Реферат на тему:

Податкова система Російської Федерації

Інтерес до Російської Федерації (Росії, РФ) викликаний не лише її
офіційним членством у клубі потужних держав – Великій вісімці (Great 8,
G8), не тільки спільною історичною долею українського і російського
народів упродовж декількох віків. Не менше значення має схожість і
зв’язаність народногосподарських комплексів наших двох країн, а також
унікальний природно-ресурсний потенціал Росії. Поступаючись іншим
країнам G8 у фінансово-економічних показниках та рівнем технологічного
розвитку, Росія перевершує їх вартістю сировинно-ресурсного компонента
національного багатства: США – в 2 рази, Німеччину – в 5–6 разів, Японію
– в 18–20 разів. Тим самим Росія залишається великою і потенційно
багатою державою.

Структура податкових надходжень у консолідований бюджет Росії (2,6
трильйони руб. або близько 90 млрд. у доларовому еквіваленті) в 2003 р.
склалася в таких пропорціях: податок на додану вартість – 23,2%, податок
на прибуток – 19,7%, податок на доходи фізичних осіб – 17%, платежі за
користування природними ресурсами – 14,9%, акцизи – 13%, інші доходи –
12,2%·. 

Адміністрування податків

Податкова служба Російської Федерації (Росії, РФ) була створена в 1991
р. Структурно вона складається з 82 податкових управлінь по суб’єктах
Російської Федерації та 1600 інспекцій. На утримання податкової служби
витрачається 18 млрд. рублів (близько 500 млн. у доларовому
еквіваленті). В 1992 р. у складі податкової служби було сформоване
Управління податкових розслідувань, призначене для боротьби з
податковими злочинами. В 1993 р. дане управління виділили в окрему
правоохоронну структуру – Федеральну податкову поліцію. По суті
Управління, а потім поліція, конкурували в здійсненні контрольної роботи
з власне податковою службою. Про характер взаємин між двома податковими
відомствами можна сказати так: хто швидше добіжить до платника податків.
Ситуація усугублялася тим, що кожне з цих відомств мало спеціальні
фонди, куди за результатами перевірок відраховували певні суми від
додатково зібраних податків. Зрозуміло, – відомчий інтерес полягав у
максимізації фондів. 

Історія з російською податковою поліцією повчальна в тому сенсі, що дає
уявлення про шкоду від дублювання функціональних повноважень різними
державними установами. Не дивно, що в податкової поліції в 1999 р.
відібрали контрольно-перевірочну функцію, а в 2003 р. її ліквідували
зовсім. З 2004 р. функції колишньої податкової поліції виконують
працівники оперативно-розшукових бюро Головного управління по боротьбі з
податковими злочинами Федеральної служби по економічних і податкових
злочинах у складі Міністерства внутрішніх справ РФ. Податкові органи
Росії знаходилися в системі Міністерства податків і зборів (МПЗ), а на
початку 2004 р. у ході адміністративної реформи ввійшли в склад
Міністерства фінансів РФ під назвою Федеральної податкової служби.
Головне завдання податкового відомства – контроль за додержанням
законодавства, правильністю обчислення податків, повнотою та
своєчасністю перерахування у відповідні бюджети державних податків та
інших платежів, встановлених законодавством РФ та суб’єктів федерації в
межах їх компетенції.  Податкові органи мають монопольне право на
реєстрування юридичних осіб. Крім того, податкове відомство наділене
правами:  — Проводити в міністерствах, відомствах, підприємствах та
організаціях будь-якої форми власності, а також у громадян РФ, іноземних
громадян і осіб без громадянства перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, декларацій, кошторисів та інших документів,
пов’язаних з оподаткуванням, отримувати необхідні довідки та інформацію
з питань, які виникли під час перевірки, за винятком інформації, яка є
комерційною таємницею згідно законодавства. Результати перевірки
оформляється відповідними актами, в яких відображають порушення
законодавства про податки та інші платежі до бюджету, факти невиконання
вимог посадових осіб, даються вказівки щодо виправлення недоліків та
внесення недоплат до бюджету. 

— Контролювати дотримання законодавства особами, що займаються
підприємницькою діяльністю, видавати на основі рішень органів виконавчої
влади їм патенти та реєстраційні посвідчення.

— Отримувати від підприємств, організацій та установ, громадян довідки,
документи та копії з них, стосовно господарської діяльності платника
податку та необхідні для правильного справляння податків. Останнім часом
відбулися серйозні зміни щодо регламентування комерційної таємниці. З 1
січня 2004 р. громадяни Росії одержують право ознайомитися з установчими
документами будь-якого підприємства, в тому числі з паспортними даними
його засновників. Вважають, що дане нововведення наблизить російську
податкову систему до європейських стандартів і буде мати позитивне
значення для ринку капіталу, оскільки інвестори заінтересовані в
доступності інформації. Щоправда, деякі спеціалісти сумніваються в
доцільності розкриття паспортних даних бізнесменів за нинішнього рівня
криміналізації суспільства.

— Досліджувати, не порушуючи відповідні правила при здійсненні своїх
повноважень, всі використовувані для отримання доходів або пов’язані з
господарською діяльністю платників виробничі, складські, торгівельні та
інші приміщення, незалежно від їх місцезнаходження. У випадках
відмовлення громадян, допустити посадових осіб до об’єктів, що
перевіряються, податкове відомство має право визначити оподатковуваний
дохід таких платників на основі документів, які свідчать про отримання
ними доходів і/або на підставі оподаткування осіб, що займаються
аналогічною діяльністю.

— Вимагати від керівників та інших посадових осіб юридичних осіб і
громадян ліквідації виявлених недоліків, контролювати їх виконання.

— Призупинити операції в банках та інших фінансово-кредитних установах у
випадках непред’явлення відповідних документів.

— Вилучати в підприємств, організацій, громадян документи, що свідчать
про заниження прибутку (доходу) та інших об’єктів оподаткування.

— Застосовувати до підприємств штрафні санкції (пені, штрафи).

— Ініціювати клопотання щодо заборони у встановленому порядку зайняття
підприємницькою діяльністю.

— Клопотати через суд та арбітраж про ліквідацію підприємств будь-якої
форми власності, проведення санації та оголошення банкрутом; про
визнання недійсними угод та перерахування до бюджету доходів, отриманих
по таким угодам.

Податкові інспекції несуть відповідальність за повноту і своєчасний
облік платників податків, а також за проведення документальних перевірок
правильності визначення податкових зобов’язань, своєчасності та повноти
сплати податків до бюджету. Перевірки проводяться не менше одного разу в
роки. Скарги на рішення податкових органів можуть бути подані до
вищестоящих органів і суду, що не призупиняє дію рішення податкової
служби. 

Федеральні податки.

Податок на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) запроваджений у Росії в 1992 р. У
визначенні доданої вартості за російським законодавством немає нічого
незвичного: додана вартість створюється на всіх стадіях виробництва та
обігу; визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів, робіт
та послуг і вартістю матеріальних затрат, віднесених на витрати
виробництва і обігу. 

До об’єктів податку на додану вартість відносяться наступні операції:

— Реалізація товарів, робіт, послуг на території РФ, у тому числі
реалізація предметів у заставі; передача товарів (виконання робіт,
надання послуг) по угоді про надання відступного; передача права
власності на товари (виконання робіт, надання послуг) на безоплатній
основі рахується реалізацією товарів, робіт, послуг.

— Передача на території РФ товарів (виконання робіт, надання послуг) для
власного використання, затрати на які не відносяться до витрат
виробництва і обігу ( в тому числі через амортизаційні відрахування) при
розрахунку податку на прибуток.

— Виконання будівельно-монтажних робіт для власних потреб.

— Ввезення товарів на митну територію РФ.

Законодавством РФ встановлено перелік оборотів, які не оподатковуються
податком на додану вартість, а також перелік продукції (товарів, робіт,
послуг) звільнених від оподаткування ПДВ. Пільги поширюється на:

· Обороти з реалізації продукції, напівфабрикатів, робіт та послуг
одними структурними одиницями для промислово-виробничих потреб іншим
структурним одиницям цього ж підприємства (оборот всередині
підприємства). Під структурними одиницями підприємства розуміють ті
одиниці, які не мають р/р в банках і знаходяться на балансі основного
підприємства.

· Кошти отримані від реалізації військового майна та надання послуг
Міністерством оборони РФ, при обов’язковому направленні даних коштів на
покращення соціально-економічних та житлових умов військовослужбовців,
осіб звільнених з військової служби і членів їх сімей.

· Обороти вугледобувних і вуглепереробних підприємств з реалізації
вугілля та продуктів вуглезбагачення.

· Товари, що експортуються безпосередньо підприємствами-виробниками,
експортовані послуги і роботи; послуги по транспортуванню, навантаженню,
розвантаженню, перевантаженню експортованих товарів, а також при
транзиті іноземних вантажів через територію РФ.

· Товари та послуги, призначені для офіційного використання іноземними
дипломатичними та прирівняними до них представництвами, а також для
особистого користування персоналу цих представництв, включаючи членів їх
сімей, які проживають разом із ними.

· Послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі), а також
послуги по перевезенню пасажирів в приміському сполученні морським,
річним, залізничним і автомобільним транспортом.

· Квартирну плату. 

· Вартість викупленого при приватизації майна державних підприємств,
вартість викуплених громадянами житлових приміщень в державних будівлях,
а також орендна плата за орендовані підприємства, що створені на базі
державних.

· Операції по страхуванню, видачі і передачі позик, а також операції, що
проводяться із грошовими вкладами, р/р та іншими рахунками.· Операції
пов’язані з обігом валюти, грошей і банкнот (крім нумізматики), а також
цінних паперів, (крім брокерських і інших посередницьких послуг), за
виключенням операцій по виготовленню, збереженню коштів та цінних
паперів, на основі яких справляється податок.

· Дії, що виконуються уповноваженими на те органами, за які стягується
державне мито, а також послуги колегії адвокатів.

· Платіжно-ліцензійні операції. 

· Продукцію власного виробництва окремих підприємств (студентських і
шкільних їдалень, лікарень, дитячих садків та ін.), які фінансуються з
державного бюджету. 

· Послуги в сфері освіти, пов’язані з навчально-виховним процесом.

· Послуги міжвідомчої охорони Міністерства внутрішніх справ.

· Науково-дослідні та конструкторські роботи, що виконуються за рахунок
бюджету і господарчих договорів. 

· Послуги установ культури та мистецтва, релігійних об’єднань,
театрально-видовищні та спортивні заходи.

· Ритуальні послуги, включаючи виготовлення пам’ятників і проведення
церемоній релігійними організаціями ;

· Обороти по реалізації конфіскованих, безгосподарних цінностей,
скарбів, а також цінностей, що перейшли до держави по праву спадку.

· Платні медичні послуги для населення, ліки, протезно-ортопедичні
вироби, медичну техніка, путівки до санаторіїв і курортів, інвалідні
автомашини.

· Товари і послуги, які виробляють і надають лікувальні-виробничі
майстерні при психіатричних організаціях, а також громадські організації
інвалідів.

· Товари (роботи, послуги) власного виробництва (крім брокерських і
посередницьких послуг), що реалізуються підприємствами, де кількість
інвалідів складає не менше 50 % від загального числа працюючих.

· Вироби народних промислів, які визнані за художні цінності.

· Товари, що ввозяться на територію РФ як гуманітарна допомога.

· Здачу в оренду службових та жилих приміщень іноземним громадянам та
юридичним особам, акредитованим у РФ.

· Деякі товари, що ввозяться на територію РФ, а саме: продовольчі товари
(крім підакцизних) і сировина для їх виробництва; товари для дітей;
обладнання та прилади, які використовуються в науково-дослідних роботах;
транспорт; вироби та ліки для інвалідів; медична техніка.

Крім того, від сплати ПДВ при ввезені на територію РФ звільнені внески в
статутні фонди підприємств із іноземними інвестиціями на протязі року з
моменту реєстрації; технологічне обладнання, запасні частини, матеріали
для забезпечення випуску з медичних імунобіологічних препаратів для
діагностики, профілактики та лікування інфекційних захворювань та
епідемій; товари і технологічне обладнання, що направляються як
безкоштовна технічна допомога іноземними державами у відповідності з
міжнародними угодами; книги і періодичні видання, навчальні посібники
для освітніх закладів. При ввезені товарів на територію РФ податок на
додану вартість розраховується виходячи з митної вартості товарів,
митних зборів, а також для підакцизних товарів – сум акцизних зборів.

Оподатковуваний оборот – будь-які грошові кошти, якщо їх одержання
пов’язане з розрахунками по оплаті товарів (робіт, послуг). При цьому
виручка від реалізації визначається або по мірі оплати, або при
відвантаженні товарів і пред’явленні покупцю (замовнику) розрахункових
документів. ПДВ справляється за такими ставками: 10 % – для продовольчих
товарів (крім підакцизних) і товарів для дітей за переліком,
установленим урядом РФ; при реалізації для промислової переробки і
промислових потреб продукції борошномельної, круп’яної та харчової
галузей (за виключенням підакцизних товарів).

18 % (з 1.01. 2004 р.) – по інших товарах, роботах, послугах, у тому
числі і по підакцизних товарах. Підприємства, котрі випускають і
реалізують товари, оподатковувані різними ставками, ведуть окремий
бухгалтерський облік. Повністю повертаються із державного бюджету суми
ПДВ, оплачені платниками податку постачальником та підрядником за
матеріальні цінності, а також послуги виробничого характеру, які
використовуються при виробництві наступних товарів (робіт, послуг) : ·
товарів, які експортуються безпосередньо підприємствами-виробниками; ·
товарів і послуг для дипломатів та прирівняних до них співробітників
іноземних представництв;  · послуг міського та приміського транспорту
(крім таксі). Платники ПДВ:

· підприємства та організації незалежно від форм власності та відомчого
підпорядкування, що мають статус юридичної особи, в тому числі
підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють виробничу та
комерційну діяльність; · філії, відділення та інші відокремлені
підрозділи, які знаходяться на території РФ, мають р/р в установах
банків та самостійно реалізують за оплату товари, роботи, послуги; ·
міжнародні об’єднання та іноземні юридичні особи, які здійснюють
виробничу та комерційну діяльність на території РФ; · індивідуальні
(сімейні) приватні підприємства, котрі здійснюють виробничу та
комерційну діяльність. У ході податкової реформи протягом 2004–2005 рр.
намічено знизити ставку податку на додану вартість із 18 до 16–15%.

Податок на прибуток підприємстві організацій

Податок на прибуток підприємств і організацій запроваджений у 1991 р.
Платники податку:

· підприємства та організації, в тому числі бюджетні, які є юридичними
особами, включаючи створені на території РФ підприємства з іноземними
інвестиціями, а також міжнародні об’єднання та організації, що
займаються підприємницькою діяльністю;

· філії та інші подібні підрозділи підприємств та організацій, які мають
окремий баланс та р/р в установах банку; компанії, фірми, будь-які інші
організації, утворені в відповідності із законодавством іноземних
держав, які займаються підприємницькою діяльністю на території РФ через
постійне представництво (нерезиденти);

· комерційні банки різних видів, у тому числі банки за участю іноземного
капіталу, Банк зовнішньої торгівлі РФ, кредитні установи, Центральний
банк РФ в частині прибутку, отриманого від діяльності, що не пов’язана з
регулюванням грошового обігу ;

· підприємства, організації та установи, які являються юридичними
особами та мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Об’єкт оподаткування – валовий прибуток від реалізації продукції (робіт,
послуг), основних фондів та іншого майна; доходи від позареалізаційних
операцій, зменшені на суму витрат по цих операціях. Прибуток від
реалізації визначається як різниця між виручкою без ПДВ та акцизів і
затратами на виробництво та реалізацію (собівартістю) продукції.
Прибуток від реалізації цінних паперів – як різниця між ціною реалізації
та ціною придбання за мінусом операційних видатків (оплата послуг).
Згідно введеної в 2002 р. у дію глави 25 податкового кодексу РФ пільги
платникам податку на прибуток не передбачені. Натомість ставка даного
податку знижена з 35 до 24% оподатковуваного прибутку..

Акцизи

Платники – виробники, які реалізують високорентабельні підакцизні
товари. Об’єкт оподаткування – обороти від реалізації підакцизних
товарів власного виробництва.

Звільняються від оподаткування акцизами наступні операції:

Передача підакцизних товарів між структурними підрозділами всередині
однієї організації;

Реалізація денатурованого етилового спирту з усіх видів сировини
організаціям за спеціальними квотами;

Реалізація підакцизних товарів, які підпадають під митний режим експорту
за межі Російської Федерації;

Первинна реалізація конфіскованих та безхазяйних підакцизних товарів;

Закачування природного газу в підземні сховища;

Реалізація на території Російської Федерації природного газу для
особистих потреб фізичних осіб, а також житлово-будівельних потреб.

Згідно Податкового кодексу РФ до підакцизних товарів відносяться: 

Спирт етиловий із всіх видів сировини, окрім спирту коньячного;

Продукція, в якій міститься спирт (розчини, емульсії, суспензії та інші
види продукції в рідкому стані) з об’ємною долею етилового спирту більше
9 %, крім ліків, лікувально-профілактичних і діагностичних засобів,
препаратів ветеринарного призначення, парфумерно-косметичної продукції;

Алкогольна продукція (горілка, спирт питний, лікеро-горілчані вироби,
вина виноградні, коньяк, шампанське) з об’ємною долею етилового спирту
більше 15 %; 

Пиво;

Тютюнові вироби;

Ювелірні вироби;

Легкові автомобілі та мотоцикли з потужністю двигуна більше 112,2 кВт;

Бензин автомобільний;

Дизельне паливо;

Масла для двигунів.

Традиційно, ще з часів запровадження перших акцизів на сіль (XVII ст.),
цукор (1848 р.), горілку (1716 р.), тютюн (1727 р.), сірники (1849 р.),
керосин (1872 р.), акцизи в Росії установлювалися в специфічній формі,
тобто в рублях і копійках із одиниці продукції. Наприклад, акциз на
сіль, цукор, керосин справлявся з пуда (16,3 кг), на тютюн – з фунта
(409,5 г), на горілку – з відра (12 л), на сірники – з 1000 шт. У
сучасній РФ ставки акцизів станом на початок 2000 року складали: на
бензин автомобільний – 455 руб. за 1 т., сигарети з фільтром – 41 руб.
за 1000 шт., пиво 90 коп. за 1 л., вино шампанське – 9 руб. за 1 л.
Акциз на горілку та інші міцні напої визначають у перерахунку на 1 л
безводного 100%-ного етилового спирту, тобто не в адвалерному порядку (в
процентах від вартості реалізації), а в твердих грошових ставках на
одиницю продукції.  Всупереч традиції з 2003 р. за взірцем Європейського
Союзу введена змішана (комбінована) система акцизного оподаткування
тютюнових виробів. Ставка такого акцизу складається з специфічної
(грошової) й адвалерної (процентної) частин. Тобто, ставка даного виду
включає фіксовану, незалежну від ціни частину плюс змінну процентну
надбавку, прив’язану до відпускної (в Росії) або роздрібної (в країнах
ЄС) ціни продукції. В Росії змішана ставка акцизу перетворилися в одне з
самих суперечливих питань економіки тютюнової галузі, маючи як
прихильників, так і критиків. Вагомий аргумент останніх – змішана ставка
створює можливість применшувати адвалерну частину акцизу шляхом
маніпулювання цінами, що вже призвело до скорочення бюджетних доходів.
Специфічна ставка акцизу на горілчані вироби збережена, на наш погляд, з
розрахунком на фіскальний ефект, оскільки в такому разі переважаюча
частина податку надходить від реалізації більш доступної за ціною
дешевої горілки масового споживання. Крім того, помітний і соціальний
ефект, бо підвищене в порівнянні з споживачами елітних напоїв
оподаткування найбільш кількісно численних низькооплачуваних споживачів
у певній мірі дещо обмежує споживання горілки саме цією категорією
платників акцизу.  З 2002 р. скасований акциз на нафту і природний газ.

Прибутковий податок із фізичних осіб Платниками прибуткового податку є
фізичні особи: громадяни Росії; громадяни інших держав та особи без
громадянства, котрі як мають, так і не мають постійного місця проживання
в РФ. До постійних мешканців відносяться ті громадяни, які проживають в
РФ не менше 183 днів в календарному році.  Об’єктом оподаткування в
громадян, які мають постійне місце проживання в РФ, є зменшений на суму
пільг сукупний дохід, отриманий у календарному році на території РФ,
континентальному шельфі, в економічній зоні РФ та за межами РФ як в
грошовій (рублі, валюта), так і натуральній формах. Доходи громадян, які
не мають постійного місце проживання в РФ, оподатковуються тільки у
випадку, якщо вони отримані із джерел на території РФ. До складу
сукупного доходу громадян включають також суми матеріальних та
соціальних благ, надані підприємствами, установами та організаціями
своїм працівникам у персональному порядку. Якщо у випадку ліквідації чи
реорганізації підприємств, установ, організацій здійснюється розподіл
майна, то доля кожного працівника у грошовій або в натуральній формах
входять до складу оподатковуваного доходу. У випадках, якщо підприємство
або установа відпускає фізичним особам продукцію власного виробництва
безкоштовно або за нижчими цінами, сума доходу за рахунок різниці між
цінами включається до сукупного доходу. У випадку отримання громадянами
(окрім тих, які не мають постійного місце проживання) доходу від
виконання ними робіт по громадсько-правовим договорам, а також при
здійсненні підприємницької діяльності сума валового доходу зменшується
на суму документально підтверджених платниками витрат, безпосередньо
пов’язаних з отриманням цього доходу. Доходи в іноземній валюті
перераховуються в рублі по курсу Центрального банку РФ, який діяв на
дату отримання доходу. За бажанням платника податок може бути сплачений
в іноземній валюті. До сукупного річного доходу не включаються державна
допомога по соцстрахуванню та соціальному забезпеченню, всі види пенсій
і досить велика кількість інших видів доходів, допомог, виплат,
компенсацій, винагород, стипендій.  Пільгами користуються герої
Радянського Союзу та Російської Федерації, учасники та інваліди Великої
Вітчизняної війни, ліквідатори аварії на ЧАЕС та деякі інші категорії
громадян. 

В 2003 р. значно розширена величина рівнозначних пільгам податкових
вирахувань соціального характеру, що демонструють такі дані:

Таблиця 11.1 Зміни податкових вирахувань 2002 рік 2003 рік

Вид витрат Сума вирахування (руб.) Максимальна сума повернення податку
(руб.) Сума вирахування(руб.) Максимальна сума повернення податку (руб.)

Суми, витрачені на лікування 25 500 3250 38000 4940

Суми, витрачені на освіту 25 000 3250 38000 4940

Суми, витрачені на купівлю житла 600 000 78 000 1 000 000 130 000

Система вирахувань, по суті часткового відшкодування понесених затрат,
діє таким чином. Наприклад, якщо громадянин заплатив за навчання у вузі
50 тис руб., то 38 тис. руб. із цієї суми звільняються від прибуткового
податку. Після подачі декларації 13% від суми вирахування, тобто 4940
руб., підлягають поверненню платнику. Дана освітня пільга поширюється на
дітей до 24-річного віку або самого платника при навчанні на денній
формі в школі, коледжі, вузі.  Витрати на лікування відшкодовуються за
тією ж схемою. Скажімо, при затратах на лікування в сумі 1000 дол.
повертаються 130 дол. (13%). Подібним чином частково відшкодовуються
гроші, затрачені на ліки, при двох умовах: ліки мають бути призначені за
рецептом лікаря та включені до спеціального переліку, затвердженого
урядом РФ. Найбільш суттєве відшкодування передбачене для придбання
житла, воно еквівалентне 130 тис. руб. сплачених податків (близько 4300
дол.). В 2001 р. була скасована прогресивна шкала (12, 20, 30%) і
запроваджена пропорційна (“плоска”) 13-процентна ставка оподаткування
доходів фізичних осіб. Ставка на саме рівні 13% вибрана не випадково, бо
фактична середня ставка, за якою збирався прибутковий податок, складає
майже таку саму цифру – 12,9%. У результаті, за твердженнями
представників керівництва російського податкового відомства, не тільки
спрощено розрахунок податку та знижено податкове навантаження, але й
вдалося забезпечити зростання податкових надходжень за рахунок виводу
заробітної плати з тіні.  Справді, в Росії тепер охочіше розкривають
доходи. Так, якщо в 2000 р. бюджет отримав 174 млрд. руб. прибуткового
податку, то в 2003 р. надходження зросли майже в три рази, склавши біля
500 млрд. Причому 94% коштів надходить від 70 млн. працюючих росіян і
лише 6% – за рахунок оподаткування доходів іноземних громадян,
індивідуальних підприємців і власників акцій·. На відміну від деяких
західних країн, де по досягненню певного віку для платників вводяться
скидки з податків, російське законодавство податкових пільг для
пенсіонерів і ветеранів праці не передбачає. В наукових колах і серед
спеціалістів запровадження плоскої 13-процентної ставки викликає
неоднозначну оцінку. Справді сприяючи в деякій мірі виходу крупних
доходів із тіні, єдиний для всіх податок водночас підняв рівень
оподаткування для основної маси платників з 12 до 13%.  Обов’язок
подавати декларацію про доходи в Росії покладений на досить вузьке коло
платників – близько 4 мільйонів або 5% фізичних осіб. В обов’язковому
порядку декларують такі доходи:

— від індивідуальної підприємницької діяльності та приватної практики;

— винагороди, одержані від інших фізичних осіб, у тому числі по
громадянсько-правовим договорам;

— від продажі власного майна;

— від здачі в оренду власного майна (житла та ін.);

— доходи, одержані з джерел за кордоном;

— виграші в лотереї, казино, ігрових автоматів.

За даними російських податківців, до найбільш злісних неплатників
прибуткового податку відносяться ті, хто отримав дохід від продажу
власного майна, а також численна категорія рантьє, котрі живуть за
рахунок доходів від здачі житла в найми. Наприклад, у Москві при
орендній платі за квартиру 500 дол. у місяць податок із такої суми мав
би скласти за рік 780 дол. Реальних можливостей у повній мірі
контролювати дане джерело доходів у податкових інспекцій немає.

Неподання податкової декларації в термін до 30 квітня карають штрафом у
5% від суми податку, належного до сплати по даній декларації, за кожний
місяць протягом перших 180 днів запізнення та 10% від даної суми – за
кожний місяць, починаючи з 181-го дня. Несплата або недоплата податку
при заниженні податкової бази передбачає штраф у розмірі 20% від
несплачених сум. Умисне заниження сум податку карається штрафом у 40%
від несплачених сум. 

Податок на майно, що переходе в порядку спадщини або дарування
Суб’єктами даного федерального податку є громадяни, у власність яких
переходить майно по акту спадщини або дарування. Об’єкти оподаткування:
житлові будинки, дачі, приватні квартири, витвори мистецтва та
антикваріат, автомобілі, ювелірні вироби, вклади на депозитах у банках,
цінні папери. Податок стягується в разі, якщо вартість майна, що
переходить у спадщину, перевищує 850-кратну величину офіційно
установленої мінімальної місячної оплати праці, а при даруванні –
80-кратну. Ставки оподаткування знаходяться в залежності від ступеня
споріднення. Спадкоємці класифіковані на першу чергу, другу чергу та
інших. Ставка податку на спадщину варіює від 5% до 40%, на дарування –
від 3 до 40%. Максимальна ставка застосовується до вартості майна, що
перевищує 2550-кратний розмір мінімальної місячної оплати праці.

За визнанням російських фахівців, за діючим порядком одержання спадщини
породжує неабиякі проблеми. Так, бажання діда чи баби відписати за
заповітом квартиру внукові обійдеться заповідникам сплатою податку в
розмірі 20% її вартості. При відсутності заповіту власність на квартиру
автоматично переходить до найближчих родичів, наприклад, дочки чи сина,
яким прийдеться заплатити податок, еквівалентний від 5 до 10% від
вартості квартири. І тільки потім квартира може бути передана внукові,
(тепер уже в статусі сина), що супроводжується повторною сплатою податку
в залежності від вартості квартири в розмірі від 3 до 20%. А податок на
спадщину дорожчу 255 тис. руб. (усього 8,5 тис. дол.), одержану далекого
родича, скажімо, від двоюрідного дядька, складає майже в половину (40%)
її вартості. Не дивно, що в Державну думу РФ поданий законопроект, який
суттєво лібералізує оподаткування спадщини та дарувань.

Оподаткування нафтово-газового комплексу  Росія володіє 8,2% світових
запасів нафти, поступаючись лише Саудівській Аравії (23%) та Іраку
(9,6%). Це, – зауважив один російський політичний діяч, – і чудовий дар
долі, і водночас джерело серйозних проблем. У Росії добувають 400
мільйонів тонн нафти в рік, оподаткування якої внутрішніми податками і
вивізним митом дає 22 млрд. дол. або близько 25% доходів федерального
бюджету. Найкрупнішими платниками податків у 2003 р. були нафтові та
газові компанії (в млрд. дол.): “Газпром” – 9,8; “ЮКОС” – 5,1; “ЛУКойл”
– 5. Крім того, обсяги мінімізації податків складали: “ЮКОС” – 745,
“Сибнефть” – 264, ЛУКойл” – 77 млн. дол. За даними російського Інституту
фінансових досліджень, податкове навантаження нафтових компаній по
відношенню до виручки у 2003 р. знаходилося в межах від 23,5 до 46,3%. 
Для Росії виключне фіскальне, економічне і геополітичне значення має
експорт нафти та газу, що відповідно підсилює увагу до митного
оподаткування даного сектора. На кінець 2003 р. експортне мито на нафту
складало 33,8 дол. за тонну, на нафтопродукти – 30,4 дол. за тонну, а
ставка вивізного мита на природний газ підвищена з 5% до 30% експортної
ціни.  Питання, пов’язані з оподаткуванням доходів від нафти та інших
природних багатств, знаходиться в центрі уваги, розподіл податкових
надходжень і природної ренти викликає великий суспільний резонанс і
науковий інтерес. Нагадаємо, що термін “рента” етимологічно походить від
латинського слова reddita, що означає “віддати назад, повернути”. В
економічному розумінні рента – будь-який регулярно одержуваний дохід із
капіталу, цінних паперів, майна, землі та надр, що не потребує від їх
власника підприємницької діяльності. Останнім часом боротьба навколо
ренти загострилася. Група російських і зарубіжних учених та суспільних
діячів на чолі з академіком РАН Д.С. Львовим направила відкрите
звернення до Президента, уряду і Федеральних зборів, в якому природна
рента оголошена стратегічним фінансовим ресурсом Росії. В зверненні
наголошено, що, на відміну від багатьох інших країн, Росія має
фундаментальне джерело доходів, яке досі не задіяне належним чином. На
основі унікального багатства Росії природними ресурсами виник проект
заміщення існуючої податкової системи рентними платежами. Як вважають
адепти такої реформи, рентна система більш відповідає характеру
російської економіки, де переважаюча частина валового продукту (близько
70%) формується в паливно-енергетичному комплексі та інших галузях,
експлуатуючих природу. Рента висувається на місце головного джерела
доходів державного бюджету, а податкам відводиться периферійна,
додаткова фіскальна роль. Очікується, що в разі реалізації радикальної
реформи рентного змісту пріоритетні галузі економіки (машинобудування,
авіаційна й космічна промисловість та ін.), а також малий бізнес, будуть
практично звільнені від податків. В останньому варіанті пропонованої ним
“налогозамещающей” реформи акад. Д.С. Львов розвиває проект таким чином,
щоб рентні платежі нафтогазового сектора поступали на зразок Пенсійного
фонду в цільовий позабюджетний фонд, доходи якого розподілялися серед
громадян із доходами нижчими прожиткового мінімуму. Автори проекту
посилаються на приклад інших країн. Так, штат Аляска в США має
спеціальний фонд (Alaska Permanent Fond), куди зачисляється четверта
частина рентних платежів приватних нафтових компаній в розмірі 12,5% від
вартості видобутої нафти. В державному нафтовому фонді Норвегії
резервуються кошти для майбутніх поколінь (уже накопичено 45 млрд.
дол.). Однотипні фонди існують у Кувейті, Саудівській Аравії, ОАЕ.
Опоненти абсолютизації природної ренти як основного джерела державних
доходів вважають цю ідею шкідливою химерою. За їх аргументацією, спроба
повної націоналізації природної ренти нагадує проект “єдиного податку”
(single tax) на землю. “Ми, – проголошував свого часу американський
економіст Генрі Джордж (1839–1897), – пропонуємо скасувати всі податки
за єдиним винятком податку з вартості земель” [12, c.5]. Дана пропозиція
оставила яскравий слід у фінансовій літературі, але практично
реформувати податкову систему за схемою Джорджа ніхто і не подумав.
“Словом, – єдиний податок залишається в історії фінансової думки
пам’ятником оригінального, але абстрактного теоретизування, відкинутого
реаліями фіскальної практики” [2, c.161].

Радикальна реформа оподаткування на користь рентних платежів досі так і
не вийшла з стадії обговорення, що продовжується вже близько десяти
років. Тим часом в 2002 р. у Росії запроваджений єдиний податок на
видобуток корисних копалин, який замінив собою роялті (платіж за своєю
економічною природою аналогічний орендній платі за користування
надрами), акциз на сировину і податок на відновлення
мінерально-сировинної бази. Коли раніше адвалерний акциз на газ і нафту
складав 16,5% вартості видобутку, то нинішній єдиний податок
справляється за твердими ставками (в рублях із тонни чи м3), що полегшує
контроль за ухиленням від сплати податків. Ставка єдиного податку на
видобуту нафту з 1 січня 2004 р. становить 347 руб. за тонну, для
природного газу – 107 руб. за 1000 кубометрів. 

В оподаткуванні паливно-енергетичного комплексу Росії очікуються значні
зміни, що знаходяться в пакеті альтернативних законопроектів. По-перше,
передбачено корегування ставок єдиного податку та експортного мита у
зв’язку з динамікою світових цін. По-друге, в стадії обговорення
знаходяться пропозиція щодо диференціації ставки єдиного податку на
нафтову галузь у залежності від ступеня виробленості родовищ, їх
середньодобового дебіту і географічного місцезнаходження, а також проект
заміни єдиного податку і експортного мита на так званий податок на
додаткові доходи за норвезькою схемою взаємовідносин держави з
нафтово-газовим бізнесом. Податок на додаткові доходи передбачає
установлення порогу рентабельності, всі доходи, одержані понад цей
рівень, автоматично вилучаються в бюджет. Тобто, така модель
оподаткування зручна тим, що діє на основі традиційного податку на
прибуток. За схожою схемою справляється податок на прибуток від
видобутку нафти у Великій Британії.

Мито

Мито входить до складу митних платежів, до яких, крім власне мита,
відносяться податок на додану вартість, акцизи, інші збори та платежі,
пов’язані з митним оформленням, зберіганням та супроводженням товарів,
пов’язаних із зовнішньою торгівлею. Мито справляється митними органами
при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон. Вся
сума зібраного на території РФ мита поступає у федеральний бюджет.

Об’єкт мита – митна вартість товарів і/або їх кількісні та вагові
показники. 

Платник (суб’єкт) – декларант, фізична або юридична особа, котра від
власного імені оголошує в митній декларації вартість, (кількість, вагу)
товарів, що підлягають переміщенню через митний кордон. Якщо в західних
країнах фіскальна й економічна роль мита мінімальна, то в Росії,
навпаки, митна служба забезпечує 40% (!) доходів федерального бюджету (в
2003 р. 60% митних платежів прийшлося на імпорт). Стає зрозумілим чому
саме керівник Федеральної митної служби (з 2004 р. знаходиться в складі
Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ) обраний
віце-президентом Світової митної організації, а також головним
координатором Європейського митного регіону. В російських умовах
імпортне (ввізне) мито виконує функції захисту внутрішнього ринку від
конкуренції іноземних виробників; забезпечення потреб у товарах, які не
виробляються взагалі або виробляються в недостатній кількості;
додаткового наповнювання бюджету. Експортне мито, крім свого фіскального
призначення, обмежує вивіз товарів, потреба в яких не повністю
задовольняється всередині країни; регулює вивіз не переробленої
сировини, відходів виробництва і металобрухту; запобігає виснаженню
родовищ корисних копалин.  Небезінтересно познайомитися з митною
політикою Росії щодо імпорту держаних автомобілів у порядку,
запровадженому з 1 січня 2004 р.

Таблиця 11.2 Ставки ввізного мита на автомобілі

Вартість автомобіля (руб.)або об’єм двигуна (куб. см) Ставка мита

Автомобілі не старші 3 років (крім російського виробництва)

Не вище 325 т. руб. (9000 євро) 48%, але не менше 2,5 євро за 1 куб. См

325 – 650 т. руб. (9 – 18 т. євро) 48%, але не менше 3,5 євро за 1 куб.
см

650 – 1625 т. руб. (18 – 45,4 т. євро) 48%, але не менше 5,5 євро за 1
куб. см

1625 – 3250 т. руб. (45,4 – 90,8 т. євро) 48%, але не менше 7,5 євро за
1 куб. см

3250 – 6500 т. руб. (90,8 – 181,7 т. євро) 48%, але не менше 15 євро за
1 куб. см

Більше 6500 т. руб. (181,7 т. євро) 48%, але не менше 20 євро за 1 куб.
см

Автомобілі від 3 до 7 років (у тому числі російського виробництва)

До 1000 куб. см 0,85 євро за 1 куб. см

1500 – 1800 куб. см 1,0 євро за 1 куб. см

1800 – 2300 куб. см 1,5 євро за 1 куб. см

2300 – 3000 куб. см 1,75 євро за 1 куб. см

1000 – 1500 куб. см 2,0 євро за 1 куб. см

Більше 3000 куб. см 2,25 євро за 1 куб. см

Автомобілі старші 7 років (у тому числі російського виробництва)

До 2500 куб. см 2,0 євро за 1 куб. см

Більше 2500 куб. см 3,0 євро за 1 куб см.

Таким чином, для нових автомобілів (до трьох років) мито складає 48%
вартості або суму, розраховану за ставкою на певний об’єм двигуна (від
2,5 до 20 євро за кубічний сантиметр). При цьому покупець має сплатити
ту суму, котра вища. На іномарки у вікових категоріях від 3 до 7 років і
старших 7 років мито залежить від ставок в євро на одиницю потужності з
таким розрахунком, щоб максимально оподатковувати найстаріші й
найпотужніші машини.

До того ж, змінилися умови грошової застави для ввезення машини з-за
кордону, яка для іномарок віком до 7 років у залежності від потужності
двигуна складає від 3 до 25 тис. євро, а для старіших автомобілів – від
4 до 6 тис. євро. Виходить, для того, щоб купити машину за кордоном,
треба мати на руках суму, в два рази вищу її вартості. На додаток
виникає проблема вчасного повернення внесеної застави. 

Уряд РФ пояснює митні нововведення мотивами створення тотожних умов
імпорту авто для фізичних і юридичних осіб. Раніше під видом фізичних
осіб, користуючись передбаченою для останніх митною ставкою в півтора
рази нижчою, ніж для юридичних осіб, діяли різні фірми. Крім того, за
передніше діючим порядком митний платіж розраховувався на основі
заявленої вартості, що дозволяло видавати дорогу машину за дешеву. У
загальному підсумку після запровадження нових митних ставок іномарки
подорожчали на третину, особливо невигідно стало ввозити нові машини.
Наприклад, ціна популярного в росіян Buick Le Sabre 3,8 у США складає
31,8 тис. дол. У Росії його ціна з урахуванням мита, доставки і прибутку
ділера складала 58–60 тис. дол. А при чинних умовах митного
оподаткування ціна зросте ще на 11 тис. дол. 

В економічному плані новий митний тариф на держані автомобілі робить
вигідним виробництво іномарок у самій Росії. Так що іноземні
автовиробники одержали від російського уряду воістину царський
подарунок. 

Єдиний соціальний податок

Єдиний соціальний податок (ЄСП) введений у податкову систему Росії з
2001 р. Базова ставка ЄСП складає 35,6% від фонду оплати праці.
Надходження від ЄСП розподіляються в таких пропорціях між позабюджетними
фондами: 28% відчисляються в Пенсійний фонд, із них 14% – на виплату
базових пенсій, 10% – на страхову частину, 4% – на нагромаджувану
частину пенсії; фонд соціального страхування – 4%; фонд обов’язкового
медичного страхування – 0,2%; територіальні фонди медичного страхування
– 3,4%. ЄСП сконструйований за регресивним принципом оподаткування фонду
оплати праці, тобто, чим вищий рівень заробітної плати, тим нижча
податкова ставка. Так, за працівників, зарплата яких не перевищує 100
тис. руб. у рік, роботодавець має перераховувати в бюджет на соціальні
потреби 35,6%; за тих, хто заробив від 100 до 300 тис. – 20%, від 301 до
600 тис. – 10%, а при будь-якій сумі заробітку, вищій 600 тис. руб., –
2%. Подібний порядок запроваджений у розрахунку, щоб роботодавцям було
невигідно платити низькі зарплати.  Даний податок, його висота і порядок
справляння постійно знаходяться під вогнем критики. Запроваджена з 2001
р. 13-процентна ставка прибуткового податку дійсно сприяла легалізації
заробітної плати. Проте, російські спеціалісти вважають, що значна
частина компаній продовжують платити зарплати “в конвертах” через
зависокий рівень ЄСН. У Державну думу РФ поданий законопроект, згідно
якого з 2005 р. намічається знизити ставку ЄСП до 26%, а також змінити
регресивну шкалу ставок ЄСП та її нижній поріг таким чином: при річному
фонді заробітку від 30 до 100 тис. руб. – 19,5%, від 300 до 600 тис. –
12%, 600 тис. і вище – 2%. 

Під сукупною дією прибуткового податку (13%) і ЄСН (35,6%) загальне
податкове навантаження на доходи складає 48,6%, що близько до
міжнародного рівня оподаткування. Російський уряд намагається не
виходячи за ці межі, перерозподілити податкове навантаження – знизити
для підприємств і збільшити для фізичних осіб. Розрахунок побудований на
тому, що перенесення тягаря з юридичних осіб на фізичних має зменшити
кількість компаній, які використовують тіньові схеми виплати зарплат.
Для компаній зменшення ставки ЄСН вигідне, а рядовий працівник не зможе
самостійно ухилитися від податку, оскільки підприємства та організації
перераховують податок у бюджет при виплаті зарплати. Тим самим Росія
зближається з міжнародною практикою, – адже в більшості зарубіжних
країнах податки на соціальні потреби сплачують не компанії-роботодавці,
а їх працівники. 

Інші федеральні податки

Податкові платежі даної групи мають цільовий характер і служать джерелом
фінансування будівництва та утримання автомобільних шляхів державного і
місцевого значення. Відповідно податкові надходження зараховуються до
спеціалізованих цільових позабюджетних фондів – федерального дорожнього
фонду, а також територіальних дорожніх фондів.

Сьогодні діючим законодавством можуть справлятися наступні податки:

– податок з реалізації паливно-мастильних матеріалів;

– податок за користування автодорогами;

– податок з власників транспортних засобів; 

– акциз на легкові автомобілі;

– податок на купівлю автотранспорту.

Платниками податку з реалізації паливно-мастильних матеріалів (бензину,
дизпалива, дизельних та автотракторних масел, скрапленого газу, що
використовується як моторне паливо) являються юридичні особи. Об’єктом
оподаткування для підприємств, які виготовляють мастильно-змащувальні
матеріали, є обороти з їх реалізації, без ПДВ. Податок розраховується за
ставкою 25% подекадно, щомісячно, щоквартально в залежності від величини
оподатковуваного обороту і повністю зараховується до федерального
шляхового фонду. Джерело сплати – прибуток до обрахування і сплати
податку на прибуток.  Акциз з продажу легкових автомобілів в особисте
користування громадян сплачують підприємства, що виробляють легкові
автомобілі. Об’єкт оподаткування – оборот по реалізації в особисте
користування громадян. Для визначення оподатковуваного обороту
приймається вартість реалізованих автомашин, яка розраховується виходячи
із суми вільних відпускних цін, включаючи суми акцизу. Сума акцизу
визначається платником податку самостійно і вноситься в федеральний
шляховий фонд кожну декаду. Податок на користування автодорогами
справляється з підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців.
Об’єкт оподаткування: при виробництві продукції – виручка; при
заготівельно-збутовій та торгівельній діяльності – торгівельний оборот.
При цьому із бази оподаткування виключається ПДВ, акцизи і податок на
реалізацію паливно-мастильними матеріалами. Ставки податку: 0,4 % від
реалізації; 0,3 % від торгівельного обороту; для посередників 0,4 %; для
банків та інших кредитних установ – 0,4 % від суми доходів. Від сплати
звільнюється підприємства, які здійснюють утримання позаміських
автодоріг загального користування. Податок поступає в територіальний
шляховий фонд, у Москві та Санкт-Петербурзі – в федеральний шляховий
фонд. Суму платежу платники податку включають до складу витрат на
виробництво та реалізацію продукції. Податок з власників транспортних
засобів щорічно сплачують громадяни РФ, іноземні громадяни та особи без
громадянства, а також підприємства, установи та організації незалежно
від форм власності та відомчої належності, які є власниками транспортних
засобів (автомобілів, мотоциклів, моторолерів, автобусів) та інших
самохідних машин і механізмів на пневматичному ходу, за ставками в
залежності від потужності двигуна. З 1 січня 2004 р. діє шкала ставок
транспортного податку, уявлення про яку дають наведені нижче вибрані
дані.

Таблиця 11.3 Ставки транспортного податку на легкові автомобілі (в
рублях із кінської сили)

Регіон До 100 к. с. Понад 100 до 150 к. с. Понад 150 до 200к.с. Понад
200 до 250 к. с. Понад 250 к. с.

Федеральна “вилка” 1 – 25 1,4 – 35 2 – 50 3 – 75 6 – 150 

Москва 5 15 20 25 35 

Московська область 6 17 30 45 90

Санкт-Петербург 10,5 20,08 47 75 100

Ленінградська область 10 20 40 62 65

Новосибірська область 25 35 50 75 150

Джерело: Известия. – 20. 01. 2004. 

Звертає на себе увагу та обставина, що жоден із суб’єктів Російської
Федерації не скористався правом запровадити мінімальні ставки
транспортного податку. Абсолютний чемпіон – Новосибірська область, де
всі ставки дорівнюють максимально можливій. Тут власник скромних
“Жигулів” платить податок у п’ять разів вищий, ніж у Москві. Автомобілі
середнього класу особливо високо оподатковуються в Москві,
Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді, Московській і Ленінградській
областях. У деяких регіонах дуже високий також рівень оподаткування
власників автомобілів представницького класу (типу Мерседес-500, BMW X5
та ін.), що сягає 30–45 тис. руб. При цьому не має значення вік машини,
нова вона чи чверть-столітньої давності. 

Критики нового транспортного податку небезпідставно вважають, що
установлена місцевими законодавчими органами надмірна територіальна
диференціація податкових ставок суперечить Конституції РФ, яка
передбачає рівність прав і свобод громадян незалежно від місця
проживання, рівність обов’язків на всій території країни, гарантує
єдиний економічний простір та однакові умови конкуренції для всіх
учасників ринку.  Реєстрація, перереєстрація або технічний огляд
транспорту без сплати податку не проводиться. Деякі категорії громадян
(герої Радянського Союзу і Росії, інваліди та ін.) від сплати податку
звільняються. Платниками податку на купівлю автотранспортних засобів є
підприємства, організації та підприємці, які купують автотранспортні
засоби шляхом купівлі-продажу, обміну, лізингу. Даний податок
розраховується від ціни продажу без акцизу та ПДВ за наступними
ставками: вантажні автомашини, пікапи та легкові фургони, автобуси,
спеціальні та легкові автомобілі – 20%; причепи і напівпричепи – 10%.
Автотранспортні засоби, придбані для подальшого перепродажу, не
оподатковуються. При придбанні автомобіля за валюту податок
розраховується виходячи із ціни продажу авто, перерахований за курсом ЦБ
РФ на день придбання. Від сплати звільняються деякі категорії громадян і
організацій (герої Радянського Союзу та Росії, громадянські організації
інвалідів та ін.). 

Федеральний транспортний податок сплачується юридичними особами, крім
бюджетних організацій, у розмірі 1% від фонду оплати праці незалежно від
джерела його формування і повністю включається до складу витрат на
виробництво та обіг. По суті транспортний податок є цільовим податком,
оскільки витрачається на фінансування розвитку міського транспорту
загального користування та приміського пасажирського залізничного
транспорту.

Регіональні податки

В контексті реформи федеральних відносин, яка в останні роки йде в
Росії, в законодавство вводиться поняття “бюджетні повноваження”, що
зводить воєдино права, фінансове забезпечення та зобов’язання органів
місцевої влади в рамках відповідного бюджету. За чинними законами
податкові надходження розподіляються між центром і регіонами в таких
пропорціях: суб’єктам РФ надходить 100% від усіх регіональних податків;
100% – податку на доходи фізичних осіб, із яких 70% направляються в
муніципальні бюджети; 30% надходжень від єдиного податку, що
справляється за спрощеною системою оподаткування; 30% – єдиного податку
на “вмененный дохід”; 30% – сільськогосподарського податку; 5% доходів
від податку на видобуток корисних копалин. Доходи від решти податків
поступають у федеральний бюджет.

З 1 січня 2004 р. в системі регіональних податків, а також у бюджетному
федералізмі (міжбюджетних відносинах між центром і регіонами), відбулися
значні зміни. Співвідношення доходів центру і регіонів як 60:40
змінилося на користь регіонів у пропорції 56 до 44. Скасований
регіональний податок із продаж, яким оподатковувалися юридичні та
фізичні особи, що реалізували товари і послуги, здійснювали роботи.
Натомість суб’єктам Російської Федерації передані всі доходи від так
званого вмененного налога на малий бізнес, 1% надходжень від податку на
прибуток, а також акцизи на лікеро-горілчані вироби.  Вмененный налог
або податок на потенційно можливий дохід сплачують юридичні й фізичні
особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. Ставка 20% від
вмененного доходу в місяць.

Податок на майно юридичних осіб на регіональному рівні запроваджений у
1991 р. Об’єкт оподаткування – середньорічна вартість майна підприємства
(основних фондів, нематеріальних активів, виробничих запасів), ставка –
2%. 

Порядок оподаткування нерухомого майна фізичних осіб варто розглянути
більш детально.

Таблиця 11.4 Ставки податку на майно фізичних осіб (установлюються
регіональними властями)

Вартість майна Ставка податку

До 300 тис. руб. До 0,1%

Від 300 тис. до 500 тис. руб. Від 0,1 до 0,3%

Від 500 тис. руб. і вище Від 0,3% до 2,0%

При передбаченій законом максимальній ставці майнового податку 2%
регіони мають право установлювати висоту ставки на свій розсуд. У
більшості регіонів вона не перевищує 0,5% від інвентаризаційної оцінки
майна. Остання може бути нижчою реальної ринкової вартості квартири в
5–10 разів! Тому уряд має намір відмовитися від інвентаризаційної оцінки
на користь ринкової ціни, що, за розрахунками, навіть при зниженні
ставки до 0,1% призведе до реального росту податкового тягаря.  Норми
оподаткування для обов’язкових платежів – лісного доходу (лесной подати)
і плати за воду – установлюються регіональними властями. Крім фіскальної
функції, ці платежі в соціально-економічному сенсі мають рентний
характер і природоохоронне призначення. Лісопромисловий комплекс – одна
з ключових галузей національної економіки Росії. Унікально багата Росія
і водним ресурсами, на її території знаходиться найбільше в світі
прісноводне водоймище – озеро Байкал. Під назвою “лісний податок” існує
ціла система платежів за користування лісним фондом. Ці платежі
справляються у формах так званих лісних податей, а також земельного
податку і орендної плати. Лісні податі стягуються за всі види
лісокористування за ставками на одиницю лісного ресурсу (продукції) або
по окремим видам лісокористування за гектар використовуваної ділянки
лісного фонду. Ставки лісних податей служать також для визначення
орендної плати. До лісних податей відноситься плата за: деревину,
промислову заготовку ягід, грибів, лікарських рослин, розміщення пасік,
полювання в лісних угіддях, використання лісу з туристичною, оздоровчою
і спортивною метою.

Ставки лісних податей установлюються органами державної влади суб’єктів
РФ або можуть визначатися за результатами так званих лісних аукціонів.
Розмір ставки за деревину включає також податок на землю. Розмір
орендної плати визначається за умовами договору оренди земельної
ділянки. Ставки лісного податку диференційовані за регіональною ознакою,
конструкція податку достатньо складна і, отже, даний податок складний в
адмініструванні. Доходи від лісного податку розподіляються між
федеральним бюджетом і бюджетом суб’єкта РФ у пропорції 40% : 60%. Плата
за користування водними об’єктами до 1998 р. носила назву плати за воду.
Платники – організації та підприємці, котрі безпосередньо користуються
водними об’єктами. Плата справляється при заборі води з використанням
споруд, технічних засобів і обладнання за рядом винятків (забору води
для ліквідації стихійних лих, водопостачання тваринницьких ферм та ін.).
Платіжна база: обсяг водозабору; площа акваторії; обсяг стічних вод, які
скидають у водні об’єкти і деякі інші показники. Плата за воду
диференційована за різними категоріями платників та режимами
використання водних ресурсів. На федеральному рівні установлені
мінімальні й максимальні ставки плати. Так, за водозабір треба платити
від 30 до 176 руб. за 1 тис. куб. м. води; 0,5–5 руб. за 1 тис.
кіловат-годин виробленої електроенергії, – для платників, які здійснюють
експлуатацію гідроелектростанцій. 

Цільовий податок на потреби установ народної освіти сплачують юридичні
особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. Ставка – 1% від фонду
оплати праці.

Місцеві податки

Об’єктом податку на майно фізичний осіб є нерухоме майно і транспортні
засоби (крім автомобілів).  Податкова ставка для нерухомості – 0,1% від
інвентаризаційної вартості майна, в Москві – 0,5%. Проблема цього
податку – спосіб оцінки майна: по залишковій чи ринковій вартості?
Тобто, власник московської квартири ринковою вартістю 100 тис. дол. має
заплатити в рік 500 дол. – у десятки разів більше, ніж при оцінці житла
старого збудування за інвентаризаційною цінністю. До того ж, федеральний
закон дозволяє місцевим властям підвищувати ставку даного податку до 2%.
Щоб зробити даний податок більш соціально прийнятним, розглядається
законопроект, який передбачає звільнення від податку житла, дешевшого 30
тис. дол. у Москві, 15 тис. дол. – у містах-мільйонерах, 10 тис. дол. –
у решті населених пунктів. Оцінку нерухомості і відповідно поріг її
мінімальної неоподатковуваної вартості намічається переглядати кожні 2–3
роки. Ставки податку на майно фізичних осіб у формі транспортних засобів
залежать від потужності двигуна. Наприклад, на літаки, вертольоти і
теплоходи установлена ставка на рівні 10% від мінімального розміру
оплати праці (МРОТ) у розрахунку на 1 к. с. потужності; на яхти і катери
– 5% МРОТ на 1 к. с. Тим самим цей податок має певну соціальну
направленість. Платниками земельного податку виступають власники і
землекористувачі, крім орендарів. Ставка податку в розрахунку на гектар
площі призначається місцевими органами влади. Принагідно зауважити, що
земельний податок – один із найбільш складних в адмініструванні
податків. Складний не стільки для податкової служби, скільки для інших
державних відомств, зокрема федеральної служби земельного кадастру, тим,
що при розробці норм оподаткування треба враховувати властиву Росії
сильну різницю природо-кліматичних умов, а також місцезнаходження та
якість земельних ділянок, численні категорії платників. У залежності від
даних факторів ставки земельного податку диференційовані. Так, земельна
ділянка, розташована в місті й зайнята житловим фондом, підсобним
господарством, дачею, гаражем або використовувана для садівництва,
городництва, тваринництва оподатковується в межах 6 – 12 коп. за кв. м.
Розподіл надходжень від земельного податку має дольовий характер: у
федеральний бюджет поступає 30%, бюджети суб’єктів федерації – 20%, у
місцеві бюджети – 50%. Податком на рекламу оподатковуються підприємства
і громадяни, які рекламують через засоби інформації продукцію власного
виробництва, а також роботи і послуги. Об’єкт податку – вартість робіт і
послуг по виготовленню та розповсюдженню. Ставка податку – 5% вартості
(величини) рекламних затрат без податку на додану вартість і акцизів.
Інші місцеві податки та обов’язкові платежі. Регістровий збір із
підприємств; платники – підприємці без створення юридичної особи; ставка
– мінімальна місячна оплата праці. Цільовий податок на утримання
житлового фонду та об’єктів соціально культурної сфери сплачують
юридичні особи будь-якої форми власності, що здійснюють свою діяльність
на території, де введений даний податок, для фінансування вказаних
об’єктів. Податкова база – обсяг по реалізації продукції (робіт, послуг)
у вигляді виручки від реалізації. Ставку установлюють місцеві органи,
але на рівні не вище 1,5% оподатковуваної бази.

Ліцензійний збір за проведення місцевих аукціонів і лотерей та збір за
право торгівлі установлюється місцевими властями. Останній справляється
в формі оплати разових талонів і тимчасових патентів.  Загалом за
російським законодавством місцеві органи влади мають право на
запровадження 10 видів податків і цільових зборів у місцеві бюджети.

Реформування податкової системи Росії

Оцінюючи сучасну російську податкову систему в цілому, помітно, що в
дещо переробленому вигляді численні її риси запозичені з західних країн
і в той же час податкова система відображає особливості національної
економіки, наприклад, у питаннях оподаткування нафтогазового комплексу. 
В Росії продовжується податкова реформа. На початку 2004 р. уряд вніс у
Державну думу пакет пропозицій щодо реформування податкової системи
протягом 2004–2005 рр. Основні пріоритети реформи: зниження фіскального
тиску на платників, скорочення кількості податків, спрощення
адміністрування податків, посилення податкового контролю. За головну
зміну системи оподаткування вважають зменшення ставки єдиного
соціального податку (ЄСП) із 35,6% до 26%, що дозволить корпоративному
бізнесу зекономити близько 280 млрд. дол. (~ 10 млрд. дол.). Щоб
компенсувати відповідні втрати позабюджетних соціальних фондів,
запропоновано, щоб частину ЄСП сплачували не компанії, а їх
співробітники. При такій системі наймані працівники мають на
добровільній основі відраховувати 4% (з 2008 р. – 8%) заробітку на
рахунок нагромаджуваної частини пенсії. По суті такий порядок означає,
що фактична ставка податку, за якою оподатковуються доходи, зросте з 13%
до 17% (21%). 

З 2005 р. намічено знизити рівень оподаткування майна фізичних осіб,
основним елементом якого є житло. Максимальна ставка податку на майно
складає 2%, фактично в більшості регіонів вона не перевищує 0,5%.
Намічено знизити ставку майнового податку до 0,1%, але при умові, що
базою оподаткування буде служити не формальна, зазвичай суттєво
занижена, інвентаризаційна оцінка, а реальна ринкова вартість квартири
чи будинку. В результаті фактична величина податкового зобов’язання
зросте в декілька раз.  Запровадження оподаткування в залежності від
ринкових цін стримує відсутність методики оцінки житла по ринковій
вартості. На випадок, якщо методику такого розрахунку не вдасться
розробити, існує альтернативний варіант реформи. Він передбачає
установлення мінімальної ставки майнового податку при умові скасування
більшості пільг, що може торкнутися будь-якої з існуючих категорій
пільговиків: пенсіонерів, колишніх воїнів-афганців, родичів загиблих
військовослужбовців, представників творчої богеми (податок не
справляється з творчих студій, ательє і майстерень) і навіть садівників
(не оподатковуються будівлі площею менше 50 кв. метрів). Підготовлена
концепція закону, згідно якого звільняються від сплати ПДВ агентства по
торгівлі нерухомістю (ріелтори), а також фірми-забудовники при укладенні
угод на продаж будівель. У такий спосіб юридичні особи урівнюються в
правах із фізичними, котрі звільнені від сплати ПДВ. Згідно прийнятої
нової статті Податкового кодексу РФ з 2005 р. менш обтяжливим стає
податок на спадщину і дарування. Переглянуто величину сум, на які
спадкоємці та обдаровані можуть зменшувати оподатковувану вартість
майна. Для спадщини ця сума підвищується з 85 тис. до 200 тис. руб., для
дарувань – з 8,5 тис. до 20 тис. руб. Передбачено, що в залежності від
степені споріднення ставки податку на спадщину будуть знаходитися в
межах від 5 до 9%, а для податку на дарування – 5–13%. Для далеких
родичів або спадкоємців, що не є ріднею покійному, ставка даного податку
знижується до 13%, тобто за нормою оподаткування спадщина прирівнюється
до одержання доходу. Кількість об’єктів спадщини та дарування обмежують
трьома позиціями: нерухоме майно, земельні ділянки, транспортні засоби
(в тому числі яхти, мотоцикли, трактори). З числа об’єктів оподаткування
виключені залишені в спадщину грошова готівка, банківські депозити,
цінні папери, ювелірні вироби, предмети антикваріату, що мотивовано
неспроможністю контролювати з них сплату податку. Навпаки, не викликає
проблем адміністрування тих податкових об’єктів, права власності на які
реєструються. При обов’язковому інформуванні податкових інспекцій про
нотаріально оформлені договори дарування ухилення від податку стає
практично неможливим.  Як і у випадку з майновим податком, успадковані
квартири передбачено оподатковувати на основі їхньої реальної, тобто
ринкової, вартості, а не заниженої інвентаризаційної оцінки. В
результаті, вважають критики даного закону, ефект від зниження ставок
буде перекритий збільшенням бази податку, так що абсолютна сума податку
(оклад) може і не зменшитися. Щоб уникнути подібного “нульового”
варіанту, висунута пропозиція розширити перелік членів сім’ї, котрим при
одержанні спадщини не прийдеться платити податку взагалі. Це так звані
родичі першої черги, до яких відносяться діти, дружина чи чоловік,
батьки покійного.  Найбільшу тривогу ділових кіл викликав проект так
званих ПДВ-рахунків, на які мали поступати всі кошти, призначені для
сплати податку на додану вартість. Уряд передбачав, що кожне
підприємство буде мати додатковий спеціальний рахунок для розрахунків по
ПДВ з постачальниками і покупцями, а також із бюджетом. Кожна угода
купівлі-продажу має оформлятися двома платіжними дорученнями: одним –
без ПДВ, другим – з урахуванням ПДВ. Кошти з даного спецрахунку
використати з іншою метою неможливо, оскільки їх не можна зачисляти на
розрахунковий рахунок або трансформувати в готівку (“обналичивать”). У
такий спосіб сподівалися блокувати найбільш поширений метод ухилення від
НДС – створення підставних фірм-одноденок, адже тією частиною грошей, що
знаходиться на спецрахунку, подібні фірми, щезаючи, скористатися не
зможуть. Негативні наслідки даного заходу: підвищення вартості
розрахунково-касового обслуговування в банках; збільшення обсягу
звітності; іммобілізація частини оборотних коштів підприємств.

ПДВ-рахунки мали за мету забезпечити контроль над сплатою ПДВ,
мінімізувати використання незаконних схем відшкодування податку за
рахунок бюджету, в результаті чого щорічні втрати бюджету сягають 300
млрд. руб. (близько 10% доходів федерального бюджету). Поки що під
тиском підприємницьких кіл запровадження ПДВ-рахунків відкладене, бо
воно означало б відволікання з господарського обороту 18% коштів, тобто
на рівні чинної ставки ПДВ. Крім того, за оцінками, компанії в намаганні
компенсувати втрати підняли б ціна щонайменше на 3–5 %. Разом із тим, –
як на доказ того, що в економіці за все треба платити, – відміна
НДС-рахунків означає, що уряд на деякий час відмовився від зниження
ставки ПДВ. У 2005 р. передбачалося знизити ставку до 16%, у 2006 р. –
до 14–15%. В 2004 р. Вищий арбітражний суд РФ виніс вигідне для багатьох
підприємств рішення, згідно якого повернення ПДВ на ввезене в країну
промислове обладнання можна вимагати відразу, а не після введення
обладнання в експлуатацію.  Суттєві зміни чекають нафтово-газовий
бізнес. Справа в тому, що від експорту нафти у федеральний бюджет
поступають митні і податкові платежі, в сумі еквівалентні приблизно
половині світової ціни нафти, тоді як у Норвегії та Великій Британії
держава одержує 70%. Крім того, Міністерство фінансів Росії занепокоєне
втратами доходів через необґрунтовані пільги нафтовим компаніям,
применшення останніми оподатковуваної бази шляхом внутрішніх
трансфертних цін, приховування прибутків, використання оффшорів.
Відповідно внесені пропозиції про підвищення податкового навантаження на
дану галузь через механізм експортного мита. При рівні світових цін на
нафту в інтервалі від 20 до 25 дол. за барель (159 л) мито буде складати
35–45%, при ціні вище 25 дол. – до 65%. Підвищується також базова ставка
податку на видобуток нафти з нинішніх 347 руб. до 400 руб. за тону.  В
2003 р. податок на емісію цінних паперів був зменшений із 0,8% до 0,2%.
Російських економістів дивує, чому він був збережений взагалі, якщо
надходження від даного податку складають тисячні долі доходів бюджету.
Росія намагається поставити господарське життя під суворий електронний
контроль. До 2005 р. має бути створена система щомісячної реєстрації в
податкових органах вхідних і вихідних рахунків-фактур. Крім того,
податкові органи одержують право автоматично списувати з рахунку
платника податків штрафи за податкові порушення. Досі для стягнення
штрафу податкова інспекція мала діяти через суд. Згідно даної поправки,
про терміни оскарження штрафу має турбуватися сам платник, якщо він його
пропустить, гроші спишуть у безспірному порядку. Попри суперечливу
комбінацію очікуваних плюсів і мінусів, розглянуті заходи засвідчують
досить радикальні наміри російських реформаторів. У основу податкової
реформи покладена ідея, що гроші заробляють люди і бізнес, а органи
влади лише їх акумулюють і витрачають. Декларована мета податкової
реформи: зниження рівня податкових ставок, скорочення кількості
податків, скасування більшості пільг, запровадження ринкових засад
визначення бази оподаткування. У разі повної реалізації задуманого в
найближчі роки в Росії сформується по суті нова національна податкова
система.

Література

Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. –  М.:
Бератор-Пресс, 2002. – С. 25–139.

Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой и В.А. Кашина. –  М.:
ЮНИТИ, 2000. – С. 437–456.

Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской.
– СПб.: Питер, 2001. – С.11–462.

Похожие записи