.

Особливості та недоліки оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
484 4492
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості та недоліки оподаткування операцій з недержавного пенсійного
забезпечення в Україні

З 1 січня 2004 року діяльність з недержавного пенсійного забезпечення в
Україні здійснюють такі фінансові установи, як недержавні пенсійні
фонди, банки та страхові компанії. Однак, аналізуючи перспективи
розвитку цієї діяльності в Україні, потрібно враховувати реальні витрати
та доходи, які можуть понести або отримати суб’єкти недержавного
пенсійного забезпечення. Не останню роль у недержавному пенсійному
забезпеченні під час оцінки ефективності послуг фінансових установ, які
здійснюватимуть діяльність у цій сфері, буде відігравати система
оподаткування [1].

Першими серед пострадянських країн, де найбільшого розвитку набули
розробки у цій сфері, є Росія і Казахстан. Це праці таких науковців, як
В.В.Босава, А.А. Нечай, О.Г. Морозова, А.З. Астапович. Серед українських
учених і практиків над цією проблематикою активно працюють О.В. Гаряча,
В.В. Гордієнко, Б.О. Зайчук, В.І. Кравченко, М.В. Лазебна. Учені
аналізують нормативно-правову базу створення недержавних пенсійних
фондів, механізм їхнього функціонування, досліджують зарубіжний досвід
роботи недержавних пенсійних фондів [2]. Проте погано ще досліджені
питання оподаткування суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.

Для більшості громадян України система недержавного пенсійного
забезпечення – відносно нове, а для декого навіть незнайоме поняття.
Однак у багатьох країнах світу недержавне пенсійне забезпечення є
важливою складовою в загальному компенсаційному пакеті соціального
забезпечення працівника поряд із заробітною платою, преміями, бонусами
за період праці, медичним страхуванням тощо.

Реформування моделей пенсійного забезпечення країн-членів Європейського
Союзу (далі – ЄС) та становлення системи регулювання діяльності з
додаткового (недержавного) пенсійного забезпечення на рівні інституцій
ЄС збігається в часі зі схожими змінами в Україні. Ця схожість полягає
як у спрямованості трансформацій у пенсійній сфері, так і у виборі
інструментів вирішення проблем, що постали. Тому достатньо актуальним і
цікавим видається окреслення основних процесів, що мають місце в ЄС та
стосуються ролі й механізмів функціонування додаткових пенсійних схем на
єдиному ринку країн-членів.

У країнах-членах Європейського Союзу надходження або виплати, пов’язані
з пенсійним забезпеченням, можуть бути оподатковані або звільненні від
оподаткування на одній з трьох стадій:

– здійснення пенсійних внесків;

– отримання інвестиційного доходу, доходу від капіталу;

– здійснення пенсійних виплат.

В основному виплати за договорами недержавного пенсійного забезпечення
оподатковуються у будь-якому вигляді (цілою сумою, періодичні виплати),
хоча й за різними ставками та можливими пільгами [3].

Існуюча сьогодні в Україні система оподаткування містить окремі норми
щодо особливостей оподаткування схем недержавного пенсійного
забезпечення. Найбільш повною є сукупність норм законодавчих актів із
питань надання послуг із недержавного пенсійного страхування.

Внески на страхування життя будуть здійснюватися на пільгових умовах:

1) самими фізичними особами на власну користь (у межах 1,4 офіційного
місячного прожиткового мінімуму на відповідний рік) та на користь їхніх
родичів першого ступеня (в межах 0,7 офіційного місячного прожиткового
мінімуму на відповідний рік) із віднесенням таких сум до податкового
кредиту цієї фізичної особи по податку на доходи [4, пп. 5.3.5, 6.5.1];

2) підприємствами-роботодавцями (до 15 % від заробітної плати
працівника, але не більше 6 000 грн на рік) з віднесенням цих внесків на
валові витрати при обчисленні податку на прибуток підприємства [5, пп.
5.6.2].

Якщо внески на недержавне пенсійне страхування одночасно здійснюють і
фізична особа, і її роботодавець, пільга для фізичної особи надається у
межах граничної суми податкового кредиту за цими внесками, визначеними
законом у першу чергу на суми, що фактично сплачені на користь цієї
фізичної особи її роботодавцем [4, пп. 5.6.2].

Таким чином, і фізична особа, і її роботодавець стимулюються до
придбання послуг страхових компаній з недержавного пенсійного
страхування на етапі здійснення внесків.

Що стосується етапу виплат, то для фізичних осіб-бенефіціарів
застосовується пільговий режим оподаткування страхових виплат
недержавного пенсійного страхування [4, п. 9.8]. Зокрема, оподаткуванню
підлягає лише 60 відсотків від суми виплати за звичайних обставин, а у
випадку отримання виплат особою віком від 70 років або інвалідом І групи
такі виплати повністю звільняються від оподаткування.

Таким чином, страхова схема недержавного пенсійного забезпечення має
пільговий режим оподаткування на усіх етапах її функціонування. При
цьому пільги надаються всім особам, задіяним у процесі недержавного
пенсійного забезпечення через страхову компанію. Доцільно окремо
зупинитися на питанні: „Наскільки суттєвими є пільгові стимули при
оподаткуванні для платників-роботодавців та чи достатні стимули для
фізичних осіб як при сплаті пенсійних внесків, так і при отриманні
пенсійних виплат?”

У Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” будь-яких пільг
для фізичної особи щодо самостійних додаткових добровільних внесків не
передбачено, а оподаткування доходів з депозитних вкладів здійснюється
на загальних підставах.

Можна зазначити, що з позиції роботодавця система пільг за пенсійними
планами на банківських рахунках є більш гнучкою, оскільки не містить
вартісного обмеження внесків на користь однієї особи, як це встановлено
для схеми довгострокового страхування життя.

За допомогою недержавних пенсійних фондів у чинному законодавстві
існують норми щодо оподаткування пенсійних фондів, однак ці норми не
охоплюють усіх відносин у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Щодо податкового стимулювання роботодавця, то до складу його валових
витрат включаються „суми надходжень до пенсійних фондів, але не більше
ніж чотири відсотки оподаткованого прибутку попереднього звітного
періоду” [5, 5.2.2], на відміну від внесків на довгострокове страхування
життя та банківських пенсійних рахунків, для яких норматив пільгового
оподаткування встановлено у розмірі 15 % від сукупного доходу
відповідного працівника [1].

Аналізуючи законодавчі акти з питань оподаткування доходів, отриманих
від недержавного пенсійного забезпечення, можна зазначити, що страхова
схема недержавного пенсійного забезпечення має пільговий режим
оподаткування на усіх етапах її функціонування. При цьому пільги
надаються усім особам, задіяним у процесі недержавного пенсійного
забезпечення через страхову компанію.

Надання платнику пільги у разі сплати ним внесків за свій рахунок на
свою користь, на користь членів своєї сім’ї першого ступеня споріднення
або у разі сплати внесків на користь платника членами його сім’ї першого
ступеня споріднення здійснюється шляхом урахування цих сум у складі
податкового кредиту.

Разом з тим ринок недержавного пенсійного забезпечення зростає дуже
повільними темпами, що, на думку експертів, пов’язано саме з
оподаткуванням.

У чинному законодавстві існують норми щодо оподаткування пенсійних
фондів, однак ці норми не охоплюють усіх відносин у сфері недержавного
пенсійного забезпечення. Наприклад, у системі оподаткування фізичних
осіб (учасників пенсійного фонду) податком на доходи у спеціальному
законодавстві (Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” [4])
взагалі відсутні норми щодо особливостей їхнього оподаткування.
Відповідно внески до недержавних пенсійних фондів будуть здійснюватися
за рахунок доходів фізичної особи після оподаткування, а пенсійні
виплати будуть оподатковуватися на загальних підставах.

Таким чином, можна зазначити, що система оподаткування схеми
недержавного пенсійного забезпечення через недержавний пенсійний фонд не
є конкурентною з погляду оподаткування, оскільки податкові стимули для
фізичних осіб недостатні як при сплаті пенсійних внесків, так і при
отриманні пенсійних виплат.

У процесі дослідження даного напряму було виявлено ще ряд недоліків
оподаткування фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні
України.

У результаті проведеного аналізу основних нормативно-правових документів
з’ясовано, що ряд з них мають суперечності:

1) підпункт 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону „Про податок з доходів
фізичних осіб” (як у чинній, так і новій редакції) не відповідає Закону
„Про недержавне пенсійне забезпечення” [6]. Зазначеним підпунктом
встановлено, що не включається до складу сукупного оподатковуваного
доходу платника податку сума пенсійних внесків (страхових внесків,
пенсійних вкладів), сплачена „за такого платника податку чи на його
користь” особою-резидентом („іншою ніж платник податку”), яка
„визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами”.

По-перше, слід відзначити відсутність визначення терміна „вигодонабувач”
(бенефіціар) як у Законі „Про недержавне пенсійне
забезпечення”(використовуються терміни – „вкладник”, „учасник”, „на
користь учасника”), так і в Законі „Про податок з доходів фізичних
осіб”.

Беніфіціаром є особа, на користь якої надається гарантія [7]; юридична
або фізична особа, на користь якої здійснюються довірчі функції та яка є
одержувачем доходу чи платежу за вексилем [8]; особа, якій призначено
платіж або на користь якої відкрито акредитив [9]. Беніфіціар отримає
спадщину, що оподатковується в разі смерті платника податку.

По-друге, якщо внески були сплачені „на користь” платника податку іншою
особою, яка при цьому визначається вигодонабувачем, то стає незрозумілим
– хто ж має право на отримання пенсійних виплат або, використовуючи
термінологію Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, хто
має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку,
визначених пенсійним контрактом, договором страхування або договором про
відкриття пенсійного депозитного рахунку.

По-третє, якщо внески були сплачені „за платника податку” (це можливо,
якщо наймана особа доручає роботодавцю здійснювати внески на недержавне
пенсійне забезпечення за рахунок витрат на оплату праці такої найманої
особи – наприклад, пп. 5.7.2 п. 5.7 ст. 5 Закону „Про оподаткування
прибутку підприємств” [5]), то вигодонабувачем за такими внесками може
бути лише ця наймана особа.

У свою чергу, використання зазначеної норми для організації „солідарних”
пенсійних схем (пенсійні внески здійснюються роботодавцем на користь
невизначених працівників з їхньою персоніфікацією на етапі виплат)
суперечитиме Закону „Про недержавне пенсійне забезпечення”, яким
передбачена персоніфікація пенсійних внесків, можливість пенсійних
виплат лише на користь фізичних осіб-учасників недержавного пенсійного
забезпечення;

2) виникла неузгодженість між новою редакцією пп. 4.2.4 Закону „Про
податок з доходів фізичних осіб” та пп. 5.6.2 Закону „Про оподаткування
прибутку підприємств”. Обидві норми передбачають невключення до об’єкта
оподаткування суми внесків роботодавця на недержавне пенсійне
забезпечення. В обох випадках ця сума обмежується 15 % нарахованої
роботодавцем суми місячної зарплати та граничним розміром доходу, який
дає право на отримання податкової соціальної пільги. Лише в Законі „Про
податок з доходів фізичних осіб” з 01.01.2005 року цей граничний розмір
визначатиметься безпосередньо в пп. 4.2.4 („не вище суми місячного
прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня
звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих
10 гривень”), а в законі „Про оподаткування прибутку підприємств” з
набуттям чинності останніх змін – у вигляді посилання на пп. 6.5.1
Закону „Про податок з доходів фізичних осіб”. Обидві ці норми (пп. 4.2.4
та 6.5.1) є ідентичними, проте в разі зміни однієї з них, автоматично
виникне суперечність між двома законами [3];

3) не включаються до загального місячного оподатковуваного доходу (далі
– ЗМОД) внески до Пенсійного фонду та виплати з Пенсійного фонду
України, але в Законі про доходи нічого не зазначено про Накопичувальний
фонд, який включено до солідарної системи оподаткування. Тобто щодо
Накопичувального фонду податковий режим ще не виписано.

А якщо розмір суми збору на державне пенсійне страхування до ЗМОД
перевищує законодавчо встановлену норму, що тоді відбувається з доходами
фізичних осіб?

Слід звернути увагу на те, що не включається до ЗМОД сума збору на
державне пенсійне страхування лише у розмірах, визначених Законом. На
поставлене питання прямої відповіді в Законі немає. Але виходячи з
логіки податку на доходи фізичних осіб, суму перевищення в такому разі
слід розглядати як дохід фізичної особи. Зокрема, у разі сплати
пенсійних внесків з суми, що перевищує максимальну граничну величину,
платник – фізична особа – може отримати за бажанням кошти (повернути
собі).

Проведене дослідження дозволяє зробити висновки:

1. Аналіз законодавчих актів з питань оподаткування доходів, отриманих
від недержавного пенсійного забезпечення дозволяє стверджувати, що
страхова схема недержавного пенсійного забезпечення має пільговий режим
оподаткування на всіх етапах її функціонування. Але ці пільги не містять
достатніх податкових стимулів для фізичних осіб та є непривабливими для
внесків роботодавців-платників.

2. Норми чинних законодавчих актів щодо оподаткування системи
недержавного пенсійного забезпечення є невзаємоузгодженими з іншими
нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у зазначеній сфері,
потребують ще дослідження і доопрацювання.

3. Для суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення більш привабливими
від послуг недержавних пенсійних фондів є схеми недержавного пенсійного
забезпечення за допомо-гою страхової компанії або банку.

4. Потрібно створити єдину систему норм оподаткування послуг з
недержавного пенсійного забезпечення, орієнтуючись на діючу систему
оподаткування послуг з довгострокового страхування життя.

Література:

1. Леонов Д.А. Оподаткування операцій з недержавного пенсійного
забезпечення в Україні. http://www.uaib.com.ua/files/f1087889172.doc

2. Момотюк Л.Є. Роль недержавних пенсійних фондів у системі пенсійного
забезпечення // Фінанси України. – № 5. – 2006. – С. 71–77.

3. Котляр Д. Недержавне пенсійне забезпечення в ЄС: корисний досвід та
можливі висновки для України.
http://www.parlament.org.ua/index.php?action=magazine&id=
9&ar_id=135&iar_id=126&as=2

4. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 р.
№ 889 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.

5. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994
р. № 334 // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 105–106.

6. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 р.
№ 1057 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47–48. – Ст.
372.

7. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в
національній та іноземних валютах, затверджено постановою НБУ від
15.12.2004 р. № 639.

8. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в
національній валюті на території України, затверджено постановою НБУ від
16.12.2002 р. № 508.

9. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті, затверджено постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020