.

Податкові органи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
291 2855
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Податкові органи

ПЛАН

Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів
держави

Система податкових органів

Податкові адміністрації і податкові інспекції

Податкова міліція

ЛІТЕРАТУРА

1. Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів
держави

Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів
держави — це державні органи або органи місцевого самоврядування, що у
межах своєї компетенції забезпечують надходження коштів до
централізованих фондів держави в оплатній (за надання в інтересах
платників яких-небудь дій — видача дозволів, необхідних висновків,
документів тощо) або в безоплатній (сплата податків, зборів та інших
обов’язкових платежів) формі у встановлений термін і відповідно до
встановлених розмірів. Такі державні органи за своїм статусом не є
податковими (виняток становлять податкові органи, які входять до системи
органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів
держави та займають у ній основне місце), хоча їх діяльність
безпосередньо пов’язана з контролем за сплатою коштів різного роду —
податків, зборів, мита, обов’язкових платежів на території України.
Наприклад, податкові органи здійснюють контроль за своєчасним і повним
надходженням усіх податків і зборів, що справляються на території
України, органи Пенсійного фонду контролюють таке надходження тільки
щодо грошового платежу до Пенсійного фонду України.

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих
фондів держави, діють такі структури:

податкові органи;

митні органи;

органи Пенсійного фонду України;

органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності;

органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань;

органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття;

Міністерство внутрішніх справ;

органи судової влади;

органи, що здійснюють реєстрацію актів громадянського стану;

органи, що здійснюють реєстрацію механічних транспортних засобів;

органи місцевого самоврядування.

Цей перелік органів не є вичерпним, однак охоплює найбільш важливі.

Митні органи. Діяльність митних органів в Україні регулюється кількома
нормативними актами, до яких належить Митний кодекс України, Закон
України від 25 червня 1991 року «Про митну справу в Україні», Указ
Президента України від 24 серпня 2000 року «Питання Державної митної
служби України», Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1994
року «Про створення територіальних митних управлінь».

Систему митних органів утворюють Державний митний комітет України,
територіальні митні управління, митниці та інші митні установи.
Територіальні митні управління здійснюють безпосереднє керівництво
митними управліннями, розташованими на відповідній території.

Митна справа в Україні полягає у встановленні порядку та організації
переміщення через митний кордон товарів і предметів, обкладання митом,
оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної
політики в Україні.

Митні органи як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до
централізованих фондів держави, справляють податок на додану вартість та
акцизний збір, які застосовуються до товарів, що ввозяться
(пересилаються) на митну територію, та тих, що вивозяться з цієї
території (тобто непрямі податки, мито, митні збори).

Органи Пенсійного фонду України. Діяльність органів Пенсійного фонду в
Україні регулюється Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим
Указом Президента України від 1 березня 2001 року, Законом України від
26 червня 1997 року «Про збір на обов’язкове державне пенсійне
страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати
підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також
обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою
постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року.
Контроль за правильним обчисленням, своєчасним і повним перерахуванням
та надходженням збору здійснюють також органи Пенсійного фонду України
відповідно до Закону України від 21 травня 1999 року «Про здійснення
контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування
та збору на обов’язкове соціальне страхування».

Органи Пенсійного фонду України як органи, що здійснюють мобілізацію
коштів до централізованих фондів держави, контролюють повне і своєчасне
надходження до Пенсійного фонду України збору на обов’язкове державне
пенсійне страхування. Вони насамперед обліковують платників,
зобов’язаних сплачувати такий збір; визначають ставки збору для різних
груп платників, що є диференційованим; визначають недоїмки та пеню за
несвоєчасну сплату збору; визначають джерела погашення недоїмки;
контролюють систему звітності платників пенсійного збору тощо.

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Грошові надходження до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності регулюються на підставі Інструкції про порядок
надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26
червня 2001 року. Однак не всі суб’єкти є обов’язковими страхувальниками
цього Фонду. Зазначена Інструкція надає вичерпний перелік таких осіб, а
також передбачає добровільне страхування у Фонді соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності.

При обов’язковому або добровільному страхуванні страхувальники сплачують
відповідні грошові внески.

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів
держави, контролюють надходження страхових внесків до Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності насамперед від осіб, що є
обов’язковими страховиками. Ця функція забезпечується обліком
обов’язкових і добровільних страховиків; визначенням ставок страхового
внеску для різних груп платників, що є диференційованими; дією системи
звітності платників за цим платежем.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України. Як і в попередньому
випадку, сплата страхового внеску до цього Фонду може бути обов’язковою
і добровільною на підставі Інструкції про порядок перерахування, обліку
та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,
затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від
20 квітня 2001 року.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України як органи, що здійснюють
мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють
надходження страхових внесків до цього Фонду насамперед від осіб, що є
обов’язковими страховиками такого Фонду. Ця функція забезпечується
обліком обов’язкових і добровільних страховиків; визначенням ставок
страхового внеску для різних груп платників, що є диференційованими;
дією системи звітності платників за цим платежем.

Органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття. Сплата внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття регулюється
Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженою
наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня
2000 року.

Сплата цього внеску є обов’язковою для всіх роботодавців— платників
податків і зборів. Однак згаданою Інструкцією передбачено і добровільну
сплату страхових внесків у цей фонд.

Органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття як органи, що здійснюють мобілізацію
коштів до централізованих фондів держави, контролюють надходження
страхових внесків у цей Фонд. Ця функція забезпечується обліком
обов’язкових і добровільних страховиків; визначенням ставок страхового
внеску для різних груп платників, що є диференційованим; дією системи
звітності за цим платежем.

Міністерство внутрішніх справ як орган, що здійснює мобілізацію коштів
до централізованих фондів держави, справляє плату за видачу суб’єктам
підприємницької діяльності дозволу на виготовлення печаток і штампів,
без яких діяльність таких суб’єктів є недійсною.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим
центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам,
організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право
відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень,
виготовлення печаток та штампів, а також порядок видачі дозволів на
оформлення за* мовлень на виготовлення печаток та штампів та
затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та
функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і
штампів, затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 року № 17,
для одержання дозволу надається пакет документів. При цьому платіжні
доручення або квитанції про оплату дозволу — невід’ємна частина
документів, що подаються до міліції.

Органи судової влади. При розгляді органів судової влади як органів, що
здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави,
йдеться, насамперед, про справляння судами плати за здійснення юридичне
значущих дій в інтересах платників і видачу їм відповідних документів,
тобто державного мита. Особливості застосування механізму державного
мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993
року «Про державне мито».

Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформлення документів і
зараховується до бюджету місцевого самоврядування, окрім мита, яке
стягується з позовних заяв, що подаються до господарського суду.

У зв’язку а цим судова влада цілком обґрунтовано бере участь у
фінансовій діяльності держави, насамперед на стадії мобілізації коштів
до державник фондів.

Органи, що здійснюють реєстрацію актів громадського стану. Органи, що
здійснюють реєстрацію актів громадського стану, як органи, що здійснюють
мобілізацію коштів до централізованих фондів держави (як і органи
судової влади) справляють плату (державне мито) за здійснення юридичне
значущих дій в інтересах платників і видають їм відповідні документи.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито» ці
органи державне мито справляють за здійснення таких актів громадського
стану: реєстрація шлюбу, реєстрація розірвання шлюбу, реєстрація зміни
прізвища, імені та по батькові, реєстрація повторної зміни прізвища,
імені та по батькові, не пов’язаного з реєстрацією шлюбу, за видачу
свідчення у зв’язку зі зміною, доповненням, виправленням і відновленням
записів п]& реєстрацію цивільного стану, за видачу повторних свідчень
про реєстрацію актів громадського стану.

Органи, що здійснюють реєстрацію механічних транспортних засобів,
(органи Державтоінспекції) як органи, що здійснюють мобілізацію коштів
до централізованих фондів держави, контролюють сплату податку з
власників транспортних засобів на первісному етапі. Відповідно до Закону
України «Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів» платники податку зобов’язані надавати
органам, що здійснюють реєстрацію або перереєстрацію, технічний огляд
транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату
податку як за попередній, так і за поточний період.

Органи місцевого самоврядування як органи, що здійснюють мобілізацію
коштів до централізованих державних фондів, справляють плату за державну
реєстрацію та перереєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до Положення про державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 25 травня 1998 року, для державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності останній надає до органу державної реєстрації
пакет документів, серед яких в обов’язковому порядку має бути документ,
що засвідчує внесення шпати за державну реєстрацію.

Наприклад, за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів
підприємницької діяльності реєстраційний збір становить: для
громадян-підприємців — 1,5, для юридичних осіб — 7 неоподатковуваних
податком мінімумів доходів громадян. Реєстраційний збір передбачений
також за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію
(перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності (потрійний розмір
відповідного реєстраційного збору); за державну реєстрацію змін
(доповнень) до установчих документів суб’єктів підприємницької
діяльності (30% реєстраційного збору); за видачу дубліката свідчення про
державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (10%
реєстраційного збору).

Кошти, отримані від плати за державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності, зараховуються в розмірах: 70% — до місцевих
бюджетів за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкта, що
реєструється; 30% — до державного бюджету.

2. Система податкових органів

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих
фондів держави, податкові органи посідають головне місце, оскільки
контролюють своєчасне і повне надходження основної частини податків і
зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження,
оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

Важливою ознакою податкового органу є його представницький характер. У
податкових правовідносинах держава виступає в особі уповноважених
податкових органів, котрі мають дві ознаки: діють від імені держави та є
носіями відповідних повноважень державно-владного характеру, тобто в
широкому розумінні є органом державного управління.

Державна податкова служба України створена як єдина система управління і
контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю
нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету
податків та інших обов’язкових платежів, встановлених законодавством.
Отже, державна податкова служба України — це єдина централізована
система органів» що входить до системи центральних органів державного
управління і здійснює контроль за правильністю нарахування, повнотою і
своєчасністю сплата податків

та інших неподаткових платежів та не залежить у своїй діяльності від
інших державних органів.

Податкові органи, що наділені повноваженнями в сфері оподаткування,
висловлюють державну волю у визначених межах, тому діяти податкові
органи повинні, не виражаючи власної ініціативи, а якщо виражають її, то
лише у встановлених законом випадках (податковий компроміс) і в
інтересах держави. Використовуючи метод владних розпоряджень, держава
чітко визначає в законі всі ті ситуації, що так або інакше можуть
впливати на податкові правовідносини. Податкові органи для виконання
поставлених перед ними завдань мають відповідні обов’язки і права. Однак
надані їм права в деяких випадках виступають одночасно і їх обов’язками,
а якщо право надане в чистому вигляді (тобто розуміється тільки як
право), умови його застосування чітко обумовлено в законі. У зв’язку з
цим Б.М. Лазарев зазначав, що для державного органу всі права, що
випливають з його завдань і функцій, не є правами в класичному
розумінні, тобто такі, котрі орган може використовувати (або не
використовувати) суто на власний розсуд, а виступають як служіння
державі, тобто у широкому плані — виконання обов’язків перед ним.

Усі права й обов’язки, що формують повноваження податкових органів,
можна поділити на дві групи. Перша — та, що кореспондується з правами й
обов’язками платників (обов’язок податкового органу надавати інформацію
щодо оподаткування відповідає праву платника податків на одержання такої
інформації). Друга група прав і обов’язків, що реалізуються при
взаємодії з іншими суб’єктами податкових правовідносин (право
податкового органу одержувати інформацію, що стосується оподаткування
від суб’єктів, які сприяють сплаті податків і зборів, відповідає
обов’язку цих суб’єктів з надання такої інформації).

При цьому дуже важливо визначити вичерпний перелік прав і обов’язків
податкового органу, оскільки це обмежує застосування податковим органом
тих дій щодо платників податків, які не встановлені законодавством.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна
податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і
Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової
служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими
правопорушеннями — податкова міліція. Державна податкова адміністрація
України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов
може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об’єднані (на місто
і район) державні податкові інспекції, а в їх складі — відповідні
підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України і державних податкових
адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях» містах Києві та
Севастополі створюють колеги. Колегії є дорадчими органами і розглядають
найбільш важливі напрями діяльності відповідних державних податкових
адміністрацій.

Структуру Державної податкової адміністрації України затверджує Кабінет
Міністрів України. Державну податкову службу України очолює Голова
Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду і
звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра
України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва
і Севастополя), районах у містах, міжрайонні й об’єднані державні
податкові інспекції очолюють начальники, яких призначає на посаду і
звільняє з посади Голова Державної податкової адміністрації України за
поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
Начальників управлінь податкової міліції призначає Голова Державної
податкової адміністрації України.

Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні
функції податкових органів) такі.

1. Здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності й у громадян, у тому числі громадян—суб’єктів
підприємницької діяльності, перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій товарно-касових книг
та інших документів незалежно від способу надання інформації, пов’язаних
з нарахуванням та сплатою податків.

Одержувати безкоштовно від підприємств, установ, організацій,
громадян—суб’єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів
про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати
підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та у
громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про
наявність і оборот коштів на цих рахунках.

Обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення
підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і житло
громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб’єкта
підприємницької діяльності, а також для одержання доходів.

Вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ,
організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється,
усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства
про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також
припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими
особами органів державної податкової служби.

Вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ і організацій
документи, що свідчать про приховання (заниження) об’єктів
оподаткування, несплату податків, інших платежів, вилучати у
громадян—суб’єктів підприємницької діяльності реєстраційні свідчення або
спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів
про порушення органам, що видали ці документи.

6. Застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стягувати до бюджетів державних цільових фондів суми недоїмки, пені і
штрафні санкції в порядку, передбаченому законом.

Надавати відстрочення і розстрочення за податками, вирішувати питання
про податковий компроміс, а також приймати рішення про списання
безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом,

Накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб
підприємств, установ, організацій, на громадян підприємців, на громадян,
що порушують законодавство про підприємництво в порядку, встановленому
законодавством.

Надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб—платників
податків та інших обов’язкових платежів іншим державним органам
відповідно до чинного законодавства.

Матеріально і морально заохочувати громадян, які на дають допомогу в
боротьбі з порушеннями податкового законодавства.

Звертатися в передбачених законом випадках до суду або господарського
суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності.

3. Податкові адміністрації і податкові інспекції

Найменування державного органу — одна з форм вираження його змісту, його
правового положення. Іменуючи податковий орган, законодавець
використовує дві назви — адміністрація та інспекція, тим самим вказуючи
на відмінності у змісті державно-владних повноважень, різний статус
суб’єктів, що входять до системи таких органів, підпорядкованість однієї
владної структури іншій.

Державна податкова адміністрація України є вищою ланкою в системі
органів державної податкової служби. Податкові інспекції як самостійні
організаційно-відокремлені органи в системі органів державної податкової
служби насамперед є структурними підрозділами Державної податкової
адміністрації України, перебуваючи у відносинах підпорядкування і діючи
в межах встановлених законом процедур. Отже, закріплено умови для
розподілу функцій між ними, що забезпечує взаємозв’язок
підпорядкованості для найбільш ефективного функціонування. Водночас
податкові адміністрації і податкові інспекції утворюють єдиний цілісний
комплекс з тісними зв’язками, об’єднані в єдину систему органів
державної податкової служби України. Повноваження податкових
адміністрацій і Податкових інспекцій закріплені насамперед у законах У
країни «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про державну
податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Державна податкова адміністрація України є центральним органом
виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються
Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції
в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах,
міжрайонні й об’єднані державні податкові інспекції — відповідним
державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополі.

4. Податкова міліція

Створення податкової міліції стало необхідною умовою управління
податковою системою. Поряд з Державною митною службою, підрозділами по
боротьбі з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ
податкова міліція є частиною сил, що забезпечують економічну безпеку
України.

Отже, податкова міліція являє собою спеціалізований правоохоронний
державний орган виконавчої влади, який забезпечує законність і
правопорядок у сфері податкових правовідносин, що діє у складі органів
державної податкової служби. Податкова міліція — це воєнізований,
контролюючий, оперативно-розшуковий і водночас правоохоронний орган.

Правове положення податкової міліції визначається комплексом норм, які
передбачають мету, завдання, принципи діяльності та функції підрозділів
податкової міліції, структуру податкової міліції, питання лінійної і
функціональної підпорядкованості.

Органи податкової міліції діють на основі принципів законності, поваги
до прав людини і громадянина, підконтрольності та підзвітності вищим
органам законодавчої і виконавчої влади, об’єднання гласних і негласних
форм діяльності, аполітичності, взаємодії з іншими органами, податковими
службами інших держав, громадянами й організаціями, єдності та
централізації органів міліції, незалежності та єдиноначальності,
конфіденційності.

Завданнями податкової міліції є:

Запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх
розкриття, розслідування та виробництво у справах про адміністративні
правопорушення.

Розшук платників, які ухиляються від сплати податків та інших платежів.

Попередження корупції в органах державної податкової служби та виявлення
її фактів.

Забезпечення безпеки діяльності працівників державної податкової служби,
захисту їх від протиправних дій, пов’язаних 0 виконанням службових
обов’язків.

До складу податкової міліції входять:

Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової
міліції, Управління боротьби з корупцією в органах державної податкової
служби Державної податкової адміністрації України;

управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції,
відділи боротьби з ^корупцією в органах державної податкової служби
відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві і Севастополі;

відділи податкової міліції, слідчі відділення (груди) податкової Міліції
відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у
містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, що
проводить роботу по боротьбі а незаконним оборотом алкогольних напоїв та
тютюнових виробів.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції – Перший заступник
Голови Державної податкової адміністрації України. Податкову міліцію в
державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники управлінь
податкової міліції — перші заступники голів відповідних державних
податкових адміністрацій.

Податкова міліція відповідно до її завдань: 1) приймає і реєструє заяви,
повідомлення й іншу інформацію про злочини і правопорушення, що
віднесені до її компетенції, здійснює у встановленому порядку їх
перевірку і приймає по них передбачені законом рішення; 2) здійснює
відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову
підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання
і досудове (попереднє) слідство у межах своєї компетенції вживає заходи
з відшкодування заподіяних державі збитків; 3) виявляє причини й умови,
що сприяли здійсненню злочинів та інших правопорушень у сфері
оподаткування, вживає заходи щодо їх усунення; 4) забезпечує безпеку
працівників органів державної податкової служби та їх захист від
протиправних дій» пов’язаних з виконанням ними посадових обов’язків; 5)
запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників
державної податкової служби; 6) збирає, аналізує та узагальнює
інформацію про порушення податкового законодавства, прогнозує тенденції
розвитку негативних процесів карного характеру, пов’язаних з
оподаткуванням.

Література

Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут
після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. —
2001. — 339 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020