РЕФЕРАТ

на тему:

Податкові повідомлення і вимоги

ПЛАН

Вступ

Податкове повідомлення

Податкова вимога

Література

ВСТУП

Певним нововведенням українського податкового законодавства є
закріплення спеціального порядку (механізму) складання, направлення і
виконання спеціальних процесуальних податкових документів — повідомлень
і вимог у ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»1.
Положення цієї статті встановлюють Особливу процедуру, що застосовують
податкові органи до платників податків і зборів до вживання заходів
примусового стягнення сум обов’язкових платежів2. Особливості здійснення
такої процедури в тому, що:

вона є формою «допримусового» стягнення сум податків і зборів;

є підставою розмежування способів реагування на податкові злочини і
податкові провини;

припускає виконання простроченого обов’язку зі сплати податків і зборів
самостійно платником податків без застосування примусового стягнення
таких сум.

1. Податкове повідомлення

Податкове повідомлення — це письмове повідомлення контролюючого органу
про обов’язок платника податків сплатити суму податкового обов’язку,
визначену контролюючим органом. Подання податкового повідомлення
пов’язано з діями саме контролюючих органів, до яких належать не тільки
податкові, а й митні органи, установи Пенсійного фонду України і Фонду
соціального страхування України. Однак сам порядок подання таких
документів детально регламентований тільки для податкових органів
відповідним наказом податкової адміністрації1.

Податкове повідомлення є своєрідним нагадуванням платникам податків про
податковий обов’язок, уточнення термінів його виконання, сум
обов’язкових платежів, що підлягають сплаті.

Податкові повідомлення складають і направляють платникам податків
податкові органи в таких випадках:

а) якщо платник податків не подав у встановлений термін податкову
декларацію;

б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) якщо податковий орган у перебігу камеральної перевірки виявив
арифметичні чи методологічні помилки у поданій платником податковій
декларації, що призвели до заниження суми податкового зобов’язання;

г) якщо відповідно до законів з питань оподаткування осо бою,
відповідальною за нарахування податку чи збору (обов’язкового платежу),
є податковий орган.

Законодавством передбачено шість форм податкових повідомлень, які
залежать від того, що є підставою їх складання: результати
документальних чи камеральних перевірок, порушення граничного терміну
сплати податку, визначення податкового зобов’язання із застосуванням
непрямих методів тощо.

Податкове повідомлення складають і направляють по кожному окремому
податку, збору (обов’язковому платежу). У ньому мають міститися:

1) підстави для нарахування такої суми обов’язкового платежу;

посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений
розрахунок чи перерахунок податкових зобов’язань;

сума податку чи збору, що підлягає сплаті;

сума штрафних санкцій (за їх наявності);

граничні терміни їхніх повноважень;

попередження про наслідки їхньої несплати у встановлений термін;

граничні терміни, передбачені законом для оскарження нарахованого
податкового зобов’язання;

штрафні санкції у разі їх нарахування.

Якщо контролюючий орган приймає рішення про застосування і стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов’язкових платежів) і пені за порушення законодавства по кількох
податках, то складає відповідну кількість податкових повідомлень.
Контролюючий орган веде реєстр податкових повідомлень, направлених
окремим платником податків.

Після складання, у той самий день, податкове повідомлення направляють
для вручення платнику податків. Податкове повідомлення вважається
направленим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій
особі такої юридичної особи під розписку чи направлено листом з
повідомленням про вручення. Податкове повідомлення вважається
направленим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такому
платнику (його законному представникові) чи направлено листом на його
адресу за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням з
повідомленням про вручення.

Звернемо увагу на положення, закріплене Порядком направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, відповідно до якого, якщо податковий чи орган пошта не можуть
вручити платникові податків податкове повідомлення (вимогу) через брак
даних про його місце проживання чи місцезнаходження, то, після складання
відповідного акту, його розміщують на дошці оголошень, встановленій при
вході в приміщення податкового органу. При цьому день такого розміщення
податкового повідомлення вважається днем його вручення платникові
податків.

У разі згоди з нарахованою сумою податків і зборів у податковому
повідомленні, платник податків зобов’язаний сплатити її протягом 10
календарних днів з моменту його одержання (чи в терміни, зазначені в
податковому повідомленні). У такому разі направлення податкового
повідомлення не зумовлює ніяких негативних наслідків для платників. У
разі незгоди з нарахованою сумою обов’язкового платежу, платник податків
має право, з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду
скарг платників податків органами державної податкової служби, оскаржити
таке рішення податкових органів.

2. Податкова вимога

Податкова вимога визначається як письмова вимога податкового органу до
платника податків погасити суму податкового боргу. Порядок направлення
органами державної податкової служби України податкових вимог платникам
податків затверджений наказом податкової адміністрації від 3 липня 2001
р.

Принципові розбіжності між податковим повідомленням і податковою вимогою
полягають у такому.

По-перше, податкове повідомлення є своєрідним нагадуванням платникові
податків про виконання податкового обов’язку, тоді як податкова вимога —
це засіб реагування. В основі такого реагування лежить факт
несвоєчасного виконання обов’язку, платнику надається можливість
добровільно виконати прострочений обов’язок. Отже, податкову вимогу
податковий орган використовує для повідомлення платникові про існування
податкового боргу і дозволяє платнику добровільно виконати податковий
обов’язок.

По-друге, направлення податкової вимоги пов’язано суто з діями
податкових органів. Інші контролюючі органи, у разі погодженої суми
податкового обов’язку, направляють відповідному податковому органу
подання про вжиття заходів для погашення податкового боргу платника
податків з розрахунком його розміру, порядок надіслання якого
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р.

Багато положень, що регламентують процедуру застосування податкового
повідомлення і вимоги, збігаються, але при податковій вимозі вони мають
більш чіткий і твердий характер. Наприклад, у разі самостійного
визначення платником податків сум податків і зборів (обов’язкових
платежів) і подання про це податкової декларації, платник зобов’язаний
сплатити їх протягом 10 календарних днів, рахуючи з останнього дня
відповідного граничного терміну, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 Закону
України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами». Якщо ж платник податків не
сплачує погоджену суму податкового обов’язку у встановлений термін,
податковий орган направляє такому платникові податків податкові вимоги.
Тобто підставою для складання і направлення податкової вимоги є
наявність невиконаного (чи виконаного не в повному обсязі) обов’язку зі
сплати сум обов’язкових платежів.

Податкова вимога містить усі дані про реалізацію платником податків
обов’язку зі сплати обов’язкових платежів. У ній вказано:

суму заборгованості, що підлягає сплаті (суму податків, пеню і штрафні
санкції на момент направлення вимоги);

терміни сплати податків, пені, штрафів; тобто виконання вимоги;

примусові заходи стягнення при невиконанні податкової вимоги;

підстави нарахування, сплати і стягнення податків;

норму законодавчого акта, що закріплює підставу сплати платником
зазначеної суми.

Податкова вимога містить як звичайну суму податкового боргу, так і суми
податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов’язковим
платежем). Якщо в платника податків, якому було направлено першу
податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога
має містити суму консолідованого боргу. Окремо податкова вимога про
новий податковий борг не висувається. Податковий орган веде реєстр
виданих податкових вимог щодо кожного окремого платника податків.

Сам процес направлення податкової вимоги складається з двох етапів.

Якщо платник податків не сплачує погоджену суму в за значений термін,
йому не пізніше п’ятого робочого дня з моменту закінчення граничних
термінів сплати сум податків податковий орган надсилає першу податкову
вимогу, що містить повідомлення про факт узгодження податкового
зобов’язання і виникнення права податкової застави на активи платника
податків, обов’язок погасити суму податкового боргу і можливі наслідки
непогашення його вчасно. У цьому разі платнику пропонують сплатити борг
протягом 30 календарних днів з дня направлення (вручення) такої вимоги.

Якщо платник податків не погасить у повному обсязі суму податкового
боргу протягом 30 календарних днів з дня направлення йому першої
податкової вимоги, то податковий орган не пізніше п’ятого робочого дня,
починаючи з останнього із за значених 30 календарних днів, готує і
надсилає другу податкову вимогу. Остання, додатково до відомостей,
зазначених у першій податковій вимозі, містить вказівку на дату і час
про ведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій
заставі, а також на дату і час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі непогашення податкової заборгованості після одержання платником
податків другої податкової вимоги (30 днів) податкові органи можуть
стягувати кошти з рахунків таких платників, вилучати готівку з каси,
вилучати й реалізовувати рухоме й нерухоме майно та цінні папери.

Отже, у разі несплати самостійно погодженого податкового зобов’язання
податкова вимога надсилається відразу, минаючи процедуру податкового
повідомлення. Однак зазначимо, що податкове повідомлення і податкова
вимога взаємопов’язані, мають загальні риси, проте не нерозривні. Навряд
чи можна стверджувати, що податкові вимоги повинні передувати
податковому повідомленню. Це дві самостійні процедури. Податкове
повідомлення деталізує своєчасне виконання обов’язку зі сплати податку,
тоді як податкова вимога уточнює податкову заборгованість, що вже
відбулася. У деяких випадках направленню податкової вимоги може
передувати процедура направлення податкового повідомлення. Це
відбувається, коли податковий орган (контролюючий орган) самостійно
визначає суму податкового обов’язку, згідно з п. 4.2.2 ст. 4 Закону
України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами», після чого направляє
платникові податків податкове повідомлення. Якщо протягом 10 днів (чи
іншого терміну, зазначеного в податковому повідомленні) боржник не
сплатить зазначену в повідомленні суму податку, то далі здійснюють
процедуру податкової вимоги.

Податкові вимоги направляють платникові податків у такому самому
порядку, як і податкові повідомлення. Але, відповідно до законодавства
про додатки і збори, можливе деяке коригування порядку надання
податкового повідомлення і податкової вимоги, що пов’язано з уточненням
положень цих документів чи їхнім відкликанням. Наприклад, згідно зі ст.
6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові повідомлення
чи вимоги вважають відкликаними, якщо:

а) суму податкового зобов’язання чи податкового боргу, а також пені і
штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашає платник податків;

б) контролюючий орган скасовує чи змінює раніше прийняте рішення про
нарахування суми податкового зобов’язання (чи пені, штрафних санкцій)
або податкового боргу в результаті їхнього адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового
зобов’язання або стягнення податкового боргу скасовує або змінює суд
(господарський суд);

г) податкові зобов’язання (крім податкового боргу) розстрочуються або
відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про
це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення
або податковий компроміс;

ґ) податковий борг визнається безнадійним.

Істотні нововведення в механізм направлення податкових вимог внесено
податковим роз’ясненням ст. 6 Закону України «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами», затвердженим наказом податкової адміністрації від 21 листопада
2001 р. Відповідно до цього роз’яснення, з метою запобігання додаткових
витрат коштів бюджету і запобігання ситуації, за якої витрати на
формування податкових вимог платникам податків перевищать потенційні
надходження в бюджети і державні цільові фонди за рахунок погашення
податкового боргу, економічно обґрунтованим для формування податкових
вимог є обсяг податкового боргу платника податків, що перевищує 10
гривень. Отже, якщо податковий борг платника податків менший 10 гривень,
то податкову вимогу йому не направляють. Однак такий податковий борг не
анулюється, і всі активи платника податків у такому випадку потрапляють
у податкову заставу, правовий режим якої припускає здійснення цілої
низки господарських операцій, тільки за умови погодження їх проведення з
податковим органом.

Отже, регулювання специфічних процесуальних відносин при здійсненні
процедур направлення податкових повідомлень і податкових вимог є одним з
напрямів у податковому праві та законодавстві, що має перспективи
успішного розвитку в майбутньому.

Література

Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут
після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
2001. — 339 с.

Похожие записи