План.

Вступ.

Податок на додану вартість як універсальний акциз.

Особливості справляння ПДВ у сільському господарстві.

Проблеми адміністрування ПДВ у сільському виробництві.

Висновки.

Зміст.

Вступ.
4

1. Податок на додану вартість як універсальний акциз.
5

2. Особливості справляння ПДВ у сільському господарстві.
7

3. Проблеми адміністрування ПДВ у сільському виробництві.
17

Висновки.
27

Список використаної літератури.
28

Вступ.

Найпоширенішими формами податків на споживання є специфічні та
універсальна акцизи. Першими оподатковуються товари широкого вжитку –
так звані монопольні та високорентабельні, другими – усі товари і
послуги, що знаходяться у продажі.

Універсальний акциз поступає до бюджету у трьох формах:

податок з обороту в однорівневій форм;

податок з обороту в багаторівневій формі;

податок на додану вартість.

У 70-80 р. ПДВ дістав широке розповсюдження. На сьогодні в більш як
в півсотні країн світу , зокрема в 19 європейських країнах.

Широке застосування ПДВ зумовлене його перевагами:

оподаткуванню підлягає дохід;

рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами
підприємницької діяльності;

зростання доходів держави;

фіксовані ставки.

Оподаткування власне доданої вартості; сплата податку
пропорційна новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи
просування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору
прогресивності оподаткування.

Отже. ПДВ – найпрогресивніша форма оподаткування споживання
але практика нарахування й сплати податку не повною мірою відповідає
вимогам ринкового середовища.

1.ПДВ, як універсальний акциз.

Нині в Україні застосовується два види непрямих податків — універсальні
та специфічні акцизи і мито. Податок на додану вартість (ПДВ) є одним із
різновидів універсальних акцизів.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база
оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать
від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів.
Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за
правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до
процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно
розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є
підвищення під їхнім впливом загального рівня цін у країні, де вони
вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у
соціальному аспекті.

Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки
зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й
роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних
надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як
обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів
за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх
етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл
податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Крім
того, оподаткування доданої вартості, а не обсягу реалізації, сплата
податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі
виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору
прогресивності об’єкта оподаткування.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та
регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об’єкта
оподаткування — доданої вартості. Вона є часткою повної вартості товару
чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:
по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого
характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, заробітна плата
працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням
послуги; по-третє, прибуток. Очевидно, що перша складова частина
вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона
суто арифметично включається в повну вартість товару чи послуги. У свою
чергу, заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які
створюються на цьому етапі, в процесі виробництва, а тому є добавленою
вартістю. Обчислити її обсяг. можна двома методами: перший — від
первинної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг
виробничого характеру; другий-скласти величини заробітної плати і
прибутку. Найзручнішим, а тому й найпоширенішим методом є перший, він і
застосовується в нашій державі. Обчислення доданої вартості на кожному
етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного
оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни
товарів та послуг на всіх етапах їх виробництва й реалізації.

Для обчислення податку на добавлену вартість може застосовуватись як
одна, так і декілька ставок. З точки зору податкової адміністрації
найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за
стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні
групи товарів, що зумовлюється соціально-політичними чинниками в
державі.

Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід зазначити
його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності
об’єктивних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини,
переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

2.Особливості справляння ПДВ у сільському господарстві.

Перш ніж розглянемо специфіку справляння ПДВ в сільському господарстві
охарактеризуємо види економічної діяльності які можуть бути віднесені до
галузі сільськогосподарського виробництва. Найавторитетнішим державним
документом з цього питання є Державний класифікатор видів економічної
діяльності (ДКВЕД), затверджений наказом Держстандарту України від
22.10.96 р. № 441. Згідно з цим документом з переліку видів економічної
діяльності господарських суб’єктів (як фізичних, так i юридичних осіб,
незалежно від організаційно-правової форми та форми власності) до галузі
сільського господарства віднесено такі види діяльності, як рослинництво,
тваринництво, вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане
сільське господарство), надання послуг у галузях рослинництва i
тваринництва.

Крім того, спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України до осіб, які
здійснюють діяльність у галузі сільськогосподарського виробництва, тобто
до категорії сільськогосподарських товаровиробників віднесено також i
рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що
займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом,
переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від
організаційно-правових форм власності та господарювання).

Слід зазначити, що нещодавно прийнятий Закон України від 18.01.2001 р. №
2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період
2001–2004 років» також дає визначення, що саме є сільськогосподарською
продукцією, хто може бути визначений як сільськогосподарський
товаровиробник та сільськогосподарське підприємство. Однак, зважаючи на
певні особливості цього Закону, до внесення відповідних змін до
податкового законодавства застосування його норм неможливе. Як вказано в
преамбулі, він визначає основні засади державної політики в галузі
сільськогосподарського виробництва, тобто встановлює напрями
реформування існуючого законодавства, а не змінює його.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) суб’єктами підприємницької діяльності в галузі
сільськогосподарського виробництва з 01.01.99 р. i до сьогодні
регламентується такими нормативно-правовими та законодавчими
документами:

1.Законом України «Про податок на додану вартість»;

2.Указом Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 «Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників»;

3.Законом України від 18.02.99 р. № 442-XIV «Про внесення змін до статті
11 Закону України «Про податок на додану вартість»;

4.Указом Президента України від 23.05.2000 р. № 696/2000 «Про визнання
таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 2 грудня 1998
року № 1328»;

5.Законом України від 13.07.2000 р. № 1874-III «Про внесення змін до
Закону України «Про податок на додану вартість;

6.Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 «Про
порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану
вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену
на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»;

7.Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 р. № 805 «Про
порядок нарахування, виплат i використання коштів, спрямованих для
виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними
переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі»;

8.Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.99 р. № 391-р;

Слід зауважити, щодня сільськогосподарських товаровиробників встановлено
два різновиди спеціального режиму оподаткування. На сьогодні вони
регламентуються п. 11.29 та п. 11.21 Закону України «Про податок на
додану вартість» . Зазначені пункти визначають два різні напрями
застосування спеціального режиму оподаткування в сільському
господарстві, які встановлюють звільнення від сплати до бюджету сум ПДВ,
нарахованих до сплати в результаті здійснення окремих видів операцій
окремими категоріями платників, тобто йдеться про два різні режими
оподаткування.

Спеціальний режим оподаткування, встановлений Указом Президента України
від 02.12.98 р. №1328/98 «Про підтримку сільськогосподарських
товаровиробників» та продовжений п. 11.29 Закону України від 18.02.99 р.
№ 442-XIV «Про внесення змін до статті 11 Закону України «Про податок на
додану вартість» а для сільськогосподарських товаровиробників,
особливості застосування цього режиму, визначено .постановою Кабінету
Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 «Про порядок акумуляції та
використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими
товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій
з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини».

Згідно з цим режимом не сплачуються до бюджету суми ПДВ, які визначено
сільськогосподарськими товаровиробниками за результатами здійснення
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім
операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса в живій вазі
(ст. 1 Указу Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 «Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників».

Ці кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарських
товаровиробників, акумулюються на спеціальному окремому рахунку, що
відкривається в установі банку (п. 2 Постанови Кабінету Міністрів
України від 26.02.99 р. № 271 «Про порядок акумуляції та використання
коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –
платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів
(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини»), i спрямовуються ними на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, ця норма
розповсюджується на сільськогосподарських товаровиробників, у яких сума,
одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий)
рік, становить не менше 50 % від загальної суми валового доходу цього
товаровиробника (ст. 2 Указу Президента України від 02.12.98 р. №1328/98
«Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників».

Спеціальний режим оподаткування, встановлений абзацом другим п. 11.21
Закону України від 13.07.2000 р. № 1874-III «Про внесення змін до Закону
України «Про податок на додану вартість» для сільськогосподарських
товаровиробників (особливості застосування цього режиму визначено
постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 р. № 805 «Про порядок
нарахування, виплат i використання коштів, спрямованих для виплати
дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними
переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі» .

Згідно з цим режимом не сплачуються до бюджету суми ПДВ, нараховані
сільськогосподарськими товаровиробниками за реалізовані ними молоко,
худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти,
вироблені у власних переробних цехах. Ці кошти залишаються в
розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, перераховуються на
спеціальний рахунок та використовуються ними на підтримку тваринництва i
птахівництва разом з коштами, отриманими від переробних підприємств як
дотація. Зазначена норма розповсюджується на всіх сільськогосподарських
товаровиробників. Термін її дії встановлено з 01.01.99 р. до 01.01.2004
р. Лише з цього спеціального режиму виключено операції з продажу молока
та м’яса живою вагою на переробні підприємства незалежно від форми
розрахунків.

Спеціальний режим оподаткування, встановлений абзацом першим п. 11.21
Законом України «Про податок на додану вартість»для переробних
підприємств (особливості застосування цього режиму визначено постановою
Кабінету Міністрів України від 12.05.99 р. № 805 «Про порядок
нарахування, виплат i використання коштів, спрямованих для виплати
дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними
переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі».

Згідно з цим режимом не сплачуються до бюджету суми ПДВ, які визначено
переробними підприємствами за результатами здійснення операцій з
реалізації молока та молочної продукції, м’яса та м’ясопродуктів (абзац
перший п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»
із врахуванням змін, внесених Законом України від 18.02.99 р. № 442-XIV
«Про внесення змін до статті 11 Закону України «Про податок на додану
вартість».

Ці кошти перераховуються переробними підприємствами на відкриті для них
у обслуговуючих установах банків окремі рахунки, пізніше з цих окремих
рахунків на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників як
дотація за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій
вазі.

Існують обмеження:

• ця норма використовується переробними підприємствами, які мають власні
переробні потужності; 

• ця норма розповсюджується лише на операції з реалізації молока та
молочної продукції, м’яса та м’ясопродуктів, що виготовлені з молока та
м’яса в живій вазі, зданих на переробку сільськогосподарськими
товаровиробниками; 

• ця норма не поширюється на операції з реалізації молока, молочної
продукції, м’яса та м’ясопродуктів, виготовлених переробними
підприємствами з сировини, придбаної не у сільськогосподарських
товаровиробників, з сировини, закупленої не в живій вазі, з імпортованої
сировини, з переробки сировини на давальницьких умовах. 

Перш ніж зупинитись на особливостях застосування спеціальних режимів
оподаткування для кожної з груп платників, розглянемо питання, які є
загальними для кожної з цих груп. Це – особливості розподілу сум ПДВ,
які відносяться до складу податкового кредиту операцій, за якими ПДВ
сплачується до бюджету i перераховується на спецрахунок, та обліку
податкових векселів, які видаються при ввезенні (пересиланні) товарів на
митну територію України.

У разі одночасного здійснення платником податку (сільськогосподарським
товаровиробником чи переробним підприємством) операцій, за якими мають
бути проведені розрахунки з бюджетом i ПДВ – перерахований на
спецрахунок (на спецрахунки), в процесі здійснення яких використовуються
одночасно одні й ті ж товари (роботи, послуги), розподіл сум ПДВ, які
відносяться до складу податкового кредиту всіх категорій операцій,
здійснюється в такому ж порядку, як i при здійсненні платником операцій,
що оподатковуються за ставкою 20 % або 0 % (при здійсненні цих операцій
є право на отримання податкового кредиту), не оподатковуються або
звільняються від оподаткування (права на податковий кредит немає).

Механізм такого розподілу передбачено пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону
України «Про податок на додану вартість», згідно з яким при придбанні
товарів, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних
операціях, а частково – ні (у нашому випадку – в операціях, за якими
здійснюються розрахунки з бюджетом i за якими кошти перераховуються на
спецрахунок), до суми податкового кредиту може бути включено ту частку
ПДВ, сплаченого (нарахованого) при їх придбанні, що відповідає частці
використання цих товарів у кожній з категорій операцій звітного періоду.

У будь-якому випадку платник зобов’язаний забезпечити ведення окремого
обліку валових витрат i відповідно сплачених (нарахованих)
постачальникам сум ПДВ за такими операціями та, виходячи з даних
окремого обліку, формувати податковий кредит.

При цьому (нарахованого) за результатами розрахунків як з
постачальниками, так i з покупцями. слід зазначити, що для такого
визначення всі складові частини розрахунку (i вартість придбаних
товарів, i обсяг оподатковуваних операцій, i загальний обсяг операцій
звітного періоду) використовуються без врахування ПДВ, сплаченого.

Cума податкових зобов’язань, визначена сільськогосподарським
товаровиробником або ж переробним підприємством у податкових векселях,
виданих при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України,
повинна бути в будь-якому випадку врахована в податковій звітності, за
якою здійснюються розрахунки з бюджетом, оскільки ПДВ, що нараховується
за імпортні товари, в повному обсязі підлягає зарахуванню до державного
бюджету.

При подальшому використанні імпортованих товарів в різних категоріях
операцій (за якими здійснюються розрахунки з бюджетом чи перераховуються
кошти на спецрахунок) відповідно здійснюється i розподіл суми, вказаної
в податковому векселі, до відповідних категорій сум податкового кредиту
(здійснюється розподіл податкового кредиту по операціях, за якими
здійснюються розрахунки з бюджетом i за якими кошти перераховуються на
спецрахунок): до суми податкового кредиту відповідної категорії може
бути включена частка ПДВ, визначена в податковому векселі, що відповідає
частці використання цих товарів у кожній з категорій операцій звітного
періоду.

Згідно зі ст.1 Указу Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 «Про
підтримку сільськогосподарських товаровиробників» не підлягають сплаті
до бюджету i залишаються в розпорядженні сільськогосподарських
товаровиробників суми ПДВ, які нараховуються сільськогосподарськими
товаровиробниками – платниками ПДВ при здійсненні операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію,
виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської
сировини.

При цьому до власного виробництва відносяться не тільки товари (роботи,
послуги), що мають чітко виражену сільськогосподарську спрямованість, це
можуть бути i послуги з передачі власного майна в оренду, i
несільськогосподарська продукція власних промислових чи харчових цехів
(наприклад, випікання хліба, пошиття спецодягу, виробництво посуду
тощо). Однак у наступному звітному році при визначенні права
сільськогосподарського підприємства на використання в своїй діяльності
норм Указу Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 «Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників» ця продукція не
враховуватиметься як сільськогосподарська, i може скластися ситуація,
коли господарство за підсумками звітного року може визначити, що обсяг
реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та
продуктів її переробки менше ніж 50 % від загальної суми валового
доходу цього року, i право на застосування спеціального порядку
оподаткування буде втрачено.

Норми Указу Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 «Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників» не розповсюджуються:

• на операції з продажу підакцизної продукції; 

• на операції з продажу покупної (придбаної) продукції; 

• на операції з продажу молока та м’яса в живій вазі на переробні
підприємства. 

Слід зауважити, що встановлений спеціальний порядок використання
коштів, що залишаються в розпорядженні сільськогосподарських
товаровиробників, може використовуватися лише тими
сільськогосподарськими товаровиробниками, у яких сума, одержана від
продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та
продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить
не менше 50 % від загальної суми валового доходу підприємства.

Суми ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між
податковими зобов’язаннями i податковим кредитом звітного періоду, то i
суми податку, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських
товаровиробників, визначаються згідно з нормами вказаного пункту як
різниця податкових зобов’язань i податкового кредиту звітного періоду.

Суми ПДВ, які не сплачуються до бюджету, використовуються на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення i у разі
нецільового їх використання стягуються до державного бюджету в
безспірному порядку.

Враховуючи, що для перерахування коштів, які залишаються в розпорядженні
сільськогосподарських товаровиробників, встановлюється порядок цільового
використання i ці кошти перераховуються на спеціальні рахунки, що
відкриваються установами банків (лист Нацбанку України від 05.03.99 р. №
25-111/463-1961), а також те, що Указом Президента України від 02.12.98
р. №1328/98 «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників»
встановлено необхідність контролю за цільовим використанням вказаних
коштів, операції, за якими суми ПДВ до бюджету не сплачуються, мають
відображатися сільськогосподарськими товаровиробниками в окремій
податковій декларації.

Необхідність складання окремої звітності та ведення платниками окремого
бухгалтерського та податкового обліку за видами операцій вказано також i
в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від
26.02.99 р. № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які
нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками
податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини».

Цим Порядком визначається:

• необхідність ведення окремого обліку по реалізованій та по придбаній
продукції;

• необхідність складання окремої податкової звітності;

• періодичність подання такої звітності (щомісяця );

• порядок врахування від’ємної різниці (дебетового сальдо ПДВ) між
податковими зобов’язаннями i податковим кредитом.

Проведення бюджетного відшкодування за рахунок бюджетних коштів по
окремій декларації не передбачено, оскільки розрахунки по ПДВ
здійснюються не з бюджетом. Право на отримання бюджетного відшкодування
сільськогосподарський товаровиробник має лише за тими операціями i лише
по тій податковій декларації, за якими по ПДВ провадяться розрахунки з
бюджетом (підакцизна продукція, покупна продукція, операції з продажу
молока та м’яса в живій вазі на переробні підприємства).

3.Проблеми адміністрування ПДВ у сільському виробництві.

Одним із способів стимулювання розвитку будь-якої галузі виробництва є
надання суб’єктам підприємницької діяльності податкових пільг. Саме
такий шлях державної підтримки сільськогосподарської галузі вибрали
законодавці. Щороку приймається ряд нормативно-правових актів, які
встановлюють пільговий режим оподаткування діяльності
сільськогосподарських товаровиробників. Не став винятком і 2001 рік.
Зокрема, були прийняті Закон України «Про внесення змін до Закону
України «Про податок на додану вартість» від 18.01.2001 р. № 2233-III, а
також Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства
на період 2001–2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-III.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на
додану вартість» від 18.01.2001 р. № 2233-III було відновлено пільгу
сільськогосподарським товаровиробникам, установлену п. 11.29 Закону
України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, зі
змінами та доповненнями , дія якої закінчилася 01.01.2001 р. Згідно
нововведення: «до 1 січня 2004 року призупинити дію пункту 7.7 статті 7,
пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету
податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу
переробним підприємствам молока і м’яса в живій вазі, здійснюваного
сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від
організаційно-правової форми і форми власності, в яких сума, отримана
від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та
продуктів її перероблення за попередній звітний (податковий) рік,
становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу
підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм
власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі
валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними
звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських
товаровиробників і використовуються ними на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі
нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до бюджету
України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається
Кабінетом Міністрів України».

Враховуючи порядок набрання чинності нормативно-правовими актами,
зокрема Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про
податок на додану вартість» від 18.01.2001 р. № 2233-III № 2233, можна
помітити, що акумулювання сільськогосподарськими товаровиробниками сум
ПДВ у вигляді дотацій потрібно здійснювати з 10.02.2001 р. (дати набуття
чинності цим Законом). Як бачимо «гіркий» досвід реалізації
розглядуваної пільги для сільськогосподарських товаровиробників
повторився. Варто лише пригадати період, коли сільськогосподарські
товаровиробники були позбавлені цієї пільги (з дати опублікування
(25.05.2000 р.) Указу Президента України «Про визнання таким, що втратив
чинність, Указу Президента України від 2 грудня 1998 року № 1328» від
23.05.2000 р. № 696/2000 до набуття чинності 27.07.2000 р. Законом
України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану
вартість» від 13.07.2000 р. № 1874-III).

Крім пільги, встановленої п. 11.29 Закону України «Про податок на додану
вартість» для сільськогосподарських товаровиробників, цим Законом
передбачено ще ряд подібних пільг стосовно надання їм дотацій. Вважаємо
за доцільне розглянути в цій публікації і їх, оскільки положення знову
прийнятого Закону України «Про стимулювання розвитку сільського
господарства на період 2001 – 2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-III
стосується і їх також.

Отже податок за нульовою ставкою обчислюється при операціях продажу
переробними підприємствами молока і м’яса в живій вазі
сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та
господарювання.

Розглянувши п. 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість»,
який говорить:

«До 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, яка повинна
сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності
за реалізовані ними молоко і молочну продукцію, м’ясо і м’ясопродукти, в
повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій
сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним
підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету
сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані
ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію і
м’ясопродукти, виготовлені у власних переробних цехах, повністю
залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і
спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції
та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання вказаних коштів установлюється
Кабінетом Міністрів України».

Узагальнивши положення вищевикладених пунктів Закону , пільги щодо
податку на додану вартість можна умовно поділити на такі види:

– при продажу молока і м’яса в живій вазі, реалізованих переробним
підприємствам (п. 6.2 і перший абзац п. 11.21 Закону України «Податок на
додану вартість»;

– при продажу сільськогосподарськими підприємствами молока, худоби,
птиці, вовни, а також молочної продукції та м’ясопродуктів, виготовлених
у власних переробних цехах (другий абзац п.11.21 Закону України «Про
податок на додану вартість»;

– при продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з
продажу переробним підприємствам молока і м’яса в живій вазі (п. 11.29
Закону України «Про податок на додану вартість).

Розглянемо порядок застосування пільгового режиму оподаткування для
сільськогосподарських товаровиробників окремо щодо кожного з
вищевказаних видів пільг:

пільга щодо ПДВ при продажу молока і м’яса в живій вазі, реалізованих
переробним підприємствам:

Перш за все визначимо, які саме платники ПДВ підпадають під дію цієї
пільги.

У пп. 6.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» йдеться
про сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності та
господарювання. Згідно з визначенням, даним у Законі, до
сільськогосподарських товаровиробників належать фізичні або юридичні
особи, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції,
переробленням власної виготовленої сільськогосподарської продукції та її
реалізацією. Звертаємо увагу, що ніякої умови стосовно необхідного
обсягу реалізованих молока і м’яса в живій вазі переробним підприємствам
у загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського
товаровиробника підпункт 6.2.6Закону України «Про податок на додану
вартість» не містить.

У той же час необхідно врахувати, що застосування нульової ставки щодо
ПДВ при продажу молока і м’яса в живій вазі та відповідно отримання
дотацій від переробних підприємств можливі тільки в тому випадку, якщо
переробне підприємство, якому сільськогосподарський товаровиробник
реалізує молоко і м’ясо в живій вазі, виконує такі умови:

– має власні переробні потужності;

– веде окремий податковий і бухгалтерський облік щодо операцій з продажу
молока, молочної продукції, м’яса і м’ясопродуктів і щодо іншої
продукції;

– має окремий рахунок в банку для зарахування на нього коштів для
виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.

Обов’язковість у виконанні таких умов установлено Порядком нарахування,
виплати і використання коштів, спрямованих для виплати
сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним
підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі .

Для визначення суми дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за
придбані молоко і м’ясо в живій вазі переробні підприємства щомісяця
складають попередній розрахунок надходження і використання ПДВ,
нарахованого на обсяги реалізації молока та молочної продукції, м’яса і
м’ясопродуктів.

Відповідно до цього розрахунку переробне підприємство визначає суму ПДВ,
яка надійде на підприємство після реалізації молока, молочної продукції,
м’яса і м’ясопродуктів, а також суму податку на додану вартість, яка
буде нарахована (перерахована) постачальникам товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва цієї
продукції, і розмір дотацій товаровиробникам за продані молоко і м’ясо в
живій вазі на гривню вартості цієї продукції. Розрахунок переробні
підприємства погоджують з відповідними управліннями агропромислового
комплексу районних (обласних) державних адміністрацій.

Суми ПДВ, нараховані на обсяги реалізованої ними готової продукції
(молока і молочної продукції, м’яса і м’ясопродуктів), переробні
підприємства перераховують на відкриті для них в обслуговуючих банках
рахунки у міру фактичного надходження цих коштів.

Перерахуванню на окремий рахунок підлягає додатна різниця між
податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, визначена щодо
операцій з продажу молока, молочної продукції, м’яса, м’ясопродуктів,
виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками на
перероблення молока і м’яса в живій вазі, тобто по операціях, які
повинні відображатися переробними підприємствами в окремій декларації.

Якщо ж за результатами звітного періоду в окремій декларації визначено
від’ємну різницю між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом,
то така різниця перераховується переробним підприємством з окремого
рахунка на його розрахунковий (поточний) рахунок.

Таким чином, при цій схемі взаємовідносин сільськогосподарських
підприємств і переробних підприємств весь тягар податкового обліку
покладено на переробне підприємство, а саме:

– ведення окремого податкового і бухгалтерського обліку щодо операцій з
продажу молока, молочної продукції, м’яса і м’ясопродуктів, виготовлених
з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока і м’яса в
живій вазі, і щодо іншої продукції;

– подання двох податкових декларацій з ПДВ.

Сільськогосподарські товаровиробники в цьому випадку виступають лише в
ролі одержувачів дотацій. Податковий та бухгалтерський облік ПДВ вони
здійснюють у звичайному порядку.

При цьому звертаємо увагу:

по-перше, на те, що сільськогосподарські товаровиробники включають
операції з продажу молока і м’яса в живій вазі переробним підприємствам
до декларації з ПДВ (за повною формою), за якою здійснюються розрахунки
з бюджетом;

по-друге, важливо звернути увагу на вимогу ДПАУ, зазначену в листі від
18.06.99 р. № 8837/7/16-1121 щодо того, що сільськогосподарські
товаровиробники для отримання сум дотацій від переробних підприємств за
продані ними молоко і м’ясо в живій вазі повинні відкривати в установах
банків окремий спецрахунок. У той же час у Постановою Кабінету Міністрів
України від 12.05.99 р. № 805 «Про порядок нарахування, виплат i
використання коштів, спрямованих для виплати дотацій
сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним
підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі» така вимога відсутня.

Отримані суми дотацій сільськогосподарські товаровиробники
використовують виключно для розвитку тваринництва і насамперед для
забезпечення тваринництва кормами, відтворення поголів’я, придбання
племінних ресурсів і здійснення ветеринарних заходів.

Замість грошових коштів сільськогосподарські товаровиробники мають
право, за їх згодою, отримувати дотації матеріальними ресурсами.

пільга щодо ПДВ при продажу самими сільськогосподарськими підприємствами
молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та
м’ясопродуктів, виготовлених у власних переробних цехах (п. 11.21 Закону
України «Про податок на додану вартість»).

Починаючи розгляд цієї пільги, не можна не відзначити, що точний
критерій, наведений у Законі України «Про стимулювання розвитку
сільського господарства на період 2001–2004 років» від 18.01.2001 р. №
2238 стосовно того, хто належить до сільськогосподарських підприємств,
істотно звужує коло осіб, що претендують на пільгу. Так, згідно з цим
Законом сільськогосподарське підприємство – юридична особа, основним
видом діяльності якого є вирощування і перероблення
сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить
не менше 50 % загальної суми виручки. Як бачимо, фізичні особи –
суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють і переробляють
молоко, худобу, птицю, вовну, так само, як і юридичні особи, котрі не
досягли вказаного обсягу виручки від реалізації сільськогосподарської
продукції, не можуть скористатися цією пільгою. Залишається тільки
сподіватися, що зазначену несправедливість законодавці усунуть при
внесенні змін до Закону про ПДВ.

Стосовно механізму надання пільги щодо ПДВ сільськогосподарським
підприємствам, то згідно з абзацом другим пп. 11.21 Закону України «Про
податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає
сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм
власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також
молочну продукцію і м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах,
повністю залишається в розпорядженні підприємств і спрямовується на
підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції
птахівництва. 

При цьому сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік
розрахунків щодо податку на додану вартість на окремому аналітичному
рахунку «Щодо податку на додану вартість з реалізації молока, худоби,
птиці, вовни, а також молочної продукції та м’ясопродуктів, виготовлених
у власних переробних цехах».

На підставі даних бухгалтерського обліку, кошти, перераховані
сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок,
використовуються на підтримку тваринництва і птахівництва. У разі
нецільового використання цих коштів вони стягуються до державного
бюджету відповідно до законодавства.

Залишок коштів на окремому рахунку наприкінці року вилученню до бюджету
не підлягає і використовується підприємством на вказані цілі в
наступному році.

пільга щодо ПДВ при продажу товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену
на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за
винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока і м’яса в
живій вазі.

Згідно з п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» на цей
вид пільги щодо податку на додану вартість можуть претендувати
сільськогосподарські товаровиробники незалежно від
організаційно-правової форми і форми власності, в яких сума, отримана
від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і
продуктів її перероблення за попередній звітний (податковий) рік,
становить не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм
власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі
валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними
звітного періоду.

Відразу зауважимо, що порядок акумуляції використання сум ПДВ,
здійснюваний відповідно до п. 11.29 Закону України «Про податок на
додану вартість», Кабінетом Міністрів України не визначено. Однак
негласно продовжує діяти Порядок акумуляції та використання коштів, які
нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками — платниками
податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, затверджений постановою КМУ від 26.02.99
р. № 271, хоча він і прийнятий на виконання нині скасованого Указу
Президента України «Про підтримку сільськогосподарських
товаровиробників» від 02.12.98 р. № 1328.

З положень цього Порядку, а також з рекомендацій, викладених ДПАУ в
листі від 18.06.99 р. № 8837/7/16-1121, випливає, що
сільськогосподарські товаровиробники, які мають право на пільгу,
передбачену п.11.29 України «Про податок на додану вартість», ведуть
бухгалтерський облік розрахунків щодо податку на додану вартість на
окремому аналітичному рахунку «Щодо податку на додану вартість з
реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва
(крім молока і м’яса в живій вазі, реалізованих переробним
підприємствам)» до рахунка 641 «Розрахунки за податками».

За результатами операцій з реалізації продукції, товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, крім молока, худоби (в тому числі молока і м’яса в
живій вазі, реалізованих переробним підприємствам), птиці, вовни, і крім
операцій з реалізації підакцизних товарів, сільськогосподарські
підприємства зобов’язані складати окрему (спеціальну) декларацію № 2 за
скороченою формою.

Розрахунки з бюджетом за цією декларацією не здійснюються. Додатна
різниця між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом звітного
місяця перераховується на окремий спецрахунок № 2, який відкривається
установою банку для кожного такого платника.

Якщо ж така різниця має від’ємне значення, то вона погашається за
рахунок податкових зобов’язань наступних податкових періодів.

Кошти, що надійшли на спецрахунок № 2 (суми дотацій), використовуються
сільськогосподарськими товаровиробниками на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі
нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до
Державного бюджету України в безспірному порядку.

Висновки

Можна сказати, що ПДВ в сільськогосподарському комплексі державою
використовується як “реєстратор” проведених операцій. Політика пільг та
дотацій зобов’язує сільськогосподарських товаровиробників покращити
свою діяльність, але, як свідчить практика, різкого піднесення не
спостерігається.

Пільги які встановлені законодавством мають суттєві недоліки; двохзначне
тлумачення законодавчими актами деяких економічних категорій призводить
до непорозумінь в сфері оподаткування.

Але головне – практика, практично відсутній контроль за цільовим
використанням коштів.

Список використаної літератури.

1.Законо України «Про податок на додану вартість»;

2.Указ Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 «Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників»;

3.Закон України від 18.02.99 р. № 442-XIV «Про внесення змін до статті
11 Закону України «Про податок на додану вартість»;

4.Указ Президента України від 23.05.2000 р. № 696/2000 «Про визнання
таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 2 грудня 1998
року № 1328»;

5.Закон України від 13.07.2000 р. № 1874-III «Про внесення змін до
Закону України «Про податок на додану вартість;

6.Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 «Про
порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану
вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену
на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»;

7.Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.99 р. № 805 «Про
порядок нарахування, виплат i використання коштів, спрямованих для
виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними
переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі»;

8.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.99 р. № 391-р;

9. Сільське господарство і ПДВ: особливості і проблеми

Вісник податкової служби України / 2001 / 17.

ПДВ :перспективи і проблеми.

Галицькі контракти / 2001 / 39.

PAGE

PAGE 28

Похожие записи