ПЛАН

ВСТУП

1. Особливості визначення поняття аудиту в національній та зарубіжній
теорії і практиці

1.1. Поняття аудиторської діяльності

1.2. Цілі і завдання аудиту

2. Обгрунтування історичної та практичної необхідності аудиту на Україні

3. Аудиторська діяльність в законах та нормативних актах України

4. Аудиторський висновок. Аудиторська перевірка.

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури:

ВСТУП

Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто
безпосередньо займається управлінням підприємством (адміністрація,
менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники,
акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту
фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери
підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку
адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень.
Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність,
яка подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан
підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і
підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку
акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були його
беззаперечна чесність і незалежність.

Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844 року виходить серія
законів про компанії, відповідно до яких правління акціонерних компаній
зобов’язанні запрошувати не рідше ніж один раз на рік спеціальну людину
для перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.

В Російській Імперії, до складу якої входили всі теперішні країни СНД,
звання аудитора було введене царем Петром І. Посада аудитора вміщувала в
себе деякі обов’язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів в Росії
називали присяжними бухгалтерами. Всі три спроби організації аудиту: в
1889 році, 1912 та 1928, виявились марними.

В країнах СНД, які виникли на терені СРСР, аудиторська діяльність у
сучасному вигляді з’явилась порівняно недавно, і в зв’язку з
економічними реформами отримує все більше розповсюдження. Першими
аудиторськими організаціями в колишніх республіках СРСР стали
представництва та дочірні підприємства акціонерного товариства
«Інаудит», яке було засновано восени 1987 року. Спочатку аудит
проводився на спільних підприємствах, пов’язаних з участю іноземного
капіталу, так як зарубіжні партнери вимагали подання їм звітності, яка
підтверджена незалежною аудиторською організацією. З виникненням нових
форм підприємницької діяльності, появою акціонерних товариств, товариств
з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та інших підприємств
сфера застосування аудиту значно розширилась. Аудиторські послуги в
країнах СНД пропонує і так звана Велика шістка найбільших аудиторських
фірм світу, до якої входять: Deloitte & Touche, Ernst & Young, Artur
Anderson, Price Waterhouse, Cooper & Lybrant, KPMG. Кожна з цих фірм є
великим міжнародним угрупуванням, фірми-члени якого працюють в багатьох
країнах світу. Всі ці фірми за своєю організаційною структурою являють
собою партнерства (товариства) з необмеженою відповідальністю. Кожна з
груп, яка входить до великої шістки в цілому пропонують весь спектр
аудиторських і консультаційних послуг, а окремі фірми, які входять в
дану групу можуть мати певну спеціалізацію (податкове консультування і
аудит в певній сфері бізнесу та інше).

Аудиторська діяльність в країнах СНД — в Україні, Російській Федерації,
Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані, та інших — розвивається в
міру розвитку ринкової економіки, урізноманітнення форм власності
капіталу. Аудиторська діяльність в цих країнах регулюється спеціальним
законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним в
розвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено координаційний центр з
Аудиту за участю певних структур ООН, Асоціації аудиторів і бухгалтерів
СНД, асоціації аудиторів та бухгалтерів країн-учасників.

1. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ АУДИТУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ
ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ

1.1. Поняття аудиторської діяльності

Аудиторський контроль широко застосовується у світовій практиці. У його
основі лежить взаємна зацікавленість держави, адміністрації підприємств
і їхніх власників у достовірності обліку і звітності. В умовах планової,
централізовано керованої економіки потреба в незалежному фінансовому
контролі в Україні не виникала. Його цілком заміняла система відомчого і
позавідомчого контролю, спрямована на виявлення порушень і зловживань у
фінансово-господарській діяльності підприємств, помилок і відхилень у
звітності, виявлення і покарання винних. Розвиток ринкових відносин
обумовлює необхідність прийняття великої кількості нових нормативних
документів, що регламентують нові питання діяльності підприємств;
бухгалтерського обліку і звітності; оподатковування і порядок формування
собівартості продукції. У зв’язку з цим з’явилися перші порушення (часом
ненавмисні) у дотриманні вимог нормативних документів, що відносяться до
господарської діяльності підприємства. Органи, на які покладалися
обов’язки по наданню допомоги підприємствам у правильності застосування
тих чи інших законодавчих актів, самі, у силу їхньої нечисленності і
перевантаженості роботою, виявилися не готові до такої роботи. У зв’язку
з цим виникає необхідність створення нової форми контролю за діяльністю
підприємств, що включала б у себе консультування з питань організації і
ведення бухгалтерського обліку, правильності нарахування податків,
правової позиції й інших видів послуг. Власники і насамперед колективні
власники, а також кредитори позбавлені можливості самостійно
переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше
дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності. Оскільки звичайно
вони не мають доступу до облікових записів, тому потребують послуг
аудиторів. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності
підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для
прийняття рішень в області економіки й оподатковування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і
слідчим для підтвердження цікавлячої їх фінансової звітності.

Поняття аудиту набагато ширше, ніж ревізії чи інші форми контролю, тому
що містить у собі не тільки перевірку вірогідності фінансових
показників, але і розробку припущень по поліпшенню господарської
діяльності підприємств із метою раціоналізації витрат і оптимізації
податків. Поняття аудиторської діяльності визначається тимчасовими
правилами аудиторської діяльності в Україні.

Аудиторська діяльність – аудит – являє собою підприємницьку діяльність
аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих
перевірок бухгалтерської чи фінансової звітності, платіжно-розрахункової
документації окремих господарських операцій, податкових декларацій і
інших видів фінансових зобов’язань і вимог економічних суб’єктів на
договірній основі.

Багато авторів по-різному трактують як класифікаційні ознаки, так і саме
поняття аудиту. Поняття аудиту Косинця у статті «Історія аудиту»: «Аудит
– це процес перевірки ведення бухгалтерського обліку в установах з
погляду його вірності і справедливості».

«Аудит – це систематичний процес одержання й оцінки доказів вірності
даних з приводу економічних дій і подій, встановлення ступеня
відповідності цих даних встановленим критеріям і повідомлення
результатів зацікавленим користувачам».

«Аудит – систематичний процес, проведений незалежною від зовнішніх
факторів особою чи групою осіб, заснований на результатах контролю і
своїй думці. На підставі встановлених критеріїв і стандартів із приводу
інформації, що ревізійна одиниця надає стороннім користувачам у своїй
діяльності і її перспективах».

В аудиторських стандартах аудиторської діяльності дається наступне
визначення:

«Аудит – це незалежна експертиза фінансової звітності підприємства на
основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку,
відповідності господарських і фінансових операцій законодавству України,
повноти і точності відображення у фінансовій звітності діяльності
підприємства. Експертиза завершується складанням аудиторського
висновку».

Незважаючи на деякі розходження у визначенні аудита, практично всі
автори підкреслюють ту чи іншу його особливість:

незалежність;

платність;

конфіденційність.

Іноді його розглядають занадто вузько й обмежують тільки перевіркою
звітності недержавних структур. В інших випадках украй широко,
ототожнюючи з будь-якою бухгалтерською діяльністю. Таке розходження у
розумінні аудиту пов’язане ще і з тим, що це поняття прийняте з західної
літератури.

У країнах з розвинутий ринковою економікою, де аудит виник уже давно,
поняття аудиту трактують дуже різноманітно. В Англії під аудитом
розуміється незалежна перевірка і вираження думки про фінансову
звітність підприємства. При цьому термін «аудит» застосовується не
тільки при перевірці підприємств, що попадають під чинність закону «ПРО
компанії» чи закону про промислові чи інші угрупування, але і при
складанні перевірки урядових закладів і місцевих органів влади, а також
при наданні клієнтам аудиторських послуг за згодою.

Джек Робертон відзначав, що під аудитом розуміється процес зниження до
прийнятного рівня інформаційного ризику (тобто імовірності того, що у
фінансових звітах містяться помилкові чи неточні зведення) для
користувачів фінансових звітів.

Перевірку вірогідності звітності підприємства, дотримання діючого
законодавства і складання аудиторського висновку по цьому питанню
виконує незалежний аудитор. Існує кілька визначених правил, що
стосуються діяльності аудиторів:

вільний вибір аудиторів (аудиторської фірми) господарськими суб’єктами;

договірні відносини між аудитором і клієнтом, що дозволяють аудитору
самому вибирати свого клієнта і бути незалежним від вказівок яких-небудь
державних органів;

можливість відмовити клієнту у видачі аудиторського висновку до усунення
відзначених недоліків;

неможливість аудиторської перевірки при родинних чи ділових відносинах
із клієнтом, що перевищують договірні відносини з приводу аудиторської
діяльності;

заборона аудиторам і аудиторським фірмам займатися господарською,
комерційною і фінансовою діяльністю, не зв’язаною з виконанням
аудиторських, консультаційних і інших дозволених законом послуг.

1.2. Цілі і завдання аудиту

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення правдивості
бухгалтерської чи фінансової звітності економічних суб’єктів і
відповідності виконаних ними фінансових і господарських операцій
нормативним актам, що діють в Україні. Отже, призначення аудита – це
перевірка фінансових звітів з метою:

перевірки повноти, правдивості і точності відображення в обліку і
звітності витрат, доходів і фінансових результатів діяльності
підприємства за період, що перевіряється;

контроль за дотриманням законодавчих і нормативних документів, що
регулюють правила ведення обліку і складання звітності, методологічної
оцінки активів, зобов’язань і власного капіталу;

виявлення резервів кращого використання власних основних і оборотних
коштів, фінансових резервів і позикових джерел.

У ході аудиторської перевірки встановлюється правильність складання
балансу, звіту про прибутки і збитки, вірогідність даних пояснювальної
записки. При цьому визначається:

чи всі активи і пасиви відбиті в звіті;

чи всі документи використовуються в звіті і наскільки фактична методика
оцінки майна відхиляється від прийнятої при визначенні облікової
політики підприємства.

Звіт про прибутки і збитки аудитор перевіряє для встановлення
правильності розрахунку балансу й оподатковуваного прибутку.

Для досягнення основної мети і представлення висновку аудитор вивчає
наступні питання:

загальна прийнятність звітності (чи відповідає звітність у цілому усім
необхідним вимогам);

обґрунтованість (чи існують підстави для включення в звітність
зазначених там сум);

закінченість (чи включені в звітність усі належні суми, зокрема всі
активи і пасиви, що належать компанії);

оцінка (чи всі категорії правильно оцінені і безпомилково обраховані);

класифікація (чи є підстава відносити суму на той рахунок, на якому вона
записана);

розмежування (чи віднесені операції, проведені незадовго до дати
складання балансу або безпосередньо після неї до того періоду, у якому
були проведені);

акуратність (чи відповідає сума окремих операцій даним, приведених у
книгах і журналах, чи відповідають підсумкові суми даним, приведених у
головній книзі);

розкриття (чи всі категорії занесені у фінансову звітність і чи
правильно відбиті в звітах і додатках книг).

У закордонній літературі виділяються головні і конкретні цілі аудита по
елементах. У книзі «Аудит» – «зміст цілей аудита полягає в тому, щоб
створити деяку структуру, що допомогла б аудитору зібрати потрібну
кількість актуальних свідчень, а потім вирішити, які саме фактичні дані
необхідно збирати через конкретні обставини, при яких проводиться аудит.
Цілі залишаються тими самими при різних перевірках, але фактичні дані
будуть різні в залежності від обставин».

Цілі аудита:

ступінь загальприйнятності;

правильне включення сум;

закінченість;

право власності (по включених сумах);

оцінка;

правильність кореспонденції і відображення сум на рахунках;

розмежування (господарські операції, близькі до дати балансу, варто
враховувати за відповідний період);

арифметична точність (окремі статті балансу відповідають підсумкам в
облікових регістрах і головній книзі);

розкриття (правильність відображення рахунків і фактів даних звітності,
що до них відносяться).

Завдання аудитора полягає:

в оцінці рівня бухгалтерського обліку, кваліфікації облікових кадрів,
якості обробки інформації (особливо первинної документації),
правильності і законності здійснення бухгалтерських записів;

у наданні допомоги підприємствам шляхом рекомендацій з усунення
недоліків, особливо тих порушень, що безпосередньо вплинули на фінансові
результати, позначилися на вірогідності показників звітності;

у необхідності оцінки не тільки минулих фактів і існуючих у даний момент
положень, але й орієнтуванні організації, що перевіряється, на ті
майбутні події, що здатні вплинути на господарську діяльність і кінцевий
результат.

Останнім часом у діяльності аудиторів з’явилася ще одна дуже важлива
функція – це надання допомоги підприємствам у захисті їхніх інтересів у
податкових органах і арбітражних судах.

2. ОБГРУНТУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ НЕОБХІДНОСТІ АУДИТУ НА УКРАЇНІ

Аудит має древню історію. Вважають, що фактично ще в Древньому Єгипті
(близько 2600 р. до н.е.) існували чиновники, які об’єднували функції
обліку, управління і контролю.

У Римській імперії (1 – 26 р. н.е.) контрольні функції здійснювалися
спеціальними службовцями (куратори, прокуратори, квестори). Після
падіння Римської імперії аудит одержав широке поширення в Італії. Купці
Флоренції і Венеції використовували працю аудиторів для перевірки
платоспроможності капітанів торгових судів, що везли величезні багатства
на свій континент. У цей час аудит мав строго цільовий напрямок –
запобігання помилкам.

Батьківщина сучасного аудиту – Англія. Ще в 9 ст. був даний поштовх до
«рахунку і міри» у Британському господарському житті. Вже в ті часи з
загального поняття «бухгалтер» виділяється суміжне поняття «аудитор». За
першим у його повсякденній діяльності зберігаються функції особи, що
організує і веде рахунки, а на другого покладаються самостійні незалежні
функції контролера, що перевіряє рахунки.

Писемні пам’ятки, що вказують на існування аудиторства в Англії,
відносяться до 13-14 ст. Прийоми аудиту на той час полягали переважно в
детальній перевірці кожної операції.

Тестування чи вибіркова перевірка, як аудиторські процедури, були
невідомі.

В історії розвитку аудита можна виділити кілька періодів:

до 1500 р.;

1500 – 1830 (1860) р.;

1830 (1860) – 1905 р.;

1905 – 1933 р.;

1933 – 1940 р.;

с 1940 р. по наш час.

Перший період закінчувався в 1500 р. Ця дата позначена довільно, але
вона найбільш точно відбиває стан «перелому» у загальній економічній
ситуації. Однією з причин цього стало відкриття Америки, і як наслідок
збільшення обсягу товарів, капіталу, робочої сили в загальносвітовому
масштабі. Інша причина – 1494р. по праву вважається датою початку
навчання про подвійний запис (Лука Пачоллі).

1500 – 1830 (1860) рр. Цілі і прийоми аудиту не були змінені і полягали
у виявленні помилок і перевірці чесності осіб, відповідальних за
податкові платежі. У цей час істотно підвищилося значення аудита, тому
що відбувся поділ між власниками підприємства: керуючими й інвесторами.
Акціонерам не тільки була потрібна гарантія схоронності капіталу, але й
одержання дивідендів. Тільки аудитор міг дати висновок про вірність і
об’єктивність перевіреної фінансової звітності і про імовірність
продовження діяльності підприємства найближчим часом. Прийшло розуміння
необхідності і важливості існування системи внутрішнього контролю.
Причиною, по якій датою закінчення даного періоду був обраний 1860р.,
стало те, що Кримська війна викликала значні зміни в економіці всіх
країн, а це привело до зміни цілей і прийомів аудиту.

1860 – 1905 р. Період відрізняється бурхливим економічним ростом.
Величезні по своїх масштабах угоди привели до створення корпорацій. Цей
період відзначений появою консолідованого балансу (1904 р.).

Усе це підвищувало роль і значення інституту аудиторства. Була визнана
необхідність внутрішнього контролю. Але йому приділялася роль органу, що
брав участь не в перевірці і виявленні помилок, а в створенні єдиної
стандартної системи обліку. Основний акцент був спрямований на систему
контролю грошових потоків. Оскільки і облікова система, і організаційна
структура перетерпіли значні зміни убік посилення, то й аудитори могли
вже застосовувати прийоми вибірки. Тестування стало використовуватися
тільки в останні десятиліття 19 століття. В умовах швидко зростаючого
виробництва аудитор більше не міг перевіряти кожну операцію величезної
корпорації. Аж до 1905 р. обмежуючим фактором обсягу тестування були
зміни і нововведення в системі обліку і внутрішнього контролю. Цілі
аудиту в цей час полягають у виявленні різного роду помилок навмисного
характеру. Історично основним центром розвитку аудиту стали
Великобританія і США. У перше десятиліття ХХст. американський аудит став
розвиватися незалежно, оскільки підприємцями США була визнана
неможливість застосування цілей і підходів англійського аудиту до
особливостей їхнього бізнесу.

Перші роботи з американського аудиту характеризують зміну цілей у такий
спосіб: виявлення і запобігання ненавмисних помилок. Пізніше цілями
аудита стали:

встановлення фінансового стану і прибутковості підприємства;

запобігання навмисних і ненавмисних помилок – другорядна мета.

Відповідно до зміни цілей відбулися і значні зміни в прийомах.
Спостерігається перехід від детальної перевірки до тестування. Стало
ясно, що для того, щоб одержати фактичні суми, що перевіряються в
процесі аудиту, немає необхідності проводити детальну перевірку кожної
проводки за досліджуваний період. Одержує визнання важливість
внутрішнього контролю. В опублікованих у 1909 р. «Програмах аудита»
відзначено, що як перша ступінь аудита повинна виступати «встановлення
системи внутрішньої перевірки».

1933 – 1940 р.

на аудит впливає Нью-Йоркська фондова біржа й урядові організації;

не було єдиної думки щодо цілей аудита.

На початку цього періоду більшість авторів сходилися в думці, що
завдання аудита полягає у виявленні помилок. Пізніше погляди були
істотно змінені, і було встановлено, що аудитору не слід концентрувати
свою увагу тільки на виявленні помилок.

Аж до 1940 р. не існувало яких-небудь документів, що визначають
відповідальність аудиторів за виявлення помилок. Було відзначено тільки,
що це досить важливе питання, але більшість авторів сходилися в думці,
що його не можна відносити до головного завдання аудиторської перевірки.

З 1940 року дотепер цілі аудиту перетерпіли незначні зміни. Акцент
робився на підтвердження вірності фінансової звітності. Офіційно це
положення було проголошено в документах «Американського Інституту
Присяжних Бухобліку»: «перша мета перевірки звітності незалежним
аудитором полягає у вираженні думки про представлену фінансову
звітність».

Інша точка зору на цілі аудита полягає в тому, що задача незалежного
розгляду полягає у вираженні думки про інформацію, що включається у
фінансові звіти. Що стосується відповідальності аудитора, то вона
полягає лише в проведенні тестів, відповідно до загальноприйнятих
аудиторських стандартів, що розроблені таким чином, щоб знайти саму
можливість визначення роду невідповідностей, тобто аудитор не відповідає
за невиявлені помилки, але з його не повинна зніматися відповідальність
за перевірку «вузького місця» в процесі аудиту.

До кінця 40-х років аудит в основному полягав у перевірці документації,
підтвердженні запису грошової операції і правильному угрупованню цих
операцій у фінансових звітах. Це був підтверджуючий аудит.

Після 1949 р. незалежні аудитори стали більше уваги приділяти питанням
внутрішнього контролю, думаючи, що при ефективній системі внутрішнього
контролю імовірність помилок незначна, і фінансові дані досить повні і
точні. Аудиторські фірми почали займатися більше консультаційною
діяльністю, аніж безпосередньо перевірками. Це системно-орієнтований
аудит.

На початку 70-х рр. почалася розробка міжнародних аудиторських
стандартів. В історії аудита можна простежити визначені тенденції:

основною метою аудита завжди визнавалося установлення вірогідності
представленої звітності;

відзначається зростання надійності внутрішнього контролю і зниження
деталізації цілей.

3. АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В ЗАКОНАХ ТА НОРМАТИВНИХ АКТАХ УКРАЇНИ

Основним правовим документом аудиту в Україні є Закон України «Про
аудиторську діяльність», що вийшов 22 квітня 1993 р. Цей закон визначає
правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні і
спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з
метою захисту інтересів власника.

“Положення дійсного Закону діють на території України і поширюються на
всіх суб’єктів, що господарюють, незалежно від форм власності і видів
діяльності, органи державної виконавчої влади” (ст. 1. )

“Аудиторська діяльність регулюється даним Законом, другими законодавчими
і нормативними актами України. У випадку, якщо міжнародним договором, у
якому бере участь Україна, встановлено інші правила, від тих, що
містяться в дійсному Законі, то застосовуються правила міжнародного
договору. » (ст. 2. )

Постановою ВРУ «ПРО порядок введення в дію Закону України «ПРО внесення
змін у ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність» передбачається
обов’язковість аудиторської перевірки річного балансу і звітності
господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менше 250
неоподатковуваних мінімумів один раз у три роки.

У зв’язку з цим листом від 27 березня 1995р. N 16-111/10-1348 «Про
обов’язкове проведення аудиту» дано роз’яснення: усі підприємства й інші
господарюючі суб’єкти підлягають обов’язковій аудиторській перевірці
фінансової (бухгалтерської) звітності, за винятком тих, котрі повністю
утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються
підприємницькою діяльністю, а господарюючі суб’єкти, річний оборот яких
менший 250 неоподатковуваних податком мінімумів, підлягають такій
перевірці один раз у три роки. Результати перевірки (аудиторський
висновок) необхідно представити в податкову інспекцію не пізніше, ніж
через 10 днів після завершення аудиту.

Підприємства, організації повинні відповідно до законодавства пройти
аудиторську перевірку протягом 9 місяців наступного за звітним року.

Робота аудитора, спрямована на підвищення її ефективності і уніфікації
аудиторської практики, суворо регламентована. Міжнародна федерація
бухгалтерів називає аудиторські регламенти міжнародними нормативами
аудиту (МНА) і супровідних робіт (МНА/СР). У деяких країнах, зокрема у
Великобританії, ці нормативи називають нормами, до того ж розрізняють
стандарти аудита.

Під ними розуміють основні принципи, яких необхідно притримуватися при
здійсненні аудиторських перевірок. Норми не є обов’язковими, але, як
правило, виконуються. Норми стосуються процедур, що можуть
застосовуватися в окремих галузях промисловості й ін.

Національні нормативи аудита за аналогією з міжнародними нормативами в
залежності від виду аудита поділяють на національні нормативи
зовнішнього аудиту і національні нормативи внутрішнього аудита. В даний
час ці нормативи знаходяться в стадії розробки. До початку 1998 року
розроблені і діють наступні нормативні документи:

Вимоги до аудиторського висновку за результатами перевірки річного
балансу і річної звітності (відповідно до ст. 10 Закону України «Про
аудиторську діяльність») затв. АПУ протокол N25 від 14.02.95р.

Тимчасові норми, затв. АПУ протокол N36 від 05.10.95р. :

N1 «Цілі і завдання проведення аудиту»

N2 «Договір на проведення аудита»

N3 «Основні принципи, що регулюють аудит»

N13 «Аудиторський висновок»

При аудиті і ревізії також варто використовувати наступні законодавчі
акти і нормативні документи:

ПРО оподатковування прибутку підприємств. Закон України від 28.12.94
N334/94-ВР;

Цивільний Кодекс України;

Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні :
затв. КМУ від 03.04.93 N250 (зі змінами і доповненнями, затв.
постановами КМУ від 24.09.93 N804, від 21.03.94 N175 і від 26.04.95
N307);

Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту
підприємства: затв. наказом МФУ від 09.08.93 N55 (зі змінами і
доповненнями від 26.07.94 N65 і від 08.02.95 N19);

Положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України:
затв. рішенням Правління НБУ від 24.03.93 протокол N37;

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків : затв.
наказом МФУ від 11.08.94 N69;

Інструкція про службові відрядження в межах України і на території
держав-учасниць СНД: затв. наказом МФУ від 28.04.92 N 212 і від 15.05.95
N80;

Вказівки про порядок оцінки збитку від розкрадань, нестач, знищення і
псування матеріальних цінностей : затв. управлінням цінової політики МЕУ
від 30.04.92 N16;

Інструкція про порядок нарахування і сплати страхових внесків
установами, організаціями, громадянами в Пенсійний фонд України, а також
обліку надходження і використання його засобів: затв. постановою
Правління Пенсійного фонду України від 10.06.94 N5-5 (з доповненнями,
затв. КМУ від 11.11.94 N767);

Інструкція про порядок надходження, обліку і витрат засобів фонду
соціального страхування України: затв. постановою правління Фонду
соціального страхування України від 28.12.94 N44;

Лист про порядок перерахування утриманих сум прибуткового податку з
доходів громадян у бюджет: затв. МФУ від 05.04.95 N14-113/10-1482;

Положення про порядок надходження і використання засобів Фонду по
здійсненню заходів для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і
соціальному захисту населення: затв. наказом Мінчорнобиля і МФУ від
02.12.94 N184/121;

Інструкція про порядок надходжень, обліку і витрат засобів Державного
фонду сприяння зайнятості населення: затв. Мінпраці, МФУ і НБУ від
20.06.91 N14-1612/12-506/18010.

4. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК.

АУДИТОРСЬКА ПЕРЕВІРКА.

Розглянемо на конкретному прикладі результати проведення аудиторської
перевірки. Об’єктом перевірки є ЗАТ “Орфей”, а саме розрахунки по оплаті
праці.

Результати аудита доцільно відбити в таблицях.

Таблиця 1

Перевірка правильності нарахування оплати праці

за даними первинних документів.

№ п/п П.І.П Найменування документу Нарахо-вано, грн. Потрібно нарахувати
грн. Пере-плачено Недо-плачено

1 Петренко Д.П. табель обліку робочого часу 4600 4416 184 0

2 Замкова Г.П. табель обліку робочого часу 3350 3456 0 106

Всього:

7950 7872 184 106

Головний бухгалтер Петренко Д.П. має 15 розряд, коефіцієнт 7,36, ставка
1 розряду 60грн., фінансист Замкова Г.П. — 13 розряд, коефіцієнт —
5,76.Таблиця 2Відповідність нарахованої оплати праці, що значиться

у первинних документах і розрахунково-платіжних відомостях.

№ п/п П.І.П. Нараховано по первинних документах Відображено в
відомостях, грн. Відхилення (+) Відхилення (–)

Бородзін М.П. 1512,00 1152,00

360,00

Дукаліс Г.Н. 3776,05 7376,05 360,00

Серпуг Л.П. 1681,70 1867,10 185,40

Всього 6969,75 10395,15 3785,40 360,00

У результаті перевірки правильності нарахування оплати праці 15
чоловік, були виявлені випадки розбіжності записів у
розрахунково-платіжних відомостях і первинних документах. Витрати
виробництва збільшені на суму 3425,40 руб. (3785,40-360,00), на цю же
суму зменшений балансовий прибуток.

Аудиторський висновок

Аудит проведений аудитором Вовк Світланою Вікторівною, що має стаж
роботи аудитором 1 рік і 5 місяців.

Ліцензія на проведення загального аудита №15362 видана Мінфіном України.
Ліцензія дійсна по 1 жовтня 2001 року.

Рахунок № 123456789 в “Приватбанку” м. Київ.

Звіт аудитора

виконавчому органу ЗАТ “Орфей”.

1. Мною проведений аудит оплати праці ЗАТ “Орфей” за 2000 рік.

2. При плануванні і проведенні аудита оплати праці мною розглянутий
стан внутрішнього контролю в ЗАТ “Орфей”. Відповідальність за
організацію і стан внутрішнього контролю несе виконавчий орган ЗАТ
“Орфей”.

3. Я розглянула стан внутрішнього контролю винятково для того, щоб
визначити обсяг робіт, необхідних для формування аудиторського висновку
про вірогідність відображення в бухгалтерській звітності оплати праці.
Пророблена в процесі аудиту робота не означає проведення повної і
всеосяжної перевірки системи внутрішнього контролю ЗАТ «Орфей» з метою
виявлення всіх можливих недоліків.

4.У процесі аудиту мною не були виявлені ніякі факти, з яких можна було
б зробити висновок про невідповідність системи внутрішнього контролю ЗАТ
«Орфей» масштабам і характеру його діяльності.

5. Моя думка про вірогідність відображення в бухгалтерській звітності
оплати праці приведено в наступній частині Аудиторського висновку. Мною
не були виявлені ніякі серйозні порушення встановленого порядку ведення
бухгалтерського обліку, що могли б істотно вплинути на вірогідність
даних по оплаті праці, відбитих у бухгалтерській звітності.

6. При проведенні аудиту оплати праці, зазначеної в параграфі 1 дійсної
частини, мною розглянуте дотримання в ЗАТ «Орфей» законодавства України
щодо здійснення фінансово-господарських операцій. Відповідальність за
дотримання застосовного законодавства України при здійсненні
фінансово-господарських операцій несе виконавчий орган ЗАТ «Орфей».

7. Я перевірила відповідність ряду виконаних ЗАТ «Орфей»
фінансово-господарських операцій законодавству винятково для того, щоб
одержати достатню впевненість у тім, що відбита в бухгалтерській
звітності інформація про оплату праці не містить істотних перекручувань.
Однак ціль проведеного мною аудиту оплати праці не полягала в тому, щоб
виразити думку про повну відповідність діяльності ЗАТ «Орфей»
законодавству. Тому таку думка я не висловлюю.

8. Результати проведеної мною перевірки показують, що проведені
фінансово-господарські операції здійснювалися ЗАТ «Орфей» відповідно до
зазначеного в попередньому параграфі дійсної частини законодавством.

Висновок аудитора

акціонерам ЗАТ «Орфей» про відбиття в бухгалтерській звітності

оплати праці ЗАТ «Орфей»

за 2000 рік.

1. Мною проведений аудит оплати праці ЗАТ «Орфей» за 2000 рік. Дані в
бухгалтерській звітності підготовлені виконавчим органом ЗАТ «Орфей».

2. Відповідальність за підготовку даних бухгалтерської звітності по
оплаті праці несе виконавчий орган ЗАТ «Орфей». Мій обов’язок полягає в
тому, щоб висловити думку про правдивість у всіх суттєвих аспектах даної
звітності в частині оплати праці на основі проведеного аудиту.

3. Я проводила аудит відповідно до Положення про бухгалтерський облік і
звітність в Україні. Аудит планувався і проводився таким чином, щоб
одержати достатню впевненість у тім, що бухгалтерська звітність у
частині оплати праці не містить істотних перекручувань. Аудит містив у
собі перевірку на вибірковій основі підтверджень числових даних і
пояснень, що містяться в бухгалтерській звітності по оплаті праці. Я
думаю, що проведений аудит дає досить підстав для того, щоб виразити
думку про правдивість бухгалтерської звітності в частині оплати праці.

У результаті перевірки були випадки незначної розбіжності записів у
розрахунково-платіжних відомостях і первинних документах, неправильне
відображення нарахованої оплати праці, невеликі погрішності у веденні й
оформленні первинних документів, безліч виправлень у Головній Книзі
(підписаних).

4. На мою думку, якщо залишити осторонь будь-які виправлення, що могли
б бути визнані необхідними при можливості одержати достатні
підтвердження у відношенні обставин, зазначених у попередніх параграфах
дійсного Висновку, перевірена бухгалтерська звітність у частині оплати
праці достовірна, тобто підготовлена таким чином, щоб забезпечити у всіх
істотних аспектах відображення оплати праці в ЗАТ «Орфей» за станом на 1
січня 2001 року.

ВИСНОВКИ

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку,
первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам.

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму
розвитку такий еволюційний шлях:

1. аудит як знаряддя перевірки і підтвердження достовірності
бухгалтерських документів і звітів;

2. системна орієнтація аудиту на активізацію економічної діяльності, на
підвищення ефективності системи управління підприємством і передусім
системи внутрішнього контролю;

3. орієнтація аудиту на запобігання можливого ризику під час проведення
перевірок або консультацій, уникнення ризику.

З переходом до ринкових відносин в економіці України виникли нові
проблеми і потреби, обумовлені появою нових спеціальностей і нових
теоретичних і практичних дисциплін, в тому числі і аудиторського
контролю.

Сам аудиторський контроль важко віднести до нововведень ринкових
відносин, але новим є поява незалежного контролю, який забезпечує
реалізацію практичної суспільної необхідності — підтвердження
достовірності фінансової інформації про діяльність економічних суб’єктів
в інтересах користувачів цієї інформації. Новим є те, що незалежний
аудиторський контроль — це підприємницька діяльність, здійснюється на
комерційній основі за рахунок економічних суб’єктів, що перевіряються.

Фактично процес створення незалежного аудиторського контролю
продовжується в Україні вже досить довгий термін, але попереду ще велика
робота по підготовці, атестації та ліцензуванню кваліфікованих кадрів
аудиту, які б відповідали своїм рівнем кваліфікації світовому рівню.

Не викликає сумнівів, що розвиток аудиторської діяльності в Україні,
затвердження нормативно-законодавчої бази і стандартів аудиту буде
проходити безперервно, разом з вдосконаленням інших економічних
інститутів та економіки в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Аудит в Україні. Законодавство. Стандарти. — К.: Вид-во “Інвест
Фонд”, 1994 — 192 с.

Барышников Н.П. “Организация и методика проведения общего аудита”,
Москва, 1996 год.

Білуха М.Т. «Курс Аудита» підручник. — К.: Вища шк. — Знання, 1998. —
574 с.

Додж Р. Посібник із стандартів і норм Аудита: Пер. с англ.; передмова
С.А. Стукова. — М.: Фінанси і статистика; ЮНИТИ, 1992. — 240 с.

Овсийчук М.Ф. “Аудит. Организация. Методика проведения”, Москва, 1996
год.

Рапопорт “Международные стандарты учета и аудита” — 1992г.

Робертсон Дж. Аудит. Перекл. з англ. — М.: KPMG, Аудиторська фірма
”Контакт”, 1993. — 496 с.

Сопко В.В. «Аудит в країнах співдружності незалежних держав» — Ж.:
«Бухгалтерський облік і аудит» №8 1996 рік Ст. 4-12.

Цивільний кодекс України. — К., 1994.

Чекин В. Д. «Курс лекций по аудиту», Москва, 1997г.

Шеремент А.Д., Суйц В.П. Аудит: Навчальний посібник. — М.: ИНФРА-М,
1995 — 240 с.

PAGE

PAGE 5

Похожие записи