборами назріла і вона повинна спрямовуватися перш за все на
забезпечення зміцнення фінінсової бази місцевого самоврядування, що є
однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад
, як первинного суб’єкта місцевого самоврядування та утворених ними
органів місцевого самоврядування.

Основним напрямом в реформуванні податкової системи повинен бути перехід
від виключно фіскальної функції податків до регулюючої. Тобто податкова
політика не повинна тільки забезпечувати надходження до бюджетів коштів,
необхідних для задоволення державних потреб, але й забезпечувати
встановлення податків, які стимулюватимуть розвиток підприємництва,
сприятимують вирішенню соціальних потреб населення країни, економічних,
екологічних та інших потреб.

Маючи на меті збільшення податкових надходжень до Державного бюджету
України та бюджетів місцевого самоврядування неохідно створити стабільну
занодавчу базу опдаткування за рахунок удосконалення системи
опдаткування, зокрема впровадити науково обгрунтовані, випробувані на
практиці місцеві податки і збори,системи податкових пільг,які б не лише
забезпечували оптимальні фінансові надходження, а й стимулювали б
розвиток виробництва, підприємництва, активний пошук ефективних реформ і
методчв вирішення завдань соціально-економічного розвитку, підвищення
добробуту населення.

Причина послабленої регулюючої ролі податків в нашій країні- відсутність
стійкої програми реформ, невизначеність економічного курсу, за яким, як
правило, слідує податкова політика, а також відсутність навиків
користування податковими регуляторами.

Недосконалість податкової системи є наслідком і в той же час причиною
складності обстановки в Україні. Вона складна перш за все в політичному
плані, тому що в суспільстві діють “тіньові ” сили. Отже, в той час,
коли одні зацікавлені в поступленнях до бюджету, інші зацікавлені в
протилежному.

Недосконала податкова політика є дестабілізуючим економічну і
соціальну сферу елементом.

Наведене вимагає удосконалення податкової системи.
Однак, встановлення і скасування податків і зборів до бюджету, а також
пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України.

Щодо місцевих податків і зборів- це прерогатива органів місцевого
самоврядування. Є потреба і можливість здійснити, не відкладаючи, ряд
заходів місцевого значення, для чого ДПІ у Кіцманському районі
пропонується:

Внести міськвиконкому пропозиції щодо вжиття заходів по збільшенню
надходжень до бюджету міста місцевих податків і зборів, зокрема:

1. переглянути невиправдано низькі ставки ринкового збору

2. відмінити пільги ринкам по внесенню до бюджету ринкового збору

3.упорядкувати торгівлю на стихійних ринках міста, залучивши
торгуючих на них громадян та юридичних осіб до сплати ринкового збору

4.вивчити можливість збільшення територій і місць для паркування
автотранспорту

5. ввести на території міста податок з власників собак.

6.посилити контроль за повнотою сплати та своєчасним
перерахуванням в дохід місцевих бюджетів податків і зборів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Василик О.Д.Державні фінанси України:Навч. Посібник.-К.:Вища школа,1997.

Василик О.Д.,Павлюк К.В.Удосконалення податкової системи України
/Фінанси України.-1997.-№10.-с 37-42.

Василик О.Д.,Павлюк К.В.Шляхи зміцнення фінансового становища
держави/Фінанси України.-1998-№7.-с.5-9.

Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р., (в редакції
від 18.02.97р. № 77/97-ВР)

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 24.12.1993р.
№ 3813-’XII

Закон України “Про бюджетну систему України” від 29 червня 1995 р №
253/95-ВР

Закон України “Про Державний бюджет України на 1997 рік” від 27 червня
1997 року № 404/97- ВР

Закон України “Про Державний бюджет України на 1998 рік” від 30 грудня
1997року № 796/97-ВР

Закон України “ Про Державний бюджет України на 1999 рік ” від

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” № 8-93 від 05.05.1998 року

Указ Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” від 04.03.1993р
№ 167/98

Данілов О.І.,Мухомор Ю.Д.Місцеві податки і збори:шляхи їх удосконалення
в Україні/ Вісник податкової служби України.-№45-2000-с.11-13.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від
20.05.1993 року № 56-93

Кравченко В.І . Фінанси місцевих органів влади України:Основи теорій та
практики.- К.:НДФІ,1997.-276с.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про стягнення не внесених у строк
податків і неподаткових платежів” від 21.01.1993р. № 8-93

Кирієнко Н.В.Ринковий збір./Вісник податкової служби.-№27.-2000-с.44-45.

Кириленко О.П. Місцеві бюджети України :Історія теорія та
практика.-К.:НІОС.,2000.-382 с.

Кириленко О.П. Європейська харатія місцевого самоврядування і місцеві
бюджети України/ Вісник Тернопільської академії народного
господарства.-Вип.№6.-Тернопіль,1999,-с.91-93.

Крисоватий А.І.Податкові системи зарубіжних країн.Навчальний
посібник.-Тернопіль.Економічна думка.2001р.-258 с.

Общая теория фінансов:Учебник/Под ред.Л.А.Дробозиной.-М.:Банки и биржи,
ЮНИТИ, 1995.-256с.

Павлюк К.В.Фінансові ресурси держави:Монографія.- К.:”НІОС”,1997.-176 с.

Пасічник Ю.ВюБюджетна система:Навчальний
посібник.-Черкаси:Відлуння.-1999.-376 с.

Проблеми і песпективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах
ринкової економіки.-Чернівці.”Ратуша”1999,224 с.

Постанова КМУ “Про затвердження порядку вилучення готівки у платника
податків, який має податкову заборгованість” від 22.06.1998 року № 940

Постанова КМУ “Про затвердження порядку звернення стягнення на нерухоме
майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової
заборгованості платника податків та реалізації такого майна” від
22.06.1998 року №941

Рішення 8 сесії Кіцманської м/р від 03.01.1997р

Рішення 9 сесії Кіцманської м/р від 07.04.1997р.

Рішення1 від 27.10.1997р

Рішення 2 від 23.06.1998р

Рішення 3 від 30.09.98р “Про тимчасовий порядок справляння місцевих
податків і зборів”

Рішення 4 від 07.11.98р.

Розпорядження міського голови від 14.08.1998 № 322-р

Тарангул Л.К.Основні напрямки удосконалення законодавчої бази
оподаткування місцевими податками і зборами./Економіст.-№3-2001-с18-21.

Типові положення про місцеві податки і збори

Василик О. “Державні фінанси України”, Київ “Вища школа”, 1997 рік

Збірник нормативних документів з оподаткування підприємницької
діяльності, Львів, 1993 рік

Загородній А., Чемерес А. “Податкова система України”

Кириленко О.П.“Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів” Фінанси
України-1996 № 9 ст.35

Моряк Т.П. Удосконалення оподаткування в Україні . Фінанси України- 1998
№11 ст. 170-111.

Юрій С.І.,Бескид Й.М. та інші.Бюджетна система України;Навчальний
посібник ,-К.:НІОС.-2000р-400с.

Додаток 2.2.1.Структура надходжень місцевих податків і зборів до
місцевих бюджетів протягом 1999-2001 років за областями*

Наменування областей 1999 2000 2001 Темп зростання

Всього

Млн.грн питома вага, % Всього млн.грн. Питом вага ,% Всього млн.гр
Питома вага,% 2001\1999,%

АР Крим 15997 4,1 19986,85 4,5 16052,64 5 100,3

Вінницька 11155 2,8 11527,2 2,6 7712,34 2,4 69,1

Дніпропетровська 29060 7,4 31977,27 7,2 19488,67 6 67,1

Донецька 37017 9,4 42379,24 9,6 23603,72 7,3 63,8

Житомирська 8638 2,2 9306,51 2,1 7550,62 2,3 87,4

Закарпатська 5206 1,3 6999,68 1,6 5739,44 1,8 110,2

Запорізька 21312 5,4 22135,59 5 14138,77 4,4 66,3

Івано-Франківська 7619 1,9 7928,27 1,8 6108,25 1,9 80,2

Київська 10258 2,6 10698,47 2,4 6190,99 1,9 60,4

Кіровоградська 5923 1,5 6338,73 1,4 4706,81 1,5 79,5

Луганська 19656 5 21103,42 4,8 11764,64 3,7 59,9

Львівська 19536 5 21938,55 5 14354,95 4,5 73,5

Миколаївська 7168 1,8 8963,21 2 6318,01 2 88,1

Одеська 21783 5,6 29183,03 6,6 23831,63 7,4 109,4

Полтавська 13669 3,5 15528,42 3,5 10553,96 3,3 77,2

Рівненська 6952 1,8 7782,11 1,8 5337,24 1,7 76,8

Сумська 7686 2 8264,17 1,9 3873,15 1,2 50,4

Тернопільська 4616 1,2 5539,43 1,3 3542,68 1,1 76,7

Харківська 32914 8,4 38007,73 8,6 25357,21 7,9 77

Херсонська 6738 1,7 7860,64 1,8 6263,3 1,9 93

Хмельницька 15797 4 14916,13 3,4 12890,31 4 81,6

Черкаська 8743 2,3 8904,63 2 5459,99 1,7 62,4

Чернівецька 9358 2,4 9175,68 2 10263,3 3,2 109,7

Чернігівська 9093 2,3 9244,69 2 6358,75 2 69,9

Київ 42389 10,8 51137,81 11,6 51110,95 15,9 120,6

Севастополь 4027 1,1 4437,89 1 3970,25 1,2 98,6

Всього 392036 100 442266,6 100 321596,9 100 82,0

*Розрахованоза матеріалами Державної податкової адміністрації України .
Економіст №3 Березень 2002

Додаток2.2.2Структура місцевих податків та зборів,%

Назва місцевих податків та зборів В цілому по місцевих бюджетах У
Чернівцях

1999 2000 1999 2000

Податок з реклами 1,4 1,7 1,3 0,5

Комунальний податок 45,3 39,7 56,9 43,5

Готельний збір 5,6 6,5 3,1 2,6

Збір за паркування автомобілів 1,5 1,4 4,4 3,2

Ринковий збір 32,9 38,1 30,0 42,7

Збір за видачу ордера на квартиру 0,1 0,1 0,1 0,1

Курортний збір 0,4 0,3 — —

Збір за виграш у бігах на іподромі 0,0 0,0 — —

Збір з осіб,які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі 0,0 0,0
— —

Збір за право використання місцевої символіки 0,7 0,8 0,1 0,1

Збір за право проведення кіно- і телезйомок 0,0 0,0 — —

Збір за право проведення місцевих аукціонів 0,1 0,1 0,0 0,0

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон 3,9 3,6 — —

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг
8,0 7,6 4,0 7,2

Збір із власників собак 0,1 0,1 0,1 0,1

Реструктуризована заборгованість 0,2 0,1

Місцеві податки і збори 100 100 100 100

Таблиця 2.2.1. Питома вага місцевих податків і зборів у

доходах місцевих бюджетів України *

(В %)

Види бюджетів 1992 р. 1995 р. 1998р.

Місцеві бюджети України 0,2 1,0 2,0

У т.ч. республіканський бюджет Автономної Республіки Крим — 0,3 0,3

Міст республіканського та обласного підпорядкування 0,3 2,4 4,6

Районні 0,04 0,2 1,1

Міст районного підпо-рядкування 1,0 5,6 12,6

Селищні 0,6 4,0 11,6

Сільські 0,4 0,8 3,3

*За даними Міністерства фінансів України. Кириленко О.П.”Місцеві бюджети
України”.,Київ- 2000р.

Таблиця 2.3.1 Надходження місцевих податків і зборів у 1998 році.*

Місцеві податки і збори Фактичні надходжен-ня В % до підсумку

Місцеві податки:

Податок з реклами 5076,8 1,3

Комунальний податок 178150,8 45,5

Місцеві збори:

Готельний збір 22079,9 5,6

Збір за припаркування авто-транспорту 5771,9 1,5

Ринковий збір 128639,5 32,9

Збір за видачу ордера на квартиру 448,3 0,1

Курортний збір 1548,3 0,4

Збір за виграш на бігах на іподромі 0,9 0,0002

Збір зосіб, які беруть участьу грі на тоталізаторі на іподромі 4,6 0,001

Збір за право використання місцевої символіки 2738,6 0,7

Збір за право проведення кіно- і телезйомок 1,0 0,0003

Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та
лотерей 262,8 0,1

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон 15359,2 3,9

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг
31278,6 8,0

Збір з власників собак 163,3 0,04

Усього 392103,0 100

*За даними Міністерства фінансів України.

PAGE 2

Похожие записи