Реферат на тему:

Податкова система Сполучених Штатів Америки

Податки в Сполучених Штатах Америки (США) мають культовий характер. Для
громадян країни не постає питання, сплачувати податок чи ні. Тільки
сплачувати, і в терміни та у порядку, визначеному чинним законодавством.

Податки відіграють велику роль в механізмі федерального розподілу
бюджетних коштів, тому що вони є, по суті, найстабільнішим джерелом
надходження коштів до бюджету. На них припадає близько 79 % дохідної
частини федерального бюджету. Незважаючи на те, що США є державою з
найрозвиненішою ринковою економікою, для неї характерне державне
регулювання економічних процесів. У цьому питанні основним інструментом
виступає податкова політика як важіль впливу на будь-який бізнес.

Регулюванню економіки місцевими органами також відводиться важливе
місце, а в деяких випадках воно відбувається значно частіше, ніж
регулювання федеральними органами. Велике значення мають місцеві
податки, причому в останні роки їх розміри збільшуються. У деяких штатах
місцеві органи управління мають переважну частку в фінансуванні
державної політики освіти, соціального забезпечення, охорони здоров’я,
будівництва шляхів, утримання поліції (до 90 %), а також охорони
навколишнього середовища, будівництва житла (до 40 %). Фінанси США
складаються як з місцевих бюджетів, так і з особистих фондів, фінансів
підприємств, які належать місцевим органам влади. Крім того, за
допомогою податкової політики в США проводиться досить ефективне
економічне регулювання господарської

діяльності, і це приводить її у відповідність до суспільних потреб.
Тобто податкова політика виконує не тільки фіскальну функцію, а й
розподільчу та соціальну.

Федеральний бюджет США формується здебільшого за рахунок прямих
податків. У той же час основними джерелами поповнення місцевих бюджетів
є непрямі податки.

Найбільшу питому вагу в загальному федеральному бюджеті США має
прибутковий податок з фізичних осіб. Він може розраховуватись двома
способами: дохід окремого громадянина або дохід сім’ї (дохід сім’ї
складається з доходів усіх її членів).

Для розрахунку цього податку визначаються всі доходи:

• заробітна плата;

• дохід від підприємницької діяльності;

• пенсії (з усіх джерел, у тому числі з недержавних фондів);

• державна допомога;

• доходи з інших джерел (наприклад, від цінних паперів).

Деякі доходи (приміром, від продажу майна або цінних паперів)
оподатковуються спеціальним податком або податком у складі особистого
доходу.

Із загальної суми валових доходів відраховуються витрати, пов’язані з
одержанням валового доходу. До них належать:

• придбання земельних ділянок;

• придбання обладнання;

• придбання приміщень, будівель, споруд;

• різні поточні витрати.

Ці витрати враховуються у громадян, які займаються як підприємницькою
діяльністю, так і вільними професіями. Після відрахування з валового
доходу перерахованих витрат одержують чистий дохід. З нього вираховують:

• неоподатковуваний мінімум доходів;

• внески у благодійні фонди;

• місцеві податки;

• відсотки, одержані за цінні папери урядами штатів;

• аліменти;

• витрати на медичне страхування (не більш ніж 15 % оподаткованої суми);

• відсотки за іпотечним боргом та від застави нерухомості тощо. Дохід
оподатковується за прогресивною шкалою. Платники податку поділяються на
чотири категорії, які мають різні ставки та межі доходу. До цих
категорій належать:

• подружжя, які мають сукупний дохід;

• подружжя, які мають роздільні доходи;

• самотній глава сім’ї;

• самотній громадянин.

Ставка оподаткування коливається у межах від 15 до 39,6 %. В останні
роки з’явилась тенденція до збільшення мінімуму доходів, які не
оподатковуються, та до зменшення максимальної ставки оподаткування
(раніше вона становила майже 50 % доходу).

Друге місце в дохідній частині федерального бюджету займають
відрахування на соціальне страхування. Воно здійснюється як
роботодавцями, так і найманими працівниками в рівних частках (50 % на 50
%). Відрахування має цільове призначення й тенденцію до підвищення.

Третє місце в дохідній частині бюджету займає податок на доходи
корпорацій. Особливістю цього податку є те, що він сплачується як у
федеральний бюджет, так й в бюджети штатів, тобто в місцеві бюджети.
Ставка оподаткування у федеральний бюджет становить 34 %. Вона
встановлюється за прогресивною шкалою: на перші $50 тис. — 15 %, на
наступні $25 тис. — 25 % і понад $25 тис. — 34 %. На доходи від $100
тис. до $335 тис. встановлюється додатковий збір 5 %. Як видно, цей
податок має тенденцію до зменшення для підприємств малого та середнього
бізнесу і стимулює їх розвиток.

Ставки згаданого податку в різних штатах визначаються місцевими органами
влади і становлять від 3 % — у штаті Міссісіпі до 12 % — у штаті Айова.

Щодо податку на доходи корпорацій надається багато пільг. Так, з чистого
доходу сплачуються місцеві податки на доходи, на 100 % дивідендів від
дочірніх підприємств, які знаходяться у повній власності компаній на
території штату, до 80 % дивідендів, одержаних від стягнення податків з
місцевих корпорацій, доходи з цінних паперів місцевих штатів, внески в
благодійні фонди тощо. Важливе значення мають пільги для корпорацій, які
проводять прискорену амортизацію своїх основних фондів або
використовують альтернативні види пального (наприклад, надається 50%-ний
податковий кредит від вартості обладнання компаніям, які використовують
сонячну енергію або енергію вітру). Для деяких видобувних галузей та їх
підприємств на 50 % зменшується розмір податку на виснаження надр.

Додатком до цього податку є податок на надприбуток. Введення його — один
із найважливіших податкових важелів впливу здебільшого на монопольні
підприємства. В умовах конкурентного ринку, коли діє велика кількість
підприємств, ринок сам регулює та встановлює ціни на вироби, які, з
одного боку, задовольняють вимоги споживачів, а з другого — встановлюють
середні ціни, які наближаються до виробничої ціни. Але все ж на ринку
з’являються підприємства-монополісти. Причинами їх появи можуть бути:

• виробництво абсолютно нової продукції, яка не має аналогів у світі;

• застосування нових технологій та найвищої продуктивності праці;

• поява звичайних монополістів (наприклад, видобуток корисних копалин
тільки в окремому регіоні й постачання їх на ринок тільки одним
підприємством);

• монополії, які з’являються внаслідок конкурентної боротьби;

• монополії, які були створені на державному рівні (приміром, у
електроенергетиці, водопостачанні міст, в каналізаційній мережі, на
залізничному транспорті тощо).

Але в будь-якому разі монополія знижує або сприяє зниженню конкуренції й
розвитку звичайних ринкових відносин. Тому в США для зменшення
негативних наслідків і був введений цей податок. Він вирівнює прибуток
корпорацій, зменшує внутрішні ціни на той чи інший виріб. Крім того,
бюджет одержує додаткові кошти. У монопольних підприємствах США більша
частина коштів, як правило, належить державі, яка встановлює та
контролює не тільки ціни, а й обсяги виробленої продукції, доступ на
ринок виходячи із суспільних потреб громадян держави.

Податок з продажу капітальних активів. Найбільша ставка оподаткування
цих доходів становить 34 %. Об’єктом оподаткування є дохід, одержаний
від продажу обладнання, інших основних фондів та майна підприємства.

Акцизні збори займають незначне місце в загальній сумі дохідної частини
бюджету. Вони встановлюються на алкогольні та тютюнові вироби, а також
на такі послуги, як повітряні перевезення тощо. В останні роки з’явилась
тенденція до збільшення кількості підакцизних товарів (на дорогі
автомобілі, коштовності, хутро, приватні літаки та ін.) та підвищення
ставки оподаткування.

Податок на спадщину нараховується на майно, яке переходить у спадщину
або дарується. Ставка залежить від ступеня спорідненості та вартості
спадщини. Наприклад, майно вартістю до $10 тис. від сплати податку
звільняється. На цінніші подарунки або майно ставка встановлюється за
прогресивною шкалою — від 18 до 50 % (найвища ставка застосовується на
майно вартістю понад $2,5 млн).

Особливістю податкової системи США є її децентралізація. Крім
федеральної податкової політики, на рівні штатів проводиться своя
податкова політика, яка формує свою податкову систему.

До податків, які сплачуються в бюджет штатів, належать наступні.

Прибутковий податок з корпорацій та громадян. Ставки прибуткового
податку з громадян встановлюються від 2 до 12 %, причому податок із
заробітної плати сплачується до бюджету штату, а з інших доходів — у
штат за місцем проживання.

Основним джерелом дохідної частини бюджету штату є податок з продажу,
або податок зі споживання. У деяких штатах він відсутній (застосовується
в 44 штатах із 50). Ставка встановлюється в кожному штаті й коливається
від 3 % — у штатах Колорадо та Вісконсіна до 8,25 % — у штаті Нью-Йорк.
Особливістю цього податку є те, що він може розподілятись за кількома
напрямками. Наприклад, одна частина податку сплачується у бюджет штату,
а інша — у бюджет великих міст.

У деяких штатах введений податок на ділову активність. Наприклад, у
штаті Каліфорнія він складається з двох частин:

• оподаткування загального обороту підприємств та корпорацій у розмірі
до 2,5 %;

• податок з фонду заробітної плати — 1,6 %.

Крім федерального бюджету та бюджетів окремих штатів, у США існують
бюджети окремих міст. До основних джерел наповнення цих бюджетів
належить податок на майно. Наприклад, у Нью-Йорку він становить 40 %
бюджету міста. Цей податок стягується із власників приблизно 900
будівель та споруд. При встановленні та сплаті податку на майно
виділяють форми власності (приватна, комерційна та ін.). Залежно від
цього й проводиться оподаткування. Так, власник квартири сплачує його у
меншому розмірі, ніж той, хто здає у найом житловий будинок або в оренду
виробничі площі. Орендарі житла взагалі не сплачують цього податку.
Податок на майно встановлюється не тільки на будівлі, а й на землю тощо.
База оподаткування визначається як 1/3 ринкової вартості, ставка може
доходити до 6,75 % (в середньому ставка становить 1,4 %). Вартість майна
та його оцінка уточнюються один раз на чотири роки.

Крім згаданих місцевих податків, у США існують і інші податки:

• податок на готельне обслуговування сплачується у розмірі 5 % від плати
за готель;

• податок на комунальні послуги сплачується у розмірі 3 % від плати за
телефон, газ, електроенергію;

• податок на угоди. Наприклад, при продажу та купівлі майна податок
становить $2,5 на кожну $1000.

Місцеві органи влади видають різні ліцензії та дозволи, наприклад, на
продаж продуктів (окремо молока), алкогольних напоїв, тютюнових виробів,
володіння ресторанами, на право користування автомобілем, мотоциклом,
утримання домашніх тварин. Ліцензійні збори є джерелом наповнення
дохідної частини бюджетів штатів.

Незважаючи на велику кількість та досить високі ставки місцевих
податків, вони повністю не задовольняють потреби місцевих бюджетів у тих
обсягах, які необхідні для задоволення всіх потреб. Тому певну частину
місцевих бюджетів становлять субсидії та дотації з федерального бюджету
(який здебільшого складається з податків та зборів).

Для місцевих податків характерні багатоваріантність та регресивність,
причому здебільшого вони не враховують доходи платників податків.
Багатоваріантність має тільки одну мету — створити у платника податку
психологічний стан, коли у нього складається враження меншого
податкового тягаря, а також охопити всі види доходів у невеликих
розмірах, але в досить значній загальній сумі. Це дає змогу охопити як
сферу споживання, так й сферу накопичення.

Список використаної літератури

Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр «Просвіта», 1997.

Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.

Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.

Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.

Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.

ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.

Періодична преса України та країн світу.

Інтернет. Сайти різних країн світу.

HYPERLINK «http://www.google.net.com» www.google.net.com

Похожие записи