Контрольна робота.

Прямі податки і їх роль у системі фінансового регулювання. Що
характеризує пряма Лаффера? Які існують пільги при сплаті податку на
додану вартість?

План

1. Прямі податки і їх роль у системі фінансового регулювання.

2. Що характеризує пряма Лаффера?

3. Які існують пільги при сплаті податку на додану вартість?

4. Пояснити зміст терміна „Податкове право”.

Задача.

1. Прямі податки і їх роль у системі фінансового регулювання

В Україні стягують такі види загальнодержавних прямих податків:

податок на прибуток підприємств;

єдиний податок;

фіксований сільськогосподарський податок;

податок з доходів фізичних осіб;

плата за торговий патент;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів;

податок на промисел;

державне мито;

рентні платежі;

податок на землю

Податок на доходи фізичних осіб.

Цей податок охоплює всі доходи фізичних осіб, виключаючи дохід, який
відповідає умовам податку зі спадщини та дарування, та доходи від:

— сільськогосподарської діяльності (за винятком окремих видів
сільськогосподарської продукції);

— лісового господарства.

У 1998 році загальна кількість платників податку на доходи фізичних осіб
становила 24,5 млн. осіб.

Акт про податок на доходи фізичних осіб, що набрав чинності 1 січня 1992
року, є головним законодавчим актом, який регулює справляння зазначеного
податку. Цей Акт розрізняє джерела доходу та спосіб оподаткування
доходів з конкретних джерел (охоплюючи робочі контракти, пенсії чи
ануїтети, несільськогосподарську господарчу діяльність, прибуток
капіталу).

Існують дві форми оподаткування щодо податку на доходи фізичних осіб:

— загальні умови — платник сплачує податок з дійсного набутого доходу
відповідно до податкової шкали, встановленої в даному році;

— загальна сума — може обиратися платником податку, який здійснює
економічну діяльність з певним обмеженням (у формі акордного податку на
зареєстрований дохід чи «податкової картки»). Така форма обов’язкова
щодо оподаткування деяких видів доходу з інших джерел (наприклад, дохід
від участі у прибутках фізичних осіб, перемоги у змаганнях та іграх, від
незадекларованих джерел доходу або який не відповідає задекларованим
джерелам).

Оподатковуваний дохід у формі загальної суми не пов’язаний із доходом з
інших джерел.

Податкові ставки для платників податків, доходи яких підлягають
оподаткуванню на загальних умовах, було визначено відповідно до
прогресивної податкової шкали, за якою розрізняються три групи доходів.
Доходи цих груп, як i сума, що звільняється від оподаткування,
підлягають щорічному підвищенню в сумі, яка відповідає показнику
зростання середньомісячної заробітної плати в національній економіці за
період у три квартали попереднього року перед податковим роком відносно
аналогічного періоду попереднього року.

В останні декілька років податкові ставки було поступово знижено: у 1996
році вони становили 21, 33 i 45%, у 1997 — 20, 32 i 44%, з 1998 року i в
останні роки — 19, 30 i 40%.

Ставки акордного податку на зареєстрований дохід становлять:

— 8,5% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг;

— 5,5% доходу, отриманого від виробничої та будівельної діяльності;

— 3,0% доходу, отриманого від діяльності з надання послуг у сфері
торгівлі та громадського харчування, за винятком доходу від продажу
напоїв із вмістом алкоголю більше ніж 1,5%.

Ставки «податкової картки», сума яких визначена уставом, підлягають
щорічній переоцінці відповідно до норм зростання споживчих цін на товари
та послуги в період перших трьох кварталів попереднього року перед
податковим роком відносно ідентичного періоду попереднього року. Їх
сума, крім усього іншого, залежить від:

— форми та роду здійснюваної діяльності;

— кількості робітників;

— кількості осіб, які проживають на місці здійснення економічної
діяльності.

Ставки акордного оподаткування деяких видів доходу з інших джерел
досягають, в залежності від джерела оподаткування, 20% (наприклад,
знижка чи процент з цінних паперів, а також дивіденди чи інший дохід від
участі у доходах юридичних осіб) або 10% (наприклад, перемога у
змаганнях чи іграх). Дохід від незадекларованих джерел або тих, які не
відповідають задекларованим джерелам, підлягає оподаткуванню за акордною
ставкою 75%.

У 2000 році загальну суму податку на зареєстрований дохід може бути
сплачено платниками, які у 1999 році отримали дохід від економічної
діяльності в сумі, що не перевищує 426,4 тис. злотих (ця сума підлягає
щорічній переоцінці).

Податок на доходи фізичних осіб є джерелом доходу державного бюджету,
так само, як i бюджетів територіальних одиниць із самоуправлінням; однак
дохід від «податкової картки» являє собою безпосереднє джерело доходу
гмін.

У 1999 році загальний реалізований дохід від податку на доходи фізичних
осіб становив 23115,2 млн. злотих, або 18,36% загального податкового
доходу.

У ВВП дохід від податку на доходи фізичних осіб досягав:

у 1996 році — 8,6,

у 1997 — 8,3,

у 1998 — 8,2,

у 1999 — 5,2%.

Зниження частки податку на доходи фізичних осіб у ВВП у 1999 році було
спричинено запровадженням реформи в системі охорони здоров’я 1 січня
1999 року, яка сприяла можливості вирахування з податків внеску на
послуги з охорони здоров’я.

У 2000 році HYPERLINK «http://www.sta.gov.ua/visnik/06-2001/61.rtf»
податкова шкала мала такий вигляд:

Податок на доходи юридичних осіб

У 1998 році кількість платників податку на доходи юридичних осіб
становила 125837 осіб.

Податок на доходи юридичних осіб охоплює всі види доходу юридичних осіб,
організаційних структур без статусу юридичної особи, за винятком
компаній, які не мають статусу юридичної особи, та груп податкового
капіталу, виключаючи дохід від діяльності, яка не може підпадати під дію
легально ефективних контрактів (контрактів, що порушують умови
загальноприйнятої соціальної діяльності), та доходи від:

— сільськогосподарської діяльності (крім спеціальних секторів
сільськогосподарської продукції);

— лісового господарства.

Акт про податок на доходи юридичних осіб, що набрав чинності 1 січня
1992 року, є головним законодавчим актом, який регулює справляння
зазначеного податку.

Податок на доходи юридичних осіб сплачується за єдиною ставкою, яка за
останні роки поступово знижувалася з 40% у 1996 році до 30% у 2000 році.
Положення Акта передбачають подальше поступове зниження цієї ставки до
рівня 22% у 2004 році.

Податок на доходи юридичних осіб є джерелом доходу як для держбюджету,
так i для бюджетів територіальних одиниць із самостійним управлінням.

У 1999 році реалізований дохід від податку на доходи юридичних осіб
становив 15060,4 млн. злотих, тобто 11,96% загального податкового
доходу, або відносно ВВП 2,9% у 1996, 3,0 — у 1997, 2,8 — у 1998 та 2,6
— у 1999 році.

2. Що характеризує пряма Лаффера?

Крива Лаффера (рис. 2) відбиває зв’язок між податковими ставками (ПоС) і
податковими надходженнями (ПН).

Нижчі податкові ставки створюють більш високі стимули до праці,
заощаджень, інвестицій і прийняття ділових ризиків, внаслідок чого
збільшується ВВП як податкова база. Причому за цих умов податкова база
збільшується швидше, ніж зменшується рівень податкових ставок. Тому,
незважаючи на зниження податкових ставок, податкові надходження не
зменшуються, а зростають до свого максимального значення, тобто до ПН2.

При зниженні податкових ставок нижче ПоС2 стимулюючий ефект, який
справляє на економіку зниження податкових ставок порівняно з оптимальним
рівнем, істотно зменшується. Внаслідок цього податкова база зростає
повільніше, ніж зменшуються податкові ставки. Тому податкові надходження
зменшуються.

Отже, згідно з кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними,
то їхнє оптимальне зниження дозволить збільшити виробництво за умов
незмінності або навіть зростання податкових надходжень. Але такий
подвійний ефект від зниження податкових ставок – це лише гіпотеза, певне
логічне припущення. Для перетворення цієї гіпотези в теорію потрібно
дістати відповідь на декілька принципових питань: як знайти ту точку на
кривій Лаффера, де знаходиться економіка в даний момент; як визначити
той оптимальний рівень податкових ставок, який здатний забезпечити
максимальну величину податкових находжень.

Досвід “рейганоміки”, в межах якої ідея Лаффера дістала певне практичне
втілення, не дав однозначної відповіді на ці питання. Тому застосування
кривої Лаффера на практиці є певним політичним ризиком, на який
політикам слід зважуватись лише за умов, якщо існують тверді
переконання, що діючі податкові ставки дійсно є надмірними і стримують
ділову активність. Але навіть і за цих умов слід враховувати, що в КП
зниження податків неминуче викличе бюджетний дефіцит або примусить
скорочувати державні витрати.

3. Які існують пільги при сплаті податку на додану вартість?

З метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі
обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки
операцій. Ці операції складають 5 груп: 1 – операції соціального змісту;
2 – операції закладів освіти; 3 – послуги державних органів культури та
охорони здоров’я; 4 – окремі операції виробничого змісту; 5 – інші
операції.

H

ooooooooooeaOOOOOaOOOOOO

gdH`?

H

i

NE@ E 0″?$ue$.%E% )e* ,oooooooooooooooooooooooooooo

??????????

???????их представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші
операції.

4. Пояснити зміст терміна „Податкове право”.

Податкове право є складним фінансово-правовим інститутом, що регулює
основи формування доходної частини бюджетної системи країни, тобто
регулює лише відносини, що пов’язані з рухом грошових коштів від
платників податків та зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове
право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми
зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі
стягування податкових платежів для загальнодержавних та регіональних
потреб. Отже, можна сказати, що податкове право-це один з основних
інститутів фінансового права.

Податкове право як фінансово-правовий інститут являє собою сукупність
норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та
обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів,
встановлюючи при цьому права, обов’язки та відповідальність сторін.

Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що
забезпечують цільове регулювання різновиду відносин, пов’язаних з
надходженням до бюджетів податків та зборів. Податкове право — відносно
самостійний сектор фінансового права і займає автономне становище щодо
інших інститутів цієї галузі.

Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що
визначають надходження грошових коштів від платників до бюджетів у формі
податків та зборів. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко
виражений владно-майновий характер. Щодо методу правового регулювання,
то він є характерним для фінансового права в цілому, тобто метод
державно-владних приписів, Що підкріплюється можливістю застосувати
санкції з боку держави.

Водночас зазначений метод має особливий механізм регулювання,
взаємозв’язок норм, юридичний режим. Імперативний метод регулювання
чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих суб’єктів.

Складна природа податку, що об’єднує економічні та правові його
характеристики, зумовлює юридичну природу податкових норм, характер їх
взаємодії. Оскільки податкова система держави за своєю сутністю є
системою розподільних та перерозподільних відносин у суспільстві, вона
детермінує юридичну природу податково-правової норми. Подібно до інших
правових норм, податково-правові норми містять правила поведінки,
встановлені державою та забезпечені силою її примусу. З іншого боку,
специфіка предмета податкового права визначає й специфіку юридичної
природи податково-правових норм. Їх змістом є встановлення правил
поведінки учасників особливого виду суспільних відносин-податкових
відносин, тобто поведінки, яка завжди пов’язана з розподілом чи
перерозподілом державою в її інтересах частини власності інших юридичних
та фізичних осіб.

Залежно від змісту податково-правові норми поділяються на матеріальні і
процесуальні. У свою чергу залежно від характеру впливу на поведінку
суб’єктів податкових правовідносин усі матеріальні податково-правові
норми поділяються на зобов’язуючі, забороняючі та уповноважуючі. На
думку фахівців, об’єктивний поділ фінансово-правових норм на зазначені
види зумовлюють такі фактори:

а) функції податкових норм; б) спеціалізація податкових норм; в) способи
правового регулювання.

Інститут податкового права визначається багатьма елементами, що
зводяться до ряду загальних принципів:

— наявність комплексу рівних норм, що регулюють однорідні відносини;

— різносторонній вплив податкових норм, що забезпечує єдиний підхід;

— об’єднання всіх норм інституту податкового права стійкими зв’язками.

Принципи податкового права охоплюють керівні положення права, визначають
суть системи та інституту. Можна виділити матеріальні (що охоплюють суть
категорії), процесуальні (що регулюють сфери компетенції суб’єктів
податкових правовідносин) та розрахункові (що регулюють функцінування
конкретного податкового механізму) принципи.

Податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають на
підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують
податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких
наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані
зі сплатою податків і зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням
податкової звітності. Ці відносини існують лише після оформлення їх у
відповідну правову форму.

Податковим правовідносинам властиві загальні характерні риси, що
притаманні будь-яким іншим правовим відносинам. Водночас правовідносини
кожної галузі права мають власну неповторну специфіку. Так, найголовніша
особливість фінансових, у тому числі й податкових, правовідносин полягає
у тому, що вони виникають у процесі фінансової діяльності держави.
Важливою галузевою особливістю фінансових правовідносин, зокрема
податкових, є також те, що однією зі сторін завжди виступає держава.
Особливості податкових правовідносин найповніше характеризуються їх
специфікою, яка проявляється насамперед у:

а) цільовій системності — система податкових правовідносин
підпорядкована встановленню податків та зборів;

б) формальній визначеності — за допомогою норм регулюють чітко визначені
зв’язки, що встановлюються між суб’єктами податкових правовідносин;

в) забезпеченні державним примусом.

Об’єктом регулювання у податкових правовідносинах виступають грошові
кошти платників, які надходять до бюджетів.

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка
якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати
учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав та
обов’язків. Суб’єкти повинні мати податкову правосуб’єктність, що
передбачена нормами права.

Виділяють три групи суб’єктів: державу (в особі представницьких органів,
що приймають нормативно-правові акти у сфері оподаткування), податкові
органи та платників податків. Деякі вчені до суб’єктів податкових
відносин включають також і кредитно-фінансові установи, через які
здійснюються платежі з перерахування податків до бюджетів відповідних
рівнів.

Відносини з приводу оподаткування набувають певної правової форми,
внаслідок чого податкова система становить систему нормативно-правових
актів, зокрема податкових законів, що регулюють відносини:

— між державою і платниками -стосовно визначення основних елементів
оподаткування, порядку обчислення і справляння податків;

— між державою і органами місцевого самоврядування — щодо розмежування
їх прав законодавчої компетенції у податковій сфері, законодавчого
закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної доходної бази;

— між державою і органами, що забезпечують справляння податків — з
приводу визначення правового статусу цих органів, порядку
адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного
надходження податків до бюджетів;

— між органами податкової служби і платниками — стосовно взаємних прав
та обов’язків і механізму їх реалізації.

Задача

Протягом календарного року працівнику підприємства за основним місцем
роботи нараховано таку заробітну плану за місяцями, грн..:

І – 180 IV – 252 VІІ – 366 Х – 440

ІІ – 202 V – 308 VІІІ – 425 ХІ – 820

ІІІ – 250 VІ – 390 ІХ – 704 ХІІ – 850

Обчислити величину прибуткового податку, який щомісячно має бути
сплачений у бюджеті і величину прибуткового податку із сукупного річного
доходу, якщо працівник за цей рік отримав ще 1200 грн. не за основним
місцем роботи.

Визначити сально розрахунків з бюджетом.

Розраховуємо спочатку суму відрахувань, які сплачуються до бюджету із
основної заробітної плати працівника помісячно. Це такі відрахування:

Пенсійний фонд – 2%

Фонд безробіття – 1 %

Фонд соціального страхування – 0,5%

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві – 0,5%.

Це все разом становить 4%.

Потім розраховуємо суму з якої буде сплачено прибутковий податок – 13%.
Для цього від основної заробітної плати працівника за місяць віднімаємо
суму відрахувань і віднімаємо суму податкової пільги, яка становить 131
грн.

Відповідно до Закону України „Про прибутковий податок з громадян”,
податкова пільга надається громадянину за основним місцем роботи і якщо
розмір заробітної плати не перевищує 640 грн.

1. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 1
місяць:

180 * 4% = 7,2 грн.

180 – 7,2 = 172,8 грн.

172,8 – 131 = 41,8 грн.

41,8 * 13% = 5,43 грн.

2. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 2
місяць:

202 * 4% = 8,08 грн.

202 – 8,08 = 193,92 грн.

193,92 – 131 = 62,92 грн.

62,92 * 13% = 8,18 грн.

3. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 3
місяць:

250 * 4% = 10 грн.

250 – 10 = 240 грн.

240 – 131 = 109 грн.

109 * 13% = 14,17 грн.

4. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 4
місяць:

252 * 4% = 10,08 грн.

252 – 10,08 = 241,92 грн.

241,92 – 131 = 110,92 грн.

110,92 * 13% = 14,42 грн.

5. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 5
місяць:

308 * 4% = 12,32 грн.

308-12,32 = 295,68 грн.

295,68 – 131 = 164,68 грн.

164,68 * 13% = 71,41 грн.

6. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 6
місяць:

390 * 4% = 15,6 грн.

390 – 15,6 = 374,4 грн.

374,4 – 131 = 243,4 грн.

243,4 * 13% = 31,64 грн.

7. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 7
місяць:

366 * 4% = 14,64 грн.

366 – 14,64 = 351,36 грн.

351,36 – 131 = 220,36 грн.

220,36 * 13% = 28,65 грн.

8. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 8
місяць:

425 * 4% = 17 грн.

425 – 17 = 408 грн.

408 – 131 = 277 грн.

277 * 13% = 36,01 грн.

9. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 9
місяць:

704 * 4% = 28,16 грн.

704 – 28,16 = 675,84 грн.

Оскільки, сума заробітної плати перевищує 640 грн., то податкова пільга
не надається.

675,84 * 13% = 87,86 грн.

10. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 10
місяць:

440 * 4% = 17,6 грн.

440 – 17,6 = 422,4 грн.

422,4 – 131 = 291,4 грн.

291,4 * 13% = 37,88 грн.

11. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 11
місяць:

820 * 4% = 32,8 грн.

820 – 32,8 = 782,2 грн.

Оскільки, сума заробітної плати перевищує 640 грн., то податкова пільга
не надається.

782,2 * 13% = 102,34 грн.

12. Розраховуємо суму відрахувань та суму прибуткового податку за 12
місяць:

850 * 4% = 34 грн.

850 – 34 = 816 грн.

Оскільки, сума заробітної плати перевищує 640 грн., то податкова пільга
не надається.

816 * 13% = 106,08 грн.

Також працівник отримав дохід не з основним місцем роботи. Відповідно до
Закону України „Про прибутковий податок з громадян”, податкова пільга
надається тільки на прибуток одержаний за основним місцем роботи. Тому
на дохід за неосновним місцем роботи податкова пільга не надається.

1200 * 4% = 48 грн.

1200 – 48 = 1152 грн.

1152 * 13% = 149,76 грн.

Розраховуємо загальну суму прибуткового податку із сукупного річного
доходу.

5,43 + 8,18 + 14,17 + 14,42 + 21,41 + 31,64 + 28,65 + 36,01 + 87,86 +
37,88 + 102,34 + 106,08 + 149,76 = 643,84 грн.

Похожие записи