Реферат на тему:

Особливості сплати податків в інших країнах світу

У кожної країни своя податкова система, яка має певні особливості як у
методиці обчислення, стягнення, так і надання пільг. Кількість податків
також різна у кожній державі. Але в більшості країн Західної Європи,
Америки, Азії наявні податки, які є головними і присутні в кожній з них.
До них належать:

Податок на додану вартість. Цей податок з’явився у Франції і діє
практично в усіх країнах Західної Європи. Вперше він був застосований
1954 року як альтернатива податку з обороту. 1967 року він був поширений
в усіх країнах Європейського Союзу (ЄС). За рахунок цього податку
передбачалось фінансувати загальний бюджет ЄС. Тому в подальшому
введення його стало головною вимогою для всіх країн, які мали бажання
вступити в ЄС (наприклад, Фінляндія для вступу в ЄС повинна була ввести
цей податок у 1994 p.). Загалом це один з непрямих податків, який
стягується зі знов утвореної власності і сплачується усіма суб’єктами
підприємницької діяльності, які є каналами товарообігу. Кожна країна
сама встановлює ставки оподаткування, які коливаються в межах від 15 %
(у Люксембурзі) до 25 % (у Швеції та Данії). Стандартні ставки податку
на додану вартість та його питома вага в податкових доходах і в
загальному валовому продукті в різних державах наводяться в таблиці [30,
с 33-34].

Але в кожній країні щодо цього податку діють різні пільги. Так, пільгова
ставка сплати податку на додану вартість майже в усіх країнах діє на
більшість продовольчих товарів, особливо повсякденного попиту, на
продукцію сільського господарства, на ліки, книги, друковану підписну
продукцію. У деяких випадках на туристські та готельні послуги, вантажне
та пасажирське перевезення тощо. Від сплати податку можуть звільнятися
державні установи, пов’язані з виконанням адміністративних, соціальних,
виховних, культурних і спортивних функцій, сільськогосподарське
виробництво, деякі вільні професії (приватна викладацька діяльність,
приватні лікарі та ін.). На деякі види виробів, навпаки, встановлюються
підвищені ставки оподаткування, наприклад на автомобілі, тютюнові,
ювелірні вироби, вироби з хутра тощо. Але загалом стандартна ставка
встановлюється на рівні не менш ніж 14 %.

Цей податок має особливості у відносинах між різними країнами — членами
ЄС. Зазвичай між ними встановлюються взаємовідносини, укладаються різні
угоди, які передбачають, що при імпорті та експорті товарів цей податок
взагалі не стягується.

У Німеччині, наприклад, встановлюється неоподатковуваний мінімум за
попередній календарний рік, але при цьому суб’єкти не мають права на
відшкодування цього податку від інших підприємств. Може також вводитись
регресивне оподаткування, а підприємства сільського та лісового
господарства взагалі звільняються від сплати податку на додану вартість.

В Італії від сплати ПДВ звільняються експортні товари, міжнародні
послуги та операції, пов’язані з їх виконанням, а також операції
страхування та надання кредитів, поширення акцій та облігацій, витрати
на медичне обслуговування, освіту, культуру, поштові послуги та операції
із золотом та іноземною валютою.

У Нідерландах знижуються ставки ПДВ на продукти харчування,
безалкогольні напої, послуги готельного господарства, пасажирського
транспорту, на деякі види комерційної діяльності, а також на банківські,
страхові та фінансові послуги, освіту та охорону здоров’я.

В Австрії знижені ставки застосовуються при здачі в оренду нерухомості
(крім гаражів і паркінгів), а також при укладанні деяких угод у сфері
культури, науки тощо.

У Люксембурзі знижена ставка встановлюється при постачанні газу,
електроенергії.

Тобто, незважаючи на те, що цей податок діє практично в усіх країнах
Західної Європи, у кожній з них різні його ставки та досить гнучка
система запровадження.

Акцизний збір. Іншим непрямим податком, який також поширений у різних
країнах світу, є акцизний збір. Цей податок встановлюється на
високорентабельні або окремо визначені вироби чи на товари, які
завозяться з-за кордону. До них належать головним чином алкогольні
напої, тютюнові вироби, паливо, транспортні засоби. Ставки на них
встановлюються у вигляді відсотків до ціни виробу (у Великобританії), а
в деяких державах (наприклад, у Німеччині) — у сумі до визначеної
кількості товарів.

У різних країнах перелік підакцизних виробів і ставки оподаткування
встановлюються по-різному (це прерогатива держави). Тому в міждержавному
плані постає проблема їх гармонізації. Так, у країнах, де низькі ставки
акцизного збору, розвиток міжнародної торгівлі, особливо в прикордонних
місцевостях, призводить до втрат у бюджеті, і навпаки. Збитки несуть
країни, де стимулюється розвиток туризму. У зв’язку з цим в країнах ЄС
постала проблема уніфікації акцизного збору, для того щоб не допустити
помітної різниці в цінах підакцизних виробів. Для цього передбачається,
що в країнах — членах ЄС не вводитимуться нові акцизи, а також не
збільшуватимуться ті ставки, які зараз запроваджені (у тому числі й на
паливо).

Податок на прибуток. Значне місце в податковій системі різних країн
посідає податок на прибуток, який є прямим податком. Він діє в усіх
країнах, і його питома вага в бюджетах різних країн становить від 10 %
(у Швейцарії) до 53 % (в Італії). У 28 найрозвиненіших країнах світу
середня ставка становить 36,25 %. Так, у Новій Зеландії вона дорівнює 48
%, у Німеччині — 45 %, у Бельгії та Польщі — 40 %, в Австрії, Чехії та
США — 39 %, в Ірландії, Канаді — 38 %, в Японії — 37,5 %. Нижчі ставки
діють в Угорщині — 18 %, Швеції — 28 %, Туреччині — 27,5 %,
Великобританії — 33 %, Австрії, Данії — 34 %.

З урахуванням того, що цей податок має різні ставки оподаткування в
різних країнах, перед державами постає проблема його уніфікації. Мета
уніфікації полягає в тому, щоб полегшити (особливо для країн — членів
ЄС) доступ на внутрішній ринок, а також збільшити іноземні інвестиції
шляхом утворення різних філій та дочірніх компаній. З цією метою
передбачається:

• зближення ставок оподаткування;

• усунення подвійного оподаткування між державами;

• взаємозв’язок і взаємоповага між різними країнами — членами

ЄС тощо.

Головною функцією цього податку є не тільки фіскальна, а й стимулююча. Є
країни, де податок на прибуток становить до 35-40 % в бюджеті держави. У
деяких країнах він є також джерелом фінансування місцевих бюджетів. Але
порядок сплати цього податку в різних країнах різний.

Порядок розрахунку оподатковуваного прибутку однаковий (із загальної
суми валового доходу підприємства віднімаються валові витрати). Але при
розрахунку прибутку до оподаткування та при визначенні валових витрат
проводяться стимулюючі заходи.

Так, у США до валових витрат належать всі дивіденди від цінних паперів,
які перебувають у власності місцевих дочірніх компаній. Діють також
пільги при проведенні прискореної амортизації, інноваційних заходів,
науково-дослідних робіт. Особлива знижка діє в тих випадках, коли
підприємство застосовує різні альтернативні види сировини та
електроенергії, надається пільговий кредит, коли компанії застосовують
обладнання, яке працює на сонячній енергії або на енергії вітру. Але при
цьому в США застосовуються і підвищені ставки, коли підприємство отримує
занадто високі прибутки, коли воно стає монополістом (наприклад, при
продажу нафти), тобто в цьому разі податки стають частково елементом
антимонопольного регулювання з боку держави.

У Канаді існує дві ставки оподаткування прибутку — федеральна та
провінційна, а отже, і прибуток сплачується у федеральний та
провінційний бюджети. У цій державі широко застосовуються різні пільги:

• надання пільгового інвестиційного кредиту;

• податковий кредит на витрати на науково-дослідні та конструкторські
роботи;

• прискорені темпи амортизації тощо.

Але велика кількість пільг призводить до зменшення коштів, які
спрямовуються до державного бюджету, тому і політика ця поступово
згортається, а кількість пільг зменшується. Особлива увага в Канаді
приділяється розвитку сільського господарства, рибної промисловості та
деяким іншим галузям. Це виявляється в оплаті довічного податку при
передачі сімейного фермерського господарства дітям, а також у тому, що
дохід фермерів і рибалок за п’ятиріччя усереднюється (у зв’язку з тим,
що протягом одного року можуть бути різні коливання в доходах); фермери
можуть регулювати свої доходи по роках. Значна увага приділяється
підприємствам малого бізнесу. Якщо середній розмір податку на прибуток
становить 28 %, то для підприємств малого бізнесу — 12 %.

У Великобританії розмір податку на прибуток дорівнює 33 %. Але для малих
підприємств застосовується зменшена ставка — 25 %. Причому малі
підприємства визначаються за ознакою розміру отриманого прибутку. При
визначенні прибутку до оподаткування від валових доходів віднімаються
всі витрати, пов’язані з науково-дослідними роботами. Нафтодобувні
підприємства, навпаки, крім податку за основною ставкою, вносять до
бюджету ще 50 % доходу, який у них залишається.

Особливості в оподаткуванні прибутку мають місце і в Німеччині. Так, тут
встановлені дві ставки: на прибуток, який не розподілений, — 50 % та на
прибуток, який розподілений, — 36 %. Це робиться з урахуванням того, що
при нерозподіленому прибутку оподатковуються дивіденди акціонерів
прибутковим податком. Широко застосовується прискорена амортизація, яка
дає змогу в перший рік придбання обладнання списувати до 50 % його
вартості, а в перші три роки — до 80 %.

У Франції існує податок на чистий прибуток, при цьому прибуток
визначається з урахуванням усіх його операцій. Він розраховується як
різниця між доходами підприємства та витратами, пов’язаними з виробничою
діяльністю. Основна ставка оподаткування — 34 %. Знижені ставки
встановлюються на прибуток від землекористування та від вкладів у цінні
папери (до 24 %). Коли підприємство має у звітному році збитки, то їх
можна відраховувати з чистого прибутку наступних років, а в деяких
випадках — із чистого прибутку попередніх років. Основою для розрахунку
прибутку є його річний розмір. У кінці року кожне підприємство складає
декларацію про доходи, яку подає в податкову адміністрацію до 1 квітня
наступного після звітного року. Упродовж року до визначення кінцевих
річних розрахунків підприємство вносить квартальні платежі.

Особлива система сплати податку на прибуток існує і в Японії. Він має
назву прибутковий податок з юридичних осіб. При цьому встановлюється три
види цього податку:

• державний прибутковий податок — 33,48 % від прибутку;

• префектурний прибутковий податок — 5 % від державного, що становить
1,67 % від загального розміру прибутку;

• міський, районний — 12,8 % від державного, що становить 4,12 % від
прибутку.

У сумі юридичні особи сплачують до 40 % від загального прибутку. Крім
того, частина прибутку є джерелом сплати податку на підприємницьку
діяльність, який є податком префектур.

Оподаткування прибутку має свої особливості і в Норвегії. Найвища ставка
оподаткування становить 28 %. Прибуток до оподаткування розраховується
як різниця між балансовим прибутком, який зменшений на суму витрат на
виробництво та реалізацію і на суму сплачених податків у норвезькі
податкові органи. Суму бази оподаткування зменшують також амортизаційні
відрахування.

У Швеції при сплаті національного податку на прибуток усі платники
податку поділяються на резидентів і нерезидентів. Резиденти сплачують
податок з усієї суми доходів, а нерезиденти — тільки з прибутку,
отриманого у Швеції. Ставка податку на прибуток — 28 %. Не існує
місцевих податків для корпорацій, а також немає різниці між розподіленим
і нерозподіленим прибутком. При розрахунку прибутку акції підприємства
оцінюються за нижчою ринковою ціною їх вартості. База оподаткування
зменшується на витрати, пов’язані з бізнесом, у тому числі відсотки по
кредитах, по інвестуванню філій або придбанню нового обладнання,
прибуток від реалізації матеріальних і нематеріальних основних засобів
та інших активів. Збитки, яких зазнали при реалізації капітальних
активів, також списуються за рахунок сукупного прибутку.

Як видно з викладеного, в кожній країні існує цей податок, але він має
особливості, які відбивають економічну політику держави, її мету та
завдання.

Прибутковий податок з громадян. Прибутковий податок з громадян в
іноземних державах має подвійне значення та термінологію. По-перше, він
застосовується на означення податку з юридичних осіб і практично є
податком на прибуток підприємств. (Він був розглянутий раніше.)
По-друге, цей термін застосовується на означення податку, який сплачують
фізичні особи. Прибутковий податок сплачується всіма громадянами з усіх
видів доходів, які вони отримують упродовж року. Він існує в усіх
країнах світу і має, як правило, прогресивний характер, тобто
нараховується за прогресивною шкалою. У різних країнах різні ставки
цього податку. Найбільша ставка прибуткового податку в Фінляндії— 61%, у
Нідерландах— 60%, Франції — 56 %, Мексиці, Туреччині — 55 %, у Швеції —
51 %, а найменша у Швейцарії — 11,5 %, Канаді — 29 %, Новій Зеландії —
33 %.

Але такі високі ставки цього податку в більшості країн світу можуть бути
зменшені за рахунок різних пільг та інших заходів. Таким чином, він не є
засобом пограбування громадян. Крім того, при розрахунку цього податку в
усіх країнах встановлюється неоподатковуваний мінімум доходів громадян,
який теж зменшує розмір податку.

Так, у США діють п’ять податкових ставок, згідно з якими платники
поділяються залежно від сімейного стану і кожний із них має змогу
вибрати той варіант, який йому вигідніший. Коли оподатковується
подружжя, то податки нараховуються всій сім’ї. До доходу платника
належать усі види доходів, у тому числі заробітна плата, доходи від
підприємницької діяльності, пенсії, різні виплати зі страхових фондів
тощо. З цих доходів знімаються ділові витрати, пов’язані з отриманням
цього доходу: придбання та утримання земельної ділянки, споруд,
будівель, поточні витрати. Крім того, від чистого доходу віднімаються
різні пільги та неоподатковувані мінімуми, а також внески до благодійних
фондів, які отримані від цінних паперів урядів штатів і місцевих органів
управління, сума аліментів, відсотки по особистих боргах, витрати на
медичне обслуговування тощо. Таким чином розраховується база для
оподаткування громадян. Ставка податку коливається від 15 до 39,6 %
залежно від категорії оподатковування громадян.

У Канаді існує система оподаткування, за якою відрахування проводяться
до федеральних і регіональних бюджетів. Для федерального бюджету
прибутковий податок розраховується по трьох ставках залежно від розміру
доходу — 17, 26 і 29 %. Регіональні ставки оподаткування встановлюються
керівництвом штатів і становлять від 14,8 % у провінції Альберта до 22 %
у провінції Британська Колумбія. У Канаді проводиться політика на
зменшення податкових пільг, і багато з них застосовуються у вигляді
податкового кредиту. Взагалі податкова система базується на рівноважному
обкладанні доходів незалежно від їх розміру та форми вкладення капіталу
й спрямована на обкладання реальних розмірів доходів. Крім того,
оподаткуванню підлягає дохід на приріст ринкової вартості активів,
причому сума, яка підлягає оподаткуванню, поступово збільшується.

Особливістю сплати прибуткового податку у Великобританії є те, що всі
доходи громадян поділяють на окремі частини залежно від їх виду і джерел
отримання. Так, вони поділяються на п’ять шедул (або графіків), які
мають внутрішній поділ. Оподаткуванню підлягає весь розмір отриманого
річного доходу мінус дозволені законодавством

пільги та знижки. Весь дохід поділяється на зароблений та інвестиційний.
Коли прибутковий податок утримується із заробітної плати (як правило,
біля джерела) і працівники не мають інших джерел отримання доходів, то
податкова декларація про річні доходи може не подаватися. Громадяни, які
займаються підприємницькою діяльністю або іншими вільними професіями, у
кінці року подають до податкової адміністрації податкову декларацію. На
сьогодні ставка оподаткування як для заробленого, так і для
інвестиційного доходу однакова. При розрахунку прибуткового податку
застосовуються універсальні знижки. Найважливішими з них є додаткові
сімейні, які надаються главі сім’ї, особиста знижка та інші, які
переглядаються щороку залежно від економічних обставин, які склалися в
державі. У Великобританії встановлено три ставки цього податку залежно
від рівня доходу — 20, 25 і 40 %.

Досить високі ставки прибуткового податку існують у Німеччині (від
мінімальної ставки в 19 % до максимальної — 53 %). Існує різний рівень
неоподатковуваного мінімуму для сімейних громадян та для несімейних. Діє
також велика кількість пільг (на дітей, пільги за віком, у зв’язку з
надзвичайними обставинами — хвороба, нещасний випадок). Об’єктом
оподаткування є всі види доходів від найманої праці, самостійної
підприємницької діяльності або діяльності в суспільному та міському
господарствах, від капіталу, здачі майна в оренду та інших надходжень.
Від отриманого доходу віднімаються всі витрати, до яких належать
аліменти після розлучення сім’ї, внески на медичне страхування та
страхування житла, церковний податок, витрати на професійну освіту тощо.
Як і у Великобританії, при визначенні податку на заробітну плату всі
громадяни поділяються на шість класів. Для визначення суми податків
існують податкові таблиці, які враховують клас платника, наявність
дітей, на утриманні кого вони перебувають, як ведеться сімейне
господарство, податкові пільги. Стягнення проводиться на підставі
податкової карти, яка заповнюється і здається громаді за місцем
проживання платника податку. У цій карті визначаються не тільки загальні
дані про платника, але і його віросповідання тощо.

В Австрії чинним законодавством передбачається сім категорій
оподатковуваного доходу, який залежить від виду та сфери діяльності
(наприклад, робота за наймом, сільськогосподарська та лісова діяльність,
промислова та комерційна діяльність, капіталовкладення, здача власності
в оренду та інші джерела отримання доходу). Стягується прибутковий
податок також з доходу, отриманого від збільшення вартості капіталу (як
правило, він сплачується з усієї суми, отриманої від продажу цього майна
за винятком тих випадків, коли було придбане нове обладнання).
Прибутковий податок розраховується в кінці календарного року на базі
отриманого доходу. Головним документом при цьому є податкова форма, яку
повинен заповнити платник. Податок сплачується щоквартально авансовим
способом. Оплата проводиться до 10 березня, 10 червня, 10 вересня та 10
грудня. Розрахунок податку до сплати здійснюється за шістьма ставками —
від 1 до 50 % з відрахуванням від отриманої суми коригуючої. Тобто
гнучкість здійснення оподаткування дає можливість зменшити ставку
залежно від виду діяльності та наданих пільг.

У державному бюджеті Франції прибутковий податок становить 18 %. Він
стягується з усіх видів доходів, у тому числі із заробітної плати,
винагород, пенсій, ренти, рухомого майна, від землеволодіння,
сільськогосподарської, промислової та комерційної діяльності, від
операцій з цінними паперами, некомерційної діяльності, а також при
передачі прав власності. Від отриманих доходів відраховуються цільові
витрати на харчування, а також витрати окремих верств населення (осіб
похилого віку, інвалідів). Як і в інших країнах, у Франції визначається
неоподатковуваний мінімум доходів, а далі податок збирається за
прогресивною шкалою від 0 до 56,8 %. Крім прибуткового податку,
громадяни сплачують також інші податки: соціальне відрахування, з
доходів, отриманих у вигляді відсотків по грошових внесках тощо. Розмір
цих доходів встановлений на рівні 1 %. Оподаткуванню підлягають також
доходи, отримані від операцій з нерухомістю, цінними паперами та іншим
майном. Податок збирається з доходу, який декларується щорічно на
початку року за підсумками фінансового року.

В Іспанії прибутковий податок сплачується згідно з законом, прийнятим у
1991 р. Оподаткуванню підлягають усі доходи, тобто заробітна плата,
пенсії, допомога по безробіттю, доходи в натуральному вигляді, доходи
від капіталу, від підприємницької та професійної діяльності, приросту
майна. До доходів не входить допомога. Крім того, з бази оподаткування
вилучаються відрахування на соціальне страхування, профспілкові внески,
витрати на кожну дитину та утриманця (якщо вони проживають у родині
платника), внески до фонду інвалідів, на доброчинні цілі, розмір
вкладень в підприємницьку діяльність, 15 % витрат на ліки, на які є
відповідні документи.

Оподаткуванню підлягає дохід, отриманий від використання рухомого та
нерухомого майна, причому збільшення вартості майна визначається як
різниця між ціною придбаного та реалізованого майна (при цьому береться
до уваги період, коли це відбулося). Стягуються податки на підставі двох
видів декларацій: особистої та сімейної, причому платник має право
вибрати привабливіший для нього тип декларацій. Декларація подається до
1 червня наступного після звітного року. Сплачуватися податок може в два
етапи, причому другий етап повинен закінчитися до 5 листопада.

Відносно високі ставки прибуткового податку в Японії. Як і в більшості
держав світу, стягнення прибуткового податку здійснюється за
прогресивною шкалою і ставки коливаються від 10 до 50 %. Крім державного
прибуткового податку за зазначеними ставками, у державі проводиться
сплата в професійний бюджет за трьома ставками — 5, 10, 15 %, а також у
місцеві бюджети. Крім того, окремо визначається сума податку на кожного
жителя держави, яка сплачується один раз на рік. Отже, оподаткування
фізичних осіб проводиться за досить високими ставками. Але в Японії
високий і розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, де
враховано також і сімейний стан платника. Крім того, від сплати податку
звільняються витрати на лікування. Додаткові пільги мають також
багатосімейні. У середньому громадянин Японії, який має середні доходи,
може бути звільнений від оподаткування на 30 % його доходів.

Ще вищий рівень оподаткування доходів у Данії. Тут усі доходи
поділяються на чотири групи: особистий дохід, дохід від капіталу,
неоподатковуваний звичайний дохід та дохід від акцій. Особистий дохід
складається із заробітної плати, розміру повернення податку, розміру
безкоштовного житла, витрат на службовий автомобіль, який
використовується в особистих інтересах, пенсій та чистого доходу від
підприємницької діяльності тощо. Дохід від капіталу складається з чистих
відсотків, неоподатковуваного прибутку при продажу акцій, дивідендів від
іноземних компаній, отриманих за межами країни, суми орендної плати за
житло, яке здається в оренду. Неоподатковуваний звичайний дохід — це
сукупність особистого доходу та доходу від капіталу за винятком пільг,
які надаються згідно з чинним законодавством. Дохід від акцій
складається з неоподатковуваного прибутку від продажу акцій, дивідендів,
отриманих від вітчизняних компаній. Загалом прибутковий податок
складається з трьох частин —державного, муніципального та церковного.

Відсоткова ставка цього податку становить 61 %, при цьому середня ставка
муніципального та церковного податку близько 30 %.

У Норвегії сукупний оподатковуваний дохід складається із заробітної
плати, додаткових пільг, які надаються працівникові, а також повернення
з фондів соціального страхування, пенсій, аліментів, доходу від
підприємницької діяльності та відсотків на капітал. У країні не існує
сімейного оподаткування, тобто сплата податку проводиться окремо кожним
членом родини. При оподаткуванні визначаються самітні громадяни та
громадяни, які мають одного та більше утриманців. Розмір муніципального
податку дорівнює 21 % плюс 7 % на фонд дарування, який сплачується з
чистого прибутку. Особистий дохід, який розраховується як різниця між
валовим доходом від трудової або підприємницької діяльності і пенсією, є
також об’єктом оподаткування. Ставки оподаткування для першої та другої
групи платників становлять 9,5 і 13,7 %. Крім того, існує положення,
коли дохід може бути знижений до 20 % на суму підтверджених витрат.

У Швеції виділяють резидентів і нерезидентів. Так, нерезиденти сплачують
податок на доходи, отримані тільки на території Швеції. У деяких
випадках можуть зменшити цей податок, якщо аналогічний йому сплачується
на території іншої держави. Крім того, до оподатковуваного доходу
належать доходи, отримані від операцій з нерухомим майном, оплата
наданих послуг, пенсії та інші доходи на капітал. Резиденти, які
від’їжджають за кордон більш ніж на 183 дні, можуть бути звільнені від
сплати прибуткового податку, якщо фізична особа сплачує його в країні
перебування. До сукупного оподатковуваного доходу включається заробітна
плата, всі види виплат, пенсії, натуральна оплата праці. Оподаткування
проводиться по двох ставках. Якщо дохід не перевищує визначеної суми, то
ставка оподаткування муніципальним податком становить 32 %. Якщо дохід
більший за визначену суму, то оподаткування проводиться національним
податком по ставці 25 %. Таким чином, максимальна ставка оподаткування
становить 57 %.

Отже, в більшості країн діють високі ставки оподаткування. Але наявність
великої кількості пільг, знижок, можливість вибору різних варіантів
оподаткування дає змогу знизити загальні та індивідуальні ставки в 1,5-2
рази, і податковий тягар зменшується.

Податок на нетрудові доходи. До них належать доходи від капіталу,
використання майна, на спадщину, дарування тощо. Високий рівень розвитку
фондового ринку в країнах Західної Європи та Америки дає змогу як
юридичним, так і фізичним особам отримувати високі доходи, які також
підлягають оподаткуванню.

Так, у США при переході майна в спадщину, воно оподатковується по ставці
від 18 до 50 %, але при цьому враховується ступінь спорідненості.

У Великобританії існує податок на майно. Об’єктом оподаткування є земля.
До суб’єктів оподаткування належать особи, які наймають житло та
сплачують за нього. Оцінка вартості майна проводиться 1 раз на 10 років.

У Німеччині податок на власність становить 1 % від вартості майна (при
цьому встановлюється розмір неоподатковуваного майна). Знижена ставка
поширюється на майно в сільській місцевості та на лісове господарство.
Переоцінка відбувається кожні три роки. Крім того, для фізичних осіб
існує податок на нерухоме майно, цінні папери, банківські рахунки,
коштовності, яхти, приватні літаки тощо. Ставка податку на спадщину
залежить від вартості майна та ступеня спорідненості і становить від 3
до 20 %. Сума неоподатковуваного доходу також залежить від ступеня
спорідненості.

В Австрії об’єктом оподаткування є нерухоме майно, розташоване на
території країни. Ставка цього податку становить 0,8 % на рік і
сплачується щоквартально 15 лютого, 15 травня, 15 серпня, 15 листопада.
Податком на спадщину обкладається майно, яке передається у разі смерті
або при даруванні.

Особливі умови існують у Франції при оподаткуванні операцій з рухомим
майном. Якщо його вартість більша означеної суми, то ставки
оподаткування становлять 4,5 та 7 %. При операції з дорогоцінними
металами ставка становить 7,5 %. Податком на власність обкладаються всі
майнові права, цінні папери, наявні у власності. Не оподатковується
майно, яке використовується для професійної діяльності, окремі види
сільськогосподарського майна тощо. Ставка податку на майно
встановлюється від 0 до 1,5 %.

В Італії податок на спадщину та ставка оподаткування залежать від її
вартості. На цей податок існує неоподатковуваний мінімум. Спадщина
оподатковується за прогресивною шкалою, ставка оподаткування становить
від 3 до 27 %. Ставка податку на дарування залежить від ступеня
спорідненості.

В Японії ставка оподаткування єдина для юридичних та фізичних осіб — 1,4
% від вартості майна. Переоцінка проводиться один раз у три роки.
Об’єктами оподаткування є земля, нерухоме майно, цінні папери, відсотки
по банківських кредитах. Податок сплачується при передачі майна від
одного власника до іншого.

У Данії резиденти сплачують податок на майно, яке розташоване як в
країні, так і за її межами. Нерезиденти сплачують податок тільки на
майно, яке розташоване в межах Данії. Ставка встановлюється в розмірі
0,7 % від вартості майна, яка більша встановленого розміру. Подружжя
сплачує цей податок окремо. Податок на майно стягується з усього майна,
якщо власник був резидентом, і тільки з майна на території Данії, якщо
він був нерезидентом. Залежно від ступеня спорідненості ставка
оподаткування становить від 15 до 36 %. Подарунки обкладаються по ставці
звичайного доходу, а подаровані подружжю або дітям — по спеціальній
ставці в 15 %.

Отже, податок на спадщину, дарування в більшості країн залежить від
розміру майна та ступеня спорідненості з тим, кому воно передається.

Список використаної літератури

БіленчукП. Д., ЗадоянийМ. Т., Форостовець В. А. Місцеві податки і збори.
Правове регулювання: Навч. посіб. — К.: АТІКА, 1999.

Болдырев Г. И. Подоходный налог на Западе и в России. — Л., 1924.

Боголепов Д. Краткий курс финансовой науки. — Харьков: Пролетарий, 1929.

Василии О. Д. Державні фінанси України. — К.: Вища шк., 1997.

Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. —№ 7-9. С. 120-123.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.

Дикань Л. В. Налогообложение. —Харьков: Консум, 1996.

Д’яконова І. І. Податки та податкова політика України. — К.: Наук,
думка, 1997.

Караваева И. В. Налоговое регулирование рыночной экономики. — М.: ЮНИТИ,
2000.

Мельник Д. Ю. Налоговый менеджмент. — М.: Финансы и статистика, 1999.

Милль Дж. Основы политической экономии. — М.: Прогресс, 1981. —Т. 1.

Налоги /В. В.Буряковский, В. Я.Кармазин и др. — Днепропетровск: Пороги,
1998.

Налоги и налогообложение / Под ред. И. Г.Русаковой и др. — М.: Финансы;
ЮНИТИ, 1998.

Налоговые системы зарубежних стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: Закон и право, 1997.

Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

Фінансове право: Підруч. / За ред. Л. К. Воронової. — Харків: Консум,
1998.

Юткина Т. Ф. Налоги и налогообложение: Учеб. — М.: ИНФРА-М, 1998.

Юткина Т. Ф. Налоговедение от реформы к реформе. — М.: ИНФРА-М, 1999.

ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. — М.: ЮНИТИ, 1997.

Похожие записи