Реферат на тему:

Сутність, предмет, метод і об’єкти аудиту

План

1. Сутність і визначення аудиту

1. Виникнення аудиту і його розвиток в Україні та країнах СНД

1. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності

4. Предмет, метод і об’єкти аудиторської діяльності

1. Сутність і визначення аудиту

Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них:
аудит — це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й
оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного
економічного суб’єкта, з метою встановлення і відображення у звіті
ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.

Існує і таке визначення: аудит — це незалежна експертиза фінансових
звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність
суб’єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний
фінансовий стан.

Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з
Законом України «Про аудиторську діяльність». За законом, аудит — це
перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних
документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності
суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,
обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам.

У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність.
Якби бухгалтерська звітність була опублікована, то виявилась би дуже
складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу не існує
єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді
фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається
розшифрування окремих статей фінансової звітності.

В Україні ж за наявності Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,
капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій
опублікування бухгалтерської звітності або інформації можна вважати
позитивним явищем, проте бухгалтерська інформація є, з одного боку,
докладною, а з іншого — обмеженою, оскільки вона не розкриває повністю
деяких важливих моментів, наприклад усіх конкретних дебіторів і
кредиторів підприємств.

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку,
первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується
фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою
висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх
суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та
національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим
правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудит — це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських
фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

Відомий автор книги «Основи аудиту» Р. Адамс дав класичне визначення
суті аудиту, за яким аудит — це процес, за допомогою якого компетентний
незалежний працівник нагромаджує й оцінює свідчення про інформацію, яка
піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської
системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь
відповідності цієї інформації установленим стандартам.

2. Виникнення аудиту і його розвиток в Україні та країнах СНД

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна
реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у
Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах,
датованих 1299 р.

Термін «аудитор» — латинського походження, що в перекладі на українську
мову означає «він вислуховує».

У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у
древній Греції та Римі, на державному — у Вавилоні, Єгипті та Китаї.
Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному
рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього
контролю як невід’ємної частини аудиторської перевірки у XIII-XVI ст., й
особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження
внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його
цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна
виділити такі етапи: у 1600 р. аудит був державним та незалежним, його
основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були
детальні і глибинні. У 1600-1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті
викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах; перевірки
проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на
достатньому рівні не здійснювалась.

У 1850-1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення
правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства,
застосовувались окремі тести з тих чи інших важливих питань. У 1905-1940
рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним
завданням їх також було визначення достовірності фінансової звітності,
розроблялися тести і вже давалася оцінка внутрішньому контролю на
об’єктах, де надавались аудиторські послуги. Достовірність та
правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940-1960
рр., а з 1960 р. і донині основна мета аудиту — це визначення
достовірності фінансової звітності, при цьому особлива увага
приділяється ефективності внутрішнього контролю. Розвиток аудиту сприяв
появі нових нормативно-правових документів, що важливо.

У Великобританії існує серія законодавчих актів про компанії, які
повинні один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для
перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами.
Аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов’язкового незалежного
аудиту в компаніях були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.),
Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах.
Підтверджуючи інформацію фінансової звітності, аудитор виступає певним
гарантом порядності відносин між акціонерами та іншими учасниками
господарської діяльності, у цьому і полягає його суспільне значення. У
країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм
правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими
організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і
Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть
підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за
тим, як вони виконують свої обов’язки, то в багатьох країнах Європи
аудиторська діяльність організовується урядовими установами. Розвиток
аудиту сприяв утворенню великих транснаціональних компаній і фірм, які
мають свої філії в багатьох країнах світу. Насамперед це «Велика
четвірка» — «Ернст і Янг», «КПМГ», «Ділойт і Туш», «Прайсвотерхаус
Куперс».

Аудиторська діяльність почала розвиватись в Україні з переходом до
ринкових відносин. Аудиторські послуги особливо були потрібні спільним
підприємствам, іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності
аудитором. Розвиток аудиту й організація його здійснюються з
використанням досвіду, набутого світовою практикою.

В Україні аудиторська діяльність включає такі основні рівні.

Перший — це ухвалення Закону України «Про аудиторську діяльність» у 1993
р., який визначив у правовому полі місце аудиту, що дуже важливо.

Другий рівень — розроблення системи нормативно-правового регулювання
аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики
аудиторів України.

Третій рівень — розроблення документів, які потрібні для реалізації
нормативів і використання їх.

З прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня
1993 р. становлення і розвиток аудиту здійснювалися прискореними
темпами. Йдеться насамперед про сертифікацію аудиторів, створення
аудиторських фірм та надання ліцензії (дозволу) на цей вид діяльності. У
1994-1995 рр. критерієм високої якості роботи аудитора й аудиторської
фірми була гарантія своєчасності і правильності сплати податків та інших
платежів у бюджет і позабюджетні фонди підприємствами після аудиторської
перевірки.

Відносний спад в аудиті відбувся у 1997 р. у зв’язку із законодавчим
звуженням кола об’єктів обов’язкового аудиту. В останні роки
спостерігається ускладнення ділових господарських операцій, що вимагає
підвищення надійності та достовірності фінансової інформації в
економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання
та висловлення достовірної думки про фінансову звітність окремих
підприємств, доведення своїх висновків до заінтересованих користувачів
такої інформації.

Набуває розвитку аудит і в країнах СНД. Ще у колишньому Радянському
Союзі у 1987 р. почали утворюватися спільні підприємства (СП), і для
контролю за їх фінансово-господарською діяльністю було засновано першу
незалежну аудиторську організацію — акціонерне товариство «Інаудит» на
базі Головного управління валютного контролю Міністерства фінансів СРСР.
Основною метою створення такої структури на першому етапі був дійовий
контроль за діяльністю СП і певною мірою консультування учасників
спільних підприємств у галузі фінансового і податкового законодавства.

З 1989-1990 рр. — це період, коли почали з’являтися аудиторські фірми,
створені на недержавній основі. Їх засновниками були банки, комерційні
та торговельні організації, приватні особи. Надзвичайно важливим
питанням цього періоду було створення нормативної бази для роботи
аудиторів і аудиторських фірм. Її відсутність давала можливість протягом
тривалого часу будь-якій людині або організації проводити аудит. Для
цього потрібно було вказати у засновницьких документах аудиторську
діяльність як один із видів підприємницької діяльності.

У Росії аудит з’явився за Петра І. Інститут аудиторів був уведений в
армії, де аудитори вивчали майнові питання та різного роду конфліктні
ситуації.

:

< < ?яльність розвивається досить активно, збільшується кількість аудиторських фірм і сертифікованих аудиторів, з'являється багато професійних періодичних видань, розвивається система підготовки аудиторів. У 1994 р. затверджено критерії обов'язкового аудиту, відповідно до яких розширилося коло підприємств, які підлягають аудиту, і зріс попит на аудиторські послуги. Розроблені нормативи аудиту, що сприяло підвищенню якості перевірок. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, чинним у Російській Федерації. Постійне зростання попиту на аудиторські послуги в Росії визначається такими факторами, як розвиток господарського законодавства і розвиток ринку як такого. У Республіці Білорусь прийнято Закон "Про аудиторську діяльність" у листопаді 1994 р. Цим законом аудиторська діяльність визначається як незалежна перевірка аудитором і аудиторськими організаціями бухгалтерської (фінансової) звітності та інших документів суб'єктів господарювання з метою оцінки достовірності та відповідності здійснених фінансових і господарських операцій законодавству Республіки Білорусь. Ця діяльність спрямована на захист інтересів власників та надання допомоги суб'єктам господарювання, сприяння їм в організації розрахунків з бюджетом і в підвищенні ефективності їхньої діяльності. Отже, зміст аудиторської перевірки значно розширено. У республіці Казахстан Закон "Про аудиторську діяльність" ухвалено в жовтні 1993 р. У Законі розрізняються поняття аудиту й аудиторської діяльності. Закон визначає аудит як перевірку бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Аудиторську діяльність розуміють як підприємницьку діяльність у вигляді організаційного і методичного забезпечення аудиту. У Казахстані багато положень, що стосуються аудиту, в основному збігаються з аналогічними положеннями інших країн СНД. Відповідні законодавчі акти прийняті в Естонії, Латвії, Литві та інших країнах СНД. В Україні аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг. Професія аудитора є саморегульованою. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації у стандартних положеннях, нормативах. 3. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності Спільним між аудитом і ревізією насамперед є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників. Однак між ними є і суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об'єктами, зв'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами. Ревізія проводиться на підставі наказів державних органів управління. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували) кошти з бюджетів усіх рівнів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Аудит є видом підприємницької діяльності, тоді як ревізія являє собою виконавчу діяльність. Контрольно-ревізійний апарат і аудитори використовують під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств однакові методичні прийоми, джерела інформації, зокрема, законодавчі і нормативно-правові акти, первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність. Правове регулювання ревізії та аудиту також різне. Аудит як незалежна форма контролю добровільно обирається власником, котрий формулює питання, на які аудитори мають дати обґрунтовані висновки для подальшого удосконалення роботи підприємства. Кредитори, акціонери, засновники, власники цінних паперів та інші суб'єкти заінтересовані, щоб перевірка достовірності звітності була проведена належним чином, щоб правильно були нараховані і сплачені податки до бюджету, бо в цьому разі, якщо будуть конфліктні ситуації з податковою адміністрацією, вони матимуть надійний захист в особі аудитора або аудиторської фірми. Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями, а й організаційними формами проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність, мають сертифікат і включені до Національного реєстру на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур. Аудитор і аудиторські фірми несуть відповідальність перед зовнішніми споживачами (акціонерами, кредиторами) щодо якості зробленого висновку згідно з укладеним договором і чинним законодавством. Суттєвою відмінністю аудиту від ревізії є не тільки перелік виявлених недоліків, а й детальні вказівки аудитора щодо того, як їх виправляти. 4. Предмет, метод і об'єкти аудиторської діяльності Одним із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин. Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту. Метод аудиторської діяльності. Метод - шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання - діалектика. Метод - це спосіб дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається. В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо. За останні роки в науку увійшли методичні прийоми соціології, математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосовувати під час проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного виконання поставлених завдань. У межах загального діалектичного методу застосовуються дедуктивні та індуктивні методи. За індуктивного методу об'єкт вивчають, поступово переходячи від малого, часткового до загального. Загальні положення при цьому ґрунтуються на багатьох фактах. Дедуктивний метод, котрий передбачає логічне виведення конкретних положень із загальних, використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки напрямку й ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт. А для оцінки окремих господарських операцій, розв'язання різних локальних завдань використовується в основному індуктивний метод. Об'єкти аудиторської діяльності. Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками. До об'єктів аудиту, зокрема, відносять: - установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її (його) фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу; - розрахунки з оплати праці; - ресурси - засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи; - господарські процеси - економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.; - економічні результати діяльності; - організаційні форми управління; - методи управління - системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок; - функції управління - планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін. Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі. Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів. Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання. Оцінка майбутнього стану об'єкта - результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління. Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.

Похожие записи