Реферат на тему:

Порядок призначення та проведення ревізії і перевірок

Порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною
службою регламентується Інструкцією про порядок проведення ревізій і
перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні. Вона
розроблена на підставі Закону України “Про державну контрольно-ревізійну
службу в Україні”, введеного в дію Постановою Верховної Ради України від
26.01.93, та Положення про державну контрольно-ревізійну службу в
Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5.07.93
№ 515. Зазначеними нормативними документами підкреслюється, що ревізії
та перевірки повинні сприяти зміцненню державної фінансової дисципліни,
поліпшенню фінансового стану підприємств і організацій, збереженню
державного майна, попередженню зловживань, поповненню доходів бюджету.

Головним завданням ревізій і перевірок є здійснення державного контролю
за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і
достовірністю бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах і
організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних
валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених
недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Ревізії і перевірки підприємств та організацій, які отримують кошти з
бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, а також перевірки
правильності використання бюджетних позичок і державних кредитів,
своєчасності їх повернення та сплати відсотків за користування ними
проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби всіх
рівнів. 

На проведення кожної ревізії (перевірки) ревізору державної
контрольно-ревізійної служби видається спеціальне посвідчення, підписане
керівником відповідного підрозділу служби або його заступником. Це
посвідчення пред’являється керівнику підприємства, яке буде
ревізуватись. 

В окремих випадках до участі в ревізіях і перевірках, які проводяться
ревізорами державної контрольно-ревізійної служби, можуть залучатись на
договірних засадах спеціалісти міністерств, органів державного
управління, економічних, бухгалтерських та інших підрозділів
підприємств, установ і організацій.

Строки проведення ревізій та склад ревізійної групи визначаються з
урахуванням того обсягу роботи, якого потребує вирішення конкретних
питань кожної ревізії (перевірки). Термін ревізії (перевірки), як
правило, визначається в межах 30 робочих днів. У випадках, коли ревізія
(перевірка) проводиться за дорученням правоохоронних органів, вона може
бути продовжена особою, яка призначила ревізію (перевірку), на строки,
узгоджені з правоохоронними органами. Термін ревізії може бути
продовжений і в інших випадках, коли цього потребують обставини (як
правило у випадках приховування зловживань і їх вуалювання в обліку).
Якщо в ході підготовки до ревізії (перевірки) або на початку її буде
встановлено, що на підприємстві чи в організації відсутні й належний
бухгалтерський облік, що унеможливлює якісне її проведення, ревізори
мають право вимагати від їх керівництва здійснення процедур для
проведення обліку відповідно до чинного законодавства. У таких випадках
ревізію розпочинають після поповнення обліку. Згідно з Інструкцією про
порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною
службою в Україні ревізори не повинні поновлювати облік на підприємстві,
яке підлягає ревізії, та проводити ревізію за поновленим ними ж обліком.

Програма ревізії (перевірки) затверджується керівництвом відповідного
структурного підрозділу, яке перевіряє підготовленість учасників до
проведення ревізії (перевірки) і дає їм необхідні інструктивні вказівки.

На основі затвердженої програми ревізії (перевірки) складається план її
проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів
виконання. У період ревізії при необхідності до програми і плану її
проведення вносять зміни та доповнення.

Керівник ревізійної групи (ревізор) пред’являє керівнику підприємства,
організації, установи посвідчення на право проведення ревізії чи
перевірки, знайомиться з умовами роботи та особливостями даного
підприємства, організації чи установи, станом справ щодо збереження
грошових коштів і матеріальних цінностей, організовує ревізію каси,
інвентаризацію матеріальних цінностей та здійснює інші необхідні дії
щодо організації і створення умов для нормального проведення ревізії
(перевірки).

Ревізори мають право вимагати від працівників підприємства, установи чи
організації, що ревізується, щоб матеріально відповідальні особи в
обов’язковому порядку брали участь у проведенні інвентаризацій,
перевірці довірених їм цінностей, контрольних обмірах виконаних робіт,
контрольних запусках у виробництво сировини та матеріалів, відборі проб
та зразків на дослідження, а також при інших аналогічних діях,
спрямованих на перевірку стану збереження грошових коштів і матеріальних
цінностей та діяльності матеріально відповідальних осіб.

Працівникам державної контрольно-ревізійної служби на об’єкті, що
ревізується (перевіряється), надається місце для роботи, можливість
користуватися зв’язком, розмножувальною технікою, іншими послугами для
забезпечення нормальних умов праці.

Ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та
організацій проводяться шляхом перевірки дотримання чинних законодавчих
та нормативних актів; уважного і всебічного контролю за грошовими
коштами і матеріальними цінностями; проведенням зустрічних перевірок в
установах банку, постачальників і споживачів; контрольних запусків
сировини і матеріалів у виробництво; контрольних аналізів готової
продукції; перевірки правильності застосування норм витрат сировини і
матеріалів, виходу готової продукції та природних втрат; перевірки
зберігання грошових коштів і матеріальних цінностей, організації їх
інвентаризації; ретельної перевірки правильності віднесення витрат на
виробництво і розрахунків з бюджетом; перевірки дотримання методики
оцінки майна при реалізації та приватизації, проведення індексації.

При виявленні фактів порушень законів України, постанов Верховної Ради,
нормативних актів Президента України та Кабінету Міністрів, а також
нормативних актів міністерств і відомств, зареєстрованих в установленому
порядку в Міністерстві юстиції України, фактів незаконного і нецільового
витрачання державних коштів, приховування від бюджету належних йому
платежів та інших порушень фінансової дисципліни або зловживань
перевіряючи повинні отримати письмові пояснення від посадових та інших
причетних до цього осіб, а також встановити розмір заподіяних збитків,
причини і обставини їх виникнення, осіб, з вини яких вони допущені.
Розмір збитків визначається відповідно до чинного законодавства 

h

?????????r?озкрадання грошових коштів, матеріальних цінностей та інших
зловживань працівники державної контрольно-ревізійної служби негайно
передають матеріали ревізій згідно з описом правоохоронним органам для
проведення розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності,
відшкодування збитків, а також повідомляють про виявлені зловживання і
порушення державним органам та органам, уповноваженим управляти
державним майном.

Вилучення ревізуючими необхідних оригіналів документів може
здійснюватись у випадках, коли їх збереження в організації, що
ревізується, не гарантується, а також у випадках виявлення фіктивних
документів, підробок і фальсифікацій на строк до закінчення ревізії або
перевірки. У справах організації, підприємства, установи залишається акт
вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами
ревізуючого та головного бухгалтера або іншої відповідальної особи
організації, яка ревізується.

Посадові та інші особи суб’єктів господарювання, що ревізуються
(перевіряються) і не виконують законних вимог ревізорів під час
проведення ревізій (перевірок) або чинять їм у цьому перепони,
притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

При проведенні ревізії підприємств і організацій напрями, які підлягають
перевірці, визначаються, виходячи з того, яка у них форма власності, які
взаємовідносини з державою і яка мета ревізії. 

Якщо об’єктом ревізії є підприємство, яке отримує кошти з бюджету, то
перевірці підлягають питання їх ощадливого витрачання за цільовим
призначенням. Особлива увага звертається на те, чи не використовувались
ці кошти для перерахування на депозитні рахунки і на необґрунтоване
перерахування (приховане кредитування) комерційним та іншим структурам
недержавного сектора економіки, чи не допускались факти
безгосподарності, марнотратства, непродуктивного витрачання грошових
коштів і матеріальних цінностей. У разі виявлення витрачання бюджетних
коштів не за цільовим призначенням ревізуючі повинні поставити питання
про припинення фінансування, повернення до бюджету витрачених не за
цільовим призначенням коштів та притягнення винних осіб до
відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що одним із головних завдань державної контрольно-ревізійної
служби є здійснення контролю за збереженням грошових коштів і
матеріальних цінностей, ревізуючим при проведенні ревізії підприємства
(чи господарської організації) необхідно з’ясувати:

– скільки і яких рахунків відкрито в установах банку, ретельно
перевірити касу, касові і банківські операції, при необхідності звірити
в установах банків їх виписки, окремі грошові та інші документи, які
знаходяться на підприємстві, з такими ж документами в установах банку і
переконатись у їх ідентичності і достовірності;

– стан розрахунків (а також спосіб зустрічних перевірок) за відпущену
продукцію (надані послуги тощо), звернувши особливу увагу на дебіторську
заборгованість із тривалим строком її утворення, за якою недостатньо
вживались заходи щодо погашення, а також на товари (продукцію), які
тривалий час перебувають у дорозі, товари відвантажені, але не оплачені
в строк, товари на відповідальному зберіганні, ретельно вивчити суми
дебіторської заборгованості, за якою минули строки позову і суми якої
списані на збитки, чи вживались заходи щодо стягнення цієї
заборгованості;

– правильність списання сировини на виготовлення продукції, у разі
необхідності провести контрольний запуск сировини у виробництво за
участю спеціалістів;

– повноту оприбуткування виготовленої продукції, чи не виготовлялась
продукція, прихована від обліку;

– наявність договорів про матеріальну відповідальність з матеріально
відповідальними особами;

– дотримання діючих положень щодо проведення інвентаризації грошових
коштів і матеріальних цінностей та регулювання інвентаризаційних
різниць, якість проведених на підприємстві інвентаризацій, у разі
необхідності – організувати проведення інвентаризації (повної чи за
окремими найменуваннями) товарів, матеріалів, готової продукції тощо; чи
не допускалось перекриття недостач у одних матеріально відповідальних
осіб лишками у інших;

– наявність заборгованості внаслідок недостач, розтрат і крадіжок, яка
рахується на бухгалтерському обліку підприємства, причини їх утворення,
які вживалися заходи щодо відшкодування цієї заборгованості;

– дотримання діючого порядку видачі, використання і зберігання бланків
довіреностей (доручень);

– зовнішньоекономічну діяльність підприємства; обсяг експортних та
імпортних операцій за відповідний період, у тому числі бартерних;
правильність застосування цін і тарифів при здійсненні цих операцій,
своєчасність розрахунків за ними, чи не допустило керівництво
підприємства незаконного відкриття валютних рахунків за кордоном,
утримання на них валюти, прихованої від обліку; а також чи не вжито
заходів щодо повернення з-за кордону сум валюти, яка тривалий час не
була повернута в Україну;

– дотримання чинних нормативних актів щодо приватизації, особливу увагу
при цьому необхідно звернути на правильність визначення вартості об’єкта
приватизації, проведення індексації в процесі приватизації;

– правильність застосування норм витрат сировини і матеріалів, а також
норм їх витрат та втрат готової продукції при транспортуванні і
зберіганні; правильність утворення і використання фондів; правильність
віднесення витрат на виробництво, відображення фінансових результатів в
обліку, своєчасність, повноту і правильність перерахування до бюджету
належних йому платежів, правильність ведення і достовірність
бухгалтерського обліку і звітності. Стан бухгалтерського обліку потрібно
перевіряти на всіх етапах ревізії, тобто при перевірці кожного без
винятку питання ревізії накопичувати та узагальнювати виявлені недоліки
для ґрунтовного висвітлення їх у акті ревізії. 

Залежно від мети ревізії перевірці підлягають й інші напрями
фінансово-господарської діяльності підприємства чи організації в частині
дотримання чинних нормативних актів.

Список літератури

Атанасян Г.А., Голубятников С.П. Судебная бухгалтерия: Учебник. – М.:
Юрид. лит., 1989. – 352 с.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Підручник. – К.:
Вища школа, 1994.

Белуха Н.Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства. – М.:
Финансы и статистика, 1992.

Белуха Н.Т. Ревизия и контроль в торговле. – М.: Экономика, 1998.

Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. – Житомир, 2000.

Вітвіцька М.О. Контроль і ревізія. – К., 1999.

Егорова С.К. Контроль и ревизия в бытовом обслуживании. – М.: Финансы и
статистика, 1990.

Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в
умовах ринку. – К.: БМУ Інформ, 1995.

Казарина А.Х. Выявление скрытых хищений путем ревизий и проверок,
организуемых в процессе осуществления общественного надзора прокуратуры
// Выявление скрытых хищений. – М., 1981.

Похожие записи