Курсова робота

Система оподаткування фізичних осіб в Україні, та аналіз їх надходжень
до бюджету.

ЗМІСТ

Стор.

Вступ

Розділ 1. Податки з доходів фізичних осіб в умовах перехідної
економіки.

1.1.Суть системи оподаткування доходів фізичних осіб та її розвиток на
Україні.

1.2.Оподаткування фізичних осіб контексті світового досвіду.

1.3.Місце податків з доходів фізичних осіб у системі податків і зборів
України.

Розділ 2. Облік платників податків фізичних осіб в органах державної
податкової служби (на прикладі Коломийської оДПІ).

2.1.Державний реєстр фізичних осіб — платників податків, мета та порядок
його складання.

2.2.Взяття на облік фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності
в органах державної податкової служби.

2.3.Реєстрація платників ПДВ фізичних осіб-суб’єктів підприємницької
діяльності.

2.4.Облік платників податку з доходів фізичних осіб.

2.5.Облік фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності,
але мають джерела доходів.

Розділ 3. Контроль розрахунків з бюджетом по податках з доходів фізичних
осіб.

3.1.Загальні положення контрольно-перевірочної роботи податків з доходів
фізичних осіб.

3.2.Первірочні дії контролю за діяльністю фізичних осіб, які займаються
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

3.3.Перевірка дотримання суб’єктом господарювання нормативних положень
щодо податку з доходів фізичних осіб.

3.4.Перевірка платника податку з власників транспортних засобів.

3.5.Перевірка порядку справляння державного мита.

3.6.Особливості порядку оформлення матеріалів документальних перевірок
фізичних осіб.

Розділ 4. Аналіз податкових надходжень по податках з доходів фізичних
осіб і соціально-економічний розвиток регіону.

4.1.Взаємозвязок оподаткування і соціально-економічного розвитку
регіону.

4.2.Динаміка і структура податкових надходжень по податках з доходів
фізичних осіб і їх територіальна відмінність.

4.3.Оцінка податкоспроможності регіону.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

При переході до ринкових відносин Україна не взяла на успадкування
системи доходів державного бюджету, яка існувала в колишній
командно-адміністративній системі, а взяла новий курс, тобто формування
доходної частини податковими методами. Хоч у нашій податковій системі є
багато недоліків, але наша держава прагне піднятися до рівня розвинутих
країн світу. Для цього треба зробити ще не мало. Потрібно переглянути
повністю законодавство України щодо оподаткування, щоб податки не були
важким тягарем для платників, не ставили їх у скрутне становище, а щоб
допомагали розвитку виробництва, підприємницькій діяльності.

Податкова система в Україні сьогодні потребує реформування. Головною
причиною цього – порівняно високий податковий тягар і те що податки не
стимулюють розвитку процесів, які можуть зупинити економічну кризу:
зростання обсягів виробництва, структурну перебудову господарства,
підвищення ступеня ділової активності суб’єктів господарювання. В
удосконаленні системи оподаткування важливе місце займає становлення
податкової служби країни. Тому що від чіткості дії податкової служби
щодо виконання своїх функцій на всіх рівнях залежить хід процесу
адаптації податкової системи України до ринкових суспільно-економічних
відносин. Світовий досвід підтверджує такі основні напрями діяльності
податкової служби: спроможність організувати виконання нових податкових
законів, своєчасно проаналізувати і визначити вплив на стимулювання
вітчизняного виробництва, виявлення недоліків і внесення пропозицій
законодавцю щодо оптимізації системи оподаткування, забезпечення збору
податків і обов’язкових платежів з одночасною оптимізацією бази
оподаткування.

Вибір даної теми дипломної роботи обумовлений її актуальністю,
значимістю у сучасних умовах розвитку України, а також чисто
професійними інтересами, характером виконуваної роботи.

В сучасній вітчизняній економічній літературі нажаль недостатньо
монографічних досліджень з питань оподаткування фізичних осіб. Слід
відмітити серйозні дослідження з питань оподаткування, зокрема,
“Податкова система України”(колективу авторів В.М. Федосов, В.Л.
Андрущенко, В.М. Суторміна), “Держава, податки, бізнес”(того ж
колективу) опубліковані у 90-х роках. Серед авторів, які займаються
дослідженням проблем оподаткування фізичних осіб слід відмітити
Андрущенко В.Л., Василик О.Д., Германчук П.К., Мороз С.К., Огонь Ц.Г.,
Суторміна В.М., Чуприна О.В., Федосов В.М.

Метою даної дипломної роботи є дослідження системи оподаткування
фізичних осіб в Україні, та аналіз їх надходжень до бюджету.

Для дослідження поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

суть, необхідність, розвиток та місце податків з доходів фізичних осіб у
дохідній частині бюджету;

облік платників податків фізичних осіб в органах державної податкової
служби;

контролю розрахунків з бюджетом по податках з доходів фізичних осіб;

проаналізувати систему оподаткування фізичних осіб в Україні на прикладі
Коломийської оДПІ Івано-Франківської області і діючу на Україні практику
оподаткування фізичних осіб, зокрема, податку з доходів фізичних осіб,
податку за землю; податку на промисел, місцевих податків та зборів та
інших.

Методичну основу дипломної роботи склали законодавчі, підзаконні та
нормативні акти по темі дослідження і методи дослідження економічних
явищ і процесів.

Базою для написання дипломної роботи послужили дані Коломийської
оДПІ.

Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків,
додатків та списку літератури.

В першому розділі досліджується питання суті, необхідності, розвитку та
місце податків з фізичних осіб в доходах бюджету.

Другий розділ присвячений обліку платників податків фізичних осіб на
прикладі Коломийської оДПІ.

В третьому розділі відображено методику здійснення контролю розрахунків
з бюджетом по податках з доходів фізичних осіб.

В четвертому розділі йдеться про аналіз податкових надходжень по
податках з доходів фізичних осіб і соціально-економічний розвиток
регіону.

Робота складається із ….. сторінок, …..таблиць,…формул.

Розділ 1. Податки з фізичних осіб в умовах перехідної економіки.

1.1.Суть системи оподаткування фізичних осіб та її розвиток в Україні.

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати
відповідні кошти, які концентруються у бюджеті. Джерелами формування цих
коштів можуть виступати:

по — перше, власні доходи держави, які вона отримує від виробничої та
інших видів діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які
згідно діючого законодавства належать державі;

по – друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи з своїх
доходів.

Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм та
відносин власності. Розвиваються приватна і колективна форми власності,
що означає втрату державою значної частини власних доходів. Основним
джерелом формування доходів держави при провідній ролі приватної
власності є податки, що і визначає їх місце у ринковій економіці. Адже
податки це не тільки метод формування бюджету, це й інструмент впливу на
різні сторони діяльності їх платників. Саме тому для кожної держави
важливим є стан податкової системи в цілому та системи оподаткування
зокрема. Між поняттям податкової системи і системи оподаткування існує
певна відмінність, яка полягає в тому, що система оподаткування включає
в себе значно меншу кількість елементів.[37]

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів, що справляються
до бюджету та до державних цільових фондів у встановленому законом
України порядку.[1]

Платниками податків є юридичні та фізичні особи. Тому однією із двох
складових системи оподаткування є система оподаткування фізичних осіб,
яку треба розглядати як сукупність законодавчо встановлених на території
України податків і зборів та платежів до бюджету та державних цільових
фондів.

Створити ефективну податкову систему дуже не просто. Податки перебувають
на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів
державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо. Потрібні важкі
пошуки компромісу.

Однак за будь-яких умов податкова система має бути стабільною. Платники
податків заздалегідь повинні знати про те, що скільки і коли вони мають
платити та які будуть наслідки за невиконання обов’язків
податкоплатників. А в свою чергу держава зобов’язана гарантувати, що
“правила гри “не будуть змінюватися протягом відомого часу.[35]

Система оподаткування в цілому та система оподаткування фізичних осіб
зокрема складається з певних елементів:

Суб’єкт або платник податку-це та особа, яка безпосередньо його сплачує.
Однак цей суб’єкт здебільшого є тільки посередньою ланкою проходження
доходів. Реальним платником або носієм кожного податку є споживач.

Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим
податком. Іншими словами це явище чи процес, наявність якого зобов’язує
сплачувати обов’язкові платежі до централізованого фонду грошових коштів
держави. Об’єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватися чіткому
обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його
вплив на даний об’єкт.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру об’єкта оподаткування.
Грошовий вимір може бути безпосереднім при оцінці доходів і
опосередкованим при оцінці майна, землі та ін. Фізичний вимір більш
точний. Тому для тих податків, де можливе виділення одиниці виміру
оподаткування у фізичному виміру в основному вона і встановлюється.

Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю
оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок:
універсальний та диференційований. При універсальному встановлюється
єдина для всіх платників ставка, при диференційованому – декілька. Мета
встановлення як єдиних, так і диференційованих ставок одна – створення
однакових або різних умов оподаткування для всіх платників. І
встановлення податкових ставок є найважливішою та найскладнішою
проблемою оподаткування. Сама недосконалість ставок може порушити як
фіскальну значущість, так і регулюючу дію того чи іншого податку.

Джерело сплати податку – це доход платника, з якого він сплачує податок.
Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом
оподаткування, а може і не мати відношення до об’єкта оподаткування.

Податкова квота – це частка податку в доході платника. Вона може бу-ти
визначена в абсолютному та відносному виразі.[31]

Система оподаткування фізичних осіб в кожній країні повинна відповідати
певним принципам. Існують традиційні принципи побудови системи
оподаткування, які пов’язані з ідеями видатного англійського економіста
Адама Смітта і специфічні принципи. Традиційні принципи побудови системи
оподаткування закріплені у Законі України “Про систему оподаткування”:

стабільність і передбачуваність – передбачає незмінність основних
податкових платежів і правил стягнення податку протягом певного часу, а
також логічність з економічної і правової сторони змін податкового
законодавства;

стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності –
введення пільг щодо оподаткування прибутку спрямованого на розвиток
виробництва;

обов’язковість впровадження норм щодо сплати податків і зборів
визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за
звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за
порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність справляння податків;

рівність недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації
забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання при
визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів;

соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно
обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та
застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян,
які отримують високі та надвисокі доходи.

економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів на підставі
показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з
врахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з
його доходами;

компетенція – встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг
їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування
виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки
Крим та міськими, селищними і сільськими радами.[1]

Фізичні особи є платниками податків по декількох причинах:

фізична особа є податковим резидентом, в Україні як і в багатьох
законодавствах, в якості кількісного критерію резиденства виділяється
183 календарних дні протягом року;

здійснює економічну діяльність чи отримує доходи з джерел в Україні.
Економічна діяльність є будь-яка діяльність по виробництву та
реалізації товарів, а також діяльність направлена на отримання прибутку,
незалежно від результатів такої діяльності. До економічної діяльності
відноситься – діяльність в якості підприємця, посередницька діяльність,
довірче управління майном, надання однією особою перед іншою зобов’язань
здійснювати певні дії на платній основі;

є власником майна, яке підлягає оподаткуванню;

якщо фізична особа здійснює на Україні операції чи дії, що підлягають
оподаткуванню;

якщо фізична особа є учасником відносин, однією умовою яких є сплата
мита чи збору.[37]

Становлення системи оподаткування фізичних осіб відбулося протягом
кількох історично важливих етапів. Перед тим як характеризувати
формування системи оподаткування фізичних осіб в умовах незалежності
України потрібно звернути увагу на стан оподаткування фізичних осіб за
часів існування СРСР на рубежі 80-х і 90-х років XX століття.
Пояснюється це тим, що податкова система України, що формується нині, з
одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету,
яка існувала в колишньому СРСР. Це об’єктивне явище, тому що не можна і
недоцільно воднораз відійти від усієї практики. З іншого боку, перехід
до ринкових відносин потребує відповідних форм і видів оподаткування, у
зв’язку з чим запозичується досвід країн з розвинутою ринковою
економікою. [27]

Система оподаткування фізичних осіб в СРСР наприкінці 80-х мала такий
вигляд:

прибутковий податок;

податок з холостяків, одиноких і малосімейних громадян;

сільськогосподарський податок.

Другою складовою системи оподаткування були місцеві податки:

податок з власників будівель;

земельний податок;

податок з власників транспортних засобів;

курортний збір;

разовий збір на колгоспних ринках.

Формування податкової системи України розпочалося на рубежі 1991 – 1992
роках. Важко визначити якусь конкретну дату, оскільки ще довгий час
використовувались союзні нормативні акти.[37]

Україна з 1991 року розпочала керуватися Законом Української РСР “ Про
систему оподаткування” від 25.06.1991 року в якості закону, що регулює
національну систему оподаткування. Необхідно відмітити, що це був
недосконалий нормативний акт.

Основні зміни, що відбувалися в системі оподаткування фізичних осіб
стосувалися прибуткового податку з громадян. Із середини 1991 року в
Україні була прийнята власна система прибуткового податку з населення.
Вона мала дві характерні особливості щодо попередньої, ще союзної
системи. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу в
межах якого податок не стягується) виділявся розмір неоподатковуваного
доходу. По-друге, були встановлені умови та ставки податку для всіх
категорій.[35]

Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні
в 1991 –1992 роках була постійна зміна інтервалів та ставок
прогресивного оподаткування. Так , у 1991 році ставки було встановлено у
розмірі 13,30,40,45 і 50%, в 1992 році 12,15,20 і 30%, Слід зазначити ,
що за такими ставками оподатковувалися доходи одержані за місцем
основної роботи. Доходи за виконання разових робіт та інші виплати не
за місцем основної роботи , а також доходи від підприємницької
діяльності в разі якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за
іншими ставками. В 1992 році вони становили 2,3,5,6,9,10,11,12,15,20 і
30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині.

У 1993 році у сфері оподаткування фізичних осіб відбулося декілька
суттєвих змін.

По-перше, впроваджена нова шкала ставок побудована у відносних
величинах. За відносний показник було прийнято неоподатковуваний
мінімум.

По-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним
доходом. Поточні розрахунки проводяться для робітників і службовців за
місячним доходом, а по закінченню року складається перерахунок, який
включає як доходи за місцем основної роботи, так і інші.[27]

По-третє, була встановлена єдина ставка для оподаткування доходів
одержаний не за місцем основної робот – 20%. Це значно спростило
утримання податку з цих доходів, однак породило проблему переплат та
недоплат. Особи із незначними доходами при єдиній досить високій для них
ставці податку протягом року переплачують податок. За підсумками річного
перерахунку ця переплата їм повертається, а в умовах гіперінфляції це не
рівноцінні гроші. Фактично має місце необгрунтоване оподаткування. І
навпаки, особи з високими доходами протягом року недоплачують податок, а
за підсумками річних перерахунків вносять суттєву знецінену доплату.

З 1 жовтня 1994 року було прийнято нову шкалу ставок прибуткового
податку. Застосовувались ставки 10,20,30,40 і 50 %. Хоча граничну
ставку прибуткового податку і зменшено до 50 %, але шкала все одно
залишилася жорсткою. Ставки податку прогресивні, ступінчаті тобто доход
поділений на частки, для кожної із них встановлена своя частка, причому
наступна частка оподатковується за більшою ставкою ніж попередня. Доходи
від корпоративних прав оподатковуються за окремою ставкою в розмірі 15%.
При оподаткуванні авторських винагород, що сплачують спадкоємцям
неодноразово, загальні ставки збільшуються у 2 рази, але не більше як
70%. [35]

На даний час згідно Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”
від 25.02.03 р. №889-IV прийнято ставку податку з доходів фізичних осіб
в розмірі 15%, причому з 01.01.04 р. до 31.12.06 р. буде застосовується
ставка податку в розмірі 13%. Таким чином, система оподаткування
фізичних осіб в Україні пройшла такі зміни: зміна неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян; зміна інтервалів прогресивного оподаткування;
перехід від місячного до річного оподаткування; зниження ставок
прибуткового податку.

До 01.01.2004 року справляння прибуткового податку з громадян в Україні
регламентувалось Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” від 26.12.1992 року.

На даний час до податків, які сплачують фізичні особи відносяться:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок з доходів фізичних осіб;

державне мито;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та
механізмів;

податок на промисел;

плата за землю;

збір на обов’язкове соціальне страхування;

збір на обов’язкове пенсійне страхування;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

збір на розвиток виноградарства, хмелярства та садівництва;

єдиний податок.[26]

Фізичні особи сплачують також місцеві податки та збори, але лише ті, які
встановила місцева рада народних депутатів. До них відносяться:

податок з реклами,

ринковий збір,

— збір за припаркування автотранспорту,

— збір за видачу ордера на квартиру,

збір на розміщення об’єктів торгівлі,

готельний збір,

збір з власників собак.

Крім змін , які відбулися у прибутковому оподаткуванні фізичних осіб
важливе місце також має розвиток інших податків та зборів, що сплачують
фізичні особи.

Так, весною 1993 року в Україні з’явилися три проекти нових нормативних
актів, які повинні були регулювати податок на майно підприємств, майно
фізичних осіб, податок на промисел. І лише податок на промисел був
закріплений. Якщо виходити з концепції податкової політики в Україні, то
в найближчий час повинен бути прийнятий нормативний акт, який би
регулював справляння податку на майно з фізичних осіб.[33]

Основні проблеми, що гальмують розвиток системи оподаткування в Україні,
полягають в тому, що у нас закони про податки приймаються при
виникненні необхідності покрити бюджетний дефіцит. Важливим недоліком
діючої системи оподаткування є те, що податки з населення не мають
цільового призначення. Це істотно погіршує контроль за їх використанням,
призводить до негативних відхилень у процесі розподілу доходів. Є
підстави стверджувати, що податки з населення повинні направлятися
виключно на соціальні цілі, що дало б змогу підвести під цю важливу
групу витрат держави відповідну фінансову базу. Тут для України
найважливішим є аналіз і використання досвіду в сфері оподаткування
найбільш розвинутих країн світу.

1.2. Оподаткування фізичних осіб в контексті світового досвіду.

Формування податкової системи потребує вивчення досвіду розвинутих
країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Наш власний
досвід надзвичайно обмежений, оскільки в умовах
адміністративно-командного соціалізму відносин між державою і
підприємствами базувалися на прямому вилученні значної частини їхніх
доходів до бюджету і вигляді відрахувань від прибутку, різного роду
платежів.

Вивчення світового досвіду супроводжуються порівнянням податкової
системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає
підставою для визначення шляхів вдосконалення податкової системи
України. У цьому зв’язку постає питання про правомірність орієнтації
нашої податкової системи нашої держави на зрілі податкові системи, адже
податкова система має бути адекватною рівню соціально-економічному
розвитку тієї чи іншої країни.[37]

Сучасним податковим системам властива вагома частка податкових
надходжень бюджетів у ВНП. На початку 90-х років вона становила: у США
–30%, Японії-31%, Англії-37, Канаді-37%, Німеччині-38%, Франції-44%,
Нідерландах-48%, Швеції-61%. Відмінність у загальному рівні
оподаткування різних країн світу висвітлюють існування зв’язку між
часткою податкових надходжень у ВВП і моделлю ринкової економіки з
властивими їй масштабами і формами державного регулювання.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є
їхня структура. Загальна картина структури податків в розвинутих країнах
характеризується наступними рисами:

відносна залежність економіки окремих країн від податків на різні види
доходів дуже неоднакова і постійно коливається;

частка податків на споживання і частка акцизів в багатьох країнах майже
однакова. Роль перших постійно збільшувалася, а останніх — зменшувалася
– 80-ті роки;

у всіх розвинутих країнах відбулося зрушення в сторону збільшення
прибуткового податку і внесків у фонди соціального страхування;

співвідношення прямих і непрямих податків має певні особливості в різних
країнах, так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У
Франції – непрямі, 56,6 % податки на споживання – акцизи, внески
підприємств у фонди соціального страхування. Очевидним є зв’язок між
співвідношенням прямих і непрямих податків та рівнем податкової
культури. Адже сама податкова культура, що впливає на ефективність
збирання податків, масштабами ухилення від сплати разом з іншими
чинниками створює сприятливі умови для підвищення ролі непрямих
податків. Пояснюється це тим, що надходженням від основних видів прямих
податків – податку на прибуток, особистого прибуткового податку –
залежать від правильності декларування доходів, а остання – як від рівня
оподаткування, тік і податкової культури.[35]

Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн
є структура прямих податків, яка характеризується певними
закономірностями, а саме залежністю співвідношенням між податком на
прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури
національного доходу. В країнах з розвинутою ринковою економікою у
створеному національному доході переважають індивідуальні доходи (у США
у 1989 – 1999 роках частка заробітної плати у національному доході
становила 73,8%, а самостійно зайнятих доходів –6,8%, прибутку
корпорацій – 8,6%). Тому частка особистого прибуткового податку значно
вища, що відповідно і відображається у структурі доходів федерального
бюджету США. У 1986 році у США був прийнятий закон про податкову
реформу, який став найбільшим у післявоєнний період податковим
міроприємством. Основними його цілями були – спрощення системи
федерального оподаткування, спроба надати оподаткуванню більш
рівномірний і “справедливий” характер і за допомогою цього стимулювати
прискорення темпів економічного зростання у країні. В результаті даної
реформи істотній перебудові підлягала система індивідуального
прибуткового оподаткування.[34]

Для сучасної податкової системи США характерне паралельне використання
основних видів податків як федеральним урядом, так урядами штатів і
місцевими органами влади на всіх рівнях стягуються:

індивідуальні прибуткові податки;

податки з прибутку корпорацій;

податки і внески у фонди соціального страхування;

податки на спадщину і дарування;

акцизи.

В результаті населення сплачує три види прибуткового податку:
федеральний, штатний, місцевий; два види майнового податку і
універсального акцизу – штатний і місцевий.

Найбільшу питому вагу у доходах федерального бюджету становить
федеральний прибутковий податок. Його доля в податкових надходженнях
становила : у 1970 році – 48,2%, 1980 – 48,7%, 1985 – 46,2%, 1990 –
понад 45%. Найважливішою сучасною тенденцією в сфері справляння
прибуткового податку з населення США є законодавче пониження
максимальних ставок оподаткування – з 70% до 28%.[26]

Особливо цінним для української системи є досвід США по запровадженню
федеральних податків на соціальне страхування в США, державна система
страхування була введена у 1935 році. Спеціальним актом були передбачені
дві системи страхування : федеральна система страхування престарілих та
федерально — штатна система страхування по безробіттю.

Основний принцип соціального забезпечення – участь працюючих громадян у
його фінансуванні. Для фінансування програм страхування створені
спеціальні довірчі фонди, на рахунки яких зараховуються спеціальні
податки – внески на соціальне страхування, які сплачують підприємці та
працюючі громадяни. Внески носять обов’язковий характер і передбачають ,
що сплачені суми не повертаються тій особі, яка їх сплатила, що однак не
включає повернення податків у вигляді різних видів витрат держави. В
доходах федерального бюджету США спостерігаються тенденція до зростання
федеральних податків на соціальне страхування: 1960 р. –12,4%, 1970 р.
–20,9%, 1980 р. –27,7%, 1986 р. — 36,9%,1992 р. –36,8%. В той же час, в
Україні питома вага внесків до фонду соціального захисту населення
становить не більше 5% від суми всіх доходів бюджету України. Це
свідчить про те, що в Україні недостатньо розвинута система соціального
захисту населення, тобто немає відповідної фінансової бази, яка б
дозволила проводити оптимальну політику у сфері соціального страхування
та захисту населення.

Найбільшу питому вагу в місцевих податках з населення в США становить
місцевий прибутковий податок. Ставки прибуткового податку в штатах в
порівнянні із ставками федерального прибуткового податку невисокі.
Оподаткування доходів населення в штатах проводиться по єдиній схемі,
але ставки та величина пільг різні в різних штатах. Важливою рисою
місцевого оподаткування є те, що суми місцевого прибуткового податку,
сплачені платником в бюджет штатів і місцевих органів, виключаються при
сплаті ним федерального прибуткового податку. Таким чином відбувається
само розподіл цього податку між місцевими та федеральним бюджетами,
тобто поповнюється одночасно дохідна частина місцевих та федерального
бюджетів.

Важливу роль у місцевому оподаткуванні відіграють також такі податки як
податок на майно та на спадщину. Якщо в українському законодавстві
передбачено тільки плата за землю, то в США об’єктом оподаткування є:

нерухоме майно;

реальне (матеріальне) особисте майно;

нематеріальні активи;

об’єкти і установки комунальних та інших підприємств, залізнодорожні
об’єкти.[34]

Таким чином, система оподаткування фізичних осіб в Україні порівняно з
аналогічною системою розвинутих країн світу має такі суттєві недоліки:

1)низька частка прибуткового податку з громадян в доходах бюджетів
України, яка є наслідком низького рівня заробітної плати і низького
рівня життя населення,

величезної кількості ухилень від сплати даного податку у тіньовому
секторі економіки;

2)внески до державного фонду соціального призначення мають найбільшу
питому вагу в доходах бюджету. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди
соціального страхування розвинутих країн свідчить про відставання
України від більшості країн.

1.3. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків

і зборів України

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати
відповідні кошти, які концентруються у бюджеті. Джерелом таких коштів
можуть виступати :

по-перше, власні кошти держави, котрі вона отримує від виробничої
діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно
законодавства належать державі;

по-друге, податки, які сплачують юридичні і фізичні особи із своїх
доходів.[25]

Податки існують у людському суспільстві майже п’ять століть, але для
людини немає більш гнітючої процедури як сплата податків. Великі податки
– це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи.
Там де великі податки не може бути мови про свободу і людську гідність,
творчу працю і забезпечене майбутнє. Великі податки були причиною
багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих
цивілізацій. Великі податки нічим не можуть бути виправдані. Вони
свідчать лише про те, що держава неефективно веде своє господарство,
робить якісь нерозумні та невиправдані затрати, нехтує інтересами своїх
громадян, байдужа до них. І податки – це термометр у господарському
організмі і якщо температура висока, то крах організму неминучий.[29]

В будь-якій державі громадяни зобов’язані віддавати частину своїх
доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів
передання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її
економічних та правових інститутів. Створення податкової системи –
це не тільки практична, але й дуже серйозна наукова проблема. Вона
вимагає глибокого аналізу господарського життя в країні, доходів
населення і бюджету української сім’ї; тільки на основі таких матеріалів
можна зробити висновок про діяльність введення того чи іншого податку,
спрогнозувати його вплив на соціальні процеси. Система оподаткування
населення досить проста. Вона включає прямі і непрямі податки і збори та
добровільні внески. Прямі податки поділяються на загальнодержавні та
місцеві. Об’єктом оподаткування є доход, 90% якого становить заробітна
плата. Всього за 2000 – 2004 роки надходження податкових платежів, які
сплачують фізичні особи постійно збільшується. Так, якщо у 2000 році
надходження від фізичних осіб складали 13%, у 2002 році – 19,1%, то у
2004 році вони вже сягають 23% від усіх податкових надходжень Зведеного
бюджету (Дод.А). У місцевих бюджетах питома вага прибуткового податку ще
більша і коливається від 25 до 60%. Тобто податки і збори з фізичних
осіб є не лише суттєвим важелем в наповненні дохідної частини бюджету,
але й істотно впливають на показники податкових органів.[25]

В структурі податкових надходжень від фізичних осіб домінуючу
роль відіграє податок з доходів фізичних осіб і, в першу чергу, та його
частина , яка утримується із заробітної плати та інших доходів громадян
за основним та неосновним місцем роботи. Водночас протягом 2000 – 2004
років спостерігається збільшення податку з доходів фізичних осіб в
структурі надходжень від фізичних осіб (Дод.Б).

Отже те, що податок з доходів фізичних осіб займає одне із важливих
місць в доходах бюджетів України пояснюється :

по-перше, його фіскальною роллю, тобто податок з доходів фізичних
осіб забезпечує поповнення дохідної частини того чи іншого бюджету;

по-друге, тим, що податок з доходів фізичних осіб виступає основним
регулятором в системі регулювання доходів фізичних осіб.

До інших податків, які сплачуються фізичними особами потрібно
віднести податок з власників транспортних засобів, державне мито, плата
за землю, єдиний податок, плата за торгові патенти. Всі ці податки не
мають чітко вираженого фіскального значення для бюджету. Проводячи
аналіз надходжень від цих податків неможливо об’єктивно визначити їх
роль в системі оподаткування фізичних осіб, бо платниками даних податків
і зборів виступають як фізичні особи, так і юридичні особи, відповідно і
дані про обсяг надходжень від них є об’єднаним. Загальною рисою цих
податків і зборів є те, що вони як податки , що сплачуються фізичними
особами не відіграють великої фіскальної ролі для бюджетів. Кожен з цих
податків і зборів в основному регулює суспільні процеси пов’язані з
об’єктами оподаткування. [39]

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових
систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з
доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення
рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів
платника податків.

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом
90-х років XX століття і дотепер було досить стабільним, якщо
порівнювати його з іншими податками і зборами.

На сучасному етапі розвитку податкової системи України виникла
необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб.
З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон
України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV, набирає чинності
з 1 січня 2004 року.

Збір податків — виняткове право держави, адже вона є політичною
організацією, яка представляє все населення на певній території. Тому
держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб’єктів, які
перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає
суспільству, забезпечуючи ті чи інші потреби громадян.

Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто фіскального
державного заходу на важливий економічний, соціальний та політичний
фактор. Реальне використання суспільних благ, забезпечення яких здійснює
держава, є головною причиною, що повинна спонукати кожну людину
сплачувати податки. Адже їх витрачають не тільки на утримання суто
державних інституцій, а й на охорону здоров’я, освіту, розвиток
культури, захист навколишнього середовища, на субсидії найбіднішим
регіонам країни і найбіднішим громадянам тощо.[28]

Податки, в тому числі й податок з доходів фізичних осіб, беруть участь у
перерозподілі валового внутрішнього продукту, а отже, є частиною єдиного
процесу відтворення і виступають у специфічній формі виробничих
відносин, які формують їх суспільний зміст. Суспільний характер податків
розкриває їх взаємозв’язок з іншими економічними категоріями, внутрішній
зв’язок елементів податку оцінює їх вплив на виробничі відносини і
виробничі сили в суспільстві, через що розкривається глибинна сутність
податків.

У сучасних умовах при управлінні податковою системою великого значення
набуває об’єктивна оцінка і критичне узагальнення світового і
вітчизняного досвіду проведення податкової політики. Тільки при
успішному використанні цих передумов можна розраховувати на
кваліфікований податковий менеджмент у галузі оподаткування доходів
фізичних осіб — від розробки законодавчих і нормативних актів до
надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету.[32]

Проблемі оподаткування доходів фізичних осіб присвячені наукові праці
вчених України О.Д. Василика, В.М. Федосова, П.В. Мельника та інших, але
наслідки запровадження нової системи оподаткування дослідженні
недостатньо.

Розділ 2. Облік платників податків з доходів фізичних осіб в органах
державно податкової служби.

2.1. Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших
обов’язкових платежів, мета та порядок його складання.

Державна реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших
обов’язкових платежів введена в Україні з 1996 року. Реєстрація фізичних
осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів проводиться
державними податковими інспекціями по районах, районах у містах за
місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають
постійного місця проживання в Україні, — за місцем отримання доходів або
за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування.

Реєстрація різних осіб ведеться у Державному реєстрі фізичних осіб.
Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових
платежів — це автоматизований банк даних, створений для забезпечення
єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати
податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів та внески до
державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються
законодавчими актами України.[32]

ДРФО створюється Державною податковою адміністрацією України і
складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних Державної
податкової служби України.

Метою створення ДРФО платників податків є забезпечення:

— повного обліку фізичних осіб, які сплачують податки та інші
обов’язкові платежі, з однозначною їх ідентифікацією;

— організації автоматизованої обробки інформації про
сплату податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами в
режимі комп’ютерної мережі;

взаємодії державних податкових інспекцій з метою забезпечення контролю
за правильністю та своєчасністю сплати податків та інших обов’язкових
платежів фізичними особами;

організації нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних
податкових інспекцій з іншими державними органами;

розвитку вітчизняного математичного забезпечення, засобів зв’язку та
обчислювальної техніки.[31]

Джерелами формування інформаційного фонду ДРФО є:

— дані державних податкових інспекцій про фізичних
осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів;

— інформація підприємств, установ, організацій усіх форм
власності, зокрема Національного банку України та його установ,
комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ та фізичних
осіб-суб’єктів підприємницької діяльності про суми виплачених фізичним
особам доходів і утриманих із них податків та інших обов’язкових
платежів;

— інформація виконавчих комітетів місцевих Рад
народних депутатів

депутатів та інших органів, уповноважених проводити державну

реєстрацію фізичних осіб-суб’єктів підприємницької та іншої діяльності;

відомості відділів реєстрації актів громадянського стану

виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів про громадян, які
померли.

Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших
обов’язкових платежів проводиться податковими інспекціями за місцем
постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного
місця проживання в Україні, — за місцем отримання доходів або за
місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування .На сьогоднішній день на
обліку у Коломийській оДПІ знаходиться 123181 фізичних осіб, кількість
платників податків – фізичних осіб невпинно зростає. Це можна побачити з
даних нижче наведених у таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Порівняння чисельності платників податків – фізичних осіб, що
знаходяться на обліку у Коломийській оДПІ за 2002-2006рр.

№ Платник податку 2002 рік 2006 рік

1 Загальна кількість платників податків-фізичних осіб 100589 118057

2 Платники податку з доходів фізичних осіб 36854 41193

3 Фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності 22411 28207

4 Фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності ,що діють за
спрощеною системою оподаткування 16384 18038

5 Фізичні особи, що працюють за фіксованим розміром податку 10138 12489

6 Платники ПДВ фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності 6016
8642

7 Фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, але
мають джерела доходів 8816 9488

Як бачимо із даних таблиці кількість фізичних осіб, що
знаходяться на обліку у Коломийській оДПІ за усіма видами податків
помітно зростає, що свідчить про збільшення надходжень до бюджету.
Особливу увагу потрібно приділити платникам податку з доходів фізичних
осіб, їхня кількість зросла на 4339 особи. Можна припустити, що таке
збільшення пов’язано із зміною законодавства щодо цього податку.

У Коломийській оДПІ до ДРФО заносять інформацію про осіб, які:

постійно проживають в Україні, мають об’єкти оподаткування, передбачені
чинним законодавством і зобов’язані сплачувати податки та інші
обов’язкові платежі;

не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до
чинного законодавства зобов’язані сплачувати податки в Україні.

До інформаційного фонду ДРФО відділом обліку та звітності
Коломийської оДПІ вносяться такі дані:

індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним
особам-платникам податків та інших обов’язкових платежів і зберігаються
за ними протягом усього їх життя;

загальні відомості про фізичних осіб-платників податків та інших
обов’язкових платежів відповідно до положень, законодавчих і
нормативних документів;

інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов’язкових
платежів.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи-платника
податків та інших обов’язкових платежів вносяться такі дані: прізвище,
ім’я та по батькові; дата народження; місце народження; місце
проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших
обов’язкових платежів.

На підставі відомостей, поданих підприємствами, установами,
організаціями всіх форм власності, зокрема Національним банком України
та його установами, комерційними банками, іншими фінансово-кредитними
установами, та фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності,
виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів, іншими органами
Державна податкова адміністрація України надає фізичній особі-платнику
податків та інших обов’язкових платежів ідентифікаційний номер і
надсилає до податкового органу за місцем проживання фізичної особи або
за місцем отримання доходів, чи за місцезнаходженням об’єкта
оподаткування інформацію про ідентифікаційний номер, яка надається
фізичній особі-платнику податків.

Зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру
під час реєстрації, вносяться податковими органами за місцем постійного
проживання платників податків та інших обов’язкових платежів, а для
осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, — за місцем
отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування.

Ідентифікаційні номери з ДРФО є обов’язковими для використання
підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, зокрема
установами Національного банку, комерційними банками та іншими
фінансово-кредитними установами, в разі:

виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов’язкові платежі,
згідно з чинним законодавством України;

укладання цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування
та щодо яких виникають обов’язки сплати платежів;

— відкриття рахунків в установах банків.[37]

Первинні звітні та облікові документи, пов’язані з проведенням
перерахованих вище операцій, передбачених законодавством, які не мають
ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними, за винятком звітних та
облікових документів, в яких відсутні ідентифікаційні номери осіб, які
через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття
ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні
державні органи.

Фізичні особи-платники податків та інших обов’язкових платежів
зобов’язані:

— зареєструватися у Державному реєстрі фізичних
осіб-платників податків із моменту виникнення об’єкта оподаткування чи
сплати податків та інших обов’язкових платежів;

— подавати до відповідних податкових органів відомості про
зміну даних, протягом місяця з дня виникнення таких змін.[1]

Коломийська оДПІ має право перевіряти достовірність
інформації, отриманої для занесення до ДРФО і надавати інформацію з ДРФО
іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

Працівники відділу обліку та звітності Коломийської оДПІ, які
ведуть ДРФО, за розголошення інформації про фізичних осіб-платників
податків та інших обов’язкових платежів притягаються до відповідальності
згідно з чинним законодавством України. Фізичні особи-платники податків
та інших обов’язкових платежів, які не подають інформацію для занесення
до ДРФО або подають її у перекрученому вигляді, притягаються до
відповідальності згідно з чинним законодавством України. Ця норма не
застосовується до осіб, які через свої релігійні або інші переконання
відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно
повідомили про це відповідні державні органи.

Керівники і посадові особи підприємств, установ, організацій всіх
форм власності, зокрема Національного банку України та його установ,
комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ та фізичні
особи-суб’єкти підприємницької діяльності за неподання або несвоєчасне
подання до державних податкових інспекцій відомостей притягаються до
відповідальності згідно з чинним законодавством України.[52]

Дані ДРФО використовуються виключно для обліку державних доходів
об’єктів оподаткування, повноти та своєчасності сплати податків та інших
обов’язкових платежів. Відомості ДРФО є інформацією з обмеженим доступом
і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

Керівники і посадові особи підприємств, установ, організацій усіх
форм власності, зокрема Національного банку України та його установ,
комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ та фізичні
особи-суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до чинного
законодавства зобов’язані подавати до Коломийської оДПІ відомості про
суми виплачених фізичними особами доходів і утриманих з них податків та
інших обов’язкових платежів. У довідці про суми виплачених доходів і
утриманих з них податків фізичних осіб ф. № 8ДР (дод.В).

Порядок заповнення та подання юридичними особами всіх форм
власності й фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності
довідки ф. № 8ДР регулює подання органам державної податкової служби
України відомостей про суми виплачених доходів і утриманих з них
податків фізичних осіб.[24]

Дія даного Порядку поширюється на підприємства, установи,
організації усіх форм власності, зокрема Національний банк України та
його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи і
фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які виплачують доходи
фізичним особам.

Зразок бланка довідки ф. № 8ДР про суми виплачених доходів і
утриманих із них податків фізичних осіб юридичні особи отримують у
Коломийській оДПІ у відділі обліку та звітності.

Подання інформації про виплачені доходи за період, у який
здійснювалася ліквідація, повинно відбуватися до оформлення ліквідації
юридичної особи чи фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності.

Довідки заповнюються юридичними особами та фізичними
особами-суб’єктами підприємницької діяльності про всіх фізичних осіб,
які перебували з ними в трудових відносинах, незалежно від того,
отримували громадяни дохід у звітному періоді чи ні, та засновників
господарських товариств, яким проводились виплати у звітному періоді. На
паперовому носії формату А4 довідка заповнюється машинописним текстом
без виправлень і уточнень із вказанням порядкових номерів сторінок.

За наявності комп’ютерної техніки юридичні особи та фізичні
особи-суб’єкти підприємницької діяльності формують і подають інформацію
про доходи й утримані з них податки у вигляді файла даних, який
передається в електронному вигляді можливо на дискеті та його
роздрукованої копії за формою довідки. Структура файла визначена в
додатку до Порядку. Друкована копія завіряється згідно з вимогами, які
визначаються в Порядку.

Довідка готується в двох екземплярах. Один подається до органу
державної податкової служби. Другий, з підписом особи, відповідальної за
приймання довідок, печаткою та проставленим номером порції, отриманим
при обов’язковій реєстрації довідки в комп’ютері, запишається у
юридичної особи чи у фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності.

Інформація про доходи подається за звітний квартал.

У довідці обов’язково вказуються наступні реквізити:

ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер платника
податків, який подає довідку ;

десятизначний ідентифікаційний номер фізичної особи-суб’єкта
підприємницької діяльності, що подає довідку;

назва юридичної особи чи прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи,
що подає довідку;

ідентифікаційний код органу державної податкової служби, куди подається
довідка, за ЄДРПОУ;

назва органу державної податкової служби, куди подається довідка;

порядковий номер звітного кварталу і рік;

дохід як за основним, так і за неосновним місцем роботи,

матеріальна допомога, доходи у вигляді дивідендів та доходи

внаслідок розподілу прибутку цих підприємств та інших

корпоративних прав, додаткові матеріальні блага у грошовій та

натуральній формі за рахунок коштів підприємств, установ, організацій,
фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності та інші доходи. Якщо
заробітна плата виплачувалася нерегулярно, потрібно вказувати нараховану
частину доходу за фактом виплати та утримання прибуткового податку;

фактично утримана сума прибуткового податку в звітному

періоді;

дата прийняття фізичної особи на роботу.

дата звільнення фізичної особи з роботи вказується аналогічно до дати
прийняття на роботу;

ознака пільги вказується згідно з довідником ознак пільг

щодо податку з доходів фізичних осіб.

Заповнюється вона тільки для фізичних осіб, які мали пільги

щодо податку з доходів фізичних осіб у звітному періоді згідно з чинним

законодавством, за винятком пільги у розмірі мінімальної місячної
заробітної плати за місцем їх основної роботи.

Довідки подаються юридичними та фізичними особами-суб’єктами
підприємницької діяльності зі штатною чисельністю працюючих до 1000 осіб
єдиним документом на всіх працюючих з обов’язковим заповненням їх
10-розрядних ідентифікаційних номерів єдиною порцією. Якщо штатна
чисельність працюючих більше ніж 1000 осіб, можлива подача довідки
кількома порціями, кожна з яких — це окрема довідка зі своїм номером
порції. Термін подавання останньої порції не повинен перевищувати
встановленого терміну приймання довідок. Аркуші окремої довідки
зшиваються.[18]

Довідка або друкована копія даних файла на своєму останньому
аркуші завіряється:

для юридичної особи — підписами керівника юридичної

особи і головного бухгалтера та засвідчується печаткою;

для фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності —

підписом особи, яка подає довідку.

Довідка, підготовлена з порушенням вимог Порядку заповнення та
подання юридичними особами всіх форм власності й фізичними
особами-суб’єктами підприємницької діяльності довідки ф. № 8ДР, у
Коломийській оДПІ не реєструється , вважається неподаною і повертається
на доопрацювання.

За неподання або несвоєчасне подання юридичними особами або
неподання чи подання в перекрученому вигляді фізичними
особами-суб’єктами підприємницької діяльності до Коломийської оДПІ
відомостей, керівники та посадові особи юридичних осіб і фізичні
особи-суб’єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність [6].

2.2. Взяття на облік фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності
в органах державної податкової служби

Фізична особа, яка прагне займатися підприємницькою діяльністю,
або здійснювати незалежну професійну діяльність на території міста
Коломиї чи району повинна зареєструватись як суб’єкт підприємницької
діяльності у Коломийській оДПІ, або здійснювати незалежну професійну
діяльність.

На сьогоднішній день на обліку у Коломийській оДПІ знаходиться
29345 фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, у порівнянні
із 2000 роком ця цифра зросла на 6934.Збільшення облікової кількості
платників податків фізичних осіб свідчить про розширення підприємницької
діяльності регіону в цілому.

Облік фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності у
Коломийській оДПІ здійснюється відділом обліку та звітності наступним
чином.

Фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності після одержання
свідоцтва про державну реєстрацію повинна в 5-денний термін звернутися
до до відділу обліку і звітності Коломийської оДПІ для взяття на
податковий облік з такими документами:

заявою за ф. № 5-ОПП (дод.Г);

копією свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької
діяльності-фізичної особи (дод.Д);

документом, що посвідчує особу.

У заяві за ф. № 5-ОПП для фізичних осіб-суб’єктів підприємницької
діяльності вказується:

номер реєстрації в ДПІ та дата взяття на облік платника податків;

ідентифікаційних номер ДРФО;

назва органу державної реєстрації;

дата реєстрації та номер свідоцтва про реєстрацію;

прізвище, ім’я, по батькові;

назва ДПІ, в яку подається заява;

види діяльності, якими повинен займатися суб’єкт підприємницької
діяльності;

місце проживання із позначенням області, району, міста,

вулиці, будинку, квартири;

паспортні дані.[14]

Працівники підрозділу з обліку та звітності Коломийської оДПІ до
взяття суб’єкта підприємницької діяльності на облік як платника податків
перевіряють подані документи, дані із заяви за ф. № 5-ОПП заносяться до
Реєстру фізичних осіб.

На основі останнього формується журнал обліку платників податків і
зборів фізичних осіб за ф. № 7-ОПП, в якому ведеться облік фізичних
осіб-суб’єктів підприємницької діяльності (дод.Е).

У журналі вказуються такі реквізити:

порядковий номер заповнення журналу;

прізвище, ім’я та по батькові — для фізичних осіб;

повна адреса платника податків;

ідентифікаційних номер ДРФО;

дата реєстрації і номер свідоцтва про реєстрацію;

вид діяльності;

дата взяття на облік у податковому органі;

дата закінчення підприємницької діяльності;

П.І.Б. інспектора, за яким закріплений платник;

примітки.[31]

Інформація про взятих на облік платників податків або зміни щодо
них щотижня вносяться в зазначений журнал, підписуються керівником
Коломийської оДПІ, завіряються печаткою і підшиваються.

Підрозділ обліку і звітності платників податків Коломийської оДПІ
після взяття платника податків на облік формує його облікову справу з
переліком визначених документів, яка зберігається до ліквідації платника
податків або зняття його з обліку в одному органі державної податкової
служби і взяття на облік в іншому, тобто у випадку зміни місця
проживання платника податків. Облікова справа з описом документів на
другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за
інспектором, про що робиться відмітка в журналі за ф. № 7-ОПП.
Реєстраційна і звітна частина облікової справи зберігається в підрозділі
з питань оподаткування фізичних осіб. Після взяття платника податків на
облік органи державної податкової служби видають йому довідку за ф. №
4-ОПП, яка підтверджує взяття його на податковий облік (дод.Ж).

Для пред’явлення в установи банків, де фізична особа вирішила
відкрити поточні рахунки, та інші органи державної влади, їй видаються
копії довідки, про що робиться запис у журналі реєстрації копій довідок
про взяття платника податків на облік за ф. № 14-ОПП (дод.З). Платник
податків зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття чи
закриття рахунка подати особисто або надіслати поштою, з повідомленням
про вручення, на адресу Коломийської оДПІ, в якому він взятий на облік,
повідомлення про відкриття чи закриття поточних рахунків в установах
банків. Підрозділ з питань оподаткування фізичних осіб вносить
інформацію про відкриті чи закриті рахунки платників податків до Реєстру
фізичних осіб.[2]

2.3. Реєстрація платників ПДВ фізичних осіб-суб’єктів підприємницької
діяльності

Фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, що підпадають
під визначення платників податку на додану вартість, зобов’язані
зареєструватися як платники такого податку в органі державної податкової
служби за їх місцем проживання, тобто у Коломийській оДПІ .[20]

Реєстрація відбувається у реєстрі платників податку на додану
вартість-автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про
осіб, які зобов’язані здійснювати утримання та внесення до бюджету
податку, що сплачується покупцем. Особи, які, згідно з чинним
законодавством, не є платниками податку на додану вартість, та особи,
які здійснюють імпорт товарів і сплачують податок на додану вартість при
ввезенні цих товарів, але не підпадають під визначення платників
податку, не повинні проходити реєстрацію як платники податку та
отримувати індивідуальний податковий номер.[14]

Оскільки за своєю структурою податок на додану вартість є досить
складним, облік платників ПДВ фізичних осіб – суб’єктів підприємницької
діяльності є обов’язковою невід’ємною частиною стягнення податкового
зобов’язання. Відділ обліку і звітності Коломийської оДПІ здійснює
реєстрацію і облік саме таких платників, за даними 2005року на обліку в
інспекції знаходиться 8831 платників ПДВ фізичних осіб. Цей показник є
досить високим і свідчить про ефективну діяльність відділу.

Реєстр платників ПДВ фізичних осіб у Коломийській оДПІ створюється
з метою:

забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників

податку на додану вартість та їх реєстрації в органах державної

податкової служби;

забезпечення органів державної податкової служби інформацією з Реєстру
для здійснення контролю за справлянням податку на додану вартість;

організації суцільного й вибіркового аналізу;

надання відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам
відповідно до чинного законодавства України.

У Коломийській оДПІ до Реєстру заносяться:

— фізичні особи, які, відповідно до чинного
законодавства,

зобов’язані зареєструватися як платники податку на додану вартість, а
також особи, що виявили бажання зареєструватися як платники податку на
додану вартість;

— особи, які, сплачуючи єдиний податок за ставкою
єдиного податку у розмірі 10 % суми виручки від реалізації продукції,
порушили вимоги, зобов’язані подати органу державної податкової служби
заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість, починаючи з
наступного звітного періоду. У Реєстр вносять такі види даних:

— ідентифікаційні — індивідуальний податковий номер
платника податку на додану вартість, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, а
також ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб та
прізвище, ім’я, по батькові;

-адреса, телефон фізичної особи-платника податку на
додану вартість, прізвища та ідентифікаційні номери керівника,
головного бухгалтера;

реєстраційні дані про реєстрацію та зняття з реєстрації

платників податку на додану вартість в органах державної податкової
служби;

класифікаційні — дані про види його діяльності;

дата закінчення дії договору про спільну діяльність.[15]

Створення й ведення Реєстру здійснюється центральним податковим
органом України.

Використання даних Реєстру органами, які мають на те право,
здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Як платники податку на додану вартість, повинні зареєструватись
особи, у яких обсяг оподатковуваних операцій із продажу товарів протягом
будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців перевищував 3600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також вимоги щодо
реєстрації у зв’язку з досягненням оподатковуваних операцій, не
поширюються на тих платників податку на додану вартість, які зобов’язані
бути зареєстровані такими платниками за іншими ознаками, ніж досягнення
належних обсягів.[9]

Крім того, платники податків, які не підпадають під визначення
платників податку на додану вартість у зв’язку з меншим ніж 3600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян обсягами оподатковуваних
операцій — протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних
місяців, мають право бути зареєстрованими як платники податку на додану
вартість за власним бажанням.

Вимоги щодо реєстрації у зв’язку з досягненням обсягу
оподатковуваних операцій, не поширюються на платників податку на додану
вартість, які є такими на інших підставах відповідно до законодавства,
зокрема:

-особи, які ввозять товари на митну територію
України або отримують від нерезидента роботи для їх
використання або споживання на митній території України, за
винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі,
коли такі фізичні особи ввозять товари в обсягах, що не підлягають
оподаткуванню згідно з законодавством;

особи, що здійснюють на митній території України підприємницьку
діяльність із торгівлі за готівкові кошти незалежно від
обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на
умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому
законодавством;

особи, які на митній території України надають послуги, пов’язані з
транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

особи, які відповідальні за внесення податку до бюджету

за об’єктами оподаткування на залізничному транспорті;

особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік
доходів та витрат, пов’язаних із наданням таких послуг та отриманих
іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи.[14]

Також, платником ПДВ є особа, яка веде облік результатів
спільної діяльності згідно із законодавством. Підлягають обов’язковій
реєстрації також платники єдиного податку за ставкою 10 %, які
добровільно перейшли на сплату єдиного податку за ставкою 6 % або на
загальні правила оподаткування.[9]

Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість
потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової
служби за її місцем проживання, тому що фізичні особи реєструються в
органі державної податкової служби за своїм місцем проживання. При
реєстрації платника податку на додану вартість обов’язково проводиться
перевірка його реєстраційних даних із Реєстру фізичних осіб-платників
податків.

Для новостворених суб’єктів підприємницької діяльності подання
заяви для реєстрації як платника податку на додану вартість здійснюється
одночасно з поданням заяви про взяття його на податковий облік.

Реєстрація платника податку на додану вартість у Коломийській оДПІ
здійснюється за заявою особи, що підпадає під визначення платника
податку.

Для внесення інформації до Реєстру платники податку на додану
вартість повинні подати до органу державної податкової служби за їхнім
місцем проживання реєстраційну заяву за формою № 1-Р.(дод.И).

Така заява подається:

— не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем
12-місячного періоду платниками, а особами, обсяг оподатковуваних
операцій із продажу товарів яких протягом будь-якого періоду з останніх
дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

— не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення
підприємницької діяльності з торгівлі за готівку для осіб, що здійснюють
на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за
готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних
осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку,
встановленому законодавством.[9]

До заяви додається платіжний документ про сплату встановленої
суми за Свідоцтво.

Працівники Коломийської оДПІ в 10-денний термін видає Свідоцтво
форма № 2-Р(дод.К), яке виготовлене на спеціальному папері, що
забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі Свідоцтва
у випадку подання недостовірних даних. Заява та корінець Свідоцтва
зберігається в обліковій справі платника податків у підрозділі з обліку
платників податків. Особам, у яких виникло зобов’язання зі сплати
податку на додану вартість, у Свідоцтві зазначається дата виникнення
податкового зобов’язання — за інформацією, наданою платникові
податку.[32]

Для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку на
додану вартість до бюджету під час виконання договорів про спільну
діяльність, Свідоцтво видається тільки на строк дії договору.

Для осіб, які виступають інвесторами відповідно до угоди про
розподіл продукції, Свідоцтво видається тільки на строк дії угоди.

В обох випадках у лівій верхній частині Свідоцтва робиться
спеціальний запис «Свідоцтво дійсне до» і зазначається дата закінчення
дії договору про спільну діяльність чи дата закінчення угоди про
розподіл продукції.

При внесенні будь-якої особи, діяльність якої підлягає
оподаткуванню, до Реєстру їй присвоюється індивідуальний податковий
номер платника податку на додану вартість. Індивідуальний податковий
номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається
за платником податку на додану вартість до моменту виключення його з
реєстру у зв’язку із вибуттям зі складу платників податку на додану
вартість.

Використання індивідуального податкового номера, наданого при
реєстрації, є обов’язковим при оформленні й користуванні всіма видами
документів, які мають відношення до розрахунків при придбанні товарів,
обліку, звітності про податок на додану вартість, оформленні податкового
кредиту.

Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке
відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з
анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють
виключення платника податку на додану вартість із Реєстру.

При втраті Свідоцтва платнику податку на додану вартість
видається нове Свідоцтво з новим номером зі спеціальним записом, який
визначає, що документ виданий замість втраченого із зазначенням номера
втраченого Свідоцтва. Для отримання нового Свідоцтва платник податку на
додану вартість подає до Коломийської оДПІ опубліковане в офіційній
пресі оголошення про визнання недійсним втраченого Свідоцтва та подає
потрібні документи для реєстрації. Індивідуальний податковий номер при
цьому не змінюється.

Якщо платник податків зобов’язаний зареєструватися як платник
податку на додану вартість і не здійснює таку реєстрацію протягом
строків, визначених законодавством, то Коломийська оДПІ застосовує
санкції. При виявленні недоліків, а саме несвоєчасної реєстрації
платником ПДВ або заниження податкового зобов’язання чи завищення
податкового кредиту підприємцем, то нараховуються штрафні санкції, пеня,
адміністративний штраф.[10]

2. 4.Облік платників податку з доходів фізичних осіб

Податок з доходів фізичних осіб є одним з найважливіших податків,
що сплачують фізичні особи. Реєстрація та облік фізичних осіб є важливим
етапом стягнення цього податку, у Коломийській оДПІ цим займається
відділ обліку та звітності в якому задіяно 9 працівників. За даними
2007року на обліку по цьому податку знаходиться 42081 особи. У
порівнянні із 2002 роком кількість платників податку зареєстрованих в
інспекції зросла на 5227осіб.Таке збільшення цифри зареєстрованих
платників податку у Коломийській оДПІ свідчить про економічний розвиток
регіону, створення нових робочих місць, або прозорість діяльності уже
існуючих. Зміну кількості платників податку з доходів фізичних осіб, що
знаходяться на обліку у Коломийській оДПІ можна зобразити у вигляді
таблиці 2.4.1.

Таблиця 2.4.1.

Зміна кількості платників податків, що знаходяться
на обліку у Коломийській оДПІ за 2002-2006рр.

№ Платник податку 2002рік 2005рік 2006рік

1 Платники податку з доходів фізичних осіб 36854 41193 42081

На протязі 2002-2006 років спостерігається значний ріст
зареєстрованих платників податків, що є позитивним показником діяльності
Коломийської оДПІ вцілому.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є громадяни, які
отримують доходи за місцем основної роботи за виконання трудових
обов’язків, зокрема за сумісництвом, за виконання робіт за договорами
підряду, а також інші доходи, що утворилися у результаті надання за
рахунок коштів підприємств своїм працівникам матеріальних і соціальних
благ у грошовій і натуральній формі. Також платниками податку з доходів
фізичних осіб є громадяни, які отримують доходи не за місцем основної
роботи, зокрема за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, що
проводяться на основі договорів підряду та інших договорів
цивільно-правового характеру.

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства,
як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в
Україні повинні реєструватися платниками податку з доходів фізичних
осіб. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні,
належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства, які проживають в Україні не менше 183 днів у календарному
році.[11]

Оподаткування доходів фізичних осіб податковими органами та
взяття їх на облік у Коломийській оДПІ здійснюється на підставі:

декларацій громадян про очікуваний у поточному році або фактично
одержаний ними протягом року дохід;(дод.Л)

матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими
органами;

— відомостей, отриманих від підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності про виплачені
платникам доходи і утримані податки за формою, встановленою Головною
державною податковою адміністрацією України.

Підприємства, установи, організації всіх форм власності та
установи Національного банку України, комерційні банки, інші
фінансово-кредитні установи, фізичні особи-суб’єкти підприємницької
діяльності, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, інші
органи, уповноважені проводити державну реєстрації фізичних
осіб-суб’єктів підприємницької та іншої діяльності, зобов’язані в
місячний термін подавати до державних податкових інспекцій за місцем
постійного проживання платників податків та інших обов’язкових платежів,
а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, за
місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта
оподаткування, відомості, для присвоєння ідентифікаційного номера
фізичній особі, за винятком осіб, які через свої релігійні або інші
переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та
офіційно повідомили про це відповідні державні органи.[2]

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають
податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а
також звітного року у строки, визначені законом. У декларації
зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого
податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється
оподаткування .

Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки,
визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата
виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за
перший місяць та розмір очікуваного доходу до кінця поточного року. У
разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних
доходів додається до складу декларації за наслідками такого календарного
року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом.[32]

2. 5. Облік фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької
діяльності, але мають джерела доходів

Платниками податку з доходів фізичних осіб у Коломийській оДПІ
повинні реєструватися фізичні особи, які одержують доходи:

за місцем основної роботи за виконання трудових обов’язків, зокрема за
сумісництвом;

за виконання робіт за договорами підряду;

інші доходи, що утворилися у результаті надання за рахунок коштів
підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-суб’єктів
підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних
благ у грошовій і натуральній формах;

не за місцем основної роботи, зокрема за сумісництвом;

за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів
підряду та інших договорів цивільно-правового характеру;

при здійсненні операцій із купівлі-продажу акцій та інших корпоративних
прав;

у вигляді виплат громадянам підприємствами, установами і організаціями
авторських винагород і винагород за видання;

за виконання або інше використання творів науки, літера тури і
мистецтва;

у вигляді винагород авторам відкриттів, винаходів та промислових
зразків;

за інші об’єкти оподаткування або за умови наявності декількох джерел
доходів.[32]

На обліку у Коломийській оДПІ знаходиться 9678 фізичних осіб, що
не є суб’єктами підприємницької діяльності, але мають джерела доходів.
Проаналізувавши дані за 2002-2006 роки спостерігається значне збільшення
фізичних осіб, які знаходяться на обліку у Коломийській оДПІ такі дані
наочно зображені на таблиці 2.5.1.

Таблиця 2.5.1.

Кількість платників податків фізичних осіб, що не є суб’єктами
підприємницької діяльності, але мають джерела доходів, які знаходяться
на обліку у Коломийській оДПІ за 2000-2006 роки.

№ Платник податку 2000рік 2004рік 2006рік

1 Фізичні особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, але має
джерела доходів 8816 9488 9678

1.2 Фізичні особи, що є платниками державного мита 602 638 681

1.3 Фізичні особи, що є платниками податку з власників транспортних
засобів 3341 3878 3921

1.4 Платники податку за землю 3911 4026 4289

1.5 Платники податку на промисел 81 98 98

З даних наведених у таблиці бачимо, що найбільша кількість
платників припадає на сплату податку за землю так 2006 році ця цифра
досягла 4289 осіб, на другому місці знаходяться платники податку з
власників транспортних засобів, а саме 3921 осіб. Варто зазначити,
найменша кількість платників податку на промисел – 98 осіб.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є громадяни,
підприємства, установи, організації, а також фізичні особи-суб’єкти
підприємницької діяльності, які виплачують доходи громадянам, зокрема
заробітну плату за виконання ними відповідних робіт, визначених трудовою
угодою, не є платниками податку з таких доходів. На них покладено
.обов’язки щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету
податку з таких доходів.[11]

Реєстрація фізичних осіб із присвоєнням їм ідентифікаційних
номерів здійснюється у Коломийській оДПІ в порядку, визначеному
законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Облік фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької
діяльності, здійснюється у Коломийській оДПІ залежно від наявності у
фізичних осіб об’єктів оподаткування.

Облік іноземних громадян, що мають постійне місце проживання в
Україні й одержують прибутки на її території, здійснюється органами
державної податкової служби на загальних підставах.

Підприємства, установи, організації і фізичні особи-суб’єкти
підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів, зобов’язані у
строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який
припадає виплата, надіслати до податкових органів за місцем проживання
громадян відомості, про виплачені суми доходів і суми утриманого з них
податку. Підприємствами, установами, організаціями, фізичними
особами-суб’єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом
року доходів громадянам, повинні не пізніше як через 30 днів після
виплати повідомляти податкові органи за місцем проживання громадян про
суми таких доходів. Підприємства, установи, організації, фізичні
особи-суб’єкти підприємницької діяльності при виплаті ними доходів
громадянам не за місцем основної роботи, зокрема за сумісництвом, за
виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів
підряду та інших договорів цивільно-правого характеру, надають ф. № 2 до
податкового органу за місцем проживання громадян у строки, визначені
законом для місячного звітного періоду, на який припадає виплата.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи-суб’єкти
підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів
громадянам, одержаних від здійснення ними підприємницької діяльності без
створення юридичної особи, повинні не пізніше як через 30 днів після
виплати повідомляти про це податковим органам за місцем проживання
громадян довідкою ф. № 2. Про суми виплат громадянам, які мають постійне
місце проживання в Україні, від продажу підприємствам, установам,
організаціям і фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності
зазначеної продукції надсилається довідка ф. № 2 податковим інспекціям
за місцем проживання громадян.[5]

Коломийська оДПІ використовує ці відомості для перевірки поданих
громадянами декларацій та обчислення сукупної річної суми податку.

Прибуток, що отриманий громадянином від операцій купівлі-продажу акцій
та інших корпоративних прав, за результатами звітного року входить до
складу його сукупного річного оподатковуваного доходу та вноситься ним
до бюджету у встановлені строки. При цьому особою, відповідальною за
внесення податку до бюджету, є громадянин. Після закінчення календарного
року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної
роботи, зобов’язані у строки, визначені законом, наступного року подати
до податкового органу за місцем проживання декларацію. У декларації
зазначаються відомості про всі доходи, одержані як за основним, так і за
неосновним місцем роботи. Дана декларація є основою обліку платників
податків-фізичних осіб.

Фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, але
які, окрім податку із заробітної плати, мають й інші об’єкти
оподаткування або декілька джерел доходів (плата за землю, податок із
власників транспортних засобів, прибутковий податок від здачі майна в
оренду) повинні ставати на облік в органах податкової служби України як
платники відповідних податків.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів та
інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, є платниками
земельного податку, тому що використання землі в Україні є платним.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної
плати, що визначається від грошової оцінки земель.[14]

Станом на 2006 рік у Коломийській оДПІ зареєстровано 4289 фізичних
осіб платників податку за землю.

Суб’єктом плати за землю є власник землі і землекористувач,
зокрема орендар.

Власники землі та землекористувачі повинні зареєструватися як платники
податку з дня виникнення права власності або права користування
земельною ділянкою. Облік платників-громадян і нарахування земельного
податку проводиться щорічно станом на 1 травня, інших
суб’єктів-платників податку станом на 1 лютого. Платники, які своєчасно
не були поставлені на облік і не сплачували земельного податку, повинні
сплачувати його не більше як за два попередні роки.[14]

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів є громадяни України, іноземні громадяни та
особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні власні
транспортні засоби є об’єктами оподаткування.

На сьогоднішній день Коломийською оДПІ зареєстровано 3921 фізичних
осіб платників податку з власників транспортних засобів.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин
і механізмів сплачується фізичними особами перед реєстрацією,
перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом
транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше
першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.[4]

Фізичні особи-платники податку зобов’язані пред’являти органам, що
здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних
засобів, квитанцію або платіжні доручення про сплату податку як за
попередній, так і за поточний роки, а платники, звільнені від сплати
цього податку, — відповідний документ, що дає право на користування
даними пільгами.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів,
що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і
технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

У разі виявлення фізичних осіб, які не сплачували податок із
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,
вони зобов’язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.[15]

Похожие записи