Реферат на тему:

Проект податкового кодексу України: деякі проблеми та межі їх вирішення

Сьогодні всім зрозуміло, що діюча в Україні система оподаткування має
ряд суттєвих недоліків. Перш за все, це надвисокий податковий тиск та
винятково фіскальна спрямованість, слабкість механізмів позитивного
регулюючого впливу на економіку, заплутаність і громіздкість податкового
законодавства. Це доводить необхідність відповідних реформ, сутність
яких можна зрозуміти зі змісту проекту Податкового кодексу.

Виходячи з викладеного, необхідно зазначити, що основне призначення
Податкового кодексу ми вбачаємо у систематизації податкового
законодавства, забезпеченні доступності змісту останнього для розуміння
платника, посиленні регулюючих механізмів оподаткування та послаблення
податкового тиску. Разом з тим, не можна не погодитися з такою думкою:
“Розв’язання накопичених протиріч можливе лише за умови, що Податковий
кодекс не просто об’єднає діючі закони та нормативні акти, але й
ліквідує проблеми, що накопичились” [2].

У зв’язку з цим проаналізуємо зміст Податкового кодексу щодо вирішення в
ньому зазначених проблем.

Розглянемо перш за все питання систематизації податкового законодавства,
його єдності та узгодження (щодо різних податків). Саме для забезпечення
досягнення цієї мети Податковий та Митний кодекси повинні бути, на нашу
думку, єдиними законодавчими актами з питань оподаткування. Однак деякі
статті загальних положень Податкового кодексу (1001, 1002, 1011)
передбачають існування додаткових законодавчих актів. У зв’язку з цим
необхідно підкреслити, що існування іншого законодавства з питань
оподаткування нівелює роль та призначення цього Кодексу, знизить
прогнозованість впливу податків на економічну діяльність, ускладнить
систему розрахунків з бюджетом.

Перелік податків, передбачених Кодексом, повинен бути вичерпним.
Будь-які інші платежі на користь держави не можуть існувати, тому що
податкова система буде громіздкою та незрозумілою. Частина 4 статті 1001
все ж таки передбачає існування “інших платежів”.

Крім того, цей же перший розділ Кодексу дає загальний перелік усіх пільг
і пільгових механізмів оподаткування. Якщо ж проаналізувати пільги та
пільгові механізми, закладені в окремі податки, то не всі вони
передбачені першим розділом цього Кодексу. Наприклад, забули автори
включити такі пільгові механізми, як виключення з бази оподаткування
окремих її складників і прискорена амортизація.

Не до кінця опрацьованими також, на нашу думку, є і механізми
оподаткування окремими податками. Зупинимося на основних із них (згідно
з фіскальною ефективністю та регулюючою роллю).

Податок на прибуток підприємств. Відповідно до прийнятих у нашій державі
принципів оподаткування, один і той же об’єкт повинен оподатковуватися
одноразово. Якщо ж запровадити норми, передбачені проектом Кодексу
(розділи 2–3), то це фактично означатиме стягнення з одного і того ж
об’єкта (дивідендів) двох прибуткових податків – 25 % податку на
прибуток підприємств і 15 % податку на доходи фізичних осіб.
Розглядається саме той випадок, коли капітал інвестований фізичною
особою і саме на її користь провадиться виплата дивідендів
підприємством. Це поставить у нерівні умови інвесторів-юридичних осіб та
інвесторів-фізичних осіб (для юридичних осіб оподаткування дивідендів
провадиться одноразово, для фізичних – передбачено оподаткування двічі).
Останнє означає порушення принципів справедливості в оподаткуванні та
матиме своїм наслідком пригнічення інвестиційної активності заможного
населення.

Той же розділ 2 Кодексу фактично зберігає діючий порядок визначення
балансової вартості основних фондів. Але такий порядок демонструє ряд
недоліків, що полягають у подовженні термінів амортизації основних
фондів, і слабких механізмів стимулювання їх оновлення. Наприклад,
завдяки відніманню (див. формулу – п. 3 ч. 1 ст. 2078 проекту Кодексу)
амортизації, нарахованої за минулий звітний період, термін перенесення
вартості комп’ютерної техніки в Україні в середньому у 3 рази довший,
ніж у нових індустріальних країнах. Подовження цього терміну є перепоною
оновлення парку обладнання. Тому порядок визначення балансової вартості
основних фондів необхідно переглянути.

Проект податку на прибуток підприємств, закладений у Кодексі, також
демонструє спробу уряду перекласти на підприємства втрати держави,
спричинені помилками уряду у питаннях грошової політики. Так,
передбачається приєднання до валових доходів суміндексації основних
фондів (стаття 2 078). Це фактично означатиме вилучення через
оподаткування прибутку 25 відсотків компенсації втрат вартості основних
фондів у результаті інфляції. У цьому вбачається спроба дещо
застрахувати доходи бюджету від інфляції. Однак таке призначення у
податковій системі мають непрямі податки, суми надходжень від яких
змінюються разом з динамікою цін. У прямому ж оподаткуванні такі спроби
призведуть лише до одного – дестимулюючого впливу держави на
технологічний прогрес.

Слабкими та недосконалими, на нашу думку, є запропоновані в проекті
Податкового кодексу механізми стимулювання малого бізнесу. Зарубіжний
досвід свідчить, що малий бізнес може бути значним джерелом доходів
бюджету, а також засобом вирішення ряду соціальних проблем (особливо
пов’язаних з безробіттям). Останнє доводить необхідність стимулювання
його розвитку в Україні. Найдієвішим механізмом щодо цього є
встановлення пільгових ставок податку на прибуток. На жаль, стаття 2 086
проекту Кодексу такого не передбачає [2, с. 305].

Сьогодні багато уваги приділяється питанням наведення порядку в
оподаткуванні та попередження корупції в податкових органах. Вирішення
цих проблем можливе у випадку, коли прямі контакти платників із
представниками податкової служби зведені до мінімуму. Це доведено
італійською школою державних фінансів (Ф. Нітті) [3, с. 152]. З цією ж
метою, на нашу думку, не потрібно ускладнювати механізм сплати авансових
внесків податку на прибуток додатковими інструкціями та звітними
документами. Проект Податкового кодексу передбачає, крім декларацій про
прибуток, ще й здавання платниками розрахунків авансових внесків. Але ж
авансові внески можуть бути розраховані автоматично – наприклад,
пропорційно податковим зобов’язанням за минулий рік. Відповідна
інформація для нарахувань є і в платника, і в підрозділу податкової
служби. Це зняло б необхідність подання розрахунку та виключило б
додатковий нормативний акт, що регламентує його складання і порядок
представлення.

Податок на доходи фізичних осіб. Будь-які податки (а особливо
прибуткові), за висновками ще У, Петті, активніше сплачуються населенням
тоді, коли механізм оподаткування передбачає максимальне втілення
принципів соціальної справедливості [3, с. 153]. Особливо це стосується
податкових пільг. Застосування норм статті 3 018 проекту Кодексу
призведе до порушення принципів соціальної справедливості в
оподаткуванні доходів фізичних осіб. Так, учасники бойових дій,
наприклад, незалежно від місця та часу є однією соціальною групою, а
пільги передбачено лише для учасників Другої світової війни.

Та не тільки в цьому слабкість пільгового механізму зазначеного податку.
Наприклад, зарубіжний досвід свідчить, що у випадку, коли не
передбачається неоподатковуваного мінімуму, повинні бути закладені
стандартні вирахування з податків, які провадяться всіма платниками
незалежно від інших пільг. Український варіант податку на доходи
фізичних осіб передбачає користування пільгами на вибір (за більшим
розміром) без стандартних вирахувань.

Також проектом передбачаються (ст. 3 026) обмеження прав на зменшення
сукупного оподатковуваного доходу на суму витрат, пов’язаних із
іпотечним кредитуванням. При цьому передбачаються лише сумарні обмеження
на основі розміру мінімальної заробітної плати. Вітчизняна практика
встановлення рівня мінімальної заробітної плати свідчить, що вказана
пільга може втратити своє значення для регулювання соціально-економічних
процесів. Держава ж покликана стимулювати забезпечення прав громадян на
житло за середніми нормами. Тому доцільно було б застосувати обмеження
прав на зменшення сукупного оподатковуваного доходу на суму витрат,
пов’язаних зі сплатою відсотків з іпотечного житлового кредиту,
враховуючи площу житла.

Податок на додану вартість. Непрямі податки справляють надзвичайний
вплив на ринковий попит. Як відомо, саме попит є сигналом для реального
розвитку виробництва. Тому завданням номер 1 сьогодні потрібно назвати
вдосконалення непрямих податків із метою згладжування їх дестимулюючого
впливу на економічну активність.

Механізм непрямого оподаткування, закладений проектом Податкового
кодексу, на нашу думку, також потребує вдосконалення.

Наприклад, на сьогодні, враховуючи низьку платоспроможність, більша
частина населення країни позбавлена можливості нормальної організації
відпочинку. Це суттєво впливає на здоров’я нації та стан робочої сили.
Крім того, низький платоспроможний попит населення є гальмом на шляху
розвитку вітчизняної туристичної галузі та санаторної системи лікування.
Ці галузі є визнаним потенційним джерелом прибутків. Тим більше, що вони
особливо важливі для окремих регіонів країни. Останнє пов’язує політику
держави в галузі непрямого оподаткування з регіональною політикою та
актуалізує перегляд деяких пільг з ПДВ. З метою стимулювання попиту на
послуги вказаних галузей доцільним є введення пільги з ПДВ, яка матиме
своїм наслідком зниження цін на путівки. Ураховуючи те, що дані галузі
мають потенційні можливості швидкого відновлення та отримання значних
прибутків, втрати бюджету в результаті введення пільги з ПДВ у
майбутньому будуть багаторазово компенсовані через оподаткування
прибутку.

Недосконалим є також пільговий механізм, передбачений для стимулювання
виділення суб’єктами господарювання допомоги соціально незахищеним
верствам населення. Найменш соціально захищеним з боку держави в Україні
є сільське населення. Тому пільга щодо оподаткування ПДВ деяких послуг
окремим категоріям сільського населення, передбачена проектом Кодексу,
заслуговує на підтримку. Однак її розмір (17 гривень на особу на місяць)
не можна назвати відчутним для населення. Адже послуги лише з оранки
ґрунту сьогодні, наприклад, коштують 80–100 грн. за 1 га присадибної
ділянки. Що ж до продуктів харчування, то розмір даної пільги на місяць
дорівнює вартості 1 кг ковбаси 1 сорту. Ураховуючи викладене, необхідно
довести розмір цієї пільги до рівня мінімальної зарплати. Тим більше, що
вказана пільга стосується сільських багатодітних сімей, ветеранів праці
і війни, реабілітованих громадян, інвалідів, одиноких осіб похилого
віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ураховуючи сьогоднішній рівень безробіття в Україні, потрібно визнати,
що держава зобов’язана створити умови для вільної трудової міграції.
Однією з таких умов є сприяння забезпеченню житлом. Податковим кодексом
передбачено відповідні пільгові механізми у податку на доходи фізичних
осіб та ПДВ щодо будівництва нового житла. Логіка побудови ПДВ чітко не
виключає можливості оподаткування продажу фізичними особами ненового
житла. Це може стати перепоною трудовій міграції населення. Тому в
статті 4 013 необхідно передбачити частину, що виключає зі складу
об’єктів оподаткування операції з продажу фізичними особами власного
ненового житла. При цьому можуть передбачатися обмеження, що унеможлюють
використання цього положення підприємцями відповідного роду діяльності з
метою ухилення від оподаткування.

Розділ 4 Податкового кодексу містить, на нашу думку, деякі неузгоджені
позиції. Неузгодженими між собою, наприклад, є частини (3) та (4) статті
4 041 Кодексу. У частині (3) зазначеної статті щодо відшкодування
податкового кредиту з ПДВ застосовується часовий період 3 місяці, а в
частині (4) абсолютно необґрунтовано визначається період 6 місяців.
Ураховуючи те, що говориться про однакові процеси, лише з використанням
різних методів відшкодування, необхідно уніфікувати терміни. Це значно
спростить податковий механізм і процес адміністрування ПДВ.

Вади механізму адміністрування ПДВ проявляються ще в одній позиції цього
законопроекту. Як уже зазначалося, податки активніше та акуратніше
сплачуються платниками тоді, коли держава забезпечує рівність платників
і справедливість щодо них. Особливо, це проявляється у випадках, коли
платники ведуть однакову діяльність і відрізняються лише ринками збуту
(експорт продукції чи продаж всередині країни). У таких випадках можуть
застосовуватися стимулюючі пільги відносно експорту, але механізм
адміністрування податку повинен бути однаковим. Однак статті 4 041 та 4
042 передбачають особливий статус деяких платників у відносинах з
податковою службою. Застосування цих норм, крім усього, може сприяти і
розвитку корупції в податкових органах. Особливо це стосується положення
про перевірки платників з “позитивною податковою історією” при
відшкодуванні податкового кредиту.

Сьогоднішній стан вітчизняної економіки доводить необхідність державного
сприяння організації та розвитку нових підприємств. І прямі, і непрямі
податки повинні сприяти реальному інвестуванню. Саме з цією метою
необхідно спростити механізм відшкодування податкового кредиту з ПДВ
щодо операцій з придбання (спорудження) основних фондів. Проект
Податкового кодексу не сприяє вирішенню цього питання, адже передбачає
наступне: “4 042.(3). У разі, якщо платник не здійснює операції з
продажу товарів, робіт, послуг на постійній основі, а здійснює лише
операції з придбання товарів, робіт, послуг, включаючи придбання
(спорудження) основних фондів суми від’ємного значення податку на додану
вартість, що виникли у зв’язку з таким придбанням, зараховуються у
зменшення податкових зобов’язань платника наступних звітних податкових
періодів до повного їх погашення сумами податкових зобов’язань”. Тобто
весь період будівництва основних фондів платник не отримуватиме
відшкодувань. Це суттєва перешкода для створення нових підприємств,
особливо зі складними технологіями (де будівництво є досить тривалим).

З проведеного нами аналізу видно, що проект Податкового кодексу поки що
має деякі недоліки в частині вдосконалення регулюючих механізмів
оподаткування і потребує доопрацювання. Однак це не означає втрату його
актуальності. Саме з Кодексом пов’язані перспективи розвитку податкової
системи України. Він повинен визначити та деталізувати порядок
функціонування податкової системи, порядок введення, зміни та відміни
податків і зборів. Іншими словами, на Податковий кодекс покладається
надія щодо створення єдиної комплексної системи податків у країні з
оптимальним співвідношенням між прямими та непрямими податками,
податками з фізичних та юридичних осіб.

Література:

1. Проект Податкового кодексу України (розглянутий Верховною Радою
України у другому читанні).

2. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. –
Ірпінь, Академія ДПС України, 2001. – 362 с.

3. Андрущенко В. Л.Фінансова думка Заходу в ХХ столітті. – Львів:
Каменяр, 2000. – 303с.

Похожие записи