РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Податкові пільги

Не менш суттєвою е система податкових пільг, що веде до зменшення
оподатковуваного об’єкта. Вона має різноманітні форми і будується для
кожного податку з урахуванням пріоритетів національної фіскальної
політики.

Пільги — це надання переваги, часткове або повне звільнення від
виконання встановлених правил, обов’язків або полегшення умов виконання
їх. Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним
законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і
переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи
податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує
соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік
податкових пільг визначається законами України та інструкціями
Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи
інших податків.

Залежно від того, на зміни якого з елементів структури податку — об’єкта
оподаткування, податкової бази чи ставки податку — спрямована пільга,
роблять поділ пільг на три групи:

— вилучення;

— знижки;

— податкові кредити.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на виключення з
оподатковуваного доходу окремих предметів (об’єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам податку, так і окремим
їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення податкової бази. Вони
пов’язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник
податків має право зменшувати оподатковуваний прибуток на суму
перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти,
охорони здоров’я, культури тощо.

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки
або податкового окладу. Об’єктом в даному випадку виступає обчислена
сума податку, а не доходи або видатки платника.

Політика України має стимулювати вітчизняне виробництво з метою
підвищення купівельного попиту «і конкурентоспроможності окремих видів
товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого
стимулювання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохочень. При
наданні пільг оподаткування розглядається не як бар’єр на шляху розвитку
і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена
необхідність відрахувань на розвиток охорони здоров’я, страхування,
соцзабезпечення власне платників податків.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити
на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку
незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп
платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних
об’єктів.

Відповідно до статті Закону України «Про систему оподаткування»
встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюється
Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки
Крим і сільськими, селищними, міськими радами згідно із законами про
оподаткування.

Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:

— повне або часткове звільнення від сплати деяких податків;

— податкові скидки для окремих підприємств, галузей, регіонів;

— неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

— виключення з оподатковуваних прибутків деяких витрат платників
податків;

— повернення раніше сплачених податків (податкова амністія) та ін.

Податкові пільги завжди були і залишаються об’єктом особливої уваги та
зацікавленості всіх платників податку, оскільки — наявність комплексу
податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і
фізичних осіб від обов’язкових платежів. В умовах ринкових відносин вони
виступають необхідною передумовою для активного використання всіх
податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання
соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо. Передбачені
законодавством пільги надаються залежно від об’єктів та суб’єктів
оподаткування і значення їх для розвитку народного господарства країни.
Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для
неплатників податків.

На думку деяких економістів, податки повинні сплачувати всі, в кого
виникає той чи інший об’єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні,
якщо вони мають цілеспрямований характер — стимулюють інвестиційну та
інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і
мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на
якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим
процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні
заходи щодо доходної частини бюджету.

Інші вважають, що окремі пільги в оподаткуванні можливі лише з трьох
позицій: щодо експортних операцій, інвестицій і новостворених
підприємств.

З наведеними доказами не можна не погодитися, тому що, коли немає чіткої
концепції податкової політики, пільги до недавнього часу надавалися
широкому колу суб’єктів підприємницької діяльності на шкоду інтересам
держави.

Пільги мають встановлюватися лише стосовно об’єкта, а не суб’єкта
оподаткування.

Всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою
передбачається, що встановлення і скасування податків та пільг
здійснюється Верховною Радою України, а ставки податків та пільги не
можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами
України, крім законів про оподаткування. Президент і Кабінет Міністрів
України протягом останніх років видавали нормативні акти, якими
встановлювали або скасовували пільги суб’єктам підприємницької
діяльності. Часто такі нормативні акти не кореспондувалися між собою, а
іноді просто суперечили один одному, що призводило до всіляких порушень
як з боку платників податків, так і працівників податкових
адміністрацій.

Нині дещо упорядковано надання податкових пільг. Ряд їх скасовано.

Природно виникає запитання: які пільги залишилися в системі
оподаткування і якими нормативними актами вони регулюються?

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначає
прямих пільг для платників податку, але згідно із статтями 7, 11
передбачено ряд особливостей при оподаткуванні підприємств та
організацій.

Ці особливості полягають в тому, що:

— не підлягають оподаткуванню виграші у державній грошовій лотереї. Під
державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передбачають
наявність призового фонду в розмірах не менш як 50 відсотків від суми
отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в
розмірі не менш як 30 відсотків від доходів, що залишаються у
розпорядженні після виплат призового фонду;

— випуск і проведення лотереї, які відповідають зазначеним вимогам,
підлягають реєстрації в Міністерстві фінансів України, яке встановлює
вимоги щодо порядку фінансового контролю над діяльністю агента з
проведення лотереї.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій.
Неприбутковими організаціями є:

а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та
створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів
відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди та благодійні організації, створені в порядку,
визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі
громадські організації, створені з метою провадження екологічної,
оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової
діяльності, а також творчі спілки та політичні партії;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки;

г) інші, ніж визначені в абзаці «б» цього підпункту, юридичні особи,
діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами
відповідних законів;

д) спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб,
житлово-будівельні кооперативи, створені для представлення інтересів
засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників і
не проводять підприємницької діяльності, за винятком отримання пасивних
доходів;

е) релігійні організації, зареєстровані в порядку, передбаченому
законом.

Доходи неприбуткових організацій становлять:

— кошти або майно, які надходять безоплатно або як безповоротна
фінансова допомога чи добровільні пожертвування;

— пасивні доходи;

— кошти або майно, які надходять до таких неприбуткових організацій як
компенсація вартості отриманих державних послуг.

З метою оподаткування центральний податковий орган веде реєстр всіх
неприбуткових організацій. У разі ліквідації неприбуткової організації
її активи мають бути передані іншій неприбутковій організації
відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, заснованих
всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, і майно яких є
їхньою власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім
прибутку, одержаного від грального бізнесу. Протягом попереднього
звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, котрі мають там
основне місце роботи, в цих організаціях має становити не менш як 50
відсотків загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких
інвалідів — не менш як 25 відсотків від суми витрат на оплату праці, що
належать до складу валових витрат.

Перелік всеукраїнських громадських організацій інвалідів, на які
поширюється ця пільга, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Також звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від
продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого
харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів
виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Перелік спеціальних продуктів дитячого харчування встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

Оподатковується в розмірі 50 відсотків від діючої ставки прибуток від
продажу інноваційного продукту, заявленого під час реєстрації в
інноваційних центрах, створених відповідно до закону. Ці пільги діють
перші три роки після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Не включаються до валових доходів при оподаткуванні прибутку кошти,
отримані Державною адміністрацією залізничного транспорту України
(Укрзалізницею), а також залізницями від підприємств, організацій та
їхніх структурних підрозділів, які перебувають у функціональному
підпорядкуванні Укрзалізниці і залізниць. Ці кошти перераховуються ними
за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні таких
підприємств за результатами звітного періоду після сплати всіх
зобов’язань, у тому числі податків, зборів (обов’язкових платежів),
строк погашення яких настав.

До 1 липня 1997 року прибуток підприємств з іноземними інвестиціями,
зареєстрованих до 1 січня 1995 року, не оподатковувався протягом п’яти
років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції.

Такі пільги поширювалися на підприємства з іноземними інвестиціями, якщо
кваліфікаційна іноземна інвестиція не відчужувалася протягом пільгового
періоду.

З 1 липня 1997 року оподаткування прибутку спільного підприємства з
іноземними інвестиціями здійснюється в загальновстановленому порядку,
оскільки в новій редакції Закону «Про оподаткування прибутку
підприємств» від 22.05.1997 p. окремі пільги підприємствам з іноземними
інвестиціями не передбачено.

При оподаткуванні нерезидентів не підлягають оподаткуванню доходи,
отримані нерезидентами як проценти або доход (дисконт) на державні цінні
папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами території України
через уповноважених агентів — нерезидентів, чи проценти, сплачеш
нерезидентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні
запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України чи
кошторисі Національного банку України.

Суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата
вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 6
відсотків до джерел виплати цих доходів за рахунок таких виплат, а суми
доходів нерезидентів, отримані (нараховані) як страхові внески, страхові
платежі або страхові премії від перестрахування ризиків, у тому числі
страхування ризиків життя на території України та ризиків резидентів за
межами України, оподатковуються за ставкою 15 відсотків у джерела
виплати їх за рахунок таких виплат.

Доходи нерезидентів, отримані (нараховані) як страхові внески, страхові
платежі або страхові премії від страхування ризиків та страхування
ризиків життя на території України, а також у формі надання рекламних
послуг на території України, оподатковуються за ставкою ЗО відсотків до
джерел виплати їх за рахунок таких виплат.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку
і в розмірах, передбачених Законом «Про оподаткування прибутку
підприємств», за підсумками звітного податкового року.

Валові доходи і витрати підприємств-виробників сільськогосподарської
продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року,
підлягають індексуванню за офіційним індексом інфляції за період від
місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання
доходів), до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що
використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Якщо за результатами звітного податкового року такі підприємства мали
балансові збитки, то ці збитки переносяться на зменшення валових доходів
майбутніх податкових років.

Це оподаткування не поширюється на підприємства, основною діяльністю
яких є виробництво, продаж продукції квітково-декоративного
рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби,
виловленої в річках та закритих водоймах), хутряних товарів,
лікеро-горілчаних виробів, пива, вина та виноматеріалів (крім
виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки), які
оподатковуються в загальному порядку.

Сільськогосподарські підприємства звільняються від сплати авансових
внесків податку на прибуток.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя)
страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою 3 відсотки від суми
валового доходу, отриманого від страхової діяльності. Для цілей
оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової
діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або
страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у
перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного
періоду за договорами страхування та перестрахування ризиків на
території України або за її межами.

Про податок на додану вартість

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від
03.04.1997 p. від податку на додану вартість звільняються операції:

— з продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями
та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції
роздавальних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановленими
Кабінетом Міністрів України;

— з продажу (передплати) і доставки періодичних видань друкованих
засобів масової інформації вітчизняного виробництва; з продажу книжок
вітчизняного виробництва; з продажу учнівських зошитів, підручників та
навчальних посібників;

— з надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів
України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової
освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на
надання таких послуг і послуг з виховання та освіти дітей будинками
культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми
школами, школами мистецтв;

— з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком,
встановленим Кабінетом Міністрів України;

— з послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

— з надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними
органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із
законодавством;

— з продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення,
зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому
числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

— з надання послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, встановленим
Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров’я, які мають
спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;

— з продажу путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей
у закладах за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам;

— з надання в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів
України, послуг:

а) з утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах,
кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України;

б) з утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;

в) з харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у
спеціально відведених для цього місцях;

г) з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та
громадян у закладах охорони здоров’я;

д) з харчування, забезпечення речовим майном, комунально-побутовими та
іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах
пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженим Кабінетом
Міністрів України;

— з надання послуг державними службами зайнятості України за переліком,
встановленим Кабінетом Міністрів України;

— з надання послуг архівними установами України, пов’язаних з наданням
документів Національного архівного фонду України юридичним і фізичним
особам, а також з продажу архівним установам України документів
Національного архівного фонду України, які перебувають у власності
юридичних або фізичних осіб відповідно до законодавства України;

— з надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським
пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району,
тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком
операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат);

— з надання культових послуг та продажу предметів культового призначення
релігійними організаціями за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів
України;

— з надання послуг з поховання будь-яким платником податку;

— з передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів або майна, визнаних
безхазяйними, у розпорядження державних органів або організацій,
уповноважених здійснювати збереження їх або продаж згідно із
законодавством;

— з передачі земельних ділянок, що знаходяться під об’єктами нерухомості
або незабудованої землі, коли така передача дозволена згідно з
положеннями Земельного кодексу України;

— з безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або
підприємством залізничного транспорту загального користування іншим
залізницям .або підприємствам залізничного транспорту загального
користування державної форми власності в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;

— з приватизації державного майна в обмін на приватизаційні папери або
компенсаційні сертифікати, а також із безоплатної приватизації житлового
фонду, присадибних земельних ділянок та земельних паїв відповідно до
законодавства;

— з виконання робіт (вартість робіт) з будівництва житла, що
здійснюються за рахунок коштів фізичних осіб, та передачі такого житла у
власність таким фізичним особам;

— з подання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів
(робіт, послуг), у тому числі при ввезенні (пересиланні) їх на митну
територію України, закладам науки, фізкультури і спорту, що утримуються
за рахунок бюджетів; закладам дошкільної, початкової, середньої,
професійно-технічної та вищої освіти, закладам охорони здоров’я,
культури; релігійним, благодійним організаціям, зареєстрованим у
порядку, встановленому законодавством, а також операції з безоплатної
передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб’єктам) благодійної
допомоги відповідно до законодавства України.

Також звільняються від оподаткування операції:

— з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів,
грального бізнесу, підприємствами, що засновані всеукраїнськими
громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їхньою повною
власністю, коли кількість інвалідів, котрі мають там основне місце
роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50
відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати
праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду
не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що
відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу). Перелік
всеукраїнських громадських організацій інвалідів, на підприємства яких
поширюється ця пільга, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Підприємство, що підпадає під дію цього пункту, реєструється в
податковому органі в порядку, передбаченому для платників податку, і
отримує право виписки податкової накладної без нарахування податку на
додану вартість. Податкова звітність таких підприємств здійснюється в
порядку, встановленому центральним податковим органом України;

— з виконання робіт за рахунок коштів інвесторів з будівництва житла для
військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей
військовослужбовців, котрі загинули під час виконання службових
обов’язків;

— з безкоштовної передачі продукції (робіт, послуг) власного виробництва
допоміжними сільськими господарствами і лікувально-виробничими трудовими
майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів та територіальних
центрів з обслуговування самотніх громадян похилого віку (пенсіонерів),
за умови, що така передача здійснюється для забезпечення власних потреб
зазначених закладів;

— з надання в сільській місцевості сільськогосподарськими
товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів,
інтернатів, закладів охорони здоров’я та подання матеріальної допомоги
(в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць
на одну особу) продуктами харчування власного виробництва та послуг з
обробки землі багатодітним сім’ям, ветеранам праці і війни,
реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства,
одиноким особам похилого віку, особам, котрі постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, та школам, дошкільним закладам, інтернатам,
закладам охорони здоров’я;

— з надання в сільській місцевості сільськогосподарськими
товаровиробниками в період проведення польових робіт послуг з харчування
механізаторів і тваринників продуктами власного виробництва в польових
їдальнях.

Звільняються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт,
послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв,
консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних
організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом
цих дипломатичних місій та членами їхніх сімей, котрі проживають разом з
особами цього персоналу. Порядок звільнення та перелік операцій, що
підлягають звільненню, встановлюються Кабінетом Міністрів України за
принципом взаємності стосовно кожної окремої держави.

Звільняються від оподаткування операції з ввезення (імпортування) в
українські порти риболовецькими підприємствами необробленого вилову
морської риби, безхребетних, ракоподібних або мушлей чи зазначеного
вилову, підготовленого до реалізації до моменту його продажу. Порядок
митного контролю берегових підприємств, що зберігають або переробляють
продукти такого вилову, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних
засобів і інших самохідних машин і механізмів» із змінами і доповненнями
від сплати податку звільняються:

а) підприємства автомобільного транспорту загального користування — щодо
зайнятих на перевезенні пасажирів транспортних засобів, на які в
установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих
транспортних засобах;

б) установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету
України, а саме — установи та організації Міністерства оборони України,
Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Цивільної
оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ
України, Прокуратури України за умови цільового використання цих
транспортних засобів у службових справах та в межах встановлених лімітів
кількості транспортних засобів;

в) особи, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та
Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці
та інших громадян похилого віку в Україні», щодо одного легкового
автомобіля з об’ємом циліндрів двигуна до 2200 см куб. (ГАЗ-24 до 2500
см куб.), а також інваліди І і II груп — щодо одного автомобіля з ручним
керуванням;

г) особи, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», — щодо
одного легкового автомобіля з об’ємом циліндрів двигуна до 2200 см куб.
(ГАЗ-24 до 2500 см куб.) до відселення та протягом трьох років після
переселення їх із зони гарантованого добровільного відселення і зони
посиленого радіоекологічного контролю;

д) на 50 відсотків — сільськогосподарські підприємства — товаровиробники
за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення
людей з кількістю місць не менше десяти.

У той же час відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний
бюджет України на 1995 рік» передбачено додаткову пільгу щодо звільнення
підприємств та господарських організацій незалежно від підпорядкованості
їх та форм власності від сплати до Фонду для здійснення заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення внесків від витрат на оплату праці їхніх працівників,
віднесених до категорії 1 і 2 осіб, котрі постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи.

Звільняються також від сплати збору відповідно до Закону України «Про
формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від
20.06.1997р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від
15 січня 1998 року):

— підприємства вугільної промисловості;

— підприємства, що здійснюють видобуток залізної, марганцевої та
уранових руд підземним способом і будівництво шахт;

— підприємства (об’єднання) та організації Українського товариства
сліпих і Українського товариства глухих, в яких інваліди становлять
більш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих на основному
виробництві. Перелік підприємств (об’єднань) та організацій Українського
товариства сліпих і Українського товариства глухих, які звільняються від
сплати збору, затверджує Кабінет Міністрів України.

Продовжує діяти пільга з прибуткового податку (в межах п’ятнадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів на кожний повний місяць) учасникам
бойових дій, інвалідам війни, особам, котрі мають особисті заслуги перед
Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,
передбачена ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 1994
рік».

Слід відмітити, що Законом «Про внесення змін і доповнень до Закону
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
розширено коло пільг та осіб, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий
податок з громадян» громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської
катастрофи і віднесені до 1 та 2 категорій, сукупний оподатковуваний
доход зменшується до 10 неоподатковуваних мінімумів, а громадянам,
віднесеним до 3 та 4 категорії, — до 5 неоподатковуваних мінімумів.
Сукупний оподатковуваний доход інвалідів з дитинства, інвалідів І і II
груп (крім інвалідів, на котрих поширюється чинність Закону України «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в тому числі
інвалідів І і II груп із зору, зменшується за кожний місяць до 5
неоподатковуваних мінімумів.

Закон України «Про плату на землю» передбачає пільги для певної
категорії землекористувачів. Відповідно до статті 11 цього закону від
земельного податку звільняються:

— заповідники, національні, дендрологічні і зоологічні парки,
ботанічні сади;

— заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних
установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю;

— державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі
радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для
випробування сортів сільськогосподарських культур;

— заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального
забезпечення, спеціалізовані санаторії з реабілітації хворих згідно із
списком Міністерства охорони здоров’я України, дитячі санаторно-курортні
та оздоровчі заклади, а також навчально-виховні заклади, підприємства,
об’єднання та організації товариства сліпих і глухих, громадські.
організації інвалідів та їхні об’єднання;

— заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і
приватних;

— благодійні фонди;

— інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівняні
до них особи, вдови військовослужбовців, які загинули при виконанні
державних обов’язків, пенсіонери;

— громадяни, котрим у встановленому порядку видано посвідчення про те,
що вони постраждали від чорнобильської катастрофи, а також громадські
об’єднання осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

Не справляється плата за радіоактивне і хімічно забруднені
сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення
сільського господарства, за землі, що перебувають у тимчасовій
консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння, а також на
землі кладовищ.

Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від
плати за землю протягом трьох років з часу передачі їм у власність або
надання у користування земельної ділянки.

Додаткові пільги щодо плати за землю, а саме — часткове звільнення на
певний строк, відстрочення сплати, зниження ставки земельного податку
можуть встановлювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів.

Підприємства, установи та організації, які здають в оренду іншим
юридичним особам чи громадянам приміщення, підвали і т. п., сплачують
податок на земельні ділянки, зайняті ними, на загальних підставах.

Пільга із земельного податку надається безпосередньо тій особі, котрій
земельна ділянка надана у власність або передана в користування і котрій
видано державний акт на право користування цією ділянкою.

Декретом KM України «Про державне мито» від 21.01.1993 року (із змінами
та доповненнями) встановлено також пільги на сплату державного мита. Від
його сплати звільняються:

— позивачі (робітники, службовці, члени колективних
сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських)
господарств) за позовами про оплату праці та за іншими вимогами,
пов’язаними з трудовою діяльністю, а також за позовами, що випливають з
авторського права, а також з права на відкриття, винахід,
раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки;

— позивачі — за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом
або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника;

— позивачі — за позовами про стягнення аліментів;

— сторони — із спорів, пов’язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних
громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до
кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу,
як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного
стягнення у формі арешту чи виправних робіт, а також пов’язаних з
виплатою грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його
вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про
реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»;

— органи соціального страхування та органи соціального забезпечення — за
регресними позовами про стягнення з особи, котра заподіяла шкоду, сум
допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім’ї, а
органи соціального забезпечення — також за позовами про стягнення
неправильно виплачених допомоги та пенсій;

— позивачі — за позовами про відшкодування матеріальних збитків,
завданих злочином;

— громадяни — за видачу або засвідчення вірності копій документів,
необхідних для призначення та одержання державних допомоги та пенсій, а
також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);

— державні й громадські органи, підприємства, установи, організації та
громадяни, котрі звернулися у випадках, передбачених чинним
законодавством, із заявами до суду про захист прав та інтересів інших
осіб, а також споживачі

— за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав;

— органи місцевого та регіонального самоврядування

— за позовами до суду або арбітражного суду про визнання недійсними
актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих
державних адміністрацій, підприємств, об’єднань, організацій і установ,
які ущемляють їхні повноваження; органи місцевого та регіонального
самоврядування — за позовами до суду або арбітражного суду про стягнення
з підприємства, об’єднання, організації, установи і громадян збитків,
завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому
середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у
результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального
самоврядування;

— органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до суду
або арбітражного суду про припинення права власності на земельну
ділянку;

— місцеві державні адміністрації — за позовами до арбітражного суду про
визнання недійсними актів органів місцевого та регіонального
самоврядування, що суперечать чинному законодавству;

— громадяни — за реєстрацію народження, смерті, усиновлення (удочеріння)
та встановлення батьківства, за видачу їм свідоцтв про зміну, доповнення
й виправлення записів актів про народження у випадках встановлення
батьківства, усиновлення (удочеріння), а також у зв’язку з помилками,
допущеними при реєстрації актів громадянського стану органами запису
актів громадянського стану;

— громадяни — за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна
на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ та
організацій;

— фінансові органи та державні податкові інспекції — за видачу їм
свідоцтв та дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину і
документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення
державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення
податків, платежів, зборів і недоїмок;

— фінансові органи та державні податкові інспекції — позивачі й
відповідачі — за позовами до суду та арбітражного суду;

— громадяни — за видачу їм свідоцтв про право на спадщину: на майно
осіб, котрі загинули при захисті СРСР і України, у зв’язку з виконанням
інших державних чи громадських обов’язків або у зв’язку з виконанням
обов’язку громадянина з врятування життя людей, з охорони громадського
порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або
колективної чи державної власності, а також осіб, котрі загинули або
померли внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською
катастрофою; на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку; на
житловий будинок, на пай у житлово-будівельному кооперативі, на
квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо
вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня
смерті спадкодавця; на житлові будинки в сільській місцевості за умови,
що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у
сільській місцевості; на вклади в установах Ощадбанку та в інших
кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й
майнового страхування, на облігації державних позик та інші цінні
папери, на суми заробітної плати, на авторське право, на суми
авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід,
раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки; на майно осіб
селянського (фермерського) господарства, якщо вони є членами цього
господарства;

— неповнолітні й військовослужбовці — за видачу їм вперше паспорта
громадянина України та неповнолітні — за видачу їм свідоцтва про право
на спадщину;

— громадяни, віднесені до першої та другої категорій, котрі постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, віднесені до третьої
категорії, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і
постійно живуть до відселення чи самостійного переселення або постійно
працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і
гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1
січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного
(обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого
добровільного відселення — не менше трьох років; громадяни, віднесені до
четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи,
котрі постійно працюють і живуть або постійно живуть на території зони
посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня
1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох
років; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів),
котрі загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому
порядку особи; інваліди І та II груп;

— місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих Рад народних
депутатів, підприємства, установи, організації, колективні
сільськогосподарські підприємства, що придбавають житлові будинки з
надвірними будівлями (крім м. Києва та курортних місцевостей), квартири
для громадян, котрі виявили бажання виїхати з території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також
громадяни, котрі виявили бажання виїхати з території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та
власники цих будинків і квартир;

— громадяни України — за видачу дипломатичних і службових паспортів
України та посвідчень особи моряка;

— громадяни України та особи, котрі їх супроводжують, — за видачу їм
документа на право виїзду за кордон для лікування у зв’язку із
захворюванням, пов’язаним із Чорнобильською катастрофою, а дітям, які
потерпіли від Чорнобильської катастрофи, — також на оздоровлення;

— громадяни України — за видачу їм документів на право виїзду за кордон,
якщо виїзд пов’язаний із смертю або відвідинами могил близьких родичів,
а також за видачу документів про запрошення в Україну осіб у зв’язку із
смертю або тяжкою хворобою близьких родичів;

— громадяни України та іноземні громадяни — за видачу документів для
в’їзду в Україну та виїзду з України, якщо на умовах взаємності
передбачено звільнення від сплати державного мита відповідними
міжнародними угодами, укладеними між Україною та іншими державами, а
також громадянами інших держав, котрі виконують функції почесних
консулів України;

— особи, котрі не досягли 16-річного віку, — за видачу їм документа на
виїзд за кордон;

— іноземні туристи — за реєстрацію іноземних паспортів;

— позивачі — Міністерство охорони навколишнього природного середовища
України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на
місцях, підприємства Укрзалізниці, що здійснюють захист лісонасаджень,
органи рибоохорони — у справах стягнення коштів на покриття шкоди,
заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням
лісового законодавства та нераціональним використанням природних
ресурсів і рибних запасів;

— всеукраїнські та міжнародні об’єднання громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у
більшості областей України;

— Національний банк України та його установи, за винятком
госпрозрахункових;

— Генеральна прокуратура України та її органи — за позовами, з якими
вони звертаються до суду або арбітражного суду в інтересах громадян і
державних юридичних осіб;

— Центральна виборча комісія та виборчі комісії з виборів народних
депутатів — із заяв про давання висновку з питань наявності підстав для
скасування рішення про реєстрацію кандидата в депутати;

— Українська державна страхова комерційна організація та її установи —
за позовами, з якими вони звертаються до суду та арбітражного суду, в
усіх справах, пов’язаних з операціями обов’язкового страхування;

— Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації;
Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення;

— державні органи приватизації — за позовами, з якими вони звертаються
до суду та арбітражного суду, в усіх справах, пов’язаних із захистом
майнових інтересів держави, а також за проведення аукціонів, за операції
з цінними паперами;

— органи Антимонопольного комітету України — за позовами, з якими вони
звертаються до суду або арбітражного суду у зв’язку з порушенням
антимонопольного законодавства;

— громадяни — за позовами про відшкодування збитків, завданих
неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими
документами, грошових та майнових внесків, які було залучено до
акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та
інших юридичних осіб, котрі залучають кошти та майно громадян;

— державні замовники та виконавці державного замовлення — за позовами, з
якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків,
завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також
невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за державним
контрактом на поставку продукції для державних потреб;

— Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю — за позовами, з
якими він звертається до арбітражного суду у справах про скасування
державної реєстрації страховика як суб’єкта підприємницької діяльності у
випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про підприємництво »;

— Державний комітет України з матеріальних резервів та підприємства,
установи і організації системи матеріального резерву — за позовами, з
якими вони звертаються до суду, арбітражного суду у справах щодо
виконання договірних зобов’язань суб’єктами господарської діяльності, що
випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Законом України «Про єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року із
змінами та доповненнями встановлено, що від сплати мита звільняються:

а) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення
вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного
постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні
для нормальної експлуатації їх на час перебування в дорозі, в пунктах
проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв’язку з ліквідацією
аварії (поломки) даних транспортних засобів;

б) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо,
сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що
вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої
діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими
підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а
також продукція їхнього промислу, що ввозиться на митну територію
України;

в) валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

г) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави
у випадках, передбачених законами України;

д) товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до
перетинання ними митного кордону України непридатними для використання
як вироби або матеріали;

е) предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого
користування або вивозяться за кордон організаціями та особами, котрі
відповідно до міжнародних договорів України і законів України
користуються правом безмитного ввезення в Україну та безмитного
вивезення з України таких предметів;

є) товари та інші предмети, які походять з митної території України і
ввозяться знову на цю територію без обробки або переробки, а також
товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться назад за
межі митної території України без обробки або переробки;

ж) товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію
України і походять з іншої території, які було оплачено митом при
первісному ввезенні на митну територію України і тимчасово вивозились за
її межі;

з) товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території
України і походять з цієї території, які було оплачено митом при
первісному вивезенні за межі митної території України і тимчасово
ввозились на цю територію;

й) товари (крім підакцизних), що імпортуються всеукраїнськими та
міжнародними об’єднаннями громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, у статутній діяльності котрих передбачено
надання соціальної та медичної допомоги потерпілим внаслідок
Чорнобильської катастрофи, підприємствами та організаціями, засновниками
яких є ці об’єднання, за умови, що особи, котрі постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, становлять не менше 75 відсотків загальної
чисельності членів об’єднань і працюючих на цих підприємствах;

і) інші товари та інші предмети, що визначаються Кабінетом Міністрів
України;

Допускається також зниження ставок мита при ввезенні на митну територію
України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів:

а) відремонтованих та раніше ввезених на митну територію України або
вивезених за межі цієї території;

б) пошкоджених до перетинання ними митного кордону України, але
придатних для використання як вироби або матеріали;

в) в інших випадках, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про звільнення від обкладення митом предметів, які
вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України» від 5
травня 1996 року встановлено, що у разі вивезення (пересилання в
несупроводжуваному багажі), а також пересилання в міжнародних поштових
відправленнях громадянами України, іноземними громадянами та особами без
громадянства (далі — громадяни) за митний кордон України товарів та
інших предметів, придбаних в Україні, в кількості, що не перевищує
товарну партію (визначається Кабінетом Міністрів України), мито та митні
збори не сплачуються.

Декретом Кабінету Міністрів «Про порядок обкладення митом предметів, які
ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну» від 19 листопада 19-93
року визначено, що від сплати мита звільняються такі предмети, які
ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами:

а) товари (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів) загальною вартістю,
еквівалентною 1400 доларам США включно;

б) предмети особистого користування (за винятком транспортних засобів
індивідуального користування та запасних частин до них), що тимчасово
ввозяться на митну територію України;

в) речі, що ввозяться (пересилаються) при переселенні на постійне місце
проживання в Україну;

г) горілчані вироби у кількості 1 літр, вино — 2 літра, тютюнові вироби
— 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів) на одну особу.

Слід зазначити, що чинна система пільгового оподаткування в Україні не
поширюється на діяльність малих підприємств і не стимулює податковими
пільгами їхнього розвитку.

Зарубіжна практика показує, що формування ринкової економіки
відбувається тим швидше, чим швидше створюється значний прошарок малих
підприємств. У провідних країнах світу малі й середні підприємства
становлять 95 % загальної кількості господарських організацій і
забезпечують при цьому значну частину зайнятості. Наприклад, на початку
90-х років сукупна частина малих та середніх підприємств в економіці
Німеччини дорівнювала 99,8 %.

Значною є роль малих підприємств у формуванні сукупного національного
продукту, в забезпеченні виробництва товарної маси і національного
експорту. В США малі та середні підприємства забезпечують три чверті
доходу. Успіх малого та середнього бізнесу в названих країнах в
загальній мірі визначається рівнем сприяння йому з боку держави. У ряді
країн їхня діяльність регулюється спеціальними законами. Законодавче
визначено коло підприємств, які вважаються середніми або малими і
відповідно працюють у пільгових умовах. Діють структури, які підтримують
розвиток малих та середніх підприємств.

В Україні для підвищення активності малих підприємств та стимулювання
їхньої діяльності доцільно було б на державному рівні здійснити ряд
практичних заходів щодо організації цієї справи. Перш за все необхідно
прийняти закон про державну підтримку малих підприємств, норми якого
визначали б пільги для малого бізнесу. Пільги необхідно цілковито
надавати малим підприємствам з чисельністю у виробничій сфері до 50
чоловік та в невиробничій сфері до 15 чол. Тому що, як показує
вітчизняний і зарубіжний досвід, коли немає спеціального закону про
малий бізнес і чітких критеріїв визначення його, податковими пільгами
малого бізнесу можуть користуватися великі фірми, які складаються з
малих фірм і часто є монополістами на ринку нових технологій.

Слід відмітити, що Державною податковою адміністрацією впроваджено,
починаючи зі звіту за І квартал 1997 p., Державну статистичну звітність
за формою №1-ПП «Про суми пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів
податків і пільг щодо кожного виду податку» та складено Довідник пільг,
наданих чинним законодавством юридичним особам із сплати податків,
зборів, інших обов’язкових платежів.

Похожие записи