Пошукова робота

Планування витрат звичайної діяльності.

Поточні витрати є одним з результативних показників господарської
діяльності підприємств торгівлі, основна мета планування яких —
визначення загальної суми витрат, необхідної для забезпечення нормальної
роботи та якісного обслуговування споживачів, з урахуванням наявних
резервів зниження витрат. Планові розрахунки витрат діяльності
використовують для визначення потреби в обігових коштах, планування
фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної
ефективності реалізації окремих товарів, комерційних угод, інвестиційних
проектів, а також для формування цінової політики підприємства.

Витрати звичайної діяльності планують за такими видами: операційні
витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності.
Операційні витрати планують за групами: собівартість реалізованих
товарів і продукції власного виробництва, адміністративні витрати,
витрати на збут, інші операційні витрати.

Не підлягають плануванню втрати від участі в капіталі та надзвичайні
витрати.

При плануванні визначають також рівень операційних витрат і витрат обігу
у відсотках до загального обсягу товарообороту.

Інформаційною базою для планування витрат звичайної діяльності
виступають такі фінансово-економічні показники розвитку підприємства:
плановий та фактичний обсяг і структура товарообороту, товарного
забезпечення, запасів товарно-матеріальних цінностей, планова
середньо-спискова чисельність, штатний розклад, прийнята на підприємстві
система оплати праці, наявна матеріально-технічна база підприємства та
проекти її розвитку. При плануванні беруть до уваги інформацію про
місцезнаходження постачальників, умови постачання товарів, діючі на
відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові
показники, які використовує підприємство для внутрішньогосподарського
планування, матеріали аналізу витрат в цілому на підприємстві за
окремими елементами та статтями витрат за поточний рік (квартал,
місяць).

Обґрунтування плану витрат звичайної діяльності підприємства здійснюють
методом прямих техніко-економічних розрахунків за кожною статтею витрат
(відповідно до номенклатури статей, що визначена в розділі 4). Загальний
розмір витрат за видами діяльності та підприємства в цілому визначають
шляхом додавання планової суми витрат за кожною калькуляційною статтею.

У зв’язку з тим, що кожна стаття витрат є комплексною, розрахунки
необхідно проводити за кожним елементом витрат, що підлягає плануванню
та включається до тієї чи іншої статті.

Планування собівартості реалізованих товарів (продукції) здійснюють за
такими статтями:

Стаття 1.1. Собівартість реалізованих товарів і продукції власного
виробництва.

Планування витрат за цією статтею здійснюють на основі запланованого
обсягу товарообороту підприємства торгівлі, узгоджують з розрахунковими
обсягами постачання товарів та наявними товарними запасами підприємства.

Планову собівартість реалізованих товарів розраховують за такими
елементами витрат:

• вартість реалізованих товарних запасів;

• вартість реалізованої продукції власного виробництва;

• транспортно-заготівельні витрати, що плануються на реалізовані товарні
запаси.

Розрахунковий обсяг реалізованих товарних запасів визначають виходячи із
запланованого обсягу товарообороту кожної товарної групи, підрозділу, у
цілому на підприємстві та планового середнього відсотка торговельної
націнки на товари. Оцінку вартості товарних запасів, які планують до
реалізації, визначають за обраним підприємством методом.

Розрахункову вартість реалізованої продукції власного виробництва
здійснюють на основі програми виробництва та запланованого обсягу
реалізації продукції власного виробництва підприємства громадського
харчування, узгоджуючи з виробничими потужностями цехів, розрахунковими
обсягами постачання сировини, продуктів та наявними запасами продуктів і
сировини у виробничих цехах підприємства.

Планування транспортно-заготівельних витрат здійснюють методом прямих
техніко-економічних розрахунків виходячи з таких показників:
запланованого обсягу та структури товарного забезпечення підприємства,
діючих тарифів на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортні послуги,
наявних довгострокових контрактів з транспортно-експедиційними
підприємствами.

Планування адміністративних витрат здійснюють за такими статтями:

Стаття 2.1. Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського
персоналу.

Витрати за цією статтею розраховують виходячи із чисельності
адміністративно-управлінського персоналу, іншого загальногосподарського
персоналу (штатних і позаштатних працівників), посадових окладів,
надбавок, доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат
згідно з прийнятою на підприємстві системою оплати праці та штатним
розкладом.

Стаття 2.2. Відрахування на соціальні заходи.

Витрати за цією статтею визначають виходячи із запланованого фонду
оплати праці адміністративно-управлінського, іншого

загальногосподарського персоналу та обсягів відрахувань на соціальні
заходи за встановленими законодавством нормами.

Стаття 2.3. Витрати на оренду основних засобів, інших матеріальних
необоротних активів, що забезпечують адміністративні потреби.

Витрати за цією статтею планують на оперативну оренду об’єктів
загальногосподарського призначення, інвентарю, розраховуються відповідно
до площі, яку орендують, або місткості, кількості інвентарю та ставок
орендної плати, передбачених угодами на оренду.

До витрат підприємств торгівлі, що перебувають у комунальній власності,
зараховують орендну плату в межах сум, розрахованих за ставками, які
встановлюють місцеві органи виконавчої влади.

Стаття 2.4. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних
необоротних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, що
забезпечують адміністративні потреби.

Витрати за цією статтею планують на утримання та ремонт основних
засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних і
швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби:

1) витрати на опалення розраховують виходячи з площі опалювальних
приміщень, видів палива і його вартості, тривалості опалювального сезону
та норм витрат палива, а у разі надходження тепла, яке виробляють
теплові електростанції, — із затверджених розцінок на пару і гарячу воду
та кількості спожитої теплової енергії;

2) витрати на освітлення розраховують, виходячи з кількості спожитої
енергії і діючих тарифів. Необхідну кількість електроенергії в
кіловат-годинах розраховують залежно від кількості освітлювальних точок
відповідно до норм освітлення на 1 кв. метр площі, від кількості і
потужності різних електроприладів, двигунів, інших машин і обладнання,
які споживають електроенергію;

3) витрати на постачання та інші комунальні послуги розраховують
виходячи з кількості витрачуваної води, обсягів послуг і діючих тарифів;

4) витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті приміщень
і території (якщо ці роботи виконують сторонні підприємства)
розраховують виходячи з обсягів послуг і діючих

тарифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями,
територією, обладнанням розраховують за кількістю і діючими цінами;

5) витрати на протипожежні засоби розраховують виходячи з вартості
матеріалів, тарифів на зарядження і перевірення справності
вогнегасників, а також відповідно до угод на послуги, які надають органи
пожежної охорони;

6) витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного розкладу
підприємства торгівлі, і на обслуговування засобів сигналізації
визначають, виходячи з укладених угод;

7) планування витрат матеріалів і засобів догляду за приміщеннями
здійснюють виходячи з вартості матеріалів і норм їх споживання,
установлених на підприємстві;

8) розрахунок витрат на поточний ремонт приміщень проводять відповідно
до потреб на ремонт окремих приміщень, обладнання, інвентарю шляхом
визначення вартості матеріалів та їх доставляння до місця проведення
ремонту, заробітної плати осіб, яких залучають до виконання ремонтних
робіт, оплати послуг сторонніх підприємств (організацій), пов’язаних з
виконанням ремонтних робіт у приміщеннях загальногосподарського
призначення, тощо. Зазначені витрати зараховують до витрат цієї статті
згідно з кошторисом і графіком ремонтних робіт;

9) витрати, пов’язані із зносом санітарного і спеціального одягу,
взуття, столової білизни, посуду, наборів, розраховують виходячи з
потреби в них, вартості одиниці та термінів служби;

10) витрати, пов’язані із зносом предметів, інструментів, інвентарю,
визначають виходячи з вартості одиниці, термінів служби. їх планують з
урахуванням фізичного зносу малоцінних предметів, які є в наявності на
початок планованого періоду, їх надходження і вибуття;

11) витрати на утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів
планують виходячи з обсягів послуг пралень, ремонтних майстерень,
хімчисток та інших підприємств, пов’язаних з пранням, лагодженням
столової білизни, санітарного і спеціального одягу, взуття та санітарних
речей, іншого інвентарю, інструменту та діючих тарифів.

Стаття 2.5. Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів і нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні
потреби.

Розмір амортизації основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів і нематеріальних активів планують відповідно до П(С)БО 7
«Основні засоби» та П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» виходячи з прийнятих
на підприємстві методів нарахування амортизації (прямолінійного методу,
методу зменшення залишкової вартості, методу прискореного зменшення
залишкової вартості, кумулятивного методу, виробничого методу, а також
методів, передбачених податковим законодавством), вартості об’єктів, що
амортизується, терміну їх корисного використання.

Стаття 2.6. Витрати на страхування майна.

Витрати за цією статтею визначають виходячи з вартості майна
підприємства торгівлі, що підлягає обов’язковому страхуванню, розмірів
страхових тарифів і нормативів платежів обов’язкового страхування.

Стаття 2.7. Податки, збори та інші передбачені законодавством
обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів,
включених до ст. 2.2).

Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі,
включені до складу адміністративних витрат (митні платежі, портові
збори, податок на рекламу, комунальні податки, збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового зв’язку та
ін.), визначають за встановленими нормами, передбаченими законодавством.

Стаття 2.8. Загальні корпоративні витрати.

Витрати за цією статтею планують за такими елементами:

1) витрати, що пов’язані з виготовленням і використанням бланків, які
підтверджують сплату пайових, цільових та інших внесків членами
споживчих товариств, розраховують виходячи з обсягу та вартості
виготовлення бланків; витрати на оприлюднення річного звіту розраховують
виходячи з розцінок на послуги засобів масової інформації;

2) організаційні та представницькі витрати, пов’язані із забезпеченням
корпоративної діяльності підприємства розраховують виходячи з кошторису
даних заходів і норм витрат, установлених чинним законодавством;

3) витрати на проведення річних зборів розраховують, виходячи з
кошторису даних заходів і норм витрат, установлених чинним
законодавством;

4) оплату робіт і послуг консультаційного та інформаційного характеру, а
також пов’язаних з організацією передбачених законодавством обов’язкових
аудиторських перевірок планують виходячи з тарифів на ці послуги
відповідно до угод, укладених з аудиторськими, консалтинговими, іншими
фірмами, що надають відповідні послуги.

Стаття 2.9. Інші адміністративні витрати.

Інші адміністративні витрати, включені до цієї статті, планують за
елементами витрат з урахуванням специфічних особливостей кожного їх
виду, зокрема:

• витрати, пов’язані із забезпеченням нормальних умов праці та
додержанням правил техніки безпеки праці, розраховують відповідно до
кошторису витрат на ці заходи;

• витрати на службові відрядження визначають виходячи з норм витрат,
передбачених чинним законодавством, запланованої кількості та тривалості
відряджень працівників підприємства;

• витрати на оплату послуг поштово-телеграфного, телефонного,
факсимільного та інших видів зв’язку розраховують виходячи з їх
фактичних розмірів за передпланований період, розмірів тарифів і
абонентної плати на ці послуги;

• витрати на передплату спеціалізованої преси, придбання спеціальної
літератури, прейскурантів, каталогів, інструктивних та інших службових
матеріалів розраховують, виходячи з їх планової кількості та вартості
одного видання;

• витрати на винахідництво та раціоналізацію розраховують згідно з
планом відповідних заходів і витратами на ці потреби згідно з прийнятими
проектами впровадження цих заходів;

• витрати на придбання і виготовлення бланків документів, пов’язаних з
фінансово-господарською діяльністю підприємства торгівлі, розраховують
згідно з рахунками оплати цих бланків.

Планування витрат на збут здійснюють за такими статтями:

Стаття 3.1. Витрати на оплату праці.

Витрати на виплату основної заробітної плати торговельно-оперативному,
допоміжному та іншому персоналу, що забезпечує збут, планують, виходячи
зі штатного розкладу, посадових окладів чи відрядних розцінок,
запланованих обсягів товарообігу підприємства. Витрати на виплату
додаткової заробітної плати розраховують виходячи з надбавок та доплат,
планових премій, заохочень, компенсаційних виплат згідно з прийнятою на
підприємстві системою оплати праці.

До складу витрат за цією статтею планують також витрати на оплату праці
робітників, не включених у штатний розклад і залучених до виконання
робіт за угодами (сезонна реалізація, навантаження, розвантаження,
переміщення товарів, тари, оброблення, підсортування, пакування,
фасування, прання та ремонт спеціального одягу, взуття, участь у
рекламних заходах тощо).

Стаття 3.2. Відрахування на соціальні заходи.

Витрати за цією статтею визначають виходячи із запланованого фонду
оплати праці працівників, які зайняті збутом, та обсягів відрахувань на
соціальні заходи за встановленими законодавством нормами.

Стаття 3.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних
матеріальних і нематеріальна активів, що забезпечують збут товарів.

Витрати на операційну оренду будівель, складських і підсобних приміщень,
споруд, холодильного обладнання, інвентарю та інших матеріальних
активів, пов’язаних із збутом продукції (товарів, робіт, послуг),
розраховують відповідно до орендованої площі або місткості, кількості
інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду.

Стаття 3.4. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних
необоротних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, що
забезпечують збут товарів.

Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут
товарів, планують аналогічно ст. 2.4.

Витрати на перевірення і клеймування вагів, інших вимірювальних приладів
розраховують виходячи з їх кількості та середньої вартості
обслуговування одного приладу (за видами).

Стаття 3.5. Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів. Витрати
за цією статтею планують аналогічно розрахунку амортизації у складі
витрат, що забезпечують адміністративні потреби.

Стаття 3.6. Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування
і передпродажну підготовку товарів.

Витрати за цією статтею визначають за елементами затрат шляхом прямих
техніко-економічних розрахунків виходячи з таких показників, як
кількість товарів, що потребують цих витрат, структура товарообороту,
витрати на одиницю товару (тонну, пару взуття, одиницю одягу тощо),
вартість усіх пакувальних матеріалів за діючими цінами; норми
(затверджені або розраховані підприємством) витрат на тонну товарів, на
тисячу гривень товарообороту.

Розмір витрат на утримання холодильного обладнання розраховують виходячи
з кількості і видів обладнання, кількості товарів, які необхідно
охолоджувати, термінів їх зберігання, тривалості роботи обладнання,
вартості електроенергії, води, мастильних матеріалів, витрат на оплату
послуг сторонніх підприємств з технічного обслуговування холодильного
обладнання.

Стаття 3.7. Витрати на транспортування.

Витрати на транспортування планують залежно від умов поставки товарів,
які визначають під час укладення договору поставки.

Виходячи з асортименту і обсягів товарів, які реалізовуватимуть
іногороднім покупцям оптом, визначають обсяг ванта-жообороту з
перевезення товарів залізничним, водним і повітряним транспортом, який
розраховують у тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг
перевезень товарів у тоннах, розрахунок вантажообороту провадять шляхом
ділення передбаченої вартості товарів, які перевозитимуть, на середню
вартість тонни товару. Середню вартість тонни конкретного товару
визначають діленням суми вартості цього товару (за рахунками, взятими на
вибір) на його масу брутто, яка показана в цих рахунках або в
супроводжувальних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообороту з реалізації товарів визначають
відстань, на яку перевозитимуть товари вагонами, контейнерами, насипом,
великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат провадять за діючими на
окремих видах транспорту тарифами і розцінками на
вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додають вартість
обладнання вагонів, утримання експедиторів (якщо це передбачено угодою),
вартість навантаження і розвантаження товарів на станціях, пристанях і в
аеропортах силами позаштатних працівників (крім витрат на навантаження
автотранспорту); інші транспортні витрати (утримання власних під’їзних
колій, подання вагонів, збереження вантажів на станціях, пристанях та
інші витрати, які включають до накладних залізниць і водного
транспорту).

Обсяг перевезення товарів автомобільним транспортом розраховують навесь
вантажооборот, включаючи доставку на залізничні станції, пристані і в
аеропорти товарів, які відвантажуватимуть зі складів іногороднім
покупцям; доставку товарів з власних складів на склади покупців, у
роздрібну мережу, підприємствам громадського харчування і населенню. За
кожним з різновидів доставки розраховують обсяг вантажообороту шляхом
ділення вартості товарів, які будуть доставлені покупцям, на середню
вартість тонни цих товарів. Крім маси товару, до вантажообороту
необхідно додати масу тари, в якій перевозитимуть товар. Масу тари
визначають у відсотках до маси товару за даними маркування тари або
дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, які перевозитимуть з
урахуванням коефіцієнтів повторних перевезень, становить транспортний
вантажооборот, який враховують при розрахунку витрат на перевезення
автомобільним транспортом. Розрахунок роблять з урахуванням відстані
перевезень, класу вантажу, типу автомобіля та тарифів на перевезення
товарів автомобільним транспортом.

Витрати на транспортування дрібних партій товарів планують виходячи з
діючих тарифів (розцінок) на замовлення автотранспорту та на одну
автомобіле-годину його використання. Для цього кількість автомобілів, що
буде використано, множать на кількість годин роботи та на діючі тарифи
(розцінки).

Витрати на транспортування, пов’язані з виїзною торгівлею, планують
виходячи з кількості даних заходів, обсягу вантажообороту, типу
автомобіля та тарифів (розцінок) на перевезення товарів автомобільним
транспортом. До обсягу витрат на перевезення товарів автомобільним
транспортом додають витрати на оплату вантажно-розвантажувальних робіт
за розцінками за тонну ваги, а також витрати на експедиційні операції,
якщо це було передбачено угодами.

Стаття 3.8. Витрати на проведення маркетингових заходів.

Витрати на маркетинг і рекламу визначають шляхом прямих
техніко-економічних розрахунків згідно з планом маркетингових заходів,
які передбачені до реалізації в плановому періоді. Маркетинговий бюджет
передбачає розрахунок кошторису витрат кожного рекламного заходу,
маркетингових досліджень ринку збуту. Розрахунки здійснюють виходячи з
вартості матеріалів, товарів, послуг, які використовують для проведення
рекламних компаній, маркетингових досліджень.

Стаття 3.9. Витрати на тару.

Для визначення витрат за цією статтею розраховують кількість і вартість
тари за видами (мішки, ящики, бочки, бідони, лотки тощо), суму уцінки
під час її повернення.

Амортизацію власної інвентарної тари і тари-обладнання розраховують
згідно з відповідними нормами, а багатооборотної (заставної) тари —
згідно з угодами з постачальниками.

Витрати на ремонт власної інвентарної тари і тари-обладнан-ня,
перевезення її на склади постачальників, тарозбиральні й тароремонтні
підприємства розраховують виходячи з обсягів ремонту, перевезень,
розцінок і тарифів на ремонтні роботи та перевезення відповідними видами
транспорту. До зазначених витрат не відносять заробітну плату штатних та
позаштатних робітників, вантажників.

Стаття 3.10. Інші витрати на збут.

Витрати за цією статтею визначають за елементами затрат шляхом прямих
техніко-економічних розрахунків виходячи із запланованих відряджень
працівників, зайнятих збутом; вартості матеріалів, товарів, обладнання,
необхідного для гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування;
інших витрат на збут. До зазначених витрат не відносять заробітну плату
штатних і позаштатних працівників, що здійснюють гарантійний ремонт і
гарантійне обслуговування.

Планування інших операційних витрат здійснюють згідно зі статтями, які
включають до інших операційних витрат.

Витрати за цими статтями визначають за елементами затрат шляхом прямих
техніко-економічних розрахунків на основі:

• кошторису науково-дослідних робіт, вартості виготовлення та
випробування нових моделей, страв, виробів;

• запланованих обсягів реалізації іноземної валюти, вартості послуг
банків і міжбанківського валютного ринку, втрат від зміни курсу валют,
що підлягають прогнозуванню;

• запланованих обсягів реалізації виробничих запасів і витрат на їх
реалізацію;

• втрат товарів у межах норм природного убутку під час перевезення,
зберігання та реалізації відповідно до встановлених чинними
нормативно-правовими актами норм списання. При розрахунках не беруть до
уваги обсяги продажу розфасованих та штучних товарів, для яких норм
природного убутку не передбачено.

Планування витрат фінансової діяльності здійснюють за такими статтями
(табл. 5.13):

Стаття 5.1. Відсотки за кредит. Розрахунок цих витрат на планований
період здійснюють, виходячи з потреби в кредитах для поповнення власних
обігових коштів, для придбання виробничих фондів і нематеріальних
активів та інших цілей, терміну кредитування, розміру відсоткової ставки
за кредит.

Планування відсотків за короткостроковий кредит для закупівлі товарів
здійснюють, виходячи із обсягу планового товарообороту, планових
залишків товарів, їх обіговості, пайової участі власних обігових коштів
в оплаті товарів і відсоткової ставки за кредит.

Особливі умови надання кредиту враховують у розрахунках через введення
додаткових витрат або за іншим алгоритмом визначення розміру відсотків
платежу.

Стаття 5.2. Інші фінансові витрати.

Планування відсотків за довгостроковий кредит здійснюють, виходячи з
потреби в кредиті, терміну кредитування, розміру відсоткової ставки,
щорічних сум виплат, у тому числі погашення основної суми боргу та
залишку основної суми боргу на кінець кожного року впродовж терміну
кредитування, необхідності дисконтування потоку платежів на
обслуговування кредиту.

Витрати, що пов’язані з викупом, утриманням та обігом власних цінних
паперів, планують, виходячи з виду і обсягу випуску цінних паперів,
вартості виготовлення цінних паперів у паперовій формі, тарифів
юридичних послуг, аудиторських послуг, нотаріальних послуг, послуг з
друкування та тиражування необхідної документації, послуг з
опублікування інформації про випуск цінних паперів та інших рекламних
повідомлень у друкова-

них засобах масової інформації, розміру комісійної винагороди фінансовим
посередникам, що здійснюють реалізацію цінних паперів.

Витрати, які пов’язані з нарахуванням відсотків за договорами
кредитування (крім банківських кредитів), планують, виходячи з потреби в
цьому виді кредиту та розміру відсоткової ставки за кредит.

Витрати, пов’язані з нарахуванням відсотків з договорами фінансового
лізингу, планують, виходячи з вартості устаткування, яке використовують
на умовах фінансового лізингу, та відсоткової ставки відповідно до
лізингової угоди.

Планування інших витрат звичайної діяльності

Стаття 7. Інші витрати звичайної діяльності.

Витрати за цією статтею визначають за елементами затрат шляхом прямих
техніко-економічних розрахунків, виходячи із собівартості фінансових
інвестицій, позаоборотних активів, майнових комплексів, які планують до
реалізації, ліквідаційної вартості позаоборотних активів, запланованих
до списання, інших витрат звичайної діяльності, що підлягають
плануванню.

Бухгалтерський облік операційних витрат торгового підприємства
представлений у табл. 5.13, 5.14.

Внаслідок записів, зроблених у табл. 5.14, фінансовий результат від
основної діяльності був збільшений на суму доходу від реалізації запасів
на 750 грн і зменшений за рахунок списання операційних витрат на 2500
грн (850 + 670 + 980). Внаслідок цього фінансовий результат від основної
діяльності за звітний період склав 250 грн ((2500 — 500 + 750) — 2500).

Підприємство може порахувати попереднє сальдо з субрахунків до рахунка
79 «Фінансові результати» для визначення кінцевого фінансового
результату. Якщо за рахунком 79 утворилося кредитове сальдо,
підприємством було отримано прибуток, за сумою якого буде визначатися
податок на прибуток (податок, розрахований заданими бухгалтерського
обліку, підлягає нарахуванню в обліку, але відрізняється від податку,
розрахованого за даними податкової декларації і розміру перерахування в
бюджет).

Але якщо підприємство закриває рахунки доходів і витрат наприкінці року,
розрахувати попереднє сальдо з рахунка 79 неможливо.

З цієї та інших причин для визначення фінансового результату і
розрахунку суми податку на прибуток підприємство спочатку заповнює Звіт
за фінансовими результатами (ф. № 2), внаслідок чого визначає суму
податку на прибуток від усіх видів діяльності. І саме ця сума податку
підлягає нарахуванню в бухгалтерському обліку. Крім того, сума податку
на прибуток повинна бути списана на рахунок 79, і тільки після такого
списання на рахунку 79 буде відображений кінцевий фінансовий результат
(сальдо рахунка).

Отже, заповнення Звіту про фінансові результати повинне передувати
закриттю рахунків обліку фінансових результатів. Іншими словами,
кінцевий фінансовий результат визначається не за даними рахунків, а за
даними форми № 2. У наведеному прикладі підприємство не мало доходів і
витрат від інших видів діяльності, тому сума прибутку від основної
діяльності, визначена на рахунку 791, є прибутком, за яким буде
розраховано податок. Сума податку на прибуток є витратами, облік яких
ведеться на окремому рахунку 98 “Податки на прибуток”. Податок на
прибуток визначається в результаті формування прибутку від усіх видів
діяльності. Тому логічно було б його розділити пропорційно видів
діяльності. Але такий поділ трудомісткий і недоцільний. Міжнародні
стандарти обліку припускають віднесення податку на прибуток до
операційних витрат. У зв’язку з цим рахунок 98 “Податки на прибуток”
підлягає списанню на рахунок 791 “Результат основної діяльності”.

Інструкція до Плану рахунків передбачає нарахування податку на прибуток,
визначеного за даними бухгалтерського обліку (незалежно від суми
прибутку для цілей оподатковування). У зв’язку з цим прибуток, що є
об’єктом оподатковування, відрізняється від прибутку, визначеного за
даними бухгалтерського обліку, при розрахунку податку на прибуток
виникає тимчасова різниця в сумі податку на прибуток. Для обліку цієї
різниці використовуються рахунки 17 “Відстрочені податкові активи” і 54
“Відстрочені податкові зобов’язання”. У випадку, якщо податок на
прибуток, розрахований за даними бухгалтерського обліку, більший від
податку, що сплачується за податковою декларацією, різниця буде
відноситися в кредит рахунка 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”.
Якщо ж податок, що підлягає сплаті в бюджет, вищий від “облікового”
податку, різниця буде відображатися з дебету рахунка 17 “Відстрочені
податкові активи” (табл. 5.15).

Наприкінці року сальдо рахунка 791 буде списано на рахунок 441 “Прибуток
нерозподілений” (табл. 5.16).

Список використаної літератури.:

Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.

Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.

Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.

Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.

Похожие записи