1. Поняття Аудиту та його сутність.

У статті 4 розділу 1 Закону України Про аудиторську діяльність визначено
поняття аудиту: «Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської
звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо
фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою
визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і
відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит
здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами,
які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит
може проводитись з ініціативи господарюючих суб’єктів, а також у
випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит).
Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару
(продукції, послуг).»

Незалежний аудиторський контроль (аудит) здійснюють аудитори,
аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за
договорами з державними і акціонерними підприємствами, кооперативними,
орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним
капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених
організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку,
правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків із державним
бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного
капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і
фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська
організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом,
погодженим із замовником. Аудиторські організації надають послуги
підприємцям щодо поліпшення господарювання з питань маркетингу,
менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може
давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які
підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам
(податковим адміністраціям).

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалежності як виду
фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і
морально-вольових якостей аудитора, науковій організації і прогресивній
методології виконання аудиторського процесу.

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й
аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій. Функції цих
підрозділів визначаються податковими органами щодо повноти нарахування і
своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними особами.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського
контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської
діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і
звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності,
внутрішнього аудиту.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю, яку власник
вибирає добровільно і формулює: питання, поставлені на дослідження з
метою отримання науково обґрунтованих висновків для подальшого
удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу,
бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. Крім того,
вкладники капіталу у підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери,
власники цінних паперів та ін.) заінтересовані, щоб належна їм частка
прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором.
Одночасно підприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що податки
нараховані правильно, своєчасно і в повній сумі сплачені до бюджету,
тому в разі конфліктних ситуацій із державною податковою адміністрацією
він має надійний захист від суб’єктивізму останніх.

Висновки аудитора є обґрунтованим доказом при вирішенні майнових спорів
у арбітражному і народному судах між власником і його контрагентами.
Обґрунтування потреби у кредитах для підприємницької діяльності може
дати тільки незалежний зовнішній аудит, висновки якого подають
Національному банку України і комерційним банкам. Кваліфіковані висновки
аудитора з питань господарської діяльності мають для власника значення
для запобігання збиткам ще до виконання господарських процесів, тобто на
стадії проектування їх, інженерної підготовки, виробництва. Перманентний
внутрішній аудит на підприємстві сприяє удосконаленню технологічного
процесу, впровадженню ноу-хау та інших досягнень науково-технічного
прогресу у виробництво.

Стратегічний аудит дає можливість суб’єктам підприємницької діяльності
прогнозувати розвиток маркетингу, поширювати комерційну діяльність на
внутрішньому і міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства в
умовах ринкових відносин.

Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського
контролю, розкриває нові явища у підприємницькій діяльності
господарюючих суб’єктів, встановлює закономірності їх з метою
удосконалення цієї діяльності на наукових основах.

2. Поняття аудиторських процедур та послідовність їх здійснення.

Процедура (від лат. procedo— проходжу, відбуваюсь) — поняття, яке
встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з
метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення
оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за
допомогою аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Аудиторські процедури — це сукупність відповідних дій аудитора щодо
перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової
звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом. Аудитор
спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання
достовірності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, вивчає
статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від
того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і
методику бухгалтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам,
що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі
й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами
аналітичного обліку і первинними документами.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фінансового
обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точність записів,
правильність вартісних оцінок, об’єктивність, дотримання прав і
обов’язків посадовими і матеріально відповідальними особами, відкритість
даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські
операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).

Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики
обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покладатися на дані
внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві
на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень
роботи внутрішніх аудиторів.

Послідовність основних аудиторських процедур зображена на схемі 1.

Сх.1. Послідовність проведення основних аудиторських процедур.

Зарубіжний досвід передбачає такі етапи аудиторської перевірки:

1. Ознайомлення з персоналом і планом.

2. Отримання і документування інформації про клієнта, структуру
контролю, у тому числі в окремих випадках про засоби контролю для оцінки
внутрішнього ризику і ризику під час контролю.

3. Розробка плану проведення перевірок у рамках аудиту.

4. Проведення допоміжних перевірок засобів контролю (після проведення
перевірок на суттєвість), що дають змогу підвищити рівень впевненості
стосовно окремих цілей аудиторської перевірки і бухгалтерських рахунків.

5. Проведення перевірок на істотність, оцінювання і реєстрація достатньо
переконливих доказів того, що судження управлінської ланки, відображені
у бухгалтерських балансах і фінансових документах, є обґрунтованими і
дають змогу досягти відповідних цілей, що стоять перед аудиторською
перевіркою.

6. Використання кінцевих аналітичних та інших процедур, а також аналіз і
оцінювання результатів аудиту.

7. Складання аудитором звіту і надання інформації про недоліки у
структурі контролю.

За результатами попередньої експертизи між аудиторською фірмою і
клієнтом укладається угода. За угодою одна сторона (виконавець)
зобов’язується виконати відповідну роботу на завдання іншої сторони
(замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану
роботу. Угода вважається укладеною з часу досягнення сторонами згоди з
усіх суттєвих пунктів, і від цього часу виникають права і обов’язки
сторін. Виконуючи прийняту на себе за угодою роботу, виконавець зберігає
самостійність, тобто сам організує свою роботу, визначає способи її
виконання, черговість окремих операцій тощо.

Сукупність організаційних, методичних і технічних процедур становить
аудиторський процес. Аудиторський процес складається з таких стадій:
початкова, дослідна і завершальна.

Початкова стадія включає визначення об’єкта аудиту й
організаційно-методичну підготовку. При виборі об’єктів аудиторська
фірма використовує складений план своєї діяльності. Для здійснення
аудиту формується бригада або підбирається окремий аудитор, після чого
видається наказ або розпорядження керівника аудиторської організації, в
якому зазначаються найменування підприємства, що підлягає перевірці,
період, за який воно обстежується, прізвище, ім’я, по батькові членів
бригади (окремого аудитора), призначається керівник, котрий має
кваліфікаційний сертифікат.

До виїзду на перевірку бригада вивчає економічний стан об’єкта аудиту,
знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності
підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою
звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки,
аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків,
податкових та інших державних органів, після чого керівник бригади
складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми. У
програмі вказуються об’єкт аудиту; зміст перевірки, періоди суцільного
та вибіркового контролю. Конкретизується аудит у плані-графіку, де
відображено строки перевірки кожного розділу теми і виконавців робіт.
Завершується початкова стадія процесу аудиту складанням робочого плану
аудитора, де передбачено об’єкт контролю, обсяг роботи і час її
виконання (початок і закінчення).

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для
здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути
створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислювальної
техніки тощо. У процесі аудиторської перевірки слід використовувати такі
матеріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання ради
директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства, аудиторські звіти
(висновки) за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту тощо.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів
аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти
нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки,
графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському
висновку.

PAGE

Договір на проведення аудиту

(надання аудиторських послуг)

Планування аудиторської перевірки

Обмін листами

Аудиторські докази, свідчення

Робочі документи

Підсумкові документи

Аудиторський висновок

Аудиторський звіт, довідка,

лист керівнику тощо

Акт здачі-прийому аудиторських робіт

Похожие записи