Реферат на тему:

Прибуткове оподаткування підприємств: проблеми становлення і розвитку в
Україні

Вступ

Сутність та форми прибуткового оподаткування юридичних осіб.

Платники і ставки податку на прибуток. Об’єкт оподаткування.

Валові доходи та їх корегування.

Зміст і склад валових витрат.

Амортизація та її вплив на об’єкт оподаткування.

Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток.

Проблеми становлення і розвитку в Україні.

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин
бюджету у будь-якій країні.

Підприємство є платником податку на прибуток, так як воно здійснює
діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

Об’єкт оподаткування податку на прибуток визначається як різниця між
валовим доходом, скоригованим у звітному податковому періоді, валовими
витратами та нарахованими за правилами податкового обліку
амортизаційними відрахуваннями.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів
діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за
її межами.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника
податку на придбання або виготовлення товарів, робіт, послуг.

Сутність та форми прибуткового оподаткування юридичних осіб.

У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин
бюджету у будь-якій країні.

Підприємство є платником податку на прибуток, так як воно здійснює
діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

Етапи розвитку прибуткового оподаткування юридичних осіб:

1991 р. – закон СРСР «Про податок з підприємств і організацій». Об’єкт
оподаткування – балансовий прибуток підприємства. Максимальна ставка
податку – 35 %.

З 1 січня 1992 р. – закон України «Про оподаткування доходів підприємств
і організацій». В об’єкт оподаткування крім прибутку були включені
затрати на оплату праці. Ставка податку – 18%.

З 1 січня 1995 р. — закон України «Про оподаткування прибутку
підприємств». Об’єкт оподаткування балансовий прибуток підприємства.
Ставка податку – 30 %.

З 1 липня 1997 р. — закон України «Про внесення змін до закону України
про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з яким суттєво змінились
методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають введення
спеціального податкового обліку. Після введення даного закону об’єктом
оподаткування виступають розрахунковий прибуток. Основою для визначення
якого є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за
конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу.

Платники і ставки податку на прибуток. Об’єкт оподаткування.

Згідно із законом платниками податку з прибутку є:

резиденти України — суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні,
громадські та інші установи, підприємства та організації, у тому числі
філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, які
здійснюють свою діяльність, що спрямована на отримання прибутку як у
межах України, та і поза її митною територією;

фізичні і юридичні особи — нерезиденти України, у тому числі їхні
постійні представництва, які отримують доходи з джерелом походження з
України або виконують представницькі функції іноземних засновників;

філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що
не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої ніж
такий платник податку територіальної громади.

Ставки податку:

прибуток платників податку включає підприємства, засновані на власності
окремої фізичної особи – 25%;

доходи нерезидентів – 15%;

доход від страхової діяльності резидентів:

а) дохід за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного
страхування – 0%;

б) доход від інших видів страхування – 3%.

Об’єкт оподаткування податку на прибуток визначається як різниця між
валовим доходом, скоригованим у звітному податковому періоді, валовими
витратами та нарахованими за правилами податкового обліку
амортизаційними відрахуваннями.

П = ВД – ВВ — А

Валові доходи та їх корегування.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів
діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за
її межами.

До валових доходів відносять:

загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг.

доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання
фінансових послуг.

доходи від спільної діяльності.

доходи з інших джерел у вигляді:

а) сум безповоротної фінансової допомоги або вартості товарів безоплатно
наданих платнику податку.

б) сума поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на
кінець планового періоду.

в) сума штрафів чи пені, одержаних за рішенням відповідних державних
органів та суду.

г) сума дотацій і субсидій з фондів загальнообов’язкового державного
соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

До валових доходів не відносять:

сума податку на додану вартість за винятком випадків, коли підприємство
продавець не є платником податку на додану вартість.

сума коштів або вартість майна отримані за рішенням суду як компенсація
збитків понесених платником в результаті порушення його прав та
інтересів.

сума надмірно сплачених податків та зборів, що повертаються з бюджетів.

прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права імітовані
платником.

сума одержаного емісійного доходу.

кошти, що надходять у вигляді міжнародно-технічної допомоги.

інші надходження визначені законодавством.

Скоригована величина валового доходу – це величина, що визначається як
різниця між загальною сумою валового доходу від усіх видів діяльності, в
тому числі прибутку звільненого від оподаткування, і сумою коригувань.

Зміст і склад валових витрат.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника
податку на придбання або виготовлення товарів, робіт, послуг.

До складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду
у зв’язку з підготовкою, організацією, введенням виробництва та продажем
робіт, продукції, послуг.

сума внесених (нарахованих) до бюджету податків та зборів.

суми безнадійної заборгованості.

суми витрат на оплату праці, в тому числі суми нарахувань до соціальних
фондів.

Не включаються до складу валових витрат:

сплачений податок на прибуток.

податок на додану вартість.

податок на доходи фізичних осіб.

вартість торгових патентів.

сума штрафів та пені за рішенням відповідних державних органів та суду.

виплата дивідендів.

інші потреби не пов’язані з веденням державної діяльності.

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних
паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів,
малоцінних предметів на складах, НЗВ та залишках ГП. Вартість запасів
оплачених але не отриманих платником податку до приросту запасів не
включають.

Вартість запасів оплачених але не відвантажених платником податку до
убутку запасів не включається.

Якщо вартість запасів на кінець періоду перевищує їх вартість на початок
періоду різниця включається до складу валових доходів, якщо навпаки – до
валових витрат.

Амортизація та її вплив на об’єкт оподаткування.

Під терміном « амортизація» основних фондів і нематеріальних активів
слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення
або поліпшення, що призводить до зменшення скоригованого прибутку
платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Перелік
витрат, які підлягають амортизації і не підлягають нарахуванню за
методом податкової амортизації, визначено у ст. 8 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. за №
283/97 – ВР.

Основні фонди (ОФ) – це матеріальні цінності, які призначаються
платником податку для використання у господарській діяльності платника
податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати
введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких
перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або
моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не
перевищує 1000 грн., що призначені для використання у господарській
діяльності платника податку, включаються до складу його валових витрат і
не підлягають амортизації.

Амортизації підлягають витрати:

на придбання ОФ для власного виробничого використання.

8

?

Oe

a

a

i

i

3/4

h

:

c

O

U

Ue

TH

a

i

¬ –

&

gd

3/4

A

Ae

h

h

h

h

h

h

????????????W

&

&

gd

&

&

&

&

&

F

&

F

&

F

&

F

h < *на самостійне виготовлення ОФ для власних виробничих потреб. на проведення всіх видів ремонту, реконструкції та модернізації ОФ. на капітальні поліпшення землі не пов’язані з будівництвом. Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Для цього ОФ ділять на 4 групи: група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4— електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного опрацювання інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Облік балансової вартості основних фондів групи 1 ведеться по кожному окремому об’єкту та в цілому по групі 1. Для груп 2, 3 і 4 облік ведеться лише за сукупною балансовою вартістю відповідної групи. Балансова вартість груп основних фондів (окремого об’єкта ОФ групи 1) визначається за формулою: Б(а) = Б (а – 1) + П(а – 1) - В (а – 1) - А(а – 1) , де Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду; Б (а – 1) – балансова вартість групи на початок періоду попереднього за звітний; П (а – 1) – сума витрат понесених на придбання , покращання , ремонту основних фондів на протязі періоду , що передував звітному; В (а – 1) – вартість основних фондів виведених з експлуатації в попередньому періоді; А (а – 1) – сума амортизаційних відрахувань нарахованих в попередньому періоді. Платники податку мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп ОФ на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кі = [І(а – 1) – 10] : 100, де І(а – 1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо Кі не більше 1 інфляцію не проводять. Норми амортизації встановлюються у % до балансової вартості кожної із груп ОФ на початок звітного періоду в такому розмірі: (в розрахунку на квартал) Група 1 – 2% Група 2 – 10% Група 3 – 6 % Група 4 – 15% 6. Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток. Датою збільшення валових витрат є дата події, яка сталася раніше: 1. списання з банківських рахунків або видача з каси платника податків коштів на оплату товарів, робіт, послуг. 2. оприбуткування платником податку товарів або фактично отриманих робіт, послуг. Датою збільшення валового доходу є дата події, яка сталася раніше: 1. зарахування коштів від покупця на банківський рахунок або їх відрахування в касі платника податку. 2. відвантаження товарів або фактичне надання робіт, послуг платником податку. Податок, що підлягає до сплати до бюджету визначається за формулою: ?пп = ОО * Спп – Пп, де ОО – об’єкт оподаткування. Спп – ставка податку на прибуток. Пп – плата за патент, якщо підприємство викупило патент для здійснення своєї діяльності. 7. Проблеми становлення і розвитку в Україні. Хотілося б відзначити декілька основних недоліків які я вбачаю в сучасному законодавстві. По-перше - це хибна трактовка моменту отримання доходу. Відповідно до пп. 11.3.1 Закону України “ Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою отримання доходу є дата, що приходиться на податковий період, на протязі якого першою відбувається будь-яка з наступних подій. Дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку в оплату за реалізовані товари ( роботи, послуги ), а у випадку їх реалізації за готівку – день оприходування грошей в касі платника податку. Дата відвантаження товарів, а для робіт ( послуг ) – дата фактичного надання платником податку цих робіт ( послуг). Для підприємства все протікає нормально до тих пір поки оплата товарів та їх отримання чи постачання відбуваються синхронно, або по крайній мірі в один податковий період . Тепер уявимо собі, що підприємство продало товар чи надало послугу в податковому періоді № 1, а отримало гроші в періоді № 2. За Законом в періоді № 1 підприємство в податковому періоді № 1 отримало валовий дохід і повинно в цьому періоді сплатити податок на прибуток, але ж гроші будуть зараховані на розрахунковий рахунок підприємства лише в податковому періоді № 2. Дуже добре якщо у підприємства є на момент сплати податку необхідні кошти, а якщо їх немає ?! У випадку прострочення платежу на суму недоїмки буде нараховано пеню в розмірі 120 % облікової ставки Національного банка України на повну суму недоїмки за весь термін прострочення. На мій погляд необхідно встановити момент отримання доходу дату отримання коштів за проданий товар, надані роботи, послуги. По-друге – це те, що зараз фактично і юридично діє два законодавчі акти, що регулюють оподаткування прибутку підприємств на Україні. Це пояснюється тим, що Законом України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ була затверджена лише нова редакція раніш діючого Закону. Прошу звернути увагу, що затверджена нова редакція а не відмінений раніш діючий Закон . По-третє, не зрозуміло для чого держава ввела оподаткування доходів отриманих від операцій з державними цінними паперами. Очевидно що це призведе до зменшення ділової активності на цьому ринку і як наслідок держава не зможе в необхідний час отримати кошти для покриття касового дифіциту. По-четверте відміна пільг зарубіжним інвесторам, які були їм гарантовані Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств “, я вважаю економічної користі державі не принесе , а от політичної шкоди завдасть . Очевидно що законодавцям треба виправити ці недоліки щоб уникнути юридичних, економічних та політичних казусів. Висновок Згідно із законом платниками податку з прибутку є: резиденти України; фізичні і юридичні особи; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої ніж такий платник податку територіальної громади. Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» станом на 1 грудня 1999 року (№ 283/97 – ВР), об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається платником зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно із Законом: на суму валових витрат платника податку, або суму амортизаційних відрахувань. До валових доходів відносять: загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг; доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг; доходи від спільної діяльності; доходи з інших джерел. До валових доходів не відносять: сума податку на додану вартість за винятком випадків, коли підприємство продавець не є платником податку на додану вартість; сума коштів або вартість майна отримані за рішенням суду як компенсація збитків понесених платником в результаті порушення його прав та інтересів; сума надмірно сплачених податків та зборів, що повертаються з бюджетів; та ін. У обліку визначається скоригований валовий доход різницею між валовим доходом за звітний період і сумами, що виключаються з валового доходу. Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, встановлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Список використаних джерел Онисько С.М., Грицина О.Ф. «Податкова система». Підручник/ За загальною редакцією С.М. Онисько. – Львів: «Магнолія плюс», 2004. Оподаткування підприємств: Навч. посіб.: У 2-х ч. Ч.1/ керівник авторським колективом і науковий редактор доцент С.В. Климчук. – Київ: центр навчальної літератури, 2004. Закон України PAGE PAGE 15

Похожие записи