ПЛАН

Вступ

1. Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку в Україні

2. Становлення національної системи обліку

3. Правові аспекти регулювання бухгалтерського обліку і фінансової
звітності на сучасному етапі

4. Проблеми і перспективи реформування бухгалтерського обліку в Україні

Висновки

Література

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . .4

1. Історичні аспекти розвитку

бухгалтерського обліку в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . 6

2. Становлення національної системи обліку. . . . . . . . . . . . .12

3. Правові аспекти регулювання

бухгалтерського обліку і фінансової звітності

на сучасному етапі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . 20

4. Проблеми і перспективи реформування

бухгалтерського обліку в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . .27

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . .34

Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . 36

ВСТУП

Економічна реформа змінила відношення до фінансового обліку. Значення
методологічного його забезпечення в зв’язку із застосуванням ринкових
механізмів в управлінні процесами відтворення, реформуванням відносин
власності та інших соціально-економічних відносин в даний час
підвищилося і постійно зростає. Можливості посилення ризику внаслідок
інфляції та з інших причин підтвердили високу актуальність і потребу
вирішення теоретико-методологічних проблем обліку. Хоч це, на жаль, і не
враховується при використанні плану рахунків і особливо таких складових
методу обліку, як рахунки і подвійний запис, інвентаризація, оцінка,
калькуляція, звітність.

Залишаючи осторонь деталі наслідків застосування нових кореспонденцій і
нових бухгалтерських рахунків, зазначимо, що реформування
бухгалтерського обліку в Україні відбувається поза науково
обґрунтованими правилами. Так, зокрема в сільському господарстві воно
унеможливлює виконання обліком основного свого призначення. І хоч окремі
основоположні ідеї обліку можуть і будуть змінюватися залежно від цілей,
які ставить перед собою суспільство, такі зміни мусять бути ідеологічно
обґрунтовані і свідомо керовані.

Реформа в обліку повинна мати мету, логіку, час, джерела фінансування та
алгоритм її проведення, про що переконливо доводить академік НАН України
М.Г. Чумаченко. Вона повинна забезпечити створення такої національної
його системи, яка б відповідала потребам менеджменту та інтересам
різноманітних користувачів бухгалтерської інформації.

Створення і підтримання на відповідному рівні національного інституту
бухгалтерського обліку, котрий відповідав би сформованим
соціально-економічним відносинам і механізмам управління ними, в певному
правовому полі України, передбачає подальший розвиток методології та
повніше використання вже розроблених теоретичних його положень.

Сьогодні немає потреби доводити, що недоліки в теорії будь-якої
економічної науки або ігнорування її положень обертається на практиці
величезними втратами. Стосується це безпосередньо і теорії
бухгалтерського обліку, положення якої майже не приймаються до уваги при
сучасному державному його регулюванні.

РОЗДІЛ 1

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ

Як відомо нам з історії, Волинь і Галичина після 1917 року відійшли до
Польщі, Буковина — до Румунії, а Закарпаття — до Чехословаччини.
Починається колонізація цих земель новоствореними державами, які
повністю або частково колись входили до складу Австро-У горської
імперії. Тому і не дивно, що в 20-х і на початку 30-х років не
відчувається ніяких змін в організації бухгалтерського обліку на цих
землях. Змінилася лише політична структура і влада, залишилася
недоторканою приватна власність й економічні відносини. В обліку
залишаються основними ідеї німецького напряму бухгалтерської школи.

У цей час створюються великі об’єднання кооперативів: «Центросоюз»,
«Маслосоюз», кооперативні підприємства в Львові. Тернополі, Дрогобичі та
інших містах Галичини, в них значного розвитку набуває бухгалтерський
облік.

Виникає потреба у створенні спілки купців і підприємців. Такою спілкою
стає Союз Українських Купців і Промисловців, зокрема в Тернополі в 1934
році заснована філія цього Союзу, центр якого знаходився у Львові.
Першим тернопільським головою стає Василь Болюх. Досить сказати, що на
кінець 1939 року кількість українських приватних підприємств лише в
Тернополі становила 197 одиниць, в т.ч. 50 споживчих крамниць, ЗО
страгарень (скупка-продаж сільгосппродукції), 15 м’ясарень (вироби з
м’яса). Українська харчова продукція експортувалася в багато країн
світу. Зокрема, це експорт м’ясних консервів та інших м’ясних продуктів
братами Петром та Іваном Майкою в Тернополі. Наслідком цього в обліку
почали відображатись операції з валютою.

У 30-х роках з’являються кооперативи інтелектуального напряму, що
свідчить про високий рівень культури та освіти українського населення
Західного краю: кооперативи здоров’я, кооперативи інженерних робіт,
видавничі та адвокатські контори тощо. Це значно урізноманітнило сферу
застосування бухгалтерського обліку.

Широка мережа різних кооперативів вимагала належного управління,
контролю та обліку за їх діяльністю. Цими питаннями займався ревізійний
союз українських кооперативів у Львові (РСУК). РСУК через свої часописи
«Кооперативна республіка», «Господарський кооперативний часопис»
проводили кооперативну ідеологію, публікували відповідні інструкції,
поради щодо ведення господарської діяльності в цілому і обліку зокрема,
обнародували кооперативну статистику, прогнозували кооперативну
діяльність. РСУК проводив також ревізію спілок. Кооперативи, крім
відомого «Сільського господарства», видавали також часопис «Кооперативне
молочарство», де висвітлювалися питання ведення бухгалтерського обліку.
Окремо виходив часопис Союзу Українських Купців і Промисловців —
«Торговля і Промисел».

У цей час виходить відома в Галичині і Західній Україні праця з нового
українського бухгалтерського обліку, видана у Львові при допомозі і
фінансовій підтримці Союзу: робота В.Нестеровича «Спрощене
книговодство».

Щоб не втратити юридичне своєї національності, українська інтелігенція
переважно здобувала освіту за межами Польщі. Тому недарма в роботі
В.Нестеровича ми відчуваємо вплив спрощеного варіанту німецької форми
бухгалтерського обліку.

В.Нестерович пропонує ведення бухгалтерського обліку за двома напрямами
залежно від кількості господарських операцій.

Перший напрям передбачає ведення спеціальних місячних зошитів з окремими
сторінками для кожного рахунку, де зазначаються числа місяця і
кореспондуючі рахунки. Сюди щоденно в процесі поточної роботи подають
підсумки дебетування і кредитування по кореспондуючих рахунках і так на
кінець місяця маємо готовий місячний журнал. Ведення такого журналу
полегшує складання балансу і зводить до мінімум) використання Головної
книги. Ведення її тільки зумовлене тим, що в зошитах є записи за певний
місяць, і кожен зошит не зв’язаний з іншими) зошитами.

Другий напрям передбачає ведення хронологічних записів у двох книгах —
касовому журналі і меморіалі. Перший застосовується для обліку] касових
оборотів, а другий — для всіх інших. У кінці місяця в касовому] журналі
і меморіалі проводять виписку кореспондуючих рахунків, на підставі якої
складають Головну книгу за місячними підсумками записів. Аналітичні
книги велися на підставі записів у касовому журналі та меморіалі.

У 1918 році ЦВК видав Основні положення обліку майна. З’являються різні
новаторські пропозиції. Так зокрема, ідея централізації всього обліку в
Петрограді (надзвичайний облік). Пізніше Рудановський О.П. скаже, що це
не що інше як «безтолкова арифметика малограмотних лічилок».
Рудановський О.П. зокрема відзначає, що «самоуправство приватників
власників, було замінене, ще більш небезпечним самоуправством державних
чиновників», або як він їх називав «рахункових воєвод». За весь період
існування радянської влади на всіх її етапах: періоду Громадянської
війни, відбудовчого періоду, період) Другої світової війни,
післявоєнного періоду, розпаду радянської імперії бухгалтерський облік
будувався не на економічних, а на чисто політичних і централізованих
засадах. Однак вчені розвивають і впроваджують > життя нові ідеї. Це
якраз стосується НЕПу, який з 1921 до 1929 рок> реставрував традиційні
системи бухгалтерського обліку. Поглядам натуралістів про відміну грошей
і грошового обігу при комунізмі не довелось позбутися — життя вимагало
реалій. На арені з’являються вже нові вчені-економісти, обліковіці
Р.Вейцман, Н.Блатов, І.Ніколаєв, а особливо О.П. Рудановський і О.М.
Ґалаґан.

Цей період піднесення і розквіту не тільки економіки, але й всього
бухгалтерського обліку. Однак, побачивши в НЕПІ переваги ринкових
відносин, більшовицька політика та ідеологія підмінює реальні економічні
процеси штучними. НЕП закривають і починається розквіт «сталінської
демократії», деформуються принципи бухгалтерського обліку. Тому іде
наступ на стару бухгалтерську гвардію, яку називають «купкою буржуазних
реставраторів і апологетів всіх рівнів». Найбільше, звичайно, зазнали
утисків О.П. Рудановський і О.М. Ґалаґан.

У 30-х роках XX ст. зароджується соціалістичний облік. Його фундаторами
та представниками стали Н.Ласкін, Н.Гегечкорі, Е.Глейх, П. Клейман,
Д.Андріонов та інші. Найбільш його теоретичним досягненням став його
класовий характер. Російський проф. Я.В. Соколов назвав його періодом
деформації принципів бухгалтерського обліку. У цьому періоді існуючий
лад ідеологічно спрямував розвиток такої «незалежної» науки як
.бухгалтерський облік у русло виховання нової школи обліку —
комуністичної Ь повним запереченням існуючих традицій та постулатів.
Почалися репресії та фізичне знищення генофонду нації — інтелігенції, до
якої, без сумніву, належали й облікові працівники, практики та вчені.

У методичному плані доходило до облікових та економічних абсурдів.
Обліковій науці була нав’язана велика дискусія, яка повністю наперед
була зведеною до ідеологізації бухгалтерського обліку.

У 1931 році в газеті «Більшовик» з’являється стаття Е.Кольмана, в якій
він звинувачує шкідників обліково-теоретичного фронту в тому, що вони
залишок товарів у балансі вчать оцінювати за собівартістю, а не за
продажними цінами. Виробляється товарів багато, а купити їх за такою
ціною неможливо. Така методика свідчить про занижену величину товарної
маси і в результаті в СРСР товарів менше, ніж дійсно є. Це принижує
соціалізм перед капіталістами, і така оцінка носить контрреволюційний
характер.

Д.Савшинський писав, що рахунки фінансово-результативні, це «пережиток
капіталізму» і соціалістичне господарство в своїй номенклатурі подібних
рахунків мати не може.

У 1930 році поширення набула праця Н.Блатова, (.Богословського,
М.Помазкова «Обліково-бухгалтерські курси дому». Згодом її авторів
звинуватили в буржуазній ідеології. М.Х.Жебрак -відомий вчений
радянського періоду (українець за походженням) був одним із творців
нормативного методу на базі американської системи «стандарт-кост».
Тільки вийшла праця «Основні елементи промислового обліку в СРСР і за
кордоном», як її назвали «троцкістсько-меншовицькою», а автора
звинуватили в контрабанді капіталістичних ідей.

Таких прикладів можна подати безліч. Тому дискусія між «старорежимними»
і молодими вченими дуже швидко закінчилася на користь останніх. Сферою
обліку було визнано все народне господарство, а не окреме господарство,
як вважав О.М. Ґалаґан, теорія і галузевий облік були об’єднані в один
курс — бухгалтерський облік, подвійний запис почав трактуватися як
складова методу бухгалтерського обліку, а не як об’єктивний закон.

Почав зароджуватися централізований облік. У кінці 1931 року було
організовано єдиний орган керівництва соціалістичним обліком -Центральне
управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР — ЦУНГЦ.

У 1946 р. в м. Львові виходить праця В.Горбачевського «Курс
бухгалтерії», яка мала значний практичний і читацький інтерес.

У цей же час виникає ідея єдиного соціалістичного обліку об’єднанням
усіх його видів. На жаль, ці хибні деформовані ідеї мають місце і
сьогодні в теоретичному курсі бухгалтерського обліку.

Радянська Україна в складі колишнього СРСР зазнала таких же потрясінь:
це стосується і бухгалтерського обліку, і тих вчених, які його
формували.

Прекрасні вчені всіх національностей Я.Гальперін. Н.Киларисов,
НЛеонтьєв, О.Рудановський, О.Ґалаґан, М.Жебрак та інші відчули утиски з
боку уряду. З 1917 до 1953 року бухгалтерські кадри витримали «три
перевірки» і тільки смерть Сталіна покінчила з цими переслідуваннями.

Після 1953 року в обліку спостерігається деяка стійкість. Були значні
досягнення в галузі господарського розрахунку, обліку витрат і
калькулювання собівартості продукції, механізації, а потім автоматизації
обліку, централізації обліку. Облік був спрямований на державотворення.

Слід відзначити, .що провідні вчені-бухгалтери були вихідцями з України
або працювали в ній: М.Х.Жебрак, А.І.Лозінський, потім А.Ж.Маргуліс,
І.І,Поклад, В.Б.Івашкевич та інші. Автори не ставили за собі мету
описувати історичну ходу розвитку бухгалтерського обліку в СРСР. Але
слід відзначити, що дане питання детально висвітлене в працях Маздорова
В.А. та Соколова Я.В.

Поряд з московською та петербурзькою формується своя українська
бухгалтерська школа. Створюються спеціалізовані вищі навчальні заклади в
Києві, Харкові, Одесі, а згодом у Тернополі. Значний внесок у розвиток
бухгалтерського обліку зробили П.П.Німчинов, Н.Г.Чумаченко,
А.Н.Кузьмінський та інші.

Україна вступає в новий історичний період — період незалежності і
формування нових національних економічних відносин на засадах ринкової
економіки, формується нова облікова політика держави, але це ще поки не
історія, це — її майбутнє.

РОЗДІЛ 2

СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Досвід розвинених країн переконує, що бухгалтерський облік як складова
частина управління економікою для забезпечення єдності та порівнянності
інформаційних продуктів потребує регулювання. Воно може здійснюватися в
різних формах.

До проголошення суверенітету України функціями регулювання
бухгалтерського обліку в тодішній союзній республіці не був наділений
жодний (державний чи недержавний) орган. Новій незалежній державі
довелося розпочинати цю роботу з нуля. Уже в 1992 р. підприємства і
організації України складали бухгалтерську звітність і вели облік
операцій в іноземній валюті за правилами, затвердженими Міністерством
фінансів України. У тому ж році було вжито необхідних регулюючих заходів
у зв’язку з відображенням у бухгалтерському обліку грошової реформи
(заміна в обігу радянського рубля на український карбованець). Набутий
досвід було використано при проведенні наступної (1996р.) грошової
реформи — заміни в обігу українського карбованця на гривню.

Реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні є
життєвою потребою. Трансформація командно-адміністративної системи
управління у гнучкий і адекватний ринковому середовищу механізм
менеджменту зумовила потребу перегляду постулатів
планово-регламентованої ієрархічної системи обліку і звітності. Останні
вже не відповідають вимогам нової економічної ситуації.

Першим поступом на шляху реформування системи бухгалтерського обліку і
звітності став Указ Президента України «Про перехід України до
загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики».
Кабінетом Міністрів України була розроблена Державна програма переходу
на міжнародну систему обліку і статистики (Постанова від 4 травня 1993
р. № 326). Однак на цей момент радикальних зрушень у реалізації цієї
програми немає.

Переорієнтація національної системи обліку і звітності на ринкову модель
господарювання об’єднує два спектри проблем.

Перший пов’язаний із створенням системи нормативного регулювання
бухгалтерської справи. Формування такої системи слід забезпечити на
трьох рівнях: перший — прийняття Закону України «Про бухгалтерський
облік і звітність»; другий — розробка Кабінетом Міністрів України
положень обов’язкового характеру (стандартів), які б регламентували
організаційно-методологічне забезпечення бухгалтерського обліку та
звітності; третій — розробка методичних вказівок із питань впровадження
обліково-статистичних, звітно-статистичних та аудиторських систем
підприємств, установ і організацій різних форм власності.

Другий рівень формування системи нормативного регулювання
бухгалтерського обліку та звітності включає розробку положень, які мають
обов’язковий характер. Ці положення розглядають як комплекс
взаємопов’язаних документів, в основу яких покладено концептуальні
принципи бухгалтерського обліку як науки та міжнародну практику методики
і організації облікових робіт. Першим кроком на цьому рівні має стати
прийняття нового плану рахунків, приведеного згідно із Законом «Про
бухгалтерський облік і звітність» у відповідність до запитів зовнішніх
користувачів. Новий план рахунків повинен забезпечувати основні
показники всіх форм балансових узагальнень бухгалтерського звіту. Щодо
внутрішнього менеджменту, то його функціональна роль полягатиме у
формуванні звітів про витрати відповідно до центрів їх утворення,
центрів відповідальності та видів продукції.

Третім рівнем формування системи нормативного регулювання
бухгалтерського обліку та звітності є методичне забезпечення реалізації
двох попередніх.

Другий спектр проблем пов’язаний із визначенням оптимальної адекватності
системи бухгалтерського обліку і звітності до реалізації податкової
політики держави. Така адекватність є одним із важливих аспектів
загальнодержавної облікової політики, оскільки дає змогу максимально
реалізувати інтереси держави і суб’єктів господарювання та забезпечити
ефективне регулювання ринкових відносин.

В економічно розвинених країнах реалізується вся гама взаємозв’язків між
бухгалтерським обліком та механізмом оподаткування: від сильного впливу
податкових правил на систему обліку до незалежного паралельного
співіснування обох систем.

Для країн континентальної моделі бухгалтерського обліку (Німеччина,
Франція, Бельгія, Італія та ін.) характерний досить тісний зв’язок між
системами бухгалтерського обліку і податковою. Облікова політика в цих
країнах спрямована на повне задоволення потреб урядів щодо
оподаткування. Хоча, наприклад, у Німеччині самостійного податкового
обліку не існує, а у Франції є такий облік, проте він ґрунтується на
бухгалтерському.

У країнах південноамериканської моделі обліку (Аргентина, Бразилія,
Перу, Чилі та ін.) облік достатньою мірою формує інформацію, необхідну
для контролю додержання податкової політики.

У країнах англосаксонської моделі обліку (Великобританія, США, Канада,
Австралія та ін.) залежність системи обліку від податкової значно
слабша. Бухгалтерський облік, відповідно і звітність, існують паралельно
з податковим обліком і звітністю: перший — для власників або акціонерів
щодо здійснення фінансового контролю за діяльністю підприємства; другий
— для визначення податкового зобов’язання і контролю за його виконанням.

На сьогодні в Україні фактично вже створено відносно відокремлену
податкову звітність у вигляді численних довідок, розрахункових
відомостей, податкових декларацій. Причиною створення такої податкової
звітності стала, по-перше, відсутність законодавчих та нормативних
актів, які б регулювали бухгалтерську діяльність, визначали як форми і
зміст бухгалтерської звітності, так і співвідношення між бухгалтерським
обліком та податковою політикою. По-друге, виникнення податкової
звітності зумовлене сучасним станом справ — практично єдиним, але
постійним споживачем бухгалтерської звітності є податкова служба. Тому
господарюючі суб’єкти заінтересовані у підготовці саме такої звітності,
яка від них вимагається, а не такої, що забезпечує сучасний менеджмент у
цілому.

Якщо додержувати такої тенденції, то за аналогією до цієї автономності
може виникнути звітність, орієнтована на додаткову спеціальну інформацію
для різних федеральних органів управління, комісій, кредитних установ
тощо. Іншими словами, з’явиться набір паралельно існуючих систем обліку
і звітності. Тому найбільш конструктивною видається ідея розвитку
систематизації та узагальнення інформації в рамках тієї самої
бухгалтерської звітності, яка може використовуватися різними
користувачами безпосередньо або ж обробкою різними методами.

Вирішення цих питань значно прискорить процес реформування системи
бухгалтерського обліку і звітності в Україні, сприятиме переходу до
міжнародних стандартів обліку та дасть змогу уникнути неадекватних
оцінок облікової інформації на підприємствах податковими органами.

На певному етапі економічного розвитку традиційний бухгалтерський облік
перестав задовольняти потреби управління підприємством.

Навряд чи можна сформулювати цю проблему краще, ніж американські автори
яких цитує М. Г. Чумаченко: «Бухгалтер-калькулятор стояв перед двома
альтернативами: зайняти місце в бригаді управління і забезпечувати
даними, яких потребувало управління, або бути відправленим на другорядну
позицію клерка, що просто діє як накопичувач записів усього, що
трапилося, тобто продовжувані забезпечувати даними фінансову звітність.
Тепер очевидно, що він обрав першу альтернативу приєднався до
управління. Але щоб виконати свою частину роботи, він повинен був
змінити свої методи і відповідати на проблеми, що не г чисто обліковими.
Те, до чого він прагнув, знаходилось у споріднених галузях: економіці,
математиці, статистиці, психології, ринкових операціях, технології. Він
повинен був запозичувати дещо від кожної з них. В результаті з’явилась
нова галузь — управлінський облік».

Отже, в нашій країні відбулося офіційний поділ бухгалтерського обліку на
фінансовий і управлінський.

Функцію регулювання через розробку і впровадження єдиних методологічних
засад бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах, в
організаціях і установах (крім банків) було закріплено за Міністерством
фінансів України постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого
1993 р. № 147. Положенням про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Україні, затвердженим 3 квітня 1993 р., на Міністерство
фінансів було покладено також здійснення методологічного керівництва
бухгалтерським обліком і звітністю.

Функції регулювання бухгалтерського обліку пізніше делегувалися
Міністерству фінансів й іншими постановами Уряду України, а також
окремими законами України, зокрема «Про патентування окремих видів
підприємницької діяльності», «Про оподаткування прибутку підприємств».
«Про лізинг».

Багато вчених і практичних працівників пов’язували недосконалість
законодавчої бази бухгалтерського обліку в нових умовах господарювання з
відсутністю єдиного методологічного центру в цій галузі.

У березні 1993 р. Кабінет Міністрів України затвердив структуру
центрального апарату Міністерства фінансів України, в якій вперше для
здійснення конкретних розробок щодо забезпечення єдиних методологічних
засад бухгалтерського обліку в країні передбачалося створення Управління
методології бухгалтерського обліку.

Підприємства і організації почали застосовувати методологічні засади
ведення бухгалтерського обліку і звітності, розроблені Управлінням і
затверджені наказами Міністерства фінансів України.

Згідно з розробками Управління методології бухгалтерського обліку
підприємства отримали право самостійно встановлювати внутрішньовиробничу
систему обліку, звітності та контролю, вводити потрібні субрахунки,
обирати один із пропонованих варіантів обліку товарів, зносу малоцінних
предметів, спільно з фінансовими органами чи міністерствами вносити
пропозиції про створення інших видів резервів майбутніх витрат і
платежів. Малим підприємствам було дозволено вести скорочений порівняно
з журнально-ордерною формою набір регістрів бухгалтерського обліку і
складати в скороченому вигляді бухгалтерську звітність.

Управлінням розроблено положення та інструкції щодо нових для
господарської практики України операцій: лізингу, купівлі-продажу
готівкової іноземної валюти, безготівкового обороту іноземної валюти,
вексельного обігу, використання нематеріальних активів та ігрового
бізнесу.

Законодавче закріплення процесів приватизації, корпоратизації та оренди
державних підприємств зумовило, необхідність методологічного
урегулювання обліку операцій, пов’язаних з інвентаризацією, оцінкою,
викупом і передаванням таких підприємств на баланс нових юридичних осіб,
а також з випуском і обігом приватизаційних майнових сертифікатів.

Вказівками з організації бухгалтерського обліку в Україні, затвердженими
наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 р. і виданими в
новій редакції від 15 січня 1998 р., дано необхідні інструкції щодо
застосування Положення про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Україні.

У чинних нормативних документах, розроблених Управлінням, повною мірою
враховані всі найважливіші принципи бухгалтерського обліку,
рекомендовані міжнародними стандартами (періодичність, повнота,
автономність, послідовність, історична собівартість, достовірність,
документальність тощо). Один з найважливіших принципів — нарахування при
визначенні доходів і витрат —активно використовувався ще в 1993 р. а
остаточно оформлення дістав після зміни фіскальних орієнтирів у 1997 р.

У 1993 р. у зв’язку з введенням порядку обов’язкового використання
контрольно-касових апаратів у торговій діяльності було розроблено форму
товарно-касової книги. Користувачі вже оцінили її простоту і зручність.

Розвиток торгових і бартерних зв’язків також потребував відповідного
урегулювання документів з бухгалтерського обліку.

3 метою підвищення достовірності та надійності інформації було
розроблено і впроваджено як бланки суворої звітності довіреності на
отримання товарно-матеріальних цінностей. До цього розряду було
віднесено і документи на їхнє транспортування. Провадиться робота з
упорядкування використання документів, якими оформлюються відпускання
товарно-матеріальних цінностей на сторону і надходження грошей до каси
підприємства.

Розвиток малого підприємництва в Україні дістав відображення в розробці
вказівок щодо спрощеного ведення бухгалтерського обліку (1996 р.) і
складання скороченої бухгалтерської звітності (1988 р.) малими
підприємствами.

Управлінням методології бухгалтерського обліку спільно з різними
міністерствами проведена велика робота щодо розробки положень з обліку
витрат у промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці,
торгівлі, житлово-комунальному господарстві, зв’язку і транспорті.
Відрегульовано питання складання товарних звітів, форм первинної
облікової документації побутових послуг, основних засобів, матеріалів,
заробітної плати тощо.

Зауваження Міністерства фінансів України, підготовлені Управлінням,
враховані Національним банком України при перегляді в 1997 р. Порядку
ведення касових операцій.

P

R

b

h•kI@?

кредиторів, керівників.

Удосконалення бухгалтерського обліку в Україні націлено на приведення
його у відповідність з міжнародними стандартами і здійснюється також у
межах співробітництва в Координаційній Раді з методології
бухгалтерського обліку в країнах СНД.

На основі узагальнення численних пропозицій і практики законодавчого
урегулювання розроблено і згідно з регламентом у 1997 р. подано до
Верховної Ради України законопроект про систему бухгалтерського обліку.

Для посилення наукового обгрунтування розробок з бухгалтерського обліку,
залучення більш широкого кола спеціалістів до вирішення завдань його
вдосконалення при Міністерстві фінансів України в 1997 р. створено
Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Одним із її завдань є
координація досліджень з актуальних проблем розвитку обліку, його
гармонізації з міжнародними стандартами.

РОЗДІЛ 3

ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

В УКРАЇНІ

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється
на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм
власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської
діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати
фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом
передбачено:

1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з
метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського
обліку і звітності;

2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і
складання фінансової звітності, які визначаються національними
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать
міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої
влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО
відповідно до галузевих особливостей;

4) напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку
тощо.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в
Україні здійснюється з метою:

1) створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання
фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств,
гарантують і захищають інтереси користувачів;

2) удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Структура регулювання бухгалтерського обліку в Україні є наступною:
перший рівень (основа) — загальні положення Закону; другий рівень —
Стандарти і План рахунків, що базуються на Законі, затверджені Мінфіном
і зареєстровані в Мінюсті; третій рівень — накази та листи Мінфіну, що
роз’яснюють, як застосовувати кожний Стандарт в тій чи іншій конкретній
ситуації.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при
Міністерстві фінансів України з метою:

організації розробки та розгляду проектів національних П(С)БО, інших
нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та
складання фінансової звітності;

удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в
Україні;

методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та
обробки обліково-економічної інформації;

розробки рекомендацій щодо удосконалення системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародне визнаних нормах
обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом та ведеться
на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту
ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку;

визначає облікову політику підприємства;

має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення
та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський
облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності
підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення
реєстрації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних
документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності
протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник
(власники) або уповноважений орган (посадова особа), який керує
підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Керівник
не може делегувати свою відповідальність будь-кому іншому, за винятком
випадків, коли він більше місяця самостійно не може виконувати свої
обов’язки через хворобу, відпустку, тривале відрядження, ділову поїздку
тощо. На період відсутності вся відповідальність покладається на його
заступника, що мас право першого підпису, незалежно від того, було це
відображено в спеціальному акті чи ні.

Відповідно до Закону бухгалтерський облік може вестись і стороннім
спеціалістом, але такий спеціаліст обов’язково повинен бути
зареєстрований як підприємець.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського
обліку підприємства:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних
засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки
фінансової звітності;

організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку
всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з недостачею та
відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів
підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах
підприємства [15, с. 42].

Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом
передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за
організацію обліку на підприємстві таким чином, щоб всі господарські
операції, які відбуваються в межах комерційної, господарсько-фінансової
діяльності підприємства, були задокументовані.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських
операцій, є підставою для відображення в бухгалтерському обліку
господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час
здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо
після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та
впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть
складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені
обов’язкові реквізити.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах,
систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах
синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на
взаємопов’язаних рахунках. Операції в іноземній валюті відображаються
також у валюті розрахунків та платежів за кожною іноземною валютою
окремо.

Регістри бухгалтерського обліку, як і первинні документи, повинні мати:
назву, інформацію про період реєстрації господарських операцій, прізвища
і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали
участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у
тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і
регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них
даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Підприємство повинно вживати всіх необхідних заходів для запобігання
несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних
документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечення їх
належного зберігання протягом встановленого строку.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути
вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів,
прийнятих у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа
підприємства мас право в присутності представників органів
фінансово-господарського контролю зняти копії документів, що
вилучаються. В цьому випадку на такі документи повинен бути складений
реєстр у порядку, встановленому законодавством.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в
Україні здійснюється з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та
гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності
в Україні реалізують Міністерство фінансів України, Національний банк
України, Державне казначейство України, міністерства та інші центральні
органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених
законодавством. Найбільші повноваження у сфері державного регулювання
бухгалтерського обліку та фінансової звітності належать Міністерству
фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти)
бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Для забезпечення наукового обґрунтування та гармонізації національної
системи бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку була створена Методологічна рада, яка діє як
дорадчий орган при Міністерстві фінансів України.

Протягом 1998-2000 років діяльність Методологічної ради з
бухгалтерського обліку була спрямована головним чином на розробку,
експертизу та впровадженням національних стандартів бухгалтерського
обліку.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — це нормативний
документ, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає
принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової
звітності, що не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського
обліку (МСБО).

Розробку проектів національних стандартів бухгалтерського обліку в
Україні розпочала Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України
(ФПБАУ). ФПБАУ — це громадська некомерційна організація, яка нараховує
більш як З 000 бухгалтерів, аудиторів та викладачів бухгалтерського
обліку з 24 областей України. Зусилля ФПБАУ з розробки П(С)БО були
підтримані Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку
(ДКЦПФР), яка на початку 1997 року визначила ФПБАУ як організацію, що
розробляє стандарти бухгалтерського обліку для професійних учасників
ринку цінних паперів.

Важливим інструментом регламентації бухгалтерського обліку є План
рахунків.

План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського
обліку, необхідних для відображення діяльності підприємств, організацій
та установ. В Україні застосовуються чотири плани рахунків (табл. 3).

Таблиця 1

Плани рахунків бухгалтерського обліку, що застосовуються в Україні

Назва Ким і коли затверджений Сфера застосування Дата введення в дію

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій Наказ Міністерства
фінансів України від 30.11.99 р. №291 Підприємства, організації та інші
юридичні особи (крім банків і бюджетних установ), а також виділені на
окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи
юридичних осіб У 2000 році з дати, визначеної розпорядчим документом
керівника підприємства (організації)

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ Наказ Головного
управління Державного казначейства України від 10.12.99 р. № 114
Установи та організації, основна діяльність яких ведеться за рахунок
коштів державного та/або місцевих бюджетів 1 січня 2000 року

План рахунків бухгалтерського обліку НБУ Постанова Правління
Національного банку України від 21.11.97 р. № 388 Національний банк 1
січня 1998 року

План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України
Постанова Правління Національного банку України від 21.11.97 р. № 388
Комерційні банки 1 січня 1998 року

РОЗДІЛ 4

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ФІНАНСОВОЇ
ЗВІТНОСТІ

Минуло три роки з часу затвердження Урядом України Програми реформування
бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку (МСБО).

Згідно з цією Програмою метою реформи е:

• доведення системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог
ринкової економіки та МСБО;

• надання суб’єктам господарювання можливостей визначити межі та форми
внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.

Виходячи з цього Програма передбачає два рівні:

1) централізоване реформування — регулюється державою і має за мету
забезпечення доступу всіх зацікавлених користувачів до інформації, яка
дає уявлення про об’єктивний фінансовий стан і результати діяльності
об’єкта господарювання;

2) децентралізоване реформування здійснюється самим господарюючим
суб’єктом виходячи з його потреб в інформації для планування, контролю
та прийняття рішень у процесі управління.

Регулюванню з боку держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку,
пов’язані з узагальненням інформації та складанням звітності, потрібної
зовнішнім користувачам. Порядок, форми, строки надання і структура
інформації та звітності для внутрішніх користувачів регулюються
суб’єктом господарювання.

Виходячи з цього можна дійти висновку, що застосування міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку є не метою реформування
бухгалтерського обліку в Україні, а однією з найважливіших умов її
досягнення, інструментом забезпечення інтересів користувачів в якісній
інформації, яка дає повну та правдиву картину фінансового стану і
результатів діяльності суб’єкта господарювання.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність
до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку здійснюється за такими напрямами:

законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку;

формування нормативної бази — положення (стандарти);

методичне забезпечення (методичні рекомендації, коментарі);

кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка та підвищення
кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку);

міжнародне співробітництво (вступ і активна робота в міжнародних
спеціалізованих професійних організаціях).

З метою практичної реалізації реформування бухгалтерського обліку в
1999-2000 pp. були здійснені важливі кроки в цих напрямах, а саме:

• прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні», який на законодавчому рівні закріпив принципи
ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в
Україні;

• затверджено 19 першочергових Положень (стандартів) бухгалтерського
обліку, які визначають методологічні засади формування облікової
інформації про основні об’єкти обліку та порядок їх подання й розкриття
у фінансових звітах;

• розроблено та введено в дію План рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій та Інструкцію про його застосування;

• розроблено методичні рекомендації з перенесення сальдо рахунків і
субрахунків старого Плану рахунків на рахунки та субрахунки нового Плану
рахунків;

15-

• завершується розробка методичних рекомендацій з обліку витрат в
основних галузях економіки;

• переглядаються програми підготовки фахівців у навчальних закладах,
видано підручники та посібники з нової системи бухгалтерського обліку;

• успішно здійснюється програма сертифікації бухгалтерів, розпочата
Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ), яка
стала асоційованим членом Міжнародної федерації бухгалтерів і Комітету з
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО).

У 2001 р. будуть введені в дію План рахунків бухгалтерського обліку
діяльності малих підприємств і Положення (стандарти) бухгалтерського
обліку:

13 «Фінансові Інструменти»;

17 «Податок на прибуток»;

18 «Довгострокові контракти»;

22 «Вплив змін цін і інфляції»;

23 «Розкриття інформації щодо зв’язаних сторін»;

24 «Прибуток на акцію».

Разом з тим, незважаючи на всі позитивні зміни, досягнуті за останні
роки, реформування системи бухгалтерського обліку в Україні не можна
вважати завершеним.

Практика застосування П(С)БО і нового Плану рахунків свідчить, що ці
документи потребують подальшого доопрацювання та узгодження. Проте
головні проблеми, пов’язані з впровадженням П(С)БО, полягають у тому,
що:

1) П(С)БО не збігаються за структурою і змістом з Міжнародними
стандартами (МСБО) і це дає підставу окремим експертам (переважно
західним) стверджувати про невідповідність бухгалтерського обліку в
Україні міжнародним стандартам;

2) застосування П(С)БО призводить до зростання розбіжностей між
податковим і бухгалтерським трактуванням і відображенням одних і тих
самих об’єктів. Це, в свою чергу, призводить до збільшення обсягів
роботи бухгалтерів і зростання їх «психологічної» напруги щодо
очікуваних санкцій за можливі помилки та неузгодження в умовах існуючого
правового поля.

Отже, необхідність введення МСБО в повному обсязі для акціонерних
товариств, підприємств — емітентів облігацій та професійних учасників
фондового ринку не викликає сумніву. Проте наскільки виправдано
застосовувати таку вимогу до підприємств, що не залучають кредитів і не
випускають цінні папери?

На нашу думку, всі суб’єкти господарської діяльності повинні
застосовувати єдині принципи оцінка та розкриття інформації, але обсяг
інформації, яка підлягає розкриттю, визначається винятково потребами
користувачів. Тому на законодавчому рівні слід встановити мінімальні
вимоги до складу фінансової звітності відповідних суб’єктів
господарювання, а додаткову інформацію кожний суб’єкт надаватиме залежно
від конкретної ситуації.

З урахуванням досвіду впровадження МСБО в країнах — членах ЄС можна
запропонувати чотирирівневий підхід до складу фінансової звітності
українських підприємств (рис. 1).

Рис. 1. Вимоги до обсягу фінансової звітності українських підприємств,
що пропонуються

Повного застосування МСБО доцільно вимагати від акціонерних товариств,
акції яких допущені до лістингу на українських та зарубіжних фондових
біржах. Такі товариства крім фінансової звітності повинні надавати
додаткову інформацію про емітента, що вимагається відповідним
регуляторним органом. Іншим суб’єктам господарювання, що оприлюднюють
фінансову звітність згідно зі ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні», слід крім фінансових звітів
надавати примітки до них відповідно до вимог усіх П(С)БО.

Інші підприємства (крім суб’єктів малого підприємництва і представництв
іноземних суб’єктів господарської діяльності) повинні складати примітки
в обсязі, обмеженому потребами державних органів, що узагальнюють та
аналізують відповідні макроекономічні показники, насамперед Міністерство
фінансів України та Держкомстат України.

Нарешті, звітність суб’єктів малого підприємництва можна було б обмежити
річним Балансом і Звітом про фінансові результати. При цьому Звіт про
фінансові результати доцільно складати за елементами витрат з
урахуванням змін залишків запасів.

У будь-якому випадку облік, звітність та оподаткування суб’єктів малого
підприємництва в Україні потребують подальшого спрощення. Без цього
реальний розвиток малого бізнесу та підприємництва не можливий. Що
стосується проблеми розбіжностей у підходах до обліку та оподаткування,
то вона набагато ширша, ніж її трактують. Це проблема застарілого
погляду на бухгалтерський облік в умовах розбіжностей інтересів різних
користувачів облікової інформації. У нашій країні бухгалтерський облік
традиційно розглядали як систему збору, реєстрації та узагальнення
інформації в грошовому вимірнику про наявність та рух господарських
засобів і джерел їх формування через суцільне і безперервне
спостереження господарських операцій. Виходячи з цього, методами
бухгалтерського обліку вважались оцінка, рахунки, подвійний запис,
документація, калькуляція, баланс і звітність. Періодичні дискусії з
приводу кількості елементів методу бухгалтерського обліку нічого не
змінювали по суті такого підходу.

Хоча в бухгалтерському обліку (на аналітичних і позабалансових рахунках)
передбачалось використання негрошових (натуральних, трудових)
показників, все-таки переважною сферою їх застосування оголошувались
оперативний та статистичний облік.

Такий підхід фактично обмежував бухгалтерський облік рахівництвом,
результати якого використовувались в основному для ретроспективного
аналізу господарської діяльності та контролю за збереженням
соціалістичної власності. Відповідно участь бухгалтера в управлінні
підприємством була досить обмеженою, а його статус «службовця» в
порівнянні з елітною категорією «інженерно-технічних працівників», до
яких належав персонал планового та інших економічних відділів, е
характерною ілюстрацією цього.

У міру розвитку ринкових відносин, децентралізації управління економікою
спостерігається зростання потреби керівництва підприємства в своєчасній
та доречній інформації, необхідній для прийняття поточних і стратегічних
рішень. На цьому етапі традиційний бухгалтерський облік перестає
задовольняти потреби управління підприємством. Це пов’язано з тим, що
прийняття управлінських рішень стосується майбутніх подій і відповідно
потребує інформації про можливі наслідки цих подій, їх вплив на майбутні
результати діяльності.

Таку інформацію неможливо отримати в системі традиційного
бухгалтерського обліку. Теоретично в окремій системі рахунків можна
відобразити заплановані операції та скласти прогнозні фінансові звіти:
бюджетний баланс, бюджетний звіт про фінансові результати тощо. Проте
сучасна система управління потребує інформації про нефінансові
(негрошові) показники діяльності, враховує при прийнятті рішень втрачену
вигоду, широко використовує довільні формати звітності.

Неспроможність традиційного бухгалтерського обліку повністю задовольняти
потреби управління підприємством на Заході свого часу призвела до
виникнення нового напряму обліку, який в англомовних країнах отримав
назву «управлінський облік» (management accounting). Відповідно
традиційний бухгалтерський облік почали називати «фінансовим обліком»
(financial accounting).

Відмінність між фінансовим і управлінським обліком обумовлена передусім
відмінністю інтересів зовнішніх і внутрішніх користувачів.

ВИСНОВКИ

Протягом 1999-2000 pp. відбулися значні зміни у системі бухгалтерського
обліку в Україні щодо П гармонізації з МСБО.

Нові нормативні документи з бухгалтерського обліку потребують подальшого
вдосконалення та узгодження. Реформа бухгалтерського обліку не
обмежується його гармонізацією з міжнародними стандартами (МСБО).
Потрібна глобальна система бухгалтерського обліку, яка має забезпечити
інформаційні потреби як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів.

Оскільки у межах єдиної системи рахунків неможливо отримати всі
показники, необхідні для прийняття управлінських рішень, слід
переглянути зміст бухгалтерського обліку.

Глобальна система бухгалтерського обліку передбачає застосування
сучасних інформаційних технологій і не обмежується грошовим вимірником,
системою рахунків, подвійним записом і реєстрацією лише фактів минулого.
Це система збору, перетворення та надання зовнішнім і внутрішнім
користувачам надійної, доречної та своєчасної інформації про минулі та
майбутні господарські операції підприємства. Задоволення інтересів
однієї групи користувачів облікової інформації неможливо за рахунок
обмеження інтересів інших користувачів.

Практичне застосування глобальної системи бухгалтерського обліку
потребує узгодження інформаційних потреб різних користувачів і в першу
чергу гармонізації податкового законодавства щодо формування звітних
показників.

1. Вплив непередбачуваних чинників на кризовий стан реформованої
економіки України доповнюється «шоковою терапією» регулювання розвитку
бухгалтерського обліку, ігноруванням теоретико-методологічних його
засад. Відмова від сформованої системи обліку супроводжується спробами
створити нову, неадекватну за своїм змістом економічним відносинам, що
склалися в Україні. Створювана національна система обліку копіює
Англосаксонську модель. яка обслуговує зовсім іншу за якісними
характеристиками економіку, не схожу з економікою України.

2. При створенні узгодженої з міжнародними обліковими стандартами
національної системи бухгалтерського обліку всім учасникам реформування
обліку (вченим, практикуючим бухгалтерам, працівникам регулюючих і
професійних бухгалтерських організацій) не завадило б пам’ятати дві
обставини:

здоровий консерватизм у вирішенні цієї проблеми є набагато ціннішим
порівняно з поспішністю запопадливого імітування зарубіжних облікових
концепцій;

сміливість, з якою іноді бездоказово негативно оцінюється практичний
досвід вітчизняної системи бухгалтерського обліку і приймаються рішення
щодо заміни її на нову, корелює з професійною некомпетентністю.

3. Практична реалізація потенціалу обліку і забезпечення ефективного
використання його системи в різних галузях економічної діяльності
стануть можливими лише за умови наявності на підприємствах
висококваліфікованих професіоналів з бухгалтерського обліку, підготовка
яких повинна передбачати фундаментальне засвоєння галузевих особливостей
поведінки об’єктів бухгалтерського обліку, забезпечення більш високого
рівня професійних знань з права, економічної теорії, теорії і практики
бухгалтерського обліку, економічного аналізу, менеджменту, маркетингу,
комп’ютеризації облікових процедур.

4. Ліміт часу, протягом якого могли прийматися рішення з регулювання
бухгалтерського обліку без врахування існуючих можливостей та
національних інтересів України, вичерпано. Кожному, хто займається
вирішенням цієї проблеми, пора замислитися про майбутнє фінансового
обліку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бородкин А. С. «Шоковая терапия» для бухгалтерского учета // Світ
бухгалтерського обліку. — 1997. — Липень.

2. Валуев Б. И. Проблемы управленческой ориентации бухгалтерского учета
// Світ бухгалтерського обліку. — 1998. -Me 1.

3. Горицкая Н. Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с
2000 года. — К., 2000.

4. Ивашкевич В. Б. Управленческий учет в информационной системе
предприятия//Бухгалтерский учет. -1999.-№4.

5. Лучко М.Р. Історія обліку: Світ та Україна, погляд крізь роки. –
Тернопіль: зорепад, 1998.

6. Палий В. Ф., Палий В. В. Управленческий учет -новое прочтение
внутрихозяйственного расчета // Бухгалтерский учет. — 2000. — № 17.

7. Соколов Я. В. Управленческий учет миф или реальность? //
Бухгалтерский учет. — 2000. — № 18.

8. Чумаченко Н. Г. Бухгалтерский учет: прошлое, настоящее . будущее?! //
Світ бухгалтерського обліку. — 1997.

PAGE

PAGE 35

Похожие записи