Реферат на тему:

Податок на додану вартість як інструмент державного регулювання
ефективності в сучасних умовах

Ідея використання податків на споживання (непрямих податків) та їх
співвідношення із податками на доходи була і залишається однією з
найсуперечливіших у фіскальній науці. Історично опосередкована форма
одержавлення національного продукту з’явилась значно пізніше, ніж пряме
оподаткування доходів підприємств і громадян, проте поступово
перетворилася у відчутний канал поповнення доходів державного бюджету та
фінансування державних видатків. Починаючи з XVIII століття розвиток
податкових форм відбувався водночас у двох напрямках: прямого та
опосередкованого оподаткування, із установленням відповідного
співвідношення між ними.

Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо
загострилися на межі XIX – XX століття. Із беззастережним засудженням
податків на споживання, як податків з бідних, виступив марксизм та інші
соціал-демократичні течії. Природно, що з проголошенням радянської
влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак
час довів хибність цієї думки. Наступні дослідження у галузі фіскальної
теорії та практики підтвердили, що податки є одним із
найконсервативніших елементів державного механізму, який не завжди
підкоряється змінам політичної ідеології державності. Реалії довели, що
опосередкована форма оподаткування є об’єктивною економічною
необхідністю, оскільки забезпечити державні видатки, що постійно
зростають, лише за рахунок прямих податків практично неможливо.

Це твердження обґрунтували у своїх працях представники немарксистських
течій в економічній теорії – Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та
інші, а родоначальник сучасного позитивізму у фінансовій науці М.
Фрідмен дійшов висновку, що доказ про перевагу прибуткового податку над
акцизом не є таким взагалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор
стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не
посилює ризик; до того ж він пом’якшує, хоч і не ліквідує остаточно,
дестимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля.
Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу
непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити,
який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів.

Протистояння прямих і непрямих податків скінчилося не поразкою однієї з
форм, а перемогою їхньої прагматичної комбінації та створенням змішаного
виду податку. Ним став податок на додану вартість (ПДВ), який за
податковою базою є прямим, а за способом сплати – опосередкованим.

Широке застосування ПДВ зумовлено численними його перевагами, зокрема
те, що оподатковуванню підлягає переважно доход, який спрямовується на
споживання; інша його частка значною мірою використовується на
нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка
база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від
податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів
сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами
підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення
податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових
органів за дотриманням платіжної дисципліни. Оподаткування власне
доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на
відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають ПДВ до
прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення
нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для
збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних
товарів на світовому ринку.

Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання.
Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й
сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння ПДВ
відповідно до умов перехідної економіки в Україні.

Мета даної статті полягає в обґрунтуванні ряду причин, що впливають на
обчислення ПДВ, та випрацюванні рекомендацій щодо вдосконалення схеми
застосування ПДВ в умовах транзитивної економіки України.

Однією з найвагоміших проблем сьогодні є відшкодування ПДВ. Держава не
виконує своїх обов`язків у цій сфері, тим самим зростає термін
заборгованості уряду перед платниками податків. Оскільки в країні
зростає експорт (так, у 2001 році частка експорту сягала 55% ВВП),
відповідно підвищуються зобов`язання з відшкодування ПДВ.

Заборгованість бюджету перед платниками по невідшкодованих сумах податку
на додаткову вартість постійно збільшується, і станом на 01.07.2003
склала 1052,7 млн грн (на 01.07.2002 – 972,9 тис грн). Для вирішення
цієї проблеми необхідно вдосконалювати податковий менеджмент та
механізм обчислення самого податку.

У зв’язку з цим пильна увага податкової служби Донецької області
зосереджена на боротьбі з незаконним відшкодуванням ПДВ, оскільки воно
завдає прямої шкоди державі: внаслідок безпідставного перерахування
бюджетних коштів комерційним структурам дозволяє неправомірно вилучати з
бюджету значні суми. Результати документальних перевірок свідчать, що
незаконне відшкодування ПДВ із бюджету стало одним із видів
кримінального бізнесу, який приносить величезні прибутки підприємствам,
але призводить до значних втрат державного бюджету. Дії “тіньового
бізнесу” активні і різноманітні. Створюються заплутані схеми для
штучного підвищення цін реалізації і незаконного формування податкового
кредиту, здійснення подвійного експорту і псевдоекспорту. З метою
мінімізації податкових зобов’язань і збільшення сум ПДВ, заявлених до
відшкодування, кримінальними структурами створюються «транзитні»
підприємства з великими оборотами і низькою сплатою податків у бюджет.
Значна частка необґрунтованого податку на додаткову вартість, який
ніколи не надійде до бюджету, формується на фіктивних фірмах. Таке
“підприємництво” набуло величезних масштабів, ставши живильним
середовищем для економічних злочинів та дискримінацією легального
бізнесу.

За таких умов підприємства намагаються уникати сплати ПДВ, а це, у свою
чергу, негативно позначається на надходженнях до бюджету. Законодавством
України передбачено відшкодування ПДВ експортерам коштами, що надійшли
від сплати ПДВ, тобто утворюється замкнуте коло. З одного боку, держава
не відшкодовує ПДВ, з іншого – через недовіру державі підприємства
уникають сплати ПДВ і, як наслідок, зменшуються можливості держави
повертати підприємствам сплачені суми податку.

Однак, окрім наявності тіньової інфраструктури, у межах якої зростає
кількість фіктивних операцій, можна виділити ще декілька причин
виникнення проблеми відшкодування ПДВ:

1. неефективність механізмів відшкодування ПДВ:

— відшкодування здійснюється лише коштами надходжень зі сплати ПДВ
(згідно із законодавством надходження інших податків не можна
використовувати на ці потреби);

— досі не вироблені механізми відшкодування ПДВ в межах однієї області
завдяки надходженням ПДВ в інші області. Тому дуже гостро проблема
відшкодування постає саме в тих областях, де сконцентровано багато
підприємств-експортерів, які забезпечують зростання ВВП. Саме ця
проблема стосується Донецької області. У таких областях, які мають
негативне сальдо надходження ПДВ, неможливо виконати зобов`язання зі
сплати ПДВ власними коштами.

2. диспропорції в системі оподаткування:

— найбільшими боржниками зі сплати ПДВ стали енергетичні підприємства,
тому бюджет не отримує тих надходжень ПДВ, чий обсяг мав би відповідати
сумі податкового кредиту експортерів;

через списання боргу платників податків знизилися доходи бюджету,
внаслідок чого зменшилися можливості відшкодування ПДВ з бюджетних
коштів;

велика кількість пільг з оподаткування. Особливий клопіт викликає
використання нульової ставки ПДВ для заохочення експорту сировини, що
не стимулює високотехнологічне виробництво. Це може сприяти перетворенню
України у сировинний “придаток”.

Законом від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”
встановлено багато пільг в обчисленні ПДВ, а саме: у статті 3 наведені
операції, які не підлягають оподаткуванню ПДВ; статтями 5 та 11
передбачені операції, що звільняються від оподаткування ПДВ; згідно зі
статтею 6 деякі операції обчислюється за нульовою ставкою.

Податкові пільги за своїм економічним призначенням повинні бути
спрямовані на стимулювання пріоритетних сфер промисловості. Питання
обґрунтованості застосування пільг постійно перебуває у центрі уваги як
платників податків, так і податкових органів.

ДПА України починаючи з 1997 року веде облік і аналіз втрат бюджету від
наданих платникам податків пільг по оподатковуванню.

Пільги, передбачені законодавством, є складовою бюджетної системи, вплив
яких не враховується при формуванні доходної частини бюджету, при
наданні нових законодавчих пільг в оподатковуванні.

Систематизація податкових пільг розпочата Державною податковою
адміністрацією України за допомогою періодичного видання довідників
пільг. В даний час діє Довідник № 25, що нараховує 387 видів податкових
пільг.

За 1 квартал 2003 р. у Донецькій області надано платникам податків 8152
різних видів пільг із 7 видів податків і платежів на суму 1,9 млрд грн
Між бюджетами розподіл пільг виглядає так:

Державний бюджет недоодержав 97,9%, Місцевий бюджет — 2,1%.

На 1 квітня сума пільг перевищила фактичні надходження до Державного
бюджету – у 4,7 раза. Обсяги пільг зростають швидшими темпами, ніж
обсяги надходжень.

Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної мобілізації до
Зведеного бюджету протягом 1998 – 2003 рр. подана на рис. 1.

За I квартал 2003 року при загальному зменшенні кількості пільг на
16,4%, у порівнянні з I кварталом 2002 року сума фактично отриманих
пільг зросла в 1,5 раза.

Рис.1. Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної
мобілізації

Найбільша кількість пільг за I квартал 2003 року надана платникам
податку на додану вартість — 3685 пільги, що складає 45,2% до загальної
кількості наданих пільг і по платі за землю – 2370 (29,1%). По інших
податках кількість пільг надана відповідно: по податку на прибуток —
1839 або пільги 22,6%; податку з власників транспортних засобів – 145
(1,8%); місцевих податках – 108 (1,3%), акцизному збору – 4, державному
збору – 1.

Аналіз структури пільг доводить, що у порівнянні з відповідним періодом
минулого року вона значно не змінилася, через те що найбільшу питому
вагу у загальній сумі наданих пільг продовжують займати пільги по
податку на додану вартість і податку на прибуток, а саме: 90,8% і 7,2%
відповідно. Значне перевищення суми пільг над фактичною мобілізацією
встановлене по найпроблемнішому для Донецької області податку – податку
на додану вартість (при фактичних надходженнях у сумі “мінус” 93,3 млн
грн надано пільг 1772,6 млн грн).

Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної мобілізації по
податку на додаткову вартість протягом 1998-2003рр. подана на рис. 2.

Рис. 2. Динаміка співвідношення обсягу пільг з обсягом фактичної
мобілізації з ПДВ

Середня “вартість” однієї пільги в регіоні складає 239,5 тис. грн.
Найбільшу “цінність” має усе той же “проблемний” для Донецької області
податок – податок на додаткову вартість – 481 тис грн, що в 2 рази
перевищує середню вартість однієї пільги (рис. 3).

Рис. 3. Середня «вартість» однієї пільги в розрізі податків

Із загальної суми пільг — 1952,1 млн грн, наданих за I квартал 2003
року, реальні втрати бюджету склали 1732,5 млн грн, або 88,8%. Структура
пільг по спрямуванню і відношенню до доходної частини бюджету подана на
рис. 4.

Рис. 4. Структура пільг за спрямованістю й відношенням до доходної
частини бюджету

Серед галузей національної економіки за I квартал 2003 року 60% від
загальної суми пільг надано підприємствам промисловості у розмірі 1183,7
млн грн. Серед галузей промисловості провідну позицію посідає чорна
металургія – 686,8 млн грн, або 35,2% від загальної суми пільг, при
цьому пільги перевищують надходження від підприємств-пільговиків даної
галузі промисловості в 5,5 раза. Другу і третю позиції посідають
машинобудування і металообробка (188,4 млн грн, або 9,7% від загальної
суми пільг), хімічна і нафтохімічна промисловість (125 млн грн, або
6,4%).

Торгівля і громадське харчування посідають друге місце серед галузей
народного господарства, загальна сума пільг склала 432,5 млн грн, або
22,2% від загальної суми пільг. При цьому надходження до бюджету від
підприємств-пільговиків торгівлі і громадського харчування мають
негативне значення – “мінус” 48,1 млн грн.

подано на рис. 5.

Рис. 5. Структура суми наданих пільг по галузях національної економіки

Сума пільг перевищила фактичну мобілізацію по підприємствах-пільговиках
майже в 3,2 раза.

Співвідношення обсягу пільг по підприємствах-пільговиках з обсягом
фактичної мобілізації цих підприємств у розрізі галузей подано на рис.
6.

Рис. 6. Співвідношення обсягу пільг по підприємствах, які мають пільги,
з обсягом фактичної мобілізації цих підприємств у розрізі галузей

У результаті проведеного аналізу і проведення заходів щодо перевірки
обґрунтованості і правильності застосування пільг державними податковими
органами Донецької області за I квартал 2003 року були встановлені
порушення діючого законодавства з цього питання, і, як наслідок, до
бюджету донараховано понад 4 млн грн, зменшено збитки підприємств на
суму 230 млн грн, не допущено незаконне відшкодування ПДВ у розмірі 25
млн грн, порушено 5 кримінальних справ стосовно посадових осіб
підприємств області.

І остання з причин виникнення проблеми відшкодування ПДВ – це:

3. структурні диспропорції в економіці:

— найбільші експортери мають матеріаломістке та енергоємне виробництво
та можуть користуватися великим податковим кредитом.

Висновки

Таким чином аналіз і прогнозування втрат бюджету від наданих пільг по
оподатковуванню є одною з пріоритетних складових бюджетного процесу. Це
дозволить реально оцінити доходну частину бюджету наступного року й у
повному обсязі профінансувати всі соціальні програми уряду України.

Крім того, потрібно переглянути механізм обчислення та сплати податку
на додану вартість. А саме:

1. Визнання податкових зобов’язань та податкового кредиту здійснювати за
«касовим» методом за умови фактичного відвантаження й оприбуткування
товарів (робіт, послуг), а також оформлення податкової накладної тільки
на відвантажені товари (роботи, послуги). Це дозволить реально
відстежити дату та кількість продукції, що поставляється (купується), і,
відповідно, своєчасність і повноту сплати цього податку.

2. Стосовно експортних операцій, то тут доцільно було б залишити
підприємствам-експортерам тільки експортне відшкодування. В інших
випадках податковий кредит із бюджету не відшкодовувати, а відносити на
сплату ПДВ у рахунок майбутніх звітних періодів. Водночас при здійсненні
експортної діяльності необхідно враховувати такі моменти:

фактичне вивезення товарів за межі митної території України, вже
законодавчо урегульоване спільним наказом Державної митної служби
України, ДПА України від 21.03.02 № 163/121, що зареєстрований у
Міністерстві юстиції 26.03.2002 під № 295/6583;

експортне відшкодування здійснювати лише за фактом отримання коштів за
продані товари (роботи, послуги);

передбачити відкриття спеціальних рахунків для обліку ПДВ для
підприємств-експортерів, на які будуть перераховуватися кошти в оплату
придбаних товарів (робіт, послуг), відправлених на експорт.

3. Непродуманість механізму стягнення ПДВ з імпортованих товарів на
митній території України, тобто до їхньої реалізації, суперечить природі
самого податку.

Література:

1. Закон України «Про податок на додану вартість» // Вісник податкової
служби. — 2003. — № 11-12.

2. Безуглов О. Тенденции к увеличению возмещения НДС. // Налоговый
курьер. — 2003.- № 29.- С. 9.

3. Куслий В. Льготы в налогообложении юридических лиц в Донецкой
области. // Налоговый курьер. — 2003. — № 22. — С. 15.

4. Маршалл Альфред. Принципы политической экономии: (В 3 т.) — М.:
Прогресс: Универс, 1984. Т.3

Похожие записи