Пошукова робота

Склад витрат операційної діяльності за економічними елементами.

Склад витрат операційної діяльності за економічними елементами
визначають за витратами, які не включають до собівартості реалізованої
продукції (відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»).

Витрати операційної діяльності підприємства торгівлі групують за такими
економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включають вартість витрачених
(спожитих) у процесі операційної діяльності:

1) матеріалів і комплектуючих виробів, що використані в процесі
торгівлі, для забезпечення виробництва продукції, для господарських
потреб, технічних цілей та для гарантійного ремонту, гарантійного
обслуговування реалізованих товарів, у тому числі:

• поточних матеріальних витрат некапітального характеру, пов’язаних із
забезпеченням нормальних умов праці та додержанням правил техніки
безпеки праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог,
передбачених правилами роботи підприємств торгівлі в установленому
законодавством порядку;

• реактивів, посуду, іншого приладдя та матеріалів для роботи власних
лабораторій;

• комплектуючих виробів тощо;

2) сировини та купівельних напівфабрикатів, які використані в
підприємствах громадського харчування для приготування власної
продукції;

3) паливно-мастильних матеріалів усіх видів, які придбані в сторонніх
підприємств і організацій і використані на технологічні та інші
операційні цілі, у тому числі для належної експлуатації транспортних
засобів, опалення та освітлення приміщень тощо.

Витрати, що пов’язані з власним виробництвом і використанням електричної
та інших видів енергії, включають до відповідних елементів витрат;

4) будівельних матеріалів і запасних частин для проведення поточного
ремонту основних засобів та інших позаоборотних матеріальних активів, у
тому числі взятих у тимчасове використання згідно з угодами про
операційну оренду (лізинг), а також малоцінних і швидкозношуваних
предметів;

5) тари й тарних матеріалів, що використані в операційній діяльності
підприємства;

6) товарів: вартість товарів для власного використання (без продажу);
вартість товарів, відібраних для оцінки їх якості з наступним порушенням
цілості зразків, а також для фізико-хімічних і мікробіологічних
досліджень;

7) малоцінних і швидкозношуваних предметів, які використовують в
операційній діяльності підприємства протягом одного року чи нормального
операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема:

• інструментів, господарського інвентарю, спеціального оснащення;

• санітарного, спеціального одягу, взуття, захисних пристроїв тощо;

• мила та інших миючих і знезаражуючих засобів; молока і
лікувально-профілактичного харчування; відшкодування витрат працівникам
за придбання ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших
засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією;

8) інших матеріальних витрат, які пов’язані з виконанням підприємством
робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення
окремих операцій з реалізації товарів (продукції), виробництва
продукції; проведення лабораторних аналізів сировини, яку використовують
підприємства громадського харчування у виробництві власної продукції
тощо).

Придбані (отримані) або вироблені матеріальні цінності зараховують на
баланс підприємства за їх первинною вартістю, яку визначають відповідно
до П(С)БО 9 «Запаси».

З метою визначення первинної вартості матеріальних цінностей
розрізняють:

• матеріальні цінності, що внесені до статутного капіталу підприємства;

• матеріальні цінності, що одержані підприємством безоплатно;

• матеріальні цінності, що придбані в результаті обміну на подібні
матеріальні цінності;

• матеріальні цінності, що придбані в обмін на неподібні матеріальні
цінності.

Подібними визнають такі матеріальні цінності, які мають однакове
призначення (виконують подібну функцію в такому ж виді діяльності) і
мають однакову справедливу вартість.

При вибутті матеріальних цінностей (реалізації товарів (продукції),
відпусканні у виробництво сировини, переданні у використання для
забезпечення діяльності підприємства) оцінку їх здійснюють за одним з
таких методів відповідно до П(С)БО 9 «Запаси»:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці матеріальних
цінностей;

• середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом
надходження матеріальних цінностей (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей
(ЛІФО);

• нормативних витрат.

Метод оцінки матеріальних цінностей при їх вибутті підприємство вибирає
самостійно.

До складу елементу «Витрати на оплату праці» включають основну заробітну
плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні
виплати.

1. До складу витрат на виплату основної заробітної плати належать:

• заробітна плата, яка нарахована за виконану роботу (відпрацьований
час) відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку,
обслуговування, посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними
ставками (окладами) працівників і посадовими окладами всіх форм і систем
оплати праці, що прийняті на підприємстві;

• вартість товарів (продукції), які видають у порядку натуральної оплати
працівникам згідно з діючим законодавством (Законом України «Про оплату
праці» (108/95-ВР));

• суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів
(прибутку), отриманих від реалізації товарів (продукції), у випадках,
коли вони є основною заробітною платою.

2. До витрат на виплату додаткової заробітної плати належать:

• надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах,
передбачених діючим законодавством;

• премії та заохочення керівникам, спеціалістам, іншим службовцям і
працівникам за виробничі результати;

• гарантійні та компенсаційні виплати; оплата відпусток; оплата іншого
невідпрацьованого часу; інші витрати на оплату праці. Надбавки та
доплати до тарифних ставок і посадових окладів

у розмірах, передбачених діючим законодавством, включають такі їх види:

• кваліфікованим працівникам, які зайняті на особливо відповідальних
роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

• за класність водіям автомобілів, працівникам провідних професій та
іншим категоріям працівників торговельних підприємств, у яких введено
такі надбавки, та доплати за звання майстра і класи кваліфікації;

• бригадирам із числа працівників, не звільнених від основної роботи, за
керівництво бригадами;

• персональні надбавки;

• керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці або
за виконання особливо важливих завдань на термін їх виконання;

• за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або
збільшення обсягу виконуваних робіт;

• доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених
законодавством;

• за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в
багатозмінному та безперервному режимі виробництва (включаючи доплати за
роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час;

• за знання іноземної мови;

• оплату праці кваліфікованих працівників, керівників, спеціалістів
підприємств, залучених без звільнення від основної роботи до підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, для керівництва
виробничою практикою студентів;

• інші надбавки та доплати, передбачені законодавством. Мінімальні
розміри доплат і надбавок міжгалузевого характеру встановлені Кодексом
законів України про працю (322-08) і мають обов’язковий характер.

Премії та заохочення керівникам, спеціалістам, іншим службовцям і
працівникам за виробничі результати включають такі їх види:

• за виконання і перевиконання виробничих завдань; за підвищення
продуктивності праці, виробітку; за поліпшення кінцевих результатів
господарської діяльності бригади, дільниці, цеху;

• за економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних
цінностей;

• винагороди (відсоткові надбавки) за вислугу років, стаж роботи
(надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), які
передбачені чинним законодавством. Підприємства, які за чинним
законодавством виплачують винагороду за вислугу років, можуть створювати
резерв на її виплату, включаючи:

• збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття, індивідуальне
страхування;

• матеріальну допомогу;

• відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної
ставки (окладу);

• одноразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання
особливо важливих виробничих завдань). Гарантійні та компенсаційні
виплати включають:

• оплату праці у вихідні та святкові (неробочі) дні, у понадурочний час
зарозцінками, установленими законодавчими актами;

• суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати
працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник
продовжує працювати на підприємстві;

• виплати різниці в окладах працівникам, працевлаштованим з інших
підприємств із збереженням протягом деякого часу (відповідно до
законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а
також при тимчасовому заступництві;

• оплату працівникам днів відпочинку, наданих їм у зв’язку з роботою
понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі
організації праці, при підсумковому обліку робочого часу та в інших
випадках, передбачених законодавством;

• суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників у
межах, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами
(законами України «Про оплату праці» (108/95-ВР), «Про індексацію
грошових доходів населення» (1282-12), постановою Верховної Ради України
«Про індексацію грошових доходів населення» від 03.12.98; № 292-XIV,
постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку
проведення індексації грошових доходів громадян» від 07.05.98 № 663,
«Про індексацію грошових доходів громадян» від 21.12.98 № 2034).

Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів громадян
(663-98) до витрат виробництва може бути включена лише та частина суми
індексації, яку нараховують на виплати, що належать до витрат на
виробництво; компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у
зв’язку з порушенням термінів її виплати.

Компенсацію здійснюють згідно із законами України «Про оплату праці»
(108/95-ВР), «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у
зв’язку з порушенням строків їх виплати» (2050-14).

Компенсацію здійснюють у разі затримки на один і більше календарних
місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові:

• оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи
у випадках, передбачених законодавством;

• вартість безкоштовно наданих працівникам підприємства комунальних
послуг, продуктів харчування тощо відповідно до законодавства;

• витрати на оплату житла, безкоштовно наданого працівникам підприємства
відповідно до законодавства (суми грошових компенсацій за ненадання
безкоштовно житла, комунальних послуг та ін.);

• вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг,
обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні,
або суму пільг у зв’язку з продажем їх за зниженими цінами відповідно до
переліку та норм, установлених чинними нормативно-правовими актами (крім
вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального
захисту, мила та інших миючих, знезаражуючих засобів, молока і
лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат
працівникам за придбання ними спец-одягу, спецвзуття та інших засобів
індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією);

• виплату різниці між заробітками при переведенні на нижчеоплачувану
роботу відповідно до законодавства.

Оплата відпусток включає: оплату щорічних основних і додаткових
відпусток відповідно до Закону України «Про відпустки» (504/96-ВР) та
КЗпП (322-08), грошових компенсацій за невикористану відпустку.

Якщо на підприємстві створюють резерв для забезпечення виплат відпусток,
то до витрат виробництва (обігу) включають щомісячні відрахування на
створення такого резерву, включаючи обов’язкові відрахування на збори на
обов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами:

• зумовленими народженням та похованням, загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування.
Сума забезпечення визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої
заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення
річної;

• планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати
праці; оплату навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються
у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах,
аспірантурах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх,
заочних загальноосвітніх школах.

Оплата іншого невідпрацьованого часу включає:

• оплату спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених
законодавством, оплату пільгового часу підліткам;

• оплату робочого часу працівників, яких залучають до виконання
державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки вони виконують у
робочий час відповідно до законодавства;

• суми заробітної плати за основним місцем роботи працівникам,
керівникам і спеціалістам підприємств за час їхнього навчання з відривом
від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки
кадрів;

• оплату працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та
відпочинку, які їм надають після кожного дня здавання крові.

Інші витрати на оплату праці включають:

• оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за
виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру,
включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за
виконану роботу проводить безпосередньо це підприємство. Розмір коштів,
спрямованих на оплату праці цих працівників, визначають виходячи з
кошторису на виконання робіт (послуг) за договором і платіжних
документів;

• оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за
виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка і фарбування, роботи
з експертизи тощо);

• суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим до роботи на
підприємстві згідно зі спеціальними договорами з державними
організаціями (на надання робочої сили), які видані безпосередньо цим
особам;

• оплату праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх
спеціальних та професійно-технічних навчальних закладів, які працюють на
підприємствах у складі студентських загонів;

• оплату праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх
спеціальних та професійно-технічних навчальних закладів, що проходять
виробничу практику на підприємстві, а також оплату праці учнів
загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, які залучені на
тимчасову роботу до посильної праці на період канікул.

Якщо працівники, зазначені в цьому пункті, виконують ті ж роботи, що й
основні працівники підприємства торгівлі, зайняті реалізацією товарів
(продукції) або виробництвом продукції, то нарахована їм заробітна плата
за виконану роботу (відпрацьований час) також може бути віднесена до
основної заробітної плати.

3. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у
формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними
системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні
виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які
провадять понад установлені зазначеними актами норми.

До суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам за
рішенням трудового колективу відносять оплату

додатково наданих (понад передбачених законодавством) відпусток, у тому
числі жінкам, які виховують дітей, одноразову допомогу працівникам, які
виходять на пенсію, доплати і надбавки до державних пенсій працюючим
пенсіонерам, оплату за навчання в навчальних закладах дітей працівників
підприємства, вартість путівок на лікування і відпочинок або суми
компенсацій, видані замість путівок; екскурсії і мандрівки, здешевлення
вартості харчування працівників як готівкою, так і за безготівковими
розрахунками в їдальнях, буфетах, профілакторіях, витрати на погашення
позик, виданих працівникам підприємств для поліпшення житлових умов,
включаючи кошти для погашення первинних внесків для вступу в житловий
кооператив та на індивідуальне будівництво, придбання садових будинків і
обзаведення домашнім господарством, витрати на благоустрій садівничих
товариств (будівництво доріг, енерго-, водопостачання, осушення та інші
витрати загального характеру), будівництво гаражів, інші виплати, що
мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, крім
гуртожитків, продовольчих та непродовольчих товарів, включаючи товари,
одержані за бартером, продуктових замовлень, проїзних квитків,
абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали,
протезування, виплати різниці в цінах на паливо або суми компенсації
працівникам вартості виданого палива у випадках, не передбачених чинним
законодавством, та ін.), суми прибутку, спрямовані на придбання акцій
(для працівників трудового колективу), кошти, спрямовані на викуп майна
підприємства членами трудового колективу за рахунок коштів підприємства
(або коштів, узятих у позику в установах банків, з початку її погашення)
з моменту їх персоніфікації, витрати в розмірі страхових внесків
підприємств (крім сум матеріальної допомоги, що надає підприємство на
поховання), пов’язаних з добровільним страхуванням працівників (від
нещасних випадків, безробіття тощо), якщо договір страхування передбачає
виплату обумовленої суми застрахованій фізичній особі незалежно від
виникнення страхового випадку після закінчення терміну страхового
договору. При цьому ці суми включають до фонду оплати праці в тому
місяці, в якому провадять перерахунки страховій компанії.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включають:

• вiдрахування на обов’язкове державне пенсiйне страхування;

• вiдрахування на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими
народженням і похованням;

• вiдрахування на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування на
випадок безробiття (далi — страхування на випадок безробiття);

• вiдрахування на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування вiд
нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi
спричинили втрату працездатностi;

• вiдрахування на iндивiдуальне страхування персоналу пiд-приємства;

• оплата перших п’яти днiв тимчасової непрацездатностi внаслi-док
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на
виробництвi, за рахунок коштiв пiдприємства;

• медичне страхування;

• вiдрахування на iншi соцiальнi заходи.

Вiдрахування на обов’язкове державне пенсiйне страхування здiйснюють у
порядку, встановленому Законом України “Про збiр на обов’язкове державне
пенсiйне страхування” (400/97-ВР) (iз змiнами та доповненнями).

Об’єкт оподаткування на обов’язкове державне пенсiйне страхування
визначається за видами платникiв збору (табл. 5.11).

Ставки збору на обов’язкове державне пенсiйне страхування встановлюють
за видами платникiв збору Законом України “Про збiр на обов’язкове
державне пенсiйне страхування” (400/ 97-ВР).

Для платникiв збору, якi мають найманих працiвникiв, але не здiйснюють
витрат на оплату їх працi, об’єктом оподаткування збором на обов’язкове
державне пенсiйне страхування є сума коштiв, яку визначають розрахунково
як добуток визначеного законом мiнiмального розмiру заробiтної плати на
кiлькiсть працiвникiв такого платника збору, на яких здiйснюють
нарахування заробiтної плати.

Вiдрахування на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими
народженням і похованням, здiйснюють вiдповiдно до Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соцiальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими народженням
та похованням” (2240–14) (iз змiнами та доповненнями).

До витрат підприємства торгівлі відносять суму страхових внесків,
нарахованих страхувальником-роботодавцем до фонду відповідно до
законодавства.

Збір на обов’язкове соціальне страхування нараховують на фактичні
витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату
основної і додаткової заробітної плати та інші види заохочень і виплат,
виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в
натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних
осіб (прибутковим податком з громадян).

До цих витрат не відносять витрати на оплату виконаних робіт (послуг)
згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді
дивідендів, а також інші витрати, які не враховують при обчисленні
середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких
затверджує Кабінет Міністрів України.

Відрахування на загальнообов ‘язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття здійснюють згідно із Законом України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття» (1533-14) (із змінами і доповненнями).

До витрат підприємства включають нараховані страхові внески
страхувальників-роботодавців, що сплачують їх на умовах і в порядку,
передбачених цим Законом (1533-14) та іншими законодавчими актами.

До цих витрат не відносять витрати на оплату виконаних робіт (послуг)
згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді
дивідендів, а також інші витрати, які не враховують при обчисленні
середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких
затверджує Кабінет Міністрів України.

Відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, здійснюють згідно із Законом України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності» (1105-14).

Страховий тариф щодо відрахувань на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності,
визначено Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
(2272-14) і встановлюється у відсотках до фактичних витрат на оплату
праці найманих працівників відповідно до класів професійного ризику
виробництва.

Страхові внески на індивідуальне страхування та на інші соціальні заходи
персоналу підприємства встановлюють відповідні закони України з кожного
окремого виду страхування.

Розміри страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням і похованням, та на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття встановлюють у відсотках до
сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають
витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших
заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній
формі, що визначають згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України «Про оплату праці» (108/95-ВР), які
підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Розміри внесків на обов’язкове державне соціальне страхування залежно
від його виду щороку установлює Верховна Рада України відповідно для
роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування одночасно
із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено
законами України з окремих видів обов’язкового державного соціального
страхування.

Страхові внески (збори) до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань та Пенсійного фонду нараховують із сум, що не перевищують
максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, у розрахунку на кожну фізичну особу, з якої відповідно до
законодавчих і нормативно-правових актів України справляють страхові
внески (у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України
«Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного
оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), з
яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів» від
07.03.01 № 225).

Суми виплат, які не включають до складу сукупного оподатковуваного
доходу громадян і не враховують при визначенні бази нарахування
страхових внесків, податків і зборів, які нараховують на фонд оплати
праці відповідно до законодавства України, визначені Декретом Кабінету
Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 №
13-92 (із змінами і доповненнями). До них відносять:

• допомогу з державного соціального страхування і державного соціального
забезпечення, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (у тому числі
допомоги по догляду за хворою дитиною); суми одержуваних аліментів;
державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умовами
добровільного страхування пенсій;

• компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм,
передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за
невикористану відпустку при звільненні;

• суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить громадянам
на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції, з
відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення
нотаріальних дій, крім доходів громадян, одержуваних від реалізації
продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької
діяльності;

• доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному
господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції
рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому
вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді
первинної переробки;

• суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання
акцій, та суми, інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва
суб’єктів підприємницької діяльності;

• суми, одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними
трудових обов’язків, а також у зв’язку із втратою годувальника;

• суми, одержувані громадянами за здавання ними крові, від інших видів
донорства;

• вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі
табори, крім туристських і міжнародних;

• суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних
закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а
також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на
території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб;

• суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР);

• суми, одержані громадянами за здану ними вторинну сировину (макулатуру
та ганчір’я);

• суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються один раз на
календарний рік у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого
законом на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та
громадських організацій. Оплату перших п’яти днів тимчасової
непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з
нещасним випадком на виробництві (далі — дні тимчасової
непрацездатності), здійснюють відповідно до Порядку оплати перших п’яти
днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не
пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів
підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 06.05.01 № 439.

Оплату днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадять за
основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю
або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години)
згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової
непрацездатності.

Роботодавці, діяльність яких фінансують за рахунок державного та/або
місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на
такі цілі, та не включають нараховані страхові внески до витрат
діяльності.

До складу елемента «Амортизація» включають суму нарахованої амортизації
основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та
нематеріальних активів.

Основні засоби (крім землі) є об’єктом амортизації. Нарахування
амортизації здійснюють протягом терміну корисного використання об’єкта,
який встановлює підприємство при визнанні цього об’єкта активом (при
зарахуванні на баланс), і призупиняють на період його реконструкції,
модернізації, добудови, дообладнання і консервації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»
рекомендовано здійснювати нарахування амортизації основних засобів (крім
інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річну суму амортизації визначають діленням
вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання
об’єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об’єкта основних засобів списують
однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації
визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного
року (або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації) та
річної норми амортизації;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річну суму
амортизації визначають як добуток залишкової вартості об’єкта на початок
звітного періоду (або первинної вартості на дату початку нарахування
амортизації) та подвоєної річної норми амортизації;

4) кумулятивним, за яким річну суму амортизації визначають як добуток
вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та
прискореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної
амортизації основних засобів.

Місячну суму амортизації об’єкта при застосуванні методів зменшення
залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості,
прямолінійного та кумулятивного визначають діленням річної суми
амортизації на 12;

5) виробничим, за яким місячну суму амортизації визначають як добуток
фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої
ставки амортизації.

Виробничу ставку амортизації обчислюють діленням вартості, що
амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який
підприємство очікує виробити з використанням об’єкта основних засобів.

Метод амортизації обирає підприємство самостійно з урахуванням
очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.

У разі зміни передбаченого способу одержання економічних вигод від
використання об’єкта переглядають метод амортизації.

Нарахування амортизації проводять щомісяця незалежно від фінансових
результатів підприємства.

Нарахування амортизації починають з місяця, наступного за місяцем, у
якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання,
і припиняють, починаючи з місяця вибуття об’єкта основних засобів.

Підприємства можуть також застосовувати норми і методи нарахування
амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством
(податкові методи).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні
засоби» амортизацію інших необоротних матеріальних активів нараховують з
використанням прямолінійного та виробничого методів.

Якщо об’єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів
знаходиться в оперативній оренді, то в орендаря його обліковують на
позабалансовому рахунку. Амортизацію нараховує за таким об’єктом
орендодавець.

Затрати орендаря на поліпшення об’єкта оперативної оренди (модернізація,
модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять
до збільшення майбутніх економічних вигод, які попередньо очікувалися
від його використання, відображають як капітальні інвестиції у створення
(будівництво) інших необоротних матеріальних активів і які підлягають
амортизації.

Амортизацію об’єкта фінансової оренди нараховує орендар протягом періоду
очікуваного використання активу.

Затрати орендаря на поліпшення об’єкта фінансової оренди, що приводять
до збільшення майбутніх економічних вигод, які попередньо очікувалися
від його використання, відображають як капітальні інвестиції, що
включені до вартості об’єкта фінансової оренди і підлягають амортизації.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюють протягом
терміну їх корисного використання, який встановлює підприємство при
визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не
більше 20 років.

Нематеріальні активи, що внесені до статутного фонду, є прямою
інвестицією і підлягають амортизації, як і основні засоби.

Нараховувати амортизацію починають з місяця, наступного за місяцем, у
якому нематеріальний актив став придатним для використання, і
припиняють, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття
нематеріального активу.

Підприємство самостійно виходячи з умов отримання майбутніх економічних
вигод обирає метод амортизації нематеріального активу. Якщо такі умови
визначити неможливо, то амортизацію нараховують із застосуванням
прямолінійного методу.

Витрати на придбання нематеріальних активів підлягають амортизації
тільки за умовою придбання їх для власного виробничого використання на
підприємстві.

Амортизаційні відрахування провадять до досягнення залишковою вартістю
необоротних активів нульового значення.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включають витрати
операційної діяльності, які не увійшли до складу собівартості
реалізованих товарів, а також до складу елементів, наведених у п. 2-5
цих Методичних рекомендацій, зокрема:

1) вартість послуг сторонніх підприємств, пов’язаних із забезпеченням
протипожежної та сторожової охорони;

2) вартість послуг сторонніх підприємств з проведення рекламних заходів,
пов’язаних з діяльністю підприємств торгівлі;

3) вартість транспортно-експедиційних послуг, не пов’язаних з придбанням
товарних та інших запасів;

4) вартість послуг страхових і посередницьких підприємств;

5) витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів (оренда, ремонт, комунальні послуги), крім амортизації;

6) витрати на охорону праці;

7) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення
господарської діяльності підприємства;

8) витрати з оплати за участь у семінарах;

9) витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування;

10) сумаподатків, зборів, обов’язкових платежів (державне мито, плата за
землю, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі,
комунальний податок, експортне мито, митні збори та ін.), крім податків
на прибуток, які нараховують згідно із чинним законодавством;

11) втрати від операційних курсових різниць;

12) втрати від знецінення запасів;

13) недостачі грошових коштів та інших цінностей, втрати від псування
цінностей, якщо на час установлення недостачі винуватця не встановлено;

14) вартість активів (основних засобів, необоротних матеріальних
активів, нематеріальних активів) за залишковою вартістю при їх вибутті
(списанні);

15) витрати на розрахунково-касове обслуговування в установах банків;

16) витрати, пов’язані з веденням касового господарства (плата стороннім
організаціям за обслуговування, технічний нагляд і догляд за РРО,
витрати на контрольно-касові стрічки, вартість фарби для друкарського
механізму РРО та ін.);

17) витрати, пов’язані із забезпеченням нормальних умов праці та техніки
безпеки (плата медичним закладам за медичний огляд працівників торгівлі
і громадського харчування, вартість аптечок, медикаментів тощо);

18) витрати на облаштування та утримання кімнат відпочинку, роздягалень,
душу, шаф для спеціального одягу та іншого обладнання;

19) представницькі витрати (організація прийомів, конференцій, свят,
участь у ярмарках, виставках тощо);

20) визнані суми фінансових санкцій (штрафи, пені, неустойки);

21) собівартість реалізованої іноземної валюти;

22) сума резерву сумнівних боргів за реалізовані товари (продукцію),
роботи і послуги;

23) витрати, пов’язанi з управлiнням торговельною дiяльнiстю, у тому
числi:

– витрати на службовi вiдрядження; вартiсть послуг сто-роннiх
пiдприємств із транспортного обслуговування, пов’язаного з управлiнням
торговельною дiяльнiстю;

– вартiсть професiйних послуг (юридичних, аудиторських,
консультацiйно-iнформацiйного характеру), пов’язаних з операцiйною
дiяльнiстю пiдприємства;

– вартiсть поштово-телеграфних послуг;

– вартiсть послуг централiзованих бухгалтерiй, обчислювальних центрiв;

– витрати на оцiнку вартостi майна;

24) iншi операцiйнi витрати.

4 . Номенклатура статей витрат звичайної та надзвичайної дiяль-ностi
пiдприємств торгiвлi (табл. 5.12).

Список використаної літератури.:

Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.

Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.

Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.

Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.

Похожие записи