Реферат
Розвиток аудиторської діяльності в Україні.
П Л А Н :
Стр.
Розвиток аудиторської діяльності в Україні. 7
2. Список використаної літератури.
8
Розвиток аудиторської діяльності в Україні.
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності
виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом
виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів
фінансового контролю, тобто аудиту.
У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою
аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його
власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і
самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і
звітності.
Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової
економіки кожної країни.
Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними
структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення
ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже
він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення
незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio – той,
що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб.
Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні – суду, арбітражу, які
відстоювали справедливість.
Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів
підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для
керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат
управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат
і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх
найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової
звітності незалежним аудитором.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних
підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою
підтвердження її достовірності для державних податкових органів і
власників. Іншими словами, аудит – це надання практичної допомоги
керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і
управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського
фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит
також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при
акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка
комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб’єктів
господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і
реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними
чинного законодавства.
Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов’язковим атрибутом ринкової
економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почався після
прийняття Закону “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р.
Відповідно до цього Закону, аудит – це перевірка публічної
бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої
інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів
господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності,
обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й
установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув
широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід
старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці
з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми
має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює
такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.
Обов’язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 pp. всіма
суб’єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно
вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак,
починаючи з 1996 p., проведення обов’язкового аудиту було скасовано на
більшості суб’єктів господарювання.
Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується
насамперед підприємств, що приватизуються, а також кор-поратизації,
експертної оцінки майна суб’єктів підприємницької діяльності, перевірок
фінансового стану суб’єктів господарювання, що переходять на емісію
цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.
Відповідно до прийнятого у 1995 р. Закону України “Про наукову та
науково-технічну експертизу” аудитори повинні дати науково обґрунтовану
оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної
експертизи.
Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій
діяльності для отримання максимального прибутку. Якщо аудитор вважає, що
подана звітність необ’єктивна, або якщо не може зробити якогось висновку
(приміром, через брак зібраних даних), то він зобов’язаний повідомити
про це користувачів у своєму висновку.
Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аудит – незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення
його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит
відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний
орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній
аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній
контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві
або в його підрозділах.
Загальну характеристику внутрішнього аудиту подано на рис. 1.1.
Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам
внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для
чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства,
забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Мета
внутрішнього аудиту – удосконалення організації й управління
виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.
Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу,
рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному
секторі.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання
комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження
і після завершення. Він дає експертну науково обґгрунто-вану оцінку
господарським операціям і процесам.
Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само,
як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в
проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.
Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним
аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит)
– це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати
рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного
досягнення цілей. Мета операційного аудиту – допомогти керівникам у
виконанні їхніх обов’язків. Результатом цього може бути збільшення
рентабельності компанії.
Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як
складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид
консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими
фірмами.
Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з
питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних
актів, які регламентують діяльність підприємства.
Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту
визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України “Про
аудиторську діяльність”, “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні”, Указами Президента України, постановами Верховної
Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням
(стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського
обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської
палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та
Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок
проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.
Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в
теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження.
Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою
(аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про
виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й
розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності
господарювання.
Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутрішнього аудиту є
частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію
незалежності, який є основним. Відмінності між аудитом і ревізією.
Залежно від прийомів і способів контролю і системи контрольних процедур
розрізняють аудит і ревізію. Вони є складовими елементами
фінансово-господарського контролю. Аудит і ревізія розглядають один
предмет (фінансово-господарську діяльність підприємства чи підприємця),
а також використовують спільні методичні прийоми і процедури контролю,
їх мета – виявлення негативних явищ у виробничій і
фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання, їх усунення
і запобігання в майбутньому. Об’єктами контролю для них є однакові
джерела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з питань
фінансово-господарського контролю, первинна облікова документація,
реєстри бухгалтерського фінансового обліку, баланси і фінансова
звітність суб’єктів підприємницької діяльності.
Таблиця 1.2. Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом
Елементи Внутрішній аудит Зовнішній аудит
Коло питань Визначається керівництвом підприємства, де працює
внутрішній аудитор, або відповідно до плану Передбачено законом або на
прохання підприєм-ства-замовника
Об’єкт перевірки Визначається керівництвом підприємства, де працює
аудитор. Переважають питання аудиту збереження майна і недопущення
збитків Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності
Методи Тести перевірок майже однакові. Різниця в детальності перевірок
Звітність Перед керівництвом підприємства або перед аудиторським
відділом Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника
Спільним для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки
документально перевіреними доказами. Разом із тим, між аудитом і
ревізією існують суттєві відмінності.
Аудит – незалежна перевірка балансів і фінансової звітності суб’єктів
господарювання з метою отримання висновків. Висновки аудитора є
виваженим і обґрунтованим доказом під час розв’язання майнових
конфліктів у арбітражному і народному судах між власником та його
контрагентами. Аудит дає можливість суб’єктам підприємницької діяльності
прогнозувати підвищення ефективності і розширення сфер впливу
підприємницьких структур, розвиток маркетингу і комерційної діяльності
як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути
банкрутства. Аудиторське підтвердження про стійкий фінансовий стан
підприємства обґгрунтовує потребу в кредитах і надає право на випуск
акцій.
Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність
підприємств у статиці після завершення господарських процесів
(переважно, не менше одного разу на два роки). Функції ревізії
(порівняно з аудитом) обмежуються інтересами власника, від імені якого
проводиться ревізія. Основною метою ревізії є пошук та фіксація фактів
зловживань з обов’язковим повідомленням керівній організації та
правоохоронним органам. Як правило, ревізори здійснюють перевірки з
позицій дотримання законності господарських операцій, не вникаючи у
визначення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють
трудовому колективу для вжиття заходів щодо ліквідації виявлених
недоліків.
Ревізія призначається розпорядженням керівної організації. Результати
ревізії оформляються актом ревізії.
Для проведення аудиту між власником-замовником і аудиторською фірмою
(аудитором-підприємцем) – виконавцем укладається договір. Результати
аудиту оформляються аудиторським звітом або аудиторським висновком.
Список використаної літератури:
1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. //
Голос України. — 1993. — 29 травня.
2. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів
України. — К.: Основа, 1999. — 274 с.
3. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб.-К. Знання – Прес, 2002.
4. Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні:«Проблеми становлення і
перспективи розвитку» Бухгалтерський облік і аудит. 1995. № 9. С. 15—18.
5. Кузьминский А.Н. й др. Аудит: Практ. пособие. — К.: Учет-информ,
1996. — 283 с.
6. Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту // Бухгалтерський облік і
аудит. — 1994. № 11. — С. 19—20.
Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб.-К. Знання – Прес, 2002
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
