Зміст.

Вступ………………………………………………………….
………………………………………

Розділ 1. Необхідність проведення аудиту та надання інших аудиторських
послуг в сучасних
умовах……………………………………………….

Розділ 2. Характеристика основних етапів
аудиту………………………………….

Розділ 3. Порядок надання аудиторських
послуг…………………………………..

Висновки……………………………………………………….
…………………………………….

Аудиторський
висновок……………………………………………………….
………………

Додатки………………………………………………………..
………………………………………

Список використаної
літератури……………………………………………………..
……. 4

6

11

25

31

33

40

44

Вступ.

Перехід України до ринкових відносин виявив необхідність створення нових
економічних інститутів, які регулюють взаємовідносини різних суб’єктів
підприємницької діяльності.

Власники, колективні власники-акціонери, пайовики, а також кредитори не
мають можливості самостійно переконатися в тому, що всі багаточисельні
операції підприємства, часто доволі складні, законні і правильно
відображені в звітності, так як за звичай не мають доступу до облікових
записів, ні відповідного досвіду і тому потребують аудиторських послуг.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств
і дотримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в
області економіки та накладення податків.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам та
слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, що їх
цікавить.

Все це привело до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних
експертів, що мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл
на право надання таких послуг.

В зв’язку з цим в Україні за останні роки проведена робота по
становленню інституту аудиторства. Прийнятий Закон «Про аудиторську
діяльність» від 22 квітня 1993 року, № 3125-ХII та ряд нормативних
актів, які визначають правові засади здійснення аудиторської діяльності
в Україні і спрямовані на створення системи незалежного фінансового
контролю.

Аудит визначається як перевірка публічної бухгалтерської звітності,
обліку, первинних документів та іншої інформації щодо
фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою
визначення достовірності їх звітності, обліку його повноти і
відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Потреба в аудиторських послугах виникла через такі обставини:

1) ймовірність необ’єктивної інформації з боку адміністрації у випадку
конфлікту між нею і користувачами цієї інформації;

2) залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути значними)
від точності інформації;

3) необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

4) відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Будь-яка аудиторська перевірка — чи це повна перевірка достовірності
фінансово-господарської діяльності чи це перевірки окремих ділянок
обліку — являє собою контрольно-аудиторський процес, який хоч і має
складну структуру та певні особливості, але його можна поділити на три
основні етапи:

підготовчий;

основний;

заключний.

Метою даної роботи є показати порядок проведення аудиторської перевірки
установчих документів та системи внутрішнього контролю як
контрольно-аудиторського процесу та надання інших аудиторських послуг ,
а також охарактеризувати кожний етап аудиту.

Відповідно до цього основним завданнями даної роботи є:

розкрити суть поняття аудиту і аудиторських послуг та необхідність їх
проведення в сучасних умовах;

охарактеризувати суть поняття аудиторського процесу та його структуру;

дати детальну характеристику окремих складових внутрішнього
контрольно-аудиторського процесу.

Розділ 1. Необхідність проведення аудиту та надання інших аудиторських
послуг в сучасних умовах.

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових
відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла
нова форма фінансово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це
незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за
договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори (від
лат. auditor – слухач учень, якого призначив вчитель для вислуховування
уроків інших учнів, перевіряючий) [6. c.2]

Державна податкова адміністрація та її органи на місцях мають право
вимагати від підприємств і підприємців при поданні річних звітів про
фінансово-господарську діяльність представляти висновки (акти) про
перевірку аудиторами (аудиторськими організаціями) достовірності
бухгалтерського обліку і звітності. Аудиторські висновки відповідно до
законодавства України мають право вимагати від підприємств і підприємців
установи Національного банку України при наданні кредитів, використанні
державного фінансування в їх діяльності. Цим же правом користуються
комерційні банки, органи державної статистики з питань їх компетенції.

Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли
вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо
займаються управлінням підприємством (менеджерами) і вкладниками коштів
у його діяльність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися
акціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце громадського
контролера зовнішньої звітності правління компанії, обстоюючи інтереси
сторін (передусім акціонерів), заінтересованих у об’єктивних
бухгалтерських показниках. Таким чином формується в основному зміст
сучасного аудиту, який набув широкого застосування у країнах із
розвиненою ринковою економікою

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму
розвитку певний еволюційний шлях.

Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтвердження
достовірності бухгалтерських документів і звітів, потім він стає
системно-орієнтованим на активізацію економічної діяльності. При цьому з
метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на підвищення
ефективності системи управління підприємством і передусім системи його
внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку і
достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові
якості аудиту, його консультативну діяльність.

За умови системного підходу здійснюється формалізація аудиторських
процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з
підготовчої стадії і закінчуючи складанням аудиторського висновку.

Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобігання
можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій,
уникнення ризику. Особливе значення ризику аудитора пояснюється не лише
можливістю втрати репутації аудитором або аудиторською фірмою і втрати
клієнта, а й великими штрафами, коли через непорядність і неправильний
висновок аудитора замовнику-клієнту завдано матеріального збитку.

Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен
додержуватись конфіденційності, оскільки порушення її може завдати
збитків замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він
довіряє системі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві.
Наприклад, він може використати дані інвентаризацій товарно-матеріальних
цінностей проведених ревізорами підприємства-замовника, якщо упевнений,
що перевірки проведені правильно. Крім того, аудитор виявляє довіру
висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії
компанії, при аудиті зведеного (консолідованого) фінансового звіту
материнського підприємства.

Аудиторська перевірка провадиться з використанням аудиторських
стандартів (норм аудиту), розроблених практикою у країнах із розвиненою
вільною економікою. Аудиторські стандарти — це основні принципи
виконання аудиторських процедур. Вони мають виконуватися незалежно від
умов, в яких проводиться аудит. До аудиторських стандартів включають
пояснення і норми аудиту, що є керівництвом до виконання аудиторських
процедур, застосування їх до окремих об’єктів перевірки, підготовки
аудиторських звітів [10. c.63]

В аудиторській практиці виділилися два основних напрями діяльності
обов’язковий та необов’язковий аудит. Під терміном “необов’язковий
аудит” розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої
сторони (партнерів по компанії), приватне, за домовленістю, незалежно
від того, чи передбачена така перевірка законом. Обов’язковий аудит є
необхідною мірою захисту інтересів засновників (акціонерів, учасників
капіталу) і держави від навмисного викривлення у звітності показників
підприємницької діяльності Кожна компанія з обмеженою відповідальністю
за законом зобов’язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для
перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характер і масштаби
необов’язкового аудиту залежать в основному від заінтересованості
клієнта. Масштаби обов’язкового аудиту чітко визначені і змінювати їх ні
директори, ні акціонери, ні навіть самі аудитори компанії-клієнта не
мають права.

Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння
того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими
особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати
звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців.

Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і
відображення діяльності підприємця у бухгалтерському обліку і звітності.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського
контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської
діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку балансу і
звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності,
внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств
із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту
своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має
переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона є
обов’язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його
фінансово-господарської діяльності, але в проведенні аудиту він
заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного
розподілу прибутків між державою і підприємством у формі податків, що
підлягають сплаті у бюджет, обґрунтований розподіл прибутку за акціями і
позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу
підприємства, інвесторами тощо, залучення капіталу нового партнера у
діяльність підприємства і забезпечення його частки прибутку, зміни умов
партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість
основних засобів, переоцінка їх). Аудиторської перевірки потребує і
вирішення спорів, які розглядаються в арбітражних і народних судах, між
підприємствами, банками, податковими органами та іншими суб’єктами
права.

Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного
аудиторського контролю є сприяння встановленню економічних зв’язків між
виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Однак, крім проведення аудиту та практичного виконання аудиторської
перевірки, надаються також аудиторські послуги.

Національний норматив аудиту № 1 “Вимоги національних нормативів аудиту”
[10, с. 7-11] визначає такі види аудиторських послуг:

оглядові (експрес) перевірки;

операційні перевірки;

трансформація систем обліку та звітності з урахуванням вимог інших
правил (компіляція).

Оглядові (експрес) перевірки фінансової звітності виконуються аудитором
з метою встановлення негативних фактів фінансової звітності, з наданням
клієнтові аудиторського звіту.

Операційна перевірка проводиться з метою перевірки окремих питань, про
що є домовленість з клієнтом. Аудитор надає клієнтові звіт, який має
обмежене коло користувачів.

Компіляція здійснюється аудитором з метою трансформації обліку клієнта
за іншими, ніж в Україні, стандартами обліку. Основна мета такої
послуги, на відміну від аудиту, полягає у збереженні класифікації і
підсумку фінансової інформації. При цьому аудиторські докази стосовно
цієї інформації не вимагаються.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок
(аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань
бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу
фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового
забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві
концерни, асоціації, об’єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також
інші підприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і
відомств, комерційні банки, кооперативи і громадські організації.

Отже, аудит фінансово-господарської діяльності та надання інших
аудиторських послуг у сфері виробництва, обігу і споживання суспільне
необхідного продукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців
активним впливом на збільшення випуску конкурентоспроможних товарів на
ринку, зростанню прибутку підприємств і через систему податків
збільшенню відрахувань до державного бюджету.

Розділ 2. Характеристика основних етапів аудиту

Аудиторський процес – це сукупність організаційних, методичних і
технічних прийомів, здійснюваних за допомогою певних процедур.

Аудиторський процес характеризується:

змінами по суті в розвитку аудиторської перевірки;

сукупністю і послідовність застосовуваних методів і процедур;

результативністю процесу.

Усякий динамічний процес, пов’язаний із використанням засобів і
предметів праці, а також самої праці, складається з організаційної,
технологічної та завершальної стадій.

Щодо будь-якої аудиторської перевірки, як контрольно-аудиторського
процесу, то основними її етапами є:

Рис.1. Складові контрольно-аудиторського процесу. [5, с.68]

Підготовчий етап включає в себе знайомство аудитора із клієнтом,
укладання договору на проведення аудиту та складання плану і програми
майбутньої перевірки.

Основний етап включає всі види робіт, що здійснюються аудитором на
місці, і що безпосередньо пов’язані із самою перевіркою. Тобто цей етап
включає першочергові дії на об’єкті аудиту, його обстеження, коригування
програми аудиту, а також сукупність виконуваних аудитором
контрольно-аудиторських процедур в ході аудиту, спілкування із
робітниками підприємства, збір аудиторських доказів тощо.

Заключний етап – це етап, на якому здійснюється узагальнення результатів
аудиту та формування аудиторського висновку. Тобто цей етап включає
групування виявлених порушень та недоліків в ході здійсненої перевірки,
надання рекомендацій щодо їх усунення та контроль за виконанням
прийнятих рішень.

Отже, розділивши аудиторський процес на окремі складові (етапи)
здійснимо їх детальнішу характеристику.

Підготовчий етап або іншими словами його в літературі називають просто
планування аудиторської перевірки, перш за все починають із знайомством
з майбутнім об’єктом перевірки (клієнтом), який відповідно іменується
попереднім плануванням.

Хоча тут виникає певна специфіка при проведенні обов’язкового аудиту.
Так як при даному виді аудиторського контролю підготовчий етап
починається із вибору об’єкта аудиту відповідно до встановленої
першочерговості об’єкта перевірки, тобто підприємства, яке в плані
проведення аудиту за тривалістю міжревізійного періоду повинно підлягати
комплексному аудиту або контрольній перевірці, окремі показники його
діяльності (невиконання державного замовлення, нерентабельна робота,
незабезпечення збереження цінностей та ін.) зумовлюють потребу у
невідкладних контрольних діях. Також специфікою є те, що відсутнє
поняття договору на проведення аудиту, а просто видається
організаційно-розпорядчий документ – наказ, розпорядження керівника
організації на проведення перевірки.

Що ж стосується необов’язкового аудиту (надалі мова буде вестись саме
про даний вид аудиту), то його підготовчий етап починається, як уже
зазначалось, із знайомства аудитора з клієнтом.

На даному етапі відбувається знайомство аудиторської фірми з її
потенційним клієнтом і здійснюється обмін інформацією, яка б дозволила (
в першу чергу аудиторській фірмі) прийняти рішення про можливість і
доцільність подальшої співпраці [5, c.70]

Далі аудитор повинен вивчити різну інформацію про діяльність клієнта
(регламентується ННА №10 “Знання бізнесу клієнта” [10]), а саме
особливості фінансово-господарської діяльності, організаційну структуру
виробництва та управління, технологічні особливості виробничого процесу,
основні показники фінансової діяльності, особливості системи
внутрішнього контролю тощо.

Після перших контактів з потенційним клієнтом аудиторська фірма може
направитись на підприємство для спеціального обстеження.

На даному етапі з керівництвом підприємства повинні бути узгодженні
основні організаційні питання, пов’язані з майбутньою аудиторською
перевіркою.

За наслідками попереднього планування аудиторська фірма повинна
вирішити, чи згідна вона мати справу з даним підприємством чи ні. На
прийняття такого рішення впливають такі фактори:

аудиторська фірма повинна впевнитись в принциповій можливості проведення
аудиту;

оцінити такі фактори, як репутацію клієнта, платоспроможність, наявність
в минулому судових процесів;

оцінити наявність відповідної кількості людей для проведення аудиту;

оцінити наявність відповідних умов для роботи аудитора.

Якщо аудиторська фірма вважає можливим проведення аудиту, то вона
заключає з клієнтом договір та формує групу аудиторів.

Договір на проведення аудиту є основним документом, що засвідчує факт
досягнення домовленості між клієнтом та аудиторською фірмою про
проведення аудиторської перевірки, а також є документальним засвідченням
того, що сторони прийшли до згоди з усіх моментів, зазначених в ньому.

Зміст, структура та порядок складання договорів на проведення
аудиторських перевірок регламентується ННА №4 [10] та нормами цивільного
права.

Структура договору може бути різною, проте його форма повинна в цілому
відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів.
[Додаток 1]

Договір документально засвідчує, що сторони прийшли до угоди з усіх
моментів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного
розуміння сторонами взятих на себе обов’язків, умов їх виконання та
прийнятого рівня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити
у договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з
його укладанням.

Договори можуть доповнюватись додатками – окремими документами, на які
в тексті договору робляться посилання і вони є невід’ємною його
частиною.

Після підписання договору на проведення аудиту, аудиторська фірма може
безпосередньо приступити до складання плану майбутньої перевірки та
затвердження програми її здійснення.

Завершується попередній етап аудиту складанням робочого плану аудитора,
де кожний виконавець за виділеним йому керівником бригади об’єктом і
строком завершення контролю встановлює проміжні інтервали часу і
елементи виконуваних робіт, а також формуванням програми, де
зазначаються вказані у плані види робіт та вказуються аудиторські
процедури, які слід здійснити в ході окремих видів планових робіт і
робочу документацію яку слід перевірити, зазначити термін виконання і
виконавців.

Порядок складання робочого плану та загальні засади планування
регламентуються ННА№9 “Планування аудиту” [10].

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші
напрями аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш
ретельно. Планування допоможе аудитору належним чином організувати свою
роботу та здійснювати нагляд та коригування роботи усіх фахівців та
асистентів, які беруть участь у перевірці. Характер планування залежить
від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду
аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на
підприємстві.[12, с.70]

Планування аудиторської перевірки проводиться у відповідності із
загальними принципами проведення аудиту:

комплексність;

безперервність;

оптимальність.

Процес планування можна поділити на дві стадії – складання робочого
плану та аудиторської програми.

В ННА №6 “Документальне оформлення аудиторської перевірки” [10]
зазначено, що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні
аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність документального
оформлення планування аудиту. Тому аудитору необхідно розробити і
документально оформити загальний робочий план аудиту, визначити в ньому
суттєвість помилок, а потім здійснити аудит.

Під час розробки загального плану аудитор проводить аналіз наступних
питань:

розуміння аудитором бізнесу клієнта;

розуміння обліку і СВК;

визначення ризиків і суттєвості;

види, час і повнота процедур;

контроль.

Загальний план аудиту розробляється на стільки детально, щоб аудитор мав
можливість користуючись ним підготувати програму аудиту [Додаток 2]. В
свою чергу програма аудиту її зміст та розмір залежить від розміру, виду
і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також
особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час
перевірки.

В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих
аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи
показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає
керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську
програму включається також перелік об’єктів аудиту по його напрямках, а
також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або на
кожну аудиторську процедуру.

Також в ній оцінюється розмір ризику внутрішнього контролю та свій
особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує
під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення
аудиторських тестів і незалежних процедур, координує роботу усіх
помічників та відзначає присутність в роботі інших виконавців аудиту.

По кожному розділу аудиторської програми формуються висновки і записи
аудитора, які фіксуються в робочій документації і є тим фактичним
матеріалом, що використовується аудитором в процесі підготовки і
обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.

Отже, плануванням закінчується підготовчий етап, тобто після формування
робочого плану та програми проведення аудиторської перевірки, аудитор
може приступити безпосередньо до проведення перевірки.

Основний етап аудиторської перевірки або його ще називають дослідним,
полягає у здійсненні різних аудиторських процедур безпосередньо на
підприємстві з метою отримання аудиторських доказів.

Основний етап або дослідну стадію аудиторської перевірки можна поділити
на два етапи – перед дослідний і дослідний.

Переддослідний етап включає низку процедур організаційного характеру,
спрямованих на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту
в установлені строки.

Дослідний етап – це виконання контрольно-аудиторських процедур із
перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства.

Переддослідна стадія є складовою частиною контрольно-аудиторського
процесу, що виконується на підприємстві, де провадять аудит.

Першочерговими діями на об’єкті контролю є пред’явлення бригадою
контролерів керівнику підприємства повноважень, які посвідчують
особистість членів бригади та право їх на проведення аудиту. Керівник
підприємства, ознайомившись із пред’явленими документами, представляє
членів бригади керівникам тих підрозділів, з якими вони спілкуватимуться
під час проведення аудиту. Одночасно для контролерів виділяють окреме
приміщення і створюють необхідні умови для роботи.

Бригада аудиторів, здійснюючи принцип раптовості, відразу ж провадить
контрольно-аудиторські процедури щодо ревізії каси, вибіркової
інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та ін., оформляючи
результати контролю проміжними актами, які потім включають до акта
комплексного аудиту діяльності підприємства. Разом з тим встановлюють
ділові контакти із штатом, висвітлюють цілі і завдання аудиту. Такі
контакти дають можливість працівникам брати участь в аудиті, виявленні
недоліків та опрацюванні пропозицій щодо усунення їх.

У разі потреби бригада встановлює контакти з місцевими податковими
органами, установами банків, статистичних органів, які можуть мати
претензії до діяльності підконтрольного підприємства, що підлягає
перевірці внутрішнім аудитом.

Обстеження підконтрольного об’єкта полягає у вивченні структури
підприємства бригадою безпосередньо в його підрозділах, місць зберігання
коштів і товарно-матеріальних цінностей, забезпечення збереження їх,
пристосованості приміщень до розміщення цінностей, а також здійснення
виробничої діяльності. Одночасно вивчають організаційно-розпорядчі
документи, видані за підконтрольний період, розподіл обов’язків між
керівництвом підприємства і функціональними службами управління. При
цьому перевіряють виконання рішень по результатах попереднього аудиту,
оперативному контролю діяльності підприємства, а також усуненню
недоліків, виявлених іншими контрольними органами.

Виходячи із результатів проведених контрольних дій, бригада здійснює:

коригування програми аудиту – конкретизує об’єкти суцільного і
вибіркового контролю, періоди перевірки та ін.,

уточнює план аудиту – перерозподіляє аудиторів для виконання
контрольно-аудиторських процедур, змінює тривалість перевірки об’єктів,
знову розраховує параметри сітьового графіка;

календаризує робочий план аудитора, уточнює індивідуальні плани з кожним
аудитором.[3, с.197]

Переддослідна стадія контрольно-аудиторського процесу ґрунтується на
його моделюванні. Весь процес контролю реальних об’єктів його
дослідження подається у вигляді моделі.

Типову модель контролю фінансово-господарської діяльності підприємства
показано на рис.2.

Рис.2. Типова модель стандарту контрою і аудиту фінансово-господарської
діяльності підприємства. [5, с.157]

Виходячи з особливостей виробничої і фінансово-господарської діяльності
підприємства, а також з програми комплексного аудиту або перевірки на
переддослідній стадії конкретизують параметри контролю за часом і
обсягом контрольних процедур, визначають джерела інформації та методичні
прийоми контролю, узагальнюють і реалізують його результати. Так,
контролюючи діяльність промислового підприємства, що виробляє
матеріалоємну продукцію, у плані аудиту передбачають більше працівників,
які мають спеціальні знання у галузі матеріалознавства і технології
цього виробництва; у календарному плані відповідно збільшують час для
виконання контрольно-аудиторських процедур порівняно з іншими об’єктами
контролю.

Аналогічно підготовляють джерела інформації для дослідної стадії
контрольно-аудиторського процесу. Добирають законодавчі акти,
інструкції, положення, методичні вказівки, норми і нормативи, які
використовуються при плануванні і витрачанні сировини та матеріалів, а
також первинні документи і облікові регістри, звітність щодо
використання матеріалів у виробництві, їх збереження; висновки товарних
та інших експертиз, що відображують відповідність витрачених сировини і
матеріалів технологічному призначенню їх. Щодо об’єкта перевірки
добирають методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури. Для
контролю обґрунтованості норм витрачання сировини може бути, наприклад,
визначено методичний прийом вибіркових спостережень, що здійснюється за
допомогою такої контрольно-аудиторської процедури, як контрольний запуск
сировини у виробництво. Разом з тим застосовують такий методичний прийом
узагальнення результатів контролю, як документування результатів
проміжного контролю.

На основі типової організаційної моделі контролю фінансово-господарської
діяльності підприємства аудитори за об’єктами, передбаченими планом
комплексного аудиту, складають окремі організаційні моделі. Такими є
моделі контролю і аудиту коштів у касі та на рахунках у банках,
товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, трудових ресурсів і
фонду заробітної плати (оплати праці), розрахункових і кредитних
операцій, виконання плану виробництва і собівартості продукції,
утворення і витрачання фондів економічного стимулювання і резервів,
виконання планів капітальних вкладень і впровадження нової техніки,
збереження власності, обліку, звітності та внутрішньогосподарського
контролю. Зміст цих моделей відображує особливості підконтрольного
підприємства.

Отже, на переддослідній стадії створюється організаційне, інформаційне
та методичне забезпечення для якісного виконання
контрольно-аудиторського процесу.

Контрольно-аудиторські процедури здійснюються аудиторами в процесі
дослідження діяльності підприємств відповідно до програми аудиту,
планів-графіків і календарних планів. Виконання процедур залежно від
чисельності бригади контролерів може здійснюватись паралельним (одні
аудитори перевіряють кошти, інші – товарно-матеріальні цінності та ін.)
або послідовним (після перевірки одних однорідних операцій переходять до
інших і так до повного завершення контрольно-аудиторського процесу)
способами. Це не означає, що при виконанні контрольно-аудиторських
процедур аудитори діють знеособлено і досліджують господарські операції
ізольовано. Незалежно від того, паралельно чи послідовно організовано
дослідження, всі об’єкти контролю вивчають у взаємозв’язку, оскільки
господарські операції у діяльності підприємства взаємообумовлені.
Координація виконання контрольно-аудиторських процедур здійснюється
керівниками бригади контролерів.

Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних
прийомів, які реалізуються виконанням її контрольно-аудиторських
процедур. Дослідження господарських операцій у процесі контролю включає
перевірку достовірності їх органолептичними і документальними
методичними прийомами, правомірність їх чинному законодавству і
нормативним актам, виявлення відхилень від них і прийняття за цими
відхиленнями рішень. [12, с.321]

Аудит може досліджувати всі господарські операції за контрольований
період, наприклад операції з коштами у касі або вибірковим способом –
розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації
перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують
загальнонаукові і конкретні, методичні прийоми фінансово-господарського
контролю операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих
підприємствах аудит широко використовує загальнонаукові дедуктивні
методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській
діяльності (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність
продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних
(інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження
документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із
застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об’єкти
контролю і уникнути помилок.

При дослідженні документів за формою аудитором особлива увага
приділяється достовірності товарно-транспортних накладних,
рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових та видаткових касових
ордерів, банківських грошових чеків, векселів, платіжних відомостей на
заробітну плату та інших первинних документів, якими стверджується
дійсність проведення господарської операції, її кількісні і вартісні
вимірники. Нерідко з метою зловживань виготовляють повністю підробні
документи або у справжні документи вносять зміни первинних записів
способом дописування, підчищання, а також підроблюють підписи осіб, які
брали участь у здійсненні господарської операції або вказують вигаданих
посадових чи матеріально-відповідальних осіб.

Керівництво підприємства за своєю ініціативою може залучити для
перевірки доброякісності первинної документації техніко-криміналістичну
і почеркознавчу експертизи.

Техніко-криміналістична експертиза документів вивчає факт і спосіб
внесення змін до змісту документів, а також відновлює слабовидимі і
невидимі записи. Встановлення автентичності або підробки документів не
входить до обов’язку техніко-криміналістичної експертизи документів,
оскільки це правове питання, яке вирішують правоохоронні органи (судові,
слідчі).

Почеркознавча експертиза – встановлює конкретного виконавця записів і
підписів у первинних документах, які є об’єктами її дослідження, або
виключає належність почерку та підпису особі, від імені якої вони
виконані.

Часто техніко-криміналістичну і почеркознавчу експертизи провадять
спільно, при цьому поставлені питання вирішують у межах комплексної
експертизи. Так, наприклад, внаслідок комплексної
техніко-криміналістичної і почеркознавчої експертиз може бути вирішено
питання про спосіб виконання підпису від імені тієї або іншої особи
конкретними виконавцями, про первинний зміст виправлених записів,
дописування тощо.

Найбільш поширеними способами зміни первинного змісту документа є
дописування (додруковування), підчищання, витравлювання та змивання
записів з подальшим внесенням у документ нових даних або без таких.

Дописування – це внесення до документа нових записів, які змінюють його
первинний зміст. Дописування можуть провадитися на початку, всередині
або в кінці слів, цифр, штрихових і буквених кодів.

У платіжних відомостях, товарно-транспортних накладних, платіжних
дорученнях та інших документах зазначають цифрові вимірники суми коштів,
одиниць товару, ціну. Дописують окремі цифри, їхні елементи, коми, які
відокремлюють групи цифр. Тим самим збільшується або зменшується
числовий показник обліку. Більш складним є внесення відповідних змін до
запису числа буквами або штриховим кодом. Для цього попередній запис
підчищають, витравлюють або змивають, а на його місці роблять новий
запис.

Для того щоб замаскувати дописування та інші зміни, зроблені у тексті
документа, шахраї прагнуть імітувати почерк виконавця первинного тексту,
добирають подібні за кольором із наявним текстом чорнило або пасту
кулькової ручки, іноді виконують повторне обведення по штрихах записів,
вдаються до навмисного забруднення документа у місці, де передбачають
дописування, потім дописують. Такі зловживання трапляються у відомостях
на виплату заробітної плати. Записують неправильні коди осіб на
отримання грошей – “мертві душі”, які не мають трудових стосунків з
підприємством. Потім ці гроші переказують на особові рахунки підставних
осіб у ощадному банку. Подібні та інші зловживання набувають поширення з
використанням комп’ютерних технологій у АРМ бухгалтера.

Одночасно можуть застосовуватися органолептичні прийоми – інвентаризація
цінностей. Але звичайно вона буде ефективною лише тоді, коли її
проводити раптово.

У процесі аудиторського дослідження виявляється, що списані на витрати
матеріали по безтоварних документах у покупця не відображено в обліку
або оприбутковано їх у меншій кількості, ніж списано на видаток, як це
раніше зазначалось у дослідженні звітів виконробів будівельно-монтажних
робіт. Можуть бути також невідповідності у звітах різних
матеріально-відповідальних осіб при внутрішньому переміщенні товарів між
окремими відділами чи структурними підрозділами.[4, с.153]

Зростання обсягів фінансово-господарської діяльності підприємств
супроводжується зростанням обсягів інформації, що призводить до
труднощів, пов’язаних із виконанням аудиторами аудиторських процедур.
Тому перспективним є використання ділового спілкування аудитора з ЕОМ.
Використання ділового режиму спілкування з ЕОМ ґрунтується на формуванні
запитів аудитора, тобто вмінні правильно скласти алгоритм і поставити
задачу. Тут же, за допомогою комп’ютера, можна накопичувати результати
досліджень за формою журналу аудитора, групування і систематизації
результатів досліджень, що має таку форму:

Таблиця 1.

Журнал аудитора групування і систематизації результатів досліджень [5,
с. 172]

Звітний період Наймену-вання доку-мента, його дата, номер Нормативний
документ, що порушений, коли і ким затверджений, його номер, стаття,
пункт Зміст недоліків Посада і прізвища осіб, відпові-дальних за
порушення Сума матеріаль-ного збитку, грн.. Посада і прізвища осіб,
відповідальних за матеріальний збиток Заходи, щодо усунення недоліків,
ліквідації їх наслідків, запобігання повторення в майбутньому

Отже, дослідницький процес у проведенні фінансово-господарського
контролю включає виконання аудиторських процедур як вручну аудитором так
і за допомогою ЕОМ. Саме після здійснення основного етапу, тобто за
результатами його роботи здійснюються узагальнення і формуються висновки
про проведену перевірку, — тобто здійснюється заключна стадія
контрольно-аудиторського процесу.

Завершальна стадія передбачає узагальнення і реалізацію результатів
контролю, коли групують і синтезують виявлені недоліки в хронологічній
послідовності їх здійснення, систематизують порушення
нормативно-правових актів в фінансово-господарській діяльності за
економічним змістом, а також за місцями виникнення і госпрозрахункової
відповідальності за порушення, внаслідок чого власнику завдано
збитків.[8, с. 24]

Виявлені і згруповані недоліки у господарській діяльності аудитори
узагальнюють і викладають в акті комплексного аудиту (висновку), який
обговорюють з акціонерами, засновниками, розробляють профілактичні
заходи щодо запобігання недолікам у подальшій діяльності підприємства.

Про відсутності порушень аудитор одразу може скласти
безумовно-позитивний висновок. Коли ж вході перевірки аудитором були
виявлені певні порушення, проріхи в розрахунках, окремі неточності та
недоліки, то аудитор повинен надіслати клієнтові листа, який повинен
містити всі перераховані вище недоречності та можливі шляхи їх вирішення
[Додаток 3].

Лише після отримання аудитором листа-відповіді від клієнта про прийняття
до уваги сформованих аудиторів недоліків та прийняття заходів щодо їх
усунення, аудитор може подати аудиторський висновок [Додаток 4].

Загальні умови до формування аудиторського висновку, його змісту та
структури зазначені в ННА №26 «Аудиторський висновок» [10] та ННА №26
«Аудиторський висновок спеціального призначення».

Розділ 3. Порядок надання аудиторських послуг

За Законом України «Про аудиторську діяльність» до поняття аудиторської
діяльності, крім організаційного і методичного забезпечення аудиту та
практичного виконання аудиторської перевірки, входить надання
аудиторських послуг.

Національний норматив аудиту № 1 «Вимоги національних нормативів аудиту»
[7, с. 7-11] визначає такі види аудиторських послуг:

оглядові (експрес) перевірки;

операційні перевірки;

трансформація систем обліку та звітності з урахуванням вимог інших
правил (компіляція).

Завданням оглядової (експрес) перевірки фінансової звітності є надання
аудитору можливості встановити негативні факти, котрі приводять його до
висновку, що інформація отримана на підставі прийнятої облікової
політики не правдиво представляється (негативний висновок). Порядок
надання цього виду послуг здійснюється аудитором у вигляді процедур
перевірок, які не забезпечують оцінку подій, так як це робиться при
аудиті. Все негативне, що попадає в коло зору аудитора розцінюється ним
як те, що фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах, не складена у
відповідності з встановленими правилами її підготовки. Таке ж завдання
стоїть перед аудитором під час оглядової перевірки іншої інформації
підготовленої у відповідності з окремими правилами.

В процесі проведення оглядової перевірки аудитор намагається бути в
курсі всіх суттєвих питань, оскільки обмежені процедури оглядової
перевірки і аналізу, пов’язаного з нею, дають меншу ймовірність
досягнення поставленої аудитором мети порівняно з аудитом. Тобто під час
оглядової перевірки використовується досвід і знання в галузі аудиту,
знання техніки аудиту для отримання необхідних доказів. Але при
оглядових перевірках не вивчається, так як при аудиті, система
внутрішнього контролю і обліку підприємства, не перевіряється первинна
бухгалтерська документація на предмет достовірності, а докази
отримуються в більшій мірі шляхом інспектування, огляду, підтвердження і
розрахунків, що також використовується під час проведення аудиту. Також,
аудитор намагається переглянути всі важливі справи підприємства, однак
процедура оглядової перевірки дає менше вивчення цих справ, ніж так, як
це робиться при аудиті, тому рівень гарантування, який надається в звіті
оглядової перевірки відповідно менший, ніж він дається в аудиторському
звіті.

Операційна перевірка – це процес надання послуг, пов’язаних з
проведенням узгоджених з клієнтом процедур перевірки, тобто аудитор
зобов’язаний провести процедури перевірки, про котрі він домовився з
клієнтом. Узгоджені між аудитором і клієнтом процедури здійснюються з
метою задоволення інтересів клієнта стосовно інформації по окремих
питаннях. В результаті проведеної операційної перевірки аудитор надає
клієнтові звіт, який має обмежене коло користувачів. Він стосується лише
тих сторін, котрі домовились про виконання узгоджених процедур
перевірки, тому що інші сторони, які не мають уяви про причини процедур,
можуть неправильно інтерпретувати результати перевірки. Отримувачі
подібного звіту повинні скласти власне заключення на підставі виконаних
аудитором узгоджених процедур перевірки

Компіляція здійснюється аудитором з метою трансформації обліку клієнта
за іншими, ніж в Україні, стандартами обліку. Основна мета такої
послуги, на відміну від аудиту, полягає у збереженні класифікації і
підсумку фінансової інформації. Як правило, це визиває скорочення обсягу
деталізації даних і приводить до створення сприятливих в використанні і
розумінні таблиць. В цьому випадку не вимагається отримання аудиторських
доказів стосовно цієї інформації. Однак, користувачі перекладеної
фінансової звітності, отримують певну вигоду від участі професійних
бухгалтерів, оскільки такі послуги виконуються з належними професійними
навичками і турботою.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок
(аудиту) та пов’язаних з ними:

експертиз;

консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування;

аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів
економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та
юридичних осіб.

Найбільш поширені консультації, пов’язані з особливостями відображення у
бухгалтерському обліку окремих фінансово-господарських операцій, які є
типовими для підприємства-клієнта, або, навпаки, здійснюються час від
часу і є нетиповими для діяльності підприємства.

Операцій, які потребують уточнень стосовно правильності відображення у
бухгалтерському обліку, оформлення первинних документів, відображення
вартісної оцінки господарських засобів, визначення фінансового
результату тощо, через часті зміни у законодавстві існує дуже багато.
Прикладом можуть бути бартерні операції, операції з векселями,
господарська діяльність з переробки сировини на давальницьких умовах,
торговельна діяльність, визначення фінансових результатів, операції з
цінними паперами тощо.

Особливо високий ризик допущення помилок спостерігається при
відображенні у бухгалтерському обліку операцій, які є нетиповими для
підприємства, організацій, тобто здійснюються час від часу. Консультації
з питань правильності оформлення таких операцій є особливо актуальними.

Дуже часто консультації надаються з питань оподаткування об’єктів
бухгалтерського обліку податком на додану вартість, податком на
прибуток, іншими обов’язковими платежами, зборами. Питання, які
потребують роз’яснень, стосуються правильності і повноти визначення
оподаткованого обороту, правильності і законності застосування
податкових пільг, відображення в обліку розрахунків з бюджетом,
заповнення податкової звітності, визначення джерела сплати податків
тощо.

Надаючи консультації, аудитор керується не власними особистими поглядами
чи логічними судженнями з певного питання, а використовує законодавчі,
нормативні положення і роз’яснює їх застосування на практиці. Під час
консультації аудитору необхідно посилатися (цитувати) конкретні пункти,
підпункти, статті законодавчих нормативних актів; обґрунтовування
консультації на підставі журнальних чи газетних публікацій є
недопустимим. Для цього необхідно використовувати лише першоджерела,
користуючись правовими комп’ютерними бібліотеками, систематизованими та
інкорпорованими каталогами нормативних документів, опублікованих у
журналах, газетах, збірниках (без авторських тлумачень).

Аудиторські підприємства можуть здійснювати аналіз
фінансово-господарської діяльності, розробляти на замовлення клієнта
маркетингову оцінку конкурентного середовища, бізнес-плану. Для
аналітичної оцінки фінансово-господарського стану підприємства доцільно
використовувати статистичні, економіко-математичні методи дослідження
об’єкта з елементами прогнозування.

Молоді підприємства часто потребують розрахунків та прогнозування
виробництва нових видів продукції, послуг, діяльності. Таке планування
здійснюють досвідчені фахівці: фінансисти, економісти, юристи тощо. Так
само часто виникають потреби в розробці бізнес-планів для підприємств,
що розвиваються, при заснуванні нових підприємств, для одержання
інвестицій, кредитування.

Основна частина бізнес-плану складається з опису продукції або виду
послуг, які планується розробити. В описі перелічуються потреби, які
може задовольнити плановане виробництво, особливості і унікальні якості,
які вирізняють і характеризують товар, наявність патентів чи авторських
свідоцтв, що захищають особливості проектованого товару (послуги),
технології, попередня оцінка продажної ціни товару (послуги) та витрат,
яких потребує його виробництво, попередня величина прибутку.

Одним із видів аудиторської діяльності є економіко-правове забезпечення
підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи)
здійснюють свою діяльність відповідно до законодавчих та нормативних
актів України.

Економіко-правове забезпечення передбачає з’ясування таких основних
питань:

перевірку відповідності законодавчим вимогам засновницьких та
реєстраційних документів;

з’ясування відповідності чинному законодавству договірних відносин
клієнта з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи створюються на
підставі базових законодавчих актів:

Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХП;

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. № 887-ХІІ;

Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 р. № 693-XII.

Засновницькі документи суб’єктів підприємницької діяльності повинні
узгоджуватися з положеннями вищезазначених законів, і аудитор
зобов’язаний перевірити та встановити відповідність змісту засновницьких
документів вимогам чинного законодавства. Не менш важливим питанням є
перевірка того, чи здійснює підприємство лише ті види діяльності, які
зазначені у статутних документах. Аудитори також перевіряють
відповідність юридичної адреси, вказаної у статуті, з фактичним
місцезнаходженням підприємства.

Необхідно визнати, що багато важливих об’єктів аудиту виникають саме з
засновницьких документів:

майнові відносини між засновниками (склад, розмір частин у статутному
фонді);

правильність формування статутного фонду при створенні та приватизації
підприємства.

У процесі фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької
діяльності встановлюються договірні відносини, аналіз та
економіко-правове забезпечення яких є дуже важливим.

Українське господарське право (Цивільний Кодекс України) передбачає
багато видів договорів, які можуть укладатися між суб’єктами договірних
відносин. Визначити відповідність договорів чинному законодавству, а
також встановити правильність вибору та доцільність укладання того чи
іншого виду договору є основними завданнями економіко-правового
забезпечення договірних відносин клієнта.

Висновки.

Аудит визначається як перевірка публічної бухгалтерської звітності,
обліку, первинних документів та іншої інформації щодо
фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою
визначення достовірності їх звітності, обліку його повноти і
відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Потреба в аудиторських послугах виникла через цілих ряд обставин, що
супроводжувались переходом на ринкові відносини – необхідністю отримання
достовірної інформації про стан обліку та підтвердження достовірності
фінансової звітності, а також недостатня кваліфікація бухгалтерів малого
бізнесу і часті зміни в законодавстві.

Будь-яка аудиторська перевірка – чи це повна перевірка достовірності
фінансово-господарської діяльності, чи це перевірки окремих ділянок
обліку – являє собою контрольно-аудиторський процес, який хоч і має
складну структуру та певні особливості, але його можна поділити на три
основні етапи:

підготовчий

основний

заключний

Підготовчий етап проведення аудиту включає в себе знайомство з клієнтом
(попереднє планування), складання договору на проведення аудиту та
планування аудиторської перевірки, що супроводжується складанням робочих
планів та програми аудиторської перевірки.

Основний етап або дослідна стадія контрольно-аудиторського процесу
здійснюється аудиторами безпосередньо на об’єкті аудиту – підприємстві.
При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту.
Складається ця стадія з двох етапів – перед дослідного і дослідного.

Переддослідний етап включає низку процедур організаційного характеру,
спрямованих на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту
в установлені строки.

Дослідний етап – це виконання контрольно-аудиторських процедур із
перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства
за допомогою методичних прийомів і процедур аудиту.

Заключний етап включає в себе узагальнення і реалізацію результатів
контрольно-аудиторського процесу. Узагальнення результатів контролю – це
систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства. При
цьому виявлені недоліки групують, оформляють результати проміжного
контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обґрунтування,
узагальнюють і відображують результат аудиторської роботи – аудиторський
висновок.

Можна вважати, що даний етап є найосновнішим, так як він безпосередньо
приводить роботу аудитора до логічного завершення – формування думки
аудитора та реалізації результатів контролю. Але відповідно, якщо
аудитор припустився помилки на будь-якому з попередніх етапів
аудиторської перевірки, то це автоматично вплине на достовірність
аудиторського висновку.

Аудиторська фірма “Тер Аудит”

АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

про достовірність бухгалтерської звітності та

аналіз фінансового стану

Відкритого Акціонерного Товариства

«ТЕКСТЕРНО»

станом на 31.12.2000 р.

м. Тернопіль 10.04.2001р.

Основні відомості про аудитора

Аудитор:

Романюк Надія Василівна, сертифікат аудитора Аудиторської палати України
серія А — № 000355, виданий 25 серпня 1995 року, Рішенням Аудиторської
Палати України №83 від 27 жовтня 1999 року продовжений термін дії
сертифікату до 27 жовтня 2004 року.

Свідоцтво про внесення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності №
2178, виданого Аудиторською Палатою України. Рішення Аудиторської Палати
України № 129 від 23.02.2001.р

Загальні питання

Аудитом встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві відповідає
вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні” № 996 — XIV від 16.07.1999р. затвердженим стандартам
бухгалтерського обліку та інших нормативних актів Міністерства фінансів
щодо організації бухгалтерського обліку в Україні.

Підприємство дотримується та веде облік згідно обраній обліковій
політиці акціонерного товариства, принципи обрані у обліковій політиці
залишались незмінними на протязі періоду, який перевіряється.

Облік основних засобів, нематеріальних активів,

інших необоротних матеріальних активів

та їх зносу (амортизації )

Власні основні засоби становлять:

первісна вартість 216245
тис. грн.;

залишкова вартість 97269 тис.
грн.;

знос
118976 тис. грн.

Основні засоби достовірно оцінені та відповідають вимогам ПСБО 7
“Основні засоби”.

Індексація основних засобів не проводилась.

Облік надходження, реалізації, ліквідації та іншого вибуття,
інвентаризації, ремонту, модернізації та переоцінки основних засобів
ведеться відповідно до ПСБО 7 “Основні засоби”.

Методи визначення зносу (амортизації) основних засобів, облік зносу
провадяться згідно з ПСБО 7 “Основні засоби” та відповідають обраній
обліковій політиці, та залишались незмінними на протязі звітного
періоду. Підприємство застосовує норми та методи нарахування амортизації
по основним засобам, передбачені податковим законодавством. Податковий
облік основних засобів та їх амортизації ведеться згідно податкового
законодавства, закон “Про оподаткування прибутку підприємств” від
22.05.1997 року № 283\97-ВР із змінами та доповненнями. Облік інших
необоротних матеріальних активів відповідає вимогам ПСБО 7 “Основні
засоби”

Нематеріальні активи на підприємстві становлять:

первісна вартість
27643 тис. грн.

залишкова вартість
27642 тис. грн..

знос
1 тис. грн.

Оцінка нематеріальних активів здійснюється згідно ПСБО №8 “Нематеріальні
активи” всі нематеріальні активи визнані активами.

Облік надходження, зносу, реалізації та іншого вибуття нематеріальних
активів ведеться згідно ПСБО №8 “Нематеріальні активи”, та відповідає
його принципам.

Облік фінансових інвестицій

Підприємство має фінансових інвестиції в акціях, частки у статутному
капіталі інших підприємств.

Первісна вартість та подальша оцінка фінансових інвестицій відповідає
ПСБО №12 “Фінансові інвестиції”. Фінансові інвестиції відображені по
собівартості. Облік фінансових інвестицій ведеться згідно ПСБО № 12
“Фінансові інвестиції”.

Облік запасів

Облік запасів на підприємстві відповідає ПСБО №9 “Запаси”.

Облік придбання, реалізації, списання та іншого вибуття запасів ведеться
згідно ПСБО № 9 “Запаси”. Метод оцінки вибуття запасів за
середньозваженою собівартістю.

Протягом звітного періоду було забезпечено незмінність визначених
методів оцінки вибуття запасів.

Відображення сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам
ведеться згідно чинного законодавства.

Облік надходження, використання, реалізації та вибуття малоцінних та
швидкозношуваних предметів, строком використання менше ніж 1 рік,
відображається згідно ПСБО № 9 “Запаси”.

Оцінка запасів на дату балансу проведена правильно, згідно з прийнятою
на підприємстві обліковою політикою.

Облік витрат виробництва та обігу

Ведення обліку витрат на виробництво та склад витрат на виробництво
відповідає вимогам ПСБО №16 “Витрати”.

Фактична собівартість та оцінка залишків незавершеного виробництва на
підприємстві достовірні і обраховуються згідно чинного законодавства.

На підприємстві облік загальновиробничих витрат ведеться згідно чинного
законодавства, порядок та правильність розподілу цих витрат ведеться
згідно обраній обліковій політиці, ПСБО 16 “Витрати”, та не суперечить
чинному законодавству.

Податковий облік валових витрат ведеться згідно Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283\97-ВР із
змінами та доповненнями.

Дебіторська заборгованість

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто
дебіторська заборгованість за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Резерв сумнівних боргів не нараховувався, тому що виникнення
дебіторської заборгованості відбувається від 3 до 12 місяців, та
дебітори розраховуються вчасно за наданий товар. Якщо потрібно буде
нарахувати резерв сумнівних ооргів, то буде створено за методом
періодизації дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість за товари роботи, послуги складає:

первісна вартість 873 тис. грн.

Поточна дебіторська заборгованість, яка не пов’язана з реалізацією
продукції, робіт, послуг, що визнана безнадійною на протязі звітного
періоду відображена у складі інших операційних витрат.

тис.грн.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1999 р. 2000 р.

Чиста реалізаційна вартість 2081 873

Первісна вартість 2081 873

Резерв сумнівних боргів — —

Облік зобов’язань

Зобов’язання підприємства

Зобов’язання підприємства визнані згідно ПСБО №11 “Зобов’язання”:

облік та відображення в балансі поточних зобов’язань здійснюється
правильно;

заборгованості за позиками банків на кінець року складають 8080.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 7030 тис.
грн. Розрахунки по заробітній платі відповідають чинному законодавству.
Заборгованість по заробітній платі станом на 01.01.2001 р. складає 1302
тис. грн.

Розрахунки з підзвітними особами відповідають чинному законодавству.

Розрахунки з бюджетом, позабюджетними фондами і соціальному страхуванню
ведуться згідно нормативам. Заборгованість по розрахункам з бюджетом
складає 7261 тис. грн., по позабюджетним платежам заборгованість складає
1627 тис. грн., по страхуванню – 8847 тис. грн.

Дивіденди по акціям на підприємстві виплачуватися не будуть.

Статутний капітал

Розмір статутного капіталу заявлений 48710 тис. грн. та сплачений 48710
тис. грн. на кінець звітного періоду.

Величина статутного фонду становить на 31.12.2000 р. 48710 тис. грн. Цей
фонд поділено на 194840 простих іменних акцій рівною номінальною
вартістю по 0,25 грн. кожна, які було розподілено між засновниками
відповіло до сплачених ними часток в колективній власності.

Аналітичний облік до рахунку 40 “Статутний капітал” ведеться належним
чином. Записи про зміни прав власності здійснюються своєчасно та
достовірно.

Облік додатково вкладеного капіталу, іншого додаткового капіталу,
резервного капіталу та їх використання ведеться правильно.

Порядок розподілу прибутку здійснюється згідно зі Статутом та рішенням
зборів акціонерів.

Відображення в обліку неоплаченого капіталу, буде при необхідності
здійснюватися правильно.

Облік фінансових результатів

Доходи. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення
зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком
зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови,
що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Витрати. Собівартість реалізованої продукції підприємства складається з
витрат, що безпосередньо пов’язані з придбанням товарів та витратами,
пов’язаними з їх придбанням, доставці на підприємство та іншими
витратами на підготовку товарів до продажу.

Прибуток (збиток) від іншої реалізації. До складу доходів підприємства,
крім доходу від реалізації товарів за 2000 рік, входять:

тис. грн

Найменування доходів 2000р.

Інші операційні доходи 3096

Фінансові доходи —

Інші доходи —

До складу інших витрат, крім витрат основного виробництва підприємства
за 2000 рік, входить:

тис. грн.

Найменування витрат 2000р.

Адміністративні витрати 2607

Витрати на збут 37

Інші операційні витрати 4807

Фінансові витрати 103

Інші витрати —

Дохід визначений та прокласифікований достовірно згідно ПСБО №15. Облік
реалізації готової продукції та товарів здійснюється згідно чинного
законодавства.

Розрахунки фактичної собівартості реалізованої продукції та результатів
від її реалізації ведуться згідно вимог.

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

тис. грн..

Найменування 1999 р. 2000 р.

З бюджетом 40 141

З нарахованих доходів — —

За виданими авансами — —

З внутрішніх розрахунків — —

Інша поточна заборгованість 990 417

Облік іншої реалізації та її структура відповідає законодавству.

Балансовий прибуток та оподатковуваний прибуток визначається згідно з
чинним законодавством.

Стан бухгалтерського обліку та звітності

Форма ведення бухгалтерського обліку – журнально-ордерна.

Бухгалтерський облік ведеться відповідно до вимог П(С)БО № 1 та інших
нормативних документів з питань організації бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність відкритого акціонерного товариства “Текстерно”
відповідає даним синтетичного обліку, дані окремих форм звітності
відповідають один одному.

Річна інвентаризація проводилась згідно вимог чинного законодавства.

Бухгалтерська та статистична звітність складається вчасно та достовірно.

Висновок

Показники форми №1 “Баланс підприємства”, форми №2 “Звіт про фінансові
результати”, форми №3 “Звіт про рух грошових коштів”, форми № 4 “Звіт
про власний капітал”, форми №5 “Примітки до річної фінансової звітності”
адекватні даним синтетичного обліку та діючому законодавству.

Аналіз фінансового стану

Джерелом визначення показників фінансового стану є:

Баланс (ф.1).

Звіт про фінансові результати (ф.2).

Звіт про рух грошових коштів (ф.З).

Звіт про власний капітал (ф.4).

Примітки до фінансової річної звітності (ф.5).

Дані оперативного обліку емітента.

Додаткова інформація.

Показники фінансового стану акціонерного товариства

та підприємства-емітента облігацій

ВАТ “Текстерно”

станом на 01.01. 2001 р.

п/п Показники Орієнтовне позитивне значення На 01.01.2000 На 01.01.2001

1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,25 — 0,5 0,001 0,002

2 Коефіцієнт загальної ліквідності 1,0 – 2,0 0,38 0,3

3 Коефіцієнт фінансової стійкості

(або платоспроможності, або автономії) 0,25 – 0,5 -0,23 -0,36

4 Коефіцієнт структури капіталу (фінансування) 0,5 – 1,0 0,63 0,83

Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства
показав, що:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства на 01.01.2000р. дуже
низький порівняно з орієнтовним позитивним значенням, а на 01.01.2001р.
видно дуже незначну тенденцію збільшення цього коефіцієнту, а це
свідчить про те, що можливість підприємства погасити свої зобов’язання
негайно – низька, але в подальшому можливість ця збільшується та
розрахунки негайно можливі.

Коефіцієнт загальної ліквідності свідчить про те, що у підприємства
недостатньо власних ресурсів для погашення його поточних зобов’язань,
про що свідчить негативне значення коефіцієнту, й спостерігається
тенденція до зменшення цього коефіцієнту на протязі періодів по яким
проводиться аналіз на значний відсоток.

Коефіцієнт фінансової стійкості (або платоспроможності, або автономії)
підприємства має негативне (від’ємне) значення в порівнянні з
орієнтовним позитивним значенням, це характеризує підприємство з
відсутністю власного капіталу в загальній сумі авансованих засобів у
його діяльності, тобто підприємство функціонує на основі позиченого
капіталу і залежить від зовнішніх факторів. Дане підприємство не є
фінансово стійким.

Коефіцієнт структури капіталу (фінансування), тобто співвідношення
залучених та власних засобів, цей показник характеризує, що залежність
власного капіталу невелика від залучених засобів.

В цілому можна зробити висновок, що підприємство не є фінансово стійким,
власних ресурсів недостатньо, погасити свої зобов’язання у підприємства
є можливість, хоча дуже мала, а це свідчить що підприємство працює,
однак не отримує прибутку і є збитковим.

Загальний висновок

Аудиторська фірма “Тер Аудит” на підставі перевірки та проведеного
аналізу фінансово-майнового стану підприємства підтверджує, що надана
товариством інформація свідчить про відповідність
господарсько-фінансової діяльності діючому законодавству та прийнятої на
підприємстві обліковій політики. Прийнята система бухгалтерського обліку
відповідає законодавчим та нормативним вимогам. Фінансова звітність
складена на основі дійсних даних синтетичного обліку і в усіх суттєвих
аспектах достовірно відображає фактичний фінансовий стан на 31 грудня
2000 року по результатам операцій за період з 1 січня 2000 р. по 31
грудня 2000 р.

Аудитор-Директор

Аудиторської фірми “Тер Аудит” Н. В. Романюк

№ в Реєстрі суб’єктів аудиторської діяльності № 2178 Сертифікат

Додаток 1

Договір на проведення аудиторської перевірки

«10» січня 2001року м.
Тернопіль.

Аудиторська фірма » ______Тер-Аудит_____ » в особі Петренко. 0.0.

та ______ТОВ «Зодіак»______ (надалі «Клієнт») в особі Андрушко А.Ф.

складає договір про наступне:

1. Аудиторська фірма «Тер-аудит» бере на себе зобов’язання проведення
аудиторської перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності
«Клієнта» за період з 12 січня по 25 січня 2001 року.

2. Перевірці підлягають такі ділянки обліку:

а) суцільна перевірка:

— всі ділянки бухгалтерського обліку;

б) вибіркова перевірка:

— розрахунки з бюджетом по податках.

3. Термін здійснення перевірки до «25» січня 2001 року.

4. За здійснену перевірку «Клієнт» оплачує аудиторській фірмі суму в
розмірі одна тисяча вісімсот грн. (в т.ч. ПДВ — триста грн.)

5. Розрахунки здійснюються авансовим платежем в розмірі 100 відсотків на
протязі двох днів після підписання угоди. В разі не поступлення коштів
договір вважається анульованим.

6. «Клієнт» зобов’язується надати аудиторській фірмі » Тер-Аудит »
достовірні облікові дані, звітність, пояснення та інформацію.

7. Аудиторська фірма » Тер-Аудит » несе відповідальність за якість
виконаних робіт, дотримання термінів робіт та принципів аудиту при їх
виконанні.

8. «Клієнт» несе повну відповідальність за виявлені відхилення та
порушення, за фінансові результати та звітність стосовно них, за
невиконання рекомендацій та пропозицій аудитора, зобов’язань прийому та
оплаті робіт.

9. Максимальна відповідальність сторін по даному договору не може
перевищувати його суми. Аудиторська фірма » Тер-Аудит » не несе
відповідальність за невиявлені факти шахрайства та зловживань.

10. Прийняття робіт за даним договором здійснюється на підставі акту
приймання-передачі робіт. В разі відмови «Клієнта» підписати акт
приймання-здачі виконаних робіт за даним договором, він вважається
виконаним.

11. Інші положення, що не знайшли відображення в даному договорі,
регулюються чинним законодавством України.

Юридичні адреси сторін:

____м. Тернопіль______
____м. Тернопіль____

вул. Львіська9 ,к.6
вул. Камінна 4/22

тел. 33-15-19
_ тел.43-88-00.

Директор Петренко 0.0.
Директор Андрушко А.Ф.

м.п.
м.п.

Додаток 2

Програма аудиторської перевірки

Підприємство _ТОВ «Зодіак»

Період аудиту 1.01.2000 — 1.01.2001

Кількість люд/год на перевірку _____________

Керівник аудиторської групи Степанюк В.І.

Запланований аудиторський ризик 0,1

Запланований рівень суттєвості 0,2

№ п/п

Перелік аудиторських процедур

Період проведення

Виконавці

Робочі документи

1.

1.1

1.2

1.3

1.4

1.5

1.6

2.

2.1

2.2 Аудит засновницьких документів

Перевірка засновницьких документів

Перевірка наявності дозволів на право займатись діяльністю

Відстеження відображення величини статутного капіталу

Порівняння засновницьких документів, рішень акціонерів з бухгалтерськими
документами

Перевірка документів, що підтверджують права власності Перевірка
реєстрації змін статутних документів

Аудит формування статутного капіталу Перевірка правильності відображення
в обліку внесків

Перевірка правильності оцінки внесків 12.01

13.01

Кіт Н.0.

Степанюк В. І КітН.0.

Драбик І. А.

Кіт Н.0.

Драбик І. А

Степанюк В.І

Драбик І. А

Степанюк В. І

КітН.0.

Степанюк В.І Степанюк В. І Драбик І. А. Копії засновницьких документів,
облікові регістри

Договори купівлі-продажу, патенти, договора

Копії засновницьких документів, облікові регістри

10.01.200І року

Начальник бригади
___________

Керівник
___________

Додаток 3

Директору ТОВ “Зодіак”

(код ЗКПО 3481798)

п. Андрушко А.Ф.

Лист.

Згідно з договором від 10.01.2001р. повідомляємо наступні наслідки
проведеної аудиторської перевірки.

В предмет договору були включені питання достовірності, повноти.
відповідності чинному законодавству та існуючим нормативам стану
бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Вибірково здійснена
перевірка розрахунків з бюджетом га позабюджетними фондами.

За результатами проведеної перевірки повідомляємо.

1. В порушення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
№283-97 ВР від 25.07.97р. в склад валових витрат неправомірно включена
вартість паливо-мастильних матеріалів. які використовуються для потреб
легкового автотранспорту, при здійсненні бартерних операцій нарахування
валових доходів здійснювалось по відвантажуванню продукції, а не по
першій події (відвантаження товару чи надходження матеріальних активів):
при віднесенні до складе валових витрат на підвищення кваліфікації
працівників підприємства нерівномірно віднесено на валові витрати
вищезазначені затрати в сумі. що перевищує 2% фонду оплати праці
звітного періоду.

2. В порушення Закону України «Про ІІДВ» №168-97 ВР від 3.04.97р. в
склад податкового кредиту внесена сума не підтверджена податковими
накладними.

3. порушення порядку ведення касових операцій, зокрема, щодо
своєчасності оприбуткування готівки, перевищення встановлених строків
використання виданої під звіт готівки, видачі готівкових коштів під звіт
без повного звітування щодо раніше виданих коштів не встановлено.
Випадків перевищення ліміту готівки в касі не виявлено.

Проведеною перевіркою самостійно здійснено перерахунок валових доходів
та валових витрат підприємства, суму податкового кредиту та податкових
зобов’язань.

Згідно ст. 23 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93р.
№3125-ХП просимо повідомити власників чи уповноважених ними осіб про
встановленні під час аудиту недоліки виявлені і у веденні обліку та
звітності.

Аудитор Степанюк В.І.
_____________

Серт. А 336655
підпис

Додаток 4

Директору ТОВ “Зодіак”

(код ЗКПО 3481798)

п. Андрушко А.Ф.

Аудиторський висновок

за наслідками перевірки стану бухгалтерського обліку

та звітності станом на 1.01.2001 р.

В предмет аудиторської перевірки були включені питання достовірності,
повноти, відповідності чинному законодавству та існуючим нормативам
стану бухгалтерського обліку.

За правильність та вірогідність складання та своєчасність подання
звітності несуть відповідальність директор Андрушко А.Ф. та головний
бухгалтер Муха Р.П., які в період, що перевірявся (з 1.01.2000р. по
1.01.2001 року) розпоряджалися коштами підприємства.

Фірма «Тер-Аудит» несе відповідальність за висновок, що складається на
підставі цієї звітності та аудиторської перевірки.

Недоліки, що виявлені в процесі перевірки усунуті підприємством
самостійно, про що повідомлено листом від …

На підставі пункту п.5.3 та п.6.3 вимог до аудиторського висновку за
наслідками перевірки річного балансу та річної звітності, відповідно до
п.1 ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність» констатуємо
умовно-позитивний висновок із застереженнями і усунутими розбіжностями.

Показники формування фінансової звітності станом на 1.01.2001 року
відповідають первинним документам, аналітичному обліку, чинному
законодавству та існуючим нормативам з врахуванням розбіжностей усунутих
станом на 1.02.2001р.

Аудитор
Степанюк В. І._______

Серт.АЗ.36655
підпис

Список використаної літератури

Адамс Р. Основы аудита. – М.: Аудит Юнити, 1995.

Алборов Р.А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК.- М.:
Издательство «Дело и сервис», 2000.- 432 с.

Арес Э. А., Лоббен Дж. К. Аудит. Гл. ред. Соколов Я. В. – М.: Финансы и
статистика, 1995.

Аудит використання активів і фінансово-господарських операцій //
Бухгалтерський облік і аудит, 1994.- №9, С.25-36

Аудит предприятия: методология аудиторской проверки
хозяйственно-финансовой деятельности предприятия // М: Дело, 1995-230с.

Барышников Н.П. “Организация и методика проведения общего аудита”,
Москва, 1996 год.

Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник.- К.: Вища школа.: Т-во “Знання”,
КОО, 1999.- 574 с.

Верига Ю.А, Руденко Л. В. Облік і аудит резервів: Українська практика та
міжнародний досвід // Світ бухгалтерського обліку.- 2001. – №2. – с.
11-18

Додж Р. Посібник із стандартів і норм Аудита: Пер. с англ.; передмова
С.А. Стукова. — М.: Фінанси і статистика; ЮНИТИ, 1992. — 240 с.

Закон України “Про аудиторську діяльність”.

Зубик С., Середа О., Колошило О. Види аудиторських висновків та
особливості їх складання // Бухгалтерський облік і аудит, №1, 1998.

Кулаковська Л.П. Основи аудиту. Курс лекцій. Навчальний
посібник.-Житомир:ЖІТІ,2000

Монтгомери. Аудит (пер. с англ. Под ред. Соколова Я. В.). М.: Аудит
Юнити, 1997.

Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів
України.- К.,1999.

Овсийчук М.Ф. “Аудит. Организация. Методика проведения”, Москва, 1996
год.

Рапопорт “Международные стандарты учета и аудита” — 1992г.

Робертсон Дж. Аудит. Перекл. з англ. — М.: KPMG, Аудиторська фірма
”Контакт”, 1993. — 496 с.

Рудницький. Внутрішній аудит: Методологія і організація.- Тернопіль:
Економічна думка,2000.

Сопко В.В. «Аудит в країнах співдружності незалежних держав» — Ж.:
«Бухгалтерський облік і аудит» №8 1996 рік Ст. 4-12.

Терехов А. А. Аудит. М.: Юнити, 1999.

Чекин В. Д. «Курс лекций по аудиту», Москва, 1997г.

Шеремент А.Д., Суйц В.П. Аудит: Навчальний посібник. — М.: ИНФРА-М,
1995 — 240 с.

PAGE

PAGE 45

Похожие записи