Зміст.

Вступ. 3

1.Сучасний стан системи оподаткування в Україні. 5

2. Прийняття Податкового кодексу — один із основних інструментів для
динамічного прискорення економічного зростання в країні. 9

3. Концепція реформування та розширення системи оподаткування України.
17

Висновки. 25

Список літератури. 27

Вступ

Наша держава переживає складний етап докорінних перетворень, який
ставить перед громадськістю цілу низку гострих питань, без розв`язання
яких неможливих рух вперед.

Проведення податкової реформи в Україні — одне з ключових завдань, що
потребує невідкладного вирішення, оскільки сутність та спрямованість
чинної системи оподаткування не є стимулюючою, а залишається суто
фіскальною.

Разом з тим, сучасний стан податкової реформи викликає велике
занепокоєння у суспільстві, і особливо у професіоналів, які фахово
займаються питаннями податкового консультування. Єдино правильна
ідеологія цієї реформи, що передбачає спрощення податкового
законодавства, розширення бази оподаткування, зменшення кількості
податків, оптимізацію системи їх адміністрування, і, як наслідок,
зниження податкового тиску втілюється в життя надто повільно і через
надмірні амбіції багатьох «горе-реформаторів» взагалі ставиться під
загрозу невдачі.

Потрібно докласти макимальних зусиль для завершення формування
стабільного і стимулюючого податкового законодавства, яке б сприяло
активізації підприємницької ініціативи суб`єктів господарювання,
залученню відчизняних та іноземних інвестицій, нарощуванню обсягів
виробництва, структурній перебудові економіки.

У модернізації податкового законодавства необхідно використання усієї
палітри форм оподаткування, особливо що стосується підтримки і зміцнення
великого бізнесу як провідного платника податків, швидкого й
безперешкодного розвитку середнього та малого бізнесу як основи сфери
обслуговування та головного сектору працевлаштування.

Беззаперечною є необхідність проведення повномасштабної легалізації
некримінальних доходів та введення дієвих механізмів контролю за
доходами, в тому числі з використанням непрямих методів при збереженні
межі економічної доцільності і недопущенні надмірного тиску з боку
органів державної виконавчої влади.

З метою зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування
потрібно задіяти розширення повноважень місцевих органів влади у
вирішенні питань фінансування потреб територіальних громад, у тому числі
і через доповнення переліку місцевих податків.

Основним у вирішенні поставлених завдань має стати прийняття Верховною
Радою Податкового кодексу. Цей крок сприятиме зміцненню в державі
господарської і фінансової дисципліни, наведенню порядку у розрахунках і
платежах, стабілізації економічних процесів, створить умови для
розширення економічного відтворення.

1.Сучасний стан системи оподаткування в Україні.

Наша держава переживає складний етап докорінних перетворень, який
ставить перед громадськістю цілу низку гострих питань, без розв`язання
яких неможливих рух вперед.

Стан економіки значною мірою залежить від стану економічних реформ,
бюджетної та податкової політики держави.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої основна увага з боку
держави приділяється пошуку рішень щодо поповнення державного бюджету.
Оскільки 76 % бюджету складають податкові надходження, цю проблему
намагаються вирішити шляхом збільшення податкових надходжень до бюджету.
Проте рівень збирання податків залежить від рівня добробуту кожного
окремого платника. Тому головною метою податкової політики держави
повинне стати створення таких умов діяльності підприємств, за яких їм
було б вигідно додержуватись податкового законодавства.

Сучасна податкова система має значною мірою конфіскаційний характер.
Вона вкрай складна для платників податків, стримує розвиток виробничого
сектора економіки. Внаслідок того, що більшість статей витрат, які
передбачаються бюджетом, не мають відповідного матеріального покриття, в
Україні зберігаються процеси затримки з виплат зарплат та соціальних
виплат. В результаті заборгованість по виплатах заробітної плати та
соціальних виплатах станом на 10.04.2000 р. склала майже 6,5 млрд
гривень.

Нездатність зменшити урядові видатки веде до того, що бюджетний дефіцит
залишається великим і змушує владу вдаватися до значних обсягів
запозичень. Це збільшує фіскальні проблеми, підвищуючи видатки на
обслуговування боргу й створюючи замкнене коло.

Досить часто сьогодні мова йде про високий рівень податків як основну
причину спаду виробництва. Уряд, починаючи від 1994 року, робить спроби
змінити таке становище. Зниження ставок податку на додану вартість від
28% до 20 % і податку на прибуток до 30 % у 1994 році мало поповнити
обігові кошти підприємств. Але саме від 1995 року активно зростає
заборгованість підприємств перед бюджетами всіх рівнів. Сума несплат
суб’єктів господарської діяльності по платежах до бюджету на 1.02.2000
р. становила 19233,1 млн гривень, з неї 72 % становили прострочені
платежі. Як свідчить аналіз, заборгованість по податках, штрафах та
інших платежах до бюджету має стійку тенденцію до зростання. Особливо це
стосується великих соціально значущих та сільськогосподарських
підприємств, які, користуючись своїм статусом, чекають реструктуризації
або списання боргів, щоб знову їх нарощувати. Така практика «підштовхує»
підприємства до «тіньової» діяльності у формі завищення збитків, які
згодом реструктуруються. У 1997-1999 рр. зміни до податкового
законодавства також вносилися. Було скасовано деякі податки та
відрахування. Але ці заходи не змінили економічну ситуацію, навпаки,
відбулося подальше посилення бюджетної кризи. Не відбулося заміни
стримуючої та фіскальної функції податків на стимулюючу.

Недосконалими є й методи збирання податків. В Україні не створено
достатніх інституційних умов, зокрема, майже не діє механізм
банкрутства, недосконалим є механізм використання податкової застави.
Значна кількість підприємств користуються слабкими місцями діючого
законодавства й не сплачують податки.

Але ж податкова та бюджетна політика — головні системоутворюючі
складові процесу соціально-економічного розвитку країни. Нажаль, слід
констатувати, що вітчизняна податкова система та темпи і якість її
реформування не відповідають потребам сьогодення, що, насамперед, є
наслідком панування фіскальної ідеології у податковій політиці.

Під час прийняття Держбюджету на 2001 рік не було виконано основну
вимогу Президента України щодо формування держбюджету на наступний рік
на новій податковій базі. Це фактично означало, що втрачено ще один рік
на шляху структурних системних перетворень у вітчизняній економіці, що
неодмінно негативно вплине на її реальний сектор та може призвести, у
свою чергу, до провалу виконання бюджету.

Надмірна політизованість процесу прийняття держбюджету обумовила
відсутність суттєвих змін у принципових підходах до формування його
доходної частини, що виражено у збереженні пріоритетів обслуговування
виключно загальнодержавних завдань на макроекономічному рівні без
належного урахування потреб реального сектору, а також у збереженні
прихованого дефіциту, пануванні фіскальних функцій: як за рахунок
високого рівня перерозподілу ВВП, так і надмірної централізації
надходжень, збереженні надмірного податкового навантаження на
господарську діяльність й фонд оплати праці та відсутності оптимізації
розподілу коштів між фондами загальнообов’язкового державного
соціального страхування. В цьому контексті слід зазначити, що бюджетна
практика минулих та поточного років вже призвела до стійкого динамічного
погіршення якісних показників та структури вітчизняної економіки:
зростання дебіторської й кредиторської заборгованості, недоїмки до
бюджету, погіршення структури ВВП, збільшення кількості збиткових
підприємств тощо.

Реформування чинного податкового законодавства повинно бути спрямовано
на зниження податкового та адміністративного навантаження, а також на
усунення недоліків та невідповідностей, що обтяжують функціонування
реального сектору вітчизняної економіки. Наслідком таких перетворень
мають бути виведення економіки з тіні, легалізація капіталів, збільшення
надходжень до державного бюджету, зростання зайнятості та заможності
населення тощо. Формування ефективного та стимулюючого податкового
середовища можливо за умови беззаперечного дотримання наступних
принципових положень:

зниження ставок по основних прямих та непрямих податках;

скорочення загальної кількості податків і зборів з ліквідацією тих, що
не включені до Закону України «Про систему оподаткування»;

— встановлення єдиних первинних документів обліку для бухгалтерського та
податкового обліку;

— розширення бази оподаткування шляхом відміни економічно
необгрунтованих пільг;

— нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту по ПДВ
виключно за «касовим» методом;

— встановлення місячного терміну відшкодування бюджетної заборгованості
по ПДВ для всіх видів господарчої діяльності;

— визначення бази оподаткування податку на прибуток, в тому числі й при
бартерних операціях, по факту передачі права власності на товари та
послуги;

— встановлення для податку на прибуток річного звітного періоду та
введення квартальних авансових платежів, що розраховуються за
наростаючим підсумком; — збільшення норм амортизаційних відрахувань; —
зменшення нарахувань на фонд заробітної плати; — повне врахування
положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

2. Прийняття Податкового кодексу — один із основних інструментів для
динамічного прискорення економічного зростання в країні.

Чинна система оподаткування в Україні формувалась протягом останніх
десяти років. На жаль, поки що вона не зовсім досконала i не повністю
відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженість i протиріччя
окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання
пільг та перекручування суті податків. Не секрет, що й податковий тиск
на платників податків необхідно знижувати.

Все це й обумовило необхідність реформування податкової системи та
створення єдиного всеохоплюючого податкового закону — Податкового
кодексу. Слід зазначити, що в Україні вперше створюється такий цілісний
документ з питань оподаткування. INCLUDEPICTURE \d
«../35-2000/flisak.jpg»

У Кодексі йтиметься не про просте скорочення переліку податків та
зниження їх ставок, хоча й ці заходи матимуть позитивний результат, а й
про розширення поля оподаткування, залучення до нього все більшої
кількості платників податків, а також про зміну самої ідеології
оподаткування.

В урядовому проекті Кодексу передбачено суттєве скорочення загальної
кількості загальнодержавних та місцевих податків i зборів: пропонується
залишити 23 їх види замість 39, передбачених чинною сьогодні системою.

З переліку місцевих податків i зборів вилучено комунальний податок та
низку інших, які істотно не впливають на формування місцевих бюджетів,
проте вимагають невиправданих витрат на їх адміністрування.

З метою забезпечення стабільної фінансової бази місцевих бюджетів в
урядовому проекті Податкового кодексу запропоновано доповнити перелік
місцевих податків збором за організацію гастрольної діяльності, збором
за видачу дозволів на будівництво в населених пунктах об’єктів
виробничого i невиробничого призначення, індивідуального житлового,
дачного будівництва, будівництва садових будинків та гаражів.

Іншою, не менш важливою проблемою, яка вирішується в урядовому проекті
Кодексу, є суттєве зниження податкового навантаження на платників
податків. З цією метою запропоновано знизити ставки оподаткування по
податку на прибуток підприємств з 30 до 20, по податку на додану
вартість — з 20 до 17, а максимальну ставку податку на доходи фізичних
осіб — з 40 до 20 відсотків.

На відміну від чинного законодавства, у проекті Податкового кодексу
зменшено розмір ставок i по справлянню податку на окремі види
транспортних засобів (зокрема, на трактори колісні, легкові автомобілі з
малим i середнім об’ємом циліндру двигуна), що дасть можливість зменшити
податковий тиск на платників податку й поліпшити фінансовий стан
власників вантажних транспортних засобів.

Крім того, норми проекту Кодексу спрямовані на спрощення системи
адміністрування податків. Так, у законопроекті передбачено одноразове
подання платниками податку на прибуток декларації за наслідками роботи
за рік. При цьому для забезпечення рівномірних надходжень протягом року
до бюджету коштів від сплати зазначеного податку передбачено здійснення
щомісячних авансових платежів, розмір яких розраховуватиметься виходячи
з результатів господарської діяльності платника за минулий рік i
підлягатиме коригуванню залежно від того, збільшились чи зменшились його
доходи протягом поточного звітного року.

Водночас проектом Податкового кодексу зберігаються щоквартальне подання
декларації з податку на прибуток та щоквартальна сплата цього податку
для підприємств, які мали від’ємне значення об’єкта оподаткування за
минулий рік, а також для новостворених підприємств протягом першого року
їх діяльності.

У проекті пропонується також запровадити новий порядок розрахунку
податку на доходи фізичних осіб, зокрема здійснювати оподаткування
сукупних доходів, визначених наростаючим підсумком з початку року. Такий
порядок дасть змогу не провадити перерахунки наприкінці року й скоротить
обсяги роботи як бухгалтерів підприємств, так i працівників державної
податкової служби. При цьому, якщо дохід фізичної особи за звітний рік
за не основним місцем роботи не перевищує 12 мінімальних заробітних
плат, така фізична особа зможе не подавати податкову декларацію про свої
доходи до податкового органу.

Крім цього, для цілей оподаткування враховуватиметься обсяг витрат
громадян, що є не менш важливим для компенсації можливих втрат і
розширення бази оподаткування.

Суму податку, нарахованого за звітний період, у проекті запропоновано
зменшувати на суму неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, але за
умови, що дохід громадянина не перевищує 540 грн. на місяць.

З метою економічної підтримки окремих галузей народного господарства та
малого підприємництва у проекті Податкового кодексу передбачено
можливість застосування на обмежений період часу спеціальних режимів
оподаткування для окремих платників податків.

Для поліпшення взаємостосунків між платниками податків та органами
державної податкової служби передбачено кардинальні зміни щодо
адміністрування податків i, зокрема, щодо порядку стягнення з платників
податкової заборгованості.

Проектом Кодексу передбачається запровадження більш раціональної
процедури стягнення податків шляхом збалансування інтересів держави щодо
ефективного стягнення податків з мінімізацією його втручання в
діяльність суб’єктів господарювання. Для цього запропоновано ввести
новий порядок погодження з платниками податків донарахованих
контролюючими органами сум податків та нарахованих фінансових санкцій,
що дасть змогу попередити зловживання та перевищення повноважень
посадовими особами контролюючих органів.

Крім того, встановлення граничних термінів на позасудове оскарження
рішень контролюючих органів дає можливість запровадити більш справедливу
апеляційну процедуру.

Проектом Кодексу передбачається відміна картотеки № 2, існування якої
гальмує розвиток підприємницької активності, i її заміна механізмом, що
базується на принципі відповідальності платника перед бюджетом.

Усі ці заходи спрямовано на побудову більш демократичних взаємовідносин
між державою та платниками податків щодо визначення зобов’язань
платників зі сплати належних сум податків.

Водночас, з метою захисту інтересів бюджету, проектом Кодексу
передбачено запровадждення низки положень, спрямованих на зміцнення
податкової дисципліни (зокрема, посилення майнової відповідальності
платників податків та запровадження інституту адміністративного арешту
активів несумлінних платників податків, які ухиляються від їх сплати).

Крім того, проектом Кодексу передбачається введення адекватної
відповідальності за порушення податкового законодавства.

Для сумлінних платників податків, які через об’єктивні причини та
форс-мажорні обставини перебувають у скрутному фінансовому становищі,
передбачається застосування податкового компромісу, який полягає у
наданні відстрочки, розстрочки, а також частковому чи повному списанні
податкового боргу.

Принциповим є те, що підприємства малого бізнесу переведено в проекті
Кодексу на спеціальний режим оподаткування.

Запровадження норм урядового проекту Податкового кодексу призведе до
зменшення бюджетних надходжень порівняно з поточним роком. Разом з тим
забезпечити достатні надходження до бюджету при зменшенні кількості
податків та зниженні податкових ставок можна лише за умови розширення
бази оподаткування, основним напрямом якого є скорочення пільг в
оподаткуванні.

При підготовці проекту Кодексу переглянуто діючий перелік податкових
пільг та виключень з правил оподаткування й відмінено ті з них, які
безпосередньо не спрямовано на соціальний захист малозабезпечених верств
населення, не мають інноваційної спрямованості або запроваджені з метою
часткового вирішення проблем, пов’язаних з нестачею бюджетних асигнувань
на ту чи іншу ціль.

Проаналізувавши наявну в чинному податковому законодавстві кількість
пільг, які надаються юридичним особам зі сплати податків, можна дійти
висновку, що більша частина української економіки по суті є пільговою.
Якщо протягом 1997 — 2000 років обсяги надходжень до Зведеного бюджету
зросли в 1,4 раза, то обсяги податкових пільг — в 4,2 раза.

Аби держава могла вирішувати всі питання щодо виконання своїх функцій,
їй потрібно мати достатньо коштів, які збираються у бюджеті. Збільшення
бюджетного фінансування може бути забезпечено достатніми надходженнями
платежів до бюджету, а не шляхом викривлення загальноприйнятих схем
оподаткування. Ось чому в проекті Кодексу запропоновано скасувати цілу
низку податкових звільнень i за рахунок цього розширити базу
оподаткування.

Однак не слід очікувати, що скасування пільг одразу приведе до
збільшення надходжень платежів до бюджету. До цього питання треба
підходити комплексно.

Виходячи з вимог реформування податкової системи, положення проекту
Податкового кодексу мають соціальну спрямованість. Як приклад можна
навести норми законопроекту, що стосуються оподаткування доходів
фізичних осіб та податку на майно.

Що ж до оподаткування доходів фізичних осіб, то необхідно зазначити:
передбачене урядовим проектом Кодексу істотне зниження ставок
оподаткування забезпечить поповнення власного бюджету громадян, а це
безперечно сприятиме зростанню попиту на товари на внутрішньому ринку i,
відповідно, розвитку вітчизняного виробництва.

У свою чергу, збільшення доходів підприємств за рахунок часткового
вивільнення коштів фонду заробітної плати дасть змогу роботодавцям взяти
на себе зобов’язання щодо соціальних виплат своїм працівникам, що
сприятиме поступовому зменшенню навантаження на бюджет по видатках на
соціальне забезпечення.

З метою зниження такого навантаження та дотримання вимог соціальної
справедливості проектом Кодексу передбачено зменшення нарахованої суми
податку з доходів фізичних осіб на суму, еквівалентну 10 відсоткам
мінімальної заробітної плати. Крім того, в законопроекті передбачаються
пільги для батьків, на утриманні у яких перебувають діти непрацездатного
віку та діти-інваліди.

Проект Податкового кодексу не зменшує рівня існуючих на сьогодні пільг в
оподаткуванні податком з доходів фізичних осіб для таких соціально
незахищених верств населення, як ветерани війни, інваліди, учасники
бойових дій тощо.

Передбачені проектом Кодексу соціальні пільги для фізичних осіб по
податку на майно за умов відсутності реформи в системі оплати праці та
наявності значної заборгованості із заробітної плати зорієнтують цей
податок на багаті верстви населення.

13 липня 2000 року Верховна Рада України ухвалила проект Податкового
кодексу в першому читанні з урахуванням низки застережень та пропозицій,
які знайшли відображення в Постанові Верховної Ради України «Про
прийняття за основу проекту Податкового кодексу України». Слід
зазначити, що багато пропозицій, передбачених у цій постанові,
заслуговують на увагу i повинні бути враховані при доопрацюванні i
підготовці до другого читання проекту Кодексу. Зокрема, це стосується
виключення з системи оподаткування шкільного податку та збору на
розвиток виноградарства, садівництва i хмелярства.

Не можна не погодитись з пропозиціями народних депутатів про включення
до проекту Кодексу норм, що передбачають проведення одноразового
декларування майна фізичними особами, розширення бази оподаткування
податком на транспортні засоби за рахунок оподаткування літаків та інших
літальних апаратів, а також сплату податків виключно у грошовій формі.

Однак із деякими пропозиціями погодитись не можна, оскільки вони
призведуть до значних втрат бюджетних надходжень, а також ускладнять
процес адміністрування податків. Це пропозиція щодо різкого збільшення
(до 250 тис. грн.) обсягу оподатковуваних ПДВ операцій, при досягненні
якого суб’єкт господарювання зобов’язаний зареєструватись як платник
ПДВ. В урядовому проекті Податкового кодексу цей «поріг» встановлено на
рівні 62 тис. грн., що тричі перевищує нині діючий рівень, а Постановою
Верховної Ради України пропонується збільшити цей обсяг оподатковуваних
операцій більш як у 12 разів. Збільшення цього «порогу», при перевищенні
якого суб’єкт господарювання зобов’язаний зареєструватися платником ПДВ,
— передчасне i призведе до втрат бюджету в сумі близько 576 млн. грн.

Під час розгляду проекту Кодексу в першому читанні Верховною Радою
України прийнято рішення вилучити з проекту норму, яка дає право
встановлювати базу i ставки оподаткування в інших, крім Кодексу,
нормативно-правових актах.

Відповідно до норм проекту Кодексу така ситуація має місце лише щодо
встановлення бази оподаткування та ставок оподаткування ресурсними та
рентними платежами й екологічним збором. Такий підхід не є новим, i
сьогодні база оподаткування та ставки по цих платежах встановлюються
постановами Кабінету Міністрів України. Враховуючи специфіку
вищезазначених платежів, кількість ставок та нормативів, багаточисленні
чинники та показники, які впливають на їх розміри, необхідність їх
постійного та своєчасного коригування не дає змоги вирішити ці проблеми
в Кодексі.

При підготовці проекту Податкового кодексу уряд виходив насамперед з
того, що якнайшвидше проведення податкової реформи є однією з
найважливіших умов для кардинального покращання економічної ситуації i
забезпечення початку та подальшого динамічного прискорення економічного
зростання в країні. Прийняття ж Податкового кодексу i є одним із
основних інструментів для реалізації цього завдання.

3. Концепція реформування та розширення системи оподаткування України.

Мета реформування: створення сприятливих умов для функціонування
приватного капіталу.

Принципи реформування: еволюція існуючої системи оподаткування шляхом
злиття, розширення та зміни бази оподаткування, існуючих податків та
виключення незначних податків.

Пропонується: залишити 9 загальнодержавних податків та 3 місцевих
податки (таблиця 1).

Загальнодержавні:

Податок на додану вартість — залишити зменшивши ставку до 10 відсотків,
по можливості повністю скасувати пільги.

Акцизний збір (залишити незмінним).

Мито (залишити незмінним).

Податок на прибуток суб‘єктів підприємницької діяльності. За основу
взяти податок на прибуток підприємств, зменшивши кількість пільг та
ввести три градації ставок:

15% — до 500 мінімальних заробітних плат;

25% — від 501 до 1000 мінімальних заробітних плат;

30% — більше 1000 мінімальних заробітних плат.

Податок повинен регулювати питання міжнародного оподаткування доходів із
джерелом походження з України.

Податок на прибуток фізичних осіб — податок, який підлягає найбільшої
трансформації. Для громадян України — перейти на оподаткування сукупного
світового прибутку. Відмовитися від диверсифікованого по видам
спеціальності формування сукупного оподаткованого прибутку. Перехід до
надання пільг не за принципом мінімального річного прибутку, а
мінімальної вартості активів, що є у власності фізичних осіб. Формування
шкали оподаткування не на основі мінімального не оподаткованого
мінімуму, а на основі мінімальної заробітної плати. Зниження
максимальної ставки з 40 % до 30 %. Надання пільг шляхом понижуючого
коефіцієнта для осіб віком до 30 років. Включення в базу оподаткування
спадщини, матеріальної допомоги. Зменшення кількості пільг.

Збір на обов‘язкове соціальне страхування.

Для цього податку принциповим є перенесення зобов‘язання його
виплачувати на фізичну особу, а роль роботодавця звести до контролю та
утримання в момент виплати. Крім того, встановити максимальний розмір
податку з однієї особи — не більше 10 мінімальних заробітних плат.

Збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування.

При реформуванні цього податку необхідно вести індивідуальні страхові
рахунки, перенести зобов‘язання страхування на фізичну особу. За базу
оподаткування взяти місячну заробітну плату, а на роботодавця накласти
зобов‘язання утримувати авансові платежі при виплаті. Ввести
максимальний розмір збору на одну особу — 50 мінімальних зарплат та
максимальний розмір виплати пенсії на одну особу.

Податок на використання ресурсів. В цьому податку повинні бути об‘єднані
платежі за використання надр, водних, повітряних та лісних ресурсів.
Крім того, відшкодування бюджету, у випадку, якщо геологорозвідка
здійснювалася за рахунок бюджетних кошт. В цей же податок попадає збір
за забруднення природного середовища у зв‘язку з тим, що це також
використання природного ресурсу, для утилізації відходів діяльності.
Пропонується в базу оподаткування включити також такий ресурс як
частотний діапазон частот, який на сьогодні не підлягає оподаткуванню. А
також платежі за використання транзитності України при транспортуванні
нафти, газу та інших нафтопродуктів трубопровідним транспортом.

Державне мито. База оподаткування цього податку повинна бути збільшена
на базу оподаткування патентом на вид діяльності. Введений річний
реєстраційний збір з суб‘єктів підприємницької діяльності. В розряд
державного мита повинен бути переоформлений єдиний державний збір на
перепустку через кордон України.

Податок на землю та нерухоме майно (нерухомість). Цей податок повинен
бути основним джерелом фінансування місцевого бюджету. Шляхом відміни
пільг по податкам на землю для фізичних осіб. Розширення бази
оподаткування на багатоповерхові будинки та перехід до прийнятим у світі
принципам оцінки земельної ділянки та невід‘ємної характеристики
будівлі, нерухомості, що розташовані на ній. При цьому місцеві органи
отримують верхню межу податків.

Податок з власників транспортних засобів передати також в місцевий
бюджет. При цьому він зберігається в старому вигляді.

Місцеві збори — цей податок включає в себе перейменування: «податок з
реклами» в «збір з реклами», «комунальний податок» в «комунальний збір»,
а також всі інші збори. Основна вимога — щоб по ним готувалася єдина
податкова декларація.

Таким чином, з раніше існуючих податків пропонується відмовитися від:

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на розвиток виноградарства;

фіксованого сільськогосподарського податку.

у зв‘язку з тим, що ці податки при реформуванні втратять свою
актуальність.

Система оподаткування, що пропонується, надасть можливість фізичній
особі отримати до 49 % від прибутку суб‘єкта підприємницької діяльності
через інвестування грошових коштів та не менше 42 % від витрат суб‘єкта
підприємницької діяльності по оплаті праці у випадку роботи по найму.

У графічному вигляді система оподаткування, що пропонується, зображена
на малюнку 1.

Рис.1. Пропонована система оподаткування.

Розширення бази оподаткування.

Забезпечити достатні надходження до бюджету при застосуванні знижених
податкових ставок можливо при умові розширення бази оподаткування.
Основним шляхом досягнення цього є скорочення пільг в оподаткуванні.
Тому при доопрацюванні проекту Кодексу переглянуто чинний перелік
податкових пільг та винятків із загальних правил оподаткування i
виключено ті з них, які безпосередньо не пов’язані із соціальним
захистом малозабезпечених верств населення, не мають інноваційної
спрямованості або є такими, що запроваджені з метою часткового вирішення
проблеми, пов’язаної з нестачею бюджетних асигнувань на ту чи іншу мету.

Враховуючи, що проблеми соціального захисту слід вирішувати шляхом
надання адресної соціальної допомоги, збільшення бюджетного фінансування
на основі забезпечення достатніх надходжень до бюджету, а не шляхом
викривлення загальноприйнятих схем оподаткування, в проекті Кодексу
запропоновано скасувати цілу низку податкових звільнень i за рахунок
цього розширити базу оподаткування. В результаті помітних змін в бік
скорочення зазнав перелік операцій, звільнених від обкладення ПДВ.

Виключено також низку пільг в оподаткуванні прибутку, а саме: податкові
пільги при оподаткуванні підприємств, які займаються заготівлею окремих
видів відходів як вторинної сировини, скорочено перелік товарів, при
реалізації яких придбавається пільговий торговий патент, тощо.

Крім того, проектом Кодексу уточнено перелік доходів та витрат, які
дозволяється враховувати при визначенні оподатковуваного прибутку
підприємств.

Так, проектом передбачено, що до суми валового доходу підприємством
також буде включатись дохід від продажу товарів, отриманих від
проведення товарообмінних (бартерних) операцій.

Враховуючи, що проектом Кодексу передбачено можливість використання
суб’єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, не
передбачається подальше застосування спеціального торгового патенту.

Положення доопрацьованого проекту Кодексу щодо оподаткування доходів
фізичних осіб також передбачають скасування існуючих пільг, зокрема тих,
які надаються за професійною чи галузевою ознакою з одночасним
збереженням існуючих на сьогодні пільг по цьому податку для соціально
малозахищених груп населення (інвалідів, учасників бойових дій,
ветеранів війни та інших).

Проектом Кодексу передбачено встановлення окремої норми щодо
оподаткування доходів адвокатів, нотаріусів та аудиторів, скорочення
пільг з акцизного збору, які не носять соціального характеру щодо
податку на транспортні засоби як для юридичних, так i для фізичних осіб.

З метою розширення бази оподаткування об’єктом оподаткування податком на
транспортні засоби в проекті Кодексу запропоновано визначити, порівняно
з чинним законодавством, водні мотоцикли, вертольоти, літаки та інші
літальні апарати.

Розширено перелік дій, за вчинення яких справляється державне мито.
Зокрема, на відміну від чинного законодавства, передбачено справляння
державного мита за проведення державної реєстрації об’єднань громадян,
інформаційних агентств, періодичних друкованих видань, за видачу
свідоцтв про право на зайняття нотаріальною та адвокатською діяльністю.

Розширенню бази оподаткування буде сприяти i введення податку на майно,
складовими частинами якого є податок на земельні ділянки та на
нерухомість, що призначена для особистого користування громадян та
використання у виробничих цілях.

Ставка обкладення податком на нерухоме майно передбачається у розмірі
0,5 — 1,0 відсотка.

Враховуючи, що для нерухомості притаманні такі риси, як візуальна
наочність, постійність місцезнаходження, тривалість існування, державна
реєстрація, вона є ідеальним об’єктом оподаткування. Тому є підстави
вважати, що податок на майно в частині будівель i споруд, поряд із
земельними ділянками, стане стабільним i прогнозованим джерелом
наповнення бюджету.

Проектом Кодексу передбачається норма щодо проведення фізичними особами
одноразового декларування майна без документального підтвердження його
вартості. При цьому передбачені проектом соціальні пільги для фізичних
осіб виводять з числа платників податку більшість населення, яке має у
своїй власності нерухомість, i роблять цей податок орієнтованим на
заможні верстви населення.

Перелік місцевих податків доповнено збором за організацію гастрольної
діяльності, збором за видачу дозволів на будівництво в населених пунктах
об’єктів виробничого i невиробничого призначення, індивідуального
житлового, дачного будівництва садових будинків та гаражів.

Висновки.

Проведення податкової реформи в Україні — одне з ключових завдань, що
потребує невідкладного вирішення, оскільки сутність та спрямованість
чинної системи оподаткування не є стимулюючою, а залишається суто
фіскальною.

Ефективна податкова політика можлива тільки при розв’язанні проблем
розширення платоспроможності підприємств, підвищення
конкуренто-спроможності продукції, поліпшення інвестиційного клімату.
Доки зберігатиметься затратний тип ціноутворення, який дає можливість
заміщення коштів від зниження оподаткування надмірним
ресурсоспоживанням, змінити економічну ситуацію не вдасться. Вивільнені
від оподаткування кошти за таких умов будуть лише поповнювати джерела
«тіньової» економіки, обсяги якої, за оцінками спеціалістів, становлять
понад 50 % від створеного ВВП.

Отже, проблему наповнення бюджету неможливо вирішити тільки за рахунок
забезпечення податкових надходжень. Розширення бази оподаткування
можливе і за рахунок повернення коштів із «тіньової» економіки у
легальну. Через збільшення бази оподаткування відбудеться одночасно
зменшення податкового тиску на підприємства, які вже сьогодні працюють у
правовому полі держави. Якщо сьогодні податки складають 19 % ВВП, з
урахуванням обсягів «тіньової» економіки вони не складуть і 10 %.

Між тим, в умовах лібералізації діяльності підприємств процес повернення
тіньових коштів до легальної сфери стримується, оскільки існує
можливість збільшувати затрати і ухилятися від сплати податків,
приховувати прибутки. Діюча система не гарантує підприємцеві збереження
його капіталів, існує висока ризиковість капіталовкладень в легальну
економіку. Повернути «тіньові» капітали до легальної економіки можливо,
лише створивши відповідне економіко-правове середовище, яке стимулювало
б товаровиробника працювати у легальному секторі.

Подолати цю проблему допоможе також рівномірність оподаткування всіх
підприємств. Діюча система пільг, що застосовується в податковій системі
України, сприяє поглибленню фінансової кризи. Практика застосування
пільг для підтримки пріоритетних галузей економіки, стимулювання
інвестиційної діяльності застосовується в багатьох країнах світу. Але в
Україні пільги надаються під суб’єктивним впливом державних органів і
носять масовий характер. За даними Державної податкової адміністрації, у
1999 році сума податкових пільг становила 8,7 млрд гривень.

Лише через існування пільг для спільних підприємств бюджет кожні 10 днів
не одержував 100-150 млн гривень. Надаючи пріоритетність розвитку СП,
держава створила умови для подальшого погіршення умов праці власного
товаровиробника. Так, через пільги, надані СП на поставку курячого
м’яса, склалася монополія державного масштабу, що призвело до розвалу
вітчизняного птахівництва. Ринок нафтопродуктів також монополізований
СП. У 1999 році постачальники нафтопродуктів не сплатили ПДВ у сумі 208
млн гривень.

Скасування частини пільг може відчутно поповнити державну казну.
Звичайно, до питання про скасування пільг необхідно підходити зважено,
приймаючи окреме рішення по кожній групі платників податків. Причому
вирішувати ці питання слід не фрагментарними рішеннями уряду, а
комплексними заходами із стабілізації економіки.

Кардинально змінити ситуацію можливо лише за рахунок комплексного
вирішення проблем ціноутворення та оподаткування, поєднання
загальнодержавних інтересів з інтересами підприємців.

Список використаної літератури

Конституція України-К.: Видавництво Право, 1996р.

Олексенко М.М. Погляд на розвиток вчення про податки. Харків, 1870р.

Криковатий А.І. Державна податкова політика і система податків. Податки
України-1998р-№1.

Криковатий А.І. Оподаткування і ринок: умови та можливості поєднання.
Тернопіль. 2000р.

Нормативні акти з фінансів, податків, страхування та бухгалтерського
обліку. Додаток до журналу “Фінанси України”. №4/77, 2001р.

Палкин Ю., Медведев Ю. Про стимулюючу функцію податків. Економіка
України – 1998р.,№8.

Рикардр Д. Начала политической экономии и налогового обложения: Пер. с
англ.- М: Госпометиздат,1955.

Суторшина В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава-податки-бізнес.
К.: Либідь, 1992р.

Федосов В.М. Податкова система України. К.: Либідь,1994р.

Финансы-М.1996 -№8,10.

Финансовая энциклопедия. Под ред. И.А. Блинова, А.И.Буковецкого-
М.:Госиздательство, 1924г.

Юрій С.І., Бескид Й.М., Плішко І.В. Державний бюджет України: Навч.
Посібник –Тернопіль : 1998.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи