Контрольна робота
Складання планової (нормативної) калькуляції, методи прийняття
управлінських рішень на основі релевантної інформації
Зміст
TOC \o “1-1” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc133230850” 1. Складання
планової (нормативної) калькуляції PAGEREF _Toc133230850 \h 2
HYPERLINK \l “_Toc133230851” 2. Методи прийняття управлінських
рішень на основі релевантної інформації PAGEREF _Toc133230851 \h 5
HYPERLINK \l “_Toc133230852” Приклад PAGEREF _Toc133230852 \h 9
HYPERLINK \l “_Toc133230853” Список використаних джерел PAGEREF
_Toc133230853 \h 20
Складання планової (нормативної) калькуляції
Калькулювання за статтями витрат називається калькуляцією. На практиці
можуть застосовуватись різні її види..
Директивні (попередні) калькуляції в свою чергу поділяються на
нормативні (стандартні), кошторисні та планові.
Нормативні (стандартні) калькуляції застосовуються з мстою встановлення
допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково
обґрунтованих норм.
Планові калькуляції складаються на підставі виробничих норм і дозволяють
визначити допустимий обсяг витрат на виробництво продукції виходячи з
досягнутого рівня організації праці і управління, рівня техніки і
технології виробництва, масштабів підприємства тощо.
Кошторисні калькуляції, зазвичай, складаються при отриманні замовлення
на новий вид продукції, при виготовленні в нових чи змінених технічних
умовах продукції попередніх випусків і при освоєнні нового виробництва
(найчастіше застосовуються в будівельних організаціях, де представляють
собою визначення ціни будівельної поодукціїї.
При нормативному методі обліку витрат на виробництво і
калькулюванні собівартості продукції підставою для визначення фактичної
собівартості є нормативна калькуляція. Основою для складання нормативних
калькуляцій собівартості окремих видів виробів та напівфабрикатів є
розроблені нормативи витрат. Вони встановлюються відповідно до технічної
документації на виробництві продукції (кресленням деталей та вузлів, що
розроблені конструкторським бюро).
На відміну від планових калькуляцій, в основі яких лежать середньорічні
нормативи витрат, нормативні калькуляції складаються за нормами, які
діють в даному звітному періоді. Тобто, нормативна калькуляція
собівартості виробу відображає технічний рівень, якого досягнуло дане
підприємство на певну дату, причому на різні дати величина її різна;
планова – є середньою величиною між тим, що було досягнуто підприємством
на початок планового періоду, і тим, що повинно бути досягнуто ним до
кінця цього періоду. Тобто планова калькуляція, навпаки, будується на
виріб в цілому.
Нормативні калькуляції використовуються для:
визначення фактичної собівартості продукції шляхом алгебраїчного
сумування нормативної собівартості та виявлених за звітний період норм
та відхилень від них;
виявлення результатів господарської діяльності цехів та дільниць;
оцінки незавершеного виробництва та браку тощо.
Для визначення суми витрат у зв’язку зі зміною норм щомісячно
складається відомість перерахунку залишків незавершеного виробництва за
нормами, введеними з 1-го числа звітного місяця, в якій фіксується зміст
кожного повідомлення про зміни норм: його номер, причина зміни, стара та
нова величина нормативного витрачання тощо. Визначена сума витрат за
змінами норм, як правило, повинна розподілятися між випуском товарної
продукції та незавершеним виробництвом на кінець звітного місяця.
Нормативні калькуляції складаються на всі види виробів, які випускам
підприємство, послідовно на деталі, вузли і вироби в цілому або, тільки
на вироби в цілому. Калькуляція на деталі та вузли складається тільки за
статтями основних витрат. При цьому в калькуляціях на виріб в цілому
додаються витрати на обслуговування виробництва і управління, а витрати
на матеріали розшифровуються по окремих групах матеріалів. При
безцеховій структурі управління нормативні калькуляції розраховують по
підприємству в цілому.
Для складання калькуляції собівартості використовують дані зведеного
обліку витрат на виробництво, який ведеться в бухгалтерії в спеціальних
відомостях по групах однорідних виробів і статтях витрат.У відомості
обліку витрат на виробництво, побудованій за калькуляційними статтями
витрат, узагальнюються всі витрати, пов’язані з виготовленням однорідної
групи виробів в цехах підприємства. Дані про витрати на матеріали,
заробітну плату та інші витрати наводяться у відомості у вже
згрупованому по цехах вигляді. У відомості з метою спрощення наведені
тільки відхилення від норм витрат, враховані зміни норм у звітному
місяці.
Нормативну собівартість всієї товарної продукції розраховують як добуток
кількості відвантаженої продукції на діючі в звітному періоді норми
витрат по кожній статті калькуляції.
Фактична собівартість продукції (однорідних груп або видів виробів) при
нормативному методі обліку обчислюється не шляхом прямого підрахунку за
статтями витрат, а як алгебраїчна сума нормативних витрат, змін норм і
відхилень від норм, що можна виразити формулою:
Ф=Н±В±3
де: Н – поточні витрати за встановленими нормами плану; В – відхилення
від діючих норм витрат; З – зміни діючих норм витрат.
Фактичну собівартість одиниці продукції визначають за допомогою індексів
відхилень, розрахованих як відношення фактичної собівартості
товарної продукції до нормативної.
Через велике аналітичне значення калькуляцій для виявлення резервів
зниження собівартості виробів за даними за рік більш широко
застосовується форма калькуляційного листа, в якій наведені показники
планової і звітної калькуляції, в силу чого вона називається
планово-звітною. Калькуляція містить наступні три розділи: І.
Собівартість одиниці виробу II. Розшифрування витрат на матеріали і
напівфабрикати. ІІІ. Розшифрування витрат на заробітну плату.
В калькуляційному листі містяться всі показники, необхідні для
проведення аналізу факторів зниження собівартості порівняно з минулим
роком і планом. Розшифрування витрат на матеріали дає можливість
прослідкувати, за якими позиціями матеріалів і напівфабрикатів допущені
відхилення (економія або перевитрати), і який вплив на відхилення
фактичних витрат матеріальних цінностей здійснили кількісні і вартісні
фактори. Крім того, можна простежити зміни не тільки витрат
заробітноїплати на одиницю продукції, але й трудомісткості ЇЇ
виготовлення порівняно з плановими і нормативними витратами, а також з
рівнем минулого року.
2. Методи прийняття управлінських рішень на основі релевантної
інформації
Управлінський облік розглядає три основні аспекти класифікації витрат за
різними ознаками щодо складання фінансової звітності, прийняття рішень
та контролю за їх виконанням. Тому класифікація витрат дуже важлива для
розуміння того, як ними керувати. Для наглядності звернемось до таблиці
№2 де розподіляються за різними ознаками класифікація витрат.
Таблиця 1
Класифікація витрат
Оцінка запасів та фінансового результату
Вичерпні та невичерпні, витрати на страхові послуги та витрати періоду,
Прямі та непрямі, основні та накладні
Прийняття рішень
Релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні,
дійсні та альтернативні
Контроль виконання
Контрольовані та не контрольвані
У прийнятті рішень ми маємо розділення витрат на релевантні та
нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та
альтернативні.
Релевантні витрати – це витрати, що можуть змінені в наслідок прийняття
рішення, а нерелевантні витрати – це витрати, що не залежать від
прийняття рішень. Наприклад, якщо керівник страхової компанії має
вибрати та викупити офісні приміщення разом оргтехнікою, або взяти іх в
оренду, то вартість офісного приміщення та сума оренди будуть
релевантними витратами вартість оргтехники та зарплата страхових агентів
– нерелевантними. Витрати що становлять різницю між кількома наслідками
рішень називають диференціальними витратами. Минулі витрати зазвичай є
нерелевантними для прийняття рішення стосовно майбутніх витрат.
Приміром, страхова компанія розглядає питання щодо списання застарілої
компьютерної техники. Вартість цих запасів є не релевантною, оскільки
кошти на їх придбання вже були потрачені й їх неможливо повернути.
Проте, уразі списання цих активів у страховика можуть виникнути витрати
на сплату податку на додану вартість, які є релевантними щодо ухвалення
рішення.
Релевантна інформація це дані, що стосуються тільки конкретної
проблеми, людини, мети або періоду часу. Оскільки релевантна
інформація основа рішення, то необхідно домагатися її максимальної
точності і відповідності проблемі. Організації може бути непросто
отримати вичерпну точну інформацію з проблеми.
Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень
Значну частину робочого часу менеджер страхової компанії витрачає на
прийняття різних управлінських рішень. Ці рішення можуть стосуватись як
довгострокових перспектив розвитку страхової компанії так і поточних
проблем, що виникають у процесі операційної діяльності. Типовими для
довгострокових або стратегічних рішень можуть бути інвестиції, розробка
та впровадження нових видів страхування, опанування нових ринків тощо.
Короткостроковими або поточними є рішення щодо використання ресурсів,
обсягів відповідальності, страхових тарифів, розширення або скорочення
діяльності.
Процес підготовки і прийняття рішення містить п’ять етапів:
Вибір мети (постановка проблеми);
Визначення можливих варіантів дій;
Збирання даних про альтернативи;
Аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів;
Прийняття рішення.
Завданням бухгалтера є забезпечення менеджера такою інформацією.
Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських
рішень, мусить бути релевантною, своєчасною, достовірною.
Релевантність означає, що дані обліку мають задовольняти конкретні
інформаційні потреби користувачів. У системі бухгалтерського обліку
накопичується багато інформації, але це не означає, що вся ця інформація
буде корисною для менеджера. Релевантною є тільки та інформація, що може
бути оперативно передана менеджерові, оскільки з часом вона втрачає свою
цінність. Нарешті, дані обліку не мають містити помилок або упереджених
оцінок. Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення
полягає в своєчасному забезпечені менеджера достовірною та релевантною
інформацією. Різні типи управлінських рішень потребують різних даних.
Наприклад, для визначення тарифної політики слід зібрати інформацію про
страхові тарифи конкурентів, попит на ці страхові послуги, витрати на
ведення страхової справи.
Оскільки значна частина рішень у страховій компанії пов”язана з аналізом
витрат і доходів, йдеться, насамперед, про релевантні витрати і доходи.
Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок
прийняття рішення. Але розв’язання будь якої проблеми стосується лише
майбутніх витрат и доходів. В таблиці №2 наведені критерії релевантності
витрат і доходів, використувуючи які, ми можемо за ціми ознаками
віднести до тих релевантних або нерелевантних доходів і витрат.
Витрати й доходи, що становлять різницю між альтернативними рішеннями,
називають диференціальними витратами та доходами відповідно.
При аналізі релевантної інформації для прийняття управлінских рішень
слід враховувати не лише дійсні (реальні), а й альтернативні витрати.
Дійсні витрати – витрати, потребують сплати грошей або витрачання інших
активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських реєстрах мірою їх
виникнення.
Таблиця 2.
Критерії релевантності доходів і витрат
Релевантні доходи і витрати
Нерелевантні доходи і витрати
1.Доходи і витрати можуть мати місце в майбутньому, різні для
альтернативних рішень
1. Доходи і витрати вже мали місце в минулому та однакові для
альтернативних рішень
2.Доходи і витрати можуть бути змінені внаслідок рішення
2. Доходи і витрати не можуть бути змінені в наслідок рішення
Альтернативні витрати – вигода, що втрачається, коли вибір одного
напряму дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.
Наприклад, страхова компанія розглядає такі альтернативи: покласти
страхові резерви в банк на депозит або придбати нерухомість у центрі
Києва, зробити ремонт, та здавати в довгострокову оренду під офіси.
Таким чином, аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських
рішень є запорукою знаходження оптимальної альтернативи пов”язаної з
визначенням доходів та витрат компанії.
Приклад
Порядок складання калькуляції деповського чи капітального ремонту
вантажних вагонів власників підприємствами й виробничо-технологічними
підрозділами Укрзалізниці.
Калькуляційною одиницею собівартості деповського й капітального ремонту
є вагон.
Калькулювання собівартості ремонту вагонів здійснюється для визначення
собівартості робіт, як при ремонті вагонів парку залізниць України, так
і для ремонту вагонів власників.
Методи калькуляції собівартості робіт залежать від технічного оснащення
й особливостей технології виробництва та специфіки галузі.
За цими правилами складаються планові (базові) та фактичні калькуляції.
Планові калькуляції складаються на всі види робіт на підставі планових
показників. Планові калькуляції базуються на підставі вимог Правил
капітального (деповського) ремонту, Технічних умов, технологічних
процесів, діючих Норм витрат матеріалів та комплектуючих виробів, Норм
трудомісткості робіт та діючих розцінок, що затверджені в установленому
порядку, а також на прогнозних цінах встановлених на плановий період.
Фактична собівартість продукції визначається за даними бухгалтерського
обліку. Виробничо-технологічні підрозділи та підприємства Укрзалізниці
використовують дані аналітичного обліку за окремими видами робіт.
Як правило, фактична собівартість відрізняється від планової за рахунок
впливу факторів, що не піддаються нормуванню й плануванню. Як приклад,
відсутність планових поставок напівфабрикатів і придбання їх в іншого
виробника за іншою ціною, використання старопридатних комплектуючих, а
головне – неможливістю визначення повного обсягу необхідних робіт без
огляду та розбирання вагонів.
Собівартість ремонту вагонів визначається у відповідності до Положень
(стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” за такими статтями:
Найменування статті
Собівартість реалізованої продукції продукції Собівартість готової
продукції (робіт, послуг) Виробнича собівартість 1. Прямі матеріальні
витрати
1.1. Матеріали основні та допоміжні;
1.2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;
1.3. Запчастини;
1.4. Паливо;
1.5. Електроенергія.
2. Прямі витрати на оплату праці.
2.1. Основна заробітна плата;
2.2. Додаткова заробітна плата;
2.3. Інші заохочувальні виплати.
3. Інші прямі витрати
4. Змінні загально-виробничі та постійні розподілені загально-виробничі
витрати.
Разом:
5. Витрати пов’язані з операційною діяльністю:
5.1. Адміністративні витрати;
5.2. Витрати на збут;
5.3. Інші операційні витрати.
Разом:
6. Прибуток (рентабельність)
Всього:
Повний склад статей калькуляції, за якими виконуються розрахунки,
наведено нижче.
За вищенаведеним переліком складається планова калькуляція собівартості
виконуємих робіт із капітального або деповського ремонту вагонів.
Планова калькуляція складається на кожному підприємстві або
виробничо-технологічному підрозділі залізниці. Планова калькуляція
виробничо-технологічних підрозділів затверджується на залізниці і
використовується при укладанні договорів на виконання робіт із
власниками вагонів для розрахунку орієнтовної суми попередньої оплати.
Після виконання робіт складається калькуляція собівартості за фактичними
результатами, яка є підставою для пред’явлення рахунків за виконані
роботи з ремонту вагонів. У випадку, коли в процесі розбирання та
ремонту вагона виявлені приховані дефекти окремих вузлів і деталей,
повна заміна яких не врахована при визначенні договірної (планової)
вартості ремонту, то необхідність виконання таких додаткових робіт
оформлюється двостороннім актом, на підставі якого укладається додаткова
угода між власником вагонів й виконавцем робіт. Виконання таких робіт
здійснюється при наявності гарантійних зобов’язань власника вагона на
оплату.
В разі необхідності виконання додаткових обсягів робіт оплата
здійснюється за фактичною калькуляцією, розрахованою виконавцем робіт на
підставі укладеної додаткової угоди до договору.
При наявності матеріалів і напівфабрикатів у власника вагонів вони
можуть бути придбані підприємствами й виробничо-технологічними
підрозділами Укрзалізниці у нього за правилами, що діють на
Укрзалізниці..
При виконанні робіт з ремонту – вузли, деталі, запчастини, корисні
відходи – зняті з вагону, повертаються власнику вагону чи
оприбутковуються за ціною металолому або за ціною можливої їх
реалізації. При цьому вартість виконаних робіт з ремонту вагонів не
зменшується.
В разі оприбуткування корисних відходів підприємствами й
виробничо-технологічними підрозділами Укрзалізниці (депо або заводом),
вони сплачують власнику вагона вартість можливої їх реалізації, при
проведенні кінцевих розрахунків за виконані роботи.
Повний склад статей калькуляції.
1. Прямі матеріальні витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість основних
матеріалів та запчастин, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих
виробів та інших матеріалів, які можуть бути віднесені до конкретного
об’єкта витрат. Перелік та норми витрат таких матеріальних цінностей
наведено в технічних довідниках з окремих видів ремонту.
Крім цього, до складу матеріальних витрат на ремонт конкретного об’єкта
включаються вартість палива та електроенергії використаної на
технологічні цілі безпосередньо на цьому об’єкті ремонту.
2.Прямі витрати на оплату праці.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються суми нарахованої
основної і додаткової заробітної плати та інших виплат працівникам,
робітникам, бригадирам, включаючи звільнених (далі працівникам),
зайнятих виконанням деповського й капітального ремонту певного об’єкту,
які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат.
2.1. Основна заробітна плата.
Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за
виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу,
виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). До його складу
належать:
2.1.1. Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм
праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками
робітників.
2.1.2. Оплата при переведенні працівника на нижче оплачувану роботу у
випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при
невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася
браком, не з вини працівника.
2.1.3. Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.
2.1.4. Оплата праці працівників за час перебування у відрядженні (не
включає відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості
проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).
2.2. Фонд додаткової заробітної плати.
Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні й
компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії,
пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду
додаткової заробітної плати входять:
2.2.1 Надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових
окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за:
суміщення професій (посад);
розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;
виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих
умовах праці;
інтенсивність праці;
роботу в нічний та вечірній час;
керівництво бригадою;
високу професійну майстерність;
високі досягнення в праці;.
роботу на територіях радіоактивного забруднення;
інші надбавки та доплати, передбачені чинним законодавством, включаючи
доплату до розміру мінімальної заробітної плати.
2.2.2. Премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають
систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.
2.2.3. Оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні, у
розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством.
2.2.4. Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати
працівників.
2.2.5. Суми компенсації працівникам утрати частини заробітної плати у
зв’язку з порушенням термінів її виплати.
2.2.6. Оплата за невідпрацьований час:
оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних
(основної та додаткових) відпусток,та додаткових відпусток працівникам,
які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;
оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену
законодавством), наданих відповідно до колективного договору;
оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України
“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”;
оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених
законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;
оплата робітникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку,
що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за
бажанням працівника до щорічної відпустки;
оплата, що зберігається за робітником, який підлягає медичному огляду,
за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на
обстеженні;
оплата простоїв не з вини працівника.
2.3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та
премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й
матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства
або, які провадяться понад установлені зазначеними актами норми. До них
належать:
2.3.1. Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним
законодавством, зокрема, працівникам, які вимушено працювали скорочений
робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім
допомоги по частковому безробіттю).
2.3.2. Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають
одноразовий характер. Зокрема:
винагороди за підсумками роботи за рік;
премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними
системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння
та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і
достроково виробничих потужностей й об’єктів будівництва, своєчасну
поставку продукції на експорт та інші;
премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці
(наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і
натуральній формі);
2.3.3. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім
або більшості працівникам (наприклад – на оздоровлення, у зв’язку з
екологічним станом).
Перелік статей що відносяться до основної і додаткової заробітної плати
та інших заохочувальних виплат сформовано згідно з Інструкцією зі
статистики заробітної плати.
2. Інші прямі витрати.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші витрати, які можуть
бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема,
відрахування на соціальні заходи, амортизація, втрати від браку, тощо.
До складу змінних загально-виробничих та постійних розподілених
загально-виробничих витрат включаються:
4.1.Витрати на утримання загальновиробничого персоналу:
Основна й додаткова заробітна плата цехового персоналу та інших
спеціалістів, які не відносяться до апарату управління, у тому числі
начальників цехів, майстрів, інженерів-технологів, техніків-технологів;
Заробітна плата за невідпрацьований, але оплачуваний час на виробництві,
та інші виплати виробничому персоналу в установленому порядку згідно з
чинним законодавством;
Відрахування на соціальні заходи;
Надбавка за роз’їзний характер роботи.
4.2. Підготовка кадрів:
Оплата праці виробничого та загальновиробничого персоналу у розмірах,
встановлених чинним законодавством за час їх навчання з відривом від
роботи у системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;
Оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати,
наданих відповідно до чинного законодавства, які успішно навчаються у
вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах,
заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах,
а також вступникам до аспірантури з відривом і без відриву від
виробництва;
Оплата їх проїзду відповідно до чинного законодавства;
Оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної
роботи, зайнятих навчанням учнів та підвищенням кваліфікації робітників;
Відрахування на соціальні заходи;
Оплата рахунків за підготовку кадрів, семінари, конференції;
Інші витрати, пов’язані з підготовкою кадрів.
4.3. Витрати на відрядження виробничого персоналу:
Оплата добових, проїзду та відшкодування витрат, пов’язаних з наймом
приміщень у місцях відряджень виробничого персоналу.
4.4. Знижка вартості форменого одягу:
Сума пільг у зв’язку з продажем форменого одягу виробничому персоналу за
зниженими цінами відповідно до чинного законодавства.
4.5. Обслуговування працюючих:
Вартість утримання (освітлення, опалення, гаряче і холодне
водопостачання, амортизація) і поточного ремонту будівель і приміщень,
наданих підприємствам громадського харчування (торгівля), вартість
бланків абонентів, абонентних книжок, талонів і білетів;
Інші витрати, пов’язані з обслуговуванням працюючих;
Витрати, пов’язані з транспортуванням працівників до місця роботи і
назад, у напрямках, які не обслуговуються пасажирським транспортом
загального користування;
Додаткові витрати пов’язані із залученням на договірних засадах із
місцевими органами виконавчої влади транспортних засобів для перевезення
працівників маршрутами міського транспорту загального користування (крім
таксі) понад визначені тарифи, виходячи з діючих на відповідні види
транспорту.
4.6. Витрати, пов’язані з технікою безпеки і виробничою санітарією:
Забезпечення правил техніки безпеки праці, протипожежної охорони
(включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну охорону),
санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами
технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємства
відповідно до чинного законодавства;
Утримання дезінфекційних камер, умивальників, душів на виробництві,
роздягалень, шаф для спецодягу та іншого обладнання, пов’язаного з
охороною праці;
Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними
пристроями, засобами індивідуального захисту, відповідно до встановлених
норм;
Вартість мила, витраченого в умивальниках і душах, а також виданого
працівникам безоплатно згідно з встановленими нормами та засобів, що
нейтралізують небезпечну дію на організм або шкуру шкідливих речовин;
Витрати на проведення робіт некапітального характеру
4.7. Інші витрати, пов’язані з охороною праці;
4.8. Охорона навколишнього середовища;
4.9. Винахідництво й раціоналізаторство;
4.10. Дослідні й випробувальні роботи;
4.11. Обслуговування виробничих будівель і споруд;
4.12. Утримання внутрішнього транспорту;
4.13. Витрати, пов’язані з роботою та утриманням обладнання;
4.14. Ремонт основних засобів;
4.15. Нестачі в межах норм природного убутку;
4.16. Списання швидкозношуваних предметів;
4.17. Амортизація;
4.18. Обов’язкове та інші види страхування;
4.19. Податки й збори;
4.20. Інші витрати.
5. Витрати пов’язані з операційною діяльністю.
5.1.Адміністративні витрати.
До складу адміністративних витрат включаються:
5.1.1. Утримання апарату управління та іншого загальногосподарського
персоналу;
5.1.2. витрати на відрядження працівників апарату управління та іншого
загальногосподарського персоналу;
5.1.3. Надбавка за роз’їзний характер роботи, працівникам апарату
управління;
5.1.4. Підготовка кадрів працівників апарату управління;
5.1.5. Утримання службових легкових автомобілів;
5.1.6. Утримання основних засобів загальногосподарського призначення;
5.1.7. Ремонт основних засобів загальногосподарського призначення;
5.1.8. Амортизація;
5.1.9. Амортизація нематеріальних активів;
5.1.10. Плата за послуги банків;
5.1.11. Податки й збори;
5.1.12. Інші витрати загальногосподарського призначення.
5.2. Витрати на збут.
До складу витрат на збут включаються:
Витрати на рекламу;
Витрати на відрядження працівників зайнятих збутом;
Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів, що пов’язані зі збутом продукції, робіт, послуг, (операційна
оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
охорона);
Витрати на транспортування вагонів згідно з договором;
Інші витрати на збут.
6. Прибуток.
Сума цієї статті розраховується шляхом множення собівартості готової
продукції (робі т, послуг) на встановлений Укрзалізницею відсоток
рентабельності.
Прибуток використовується на розширення виробництва (придбання основних
засобів і модернізацію діючих, відкриття нових видів виробництв, цехів й
інше). Та інші операційні витрати (втрати від знецінення та нестачі
матеріальних цінностей, матеріальна допомога непрацюючим, втрати на
здешевлення побутового палива, відрахування на утримання Укрзалізниці,
списання безнадійних боргів і ін.).
Список використаних джерел
Карпова Т.П. Основы управленческого учета. М : Инфра – М,1997г
Карпова Т.П. Управленческий учет. М: ЮНИТИ, – 2003г
Выбор инвестиций, анализ отчетности. – М.: Финансы и статистики,
1997г
Кохалевич З.В. Аналіз и використання облікової інформації для управління
запасами підприємства. – К.: МІМ – Київ, 1999г
Лень B.C. Управлінській облік. – К.: Знання-Прес, 2003г
Манн Р., Майер Э. Контролинг для начинающих. – М: Финансы и
статистики, 1995г
Нападовська Л. Управлінський облік. – Дніпропетровськ, 2000г
Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. – М.: УРСС, 1997 г
Николаева С. А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система
«директ – костинг»: теория и практика. М.: Финансы и
статистики, 1993г
Хруцкий В.Е., Сизова Т.В., Гамаюнов В.В.
Внутрифирменное бюджетирование. М.: Финансы и статистика,
2002г
PAGE
PAGE 21
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
